Управління фінансовою стійкістю підприємства ВАТ "Дніпрошина"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Управління фінансовою стійкістю підприємства

2. Аналіз фінансової стійкості ВАТ «Дніпрошина»

2.1. Аналіз фінансового стану ВАТ «Дніпрошина» за 2010-2012

2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства

3. Підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю ВАТ «Дніпрошина» за 2010-2012

Висновки.

Перелік використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Трансформація соціально-економічної системи спричинили негативний вплив на стан виробничих потужностей, кадрів і діяльність підприємств в Україні. Найбільш чуттєвий прояв цих наслідків спостерігається у сфері нагромадження й інвестування капіталу, у незадовільному стані інвестиційного клімату. В результаті багато підприємств промисловості, що створюють значну частину доданої вартості тривалий час функціонують в умовах, що не забезпечують їм не тільки розширене, але і просте відтворення основних і оборотних фондів.

Досвід процвітаючих в умовах ринку підприємств переконує в тому, що їхній стійкий розвиток залежить від сукупності таких властивостей, як гнучкість і швидкість реакції на зміни в кон'юнктурі ринку, конкурентоздатність продукції і виробництва, інвестиційна активність, висока ліквідність і фінансова стабільність, широке використання інноваційних факторів для саморозвитку.

Важливе значення для фінансової стабільності підприємств має їх фінансова стійкість.

Фінансова стійкість підприємства - такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня риски. Поважно, аби стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього засобів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства надмірними запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Аби забезпечити «виживання» підприємства в умовах ринку, управлінському персоналу потрібно оцінювати можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції фінансового забезпечення виявляти доступні джерела коштів, сприяючи тим самим стійкому положенню і розвитку господарюючих суб'єктів. Визначення стійкості розвитку комерційних стосунків необхідне не лише для самих організацій, але і для їх партнерів, які справедливо бажають володіти інформацією про стабільність, фінансове благополуччя і надійність свого замовника або клієнта. Тому все більша кількість контрагентів починає залучатися до досліджень і оцінки стійкості конкретною організації.

Вивчення фінансової стійкості дозволяє оцінити можливості організації забезпечувати безперебійний процес фінансово-господарської діяльності і ступінь покриття коштів, вкладених в активи власними джерелами.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничій, комерційній і фінансовій діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Навпаки, в результаті спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибули і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливим випадковістю, а підсумком грамотного, умілого управління всім комплексом чинників, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансове положення, у свою чергу, робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності має бути направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.

Метою виконання комплексної курсової роботи є:

1. Обґрунтування шляхів підвищення фінансової стійкості підприємства

2. Розробка заходів щодо підвищення фінансової стійкості підприємства.

Завданням курсової роботи, за допомогою яких досягатимуться поставлені цілі, є:

1) Визначення поняття і способів оцінки фінансової стійкості підприємства.

2) Розгляд різних точок зору на оцінку фінансової стійкості підприємства.

3) Визначення місця аналізу фінансової стійкості підприємства в управлінні фінансовою стійкістю.

4) Проведення оцінки фінансової стійкості підприємства .

5) Визначення типу фінансової стійкості підприємства.

6) Визначення фінансових проблем, що стоять перед підприємством.

7) Надання рекомендацій щодо поліпшення фінансової стійкості підприємства

У роботі показано управління фінансовою стійкістю на прикладі ВАТ «Дніпрошина», яке є одним з найкрупніший підприємств України і країн пострадянського простору, задіяних в хімічній промисловості. В даний час його загальна територія становить 107 гектарів, персонал - понад 3500 осіб. ВАТ «Дніпрошина» поставляє на світовий ринок понад 150 моделей шин широкої лінійки типорозмірів, а також 2000 найменувань формових і неформових резино-технічних виробів. Вся продукція, що випускається в рівній мірі адаптована для національних і міжнародних експлуатаційних вимог.

Асортимент ВАТ «Дніпрошина » включає в себе шини для легкових , легковантажних, вантажних і великовантажних автомобілів, тролейбусів і автобусів , шини сільськогосподарської, будівельно -дорожньої, гірничорудної техніки, колісних підйомно-транспортних машин, навантажувачів, мотоциклів.

1. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Особливістю сучасного управління є його спрямованість на ефективне господарювання в умовах дефіцитності ресурсів, поступове зменшення регулювання виробництва адміністративними методами, інтенсифікацію виробництва. Сучасне управління повинне сприяти розвитку ринку, товарно-грошових стосунків в оптовій торгівлі засобами виробництва, конвертованої грошей, стабілізації ринкових цін.

Управління є елементом і одночасно функцією організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних і ін.), що забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми і мети діяльності.

Під управлінням розуміють сукупність процесів, що забезпечують підтримку системи в заданому стані і (або) перехід її в новий більш життєвий стан шляхом розробки і реалізації цілеспрямованих дій.

Вироблення дій, що управляють, включає збір, передачу і обробку необхідної інформації, ухвалення рішень, обов'язково включаюче визначення дій, що управляють.

Під дією, що управляє, розуміється дія на об'єкт управління, направлена на досягнення мети управління. Отже, результатом керівника є управлінське рішення, в основі якого лежить мета.

Якщо управління - це дія, означає існують:

1. середовище (система управління);

2. засоби (механізм управління);

3. дії (процес управління).

Об'єктом управління фінансовою стійкістю є ступінь забезпечення підприємства сталими джерелами фінансування.

У світлі вищесказаного можна зауважити, що в процесі управління фінансовою стійкістю важливу роль має саме збір інформації та її аналіз, оскільки від їх результатів залежить, які управлінські дії по зміцненню фінансової стійкості підприємству необхідно здійснити.

Фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану, який виражається в освіті, розподілі і використанні фінансових ресурсів. Цей «набір» зумовлює і логіку аналізу: послідовний, поетапний розгляд всіх процесів, пов'язаних з наявністю фінансових ресурсів, їх формуванням, розподілом і використанням. Організація і управління фінансовою стійкістю є найважливішим аспектом роботи фінансово-економічної служби підприємства і включає цілу низку організаційних заходів, що охоплюють планування, оперативне управління, а також створення гнучкої організаційної структури управління всього підприємства і його підрозділів. Таким чином, фінансова стійкість є найважливішою характеристикою фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійко, то воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю і залучень інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікт з державою і суспільством, оскільки виплачує своєчасно податки до бюджету, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітником і службовцем, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по ним.

В науковій літературі існує багато визначень щодо цього поняття.

Так, на думку фінансового аналітика Єфімовой О.В., під економічною стійкістю підприємства, тобто позитивним фінансовим станом підприємства, необхідно розуміти комплекс властивостей - організаційної, інноваційної, логістичної, виробничої, фінансово-кредитної діяльності з урахуванням їх взаємовпливу і взаємодії, а також якість продукції, що випускається, і її новаторські властивості, науково-технічну розвиненість матеріальної бази, стабільність усього спектра ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового й інтелектуального потенціалу, наявність інноваційного менеджменту [17].

Відомі російські представники школи економічного аналізу Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. вважають, що фінансова стійкість -- це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства [39].

Якщо ми проведемо порівняння складу факторів впливу на стійкий та стабільний розвиток підприємства, запропонований Стояновой Е.С. [38] і проведемо їх порівняння з визначенням Єфімовой О.В., то можна побачити, що вони доповнюють одне одного, у той час як Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. розглядають фінансову стійкість підприємства виключно з фінансової точки зору.

На нашу думку, від фінансової стійкості організації залежить не тільки її суто фінансовий стан, але й загальна ефективність господарювання усіх сторін діяльності. Але визначення Шеремета А.Д. і Сайфуліна Р.С. має більшу спрямованість на фінансовий бік поняття фінансової стійкості, а тому є більш звуженим.

На їхню думку, фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами -- як власними, так і позиковими. Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який є основним джерелом аналізу фінансового стану. Валюта балансу свідчить про величину фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів [39].

На нашу думку, це твердження є справедливим, адже великі організації (з великою валютою балансу) традиційно викликають більше довіри, чим менші за розмірами організації з таким же фінансовим станом.

Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізувати, за рахунок яких факторів це відбулося. Крейніна М.Н. вважає, що серед причин цього зменшення найважливіші такі:

-- збитки від реалізації продукції і від позареалізаційних операцій;

-- ліквідація недоамортизованих об'єктів основних засобів і нематеріальних активів;

-- нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі не віднесення їх на винних;

-- витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди;

-- зменшення суми короткотермінових і довготермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів [24].

Перші чотири з перерахованих факторів несуть негативне забарвлення. Що стосується скорочення суми кредитів та інших позичок, то при аналізі цього фактора слід з'ясувати, чи таке зменшення викликане об'єктивним станом фінансових ресурсів, чи воно було результатом зниження довіри до підприємства з боку кредиторів (банків та інших).

При аналізі темпів зростання фінансових ресурсів підприємства слід окремо визначати розміри і динаміку фонду основних коштів, фонду інших позаоборотних активів та фонду оборотних коштів, виділяючи фонд власних основних коштів і фонд власних оборотних коштів.

Ковалев В.В. у власному дослідженні говорить, що як показує аналіз впливу на рентабельність роботи підприємства зміни співвідношення вкладень капіталу в основні й оборотні кошти, на деяких підприємствах спостерігається тенденція до погіршення показників рентабельності при зростанні питомої ваги вкладень капіталу в основні засоби, така динаміка структури розміщення фінансових ресурсів -- не на користь зміцнення його фінансової стійкості [21]. При аналізі необхідно розкрити причини і канали «перетікання» оборотних коштів у фонд основних коштів, сформулювати пропозиції щодо підвищення питомої ваги оборотного капіталу. Якщо, навпаки, аналізом виявляється небажане з точки зору рентабельності діяльності підприємства зростання питомої ваги оборотних коштів у складі його фінансових ресурсів, заходи повинні переважно спрямовуватися на приріст фонду основних коштів.

На нашу думку, з цим треба погодитися, адже фінансова стійкість підприємства не може забезпечуватися за нераціонального використання фонду основних коштів і фонду оборотних коштів. При аналізі цього питання треба виходити з того, що підприємству не досить визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між цими фондами: важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбільшою віддачею.

На думку Ковалева В.В., про нераціональне використання фонду основних коштів свідчать:

-- неоптимальне з точки зору кінцевих результатів діяльності співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів (передусім стійка тенденція до зниження питомої ваги активної частини);

-- наявність невстановленого протягом тривалого часу устаткування;

-- зниження коефіцієнтів змінності роботи устаткування (що, як правило, свідчить про наявність зайвого устаткування);

-- наявність на балансах підприємств залишків незавершених капітальних вкладень з простроченими термінами введення в експлуатацію.

Нераціональне використання оборотних коштів найчастіше виражається у:

-- систематичному накопиченні понаднормативних залишків виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Якщо ці залишки створені не за рахунок банківських кредитів, фінансовий стан підприємства тяжкий, бо на покриття цих запасів воно втягує або кошти, призначені на інші цілі (з фонду основних коштів), або не виконує своїх фінансових зобов'язань перед кредиторами, що загрожує банкрутством;

-- зростанні дебіторської заборгованості всіх видів, насамперед заборгованості покупців за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.[21].

Узагальнюючи результати проведеного нами дослідження наукових джерел, присвячених аналізу фінансової стійкості підприємства, можна сказати, погоджуючись з наведеними авторами, що фінансова стійкість -- це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення.

При цьому, на нашу думку, аналіз фінансової стійкості підприємства може проводитись з метою:

1. встановлення міри, якою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а отже наскільки ефективно використовуються власні і позичені кошти;

2. вивчення співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів;

3. пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Проведення аналізу фінансової стійкості дозволить нам критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці -- за ряд періодів, визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Оцінка фінансової стійкості є не лише частиною аналізу фінансового стану, але і з'ясовує питання майнового стану підприємства, ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності і рентабельності. Крім того, аналіз фінансової стійкості розкриває наявні недоліки і дозволяє намітити шляхи їх усунення. Оскільки позитивним чинником фінансової стійкості є наявність джерел формування запасів, а негативним чинником - величина запасів, то основними способами виходу з нестійкого і кризисного фінансових станів, будуть: поповнення джерел формування запасів і оптимізація їх структури, а також обгрунтоване зниження рівня запасів. Найбільш безризиковим способом поповнення джерел формування запасів слід визнати збільшення реального власного капіталу за рахунок накопичення нерозподіленого прибутку або за рахунок розподілу прибутку після оподаткування до фондів накопичення за умови зростання частини цих фондів, не вкладеної у необоротні активи. Зниження рівня запасів відбувається в результаті планування залишків запасів, а також реалізації невикористаних товарно-матеріальних цінностей. Поглиблений аналіз стану запасів виступає як складова частина внутрішнього аналізу фінансового стану, оскільки передбачає використання інформації про запаси, що не міститься в бухгалтерській звітності і вимагає даних аналітичного обліку.

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників, що наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Оцінка фінансової стійкості підприємства на основі відносних показників

Показник	Формула для розрахунку	ф. №1	Норматив
1	2	3	4
Коефіцієнт автономії			0,5, збільш.
Коефіцієнт фінансової залежності			2, зменш.
Коефіцієнт фінансового ризику			0,5, крит. - 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу			0, збільш.
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень			-
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів			0,4
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел			0,6

За критерієм вартості залучення капіталу, а також ураховуючи позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів. Співвідношення між власними і позиковими коштами визначає наперед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акцій, облігацій або кредитів банків. На практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування [12].

Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу, характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто 0,5. Мінімальне значення коефіцієнта свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами.

Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу -- їх сума має дорівнювати 1 (або 100%). Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширено таку: частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, скільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності обернений до коефіцієнта автономії. Його збільшення у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства і навпаки. Якщо він дорівнює 1, підприємство не має позик.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії дорівнює 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів - 1. Значення цього показника показує скільки позикових коштів припадає на 1 гривню власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт мобільності за умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємств має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив -- 0,4.. 0,6).

Для характеристики структури джерел коштів слід використовувати також спеціальні показники, що відбивають різноманітні тенденції у зміні окремих груп джерел. Насамперед це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Значення його показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.[38].

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частка необоротних активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.

Зазначимо, що не існує єдиних однозначних критеріїв для розглянутих показників. Багато залежить від галузі, ринкової ситуації та репутації підприємства (неплатежів, порушення фінансової дисципліни). Загальною вимогою з боку кредиторів є обережність стосовно збільшення частки позикового капіталу підприємств; вони віддають перевагу тим, у кого велика частка власного капіталу. Власники підприємства, навпаки, схильні підвищувати частку позикових коштів, але в межах припустимого ризику, щоб не втратити фінансової стійкості.[31].

Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.[39].

Для більш детального аналізу фінансової стійкості можна застосовувати й інші показники:

Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами розраховують як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів. Мінімальне значення цього показника - 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство - платоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу, та характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника -- 0,5 - 0,8. Якщо показник має значення менше за 0,5, то це свідчитиме про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно. За значення цього показника більшому за 0,8 роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства.

Коефіцієнт окупності відсотків за кредити показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цей коефіцієнт має бути не меншим за 3.

Для оцінки фінансової стабільності підприємства використовують також коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої виручки. Для цих показників нормативів не встановлено.

Коефіцієнт стабільності економічного зростання розраховують як відношення різниці між чистим прибутком і дивідендами, що їх виплачено акціонерам , до власного капіталу.

Розрахований коефіцієнт економічного зростання порівнюють із коефіцієнтом за попередній звітний період, а також з аналогічними підприємствами. Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву.

Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, продукції і послуг.

Як бачимо, коефіцієнтів багато але всі їх можна об'єднати в 5 груп за характеристиками:

а) можливості погашення поточних зобов'язань.

б) руху поточних активів;

в) власного капіталу;

г) результатів основної діяльності;

д) інформації про ринкові ситуації.

Методика аналізу названих вище коефіцієнти полягає в основному, у порівнянні:

1. фактичних коефіцієнтів поточного року з торішніми, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів;

2. фактичних коефіцієнтів з нормативними (щоправда, користувачі фінансових звітів рідко коли можуть це зробити);

3. фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками конкурентів (дані беруться з фінансових звітів, що подаються у фінансові статистичні органи);

4. фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками.[3].

У подальшому в даній роботі доцільно, на нашу думку, використовувати наступні основні методи визначення фінансової стійкості підприємства: горизонтальний, вертикальний, порівняльний та аналіз коефіцієнтів.

З оглядом на різноманіття фінансових процесів, множинність показників фінансової стійкості, розходження в рівні їх критичних оцінок, ступіні відхилень від них фактичних значень коефіцієнтів і виникаючі при цьому складності в оцінці фінансової стійкості організації, деякі з зарубіжних і вітчизняних аналітиків рекомендують проводити інтегральну бальну оцінку фінансової стійкості. Сутність такої методики складається в класифікації організації за рівнем ризику, тобто будь-яка організація, що аналізується, може бути віднесена до визначеного класу в залежності від набраної кількості балів, виходячи з фактичних значень показників фінансової стійкості.[39].

I клас - організація, чиї кредити і зобов'язання підкріплені інформацією, що дозволяє бути упевненим в поверненні кредитів і виконанні інших зобов'язань відповідно до договорів і запасу на помилку.

II клас - організація, що демонструє деякий рівень ризику по заборгованості і зобов'язанням і демонструє визначену слабкість фінансових показників і кредитоспроможності. Ці організації ще не розглядаються як ризикові.

III клас - це проблемні організації. Навряд чи існує погроза втрати коштів, але повне одержання відсотків, виконання зобов'язань, представляється сумнівним.

IV клас - це організації особливої уваги, тому що є ризик при взаємовідносинах з ними.

V клас - організації найвищого ризику, практично неплатоспроможні.

Дослідивши основні методи і критерії визначення фінансової стійкості організації, ми вважаємо, що для цілей аналізу фінансової стійкості об'єкту дослідження найбільш придатна модель оцінки фінансової стійкості за критерієм стабільності джерел покриття запасів, а поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності, платоспроможності, стійкості.

Вибір цих методів пояснюється тим, що вони проводяться на основі відкритої публічної звітності підприємств і потребують закритих даних внутрішньої звітності.

Це повинно доповнюватись використанням наступних основних методів фінансового аналізу підприємства: горизонтальний, вертикальний, та аналіз коефіцієнтів.

Організація оцінювання фінансової стійкості необхідна, перш за все, для того, щоб зв'язати джерела надходження і напрямки використання власних грошових коштів. В даний час важливо не лише проаналізувати фінансовий стан підприємства, але і розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану. Комплекс заходів є загальним для всіх організацій. Для кожної конкретної організації він може бути доповнений в ході загального аналізу фінансів підприємства і його діяльності. Таким чином, аналіз фінансової стійкості розкриває наявні недоліки і дозволяє намітити шляхи їх усунення.

Таким чином, на наш погляд, аналіз фінансової стійкості підприємства є важливим елементом фінансового менеджменту і аудиту. Користувачі фінансових звітів підприємств і фірм використовують методи аналізу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ВАТ «ДНІПРОШИНА»

2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ «Дніпрошина» за 2010-2012

фінансовий стійкість показник капітал

Як було відзначено у попередньому розділі комплексної курсової роботи, важливим етапом управлінні фінансовою стійкістю підприємства є аналіз його фінансового стану.

Пропонується провести фінансовий аналіз ВАТ «Дніпрошина» за даними П(С)БО № 1 «Баланс» (додаток А, Б).

Оскільки фінансова стійкість насамперед характеризує стан капіталу та його джерел, для початку визначимо абсолютні та відносні зміни власних та позикових засобів підприємства, тобто динаміку та структуру джерел формування фінансових ресурсів, результати аналізу наведені у таблицях (додаток Г)

Як показав фінансовий аналіз, результати якого наведені у таблиці Г.1 та Г.2, ВАТ «Дніпрошина» за 2011 рік мало 3210541 тис. грн., що на 787714 тис. грн. більше, ніж у попередньому, або на 32,5%, що свідчить про розширення діяльності підприємства за рахунок отриманого капіталу. Приріст капіталу підприємства у 2011 році відбувся за рахунок отриманого нерозподіленого прибутку звітного року у розмірі 27446 тис. грн. або 6,8% та резервного капіталу у розмірі 1423 тис. грн. або 6,4% порівняно з базовим роком. Окрім цього спостерігається зростання поточних зобов'язань підприємства на 781984 тис. грн., які складаються у більшій мірі з кредиторської заборгованості, що збільшилась на 97,5 %, та короткострокових кредитів, що зросли на 45,2%.

На початок 2011 року розмір довгострокових зобов'язань скоротився на 22428 тис. грн., що склало 15,8% у порівнянні з попереднім роком.

Отже, фактично збільшення капіталу підприємства відбулося за рахунок зростання поточних зобов'язань - 99,3 %, а також за рахунок росту власного капіталу (3,6% змін), що характеризує негативно фінансову роботу підприємства, бо негативно впливає на стан його ліквідності.

ВАТ «Дніпрошина» за 2012 рік скоротив розмір капіталу на 416493 тис. грн. або на 13 % порівняно з базовим роком, отже на кінець року підприємство мало 2794048 тис. грн. сукупних пасивів. Підприємство за звітний період спромоглося виконати поточні зобов'язання у сумі 397638 тис. грн. (у тому числі було погашено 489368 тис. грн. кредиторської заборгованості, але підприємство залучило порівняно з попереднім роком 91730 тис. грн. короткострокових кредитів), що складає 95,5% зміни пасивів. Окрім цього підприємство погасило довгострокові зобов'язання на суму 93139 тис. грн. (78 % відносно попереднього року), тобто зменшення сукупного капіталу на 22,4% відбулося за рахунок скорочення саме довгострокових зобов'язань. Можна сказати, що у складі капіталу відбулися позитивні зміни - сума власного капіталу збільшилась на 74389 тис. грн. або на 5,1% порівняно з 2011 роком, при чому нерозподілений прибуток виріс на 70081 тис. грн. або на 16,3 %, резервний капітал поповнено на 3661 тис. грн. чи на 15,4%, а додатковий капітал - на 647 тис. грн. або на 0,2% порівняно з попереднім роком. Таким чином, найбільший вплив на скорочення пасивів підприємства мало зменшення поточних зобов'язань та поповнення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства, що свідчить про ефективну діяльність підприємства за аналізований період та покращення його фінансової стійкості.

Для узагальнення результатів аналізу структури балансу звернемося до рис. 2.1-2.3.



Рис. 2.1 Структура капіталу ВАТ «Дніпрошина» за 2010 рік

Рис. 2.2 Структура капіталу ВАТ «Дніпрошина» за 2011 рік

Рис. 2.3 Структура капіталу ВАТ «Дніпрошина» за 2012 рік

Отже, як видно з рис. 2.1 -2.3, у структурі сукупного капіталу підприємства доля власного капіталу порівняно з базовим роком зменшилась - так у 2010 році вона складала 59,42%, у 2011 - 45,72%, а за 2012 рік - 55,2%. Серед власних коштів підприємства найбільшу вагу має статутний капітал, на який у звітному році припадає майже 27% пасивів, та нерозподілений прибуток, що складає у 2012 році майже 18% капіталу підприємства. Забезпечення майбутніх витрат та платежів також зменшилось та склало 0,03 % пасивів. Питома вага довгострокових зобов'язань протягом аналізованого періоду мала негативну динаміку, отже у звітному періоді розмір довгострокового залученого капіталу скоротився до 0,94 % проти 5,85 % у 2010 році. На поточні зобов'язання підприємства у звітному році припадає 43,84 % капіталу, що на 6,7% менше, ніж у попередньому, але більше, ніж у базовому. Доля короткострокового позикового капіталу скоротилась, як вже було сказано, за рахунок погашення частини короткострокової заборгованості, питома вага якої склала у звітному році 36,81 %, та за рахунок залучення короткострокових кредитів, доля яких склала 7,03%. Таким чином у 2012 році підприємство було більш фінансово стійким,ніж у 2011, бо довгострокові фінансові ресурси переважають над короткостроковими, але мало гіршу фінансову стійкість, ніж у базовому році. Можна відмітити, що такі коливання не є сприятливими для підприємства і свідчать про нестабільність його фінансових можливостей щодо виконання фінансових зобов'язань.

Виконання фінансового аналізу методом коефіцієнтів дозволить надати детальну характеристику оцінки фінансового стану підприємства, а саме: ліквідності, доходності, рентабельності та ін.

Ліквідність - це здатність активів перетворюватися в грошові кошти. В загальному вигляді вона характеризується наявністю у підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, які легко реалізуються.

Ділова активність підприємства обумовлюється швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Тому виконання аналізу ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності.

Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства і показує, скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) доводиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - активів, власного капіталу і тому подібне.

Алгоритм розрахунку показників оцінки фінансового стану підприємства наведено у додатку Д. Результати аналізу показників фінансового стану ВАТ «Дніпрошина» за 2010 - 2012 роки наведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1.

Аналіз фінансового стану ВАТ «Дніпрошина» за 2010 - 2012 роки

Показник	На кінець 2010	На кінець 2011	На кінець 2012
1	2	3	4
1. Коефіцієнт поточної ліквідності	1,450	1,209	1,343
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,992	1,095	1,140
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,027	0,030	0,020
4. Власні оборотні кошти	235821	218690	393612
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,194	0,112	0,239
6. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами	0,613	1,181	1,585
7. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	0,141	0,266	0,062
8. Коефіцієнт покриття запасів	2,539	8,828	5,464
9. Коефіцієнт рентабельності майна		0,01	0,02
10. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу		0,02	0,05
11. Коефіцієнт рентабельності продаж		0,06	0,05
12. Коефіцієнт валової рентабельності основної діяльності		0,06	0,06
13. Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності		0,04	0,04
14. Коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції		0,01	0,02
15. Коефіцієнт оборотності активів		1,8	1,3
16. Фондовіддача		4,6	3,7
17. Коефіцієнт оборотності оборотних активів		3,2	2,2
18. Коефіцієнт оборотності запасів		17,5	18,2
19. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		4,0	2,6
20. Коефіцієнт оборотності власного капіталу		3,4	2,6
21. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		4,4	3,1
22. Період оборотності оборотних активів		114	164
23. Період оборотності запасів		21	20
24. Період оборотності дебіторської заборгованості		90	141
25. Період оборотності власного капіталу		105	137

Протягом 2010-2012 років ВАТ «Дніпрошина» мав ліквідний баланс, бо коефіцієнт покриття склав більше одиниці. Так на кінець 2010 року підприємство в змозі було покрити свої поточні зобов'язання за рахунок ліквідних активів на 145%, на кінець 2011 року відповідно 120,9%, а на кінець 2012 року - 134,3%. Слід відмітити, що рівень поточної ліквідності недостатній, бо не перевищує рекомендованого значення.

За аналізований період підприємство може виконати поточні зобов'язання за рахунок грошових коштів і їх еквівалентів та за умови проведення своєчасних розрахунків з дебіторами, бо у 2010 році на гривню короткострокових зобов'язань припадає 0,99 грн. швидко ліквідних активів, у 2011 році - 1,10 грн, а у 2012 - 1,14 грн., що більше, ніж рекомендоване значення. Можна відмітити, що швидка ліквідність має позитивну тенденцію за аналізований період.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показав, що у підприємства недостатньо грошових коштів для виконання своїх поточних зобов'язань. Так у 2010 році воно могло миттєво розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями тільки на 2,7%, у 2011 році 3%, а у 2012 - 2%, що значно менше рекомендованого значення - 20%.

Підприємство може своєчасно і в повному об'ємі погашати свої поточні зобов'язання, а також здатне забезпечити безперервність і безперебійність процесу виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), про що свідчить власний обіговий капітал, який дорівнює 393612 тис. грн. у звітному періоді, що на 157791 тис. грн. більше, ніж у базовому періоді. У 2010 році 19,4% оборотних активів фінансується за рахунок довгострокових і постійних пасивів, але у 2011 році фінансування скоротилося до 11,2%. У звітному році підприємство фінансує за рахунок власних коштів 23,9% оборотних активів, що перевищує рівень попередніх років, отже, свідчить про покращення платоспроможності і кредитоспроможності підприємства порівняно з базовим роком.

Запаси і витрати забезпечені власними оборотними коштами на початок 2011 року на 61,3%, на початок 2012 року - на 118 %, а на початок 2012 року - на 159%, що значно вище рекомендованого значення. Таким чином, запаси і витрати повністю забезпечені власними оборотними коштами.

Частка власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів, у звітному періоді склала 6,2%, тобто скоротилась порівняно з попередніми роками, що свідчить про негативні зміни у стані підприємства і його неспроможності швидко маневрувати власними коштами.

Підприємство може повністю профінансувати запаси за рахунок власних оборотних коштів, короткострокових банківських кредитів та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, бо коефіцієнт покриття запасів за звітний період склав 5,5, тобто поточний фінансовий стан підприємства стійкий.

Таким чином, підприємство ліквідне та платоспроможне, але має недостатньо грошових коштів на рахунках, тобто за потребою не зможе розрахуватися миттєво за своїми зобов'язаннями.

Підприємство за звітний період реалізує 1,3 грн. продукції у розрахунку на гривню вартості його активів, що на 0,5 грн. менше, ніж у попередньому році. У результаті період оборотності активів збільшився на 70 днів.

Фондовіддача зменшилась до 4,9 грн/грн., що свідчить про скорочення ефективності використання основних засобів на підприємстві.

Оборотні активи обертаються повільніше на 1 оборот, тобто зворотність грошових коштів у результаті виробництва і реалізації продукції подовжилась на 50 днів та склала 164 дні. При цьому швидкість реалізації запасів покращилась та склала 18,2 об., що відбулося за рахунок відволікання коштів на закупівлю сировини, матеріалів, виробництво та збут готової продукції, а не за рахунок підвищення ефективності їх використання.

Готова продукція обертається на 386,9 оборотів повільніше, ніж у попередньому році, отже, її оборотність на кінець аналізованого періоду склала 517,9 об. Один оборот готової продукції триває менше одного дня.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показав, що політика підприємства з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію продукції в кредит у звітному році була менш ефективною, ніж у попередньому році, бо погашення дебіторської заборгованості за 2012 рік склало 2,6 разів проти 4 разів у 2011 році, що призвело до подовження строку її погашення на 51 день. Таким чином, зростає ризик неповернення боргів підприємству з боку дебіторів.

Оборотність кредиторської заборгованості зменшилась і склала 3,1об., що відповідає рекомендованій тенденції, підприємство виконує свої зобов'язання перед кредиторами кожні 116 днів.

Слід відмітити, що дебіторська заборгованість погашається за 141 день, а кредиторам підприємство сплачує борги за 116 днів, отже, рівень платежів з боку дебіторів низький, у підприємства можуть виникати проблеми з виконанням своїх зобов'язань перед кредиторами.

Спостерігається скорочення оборотності власного капіталу, отже, у 2011 році підприємство з однієї гривні вкладеного власного капіталу отримало 3,4 грн. доходу від реалізації продукції, а в 2012 році - 2,6 грн., що свідчить про ефективність використання власних коштів зменшилась.

В цілому можна сказати, що підприємство проводило свою фінансово-господарчу діяльність у 2012 році менш ефективно, ніж у попередньому році.

Отже, за результатами аналізу ділової активності можна зробити висновок, що доходність фінансових ресурсів підприємства погіршилась у звітному році порівняно з базовим роком, бо більшість коефіцієнтів оборотності зменшились, що свідчить про недостатню віддачу фінансових ресурсів підприємства, скорочення рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства і обмеження потенційних можливостей підприємства для підвищення даного рівня.

Як показав аналіз рентабельності, підприємство за 2011 - 2012 рр. мало низький рівень рентабельності, але показники рентабельності мають позитивну динаміку, що свідчить про покращення прибутковості фінансово-господарчої діяльності підприємства. за аналізований період підприємство отримало всього 2 копійки з кожної гривні, вкладеної в його активи, що свідчить про недостатньо ефективне використання всіх фінансових ресурсів підприємства. З одиниці сукупного капіталу підприємство має у звітному році лише 0,03 грн. прибутку від звичайної діяльності, що на 0,01 грн. більше порівняно з попереднім роком.

Рентабельність власного капіталу склала 5%, що на 3% більше, ніж у попередньому році, тобто кожна інвестована власниками грошова одиниця приносить прибуток у розмірі 0,05 грн.. Ефективності вкладень у діяльність підприємства низька, не дивлячись на позитивну динаміку.

Рентабельність продажів скоротилась та склала 5%, що свідчить про зменшення долі прибутку у чистому доході підприємства від виробництва і реалізації продукції, отже, підприємство недостатньо ефективно здійснює виробничу діяльність.

Підприємство отримало за звітний період 0,06 грн. валового прибутку з гривні здійснених витрат на виробництво та реалізацію продукції. Операційна діяльність підприємства за аналізований період принесла йому 0,04 грн прибутку з гривні операційних витрат, пов'язаних з формуванням виробничої собівартості, загальногосподарським управлінням і збутовою діяльністю та іншими операційними витратами.

Доля чистого прибутку у виручці від реалізації продукції підприємства склала 2%, що на 1 % вище, ніж у попередньому році, попре це рівень операційної рентабельності низький.

Ефективність використання необоротних активів виросла та склала за 2012 рік 6%, що на 4% більше, ніж у попередньому році, тобто підприємство отримало 0,06 грн. чистого прибутку з гривні, вкладеної у необоротні кошти. Рентабельність оборотних активів виросла на 2% та склала 4%, що свідчить про підвищення прибутковості оборотного капіталу.

За результатами аналізу рентабельності можна зробити висновок, що фінансово-господарська діяльність підприємства була прибутковою, але не дивлячись на позитивну динаміку показників рентабельності, недостатньо ефективною, особливо виробнича діяльність.

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

З метою прийняття доцільних управлінських рішень щодо підвищення фінансової стійкості пропонується провести її аналіз. Фінансова стійкість підприємства, як вже зазначалося у попередньому розділі, характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Кожне підприємство повинне адекватно визначити межі своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансова стійкість підприємства може привести до його неплатоспроможності, а зайва буде сприяти створенню «зайвих» запасів і резервів, у зв'язку з чим виростуть видатки на їхнє утримання, буде спостерігатися недоотримання прибутку й гальмування темпів економічного розвитку підприємства. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма № 1 «Баланс».

Розрахуємо види джерел коштів, за рахунок яких сформовані матеріальні оборотні кошти (запаси):

1. Власні оборотні кошти:

ВОК = (р. 380 - р. 080) ф.1; (2.1)

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування коштів (функціонуючий капітал):

ФК=ВОК+довгострокові зобов'язання=(р. 380 - р. 080 + р. 480) ф.1. (2.2)

3. Загальна величина основних джерел формування коштів:

ДФ=ФК+короткострокові кредити=(р.380 - р.080 + р.480 + р.500)ф.1. (2.3)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування.

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

(2.4)

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів

(2.5)

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів

 (2.6)

За допомогою цих показників визначають трикомпонентний показник фінансової стійкості підприємства:

1, якщо, Ф> 0; 0, якщо Ф<0 (2.7)

Результати аналізу фінансової стійкості підприємства наведено у таблиці 2.2. Після виконання розрахунків наведених вище показників підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох типів фінансової стійкості (табл. 2.3), які характеризуються співвідношенням матеріальних оборотних коштів і виду джерел їх фінансування.

Таблиця 2.2.

Абсолютні показники фінансової стійкості ВАТ «Дніпрошина» у 2011-2012 рр.

Показник, тис. грн.	(форма № 1) або формула	На початок 2011 р.	На кінець 2011 р	На кінець 2012 р
1	2	3	4	5
1. Постійні пасиви		1440575	1468733	1543017
2. Активи, що важно реалізуються		1204233	1249375	1148915
3.Власні обігові кошти		236342	219358	394102
4.Довгострокові зобов'язання		141785	119357	26218
5.Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів		378127	338715	420320
6.Короткострокові кредити банків	р. (500 + 510)	72120	104718	196448
7.Загальна сума основних джерел фінансування запасів		450247	443433	616768
8 Запаси	р. (100 + … + 140)	384534	185158	248335
9. Надлишок (нестача) власних обігових коштів		-148192	34200	145767
10. Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань		-6407	153557	171985
11. Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів		65713	258275	368433

За результатами аналізу даних таблиці 2.2 на основі даних таблиці 2.3 можна визначити тип фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3

Типи фінансової стійкості підприємства

Абсолютна фінансова стійкість	Нормальна фінансова стійкість	Нестійкий фінансовий стан	Кризисний фінансовий стан

Отже, ВАТ «Дніпрошина» має 1543017 тис. грн. постійних пасивів на кінець звітного року, що на 102442 тис. грн. більше, ніж у базовому році. Спостерігається позитивна динаміка власних коштів підприємства, що свідчить про покращення його фінансової незалежності. У результаті власні обігові кошти підприємства також збільшились та склали 394102 тис. грн., що свідчить про поліпшення фінансування обігового капіталу за рахунок сталих джерел. Підприємство частково погасило довгострокові зобов'язання, у результаті чого вони скоротилися до 26218 тис. грн., але при цьому додатково залучило короткострокові кредити банків у звітному періоді, отже, загальна сума основних джерел фінансування зросла на 166521 тис. грн. порівняно з базовим роком та склала 616768 тис. грн. Слід відмітити, що на кінець 2011 року підприємство зменшило залишки запасів, у результаті чого спромоглося профінансувати запаси за рахунок власних джерел на суму 34200 тис. грн. на відміну від попереднього року, коли нестача власних обігових коштів склала 148192 тис. грн. У звітному році запаси були поповнені на суму 63177 тис. грн. порівняно з попереднім роком, отже, величина власних обігових коштів склала 145767 тис. грн. На початок 2011 року підприємство не мало можливості фінансувати запаси за рахунок довгострокового капіталу, отже, брак коштів склав 6407 тис. грн. Але вже на кінець року підприємство покривало сталими джерелами запаси, при цьому надлишок власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань склав 153557 тис. грн. Позитивна динаміка спостерігається і у звітному році, бо підприємство сформувало надлишок власних коштів та довгострокових зобов'язань у сумі 171985 тис. грн. для фінансування не тільки запасів, але й інших видів обігового капіталу. За умови залучення окрім вище перелічених джерел фінансування ще й короткострокових кредитів підприємство отримало 368433 тис грн коштів на формування запасів, при чому спостерігається позитивна тенденція надлишку основних джерел фінансування запасів.