Грошові кошти підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошові кошти підприємств

ЗМІСТ

1. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

2. БЕЗГОТІВКОВІ ОПЕРАЦІЇ ТА РОЗРАХУНКИ

3. ПРИНЦИПИ ВЕДЕННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

4. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

грошовий безготівковий акредитив касовий

Грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні і зовнішні. Кошти, що надходять з різних джерел підприємства, належать до внутрішніх грошових потоків. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Аналіз руху грошових коштів показує, як формувалися потоки грошових коштів у минулому, але можливість погасити заборгованість залежить від майбутніх потоків грошових коштів, тому потрібна система, що дає змогу прогнозувати рух грошових потоків і визначити обсяг необхідного фінансування в наступному році.

Негативний рух грошових потоків означає, що підприємству потрібен кредит у межах отриманого негативного значення, позитивний - що підприємство потенційно матиме змогу зменшити свою заборгованість.

Структура грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Класифікацію надходжень і вибуття грошових засобів наведено на рис. 1.

Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримує саме з внутрішніх джерел. їх частка становить 60-70% у загальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку та звітності включають:

- виторг від реалізації продукції, робіт і послуг;

- виторг від іншої реалізації;

- доходи від позареалізаційних операцій.

Виторг від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень. Від величини виторгу залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, повернення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених процентів, що в остаточному підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства. Виторг від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і покупцями.

Рис. 1.Дескриптивна фінансова модель підприємства

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямі найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємства.

Крім основної діяльності, підприємства отримують доходи від інших видів діяльності:

* придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

* продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

* вкладення тимчасово вільних коштів на депозит;

* валютні операції;

* пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

* надання позик;

* лізингові операції.

Доходи від таких видів діяльності мають значну питому вагу у грошових потоках підприємства і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку. Основним завданням фінансової служби підприємства є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямів інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

Отже, грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення виробництва.

Грошові розрахунки, які здійснюють підприємства всіх форм власності, можуть мати готівкову і безготівкову форми. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств.

У грошовому обороті підприємств можна виділити такі напрями:

* розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;

* розрахунки за результатами діяльності;

* внутрішньогосподарські розрахунки.

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від продажу продукції (робіт, послуг), що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари під час товарообмінних операцій, а також надходження в нематеріальній формі.

Своєчасність надходжень коштів від продажу продукції - важливий момент у господарській діяльності підприємства. По-перше, грошові надходження є основним регулярним джерелом коштів підприємства. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства закінчується продажем продукції, що означає відновлення витрачених на виробництво грошових коштів і створення умов для відновлення наступного кругообігу.

Від грошових надходжень залежать фінансова стійкість підприємства, стан обігових коштів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків із державними цільовими фондами, кредитними установами.

В Україні застосовуються два методи визначення надходжень від продажу продукції: касовий метод, відповідно до якого надходження від продажу визначають за коштами, що надійшли на рахунок як платежі за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або оприбутковані матеріальні цінності; метод нарахування, відповідно до якого надходження від продажу продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату.

Під час виконання господарських операцій, пов'язаних із продажем продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов'язання підприємства щодо розпорядження отриманими надходженнями у грошовій та іншій формах виникають із моменту:

* зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства;

* оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства або інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує підприємство;

* оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання покупцеві товарів у разі розрахунків кредитними або дебетовими картками та чеками.

У процесі здійснення товарообмінних (бартерних операцій) зобов'язання підприємства виникають із моменту:

- оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг;

- оприбуткування товарів;

- оформлення документа, що засвідчує факт отримання замовником робіт, послуг.

Виконання операцій щодо ввезення товарів (робіт, послуг) фіксується з моменту:

- оформлення ввізної декларації;

- списання коштів із поточних рахунків замовника в оплату робіт (послуг);

- оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів взаємопов'язаний. Однак у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають низку переваг над готівковими. Ці переваги виявляються передусім у прискоренні розрахунків, в економії витрат, що пов'язані з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням.

Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, за безготівкових розрахунків грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Безготівкові розрахунки не обмежуються лише банківськими операціями. У грошовому обороті можуть відбуватися взаємні розрахунки. Такі розрахунки, як правило, здійснюються поза банками.

Основою організації безготівкових розрахунків у господарському обороті України є Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті, що затверджена постановою № 135 Правління Національного банку від 29 березня 2001 року, а готівкових - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою № 637 Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року, а також Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Позичкові рахунки відкривають юридичним і фізичним особам у банку. Такі рахунки призначено для обліку кредиту, який здійснюється шляхом оплати розрахункових документів і перерахування на поточний рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитування.

Депозитні рахунки відкривають на основі депозитного договору між власниками рахунку і установою банку на термін, який застережено в договорі. Кошти на депозитний рахунок перераховують з поточного рахунку і після закінчення терміну зберігання повертають на нього.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у банк такі документи:

1. Заява на відкриття рахунку за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера.

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену органом, який видав свідоцтво, або нотаріусом.

3. Копія рішення про створення чи реорганізацію підприємства, засвідчена нотаріально чи органом, який прийняв це рішення.

4. Копія статуту підприємства, засвідчена нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію.

5. Картка зі зразками підписів осіб, що можуть розпоряджатися рахунком, з відбитком печатки підприємства.

6. Копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

7. Копія документа про реєстрацію в Пенсійному фонді України.

У разі відкриття субрахунків для філій і самостійних підрозділів підприємства в банк подають копію рішення про створення відокремленого підрозділу і прохання про відкриття субрахунку.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає в банк ті самі документи, що й для відкриття рахунків у національній валюті.

2. БЕЗГОТІВКОВІ ОПЕРАЦІЇ ТА РОЗРАХУНКИ

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються в національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Національного банку України від 15 квітня 2005 року, № 132.

Кошти з рахунку клієнта списують за розпорядженням його власника, крім випадків безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так:

1. Щодо факту здійснення угоди:

* попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт та послуг;

* оплата за фактом реалізації угоди.

2. За умовами оплати угоди:

* акцептна форма розрахунків;

* безакцептна форма розрахунків;

* акредитивна форма розрахунків (попереднє резервування коштів для оплати);

* планові платежі;

* зарахування взаємної заборгованості.

3. За використанням платіжних засобів:

* без використання платіжних засобів (розрахунок платіжними вимогами, дорученнями);

* чекова форма розрахунків;

* вексельна форма розрахунків.

4. За джерелами коштів, які залучаються для фінансування угоди:

* за рахунок власних коштів підприємства;

* за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

* за рахунок коштів клієнта (за посередницької діяльності).

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в Україні за такими формами розрахункових документів:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- платіжні вимоги;

- чеки;

- акредитиви;

- векселі;

- інкасові доручення (розпорядження).

Здійснюючи розрахунки, клієнти можуть застосовувати систему "Клієнт - Банк", яка забезпечує: передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованій формі за допомогою сертифікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу передачі розрахункових документів між банком і клієнтом; автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.

Серед форм безготівкових розрахунків значне місце посідають розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Платіжне доручення - це документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта на перерахування певної суми коштів. Доручення банк приймає до виконання протягом десяти календарних днів від дати оформлення. Доручення використовують під час розрахунків за товари та послуги, з бюджетом, банками, страховими компаніями тощо.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість робіт, послуг та товарів; нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, проставлену в рядку "суму до оплати писати словами".

Постачальник, відвантаживши продукцію, виписує в трьох примірниках платіжну вимогу-доручення і разом з копіями відвантажувальних документів передає їх у банк покупця. За згоди оплатити поставку покупець заповнює платіжне доручення, на підставі якого відповідну суму перераховують. Після виставлення платіжного доручення банк платника передає йому відвантажувальні документи.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) в установі банку (банку-емітента), яка обслуговує його рахунок, сплатити чекотримачеві зазначену в чеку суму.

Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекотримач - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент - це банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чеки з чекової книжки чекодавець виписує в момент здійснення платежу і видає за отримані ним товари та надані послуги. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами. Акредитив (франц. accreditif, від лат. accreditivus - довірчий) - 1) грошовий документ, за яким одна кредитна установа (банк) згідно із заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові акредитива певну суму грошей. Розрізняють такі види акредитивів:

* за способом використання: документарні (товарні) і грошові (циркулярні);

* за формою: документарні акредитиви й акредитивні комерційні листи;

* за способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття акредитива на його користь: а) прямо авізовані і авізовані через авізуючий (авізний) банк; б) попередньо авізовані;

* за ступенем гарантованої оплати сум, що мають бути сплачені експортерові: відкличні і безвідкличні;

* за наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого чи іншого банку: підтверджені і непідтверджені акредитиви;

* за характером платежу у зв'язку з можливістю чи неможливістю здійснювати часткові поставки продукції: подільні і неподільні акредитиви;

* за валютою платежу: в національній валюті бенефіціара (експортера), у національній валюті імпортера, у валюті третьої країни;

* за місцем та суб'єктом виконання: акредитиви, що їх виконує банк-емітент у країні імпортера; акредитиви, що виконує авізний або підтверджуючий банк, який міститься у країні бенефіціара (експортера); акредитиви, що виконуються за участі третього банку;

* за способом виконання: акредитиви, що їх виконують шляхом платежу за пред'явленням, шляхом акцепту, шляхом платежу з відтермінуванням і шляхом негоціації;

* залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку: покриті і непокриті;

* залежно від наявності інших бенефіціарів: переказні (трансфера-бельні) і непереказні акредитиви;

* спеціальні форми акредитивів: компенсаційні, зустрічні, резервні, відновлювальні, револьверні та акредитиви з червоною смугою.

Акредитив грошовий (циркулярний) - розпорядження банку на виплату тримачеві акредитива у разі виконання умов, визначених акредитивом, вказаної в ньому суми у валюті тієї країни, де акредитив пред'явлено до оплати, за курсом на день оплати.

Акредитив документарний (товарний) - один з основних видів міжнародних банківських розрахункових операцій. Є угодою, відповідно до якої банк-емітент, що діє на доручення клієнта (наказодавця акредитива), повинен протягом певного часу (терміну акредитива) виплатити зазначену суму (суму акредитива) третій особі (бенефіціарові). Розрахунки з допомогою акредитивів регламентовані Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (що видані Міжнародною торговою палатою й відредаговані нею 1993 року) і провадяться в кілька етапів:

1) покупець (закордонний покупець або вітчизняний імпортер) і продавець (закордонний постачальник або вітчизняний експортер) укладають контракт, у якому передбачено форму розрахунків за акредитивами;

2) покупець доручає банкові у своїй країні виставити акредитив на користь експортера (бенефіціара);

3) банк-емітент виставляє акредитив, гарантуючи цим оплату бенефіціарові за умови виконання останнім умов контракту;

4) банк-емітент просить банк країни-експортера (авізуючий банк) повідомити постачальників про виставлення акредитива. Авізуючий банк стежить за дотриманням умов акредитива (вказаних банком-емітентом), але не бере на себе жодних зобов'язань щодо гарантування оплати експортерові. Таку гарантію дає банк-емітент;

5) експортер після відвантаження товарів подає до авізуючого банку або банку, вказаного в акредитиві, документи, що відповідають умовам контракту (це можуть бути транспортні документи, копії рахунків-фактур, страхові поліси тощо);

6) банк перевіряє правильність оформлення поданих експортером документів, здійснює їх оплату одним зі способів, що передбачені умовами акредитива (негайний або відтермінований платіж за векселем, акцепт або облік векселя).

Документарний акредитив буває відкличним або безвідкличним. Відкличний акредитив може бути замінений чи анульований банком-емітентом на доручення імпортера, що відкрив акредитив, у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. За наявності безвідкличного акредитива бенефіціар має тверде зобов'язання банку не анулювати й не змінювати акредитива без його участі.

Розрізняють також підтверджений j непідтверджений акредитиви. Підтвердженим вважається безвідкличний акредитив, оплату за яким гарантовано, крім банку-емітента, іншим (підтверджуючим) банком. Ним може бути й авізуючий банк.

Акредитив зустрічний аналогічний компенсаційному акредитиву, за винятком того, що в разі виставлення другого акредитива банк бенефіціара-посередника не приймає першого (основного) акредитива як забезпечення. Натомість банк дебетує рахунок бенефіціара-посередника за всіма платежами, здійснюваними за другим акредитивом. Перший (основний) акредитив використовують лише як потенційне джерело надходження коштів на рахунок бенефіціара-посередника.

Акредитив із попереднім авізо - акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання як з боку авізуючого банку, так і з боку банку-емітента.

Акредитив із червоною смугою - акредитив, згідно з яким авізуючий або підтверджуючий банк авансує бенефіціара (експортера) до відправки ним товарів. Цю спеціальну умову зазначають в акредитиві на вимогу заявника акредитива (покупця-імпортера). Назва акредитива походить від того, що початково таку спеціальну умову (застереження) вписували червоним чорнилом.

Акредитив компенсаційний є формою розрахунків за експортно-імпортними операціями. На відміну від переказного (трансферабельного) акредитива, коли виставляють лише один акредитив, що його потім перший бенефіціар (посередник) переказує другому бенефіціарові, у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитива використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив на доручення чужоземного покупця банк виставляє бенефіціарові, який фактично є посередником. Другий акредитив уже на доручення бенефіціара-посередника банк виставляє бенефіціарові, який є справжнім постачальником товарів. З огляду на те, що перший акредитив служить банкові бенефіціара-посередника своєрідним забезпеченням для виставлення другого, бажано, щоб основний акредитив було підтверджено безвідкличним.

Акредитив неподільний передбачає, що повну суму, котра належить експортерові, буде сплачено після останньої часткової поставки. Використовується, як правило, у разі постачання окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов'язаного, коли непоставка однієї або кількох партій робить неможливим використання обладнання, що надійшло раніше. Акредитив неподільний захищає інтереси покупця (імпортера).

Акредитив непокритий - акредитив, оплату за яким у разі тимчасового браку коштів у платника гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту.

Акредитив переказний - акредитив, що забезпечує право бенефіціара давати розпорядження банкові, який здійснює оплату, акцепт або купівлю тратт (документів), щодо передачі акредитива повністю або частинами одному чи кільком третім особам (іншим бенефіціарам). Останні ж не мають права подальшого переказу такого акредитива. Права за акредитивом передаються для того, щоб постачальник міг профінансувати одного чи кількох субпостачальників за рахунок коштів за акредитивом. Частини акредитива можна переказувати окремо, якщо часткові відвантаження не заборонені умовами акредитива.

Акредитив подільний - акредитив, за яким передбачено виплату експортерові певних, визначених контрактом сум після кожної часткової поставки.

Акредитив покритий - акредитив, для оплати якого платник завчасно резервує кошти на окремому рахунку в банку-емітентові чи у виконавчому банку.

Акредитив револьверний - акредитив, за яким банк-емітент зобов'язаний після використання цього акредитива відновити його вартість до початкової суми. Кількість використань і період чинності обумовлюють в акредитиві. Використовують його в тому разі, коли покупець потребує отримання замовлених товарів частинами через певні інтервали часу (контракт багаторазового постачання) і буває кумулятивним або некумулятивним. Перший означає, що невикористана сума додається до наступного чергового внеску. У некумулятивному акредитиві невикористані вчасно суми до чергового внеску не додаються.

Акредитив резервний (акредитив стенд-бай) - зобов'язання банку-емітента перед отримувачем-бенефіціаром (організацією-експортером) здійснювати оплату в межах зазначеної в акредитиві суми в разі невиконання наказодавцем (імпортером) своїх зобов'язань за основним контрактом.

Оскільки зобов'язанням імпортера за контрактом є його оплата, акредитив є надійною гарантією повної і своєчасної сплати заборгованості за контрактом.

Акредитив циркулярний - вказівка банку своєму агентові за кордоном оплатити переказний вексель клієнта до певної максимальної суми.

Заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг).

Виконавчий банк - це банк бенефіціара або інший банк, що на доручення банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком емітентом на виконавчий банк, він може виступати авізним або банком-платником.

Під час розрахунків використовують також векселі (прості і переказні). Простий вексель виписує і підписує боржник. Переказний підлягає обов'язковому акцепту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншій особі через індосамент - спеціальний передавальний напис на зворотному боці документа або на додатковому аркуші до нього.

Індосамент безоборотний - форма індосаменту, за якої векселедавець перед своїм підписом робить напис: "Без обороту на мене". Це дає йому змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою. Такий вид векселя обліковується банком за підвищеною ставкою.

Індосамент бланковий - форма передавання векселя, за якої особа, що передає вексель, ставить підпис, не вказуючи особи, котра стає власником векселя. Таким чином, вексель стає цінним папером на пред'явника. Індосамент бланковий стає іменним завдяки написові над індосаментом: "Заплатіть за наказом такої-то особи".

Індосамент іменний - форма індосаменту, за якої особа, що передає вексель, вказує перед своїм підписом прізвище особи, котрій належатимуть усі права за векселем.

Індосамент обмежувальний - форма індосаменту, за якої забороняється подальше передавання векселя або вексель передається на інкасування. Обмежувальним є заставний індосамент (на векселі, що видається під заставу).

Індосамент ордерний є такою формою індосаменту, за якої в передавальному написі вказують конкретну особу (індосата), за чиїм наказом вексель підлягає оплаті і котра повинна згодом здійснити індосамент.

Індосамент цільовий є такою формою індосаменту, за якої вказують мету передавання векселя іншій особі (наприклад, "Для депонування").

Такий напис має характер доручення, і новий власник векселя може індо-сувати вексель тільки з цією метою.

Індосант - особа, яка здійснює індосамент.

Індосат - особа, на користь якої робиться індосамент.

Проведення кредитних операцій із векселями полягає в купівлі банком векселя за індосаментом у векселетримача до настання строку платежу. Передавальні написи (індосаменти) здійснюються так:

1) у разі прийняття банком векселів у заставу за наданий кредит заставодавець здійснює на користь банку бланковий або іменний заставний індосамент;

2) під час врахування банком векселів пред'явник здійснює бланковий або іменний індосамент без оборотних застережень;

3) якщо надають векселі в заставу, банк здійснює на користь заставотримача:

- безоборотний іменний індосамент;

- безоборотний бланковий індосамент;

- іменний заставний індосамент;

4) за переврахування векселів банк здійснює на користь отримувача векселів безоборотний іменний індосамент, безоборотний бланковий індосамент.

При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами і обов'язками згідно з вексельним правом, а векселетримач отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. За економічним змістом ця операція являє собою трансформацію комерційного кредиту в банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселетримача на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом. Його особливістю є те, що повернення кредиту здійснює не позичальник, а зобов'язана за векселем особа.

Отже, у разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Якщо його оформляють не за допомогою векселя, то погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договорами сторін.

Окрім названих особливостей, є певні обмеження щодо проведення кредитних операцій із векселями. Не можуть бути прийняті до врахування або в заставу такі векселі:

1) векселі, що складені з порушенням вимог законодавства, яке врегульовує вексельний обіг, а також такі, що не відповідають вимогам юридичної експертизи;

2) неакцептовані переказні векселі;

3) іменні векселі;

4) опротестовані векселі, а також неопротестовані векселі з пропущеним строком платежу;

5) векселі, платниками за якими виступають особи, проти яких по-, рушено справу про банкрутство.

Рішення про врахування та прийняття в заставу векселів можливе тільки в окремих випадках та за умови додаткових фінансових гарантій позичальника:

* векселі, що мають безоборотний індосамент пред'явника;

* векселі, платниками за якими виступають особи сумнівної кредитоспроможності (платоспроможності);

* векселі, платниками за якими виступають особи, проти яких вчинені протести, а також векселі від пред'явників, проти яких вчинені протести;

* векселі, пред'явники яких або платники за якими не мають рахунків у банку.

Коли настає строк платежу, то вексель пред'являють до сплати векселедавцеві (прості векселі) у строки, передбачені чинним законодавством. Векселі, що не оплачені в строк, мають бути опротестовані. Проте банк і без протесту зберігає право:

* вимоги - за простими векселями, на яких усі індосаменти безоборотні;

* регресу - за такими векселями, проти платників яких порушено справу про банкрутство, або в разі визнання платника банкрутом.

За дострокової оплати придбаного векселя банк має право повернути платникові певну частку дисконту, що був утриманий ним під час урахування векселя. Розмір суми коштів, що повертається, установлюється за угодою сторін.

У разі оплати після закінчення строку платежу банк має право вимагати від особи, яка платить за векселем, сплатити банкові, крім повної суми за векселем, ще й проценти, установлені законодавством, а також витрати на опротестування, відсилання повідомлень тощо (якщо стосовно них банк пред'явив вимогу), крім випадків, за якими банк у час настання строку платежу не мав змоги своєчасно пред'явити векселі до платежу або ж платіж не міг бути здійснений платником у строк через обставини непереборної сили.

Урахування векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Ураховуючи вексель, банк тим самим надає векселетримачеві (пред'явникові) строковий кредит. Як правило, можуть бути враховані векселі, з тексту яких є можливість точно визначити строк платежу, а саме:

- визначено-строкові (на певну дату);

- дато-векселі (у такий-то час від складання);

- візо-векселі (у такий-то час від пред'явлення);

На візо-векселях має бути позначка про дату пред'явлення.

Відшкодування кредитних коштів, наданих векселетримачеві під час врахування векселя, банк здійснює шляхом:

1) переврахування врахованого векселя на суму, що перевищує суму врахування;

2) продажу векселя за ціною вищою, ніж сума його врахування;

3) обміну врахованого векселя на інший актив;

4) передачі векселя для погашення кредиторської заборгованості банку;

5) пред'явлення векселя до сплати зобов'язаним за векселем особам.

Економічна суть цієї операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його тримачем банкові та перетворенні комерційного кредиту на банківський. Це - прибуткова операція, яка забезпечує отримання доходу банком від тимчасового володіння вексельним зобов'язанням у формі різниці між вартістю, за якою вексель було куплено, і вартістю його погашення. Знижка з номінальної суми векселя, що привласнюється банком або іншим кредитно-фінансовим закладом, і є величиною дисконтного процента. Термін "дисконт" якраз і означає знижку.

Потреба в дисконті векселів об'єктивно виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, через нерівномірність надходжень і видатків у процесі своєї діяльності досить часто відчуває нагальну потребу більш ліквідної форми капіталу, ніж вексель. Для розрахунків із власними постачальниками чи банком він, не чекаючи настання терміну платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила чуже зобов'язання. Таким покупцем боргів переважно виступає комерційний банк.

У процесі врахування важливою є роль банку. Купуючи вексель у свого конкурента - векселетримача, він надає йому кредит, за що одержує боргове зобов'язання третіх осіб і стає отримувачем тих коштів, які мають надійти з настанням строку погашення. Цим самим підтримується ліквідність векселя як цінного папера, забезпечується своєчасність виробничо-збутових та інших операцій учасників господарського життя.

Врахування векселів банком здійснюється в такій послідовності:

1) прийняття заявки від клієнта на врахування, а також супровідних документів (завірені копії установчих документів, картка зі зразками підписів та відбитком печатки, баланс на останню звітну дату, звіт про фінансові результати та їх використання, інші документи на вимогу банку);

2) перевірка справжності бланка векселя та відповідності оформлення векселя вимогам чинного законодавства;

3) визначення вартості векселя для проведення операцій;

4) погодження умов операцій урахування з клієнтом;

5) прийняття остаточного рішення щодо врахування векселя. Рішення щодо врахування можливості прийняття до врахування (відмови у врахуванні) приймає кредитний комітет банку;

6) укладення та підписання договору на врахування векселя;

7) прийняття врахованого векселя та переказ клієнтові грошових коштів відповідно до вартості врахування.

До різновидів урахування належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком та обсягом відповідальності векселетримача-пред'явника.

Безоборотне врахування - різновид урахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред'явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банкові векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент - бланковий або вчинений на пред'явника.

Банк використовує цей різновид урахування в разі врахування короткострокових векселів за безумовної впевненості в кредитоспроможності платника за векселем або можливості переврахувати (продати) вексель. Втрачаючи підпис пред'явника, банк компенсує додатковий кредитний ризик шляхом утримання підвищеного дисконту під час врахування.

Врахування з реверсом - різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банкові позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або за ненастання (настання) певних обставин. Згідно з Цивільним кодексом України врахування векселів із реверсом подібне до позики, забезпеченої векселями, і є операцією репо з відкладальними або скасувальними умовами. Від звичайного врахування цей вид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа-платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель.

Реверс - це письмове зобов'язання пред'явника викупити векселі до настання їх строку та (або) за настання (ненастання) певних обставин.

Банк використовує цей різновид врахування в разі врахування довгострокових векселів - за ймовірності підвищення процентних ставок

на ринку та за сумнівів у кредитоспроможності платника за векселем та (або) можливості переврахувати (продати) вексель. Урахування з реверсом здійснюється за таких умов:

- вексель торговельного походження і щодо надійності (кредито-спроможності) надписувачів, зокрема пред'явника, який видає реверс, не виникає сумнівів;

- дисконт із суми векселя значно перевищує суму складених процентів за весь час до строку платежу за векселем.

Також можна використовувати операції з переврахування векселів. Операції з переврахування векселів - це одержання банком коштів від продажу раніше врахованих ним векселів до настання терміну погашення. Ири цьому головною метою переврахування векселя є повернення банком коштів, витрачених під час врахування векселя.

Переврахування векселів здійснюється в такій послідовності-.

- подання заяви на переврахування векселів і супровідних документів;

- погодження умов переврахування з контрагентом;

- прийняття остаточного рішення щодо умов переврахування;

- підписання договору; ,

- передача переврахованих векселів контрагентові та отримання вартості переврахування.

Кожен різновид врахування залежить від специфіки ринку капіталів та рівня ризику, а також від платоспроможності пред'явника векселя, йото репутації на ринку цінних паперів. Урахування векселів здійснюється ъг сумами, які подано на рис. 2 і 3



Рис. 2. Схема врахування простого векселя.

1 - відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг;

2 - видача простого векселя за отриманий товар.

Рис. 3. Схема врахування векселя з реверсом:

1 - відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг);

2 - видача простого векселя за отриманий товар (надані послуги, виконані роботи);

3 - врахування векселя в банку з одночасною видачею банкові реверсу;

4 - отримання в банку коштів за врахованим векселем;

5 - пред'явлення векселя до платежу;

6 - оплата векселя.

3. ПРИНЦИПИ ВЕДЕННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Підприємства та підприємці, які мають рахунки, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка може бути одержана з власних рахунків в установах банків у межах наявних коштів та на цілі, визначені в чеку, без надання обґрунтовувальних документів і розрахунків.

Усі готівкові розрахунки підприємств і підприємців між собою і з громадянами проводяться згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а також Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси.

Установлення ліміту каси підприємства проводять самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту. Установлений ліміт каси має бути затверджений внутрішніми наказами по підприємству.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміту каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) у його касі на кінець дня потрібно здавати до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміту каси не встановлено).

Підприємства, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків в установах банків у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, що визначені у грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Підприємства можуть надавати на вимогу обслуговуючої установи банку в разі виникнення будь-яких сумнівів щодо проведення ними операцій, що не є економічно виправданими або суперечать чинному законодавству та перевищують еквівалент 10,0 тис. евро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, що встановлений Національним банком, копії розрахункових звітних документів (касові й товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, проїзні документи), а також актів закупівлі, рахунків-фактур тощо, які підтверджували б здійснені цільові витрати одержаної в установах банків готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці та отриманням чистого доходу підприємця).

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їхніх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівку, що одержана в установі банку на інші виплати, підприємство має видавати своїм працівникам того самого дня. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, підприємство повертає в установу банку не пізніше ніж наступного робочого дня установи банку та підприємства або може залишати у своїй касі (у межах установленого ліміту) і видавати на ті самі цілі.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

До підприємств застосовують штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за такі дії:

* перевищення встановлених лімітів каси;

* неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

* перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

* витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

* використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

* проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

4. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включать кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відповідну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Звичайно такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує трьох місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Рух коштів відображається у звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Прикладом руху грошових коштів унаслідок операційної діяльності є:

* надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

* надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);

* платежі постачальникам;

* виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій із придбання і продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Приклади руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності:

* платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

* надходження коштів від продажу необоротних активів;

* надання позик іншим підприємствам;

* надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, проценти).

Фінансована діяльність - це сукупність операцій, які приводять до зміни величини та (або) складу власного і позикового капіталу. Прикладом руху коштів унаслідок фінансової діяльності є:

* випуск власного капіталу (акцій);

* отримання позик та їх погашення;

* викуп акцій власної емісії;

* виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить передусім від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Крім того, якщо одна операція включає суми коштів від кількох видів діяльності, ці суми слід розподіляти між відповідними видами діяльності.

Наприклад, сплачену банкові суму, яка включає погашення позики та проценти, буде відображено двома позиціями: проценти - у складі операційної діяльності, а погашення позики - у складі фінансової діяльності.

Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів. Прикладом таких операцій є:

* бартерні операції;

* надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

* перетворення зобов'язань на власний капітал.

Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів. Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, слід розкривати у примітках до фінансових звітів. Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів. Наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства не розглядається як рух грошових коштів у результаті операційної діяльності.

Визначення руху коштів унаслідок операційної діяльності

Інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів.

Якщо застосовують прямий метод для визначення суми чистого надходження коштів у результаті операційної діяльності, то у звіті послідовно наводять усі основні класи (статті) надходжень і видатків, різниця яких показує приріст або зменшення грошових коштів.

Інформацію про рух коштів унаслідок операційної діяльності можна отримати:

* з облікових реєстрів;

* шляхом послідовного коригування статей звіту про фінансові результати.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) у результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

* змін у складі запасів, операційної дебіторської" та кредиторської заборгованості;

* негрошових операцій;

* доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Форма звіту про рух грошових коштів, установлена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 (далі - П(с)БО № 4), передбачає використання непрямого методу подання інформації про рух коштів у результаті операційної діяльності.

Процес заповнення розділу 1 "Рух коштів у результаті операційної діяльності" включає п'ять етапів.

Етап 1. Перенесення показника прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Першим кроком є перенесення показника фінансового результату (прибутку або збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, що відображений у звіті про фінансові результати, до звіту про рух грошових коштів.

Отже, у статті "Прибуток (збиток) до оподаткування та надзвичайних статей" у графах "Надходження" і "Видаток" показується відповідно прибуток чи збиток від звичайної діяльності до оподаткування за звітний період, що наведений у звіті про фінансові результати.

Етап 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Цей крок має за мету врахувати вплив на прибуток негрошових витрат (амортизації активів, забезпечень зобов'язань, витрат на сплату процентів із фінансових зобов'язань), а також фінансових результатів, не пов'язаних з операційною діяльністю.

Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах наведено на рис. 4.



Рис. 4. Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до змін у чистих оборотних активах

Етап 3. Визначення грошових коштів від операційної діяльності. Цей крок дає можливість визначити суму грошових коштів, отриманих підприємством від операційної діяльності шляхом коригування прибутку (збитку) від операційної діяльності на зміни у складі оборотних активів, поточних зобов'язань, витрат і доходів майбутніх періодів {рис. 5).

Рис. 5. Алгоритм розрахунку грошових коштів від операційної діяльності

Етап 4. Визначення чистого руху коштів до надзвичайних статей. Чистий рух коштів до надзвичайних статей визначається шляхом вирахування із суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених процентів та сплачених податків на прибуток (рис. 6).

Рис. 6. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності до надзвичайних статей

Етап 5. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності. Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності потрібно врахувати рух коштів унаслідок надзвичайних подій, які не пов'язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю (рис. 7).

Рис. 7. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності

Визначення руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності

Надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності визначають на основі аналізу:

* змін у статтях необоротних активів;

* зміни поточних фінансових інвестицій;

* статей звіту про фінансові результати ("Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Інші доходи", "Втрати від участі в капіталі", "Інші витрати").

Визначення руху коштів унаслідок фінансової діяльності Для визначення надходження і видатку коштів у результаті фінансової діяльності слід проаналізувати зміни у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних із фінансовою діяльністю, що наведені в розділах балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість із довгострокових зобов'язань", "Поточні зобов'язання щодо розрахунків з учасниками" тощо). Покажемо алгоритм формування грошових потоків у звіті про рух грошових коштів (табл. 1).

Таблиця 1 - Звіт про рух грошових коштів

Стаття	Код	За звітний період	За попередній період
		надходження	видаток	надходження	видаток
1	2	3	4	5	6
І. Рух коштів у результаті операційної діяльності Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	010
Коригування на: амортизацію необоротних активів	020		X		X
збільшення (зменшення) забезпечень	030
збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць	040
збиток (прибуток) від неопераційної діяльності	050
Витрати на сплату процентів	060		X		X
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	070
Зменшення (збільшення):
оборотних активів	080
витрат майбутніх періодів	090
Збільшення (зменшення): поточних зобов'язань	100
доходів майбутніх періодів	110
Грошові кошти від операційної діяльності	120
Сплачені: проценти	130	X		X
податки на прибуток	140	X		X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150
Рух коштів від надзвичайних подій	160
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170
II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності Реалізація: фінансових інвестицій	180		X	X
необоротних активів	190		X		X
майнових комплексів	200
Отримані: проценти	210		X	X
дивіденди	220		X		X
Інші надходження	230		X		X
Придбання: фінансових інвестицій	240	X		X
необоротних активів	250	X		X
майнових комплексів	260	X		X
Інші платежі	270	X		X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280
Рух коштів від надзвичайних подій	290
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	300
III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності Надходження власного капіталу	310		X		X
Отримані позики	320		X		X
Інші надходження	330		X		X
Погашення позик	340	X		X
Сплачені дивіденди	350	X		X
Інші платежі	360	X		X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370
Рух коштів від надзвичайних подій	380
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	390
Чистий рух коштів за звітний період	400
Залишок коштів на початок року	410		X		X
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів

Подобные документы

• Грошові розрахунки підприємств

  Розрахункові й касові операції. Форми безготівкових розрахунків. Розрахунки платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами та векселями. Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.
  
  лекция [159,5 K], добавлен 15.11.2008
  

• Особливості обліку грошових коштів на рахунках підприємства в банку

  Засади організації фінансового обліку грошових коштів. Законодавче та нормативно-правове регулювання безготівкових операцій. Облік наявності і руху коштів на розрахунковому рахунку. Облік операцій в іноземній валюті. Оформлення безготівкових розрахунків.
  
  реферат [40,7 K], добавлен 12.03.2014
  

• Аналіз руху грошових потоків підприємства

  Надходження грошових коштів, що забезпечує покриття поточних зобов’язань підприємства, – основна умова стабільного фінансового стану підприємства. Сутність грошових потоків підприємства. Система показників, що характеризують рух грошових коштів.
  
  контрольная работа [46,8 K], добавлен 04.02.2011
  

• Аналіз вхідних і вихідних грошових потоків підприємства

  Класифікація грошових потоків і управління ними в процесі проведення кожного виду діяльності підприємства. Оцінка динаміки, обсягу, структури та руху грошових потоків, ефективність їх використання на віробництві, визначення платоспроможності підприємства.
  
  курсовая работа [55,7 K], добавлен 21.05.2009
  

• Організація грошових розрахунків на підприємстві

  Грошові розрахунки в діяльності підприємств. Види рахунків, що відкриваються в установах банків. Принципи організації безготівкових розрахунків. Готівково-грошові розрахунки. Розрахунково-платіжна дисципліна. Поточний валютний рахунок підприємства.
  
  реферат [33,5 K], добавлен 02.08.2009
  

• Аналіз стану грошових потоків підприємства "Зоря Півдня"

  Сутність та їх класифікація грошових потоків. Аналіз фінансового стану підприємства "Зоря Півдня". Принципи та методи управління грошовими потоками. Вдосконалення їх управління за допомогою платіжного календаря. Аналіз руху потоків грошових коштів.
  
  дипломная работа [540,9 K], добавлен 14.10.2013
  

• Вдосконалення організації безготівкових розрахунків у приватному підприємстві агрофірма "Нива"

  Аналіз фінансового стану приватного підприємства агрофірми "Нива", форми безготівкових розрахунків і порядок оформлення розрахункових операцій; організація зберігання грошових засобів, оперативна робота та контроль за їх раціональним використанням.
  
  курсовая работа [45,8 K], добавлен 08.02.2011
  

• Грошові надходження підприємства

  Характеристика та склад грошових надходжень підприємства. Класифікація грошових потоків за видами діяльності. Аналіз загального обсягу і структури грошових надходжень. Формування грошових потоків за видами діяльності. Шляхи збільшення грошових надходжень.
  
  курсовая работа [54,4 K], добавлен 21.05.2009
  

• Аналіз грошових потоків та їх оптимізація

  Класифікація грошових потоків. Засади здійснення аналізу грошових потоків на підприємстві на прикладі ВАТ "Нововолинський олійно-жировий комбінат". Достатність надходження та ефективність використання грошових коштів. Шляхи оптимізації грошових потоків.
  
  курсовая работа [738,8 K], добавлен 06.10.2012
  

• Аналіз руху грошових коштів промислового підприємства

  Характеристика руху грошових коштів промислового підприємства, особливості впливу ринкового середовища на грошові потоки. Аналіз динаміки дебіторської, кредиторської заборгованості підприємства. Впливу руху грошових коштів на його фінансову стабільність.
  
  курсовая работа [407,4 K], добавлен 20.01.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам