В умовах переходу до ринкової економіки важливим напрямом економічних перетворень є проведення приватизації державного майна. Програми приватизації мають комплексний характер і пов'язані зі змінами не тільки в економічній, а і в політичній, соціальній, правовій та інших сферах. Суттєві зрушення при цьому відбуваються і у сфері фінансових відносин. Зменшуються обсяги державного сектору економіки, зростає величина фінансових ресурсів, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. На основі приватизації залучаються іноземні інвестиції, відбуваються перетворення відносин власності. Державні органи управління починають використовувати економічні важелі в регулюванні економічних процесів.

Характерно, що процеси приватизації в останні десятиріччя у промислово-розвинутих країнах є постійними. За тих чи інших причин певні галузі та підприємства приватизуються. В той же час, деякі з них підлягають реприватизації. Особливого поширення приватизація набула в колишніх посткомуністичних країнах. При цьому проводиться вона у різних напрямах: приватизація майна державних підприємств і установ, державного житлового фонду і державного земельного фонду (рис. 10.1). Такі перетворення, як правило, проводяться швидкими темпами та в масових розмірах.

Рис. 1. Сфери проведення приватизації державного майна в Україні

В Україні приватизацію розпочато з 1992 р. До сьогодні більша частина державного майна (за розрахунками експертів близько 70%) уже приватизована. Але є ще важливі стратегічні об'єкти, які передбачається приватизувати в майбутні періоди. Незавершеним є процес приватизації державного земельного фонду та державного житлового фонду. Особливого значення набуває завершення програм приватизації майна державних підприємств і установ.

Приватизація майна державних підприємств - це відчуження майна, яке перебуває у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Для цього на основі визначених законодавством принципів здійснюються заходи, спрямовані на досягнення такої мети.

Цілями проведення приватизації державного майна в зарубіжних країнах є: сприяння розвитку конкуренції, стимулювання менеджменту для підвищення ефективності виробництва, формування прошарку акціонерів та ін. Приватизацію в Україні спрямовано на оптимізацію державного сектору економіки, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій, забезпечення надходження коштів до бюджету.

Характерним є те, що з переходом до другого етапу приватизації в Україні, розпочатого у 2000 p., її принципи суттєво змінились. Так, на першому етапі домінували такі принципи: надання пільг членам трудових колективів, забезпечення соціальної захищеності прав громадян, пріоритетне надання громадянам України прав на придбання майна, безоплатна передача частки майна кожному громадянину, проведення приватизації з використання приватизаційних паперів та ін. Але, починаючи з 2000 р., положення про безоплатну передачу майна та використання приватизаційних паперів були скасовані. державний майно приватизація товариство

Державною програмою приватизації на 2000-2002 pp. основною метою приватизації визначено підвищення ефективності діяльності підприємств та створення конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України, одержаних від приватизації. Основними завданнями приватизації стали: проведення її виключно за грошові кошти та з урахуванням індивідуальних особливостей підприємств; максимальне використання інститутів інфраструктури ринку цінних паперів; створення умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку об'єкта і здійснюють ефективне управління ним; створення умов для подальшого розвитку фондового ринку; підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках та ін.

До об'єктів приватизації належать:

1) майно підприємств, цехів, виробництв та інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами (ЦМК);

2) незавершене будівництво та законсервовані об'єкти;

3) частки (паї, акції) господарських товариств та об'єднань підприємств, що належать державі;

4) земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації.

До складу об'єктів, які підлягають приватизації, входять підприємства і установи, які доцільно перетворити з державної на приватну або колективну власність з метою забезпечення їх ефективної роботи в умовах ринкової економіки. У власності держави залишаються об'єкти, які з тих чи інших причин доцільно утримувати під безпосереднім контролем державних органів управління. Це підприємства і установи, розвиток яких має загальнодержавне значення. Зокрема, до такої групи належать об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій (обороноздатності, економічної незалежності, суверенітету); створення умов для соціального, культурного і наукового розвитку; виготовлення озброєння, наркотичних речовин, радіоактивних матеріалів та ін. Перелік об'єктів, які не підлягають приватизації, затверджуються Верховною Радою України.

Характерним є те, що з кожним роком до списку підприємств, які підлягають приватизації, вносяться все нові і нові об'єкти. Таке збільшення проводиться за рахунок зменшення кількості підприємств і установ, що не підлягають приватизації. Поряд з цим, Верховна Рада затверджує списки державних підприємств, Які підлягають корпоратизації. Це підприємства, які перетворюються на відкриті акціонерні товариства за умови передачі всіх акцій (100%) у власність держави. Таким чином створюються основи для адаптації їх роботи в умовах ринкової економіки, а також для їх подальшої приватизації.

До суб'єктів приватизації належать: державні органи приватизації (продавці), покупці та їх представники, фінансові посередники. Державні органи приватизації здійснюють підготовку об'єктів до приватизації, виконують функції продавців державного майна і здійснюють контроль за проведенням приватизаційних процесів. Державними органами приватизації є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в областях, містах і районах України, а також органи управління комунальною власністю.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи України, юридичні особи інших держав. Не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; органи державної влади, працівники державних органів приватизації.

При цьому, законодавством України передбачені пільги для громадян України, які беруть участь у приватизації державного майна. Додаткові пільги одержують також товариства покупців, які створюються членами трудового колективу підприємства, що приватизується. Пільги членам трудових колективів підприємств встановлюються відповідно до визначених об'єктів і способів приватизації.

До джерел, які використовуються покупцями в процесі приватизації, зараховують власні та позичені кошти. Варто зауважити, що покупці можуть здійснювати оплату придбаних об'єктів приватизації лише за допомогою безготівкових перерахунків з відкритих у банках України рахунків.

При придбанні об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 мінімальних доходів громадян, громадянин має подати до органу приватизації декларацію про доходи. Покупці - іноземні інвестори та підприємства з іноземними інвестиціями одержують державне майно з оплатою його вартості у національній валюті та з поданням відомостей про джерела надходження коштів.

До фінансових посередників і представників, які беруть участь у приватизації, належать: довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, торговці цінними паперами, реєстратори іменних цінних паперів, депозитарії, зберігачі та інші суб'єкти фінансової діяльності. Вони виконують посередницькі та представницькі функції. Наприклад, довірчі товариства можуть проводити операції, які здійснюються за дорученням клієнтів. До них належить управління грошовими коштами довірителя, пакетами цінних паперів та ін. Інвестиційні фонди мають право проводити обмін своїх цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) на акції приватизованих підприємств. Торгівці цінними паперами уповноважені купувати акції приватизованих підприємств на організованих фондових ринках.

Крім вирішення задач, що виникають в процесі формування ринкової економіки, проведення приватизації державного майна має за мету залучення коштів до Державного бюджету України. Але прийняті програми не завжди виконуються. Зокрема, на 2006 р. було заплановано залучити до Державного бюджету (з метою фінансування дефіциту) 2,12 млрд грн. Фактичне виконання цього показника становило лише 0,56 млрд грн, або 26,4%. Законом "Про державний бюджет України на 2007 р." передбачено залучення коштів від приватизації на суму 10,59 млрд грн.

З метою прискорення приватизаційних процесів в Україні Президентом України в грудні 1999 р. було видано Указ "Про невідкладні заклади щодо прискорення приватизації майна в Україні". Згідно з Указом було впроваджено більш гнучке ціноутворення при продажу об'єктів приватизації, врахування індивідуальних особливостей об'єктів, проведення реструктуризації боргових зобов'язань підприємства перед приватизацією з метою підвищення привабливості об'єкта, створення умов для появи власників, які мають довгострокові інтереси щодо розвитку підприємства, удосконалення механізму захисту дрібних інвесторів, залучення промислових інвесторів у процесі приватизації стратегічних підприємств, скорочення розпорошеності акцій та ін. Реалізація таких заходів спричинила внесення суттєвих змін у приватизаційні процеси, які були викладені в "Державній програмі приватизації на 2000- 2002 pp."

Згідно з Програмою здійснено перехід до проведення приватизації на індивідуальних засадах. Індивідуальна приватизація передбачає вивчення рівня попиту на конкретний об'єкт, врахування кон'юнктури ринку, визначення способу продажу, який максимально відповідає особливостям підприємства. Продаж пакетів акцій рекомендовано проводити провідним, у тому числі, промисловим інвесторам. Промисловий інвестор - це вітчизняний або іноземний інвестор, який зацікавлений у збереженні частки підприємства на ринках продукції, організовує не менше трьох років виробництво продукції, споживає продукцію об'єкта і здійснює безпосередній контроль над підприємством не менше одного року. До проведення приватизації здійснюється передприватизаційна підготовка об'єкта. З метою вдосконалення організаційної структури підприємства, оздоровлення його фінансового стану та забезпечення інвестиційної привабливості може проводитися реструктуризація підприємства або реорганізація ВАТ.

Приватизація майна державних підприємств проводиться також з урахуванням галузевих та регіональних особливостей. Так, згідно з законодавством України в АПК установлено порядок приватизації, відмінний від інших галузей. Такий порядок включає: безоплатну передачу 51% акцій ВАТ, створених у переробних галузях, недержавним сільськогосподарським підприємствам, надання права викупу акцій, які залишились нереалізованими, на пільгових умовах працівникам, а також сільськогосподарським підприємствам; безоплатну передачу майна (акцій) працівникам радгоспів і прирівняним до них та ін. Також наявні особливості приватизації об'єктів, розташованих в зоні відселення з території, що зазнала радіоактивного забруднення. При цьому визначаються зони гарантованого добровільного відселення і безумовного (обов'язкового) відселення. Дещо відмінним є процес приватизації окремих ВАТ, які діють в м. Харкові.

З метою проведення раціонального та ефективного застосування способів приватизації всі об'єкти розмежовано на декілька груп. Кожна з груп приватизується лише певними способами. Вибір способів приватизації проводиться на основі урахування багатьох факторів. До них, зокрема, належать: вартість об'єкта і можливість придбання його повністю або частково різними інвесторами; надання пільг для придбання об'єкта або часток його вартості членам трудового колективу підприємства, збільшення надходжень грошових коштів, одержаних від приватизації до державного бюджету, склад майна, яке пропонується до продажу та ін.

Всі об'єкти приватизації розподілено на групи А, В, Г, Д, Б і Ж. До складу Групи А входять ЦМК державних та орендних підприємств із чисельністю працюючих до 50 осіб. Такі підприємства вважають малими підприємствами. Відповідно, і об'єкти групи А називають об'єктами малої приватизації. До групи А можуть бути зараховані і підприємства з кількістю працюючих понад 50 осіб, але за умови, що вартість основних фондів об'єкта є недостатньою для формування статутного капіталу ВАТ. До групи А можуть належати також структурні підрозділи підприємств, виокремлені у самостійні об'єкти. До складу цієї групи також входять готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах, окреме індивідуально визначене майно та ін.

Як правило, до групи А належать підприємства переробної і місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, легкої та харчової промисловості, будівництва, окремих видів транспорту, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-експлуатаційного і ремонтного господарства. Важливу роль в структурі об'єктів групи А відіграє незавершене будівництво. Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі, або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Група В - це ЦМК підприємств з середньо-обліковою чисельністю працюючих понад 50 осіб, вартість основних фондів яких є достатньою для формування статутних капіталів ВАТ. Як об'єкт приватизації в такому разі розглядається вартість зареєстрованих і випущених акцій ВАТ, створеного на основі ЦМК підприємства. Продаж таких об'єктів здійснюється, як правило, пакетами з урахуванням особливостей формування структури власників у процесі приватизації.

До групи Г належать ЦМК підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг. Підприємство, зараховане до групи Г, може і не бути монополістом, але повинне мати стратегічне значення для держави. Це означає, що воно відповідає таким умовам: здійснює реалізацію значних технічних проектів (аерокосмічні дослідження, освоєння космосу, виконання енергетичних й екологічних проектів), залучається до розробки унікальних родовищ корисних копалин (урану, титану, золота, алмазів, янтарю, граніту), виробництва стратегічно важливої продукції експорту і розробки нових технологій, виготовлення продукції, необхідної для виконання міжнародних угод України та ін.

До складу групи Д входять об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти. До незавершеного будівництва відноситься вартість незавершених капітальних вкладень у будівництво, створення, виготовлення, реконструкція, модернізація, придбання необоротних активів, враховуючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу. До незавершеного будівництва також зараховують авансові платежі, які проводяться з метою фінансування капітального будівництва. Такі інвестиції спрямовані на створення об'єктів, які мають використовуватися в господарській діяльності підприємств. Але такі об'єкти не є завершеними і перебувають в процесі створення. Законсервовані об'єкти - це завершені об'єкти, які тимчасово не використовуються.

Група Е - це державні пакети акцій (паїв), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за и кордоном. Це можуть бути акції або частки у статутних капіталах господарських товариств, які були набуті державним підприємством в попередні періоди за рахунок державних коштів. їх вартість може включатися до складу ціни ЦМК. Разом з тим, орган приватизації може встановити, що акції вилучаються зі складу ЦМК в окремий об'єкт і підлягають приватизації за особливою схемою.

До групи Ж належать (незалежно від вартості): об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва і преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку. Це також об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств у разі, якщо вони не передані в комунальну власність, або не приватизуються у складі ЦМК. До цієї групи не входять об'єкти санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах і належать до складу групи А.

У випадках, коли трудові колективи підприємств, що приватизуються, відмовляються від приватизації об'єктів соціально-побутового призначення, вони можуть бути використані іншим чином. Орган приватизації може прийняти рішення про передачу таких об'єктів у комунальну власність відповідних територіальних громад. У разі неможливості утримання їх за рахунок коштів місцевого бюджету такі об'єкти (за умов їх будівництва за рахунок коштів соціального розвитку підприємства) можуть передаватись у безстрокове безоплатне користування ВАТ, створеному в процесі приватизації. Умовою такої передачі є цільове їх використання та належне утримання без права продажу.

2. Способи приватизації майна державних підприємств

Кожна із груп об'єктів приватизації може бути приватизованою з використанням певних способів (рис. 2). Рішення про затвердження способу приватизації об'єкта приймається органом приватизації. Порядок визначення способів приватизації різних груп об'єктів регламентується законодавством України і Державною програмою приватизації, що є чинною на поточний період. При цьому основним принципом, який застосовується при виборі способу приватизації, є урахування його виробничо-технічного і фінансово-майнового стану, частки у відповідному сегменті ринку виробництва, обсягів збуту продукції та аналізу попиту потенційних покупців.

Продаж об'єктів групи А здійснюється такими способами, як:

1) проведення викупу об'єкта;

2) продаж об'єкта за конкурсом;

3) продаж об'єкта на аукціоні.

Викуп є неконкурентним способом приватизації, його застосовують тільки для особливого покупця - товариства покупців, створеного працівниками таких об'єктів. З метою проведення викупу орган приватизації затверджує комісію для проведення оцінювання вартості майна, готує договір купівлі-продажу і акт передачі майна. Після затвердження цих документів органом приватизації і відповідними підписами продавця і покупця, покупець здійснює оплату вартості об'єкта. Після оплати орган приватизації передає майно покупцеві. На основі одержаного у власність майна покупець створює та реєструє підприємство за вибраною ним організаційно-правовою формою.

Продаж об'єкта на аукціоні і за конкурсом вважають конкурентними способами приватизації. При їх проведенні у наявності має бути не менше двох заявок на придбання об'єкта від покупців. Орган приватизації повинен забезпечити належні умови для залучення якомога більше покупців до участі в проведенні продажу об'єкта. За таких умов ціна майна, запропонованого на продаж, як правило, зростає. А це забезпечує збільшення суми надходжень від приватизації до відповідного бюджету. Конкурс використовується для продажу об'єктів, які мають соціально важливе значення для певного регіону. Якщо для участі в аукціоні або конкурсі подав заяву лише один покупець, орган приватизації може прийняти рішення про проведення приватизації об'єкта шляхом викупу цим покупцем.

Рис. 2. Способи продажу майна державних підприємств

Продаж об'єктів за конкурсом - це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, що запропонував найкращі умови подальшої його експлуатації (некомерційний конкурс) або за незмінних фіксованих умов - найвищу ціну (комерційний конкурс). Для проведення конкурсу орган приватизації вносить об'єкт у список об'єктів, які приватизуються за конкурсом, а також створює комісію для його проведення. Не пізніше, ніж за 30 днів до дати конкурсу має бути опублікована інформація про умови і порядок його проведення. Конкурсна комісія визначає умови і строки проведення конкурсу, зокрема, початкову ціну об'єкта, заходи, спрямовані на охорону навколишнього середовища, зобов'язання покупців та інші умови. Для участі в конкурсі покупець подає до конкурсної комісії заяву за встановленою формою та план приватизації об'єкта. Він повинен містити певні пункти, в тому числі, запропоновану покупцем ціну продажу об'єкта, зобов'язання щодо умов конкурсу, додаткові зобов'язання покупця щодо подальшої експлуатації об'єкта та ін. Для реєстрації як учасника конкурсу покупець має також сплатити реєстраційний внесок, який не може перевищувати величини мінімальної заробітної плати. Крім цього, вноситься застава у сумі 10% від початкової ціни об'єкта.

Продаж об'єктів приватизації за конкурсом здійснюється за наявності не менше двох покупців. Конкурс проводиться у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець конкурсу. Інформація про його пропозиції доводиться до всіх учасників конкурсу. Через п'ять робочих днів проводиться чергове засідання конкурсної комісії. За наявності додаткових пропозицій покупців, комісія приймає рішення про визначення остаточного переможця. Робочі засідання конкурсної комісії є закритими. Рішення про переможців приймається голосів присутніх членів комісії, а потім оголошуються о на відкритому засіданні за участю всіх покупців.

Після затвердження результатів конкурсу між продавцем і покупцем укладається договір купівлі-продажу майна. Після нотаріального засвідчення договору орган приватизації та новий власник підписують акт передачі об'єкта. Застава має бути повернена учасникам конкурсу, які не стали переможцями у десятиденний термін. Учасник конкурсу, якого визнано переможцем, у разі відмови від підписання договору купівлі-продажу об'єкта має компенсувати органу приватизації вартість робіт, пов'язаних з підготовкою об'єкта до продажу і проведенням конкурсу.

До умов конкурсу відносять, як правило, зобов'язання, яких має дотримуватися покупець. Такими зобов'язаннями є:

- реалізація програм технічного переозброєння виробництва і впровадження прогресивних технологій;

- виконання вимог антимонопольного законодавства;

- збереження та створення протягом визначеного терміну нових робочих місць;

- визначення початкової ціни продажу об'єкта та дотримання строків оплати;

- збереження профілю діяльності, номенклатури або обсягу виробництва продукції;

- виконання встановлених для підприємства мобілізаційних завдань;

- створення безпечних умов праці;

- забезпечення умов утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

- здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища, дотримання екологічних норм чи досягнення найкращих результатів експлуатації об'єкта.

При проведенні комерційного конкурсу у випадках, коли бажаючих купити об'єкт за початковою ціною не виявляється, конкурсна комісія має повноваження зменшувати ціну об'єкта. Згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" початкова ціна під час проведення конкурсу може бути зменшеною до 50%. Якщо і за такої ціни бажаючих придбати об'єкт не виявляється, він знімається з продажу.

Продаж об'єктів на аукціоні - це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував під час проведення аукціону найвищу ціну. Для участі в аукціоні покупець подає заяву за встановленою формою. Як і при проведенні конкурсу, покупець має сплатити реєстраційний внесок, а також заставу. Продаж об'єктів на аукціоні проводиться за наявності не менше двох покупців. У випадку одержання заяви тільки від однієї особи, орган приватизації має право прийняти рішення про проведення приватизації об'єкта шляхом викупу одним покупцем.

Організатором аукціону може бути орган приватизації або уповноважена ним юридична особа, яка діє згідно з угодою, укладеною з органом приватизації. Аукціон проводить ведучий (ліцитатор). Ліцитатор описує об'єкт приватизації та умови його продажу, а також оголошує початкову ціну об'єкта. Якщо під час аукціону протягом трьох хвилин після оголошення початкової ціни покупці не виявляють бажання придбати об'єкт, ліцитатор має право знизити ціну, але не більше ніж на 10%. Якщо і після зниження ціни покупці не виявляють бажання придбати об'єкт, торги припиняються.

Підвищення початкової ціни здійснюється шляхом надбавок, запропонованих учасниками аукціону. Після оголошення переможця, ліцитатор і покупець підписують протокол, а далі на його основі укладається договір купівлі-продажу об'єкта. Учасник, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на подальшу участь в аукціоні. Покупець зобов'язаний внести заставу. Застава повертається учасникам аукціону в десятиденний термін після його закінчення.

Приватизація об'єктів групи В і Г здійснюється шляхом продажу ЦМК (на аукціоні або за конкурсом) та продажу акцій ВАТ, створених у процесі приватизації або корпоратизації, на організаційно оформлених ринках цінних паперів. У разі, якщо запропоновані пакети не будуть продані, орган приватизації пропонує їх для викупу акціонерам, які придбали акції ВАТ на пільгових умовах. При цьому, продаж таких пакетів проводиться за грошові кошти і за ціною, що становить половину номінальної вартості акції. У разі відмови акціонерів від придбання зазначених акцій, орган приватизації вносить на загальні збори акціонерів питання про зменшення статутного капіталу та анулювання таких акцій.

Приватизація об'єктів групи Г проводиться шляхом продажу акцій ВАТ з додержанням таких умов.

1. Продажу підлягає контрольний пакет акцій ВАТ (понад 50% акцій). Продаж здійснюється за конкурсом або на відкритих торгах без визначення інвестиційних зобов'язань покупця. Для продажу може пропонуватися блок пакетів акцій підприємств різних груп, якщо це підвищує ефективність впливу промислового інвестора на структурну перебудову відповідного ринку, економіки регіону тощо.

2. Умови конкурсу можуть визначатися зобов'язаннями держави щодо сприяння реструктуризації заборгованості ВАТ та передачі в управління переможцеві конкурсу пакета акцій, закріпленого у державній власності, або його частини.

3. Для учасників конкурсу і відкритих торгів з продажу контрольних пакетів акцій органом приватизації можуть встановлюватись кваліфікаційні вимоги. При цьому покупцем контрольного пакета акцій підприємств інвестиційно привабливих галузей (паливно-енергетичного комплексу, металургійної, нафтохімічної промисловості, радіоелектроніки, авіаційного транспорту, машинобудування) може бути тільки промисловий інвестор.

4. До договору купівлі-продажу контрольного пакета акцій входить положення щодо прав покупця на придбання пакета акцій, закріпленого в державній власності у разі прийняття рішення про його продаж.

5. Особи, які придбали акції об'єкта групи Г на пільгових умовах, за власним бажанням можуть передати ФДМУ акції для їх продажу разом з контрольним пакетом акцій.

6. Для підвищення ефективності функціонування фондового ринку ФДМУ пропонує до продажу через організаторів торгівлі цінними паперами пакети акцій об'єктів групи Г у розмірі до 5% статутного фонду.

Продаж акцій на відкритих торгах проводиться за процедурою тендерів або гарантованого розміщення акцій за участю радників. Тендер - спосіб продажу пакета акцій ВАТ за участю радника, згідно з яким переможцем визнається учасник за підсумками тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція - це пакет документів, який претендент подає раднику з метою придбання запропонованого на торгах пакета акцій. Претендентом може бути фізична чи юридична особа (резидент чи нерезидент).

Радником може бути юридична особа (або група юридичних осіб), яка надає послуги з підготовки та проведення відкритих торгів (тендерів). Гарантоване розміщення акцій - це спосіб продажу акцій ВАТ, згідно з яким радник здійснює розміщення акцій за умов оплати мінімальної встановленої договором ціни пакета або попереднього фінансування частини очікуваної ринкової вартості пакета акцій. При цьому акції одержує покупець, який запропонував найвищу ціну.

Приватизація об'єктів групи Д проводиться такими способами, як:

1) продаж на аукціоні, за конкурсом;

2) продаж під розбирання;

3) продаж за наявності одного покупця із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта;

4) внесення об'єкта незавершеного будівництва до статутного фонду товариства (як внесок держави) з подальшою приватизацією такого внеску.

Продаж об'єкта на аукціоні може бути проведений і на зразок голландського аукціону. Це продаж за методом зниження ціни лота. У разі відсутності заяв на придбання об'єктів групи Д, орган приватизації може прийняти рішення про продаж об'єкта під розбирання. Це - самостійний спосіб приватизації, який також може бути використаний без попередніх пропозицій для продажу іншими способами. Ціна об'єкта при цьому визначається експертним шляхом. У разі відсутності заяв на приватизацію об'єкта незавершеного будівництва під розбирання, орган приватизації вилучає об'єкт зі списку приватизації і повертає його органу, який здійснював управління об'єктом.

Приватизація об'єктів групи Е здійснюється в порядку, що визначається ФДМУ за погодженням з Антимонопольним комітетом України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Оцінювання вартості об'єктів здійснюється експертним шляхом. Приватизації об'єктів групи Б може передувати передприватизаційна підготовка. Під час такої підготовки визначаються наявність та розмір державних часток (паїв), а також склад засновників (учасників) підприємства. В першу чергу орган приватизації пропонує купити частку держави у статутному капіталі іншим учасникам товариства. У разі відсутності згоди учасників на викуп, приватизація об'єкта проводиться шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом та іншими конкурентними способами.

Проведення приватизації об'єктів групи Ж передбачає врахування багатьох факторів. У випадку, якщо об'єкт утримується підприємством більш ніж п'ять років за рахунок власних коштів, таке підприємство має право на першочерговий викуп об'єкта. При цьому, ціна об'єкта визначається експертним шляхом. Якщо об'єкт групи Ж розташований у сільській місцевості, процес приватизації набуває певних особливостей. У разі відсутності заяв на його приватизацію, орган приватизації може передати об'єкт підприємству безоплатно за умов збереження його функціонального призначення. У разі відсутності заяв на приватизацію об'єктів соціальної сфери протягом 30 календарних днів, орган приватизації приймає рішення про повторний продаж таких об'єктів на аукціоні або за конкурсом. При цьому за погодженням з органами, уповноваженими на управління об'єктом, можуть бути змінені умови продажу, включаючи зміну початкової ціни. З метою збереження профілю діяльності об'єктів групи Ж, їх продаж здійснюється переважно за некомерційним конкурсом. Якщо після повторного аукціону або конкурсу не надійшло заяв на приватизацію об'єкта, орган приватизації приймає рішення про продаж індивідуально визначеного майна такого об'єкта.

3. Визначення ціни об'єктів приватизації

Визначення ціни продажу об'єкта, який підлягає приватизації, має важливе значення. Ціна продажу, з одного боку, є фактором, який визначає надходження коштів від приватизації. З іншого - це основа формування попиту на об'єкти приватизації, які пропонуються на продаж. Визначення ціни об'єктів приватизації здійснюється на основі таких засад: експертного оцінювання вартості активів, врахування співвідношення між попитом та пропозицією під час використання конкурентних способів приватизації, проведення незалежного оцінювання майна у разі використання неконкурентних способів.

Головною метою оцінювання вартості майна під час приватизації є досягнення справедливої (ринкової вартості) об'єкта. Справедлива (ринкова) вартість - це ймовірна ціна, за яку майно може бути продане на дату оцінювання на відкритому конкурентному ринку за відсутністю додаткових інвестиційних умов. У випадках, коли продаж об'єкта проводиться з метою досягнення фіксованої ціни продажу, а також залучення додаткових інвестицій для покращання діяльності підприємства, використовується поняття "інвестиційна вартість". Вона встановлюється при продажу цілісного об'єкта (ЦМК) або крупного пакета акцій ВАТ.

Інвестиційна вартість - це вартість майна з урахуванням наявності додаткових інвестиційних умов, які приймаються до продажу об'єкта. До інвестиційних умов належать початкові (фінансові) умови, які передбачаються в матеріально-грошовій формі як для продавця, так і для покупця. З боку держави - це зобов'язання з реструктуризації заборгованості ВАТ перед державою. Для покупців передбачаються, як правило, проведення додаткових внесків до статутного капіталу підприємства або фінансування покращання стану майна орендарем. Інвестиційні умови входять до складу договору купівлі-продажу об'єкта або установчого договору.

При проведенні приватизації державного майна використовується також поняття "вартість діючого підприємства" (цілісного майнового комплексу). Це - вартість підприємства, яка формується за умови функціонування його як єдиного цілого. Вартість ЦМК розраховують як суму капіталізованих доходів від його діяльності, зменшену на вартість надмірних активів підприємства, а також на суму зобов'язань. Надмірними є активи, які на цей період не використовуються для одержання фінансових результатів, і їх застосування на підприємстві є фізично неможливим або економічно неефективним. Вартість надмірних активів розраховується на основі найкращого варіанта їх альтернативного використання, включаючи вартість їх ліквідації.

Оцінювання вартості майна проводиться за "Методикою оцінки вартості майна", затвердженої Постановою КМУ № 1891 від 10.12.2003 р. Методика використовується при визначенні величини статутного капіталу підприємства, початкової вартості майна при продажу об'єкта на конкурентних засадах та ціни майна у разі його викупу. Розрахунок вартості майна згідно з Методикою застосовується як для оцінювання ЦМК, так і для індивідуально визначеного майна, часток (паїв, акцій) і об'єктів незавершеного будівництва, які не входять до складу ЦМК і приватизуються як окремі об'єкти.

Методика використовується для оцінювання вартості державного і комунального майна, а також майна підприємств, у структурі капіталу яких держава володіє часткою, не менше ніж 25% (у випадках створення господарських товариств), та спільних підприємств з іноземним капіталом. Приватизація орендних підприємств передбачає проведення оцінювання вартості об'єктів з використанням основних положень Методики. Розрахунок вартості майна в порядку, передбаченому Методикою, використовується і при передачі майна в заставу. Відчуження державного майна шляхом його продажу також має за основу оцінювання його вартості згідно із Методикою.

Оцінювання вартості майна з метою визначення величини статутного капіталу підприємства проводиться в такому порядку:

- орган приватизації утворює інвентаризаційну комісію і визначає дату оцінювання майна;

- комісія проводить інвентаризацію активів і зобов'язань об'єкта;

- комісія складає акт оцінювання вартості майна підприємства, а орган приватизації його затверджує.

Оцінювання вартості індивідуально визначеного майна, а також ЦМК, які належать до груп А, Д, Ж, проводиться в тому самому порядку, що і для визначення величини статутного капіталу ВАТ, за винятком окремих положень. У таких випадках проводиться експертне оцінювання всього майна, яке підлягає приватизації. Певні особливості проведення оцінювання майна передбачені також у разі приватизації об'єктів незавершеного будівництва і законсервованих об'єктів.

У випадках, коли виявляється, що окреме майно за тих чи інших причин не було внесено до списку при проведенні інвентаризації, його вартість підлягає компенсації. До такого майна, зокрема, можуть належати: безпідставно виключене зі списків майно, відносно якого знято заборону на приватизацію, активи, одержані підприємством після проведення оцінювання (внаслідок погашення сумнівної та безнадійної заборгованостей) та ін. Компенсація здійснюється шляхом збільшення статутного капіталу ВАТ на відповідну суму, перерахування коштів до позабюджетного Державного фонду приватизації або у формі приватизації виявленого майна як окремого об'єкта.

Розглянемо порядок визначення статутного капіталу ВАТ, створеного на основі майна державних підприємств. Його обсяги розраховуються шляхом проведення стандартизованого оцінювання вартості ЦМК. Це оцінювання, яке здійснюється з використанням стандартної методології. Воно проводиться на основі результатів інвентаризації майна підприємства, даних передавального балансу, договору оренди (у разі приватизації орендного підприємства) та іншої додаткової інформації, яка застосовується під час оцінювання вартості майна. Стандартизоване оцінювання передбачає використання і стандартного набору вихідних даних.

Сукупна вартість ЦМК - це сума вартості активів, що відображені у передавальному багажі підприємства. До переліку майна, яке перебуває у складі сукупної вартості ЦМК, входять необоротні активи, оборотні активи і витрати майбутніх періодів. Проте при визначенні величини статутного капіталу ВАТ потрібно враховувати не тільки активи, а і зобов'язання підприємства. Тому статутний капітал має відповідати не сумі вартості активів, а величині чистої вартості ЦМК. Для її розрахунку сукупна вартість активів зменшується на такі показники: забезпечення подальших витрат і платежів, довгострокові зобов'язання та поточні зобов'язання.

Чиста вартість ЦМК (ЧВЦМК) розраховується за формулою

де В_н.а - вартість необоротних активів;

В_о.а - вартість оборотних активів;

В_м.в - вартість витрат майбутніх періодів;

В_з - вартість забезпечення подальших витрат і платежів;

В_д.з - вартість довгострокових зобов'язань;

В_п.з - вартість поточних зобов'язань.

Розрахунок вартості необоротних активів (В_н.а) проводиться таким чином:

де - залишкова вартість нематеріальних активів;

Н_б - незавершене будівництво;

- залишкова вартість основних засобів;

І_д - довгострокові фінансові інвестиції;

Д_д.з - довгострокова дебіторська заборгованість;

А_п.в - відстрочені податкові активи;

А_і - інші необоротні активи.

Вартість оборотних активів (В_о.а) розраховується за формулою

де З - запаси;

В_о - векселі одержані;

Д_т.з - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

Д_р.з - дебіторська заборгованість за розрахунками;

І_п - поточні фінансові інвестиції;

Г_к - грошові кошти та їх еквіваленти;

О_і - інші оборотні активи.

Розрахунок чистої вартості ЦМК є основою для визначення величини статутного капіталу ВАТ. Далі одержана сума має бути скоригована на вартість об'єктів, які не підлягають приватизації, а також майна відносно якого встановлено особливий режим приватизації. З урахуванням цих поправок вартість статутного капіталу ВАТ, яке створюється на основі майна державного підприємства (СКд), розраховується таким чином:

де В_ж.ф - вартість державного житлового фонду;

В_н.п - вартість об'єктів, які не підлягають приватизації;

В_о.р - вартість об'єктів, для яких установлено особливий режим приватизації.

До об'єктів, які не підлягають приватизації, належать об'єкти, що знаходяться на балансі підприємства, але не беруть участі в його господарській діяльності. Наявність таких об'єктів обумовлена вимогами, які державні органи влади і органи місцевого самоврядування виставляють до підприємств і установ. До майна, яке не підлягає приватизації, зараховують об'єкти громадської оборони, інженерної інфраструктури, що забезпечує потреби не підприємства, а населених пунктів, об'єкти благоустрою міст та ін. Таке майно продовжує залишатися на балансі ВАТ, але не входить до загальної вартості його статутного капіталу.

Об'єкт, для якого установлено особливий режим приватизації, - це майно, яке за рішенням органу приватизації підлягає продажу окремо від ЦМК. До таких об'єктів належать цінні папери та внески підприємства до статутних капіталів господарських товариств і об'єднань, а також об'єкти незавершеного будівництва. Це - майно, яке може бути приватизоване у складі ЦМК. Якщо воно не розглядається як окремий об'єкт, то його вартість не віднімається від величини чистої вартості ЦМК в процесі визначення обсягів статутного капіталу ВАТ. Але у випадках відокремлення такого майна в самостійні (від ЦМК) об'єкти приватизації, вартість ЦМК необхідно зменшити на суму таких об'єктів. Адже вони виявились уже врахованими, оскільки віднесені до складу необоротних активів ВАТ.

Для формування статутного капіталу випускаються тільки прості іменні акції.

4. Способи продажу державної частки акцій ВАТ

Способами продажу акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та корпоратизації, є продаж:

1) на пільгових умовах;

2) на організованому фондовому ринку (вітчизняному та міжнародному);

3) за конкурсом;

4) на відкритих торгах.

Способи продажу акцій ВАТ у процесі приватизації показано на рис. 3.

Пільговий продаж акцій в процесі приватизації проводиться в першу чергу і передбачає продаж акцій працівникам підприємства, а також прирівняним до них особам.

Прирівняними до працівників підприємства є колишні працівники, які вийшли на пенсію, звільнені за технічних умов (якщо вони не працевлаштовані на інших підприємствах) особи, що мають право повернутись на роботу на підприємство, інваліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, працівники, звільнені за станом здоров'я, працівники соціально-культурних закладів, які приватизуються у складі підприємства.

Працівники підприємства, що приватизується, а також прирівняні до них, мають право на придбання акцій, сума номінальних вартостей яких становить величину в 45 неоподаткованих мінімумів доходів громадян кожному. При цьому, ціна акції в процесі її пільгового продажу встановлюється на рівні 50% від номінальної вартості акції.

Продаж акцій на організованому фондовому ринку передбачає розміщення акцій на біржовому та організованому позабіржовому фондових ринках. На біржовому ринку торги акціями мають проводиться на фондових біржах та спеціалізованих відділах універсальних бірж. Зокрема, в процесі приватизації акції продаються на Українській міжбанківській валютній біржі, Українській фондовій біржі, Київській міжнародній фондовій біржі, Донецькій фондовій біржі, Придніпровській фондовій біржі та Кримській фондовій біржі. Лідером проведення операцій з акціями приватизованих фірм на позабіржовому ринку цінних паперів є Перша фондова торговельна система (ПФТС). Операції з цінними паперами проводяться також на Південноукраїнській торговельній системі (ПУТС).

Продаж акцій ВАТ, створених у процесі приватизації на міжнародних фондових ринках, передбачає проведення розміщення акцій на біржовому та організованому позабіржовому фондових ринках зарубіжних країн. Такий продаж відбувається за участю іноземних фінансових посередників. Вони створюють умови для продажу корпоративних цінних паперів України на біржовому та позабіржовому фондових ринках та обслуговують проведення фінансових операцій з ними.

Проведення конкурсу з продажу пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації, передбачає додержання певних умов. Конкурс може бути проведеним за наявності не менше двох претендентів. На один конкурс виставляється тільки один пакет акцій. Конкурс може бути двох видів: комерційний і некомерційний. Комерційний конкурс - це спосіб продажу акцій ВАТ, за яким переможцем визначається претендент, який запропонував найвищу ціну за пакет акцій, а також прийняв зобов'язання виконати всі фінансові умови, передбачені конкурсом. Некомерційний конкурс - це спосіб продажу акцій ВАТ, за яким переможцем стає претендент, що запропонував найбільші обсяги інвестицій (згідно з бізнес-планом) та прийняв зобов'язання сплатити фіксовану ціну пакета акцій.

На комерційний конкурс виставляється пакет акцій, обсягом не менше 26% від статутного капіталу ВАТ, а в окремих випадках (для особливо великих підприємств) - понад 16%. Для проведення конкурсу складається план приватизації пакета акцій. План приватизації для комерційного конкурсу з продажу пакета акцій обсягом, що перевищує 50%, та будь- якого пакета для некомерційного конкурсу подаються у формі бізнес-плана. Бізнес-план складається покупцем на основі затверджених органом приватизації вимог до бізнес-плану.

Приватизація державного пакета акцій шляхом проведення відкритих торгів за процедурою тендерів або гарантованого розміщення акцій здійснюється в такому порядку. Об'єктами продажу є, як правило, пакети акцій, величиною понад 25% статутного капіталу ВАТ (для груп В і Г з обсягами реалізованої продукції, не менше ніж 100 млн грн, або з балансовою вартістю основних фондів, не менше 100 млн грн). Якщо на торги надійшла заява від одного покупця, пакет акцій може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за умови забезпечення ним встановлених умов продажу.

Тендер передбачає проведення продажу об'єкта шляхом залучення пропозицій декількох покупців та проведення їх конкурсу з метою забезпечення найвигідніших комерційних умов для продавця. Як зазначалося вище, в процесі приватизації тендер - це спосіб продажу пакета акцій ВАТ за участю радника, згідно з яким переможцем визначається учасник за підсумками тендерних пропозицій. Радник залучається органом приватизації для забезпечення підготовки та проведення тендера. Радником може бути одна юридична особа або група юридичних осіб (консорціум). Для продажу визначених пакетів акцій радник залучається на основі конкурсного відбору. До основних задач радника належать збір інформації та аналіз діяльності емітента, проведення аудиту його діяльності, визначення інвестиційної привабливості ВАТ, проведення експертного оцінювання пакета акцій з метою визначення ціни його продажу, визначення ефективної стратегії продажу пакета акцій, проведення заходів із залучення промислових інвесторів та ін.

Тендерна пропозиція - пакет документів, який претендент подає раднику з метою придбання запропонованого на торгах пакета акцій. Пропозиції учасників складаються з таких частин: підтверджених документів (щодо діяльності претендента), технічної пропозиції (для подальшого розвитку ВАТ) та фінансової пропозиції (стосовно об'єкта продажу). Претенденти надають також тендерну гарантію, що гарантує оплату продажної ціни пакета акцій. Тендер проводиться тендерною комісією, яка створюється органом приватизації. Умовами тендера можуть передбачатися інвестиційні зобов'язання для переможця торгів. Вони використовуються на поповнення обігових коштів ВАТ, розширення ринків збуту, для технічного переозброєння та модернізації підприємства, на забезпечення соціальних потреб та ін. Тендер проводиться комісією в процесі розгляду поданих учасниками тендерних пропозицій та застосування бального їх оцінювання. Після виявлення переможця та одержання від нього банківської гарантії, орган приватизації укладає з ним договір купівлі-продажу пакета акцій.

З використанням способу гарантованого розміщення акцій радник має забезпечити згоду покупців або на оплату акцій за мінімальною (установленою органом приватизації) ціною або на попередню оплату частини очікуваної ринкової вартості виставленого пакета. За такого конкурсу учасники (на відміну від тендера) не зобов'язані подавати технічні пропозиції щодо розвитку ВАТ. Необхідними є лише підтверджені документи та фінансові пропозиції. Для участі у придбанні акцій покупець вносить суму тендерної гарантії, що зараховується переможцю до остаточної оплати заявленого пакета. Для забезпечення повної його сплати орган приватизації укладає договір купівлі-продажу пакета акцій з переможцем торгів.

Список використаної літератури

1. Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.