Фінансовий лізинг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перед підприємницькою структурою, що прийняла рішення про розширення існуючого або запровадження нового виробництва, завжди постає проблема пошуку і використання найбільш дешевих способів фінансування капітальних вкладень. Якщо в країні поряд з ринком банківського кредиту, ринком акціонерного та позикового капіталу існує розвинений ринок лізингових послуг, альтернатива використання лізингу для фінансування капітальних вкладень завжди розглядається менеджментом підприємства.

Оптимальний спосіб фінансування має забезпечити підприємству мінімізацію витрат із придбання та використання обладнання протягом терміну інвестиційного проекту з урахуванням часового чинника та механізму оподаткування. У разі існування в країні розвиненого конкурентного ринку лізингових послуг при виборі підприємством способу фінансування перевага часто надається лізингу.

Отже, лізинг -- це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів

За оцінками фахівців 70-80% лізингових компаній відмовилися від залучення нових клієнтів і практично всі припинили фінансування операцій з лізингу будівельного і промислового устаткування. У короткостроковій перспективі на ринку лізингу прогнозують підвищення вимог лізингових компаній до фінансового стану потенційних клієнтів.

1. Визначення фінансового лізингу, предмет та суб'єкти лізингу

Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

· лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

· лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

· продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

· інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами

· багатостороннього договору лізингу[1].

Згідно до Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

2. Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу

1. Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

2. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу

1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила[2].

Лізинг має дві основні форми -- прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лізингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100%-ве фінансування, придбання обладнання. При лізингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартість майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника. Також, градація на прямий та непрямий лізинг може відштовхуватись від умови в договорі лізингу про придбання предмета лізингу лізингодавцем, такий лізинг слід називати непрямим, в той час коли відсутня дана умова -- прямий лізинг.

Договір лізингу укладається на наступних умовах:

ѕ термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;

ѕ сума платежу об'єднує в собі вартість основних фондів, проценти за кредит, комісійні платежі;

ѕ ризик, пов'язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лізингоотримувач;

ѕ основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).

Після завершення терміну дії контракту орендар може:

ѕ повернути об'єкт лізингу орендодавцю;

ѕ укласти новий контракт на оренду;

ѕ викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю.

Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну погашення. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об'єкт угоди до споживача.

Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3 -- 7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.

Орендна плата (лізинговий внесок) -- це плата за виробниче використання об'єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.

Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Окремо виділяють селенг -- різновид лізингу, в якому лізингоодержувачем виступає селенг-компанія, що приймає у користування майно та окремі майнові права від громадян і господарчих суб'єктів за плату.

Чистий лізинг -- це відносини, при яких все обслуговування майна бере на себе орендар. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню устаткування не включаються в лізингові платежі. Цей вид лізингу, як було вказано вище, характерний для фінансового лізингу.

Лізингоодержувач -- суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.

Лізингодамвець -- суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська чи небанківська фінансова установа, якій передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу [3].

3. Характеристика лізингового кредитування та його функції

інвестування фінансовий лізинг кредитування

Фінансовий лізинг характеризується складною системою економічних відношень - орендних, торгових, кредитних тощо. Особливості фінансового лізингу є однією з форм фінансового кредиту. Ці кредитні аспекти фінансового лізингу полягають у наступному:

1. Фінансовий лізинг задовольняє потреби в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу - довгостроковому кредиті.

2. Фінансовий лізинг забезпечує повний обсяг задоволення конкретної цільової потреби підприємства у позикових засобах.

3. Фінансовий лізинг автоматично формує повне забезпечення кредиту, що знижує вартість його залучення.

4. Фінансовий лізинг забезпечує покриття "податковим щитом" усього обсягу кредиту, що залучається.

5. Фінансовий лізинг забезпечує більш широкий діапазон форм платежів, пов'язаних з обслуговуванням боргу.

6. Фінансовий лізинг забезпечує велику гнучкість у термінах платежів, що пов'язані з обслуговуванням боргу.

7. Фінансовий лізинг характеризується більш спрощеною процедурою оформлення кредит) порівняно з банківською.

8. Фінансовий лізинг забезпечує зниження вартості кредиту за рахунок ліквідної вартості лізингового активу.

9. Фінансовий лізинг не потребує формування на підприємстві фонду погашення основного боргу у зв'язку з поступовою його амортизацією.

Фінансовий лізинг задовольняє потреби в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу - довгостроковому кредиті. На сучасному етапі довгострокове банківське кредитування підприємств зведено до мінімуму. Це є серйозним гальмом у здійсненні підприємствами інвестиційної діяльності, пов'язаної з відновленням і розширенням складу їх позаоборотних активів. Використання в цих цілях фінансового лізингу дозволяє значною мірою задовольнити потреби підприємства в залученні довгострокового кредиту.

Фінансовий лізинг забезпечує повний обсяг задоволення конкретної цільової потреби підприємства у позикових засобах. Використання фінансового лізингу в конкретних цілях відновлення і розширення складу активної частини операційних позаоборотних активів дозволяє підприємству цілком виключити інші форми фінансування цього процесу за рахунок як власного, так і позикового капіталу, знижує залежність підприємства від банківського кредитування.

Фінансовий лізинг автоматично формує повне забезпечення кредиту, що знижує вартість його залучення. Формою такого забезпечення кредиту є актив, що подається у лізинг у випадку фінансової неспроможності (банкрутства) підприємства може бути реалізований кредитором із метою відшкодування невиплаченої частини лізингових платежів і суми неустойки за угодою. Додатковою формою такого забезпечення кредиту є обов'язкове страхування лізингу є мого активу лізингоотримувачем (рейтером) на користь лізингодавця (ліссора). Фінансовий лізинг забезпечує покриття "податковим щитом" усього обсягу кредиту, що залучається. Лізингові платежі, що забезпечують амортизацію всієї суми основного боргу за кредитом, що залучається, входять до складу витрат підприємства і зменшують відповідним чином суму його оподаткованого прибутку. За банківським кредитом аналогічний "податковий щит" поширюється лише на платежі щодо обслуговування кредиту, а не на суму основного боргу за ним. Крім того, визначена система податкових пільг поширюється і на лізингодавця. Фінансовий лізинг забезпечує більш широкий діапазон форм платежів, пов'язаних з обслуговуванням боргу. На відміну від банківського кредиту, де обслуговування боргу і повернення основної його суми здійснюється у формі грошових платежів, фінансовий лізинг передбачає можливість здійснення таких. Фінансовий лізинг характеризується більш спрощеною процедурою оформлення кредиту порівняно з банківською. Як свідчить сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід, при лізинговій угоді обсяг витрат часу і перелік необхідної фінансової документації суттєво нижчий, ніж при оформленні договору з банком про надання довгострокового фінансового кредиту. Фінансовий лізинг забезпечує зниження вартості кредиту за рахунок ліквідаційної вартості лізингуємого активу. При фінансовому лізингу після завершення лізингового періоду відповідний актив передається у власність лізингоотримувача, і після повної його амортизації він має можливість реалізувати його за ліквідною вартістю. Фінансовий лізинг не потребує формування на підприємстві фонду погашення основного боргу в зв'язку з поступовістю його амортизації. При фінансовому лізингу обслуговування основного боргу і його амортизації здійснюється одночасно (тобто включені до складу лізингових платежів у комплексі), із закінченням лізингового періоду вартість основного боргу за лізингуємим активом зводиться до нуля. Це рятує підприємство від необхідності відволікання власних фінансових ресурсів на формування фонду погашення. Перераховані кредитні аспекти фінансового лізингу визначають Його як достатньо привабливий кредитний інструмент у процесі залучення підприємством позикового капіталу для забезпечення свого економічного розвитку[4].

На практиці лізинг виконує чотири функції: фінансову, виробничу, постачальницьку та використання податкових пільг.

Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як би в наданні йому довгострокового кредиту.

Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин.

Постачальницька функція -- це розширення кола споживачів та освоєння нових ринків збуту, залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг характеризується тим що взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця по узгодженню між ними[6].

4. Сучасний стан лізингу в Україні

В останні роки спостерігається підвищений інтерес до широких можливостей лізингового бізнесу - цієї принципіально нової галузі діяльності на фінансовому ринку України. Розвиток ринкової економіки в Україні породжує вивчення проблем фінансування промислових підприємств,а на сам перед джерел формування їх фінансового капіталу. Більшість підприємств для формування фінансового капіталу використовує внутрішні джерела, зокрема чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Разом з тим суб'єкти господарювання на даний час дуже мало послуговуються можливостями фінансового ринку. Лізинг як джерело зовнішнього формування фінансового капіталу дає змогу задовольнити сучасні фінансові потреби промислових підприємств.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами. На сучасному етапі розвитку української економіки виникає потреба в модернізації українських підприємств, покращенні рівня їх технічного переоснащення, забезпеченні новими робочими місцями. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій[5].

За даними дослідження ринку лізингу в Україні за 2 квартал 2014 року, проведеного Асоціацією «Українське об'єднання лізингодавців» спільно з Нацкомфінпослуг, кількість укладених за 2 квартал 2014 року договорів фінансового лізингу зменшилася на 40,5% (- 1398 шт.) у порівнянні минулим роком і склала 2054 шт.. Також важливим є те, що серед діючих договорів фінансового лізингу на кінець 2 кварталу 2014 року, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (67,07%) сільського господарства (17,04%), будівництва (3,32%), при чому, питома вага договорів у галузі транспорту збільшилася майже на 13 процентних пункти у порівнянні з кінцем 2 кварталу 2013 року, а в галузі сільського господарства зменшилася майже на 5 процентних пункта. Основними джерелами фінансування лізингових операцій в поточному періоді були позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (71,39%), при цьому їх питома вага власних коштів збільшилася на 11 процентних пунткта[7].

Висновок

Отже, лізинг -- це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізинго-одержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. За оцінками фахівців 70-80% лізингових компаній відмовилися від залучення нових клієнтів і практично всі припинили фінансування операцій з лізингу будівельного і промислового устаткування. У короткостроковій перспективі на ринку лізингу прогнозують підвищення вимог лізингових компаній до фінансового стану потенційних клієнтів.

З метою активізації розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме: створення сприятливої законодавчої бази для суб'єктів лізингової діяльності, розвиток механізму сублізингу, удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації; розширення структур лізингу, урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал); зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій; розвиток системи гарантій, щоб уникнути будь-якої застави при лізингу; зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди; надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування; створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств; організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р., №723/97 з останніми змінами і доповненнями від 16.01.2004р.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-15 з останніми змінами і доповненнями від 04.03.2015р.

3. Лізинг: Вікіпедія. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B3

4. Фінанси підприємств:Підручник/ Небанківське кредитування підприємств. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/13851225/finansi/nebankivske_kredituvannya_pidpriyemstv

5. Космина О.М. Лізинг як сфера фінансової підтримки підприємств та його розвиток в Україні/ О.М. Космина, О.П Гринь//. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_NNM_2012/Economics/3_111166.doc.htm

6. Михайлевський Р.В. Сутність та функції лізингу. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=71838

7. Підсумки діяльності лізингодавців за 2 квартал 2014 року/ Українське об'єднання лізенгодавців. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

Размещено на Allbest.ru