Сутність податку з доходів фізичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Сутність податку з доходів фізичних осіб

1.2 Механізм справляння податку на доходи фізичних осіб

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ПІЛЬГ В ОПОДАТКУВАННІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

2.1 Податкова соціальна пільга в механізмі справляння податку на доходи фізичних осіб

2.2 Практика застосування податкової соціальної пільги

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Сутність податку з доходів фізичних осіб

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелом таких коштів можуть виступати :

- по-перше, власні кошти держави, котрі вона отримує від виробничої діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно законодавства належать державі;

- по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх доходів.

Податки існують у людському суспільстві майже п'ять століть, але для людини немає більш гнітючої процедури як сплата податків. Великі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи. Там де великі податки не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Великі податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій. Великі податки нічим не можуть бути виправдані. Вони свідчать лише про те, що держава неефективно веде своє господарство, робить якісь нерозумні та невиправдані затрати, нехтує інтересами своїх громадян, байдужа до них. І податки - це термометр у господарському організмі і якщо температура висока, то крах організму неминучий.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних та правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, але й дуже серйозна наукова проблема. Вона вимагає глибокого аналізу господарського життя в країні, доходів населення і бюджету української сім'ї; тільки на основі таких матеріалів можна зробити висновок про діяльність введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на соціальні процеси. Система оподаткування населення досить проста. Вона включає прямі і непрямі податки і збори та добровільні внески. Прямі податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Об'єктом оподаткування є доход, 90% якого становить заробітна плата. Надходження податкових платежів, які сплачують фізичні особи постійно збільшується. Тобто податки і збори з фізичних осіб є не лише суттєвим важелем в наповненні дохідної частини бюджету, але й істотно впливають на показники податкових органів

В структурі податкових надходжень від фізичних осіб домінуючу роль відіграє податок з доходів фізичних осіб і, в першу чергу, та його частина , яка утримується із заробітної плати та інших доходів громадян за основним та неосновним місцем роботи. Водночас спостерігається збільшення податку з доходів фізичних осіб в структурі надходжень від фізичних осіб.

Отже те, що податок з доходів фізичних осіб займає одне із важливих місць в доходах бюджетів України пояснюється:

по-перше, його фіскальною роллю, тобто податок з доходів фізичних осіб забезпечує поповнення дохідної частини того чи іншого бюджету;

по-друге, тим, що податок з доходів фізичних осіб виступає основним регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб.

До інших податків, які сплачуються фізичними особами потрібно віднести збір за першу реєстрацію транспортних засобів, мито, плата за землю, єдиний податок, плата за торгові патенти. Всі ці податки не мають чітко вираженого фіскального значення для бюджету. Проводячи аналіз надходжень від цих податків неможливо об'єктивно визначити їх роль в системі оподаткування фізичних осіб, бо платниками даних податків і зборів виступають як фізичні особи, так і юридичні особи, відповідно і дані про обсяг надходжень від них є об'єднаним. Загальною рисою цих податків і зборів є те, що вони як податки , що сплачуються фізичними особами не відіграють великої фіскальної ролі для бюджетів. Кожен з цих податків і зборів в основному регулює суспільні процеси пов'язані з об'єктами оподаткування.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні на сучасному етапі проводиться на основі прийнятого в 2010 році Податкового кодексу.

Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального державного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину сплачувати податки. Адже їх витрачають не тільки на утримання суто державних інституцій, а й на охорону здоров'я, освіту, розвиток культури, захист навколишнього середовища, на субсидії найбіднішим регіонам країни і найбіднішим громадянам тощо.

Податки, в тому числі й податок з доходів фізичних осіб, беруть участь у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а отже, є частиною єдиного процесу відтворення і виступають у специфічній формі виробничих відносин, які формують їх суспільний зміст. Суспільний характер податків розкриває їх взаємозв'язок з іншими економічними категоріями, внутрішній зв'язок елементів податку оцінює їх вплив на виробничі відносини і виробничі сили в суспільстві, через що розкривається глибинна сутність податків.

У сучасних умовах при управлінні податковою системою великого значення набуває об'єктивна оцінка і критичне узагальнення світового і вітчизняного досвіду проведення податкової політики. Тільки при успішному використанні цих передумов можна розраховувати на кваліфікований податковий менеджмент у галузі оподаткування доходів фізичних осіб - від розробки законодавчих і нормативних актів до надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

1.2 Механізм справляння податку на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб - це один із загальнодержавних податків, який стягується з доходів фізичних осіб. Платниками цього податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

· загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

· доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

· іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

· загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

· доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

{Пункт 164.1 статті 164 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011}

164.1.1. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

164.1.2. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

164.1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ПІЛЬГ В ОПОДАТКУВАННІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

2.1 Податкова соціальна пільга в механізмі справляння податку на доходи фізичних осіб

Податкова соціальна пільга (ПСП) - передбачена Податковим кодексом система звільнення платників податку від обов'язків щодо нарахування та сплати податків. Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, то податкову соціальну пільгу передбачено розділом IV Податкового кодексу, вона дає можливість платнику податку зменшити нарахований загальний місячний оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді заробітної плати від одного роботодавця. Сума, на яку зменшується загальний місячний оподатковуваний дохід, визначається як відсоток прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слід звернути увагу на те , що п. 1 розділу ХІХ «Прикінцева положення» Податкового кодексу передбачено, що для цілей застосування пп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 цього Кодексу ПСП до 31.12.2014р. надається у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (і розрахунку на місяць), встановленому закону на 1 січня звітного податкового року. податковий пільга дохід знижка

Статтею 7 Закону про Держбюджет - 2013 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2013 р. становить 1147. З урахуванням зазначеного протягом 2013 р. розмір ПСП - 573,50 грн. Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП,дорівнює прожитковий мінімум помножений на коефіцієнт 1.4 та заокруглений до 10 і дорівнює станом на 2013р. 1610грн.

Право платника податку на податкову знижку:

· платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року;

· підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Документальне підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки:

- до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання)

- оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються органу державної податкової служби, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.

Обмеження права на нарахування податкової знижки:

- податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті;

- загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу;

- якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

· у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

· у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;

· у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

- у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

Якщо платник податку порушує норми цього пункту, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, - за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

2.2 Практика застосування податкової соціальної пільги

Положеннями п. 162.2 ст. 169 Податкового кодексу передбачено, що податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується до нарахування платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування з дня отримання роботодавцем заяви платника податку при застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. При цьому заробітна плата платника податку не повинна перевищувати розмір, встановлений пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу.

Розглянемо основні випадки застосування ПСП:

1.Якщо заяву і підтвердні документи подано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого в такому місяці.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно з законодавством, тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи належать до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Відповідно до абзацу 11 пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу як виняток із цього підпункту виплати , пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас абзацом другим пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 зазначеного Кодексу встановлено, що ПСП не може застосовуватися до доходів платника податку, інших, ніж заробітна плата.

Пунктом 1 ст. 35 Закону №2240 передбачено що допомога при тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у фірмі матеріального забезпечення , яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати , у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених цією статтею.

Оплата перших п'яти днів тимчасової не працездатності внаслідок захворювання або травми,не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві,здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку,встановленому постановою №439.

Таким чином виплати за листками не працездатності (оплата перших п'яти днів тимчасової не працездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій не працездатності) з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюється до заробітної плати і враховується при визначенні граничної суми доходу,що дає право на отримання ПСП. Такі суми включаються до складу місячного оподаткованого доходу платника податку і оподатковується з урахуванням норм п.164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

1. Працівник працює не повний робочий день на 0.5 ставки яка становить 3000грн. Чи можна надати йому загальну ПСП за умови що він подав заяву про її застосування? Статтею 56 КЗпП визначено випадки,за яких може встановлюватися не повний робочий день,зокрема за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах не повного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Отже, якщо працівник працює на підприємстві на 0.5 ставки за трудовим договором і отримує заробітну плату (у визначенні Податкового кодексу),він має право на застосування до нарахованої заробітної плати ПСП,встановленої пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу,за умови дотримання вимог цієї статті.

3.Платник податку, який отримує на підприємстві заробітну плату і користується правом на ПСП як багатодітний батько,планує за винагороду виконати на цьому самому підприємстві одноразову роботу за цивільно-правовим договором. Чи не стане укладання такого договору перешкодою для отримання ПСП?

Розділом IV податкового кодексу передбачено що заробітна плата - основна та додаткова,інші заохочувальні та компенсаційні виплати,які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14. 1. 48 п.14.1 ст. 14 Кодексу). Разова виплата винагороди за цивільно-правовим договором згідно з нормами податкового кодексу не є заробітною платою і жодним чином не вплине на реалізацію платником податку свого права на ПСП за умови дотримання інших вимог ст.169 Податкового кодексу.

У місяці звільнення з роботи працівнику будуть виплачені заробітна плата та компенсація за не використану відпустку (усього 1570 грн.) . Чи застосовується в місяці звільнення ПСП? Якщо так то як правильно її застосувати: до загальної суми (з урахування компенсації) чи тільки до заробітної плати.

З метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошова компенсація за не використану відпустку розглядається як заробітна плата і враховується при визначенні граничної суми доходу що дає право на отримання ПСП. Зазначена сума включається до складу місячного оподаткованого доходу платника податку і оподатковується з урахуванням норм п.164.6 ст.164 Податкового кодексу.

Згідно з пп. 169.3.4 п.169.3 ст.169 цього Кодексу ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду,в якому платник податку був звільнений з місця роботи.

Отже, до суми нарахованої працівнику заробітної плати за дні,відпрацьовані у місяці звільнення,з урахуванням компенсації за не використану відпустку застосовується ПСП, встановлена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу,за умови дотримання вимог цієї статті.

Крім того, роботодавець платника податку зобов'язаний здійснити , в тому числі за місцем застосування ПСП, з урахування положень абзацу 2 п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді зарплати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем (пп. «в» пп.169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

4.Якщо працівника прийнято і звільнено з роботи в одному календарному місяці ,чи повинні на підприємстві застосовувати ПСП до його заробітної плати? До цього працівник ніде не працював (на цьому підприємстві йому відкрили трудове книжку) і подав заяву на застосування пільги.

Згідно з абзацом 2 пп. 169.2.2. п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді зарплати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заяви про відмову від такої пільги.

Отже , якщо працівника прийнято і звільнено з роботи в одному календарному місяці , до суми заробітної плати ,нарахованої йому за відпрацьовані дні, застосовується ПСП за умови дотримання вимог ст. 169 Податкового кодексу.

Крім того , роботодавець платника податку зобов'язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, з урахуванням положень абзацу 2 п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу перерахунок суми доходів ,нарахованих такому платнику податку у вигляді зарплат а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

5.У зв'язку зі специфікою роботи на підприємстві працює багато пенсіонерів за віком. Їх заробітна плата не велика оскільки працюють почергово, через дві доби. Чи можна застосовувати до зарплати таких працівників пенсіонерів ПСП?

До заробітної плати працівників-пенсіонерів можна застосувати ПСП. Податковим кодексом не встановлено обмежень щодо застосування ПСП до доходів у вигляді зарплати , яку платник податку отримує одночасно з доходами у вигляді пенсій.

Таким чином якщо розмір нарахованої зарплати не перевищує визначеної пп.169.4.1 п. 169.4 ст.169 Податкового кодексу і за умов,що працівники-пенсіонер подали заяви про застосування пільг та документи , що підтверджують таке право , вони мають право на ПСП,встановлені цією статтею.

6.Особливість надання ПСП на дітей полягає в механізмі визначення граничного розміру зарплати для застосування пільги. Граничний розмір доходу який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та розмірі визначається як добуток суми встановленої в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу та відповідної кількості дітей.(На приклад, у сім'я є 2 дітей. Для одного з батьків гранична сума доходів встановлюється виходячи з кількості дітей - по 1610грн. тобто 1610грн.х 2 = 3220грн. таким чином один із батьків може скористатися пільгою якщо його заробітна плата не більша 3220грн., а другий - якщо його дохід не перевищує 1610грн.)

7.На підприємстві, де працює жінка,яка має трьох дітей (8,10,12 років),їй надається ПСП як багатодітній матері. У грудні 2012року жінка розлучилася з чоловіком. Чи має вона право на додаткові пільги?

Платник податку який вважається одинокою матір'ю має право на ПСП у розмірі що дорівнює 150% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ( у 2013 р. - 860,25грн.) у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, тобто у цьому випадку 860,25 х 3 =2580,75грн.

При цьому граничний розмір доходу який дає право на отримання ПСП становить 1610 х 3 = 4830 грн. Таким чином при дотриманні цих вимог мати матиме право на підвищену ПСП.

Якщо платник податку має право на ПСП з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір. Проте якщо платник податку утримує 2 і більше дітей,у тому числі дитину - інваліда, ПСП, що надається платнику податку як багатодітному батьку, додається до ПСП на дитину-інваліда.

Размещено на Allbest.ru