Управління корпоративними фінансами. Фінансова та інша звітність акціонерних товариств про власний капітал

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ФІНАНСАМИ. ФІНАНСОВА ТА ІНША ЗВІТНІСТЬ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

управління фінанси звітність товариство

ЗМІСТ

• 1. Повноваження і компетенція суб'єктів корпоративного управління фінансами
• 2. Облік цінних паперів акціонерного товариства. реєстрова діяльність
• 3. Фінансова та інша звітність акціонерного товариства про власний капітал
• список використаної літератури

1. ПОВНОВАЖЕННЯ І КОМПЕТЕНЦІЯ СУБ'ЄКТІВ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

У своїй діяльності правління відкритого акціонерного товариства керується чинним законодавством України, статутом AT, Положенням про правління відкритого акціонерного товариства, іншими внутрішніми нормативними актами та рішеннями, що прийняті загальними зборами акціонерів AT та спостережною радою AT.

Правління обирають загальні збори акціонерів у відповідній кількості осіб строком на зазначений термін. До складу правління входять: голова, заступники голови, члени правління, головний бухгалтер за посадою, секретар.

Рішенням голови правління члени правління можуть бути закріплені за різними напрямами діяльності (фінанси, планування, реклама, збут тощо).

Для заміщення членів правління, які вибули до закінчення строку їхніх повноважень, тимчасово відсутні або не мають можливості виконувати свої обов'язки з інших причин, загальні збори акціонерів обирають на строк повноважень правління з трьох кандидатів у члени правління. Кандидат на час фактичного виконання обов'язків члена правління користується всіма його правами.

Кандидат, що заміщує члена правління, який вибув, виконує його обов'язки до закінчення строку, на який був обраний член правління, якого він заміщує, але не більше за строк, на який обраний сам кандидат.

Вакансії в правлінні AT заповнюються з числа обраних раніше кандидатів рішенням спостережної ради більшістю голосів і діють до затвердження загальними зборами.

Будь-який член правління може бути звільнений з посади загальними зборами в разі його некомпетентності, зловживання посадовим становищем, розголошення комерційної таємниці або в разі вчинення інших дій чи бездіяльності, що завдає шкоди інтересам AT загалом або окремим акціонерам.

Питання про звільнення члена правління з посади розглядають загальні збори акціонерів за поданням спостережної ради AT. Рішення про звільнення члена правління приймається більшістю голосів на загальних зборах акціонерів.

До повноважень правління AT, зокрема, належать:

- затвердження поточних планів діяльності AT і заходів, необхідних для вирішення його завдань;

- затвердження щорічного кошторису, штатного розпису та посадових окладів співробітників AT, крім членів правління, встановлення показників, розмірів та строків їх преміювання;

- затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на послуги;

- прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів;

- визначення розміру, джерел утворення та порядок використання фондів AT;

- утворення підрозділів, необхідних для виконання цілей та завдань AT;

- розпорядження всім майном AT, включаючи грошові кошти (з урахуванням обмежень, установлених статутом);

- затвердження внутрішніх нормативних актів, що визначають відносини між підрозділами AT;

- прийняття на роботу та звільнення з роботи співробітників AT, застосування до них заходів заохочення та накладення стягнення;

- прийняття рішень про відрядження, включаючи закордонні ділові поїздки;

- організація ведення бухгалтерського обліку та звітності AT;

- прийняття рішення про дату скликання та порядок денний загальних зборів AT;

- подання на затвердження загальними зборами акціонерів річного звіту та балансу AT;

- прийняття рішень з інших питань, пов'язаних із поточною діяльністю AT.

Голова правління:

- забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів та спостережної ради AT;

- розпоряджається майном AT у межах, установлених чинним законодавством та статутом AT;

- без довіреності діє від імені AT, представляє його в усіх установах, на підприємствах та в організаціях в Україні і за кордоном;

- здійснює різні угоди та інші юридичні акти, видає доручення, відкриває в банках поточний та інші рахунки;

- виконує інші функції, що випливають зі статуту AT.

Члени правління виконують свої обов'язки на підставі чинного законодавства, статуту AT, Положення про правління відкритого акціонерного товариства, а також рішень загальних зборів акціонерів AT і спостережної ради AT та їхніх інструкцій.

Члени правління несуть персональну відповідальність за виконання рішень загальних зборів акціонерів AT, якщо вони не суперечать чинному законодавству та статуту AT.

Головний бухгалтер несе персональну відповідальність за правильність і законність вирішення фінансових питань AT.

Основний обов'язок директора корпорації в розвинутих країнах (зокрема у США) - представляти в рамках закону інтереси акціонерів у тому, що стосується бізнесу та справ корпорацій. Це не означає безпосереднє керівництво повсякденною діяльністю компанії, але передбачає відповідальність за контроль та нагляд.

Директор корпорації не відповідає безпосередньо перед такими групами, як працівники, клієнти чи громадськість, з якими взаємодіє корпорація, проте директор повинен приділяти увагу соціальним нормам та бажанням громадськості. Це потребує розгляду результатів діяльності корпорації і політики цих груп з даних питань для того, щоб краще виконувати обов'язки в інтересах корпорації для блага акціонерів.

Директори корпорацій не мають особливих обов'язків перед кредиторами корпорації, крім виконання обов'язків нагляду за відповідністю зобов'язань корпорації за контрактами і юридичним обов'язком перед кредиторами, за винятком ситуацій неплатоспроможності корпорації або близьких до неплатоспроможності. У такому разі директор повинен діяти таким чином, щоб не обмежувати права кредиторів.

Рада директорів іноземної корпорації відповідає за ефективний контроль за управлінцями для забезпечення захисту інтересів акціонерів, що включає:

- захист майна корпорації та технологій;

- захист управлінців та працівників, а також репутації корпорації.

Рада директорів повинна регулярно оцінювати стратегію компанії та

плани управлінців з реалізації інтересів акціонерів шляхом приросту цінностей акціонерів. Ці дії включають: інвестиційні рішення, придбання, відчуження, злиття, великі витрати, фінансові програми, зміни у структурі капіталу, політику визначення дивідендів, зміни та доповнення до статуту, скликання спеціальних зборів акціонерів. У найгіршому разі вони можуть рекомендувати ліквідацію корпорації.

До обов'язків ради директорів належить обрання здібного директора, оцінка результатів його діяльності та забезпечення його правонаступника для заміни генерального директора у відповідні строки. Рада директорів обирає інших керівників корпорації та контролює результати їхньої роботи, встановлює відповідну оплату праці генеральному директорові та іншим керівникам корпорації, забезпечує ефективну співпрацю між радою директорів, генеральним директором та іншими керівниками і виконавчими особами корпорації.

У світовій практиці рада директорів здійснює нагляд за ефективністю надання інформації акціонерам та стежить за ринком, на якому обертаються цінні папери корпорації, а також за стосунками між менеджерами та радою директорів. Вона прямо чи за допомогою аудиторської комісії ради директорів рекомендує для обрання і стежить за діяльністю незалежного стороннього аудитора корпорації. Рада директорів може створювати комітети для допомоги у виконанні його функцій.

Рада директорів чи комітети можуть за потреби залучати професійних консультантів для допомоги в питаннях, що потребують спеціальної експертизи.

Рада директорів стежить за відповідністю діяльності управлінців законодавству, статутові корпорації та іншим внутрішнім документам, забезпечує реалізацію управлінцями чітких і всебічних дій; за діяльністю корпорації з дотримання стандартів якості продукції і послуг для забезпечення захисту прав клієнтів та повної відповідності всім законам та положенням. Варто зазначити, що рада директорів несе відповідальність за контроль над фінансовим управлінням корпорацією для забезпечення отримання повної та достовірної фінансової інформації акціонерами, потенційними інвесторами, державними органами, постачальниками, клієнтами, банками та іншими особами, які мають стосунок до корпорації. Рада директорів виконує цей обов'язок, забезпечуючи створення та посилення фінансової політики і процедур компанії, дотримання управлінцями та працівниками цієї політики і правил, створених для забезпечення чіткості у фінансовій звітності.

Рада директорів стежить за власною діяльністю та діяльністю своїх членів для забезпечення об'єктивності й ефективності та для запобігання конфліктам, а також висуває кандидатури для заміни директорів, строки діяльності яких минули або були припинені.

Повернімося до практики корпоративного управління в Україні. Суб'єктами корпоративного управління є акціонери, які мають право:

- брати участь у загальних зборах акціонерів;

- вносити зміни у статут компанії;

- обирати, звільняти членів спостережної ради;

- обирати, звільняти членів правління;

- обирати, звільняти членів ревізійної комісії;

- затверджувати річний та інші звіти компанії;

- затверджувати придбання компанією своїх акцій;

- затверджувати умови оплати праці працівників компанії;

- затверджувати контракти, вартість яких перевищує певну суму;

- затверджувати ліквідацію компанії, продаж компанії або продаж значної частини активів, що може змінити характер бізнесу.

Мета загальних зборів з погляду акціонерів:

- голосувати за кандидатурами членів спостережної ради та з інших важливих питань;

- робити власні висновки щодо якості роботи керівництва;

- висловлювати зауваження з важливих питань, звертатися по додаткову інформацію протягом часу, відведеного на запитання і відповіді щодо:

а) питань корпоративного управління;

б) важливих стратегічних рішень;

в) питань політики компанії;

г) питань фінансових результатів діяльності;

- офіційно пропонувати план дій для керівництва.

Одним із важливих питань корпоративного управління фінансами є купівля власних акцій корпорацією. Отримання згоди акціонерів під час придбання корпорацією акцій необхідне для того, щоб не дозволити директорам та управлінцям платити вартість, що вища за ринкову, щоб позбутися "зайвого" акціонера, який не згідний з рішенням управлінця чи директора, або з метою отримання прибутку від власних акцій, або для посилення об'єднаного контролю директорів та управлінців.

Згода акціонерів передбачає повну поінформованість акціонерів про заплановану угоду. Якщо вважається за доцільне викуповувати акції у працівників, директорів та управлінців, які пішли з корпорації, наприклад, перебувають на пенсії, то необхідно отримати згоду акціонерів за спеціальним планом для досягнення цієї мети, включаючи формулу чи метод установлення ціни викупу акцій у кожному конкретному разі.

Привілейовані акції відрізняються від простих акцій тим, що забезпечують перевагу в разі виплати дивідендів чи отримання майна компанії під час ліквідації. Дивіденди за привілейованими акціями встановлено у формі фіксованої суми на кожну акцію. У Сполучених Штатах Америки привілейовані акції не означають, що дивіденди за ними повинні бути сплачені так само, як борги. Рада директорів може прийняти рішення їх не сплачувати.

Привілейовані акції передбачають виплату кумулятивних, некумулятивних чи частково кумулятивних дивідендів. Якщо кумулятивні дивіденди не були сплачені за якийсь період, то їх виплату слід перенести на наступний період, і ці дивіденди повністю виплачуються разом з дивідендами поточного періоду за привілейованими акціями до оголошення і виплати будь-яких дивідендів за звичайними акціями. Некумулятивні дивіденди, не виплачені за будь-який період, не виплачуються і в інших періодах. Частково кумулятивні дивіденди можуть бути, наприклад, "кумулятивні в міру надходження", тобто привілейовані акції мають пріоритет під час виплати компанією наступних доходів, якщо до цього їх не виплатили як дивіденди за привілейованими акціями. Невиплачені кумулятивні дивіденди не є заборгованістю компанії, але мають пріоритет під час наступних виплат.

Оскільки членів ради директорів обирають власники простих (звичайних) акцій, то вони можуть відкладати виплату дивідендів за привілейованими акціями на невизначений термін, якщо хочуть виплатити попередні дивіденди за простими акціями 3 цієї ж причини, звичайно, за умови існування привілейованих акцій, важливо забезпечити право власників привілейованих акцій на вибори певної кількості директорів, якщо дивіденди за привілейованими акціями не були виплачені за певний період. Різні пропозиції, які визначають права власників привілейованих акцій, як правило, вказані в статуті компанії. Вони являють собою згоду між корпорацією і власниками привілейованих акцій та власниками інших типів цінних паперів корпорацій.

Отримання дивідендів не є питанням корпоративних прав акціонерів, за винятком тих випадків, коли привілейовані акції були випущені частково для забезпечення установленого розміру дивідендів. Як правило, у західних країнах дивіденди оголошує рада директорів після прийняття рішення, право на яке має виключно рада директорів, а саме про те, коли дивіденди будуть виплачуватись і який їхній розмір. У новоствореному чи приватизованому підприємстві в Україні дуже важко передбачити можливість відстрочення виплати дивідендів доти, доки корпорація не вела протягом певного часу (можливо, трьох років) ефективної та прибуткової діяльності, однак це положення є предметом тільки корпоративного управління і не є нормою закону.

Правління кожної корпорації відповідає за найкращий розподіл грошових коштів, чи то програма капіталовкладення, придбання (у тому числі - повторне) акцій, оплата праці або виплата робітникам премій, чи інші операції, чи виплата дивідендів акціонерам згідно з довгостроковим плануванням та стратегічним напрямом діяльності корпорації. Якщо в окремих корпораціях висока ділова активність і стійка економічна ситуація, то виплата значних дивідендів може бути предметом очікувань акціонерів, і вважається, що директори визнають цю дійсність, в інших випадках висока ціна акцій буде найкращим аргументом для обмеження розміру дивідендів або їх невиплати.

Тендерні пропозиції - це відкрита пропозиція акціонерам продати свої акції покупцеві за певною ціною. Як правило, ця ціна вища, ніж ринкова.

Оскільки тендерні пропозиції з'явились та діють на Заході, зокрема у США, то їхній успіх значною мірою залежав від пропозиції премії понад ринкову ціну, впливу інвестиційних фондів, що підтримували запропоновану ціну, і операцій, що активно проводились на ринках з акціями.

2. ОБЛІК ЦІННИХ ПАПЕРІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА. РЕЄСТРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Кожне акціонерне товариство повинно вести та зберігати повні записи про осіб, що є акціонерами, незалежно від того, чи вона випустила сертифікати акцій, чи випуск акцій був у безпаперовій формі.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організацій самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстраторові шляхом укладення відповідного договору. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього відповідальності щодо виконання обов'язків, які випливають з угод щодо цінних паперів.

Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів. Загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. У разі неукладення договору протягом 30-ти календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження про необхідність його укладення, а в разі невиконання зазначеного розпорядження протягом 15-ти календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерів до проведення перших загальних зборів приватизованого підприємства і до розміщення не менше ніж 60% акцій підприємств, що перебувають у процесі приватизації, приймає правління підприємства, що приватизується. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати витяг із реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до витягу інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню в реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача.

Операцій із цінними паперами, що здійснюються між депонентами одного номінального утримувача, не відображають у реєстрі власників іменних цінних паперів. Для складання реєстру власників іменних цінних паперів На обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен надати реєстраторові список усіх власників.

Для підприємств, які мають реєстраційний відділ, рекомендується організаційно-функціональну структуру двох варіантів (рис. 1 і 2).

Під процедурами реєстраційної діяльності розуміють дії, які виконують відповідальні особи реєстратора щодо виконання визначених функцій у певній організаційній структурі та системі документообігу. Враховуючи специфіку діяльності, кожне підприємство самостійно робить опис таких дій. Процедури реєстраційної діяльності можна класифікувати так:

* складання реєстру;

* внесення змін реквізитів до системи реєстру;

* внесення записів про перехід прав власності на цінні папери;

* видача витягів із реєстру;

* відповіді на запити зареєстрованих осіб;

* облік заставоутримувачів;

* відображення корпоративних операцій;

* блокування цінних паперів;

* нарахування доходів за цінними паперами;

* підготовка загальних зборів акціонерів (включає розсилання запрошень і голосування за довіреністю).

Рис. 1. Перший варіант структури відділу реєстрації власників цінних паперів



Рис. 2. Другий варіант структури відділу реєстрації власників цінних паперів

Опис процедур внесення записів про перехід прав власності

Спеціаліст із ведення реєстру приймає передавальне доручення, а також супроводжувальні документи, необхідні для реєстрації переходу прав власності. Ці документи можуть бути надіслані поштою або передані безпосередньо з рук в руки. На них проставляють дату та час їх отримання. Спеціаліст із ведення реєстру перевіряє вхідні документи відповідно до встановлених вимог. Якщо документи відповідають усім вимогам і немає підстав для відмови внесення запису в реєстр зареєстрованих осіб із зазначенням імені нового власника цінних паперів або номінального утримувача, то запис здійснюється протягом п'яти днів після отримання передавального доручення. У разі, коли документи не відповідають установленим вимогам і є законна підстава для відмови внесення запису в реєстр, то спеціаліст із ведення реєстру письмово повідомляє про це зацікавлені сторони протягом п'яти днів після отримання документів.

До передавального доручення додають такі документи:

- відповідний сертифікат цінних паперів, якщо випуск був здійснений у паперовій формі;

- документ, що підтверджує перехід права власності: договір купівлі-продажу, договір дарування, договір обміну, інші;

- анкета особи, якій передається право власності на цінні папери, для відкриття особового рахунку (якщо вона не є зареєстрованою особою).

Якщо перехід права власності здійснює уповноважена особа, спеціаліст із ведення реєстру перевіряє, чи має ця особа відповідні права, підтверджені дорученням.

Далі перевіряється, чи дійсно кількість цінних паперів, які вказані в передавальному дорученні, відповідає кількості цінних паперів на особовому рахунку особи.

Якщо ж якихось документів бракує або вони не відповідають установленим вимогам, або не мають необхідних підписів, спеціаліст із ведення реєстру оформляє належним чином бланк відмови з точним зазначенням причини.

Якщо до спеціаліста з ведення реєстру надійшли документи, що підтверджують право на спадщину або рішення суду, запис до системи реєстру здійснюється без передавального доручення.

Спеціаліст із ведення реєстру вводить інформацію щодо переходу права власності в систему реєстру.

На підставі передавального доручення та документів, що підтверджують перехід права власності, вносять зміни в реєстрі та на особових рахунках зареєстрованих осіб.

Записи в реєстрі про нових осіб здійснюються за їхньою анкетою або за анкетою їхніх уповноважених осіб не пізніше ніж протягом п'яти днів після отримання документації з оформлення операції переходу прав власності.

Якщо випуск цінних паперів був оформлений сертифікатами, то власникам виписують нові сертифікати цінних паперів, а старі погашають. Якщо такий випуск не мав форми сертифікатів, то власникам надають витяги з реєстру.

Спеціаліст із ведення реєстру вносить записи в журнал обліку, у реєстрі, де в хронологічному порядку містяться записи про перехід прав власності на іменні цінні папери.

Облік документів, які є підставою для внесення змін до реєстру (включаючи інформацію на електронних носіях), ведеться в тому самому журналі.

Спеціаліст із ведення реєстру перевіряє інформацію про зареєстрованих осіб, які володіють 10% і більше цінних паперів емітента, і осіб, яким передані такі пакети цінних паперів у довірче управління чи для здійснення операцій із ними, та подає звіт для Антимонопольного комітету не пізніше ніж через місяць із моменту внесення в реєстр, якщо такі випадки трапляються.

Спеціаліст із ведення реєстру веде журнал обліку виданих, погашених, анульованих та втрачених іменних цінних паперів (сертифікатів іменних цінних паперів), що були випущені в паперовій формі.

У журнал вноситься кожний факт видачі та погашення сертифікатів іменних цінних паперів під час реєстрації переходу прав власності на цінні папери.

До основних вхідних форм документів належать:

* анкета власника цінних паперів - фізичної особи;

* анкета власника цінних паперів - юридичної особи;

* анкета номінального утримувача;

* анкета заставоутримувача;

* передавальне доручення;.

* розпорядження застави.

До основних вихідних форм документів належать:

* реєстр власників іменних цінних паперів;

* витяг із реєстру;

* щоденний баланс цінних паперів;

* відомість нарахування доходу за цінними паперами.

Серед специфічних і таких, що раніше не використовувалися, форм вихідних документів варто виділити "Щоденний баланс цінних паперів" (табл. 1).

Таблиця 1 Щоденний баланс цінних паперів(з кожного виду цінних паперів та з кожної емісії)

№ пор.	Показник	Кількість зареєстрованих осіб	Кількість цінних паперів	Номінальна вартість цінних паперів, грн
1	2	3	4	5
1	Обліковано на емісійному рахунку емітента	X
2	Розміщено на особових рахунках власників - фізичних осіб
3	Розміщено на особових рахунках власників - юридичних осіб
4	Розміщено на особових рахунках номінальних утримувачів, у т. ч.
4.1	довірчих товариств
4.2	торговців цінними паперами
4.3	депозитаріїв
5	Усього розміщено на особових рахунках зареєстрованих осіб
6	Викуплено емітентом з метою анулювання чи подальшого продажу	X
7	Належить державі	X
8	Не розміщено на дату балансу	X
9	Баланс (1-5 -6-7 -8)	X	0	0

Баланс складається, якщо в системі реєстру відбулись будь-які

3. ФІНАНСОВА ТА ІНША ЗВІТНІСТЬ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

* придбання, продажу та володіння цінними паперами;

* участі в капіталі підприємства;

* оцінки якості управління;

* оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

* забезпеченості зобов'язань підприємства;

* визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

* регулювання діяльності підприємства;

* інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних потреб.

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається відповідними положеннями (стандартами). Статтю наводять у фінансовій звітності, якщо вона відповідає таким критеріям:

* існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею;

* оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжну (місячну, квартальну) звітність, яка охоплює певний період, складають наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період із початку року до моменту ліквідації.

Якісні характеристики фінансової звітності. Інформація, що надана у фінансовій звітності, має бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити і скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому.

Фінансова звітність має бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати:

* фінансові звіти підприємства за різні періоди;

* фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Фінансову звітність підприємства формують із дотриманням таких принципів:

* автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особистого майна і зобов'язань власників не відображають у фінансовій звітності підприємства;

* безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

* періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

* історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їхні виробництво та придбання;

* нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

* повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність містить усю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що їх приймають на її основі;

* послідовності, який передбачає постійне з року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

* обачності, згідно з яким методи оцінки, що їх застосовують у бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

* превалювання змісту над формою, за яким операції слід обліковувати відповідно до їхньої сутності, а не лише за юридичною формою;

* єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операції підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити таку інформацію та дані:

* про підприємство;

* дату звітності та звітний період;

* валюту звітності та одиницю її виміру;

* відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

* облікову політику підприємства та її зміни;

* консолідацію фінансових звітів;

* припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

* обмеження щодо володіння активами;

* участь у спільних підприємствах;

* виявлені помилки попередніх років та пов'язані з ними коригування;

* переоцінку статей фінансових звітів;

* іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

* назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

* короткий опис основної діяльності підприємства;

* назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

* середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт має містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює.

Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього слід розкрити у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності має бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

- облікову політику підприємства;

- інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

- інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 5 (табл. 2 і 3).

Норми цього П(с)БО стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ.

Таблиця 2. Зміст статей звіту про власний капітал

Стаття	Зміст
Залишок на початок року. Залишок на кінець року	Суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства відповідно на початок і кінець звітного періоду
Зміна облікової політики. Виправлення суттєвих помилок. Інші зміни	Суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Як правило, показана у звітності сума прибутку за звітний період та сума нерозподіленого прибутку не змінюється, за винятком деяких сйтуацій, коли, наприклад: виявлено суттєві помилки, що призвели до необхідності змінити показники попередніх років у зв'язку з тим, що наведені раніше дані не можуть вважатися достовірними; відбулася зміна облікової політики попередніх періодів, їх слід відображати у звіті як нерозподілений прибуток чи непокритий збиток
Скоригований залишок	Залишок власного капіталу на початок звітного періоду після внесення відповідних коригувань
Переоцінка активів	Наводяться дамі, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами)
Чистий прибуток (збиток) за звітний період	Сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати
Розподіл прибутку	Наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо
Внески учасників	Наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства
Вилучення капіталу	Наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин
Інші зміни в капіталі	Дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема списання невідшкодованих збитків, та інші зміни
Разом зміни в капіталі	Підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума скоригованого залишку власного капіталу на початок року та всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, використання чистого прибутку, вилучення капіталу та інших змін

Таблиця 3. Звіт про власний капітал

Стаття	Код	Статутний капітал	Пайовий капітал	Додатковий вкладений капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Неоплачений капітал	Вилученим капітал	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Залишок на початок року	010
Коригування: зміна облікової політики	020
Виправлення помилок	030
Інші зміни	040
Скоригований залишок на початок року	050
Переоцінка активів:	060
Дооцінка основних засобів
Уцінка основних засобів	070
Дооцінка незавершеного будівництва	080
Уцінка незавершеного будівництва	090
Дооцінка нематеріальних активів	100
Уцінка нематеріальних активів	110
	120
Чистий прибуток (збиток) за звітний період	130
Розподіл прибутку:	140
Виплати власникам (дивіденди)
Спрямування прибутку до статутного капіталу	150
Відрахування до резервного капіталу	160
	170
Внески учасників:	180
Внески до капіталу
Погашення заборгованості з капіталу	190
	200
Вилучення капіталу:
Викуп акцій (часток)	210
Перепродаж викуплених акцій (часток)	220
Анулювання викуплених акцій (часток)	230
Вилучення частки в капіталі	240
Зменшення номінальної вартості акцій	250
Інші зміни в капіталі:
Списання невідшкодованих збитків	260
Безкоштовно отримані активи	270
	280
Разом зміни в капіталі	290
Залишок на кінець року	300

Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим Положенням (стандартом).

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про власний капітал складається за формою, наведеною в додатку до П(с)БО№5.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Усі підприємства повинні розкривати у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу). Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію:

* про загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату;

* загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які здійснено передплату, порівнюючи з передбаченими величинами;

* загальну суму коштів, одержаних у ході передплати акцій, у такому розрізі:

- усі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;

- вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;

- загальна сума іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в обліку;

* акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями;

* кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу.

* номінальна вартість акції;

* зміни протягом звітного періоду в кількості акцій, що перебувають в обігу;

* права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, у тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

* акції, що належать самому товариству, його дочірнім та асоційованим підприємствам.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити також дані:

* про консолідацію фінансових звітів;

* припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

* обмеження щодо володіння активами;

* участь у спільних підприємствах;

* виявлені помилки попередніх років та пов'язані з ними коригування;

* переоцінку статей фінансових звітів;

* іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у примітках до фінансової звітності, включає:

* назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

* короткий опис основної діяльності підприємства;

* назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

* середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

На підставі вже прийнятих П(с)БО та їх основи - МСБО - керівництво підприємства під час підготовки приміток до фінансових звітів має пам'ятати таке:

* якщо до фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства, то це слід розкрити у примітках;

* якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(с)БО № 1, то причини і наслідки цього слід розкрити у примітках до фінансової звітності;

* якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

* якщо необхідну інформацію подано в основній частині звітів, то немає потреби повторювати її у примітках до фінансових звітів. Інформація в примітках є основним засобом розкриття невизнаних елементів фінансових звітів;

* розкриття інформації може поєднувати коментарі та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру елементів фінансових звітів і їх відносному значенню для підприємства;

* визначення рівня докладності розкриття інформації про конкретні елементи фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з урахуванням їх відносної суттєвості.

Інша звітність акціонерного товариства

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України встановлює перелік документів, терміни подання, а також форму подання інформації акціонерними товариствами.

Відкриті акціонерні товариства та підприємства - емітенти облігацій, у яких сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів не більша від установленої суми кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (затверджених Кабінетом Міністрів), установлених на дату реєстрації останнього випуску, повинні подавати в територіальні відділення Комісії річний звіт, а ті, в яких сумарна вартість більша від цієї суми, - у центральний апарат Комісії річний та піврічний звіти згідно з вимогами.

Вищевказані емітенти цінних паперів зобов'язані не менше ніж раз на рік публікувати у друкованих засобах масової інформації, які мають тираж, не менший ніж 10 000 примірників, інформацію щодо діяльності емітента і відповідні пояснення до неї.

Примірник друкованого органу з інформацією, що була опублікована емітентом, подається в Комісію разом із відповідним звітом.

Річний звіт емітент подає в Комісію до 30 квітня року, наступного за звітним. Піврічний звіт емітент подає в Комісію не пізніше ніж 1 листопада звітного року. Під час підготовки звіту емітент заповнює відповідні таблиці, затверджені Комісією, а також надає іншу інформацію відповідно до вимог.

За наявності інформації про результати господарювання за останні три роки її можна додавати до звіту.

У річному та піврічному звіті мають міститися такі дані.

1. Основні відомості про емітента.

2. Інформація про одержані дозволи і ліцензії на окремі види діяльності та терміни закінчення їхньої дії.

3. Інформація про результати господарювання за попередній рік:

а) інформація про основні види продукції або послуги, що їх виробляє чи надає емітент;

б) інформація про особливості стану розвитку галузі виробництва, в якій здійснює діяльність емітент, що можуть вплинути на його показники; ступінь залежності від сезонних змін; інформація про конкуренцію в галузі виробництва чи надання послуг, у якій емітент здійснює свою діяльність (за наявності інформації);

в) інформація про вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) на кінець звітного періоду;

г) прогнози та плани щодо майбутньої діяльності емітента, розширення виробництва, реконструкції, поліпшення фінансового стану;

ґ) інформація про факти виплати штрафів та компенсацій за порушення чинного законодавства.

Довідка про фінансовий стан вміщує:

а) інформацію про основні фонди, що перебувають у власності чи користуванні (термін та умови користування) емітента, ступінь зношення, ступінь використання, а також інформацію про обмеження на використання майна емітента;

б) інформацію про фінансовий стан і його зміни за звітний період, а також усі істотні фактори, що можуть вплинути на діяльність емітента в майбутньому;

в) іншу інформацію, що може бути важливою для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента.

До звіту додають також "Баланс підприємства" та "Звіт про фінансові результати" за звітний період.

Річна бухгалтерська звітність має бути завірена аудитором.

Звіт має вміщувати відомості про цінні папери емітента:

а) інформацію про всі випуски цінних паперів емітента (у тому числі здійснених у звітному періоді);

б) інформацію про осіб, що володіють понад 5 відсотків акцій емітента.

Крім вищевказаної фінансової інформації, у Комісію подають інформацію про посадових осіб емітента та про зміни в їхньому складі, зокрема інформацію про наявність у посадових осіб емітента непогашеної судимості за корисливі та посадові злочини.

До звіту слід додати копію протоколу останніх загальних зборів акціонерів (учасників, засновників).

Перелік усіх документів, що подані емітентом до Комісії, має бути представлений на окремому аркуші, який містить підписи керівника та бухгалтера.

У разі потреби слід надати особливу інформацію про емітента. Емітент зобов'язаний протягом двох днів надіслати до Комісії інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності і впливають чи можуть вплинути на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними, а саме:

а) зміни прав на цінні папери;

б) зміни в персональному складі посадових осіб;

в) арешт банківських рахунків емітента;

г) початок дій із санації (здійснення відповідного комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану емітента);

ґ) реорганізацію, зупинення або припинення діяльності емітента;

д) знищення не менш як 10% майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;

е) пред'явлення позову до емітента в розмірі, що перевищує 10% статутного фонду, або суми вартості основних і оборотних коштів емітента;

є) отримання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50% статутного фонду, або суми вартості основних і оборотних коштів емітента.

Емітент у зв'язку з опублікуванням недостовірних відомостей про нього, які можуть вплинути на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними, зобов'язаний протягом двох робочих днів ужити заходів щодо виправлення цих відомостей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.

2. Базилсвич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрнк; за загальною ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2012. - 368 с.

3. Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособ. / СИ. Берлин. - М.: Приор, 2009.

4. Білик М.Д. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. / М.Д. Білик, Н.Д. Бабяк, О.Б. Семенюк. - К.: Центр "Методика-інформ", 2013. - 202 с.

5. Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Цент: Эльга, 2012. - 736 с. - (Библиотека финансового менеджмента).

6. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия / И.А. Бланк. - К.: Эльга: Ника-Центр, 2013. - 496 с. - (Энциклопедия фінансового менеджмента; Вып. 4).

7. Большаков СВ. Основы управления финансами: Учеб. пособ. I СВ. Большаков. -- М.: ИД "ФБК-Пресс", 2011.

8. Булгакова СО. Казначейство зарубіжних країн: Навч. посіб. [2 вид. доп. та персроб.] / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2012. - 418 с.

9. Булгакова С. О. Казначейська система виконання бюджету: Підруч. / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2010.-416 с.

10. Бмунюк О.П. Фінанси: Навч. посіб. / О.П. Бмунюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев [та ін.]; за ред. В.1. Оспіщсва. - К.: Знання, 2006. -415 с.

11. Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2013. - 176 с.

12. Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 606 с.

13. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Дж. К. Ван Хорн; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 800 с.

14. Василии ОД. Теорія фінансів: Підручн. / О.Д. Василик. - К.: НЮС, 2011. - 416 .

15. Вексельное обращение: теория и практика / под ред. А.Б. Авакова. - X.: Фолио, 2012. -382 с.

16. Геєць О.В., Домрачее В.М., Лондар СЛ. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками / О.В. Геєць, В.М. Домрачсв, СЛ. Лондар. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2013.-235 с

17. Єфименко ТІ. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільні злагоди / ТІ. Єфименко // Фінанси України. - 2013. - № 5. - С 3-12

18. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине / В.П. Завгородний. - К.: А.С.К., 2000.-639 с.

19. КейнсДж. М. Общая теорія занятости, процента и денег/ Дж. М. Ксйнс; пер. с англ. - М.: Прогресе, 2009.

20. Килячков A.A. Рынок ценных бумаг и биржевое дело / A.A. Килячков, Л.А. Чалдасва. -М.: Юристь, 2012.-391 с.

21. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України: Історія, теорія, практика / О.П. Кириленко. -К.: НІОС, 2011.-384 с.

22. Кудряшов В.П. Фінанси : Навч. посіб. / В.П. Кудряшов . - Херсон: Олді-плюс, 2012. -352 с.

23. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебн. / Б.А. Колтынюк . - [2-е изд.] - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2010.-427 с.

24. Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 20012. -608 с.

25. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. І В.Д. Лагутін. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. -215с- (Вища освіта XXI століття).

26. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період / І.О. Луніна. - К.: HAH України. Ін-т екон. прогнозування, 2000. - 296 с

27. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія / В.М. Мельник. - Одеса: Астропринт, 2011. - 124с.

28. Мельник В.М. Оподаткування : наукове обґрунтування та організація процесу. Монографія / В.М. Мельник. - К.: Комп'ютерпрес, 2013. - 278 с.

29. Мельник В.М. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. посібник/ В.М. Мельник, I.A. Грицаєнко, О.С. Іванишина. - К.: "Кондор", 2010. -160 с.

30. Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров - M.: Тип. Тов-ва Сытина, 2012. -364 c.

31. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія: Навч. посіб. / В.М. Опарін. - [Вид. 2-ге, доп. і перероб.] - К.: КНЕУ, 2013. - 240 с.

32. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України: Монографія. -- К.: НДФІ, 2006. -- 584 с.

33. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Адам Смит; пер. с англ. - М.: Соцэкгиз. - 2000. - 684 с .

34. Сумароков В.М. Государственные финансы в системе макроэкономического регулирования / В.М. Сумароков. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 224 с.

35. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій / В.М. Суторміна, В.М. Федоров, Н.С. Рязанова. - К.: Либідь, 2009. - 259 с.

36. Страхування; Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. -- К.: КНЕУ, 2010.-368 с.

37. Финансы: Учебн. [для вузов] / под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Са-банти. -М.: Перспектива; Юрайт, 2000. - 520 с.

38. Фінанси підприємств: Курс лекцій: Навч. посіб. / за ред . ГГ. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2008. -268 с.

39. Чернов М.И. Финансовая политика организации: Учеб. пособ. / М.И. Чернов; под ред. М.И. Бяконова. - М.: ЮНИТИ: Дана, 2010.

Размещено на Allbest.ru