Проектні ризики і методи їх зменшення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Проектні ризики і методи їх зменшення

2. Сучасні підходи до методів зменшення проектних ризиків

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У сучасних ринкових умовах господарювання у процесі реалізації різних проектів особливо актуальною постає проблема мінімізації та контролю ризиків. Переважна більшість проектних рішень приймається в умовах ризику та невизначеності. Вона призводить до того, що ризику уникнути майже не можливо. Невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення несприятливих умов та відповідних наслідків в ході реалізації проекту називається ризиком. Вирішальну роль в управлінні ризиками відіграє вибір відповідних заходів щодо попередження і мінімізації його - це є пошук оптимального, доцільного та економічно вигідного в даній ситуації виду впливу на ризик. Як правило, кожен вид ризику допускає два - три способи його зменшення. Тому виникає проблема оцінки порівняльної ефективності методів впливу на ризик для вибору найкращого з них.

Проектними вважається сукупність ризиків, що загрожують реалізації інвестиційного проекту чи можуть знизити його ефективність.

Усі учасники реалізації проекту намагаються уникнути можливих збитків, запобігаючи їм за допомогою різних засобів. Вони повинні знати, які ризики їх можуть очікувати та методи їх зменшення й управління. Проте ризик існує завжди.

Ефективна організація управління ризиком дає змогу з високою ймовірністю спрогнозувати настання ризикової події і вжити необхідних заходів щодо зниження рівня ризику. Добре налагоджена робота щодо виявлення, оцінки та мінімізації інвестиційних ризиків дасть в майбутньому свій позитивний ефект та забезпечить максимальну дохідність інвестиційних операцій.

проектний ризик валютний кредитний

1. Проектні ризики і методи їх зменшення

Ризик існує лише щодо подій, які не відбулися, тобто прогнозуються, очікуються в майбутньому. Невизначеність щодо тієї чи іншої ситуації, яка може скластися в майбутньому, і формує поняття ризику. Фактично будь-яка подія або дія інвестора щодо реалізації проекту супроводжується ризиком невиконання проекту [9, с. 71]. Без урахування ризику навіть самий високоприбутковий проект не розглядають як проект інвестування, тому що у випадку ненадійності параметрів прибутковості його здійснення може в перспективі призвести до зменшення вартості підприємства [7, ст. 87].

При аналізі ризиків, які супроводжують реалізацію проекту, всі його учасники повинні мати уявлення про те, які ризики їх можуть очікувати, і знати методи їх зменшення й управління. Тобто банкіри мають знати все про ризики банківського проектного кредитування, ініціатори (тримачі) проектів - про можливі ризики, які можуть з'явитися на всіх стадіях реалізації проекту, інвестори - про ризики, які пов'язані з їх інвестиціями. А для цього важливо знати методологію виявлення ризиків, їх оцінки і управління [8, с. 416].

Під час реалізації інвестиційного проекту виникає проектний ризик. Існує кілька підходів до визначення поняття «проектний ризик», або «інвестиційний ризик». Перший підхід такий: проектний ризик є ймовірністю втрат при реалізації інвестицій через невизначеність. Інвестор, який вкладає кошти в проект на тривалий строк, може не отримати запланованого прибутку, втратити частину свого капіталу або весь капітал.

Другий підхід: проектний ризик є ймовірністю неотримання запланованого прибутку через невизначеність. Існують і інші визначення цього терміна, але найточнішим, мабудь, буде комбінація першого і другого визначень, в яких ризик пов'язаний з невизначеністю та ймовірністю втрат [8, с. 416].

Залежно від чинників ризики поділяються на багато видів. Розглянемо основні з них [9, с. 71].

За джерелами виникнення ризики класифікуються на: політичні, господарські, форс-мажорні.

Політичні ризики стосуються політичної і законодавчої діяльності держави, де реалізується проект. Це -- ризики експропріації, націоналізації, пов'язані з репатріацією прибутку, зміною податків, митних зборів тощо.

Господарські ризики можуть включати: ризик зміни податкового законодавства; ринковий ризик (відсутність попиту на товари та послуги); ризик капітальних вкладень (інфляція); ризик зміни цін постачальників; ризик затримки платежів за реалізовану продукцію; ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні ризики це ті, які важко передбачити: пожежі, страйки, стихійні лиха тощо.

Інвестори повинні бути впевненні, що прогнозованих доходів від проекту вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпечення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздатності проекту.

Фінансові ризики включають всю сукупність ризиків, пов'язаних з фінансовими операціями. Це -- валютні ризики, зміна відсотків та інфляційні ризики.

Інвесторів хвилює і ризик додаткових витрат, які пов'язані з несвоєчасним завершенням будівництва проекту через інфляцію, коливань курсів валют, екологічних проблем. Тому перед початком будівництва учасники проекту повинні прийти до згоди відносно гарантій його своєчасного завершення.

Валютний ризик - це ризик втрат, пов'язаних із коливанням валютних курсів [8, с. 424].

Податковий ризик включає: неможливість використати по тих або інших причинах податкові пільги, встановлені законодавством; зміну податкового законодавства та рішення податкової служби, які знижують податкові переваги.

Кредитний ризик - це ризик, що пов'язаний з неплатежами і є найважливішим базовим ризиком банку, який тягне за собою інші ризики. Такий ризик проявляється в формі повного неповернення кредиту, часткового неповернення або відстрочки погашення кредиту [8, с. 420].

Ризик непередбачених змін вартісних оцінок проекту в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та політичних обставин носить назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів.

Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації називається статичним. Цей ризик призводить лише до втрат.

З точки зору терміну дії, ризики можна поділити на короткострокові і постійні. До групи короткострокових належать ті ризики, які загрожують підприємцю протягом відомого періоду часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути при перевезені вантажів. До постійних ризиків позичальника належать ті з них, які безперервно загрожують підприємницькій діяльності в цьому географічному регіоні або в певній галузі економіки [8, с. 422].

В залежності від причин виникнення ризики класифікують на такі групи: зовнішні ризики, внутрішні.

Зовнішні ризики поділяються в свою чергу на:

1. Непередбачувані зовнішні ризики:

- заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, землекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навколишнього середовища, вплив органів експертизи та ін..;

- природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);

- кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та ін.);

- зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність тощо), економічні (зрив постачання, банкрутство партнерів, клієнтів), екологічні (аварії), соціальні (страйки) і т.д.

2. Передбачувані зовнішні ризики:

- ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів, кон'юнктури, конкуренція, інфляція та ін.);

- операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил експлуатації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочого стану обладнання, споруд і т.д.).

Внутрішні ризики поділяються на:

1. Внутрішні організаційні ризики:

- зриви робіт через нестачу робочої с, матеріалів, затримку постачань, помилки у плануванні та проектуванні, незадовільне оперативне управління, зміну раніше узгоджених вимог та появу додаткових вимог із сторони замовників та партнерів, ін.;

- перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низької кваліфікації розробників проекту, помилок в складанні кошторисів та бюджетів, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлення претензій зі сторони партнерів, постачальників та споживачів

2. Внутрішні технічні ризики: зміна технології виконання робіт, помилкові технологічні рішення, помилки в проектній документації, невідповідність проектним стандартам, поломки техніки тощо.

Такий перелік ризиків проектного фінансування є досить умовним і може розглядатися лише як основа для виявлення ризиків для кожного конкретного проекту. Ці ризики у кожному конкретному випадку повинні визначатися спеціалістами й експертами з урахуванням галузевої приналежності, масштабів, вибраної технології, країни реалізації та інших специфічних особливостей проекту [6, с. 162].

Ризику важко позбутися, але ним можна керувати, заздалегідь оцінюючи, розраховуючи, описуючи, плануючи дії, що мають знизити вірогідність небажаних подій під час реалізації інвестиційного проекту. Цей комплекс дій становить зміст методів зменшення ризику і дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від них. Проте повністю гарантувати щось у майбутньому не вдається нікому, у тому числі й інвесторові [9, с. 71].

Під зниженням ступеню ризику розуміють скорочення ймовірності його виникнення та обсягу можливих втрат. До конкретного ризику одночасно можна застосовувати кілька методів управління ризиками.

До найбільш розповсюджених методів зниження ризиків належать: страхування, хеджування, розподіл ризиків між учасниками угод, гарантії, лімітування, резервні фонди, позички під заставу, диверсифікація та ін..

Основні методи зниження проектного ризику:

- запобігання -- просте відхилення від діяльності або обставин, що спричиняють ризик;

- передача -- переклад відповідальності за ризик на іншу сторону, головним чином на страхову компанію;

- скорочення -- проведення власних спеціальних заходів для обмеження розміру ризику, створення спеціальних систем запобігання збитку (системи контролю, безпеки, технічні засоби охорони, пожежегасіння та ін.);

- утримання -- зберігання відповідальності за ризик, готовність і спроможність покрити всі можливі збитки за рахунок власних коштів.

Страхування є одним із найбільш поширених засобів зниження ризиків. Інвестиції, особливо довгострокові, зазнають різного роду ризиків, причому з багатьма невідомими небезпеками, які чекають на інвестора. Саме тому вкладення капіталу на тривалий строк завжди обґрунтовується оціночними розрахунками будь-яких ризиків і обов'язково страхується та перестраховується.

Страхування -- це відносини із захисту майнових інтересів господарських суб'єктів і громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, страхових внесків (страхових премій).

У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитку одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на усіх. Число страхувальників, що внесли платежі протягом одного або іншого періоду, повинно бути більшим від числа тих, хто одержує відшкодування. Страхове відшкодування може дорівнювати або бути меншим від страхової суми виходячи з конкретних обставин випадку й умов договору страхування. Сума страхового відшкодування визначається різноманітними засобами залежно від системи страхування. Страхування оформлюється у вигляді договору. Страхове покриття можна одержати щодо цілого ряду видів проектних ризиків. Відповідно до договору страхова організація бере на себе, як правило, ризик з проекту (втрати прибутку, політичний, страховий ризик, ризик неплатежу, втрати активів, дебіторської заборгованості, інфляційний ризик та ін.).

В Україні згідно із Законом «Про страхування» [2] Кабінетом Міністрів розроблено «Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками»[3]. Це Положення регулює порядок здійснення діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами). Відповідно до цього Положення страховий посередник (крім громадян, що перебувають із страхувальником у трудових відносинах) виконує два види підприємницької діяльності - агентську та брокерську.

Сукупність заходів із страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют і відсотків називається хеджуванням. Сутність хеджування полягає в регулярному продажу валюти на строк чи в обмін відсотків за валютами, в яких здійснюються інвестиції; продажу продукції проекту на товарній біржі з майбутньою поставкою за фіксованою ціною. Основними інструментами хеджування є ф'ючерси та опціони.

Розподіл ризику між учасниками проекту - такий захист дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту [6, с. 177].

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у випадку відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

-- обмежена або необмежена, тобто гарантувати всю заборгованість або тільки її частину;

-- забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою або без неї;

-- фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними або корпоративними активами [6, с. 177].

Мета гарантії -- додатково забезпечити фінансові інтереси сторін, які беруть участь як у звичайних видах комерційної діяльності, так і в інвестиційних проектах [4, с.112].

Існує ще один засіб зниження ризиків - лімітування. Лімітування -- це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту та ін. Застосовується у банках під час видання позичок при укладанні договору на овердрафт та ін.; власником проекту -- під час продажу продукції проекту в кредит; інвестором -- при визначенні сум вкладення капіталу та ін.

Резервні фонди формуються з метою покриття непередбачуваних витрат з проекту. Під час визначення суми резерву на покриття непередбачуваних витрат необхідно врахувати точність початкової оцінки вартості проекту і його елементів залежно від етапу проекту, на якому проводилася ця оцінка. Структура резерву на покриття непередбачуваних витрат формується на базі одного з двох підходів: визначення непередбачуваних витрат стосовно категорії витрат, наприклад на робочу силу, матеріали та ін. Подальше уточнення розмірів непередбачуваних витрат здійснюється за рахунок установлення взаємозв'язку з елементами структури поділу робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі на рівні комплексів робіт. Поділяють резерв на загальний і спеціальний. Загальний резерв формується для покриття змін у кошторисі, спеціальний резерв включає надбавки на покриття зростання цін, асигнування для знову виявленої роботи з проекту та ін.

Позички під заставу -- позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава -- це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у володіння кредитора, то тепер вони, як правило, залишаються у використанні позичальника, а кредитору відповідно до контракту переходять права володіння (цессія) [6, ст. 177].

Диверсифікація -- розподіл капіталу за кількома об'єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій. Диверсифікація може здійснюватися також у межах одного проекту: орієнтація на кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах, використання обладнання різних типів тощо [9, с. 74].

2. Сучасні підходи до методів зменшення проектних ризиків

Сучасна методологія управління проектами потребує посилення уваги та зусиль проектної команди щодо методів зменшення проектних ризиків, оскільки мінливість зовнішнього середовища (в політичному, правовому, економічному, соціальному та інших аспектах) призводить до нестабільності та мінливості стану проекту, що може негативно впливати на досягнення його результату.

На мою думку, в сучасних умовах актуальне питання використання нових методів зменшення ризиків таких як управління відхиленнями. Управління відхиленнями зводиться до боротьби з неприємностями в проекті, яка включає управління ризиками, управління проблемами та управління змінами.

Управління ризиками - процес аналізу ризиків для їх ідентифікації, класифікації та визначення кількісних показників, а також управління проти ризиковими заходами для пом'якшення негативного впливу можливих видів ризику. Процес управління ризиками проекту передбачає ідентифікацію ризиків, якісне та кількісне оцінювання ризиків, застосування методів зменшення ризиків та контроль. Процес управління ризиками продовжується до повного завершення проекту.

Управління ризиками (Risk Management) останніми роками стає все більш необхідним в будь-якому бізнес-середовищі внаслідок зростаючої конкуренції, посилення чинників невизначеності і прискорення всіх бізнес-процесів, що вимагають швидкої реакції. Ризиками необхідно управляти, тобто проводити певні заходи щодо зниження імовірності їх наступу, а також зменшення втрат від їх наступу. Управляти ризиком означає мати можливість знизити його до визначеного, допустимого для даного суб'єкта рівня.

Недостатня увага до аналізу ризику призводить до плутанини між свідомо ризикованими і авантюристськими рішеннями. Слід зауважити, що важливі не просто рішучість як така і готовність йти на ризик, а уміння з достатньою точністю розпізнати, коли можна йти на ризиковані дії, а коли цього робити не слід.

Управління проблемами - виявлення виникаючих питань, їх аналіз, прийняття та виконання рішень, формальне закриття і моніторинг проблем проекту. Даний процес розпочинається на фазі розробки проекту і продовжується до закінчення проекту. Але на етапі планування проекту розробляються підходи до реєстрації, аналізу та реагування на проблеми, які можуть виникнути на фазі реалізації проекту. Спрогнозувати майбутні проблеми у проекті неможливо, та і немає потреби, оскільки вони можуть зачіпати будь-яку структуру проекту і можуть бути непередбачені.

Управління змінами - процес прогнозування і планування майбутніх змін, реєстрація усіх потенційних змін у змісті проекту, специфікаціях, вартості, сітьових графіках тощо для детального вивчення, оцінки наслідків, схвалення або відхилення, а також організація моніторингу і координації виконавців, які реалізують зміни в проекті. Цей процес, як і управління проблемами, починається на фазі розробки проекту і продовжується до кінця проекту. Прогнозування та аналіз всіх можливих змін у проекті не відбувається на етапі планування проекту, оскільки змін, як і проблем, може бути непередбачувана кількість у процесі реалізації проекту, немає сенсу їх планувати наперед. Необхідність внесення змін у проекті може спричинятись як ризиками, так і проблемами.

Процес управління змінами проекту - невеличкий проект з перепланування проекту. Всі процеси, які необхідно виконати при переплануванні проекту, мають бути виконані і для управління змінами у проекті. При змінах базових (початкових) і вартості, термінів, предметної області проекту будуть створюватись та вводитися в дію нові плани проекту.

Управління трьома видами відхилень у проекті (ризиками, змінами, проблемами) окремо, без врахування їх взаємозв'язків та впливів, може призводити до того, що менеджер проекту втрачає контроль над деякими відхиленнями у проекті, не розуміючи, що одне відхилення може бути причиною іншого, таким чином управління ведеться неефективно, проект все одно несе збитки. Оскільки ці види відхилень (ризики, проблеми, зміни) у проекті тісно пов'язані між собою, мають причинно-наслідкові зв'язки, то і управляти ними необхідно інтегровано, системно, в комплексі.

Висновок

Інвестиційна діяльність пов'язані зі значним ризиком, оскільки зміст інвестицій складають зміни, які розглядаються як джерело доходу, а процеси і результати змін містять істотну частку елементів невизначеності і спричиненого нею ризику. При цьому раціональна поведінка полягає в тому, щоб не ігнорувати ризик, а належним чином враховувати для обґрунтування заходів, спрямованих на його попередження, зниження чи компенсацію.

Науково обґрунтований поділ ризиків за окремими ознаками для досягнення поставлених інвестиційних цілей дає можливість чітко визначити місце кожного ризику в їх загальній системі.

Як зазначалося, у практиці управління проектами застосовують чотири основних методи управління ризиками: запобігання, передача, скорочення та утримання. Проектна діяльність пов'язана з багатьма ризиками, тому до одних ризиків застосовують метод скорочення, до інших -- передачі, до третіх -- запобігання та утримання. До конкретного ризику одночасно можна застосовувати кілька методів управління ризиками.

Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є: страхування, хеджування, розподіл ризиків між учасниками угод, гарантії, лімітування, резервні фонди, позички під заставу, диверсифікація та ін.

Проведене дослідження теоретико - методичних підходів та напрямів

зниження проектних ризиків дозволяє зробити висновок, що необхідно розробляти нові методи та засоби інтегрованого управління ризиками, змінами та проблемами, які дозволять аналізувати, описувати, планувати, контролювати ці параметри проекту системно та приймати оптимальні рішення з управління ними. Для ефективного управління проектними відхиленнями необхідно розглядати та аналізувати ризики, проблеми та зміни в комплексі, враховуючи їх взаємозв'язки.

Отже, управління ризиком є важливим та ефективним засобом зменшення негативних наслідків можливих помилок у процесі прийняття інвестиційних рішень для підприємства.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. зі змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. зі змінами і доповненнями.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками» № 1523 від 18.12.1996 р. зі змінами і доповненнями.

4. 5. Кобиляцький Л. С. Управління проектами: навч. посіб. -- К.: МАУП, 2002. -- 196 с.

5. 3. Милович Д. З. Набор инструментов для управления проектами -- М.: Компания АйТи; ДМК Пресс, 2008. --729 с.

6. 7. Пересада А. А., Майорова Т. В., Ляхова О. О. Проектне фінансування: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 736 с.

7. 2. Станиславчик Е.Н. Бизнес-план. Управление инвестиционными проектами - М.: «Ось-89», 2001. - 128 с.

8. Шклярук С. І. Проектне фінансування: навч. посіб. - К.: ДП "Видавничий дім «Персонал»», 2009. - 472 с.

9. 1. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. -- К.: МАУП, 2002. - 127 с.

Размещено на Allbest.ru