Фондовий ринок, його організаційна структура й операційний механізм

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Фондовий ринок, його організаційна структура й операційний механізм

Рис. 1 Структура ринку цінних паперів

Водночас ринок цінних паперів є також особливим сегментом фінансового ринку, що представляє собою механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками на основі трансформації тимчасово вільних грошових коштів у грошовий капітал, що надається в позику на умовах повернення і за певну плату у вигляді відсотка. В економічній літературі категорія «ринок цінних паперів» часто виражається терміном «фондовий ринок». Як сегмент фінансового ринку він складається з таких елементів:

Схема показує, що фондовий ринок є багатоаспектною складною економічною системою, на основі функціонування якої ринкова економіка:

1) акумулює капітал для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери;

2) відображає сукупність економічних відносин, які виникають під впливом співвідношення попиту і пропонування позичкового капіталу;

3) головним завданням фондового ринку є створення умов для нормального розміщення інвестицій. Ринок обґєктивно висвітлює найефективніші галузі і сфери економіки, в які вливається капітал через купівлю-продаж цінних паперів;

4) для нормального функціонування ринку цінних паперів важливими є два аспекти: саморегулювання і державно-планове регулювання. В свою чергу саморегулювання можна розглядати як індивідуальне - дотримання морально-етичних норм і правил поведінки кожним з учасників ринку, і колективне - відпрацювання правил і положень, які мають виконуватися колективними учасниками ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів охоплює формування єдиної державної політики й адаптацію його до міжнародних стандартів, координацію і контроль за випуском в обіг цінних паперів та їх похідних, захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів і санкцій проти порушників, сприяння розвитку ринку цінних паперів, узагальнення досвіду і підготовки пропозицій з удосконаленням системи обігу цінних паперів. На відміну від банківського кредитування, яке надає переважно короткострокові позички, цей ринок шляхом розміщення на ньому, скажімо, облігаційної позики дозволяє отримати грошові кошти навіть на кілька десятиліть, а, реалізуючи акції, можна забезпечити капітальне фінансування на безстроковій основі.

Ринок цінних паперів становить частку ринку позичкових капіталів. На ньому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів. Через участь банків, спеціалізованих кредитно-фінансових установ і фондової біржі тут акумулюються грошові нагромадження підприємств, банків, держави і приватних осіб з метою спрямування у виробниче і невиробниче інвестування. Розрізняють два типи ринку цінних паперів первинний і вторинний, їх взаємодію можна відобразити так:

Внаслідок продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові ресурси, а цінні папери зосереджуються у перших покупців. Провідними елементами первинного ринку є:

Тут емітент проти відповідно узгодженої суми грошей передає свій титул власності для інвестицій іншим особам. Як правило, обіг цінних паперів на первинному ринку охоплює лише нові випуски цінних паперів (переважно торгово-промислових корпорацій). Цим актом через первинний оборот цінних паперів здійснюється фінансування розширеного відтворювального процесу підприємств і фірм. На ньому можуть діяти колективні інвестори, в тому числі комерційні банки, страхові компанії пенсійні та інвестиційні фонди тощо. Але, якщо роль первинного ринку у повоєнний період в Європі швидко зростала, то нині більшу активність проявляють фондові біржі, на яких рух цінних паперів продовжується переважно відособлено від емітентів. Тобто первинний ринок, пропустивши через себе нові випуски акцій та облігацій, забезпечує наступне функціонування вторинного ринку.

Основу вторинного ринку становить фондовий ринок: біржовий та позабіржовий або організований і неорганізований.

Вторинний ринок діє тому, що первинний інвестор користується своїм правом і перепродує цінні папери іншим особам, а вони - вільні у своєму виборі - перепродують їх наступним вкладникам. Внаслідок цього ті цінні папери, що пройшли випробування первинним ринком і довели свою належну життєздатність, попадають у наступний оборот, що діє без участі того акціонерного товариства, яке їх випустило і започаткувало розміщення.

Вони постійно купуються і продаються, переходять від одних власників до інших, втрачають чи набувають курсову ціну. Навіть дивіденди за ними досить часто за угодою з емітентом сплачує генеральний торгівець. Очевидно, що якби не було повномасштабного вторинного ринку, то не було б ліквідності цінних паперів і ефективного первинного ринку. Діючий механізм вторинного ринку не тільки забезпечує ліквідність цінних паперів, тобто здатність негайно перепродуватись, а і стимулює довіру вкладників та бажання купувати нові фондові папери. Загалом, цим суттєво посилюється процес повнішого акумулювання ресурсів суспільства в інтересах забезпечення динамічного зростання виробництва.

Звичайно, через дрібних і середніх інвесторів і на вторинному ринку здійснюється певна частина фінансування відтворювального процесу. Але спекулятивні біржові операції, в основному, зосереджуються навколо переходу титулу власності й перетасовки контролю між різними фінансовими групами.

Особливістю діяльності сучасної біржі стає реалізація значної частини акцій індивідуальними інвесторами. Водночас створення умов для найширшої торгівлі цінними паперами з метою надання можливостей власникам реалізувати їх у найкоротший час за невеликих варіацій курсів і невисоких реалізаційних витратах - головне у діяльності вторинного ринку. Якби не було вторинного ринку або діяла обмежена чи ускладнена перешкодами організація наступних перепродаж цінних паперів, то це обмежило б бажання інвесторів вкладати тимчасово вільні кошти у всі чи частину цінних паперів, а суспільство втратило б важливе джерело інвестування. Підприємства, особливо нові, не отримали б необхідної грошової підтримки для вдосконалення й розширення виробництва.

2. Біржовий ринок цінних паперів

В структурі вільного ринку цінних паперів розрізняють біржовий та небіржовий оборот цінних паперів. Термін "біржовий оборот" означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі і стосується фондової біржі.

Фондова біржа - спеціалізована установа, яка обґєднує професійних учасників ринку цінних паперів, створює умови для концентрації попиту і пропозиції, а також для підвищення ліквідності ринку цінних паперів на регулярній та упорядкованій основі. Світовою практикою напрацьовано дві моделі фондової біржі:

а) фондова біржа як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають дозвіл на торгівлю цінними паперами. Як правило, засновується фондова біржа у формі закритого акціонерного товариства, діяльність якого носить некомерційний характер. Доходи біржі використовуються для зосередження попиту і пропозиції цінних паперів, сприяння формуванню їх біржового курсу та здійснення іншої діяльності. Вони утворюються, головним чином, з платежів за реалізованими угодами, плати за брокерські місця тощо і не підлягають розподілові між засновниками. Тобто засновники фондової біржі отримані доходи спрямовують на модернізацію біржової інфраструктури, а не отримання прибутку від інвестованого в біржу капіталу. Тому до числа засновників і членів біржі переважно входять професійні торгівці цінними паперами;

б) публічна форма біржі. Власником біржі є держава, а відвідувачі складають публіку. Повсякденне управління діяльністю публічної біржі здійснює представник держави, а персонал виконує функціональні обовґязки на основі найму як державні службовці.

Кожна фондова біржа формує певну сукупність брокерських місць, власники яких приймають участь в біржових зборах, використовують технічні засоби й обладнання, отримують належні послуги на основі взаємодії з біржею як комерційною організацією.

Основною формою діяльності фондової біржі є механізм класичного аукціону, на якому одночасно зустрічаються покупці і продавці, щоб спільно на взаємовигідних основах обмінятися уявленнями про поточну ціну представлених до торгів цінних паперів. Як і на будь-якому аукціоні на фондовій біржі торгівля цінними паперами ведеться шляхом обміну усними інструкціями між представниками брокерських контор.

Основоположними документами, які визначають діяльність ринку цінних паперів в Україні є:

по-перше, чинне законодавство України, Концепція функціонування розвитку фондового ринку України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р., та нормативні документи Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), що регулюють випуски цінних паперів, визначають вимоги до учасників ринку, забезпечують становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів в Україні;

по-друге, правила біржі. В них обумовлено види угод, що укладаються на даній фондовій біржі, визначено порядок формування цін і допуску цінних паперів на біржу, затверджено систему інформаційного забезпечення, визначено види послуг і розміри їх оплати та ін. Приміром, умовами допуску цінних паперів на Українську фондову біржу (УФБ) передбачено, що допускаються до обертання лише ті цінні папери, що відповідають вимогам чинного законодавства, включені до списку і пройшли котирування;

по-третє, статут фондової біржі, яким визначаються основні принципи і напрями діяльності фондової біржі, розміри її статутного фонду, умови і порядок прийняття у членство та його позбавлення, права і обовґязки членів, вищі органи управління, організаційна структура, порядок і умови відвідування фондової біржі.

Студенти мають засвоїти, що централізований і регульований фондовий ринок базується на довірі та взаємодії всіх його учасників, єдиних правилах професійної й етичної поведінки, єдиній термінології. Він є універсальним механізмом врегулювання не лише економічних проблем, а й соціальних і навіть політичних відносин.

Отже, ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку взаємодіє й суттєво доповнює систему банківського кредитування. Якщо комерційний банк надає позики на тривалий строк обмежено, то за допомогою розміщення цінних паперів стає можливим отримання фінансових ресурсів на достатньо тривалий термін. Через ринок цінних паперів забезпечується достатньо повне і швидке переливання заощаджень. Його основу складає ціна (процентна ставка), що однаково ефективна для інвесторів та емітентів. Стабільність цього ринку зміцнює довіру населення до цінних паперів, а через них дозволяє охопити будь-які розпорошені грошові й фіктивні капітали та видозмінювати їх з одного в інший шляхом актів купівлі-продажу. Саме тому провідною функцією фондової біржі стало створення організованого і постійно діючого ринку цінних паперів для інвестування грошового капіталу на умовах поворотності основної суми у будь-який час назад і принесення постійного доходу на рівні позичкового відсотка.

Таблиця 1 Ринок цінних паперів та його основні функції

Особливо важливою в ринковій економіці є функція встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів. Виходячи із співвідношення попиту і пропонування того або іншого виду цінних паперів певного емітента, курсовий брокер визначає орієнтовну ціну так, щоб забезпечити на її основі максимальну кількість угод. В основу розрахунків орієнтовного курсу кладеться формула.

Далі в процесі складання замовлень пропоновані ціни купівлі-продажу можуть відхилятися від орієнтовної величини, але не більше, ніж на 10 одиниць. Якщо таке трапляється, то дані пропозиції відкидаються і на величину курсової вартості не впливають. Остаточно встановлена ціна складає біржову козирочку, обовґязково публікується у засобах масової інформації та офіційних біржових виданнях і діє до наступних торгів.

Фондова біржа як ключова структура ринку цінних паперів здатна стимулювати ефективність довгострокових капітальних ресурсів і структурні зрушення в галузях і сферах економіки, забезпечити умови для розвитку колективних форм господарювання. Безперервність і публічність ринку й ринкової інформації викликають до неї довіру широкої публіки.

Водночас через організований ринок цінних паперів в Україні проходить лише 4% загальної вартості випуску цінних паперів, що сягає до 17 млрд. грн. щорічно.

Спираючись на механізм дії класичного аукціону, фондова біржа створила оперативні можливості для мобілізації тимчасово вільних капіталів шляхом перетворення власності приватної особи на дійсні засоби виробництва у колективну власність юридичної особи, яка стає представником усієї сукупності приватних власників, що володіють акціями даного акціонерного товариства. За таких умов окрема фізична особа вже не має власності на майно акціонерного товариства як юридичної особи. Вона має право лише на отримання доходу. Тобто, власність окремої особи, що раніше становила фактично необмежену владу і розпорядження власними засобами виробництва, в умовах функціонування акціонерних товариств перетворилася у простий титул власності на дохід. Водночас право розпоряджатися виробництвом окремі особи вже втратили.

Студентам потрібно засвоїти, що акціонерна форма власності через механізм фондової біржі стимулює міжгалузеву конкуренцію і забезпечує прогресивні структурні зрушення в галузях і в економіці в цілому. Мобілізація капіталу через купівлю-продаж цінних паперів означає формування умов економічної свободи, коли власник капіталу у фіктивній формі у будь-який час отримує можливість вилучити його з однієї сфери суспільного виробництва і вкласти в іншу. При цьому для власника капіталу не має значення, в якій формі знаходиться його капітал. Головне, щоб він приносив додаткову вартість. Її норма у вигляді норми відсотка набуває загальності й рівності, коли рівновеликі капітали приносять рівновеликий дохід. Фондова біржа, у такий спосіб мобілізуючи капітали, у зростаючих масштабах перетворює одноосібну капіталістичну приватну власність у свідоцтво на дохід, а капіталістичний процес виробництва робить все більше незалежним від руху капіталістичної індивідуальної приватної власності.

Становлення ринкової вартості цінних паперів, прозорість і гласність їх купівлі-продажу стимулюють мобільність і концентрацію капіталу й виробництва, формування ефективної структури компаній, галузей, сфер виробництва й обслуговування, зростання доходів населення коштом володіння цінними паперами. Акумулюючи наявні в обігу грошові кошти, ринок цінних паперів виконує важливу соціально-економічну функцію, сприяє стабілізації бюджету та фінансового становища держави в цілому. Започаткована організація українського фондового ринку дасть змогу органічно й швидко адаптувати його до міжнародних вимог і полегшити вихід вітчизняних підприємницьких структур у світовий фінансовий простір.

Використання систем лістингу та інших міжнародних стандартів з урахуванням чинного законодавства і національної конґюнктури в Україні створило три складові частини фондової біржі:

1) попит тих, хто потребує додаткових інвестиційних ресурсів. На ринку вони діють як емітенти. Як правило, емітентами виступають юридичні особи, які від власного імені випускають цінні папери із зобовґязаннями виконувати взяті зобовґязання. Випуск цінних паперів вони здійснюють для залучення фінансових ресурсів переважно на тривалий строк;

2) пропонування. Охоплює фізичних осіб, підприємства, фірми, всіх тих, хто володіє вільними грошовими ресурсами й заощадженнями. На ринку вони виступають інвесторами. Інвестор має право володіння, використання і розпорядження обґєктами й результатами інвестування. Рівень пропонування насамперед залежить від ринкової конґюнктури, розвитку техніки, економічної політики, яку проводить держава, та інших факторів;

3) ціни. Ринкова (курсова) ціна цінних паперів складається на основі взаємодії попиту і пропозиції, які в свою чергу залежать від рівня доходів, що його приносить даний цінний папір, і рівня банківського відсотку. Чим вища величина доходу, тим за більшою ціною реалізується даний папір. Водночас власник грошових коштів завжди порівнює дохід від цінного паперу з тим доходом, який він може гарантовано отримати, поклавши свої гроші у депозит банку. Ось чому за умов вищого банківського відсотку ціна цінного паперу стає нижчою. Загалом, курсова ціна постійно коливається навколо своєї номінальної ціни під впливом змін співвідношення між попитом і пропозицією. За допомогою прозорості й гласності цін на цінні папери фінансові посередники забезпечують швидке їх просування до покупців та реалізацію. Завдяки наявності емітентів, інвесторів і посередників фондова біржа найповніше забезпечує ефективне переливання капіталів, а хаос і роздрібненість попиту й пропонування позичкового капіталу вона привела у цілісну систему централізації й державного регулювання.

3.Концепція розвитку ринку цінних паперів

Слід наголосити, що категорія «біржовий ринок» нерозривно повґязана з поняттям фондова біржа. Вони є однопорядковими й тотожними термінами, що передбачають ринок з найвищим рівнем організації для підвищення мобільності капіталу й формування реальних ринкових цін на фінансові вклади. Головними характеристиками й принципами організації ринку цінних паперів, згідно з рекомендаціями «Групи Тридцяти» - міжнародної організації незалежних експертів, які розробляють стандарти фінансових ринків, є:

а) широке використання стандартних кодів (код ISIN) для торгів і доставки цінних паперів;

б) суворе дотримання вимог лістингу;

в) відкритість інформації щодо компаній, цінні папери яких котируються на фондовій біржі, обовґязок цих компаній надавати таку інформацію усім бажаючим;

г) встановлення та опублікування відомостей про курси цінних паперів з дотриманням принципу рівності інвесторів;

д) запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду ліквідності центрального ринку;

є) надійність біржового ринку за рахунок своєчасності й безпеки доставки цінних паперів і грошової оплати за них через систему, яка діє на момент укладання угоди. Студентам потрібно знати, що реалізація Концепції функціонування і розвитку фондового ринку в Україні схвалена постановою КМУ від 29.04.94 р. № 277 і охоплює такі напрями:

1) розвиток структури і засад діяльності Української фондової біржі з її філіями і брокерськими конторами від принципів акціонерного товариства до засад вільного асоційованого членства, що в майбутньому дозволить будь-якій компанії чи фірмі або торгівцю цінними паперами стати членом біржі;

2) при біржі створено Центральний депозитарій цінних паперів і запроваджено електронну систему їх обігу у формі компґютерних записів на рахунках. Це робить біржу знаряддям загальнонаціональної системи котирування й обігу цінних паперів. На етапі приватизації великих державних підприємств стає можливим первинне розміщення їх акцій через УФБ;

3) створення єдиного клірингового банку, що забезпечує оперативність розрахунків за укладеними угодами і виплату дивідендів та ін.;

4) брокерські контори і банки-брокери, що зареєстровані на УФБ, та є учасниками Центрального депозитарію й клірингового банку. Ними ж стають і банки, інвестиційні фонди та компанії й торгівці цінними паперами, які не є брокерами УФБ, а також емітенти, цінні папери яких допущені до обігу й котирування на УФБ. Контролює й регулює діяльність усіх елементів даної системи централізованого обігу цінних паперів вищий біржовий комітет. Він визначає порядок і правила здійснення операцій з цінними паперами та угод з ними, приймає рішення стосовно діяльності учасників біржової діяльності, щорічно готує та публікує в офіційному виданні аналітичний огляд стану ринку цінних паперів в Україні і звітує про свою діяльність на загальних зборах акціонерів Української фондової біржі.

Такий універсальний механізм не лише дає значний економічний ефект, а й дозволяє державним органам своєчасно запобігати кризовій ситуації та формувати умови здорової конкуренції торгівців з одночасним збереженням гарантії для інвесторів й емітентів. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку упорядковує відносини безпосереднім нормативно-регулятивним впливом щодо надання дозволів на емісію цінних паперів, реєстрації відомостей про емітентів і проспектів про випуск цінних паперів, нагляду за переміщенням контрольних пакетів, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності тощо.

Студенти мають засвоїти що до купівлі-продажу на фондовій біржі допускаються лише ті цінні папери, що відповідають вимогам чинного законодавства. Вони поділяються на три групи:

* до першої входять цінні папери емітентів з високим економічним потенціалом, рентабельністю і фінансовою стійкістю, що відповідають за достовірність повідомленої економічної й юридичної інформації;

* до другої групи належать цінні папери тих емітентів, економічне становище яких оцінюється як достатнє для допуску до офіційного котирування, але УФБ не несе ніякої відповідальності за достовірність інформації;

* третю групу складають цінні папери, які не прийнято до лістингу або їх емітенти не вимагали офіційного котирування, тому УФБ не несе ніякої відповідальності за їх достовірність.

Встановлена система котирування гарантує належну безпеку інвесторам, прозорість ринку цінних паперів, дозволяє ефективно зіставляти попит і пропонування, чітко здійснювати кліринговий процес. До операцій приймаються фізичні цінні папери, іменні та на предґявника, а також папери у нематеріальній формі на предґявника. Це дозволяє швидко, надійно, без додаткових матеріальних витрат здійснювати будь-які операції з цінними паперами: нові емісії, збільшення номіналу акцій, обґєднання цінних паперів акціонерних товариств, що зливаються, дроблення акцій, їх асиміляцію тощо.

Слід відзначити, що предґявницька форма цінних паперів спрощує операції їх обліку та процедуру укладання угод, їх емітент у будь-який момент може отримати від Центрального депозитарію повний перелік власників його паперів. Водночас, як і передбачено чинним законодавством, іменні ціні папери котируються методом фіксингу. Їх курс визначається шляхом порівняння попиту і пропонування на даний момент і залишається незмінним протягом періоду між торгами. Найактивніші цінні папери в майбутньому зможуть проходити безперервне котирування.

Принцип «поставки проти оплати», що забезпечується взаємодією УФБ, Центрального депозитарію і клірингового банку, хоч і ускладнює угоди, але не допускає ситуацію, коли один з партнерів міг би мати на руках і цінні папери і сплачені за них кошти, та запобігає виникненню «подвійної бухгалтерії». Електронна система обігу цінних паперів дає змогу простежити за кожною угодою, всі етапи руху цінних паперів і коштів.

4.Небіржовий ринок цінних паперів

Усі операції з купівлі-продажу цінних паперів, що їх здійснюють учасники ринку цінних паперів поза фондовою біржею відносяться до позабіржової торгівлі. Небіржовий ринок діє на основі телефонного і телексного звґязку та компґютерної мережі. Якщо біржовий ринок доступний лише солідним провідним у своїх галузях корпораціям, то позабіржовий ринок через фінансового посередника може використати будь-яка фірма чи компанія.

Позабіржовий ринок охоплює ринок фінансових посередників, які представлені переважно дилерами - фізичними або юридичними особами, які в операціях купівлі-продажу виступають як учасники ділових угод, що діють від власного імені і за свої кошти з метою отримання доходу на основі різниці цін продажу і придбання цінних паперів. До їх послуг звертаються навіть відомі фірми, що прагнуть одночасно розмістити свої цінні папери як на біржовому, так і небіржовому ринках. Звичайно, тут можуть обертатися цінні папери будь-яких інших компаній і навіть ті, що не пройшли систему лістингу.

Студенти мають розібратися з обґєктивними причинами та механізмом функціонування позабіржового ринку цінних паперів. Слід виходити з того, що позабіржовий ринок цінних паперів не є альтернативою, а суттєво доповнює й розширює біржовий ринок і на вторинному і на первинному рівнях.

Відмінні особливості небіржового ринку цінних паперів

Його інфраструктуру становлять інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі товариства, холдингові фірми, страхові компанії, інші юридичні особи, що займаються посередницькою, комісійною та комерційною діяльністю з цінними паперами. Вони мають змогу утворювати асоціації, спілки та інші обґєднання для координування роботи, проведення спільних дій, захисту своїх інтересів тощо. А після переходу УФБ на засади вільного асоційованого членства будь-який посередник зможе стати членом біржі і внаслідок цього розширити сферу своєї діяльності та включитися у систему електронного обігу цінних паперів. Членство в депозитарії допоможе ефективніше врегульовувати усі позабіржові угоди, що повґязані з первинним розміщенням цінних паперів, операціями з паперами інвестиційних фондів відкритого типу, а також забезпечити розрахунки «поставка проти оплати».

Провідною особливістю позабіржового ринку є ціноутворення, яке формується не аукціонним способом, а в процесі переговорів дилера з покупцем. Важливими ознаками позабіржового ринку стали: відсутність вказаного місця для укладання угод, самоорганізація, пряме узгодження ціни між продавцем і покупцем. В системі ринкової економіки він становить різновид бізнесу, спосіб купівлі-продажу цінних паперів, яким покупець в індивідуальному порядку і на основі договірної ціни може придбати як ті цінні папери, що є у дилера, так і ті, які він доручив дилеру купити у іншого продавця. За послуги дилеру сплачується комісійна винагорода, яка може бути строго фіксованою або ж наперед узгоджується між учасниками операції.

Характерною ознакою цін на позабіржовому ринку є їхнє узгодження в ході переговорів дилера із покупцем. Фактична відсутність аукціонного способу купівлі-продажу робить ціни позабіржового ринку залежними від кожної конкретної угоди. Водночас у переговорах, як правило, фігурує так звана нетто-ціна, на основі якої комісійний збір не стягується. Розмір дилерської націнки на позабіржовому ринку не повинен перевищувати 5% вартості угоди.

На позабіржовому ринку розміщення цінних паперів відбувається без дотримання більшості вимог, що традиційно предґявляються на фондовій біржі. Тому тут купуються і продаються цінні папери тих компаній, які не відповідають суворим вимогам лістингу і не включені до котирувального списку, а також багатьох фірм, які з тих або інших причин не бажають нести затрати на допуск на фондову біржу. Позабіржовий ринок цінних паперів у США представлений NASDAQ - Національною асоціацією позабіржових дилерів, яка організаційно охоплює понад 4 тис. дилерів. Вона діє під керівництвом комісії з цінних паперів і бірж з метою упорядкування позабіржової торгівлі цінними паперами та захисту інтересів учасників.

Перелік основних фінансових засобів США

Завдяки проведеним реформам і поширенню обґєктивної інформації про діяльність позабіржового ринку США швидко зростає довіра до його операції та обсяги торгів.

Співвідношення ВВП та показників фондових ринках, млрд. дол.

Позабіржовий ринок цінних паперів в Україні створений з метою максимального розвитку фондового ринку в інтересах інвесторів і емітентів окремих регіонів, для сприяння тим підприємствам, які бажають залучити фінансові ресурси для розвитку виробництва і вдосконалення технологій. Він покликаний цивілізовано впорядковувати відносини, створювати торгово-інформаційні системи закладів, які формуються як саморегульовані організації й посередники, з метою підвищення ефективності і прозорості ринку цінних паперів.

Структура світового ринку паперів, млрд. дол.

Обсяги торгів на організованих ринках 1996-1999 pp., млн. грн.

Обсяги торгів на організаційно оформленому ринку в Україні у 1999 році

Размещено на Allbest.ru