Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Суть і структура грошового ринку

Грошовий ринок -- це особливий сектор ринку, на якому грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, тобто гроші як специфічний товар постійно змінюється під впливом попиту та пропозиції різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Канали фінансового (грошового) ринку, котрими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи: канали прямого та непрямого фінансування.

Як відомо, грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів грошовий ринок складається з ринку позичкових капіталів (охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб і їх надання у вигляді позик на умовах поворотності, строковості й платності) та ринку цінних паперів (охоплює і кредитні відносини, і відносини співволодіння, які оформляються цінними паперами, що можуть продаватися, купуватися і погашатися). Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, які обертаються на грошовому ринку, можна виділити два основних його сегменти: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються та купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик і фінансових активів, на другому -- грошові кошти у вигляді середньо- та довгострокових кредитів, фінансових активів і акції.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківського ринку та відкритого ринку. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Окрім того, операції на ньому дають банкам змогу отримувати додатковий прибуток, управляти процентами та банківськими ризиками. На відкритому ринку відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком.

Суб'єктами грошового ринку є: банки, держава, спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, зазвичай, короткострокові боргові зобов'язання.

Інструменти ринку грошей є: скарбничі (казначейські) й комерційні векселі, облігації, депозитні сертифікати, банківські акцепти та ін.

2. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Це означає, що попит на гроші необхідно розглядати як попит на запас грошей на певний фіксований у часі момент, а не як потік грошей, що визначається за певний період часу.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші;

1. Попит на гроші для трансакцій. Він існує" оскільки індивідууми потребують готівку чи депозитні гроші, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через МІ і пов'язані з величиною ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою процента на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми накопичення своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи.

2. Попит на активи. Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття "портфеля", що означає, як раціональні інвестори вкладають своє багатство -- "портфель" (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) у економіку.

Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін (інфляції) (Р), реальних доходів (У) і норми процента (г).

Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так:

Виділяють такі чинники попиту на гроші:

1. Зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, в тому числі пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки.

2. Зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки.

Вищий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

3. Механізм формування пропозиції грошей

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система скеровує пропозицію грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, серед яких важливого значення набувають такі макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, що широко використовуються для визначення потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база -- це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Водночас пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі (Мh) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

Грошову базу, що має властивості мультиплікаційного впливу на Мs, називають також ланкою підвищеної ефективності, або "сильних грошей". За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви -- це категорія, яка містить також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (M0, Ml). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною.

Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор, як уже зазначалося, -- це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов'язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це засвідчує, що зі збільшенням резервної норми або при вищому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо), від операцій на відкритому ринку.

4. Рівновага на грошовому ринку та процент

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Монетаристи опрацювали декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми процента.

На рис. 1 на горизонтальній осі показано загальну кількість грошей М, на вертикальній -- номінальну процентну ставку. Пряма Мs характеризує пропозицію грошей, яка вважається більш сталою (екзогенною) величиною; попит на гроші -- змінна величина -- лінія Мd. За умов високих процентних ставок суб'єкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків (що не приносять доходу) до високодохідних активів.

Рис. 1. Грошовий ринок

Перетин ліній Мd і Мs у точці Е визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми процента r0, яка в цьому випадку є похідною величиною. З будь-якою нижчою процентною ставкою рівень попиту на гроші буде перевищувати їх кількісну пропозицію. І навпаки, з будь-якою вищою процентною ставкою пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Лише в точці Е пропозиція і попит збігаються, тобто є рівноважними. Тепер графічно покажемо наслідки зміни в пропозиції або в попиті на гроші, що відбуваються на монетарному ринку (рис. 2; 3).

Рис. 2. Зміни в монетарній політиці

Рис. 3. Зміна попиту і пропозиції

Наприклад, у центрального банку виникли побоювання стосовно інфляції, і він вирішив зробити монетарну політику більш жорсткою, продаючи цінні папери і зменшуючи пропозицію грошей (див. рис. 2). Переміщення лінії Ms пропозиції грошей ліворуч означає, що за існуючої ставки r0 запас грошей не забезпечує потреби суб'єктів ринку в грошах. Менша пропозиція грошей спричинила надлишковий попит на гроші. Суб'єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей. Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як показано у точці за нової вищої процентної ставки гг.

Послаблення монетарної політики або зменшення попиту на гроші призводить до протилежних результатів. Якщо центральний банк скуповує на відкритому ринку цінні папери і тим самим збільшує пропозицію грошей, як показано на рис. 4.2, тоді лінія М3 переміститься праворуч. Тепер у точці Е спостерігається надлишок пропозиції грошей. Нова рівновага буде досягнута в точці Е2 за нижчої процентної ставки r2. Таке зниження рівня процентної ставки спонукає суб'єктів ринку тримати активи в грошовій формі, оскільки альтернативна форма розміщення грошей у цінні папери менш приваблива.

Порушення рівноваги на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. У випадку збільшення реального обсягу виробництва або рівня цін попит на гроші збільшується. На рис. 3 лінія попиту переміщується праворуч вгору відМd до Мd1, підвищуючи при цьому рівноважну процентну ставку до рівня г. Протилежні випадки мають місце у разі зменшення попиту на гроші через зниження цін або скорочення реального обсягу виробництва.

Отже, на монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється в такий спосіб, щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

5. Грошовий ринок та інфляція

У кейнсіанській макроекономічній моделі формою вияву інфляції є динаміка цін, імпульс до зростання яких може виходити як від попиту, так і від пропозиції. На рис. 4 показано лінію сукупного попиту Md і лінію сукупної пропозиції Ms. Лінія сукупного попиту показує рівень випуску продукції і доходів, за яких видатки дорівнюють доходам, а грошовий ринок перебуває в стані рівноваги. Лінія сукупної пропозиції Мв підтверджує, який обсяг продукції господарські агенти готові запропонувати на ринку на відповідному рівні цін. Отже, стан рівноваги на ринку буде перебувати на перетині ліній Md і Ms, у точці Е. У випадку рівноважного рівня цін Рo попит відповідає обсягу продукції Yo, який підприємці готові реалізувати на ринку.

Рис. 4. Негативний "шок" пропозиції

Якщо лінія сукупного попиту Md' стрімко підніметься вгору (рис. 5), то переважно пристосовуються ціни, а випуск продукції збільшується помірковано, непомітно. Такий варіант називається "інфляцією попиту", оскільки зростаючий попит підштовхує вгору рівень цін Р'. Причиною зростання цін є надмірний сукупний попит на гроші відносно загальної пропозиції товарів в умовах повної зайнятості.

Рис. 5. Зростання грошової маси

грошовий інфляція кредитний

Зміни чи порушення, що мають місце у сфері пропозиції (див. рис. 4). Припустимо, що ціни на фактори виробництва (на енергоносії) зростають. Щоб покрити свої зростаючі витрати, підприємці намагатимуться продати свою продукцію за вищою ціною. Лінія сукупної пропозиції під впливом зрослих витрат зміщується ліворуч і вгору -- з положення Мs у положення Ms'.

Зростання витрат виробництва призводить до утворення нової точки короткострокової рівноваги Е'. Рівень цін зростає з Рoдо Р', а реальний випуск продукції зменшується з Yo до У1. Отже, негативні зміни у сфері пропозиції зумовлюють спад виробництва і зростання цін. Такий варіант називається "інфляцією витрат", оскільки ціни зростають за рахунок очікуваного збільшення витрат виробництва.

Список використаної літератури

1. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. - 278с.

2. Александрова М.М., Маслова СО. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: ПУЛ 2011. - 336c.

3. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р. I. Тиркало. -Тернопіль: Карт-бланш, 2010. - 314с.

4. Банківські операції/Під. ред. А.М. Мороза. - К.: Лібра, 2010.

5. Бірюков В., Єфімов Ю., Залетов О. та інші Страхове посередництво: теорія та практика. Навчальний посібник. За редакцією О.М. Залєтова - К: Міжнародна агенція "Вве2опв", 2012. - 416с.

6. Бобровников А. 10% за безделье // Бізнес. -2011. - № 41(612). - С 54-55.

7. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. - 305с.

8. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. -К: Знання-Прес, 2012. - 311с.

9. Гальчинський А. Теорія грошей. Навч. посібник. -К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. - 411с.

10. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. - 510с.

11. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов / Е.Ф. Жуков, Л.М. Максинова, А.В. Печникова и др.; Под. ред. академ. РАЕНЕ. Ф. Жукова. -2-еизд., перераб. и доп . - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. - 600с.

12. Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. Гроші в Україні: факти і документи. - K. ARC Ukraine, 2011. - с. 454.

Размещено на Allbest.ru