Дефіцит державного бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дефіцит державного бюджету

1. Cутність дефіциту держбюджету

Бюджетний дефіцит - перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей (в Україні згідно зі ст. 15 п. 2 Бюджетного кодексу України «Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України»). Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави [3]. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків. Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною. Профіцит бюджету - це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу. Дефіцит державного бюджету у 2013 р. склав 65 млрд грн, з урахуванням усіх зобов'язань уряду - понад 80 млрд грн [20].

Оскільки бюджет є системою всеохоплюваних перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної та фізичної особи й суспільства загалом. Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання. Такий підхід дозволяє вирішувати одне з цих завдань, а не всі разом.

1) Визначення реальних обсягів доходів;

2) оптимізація структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП під час задоволення мінімуму соціальних потреб;

3) збалансування бюджету. Проблеми збалансування полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого суб'єкта, в тому числі й держави, перевищують його можливості.

Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, але й характеризує фінансову ситуацію країни взагалі тому й цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру. Для нього властиві три показники:

рівновага доходів і видатків;

перевищення доходів над видатками;

перевищення видатків над доходами.

Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним і доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи - видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого - вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. У зв'язку з цим відхилення від такої врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави, тому є недоцільним. Перевищення доходів над видатками - бюджетний профіцит - відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави; він може виявлятися в різних формах [2].

Розрізняють такі основні форми бюджетного профіциту:

1) існування бюджетного профіциту у вигляді своєрідних бюджетних резервів, що сформувалися внаслідок зміни економічної кон'юнктури на світовому рівні (наприклад, зміна цін на нафтопродукти) або в межах країни за рахунок її економічного зростання. Заплановане перевищення використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному році, а фактично отримане за підсумками бюджетного року - переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть або збільшуватися видатки, або зменшуватися доходи.

Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові засади формування, наприклад, в Україні у складі Державного бюджету виокремлюється Резервний фонд Кабінету Міністрів, обсяг якого перевищувати 1% обсягу всіх видатків бюджету відповідно до Бюджетного кодексу;

2) перевищення доходів над видатками, що виникає внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади й управлінням вищого рівня видатками. В Україні таке перевищення має форму «бюджетного надлишку» і полягає вилучено до бюджету вищого рівня;

3) бюджетний профіцит може бути результатом анти циклічної політики держави внаслідок збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановленого періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі - дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьому збалансовані;

4) перевищення доходів над видатками може також сформуватися у зв'язку її розробкою та застосуванням податкової політики за методологією А. Лаффера, сутність якої полягає у збільшенні надходжень до бюджету в результаті уповільнення податкового тиску і зменшення податкових ставок [14].

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит - найяскравіше явище. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету слід оцінювати з позицій як окремо держави так і фінансової системи загалом. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Інші суб'єкти фінансових відносин та сфер і ланок фінансової ситеми можуть оцінювати це явище по - різному. Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті має місце і за достатнього забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні; це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об'єктивними або суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб'єктів.

Залежно від виду бюджетний дефіцит розглядається за формою вияву, причинами виникнення і напрямом дефіцитного фінансування.

1. За формою вияву вирізняють плановий, фактичний і прихований деціфити.

Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України.

Фактичний - це реальне перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.

Прихований - занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних дій (наприклад, перед виборами, щоб підвищити заслуги певної партії та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз). Також цей дефіцит може бути наслідком «жорсткого» курсу на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави [11].

2. За причинами виникнення виокремлюють свідомий, вимушений, цикліний і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит - дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (зменшення національного духу й обсягу виробництва) унаслідок кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні.

3. За характером впливу на економіку вирізнають стійкий дефіцит бюджету (у довгостроковому періоді) та тимчасовий (зумовлений касовими розривами у процессі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозуати).

Під час виконання бюджету в окремих ланках бюджетної системи може утворитися тимчасовий касовий розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини) Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і надходження коштів до дохідної частини, а також при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану надходження доходів або перефінансуванням за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у бюджетах формується спеціальний фонд - оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет,

Але не більше 1% від загального фонду бюджету. Якщо коштів оборотної касової готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від бюджету вищого за рівнем.

4. За напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер - спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, й активний - фінансування бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

Дефіцит державного бюджету - явище неоднозначне. Представники кейнсіанської школи стверджують, що поміркований бюджетний дефіцит - це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних видатків [5].

Щоб з'ясувати, чи бажаний бюджетний дефіцит для суспільства, потрібно роз'язати такі проблеми:

1) дефіцит - це наслідок спаду виробництва в країні чи результат фінансової політики держави;

2) зменшує дефіцит бюджету приватні інвестиції чи заохочує їх.

Теоретично вирішити питання дефіциту не складно, лише варто збільшити податки й інші надходження або зменшити видатки. Однак насправді все набагато складніше: збільшувати податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати видатки теж неможливо, адже вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінансування державних потреб є звичайною практикою у країн з різними фінансовими можливостями [7].

Дефіцит бюджету виникає у зв'язку із багатьма не тільки об'єктивними, алай й суб'єктивними причинами. Потреба бюджетного дефіциту стосується не тільки обмеженості можливостей держави мобілізувати необхідні доходи, а й оптимізації витрат держави.

2. Причини дефіциту Держбюджету

бюджет дефіцит економічний

Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:

зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності особливо на державне управління й економічно неогрунтовані соціальні програми;

падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;

циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;

не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово - економічної політики;

слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовими та ефективним використанням бюджетних коштів;

збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно - посередницьку та фінансово - кредитку);

зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

у короткостроковій перспективі - зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат);

зростання державних витрат у зв'язку зі структурною перебудовою економіки і необхідністю розвитку промисловості;

скорочення доходів державного бюджету в період економічної кризи;

надзвичайні обставини (війни, масові безладдя, великі катастрофи, стихійні лиха);

неефективність фінансової системи держави;

політичний популізм, який виражається в зростанні соціальних програм, не забезпечених фінансовими ресурсами;

корупція в державному секторі;

неефективність податкової політики, що викликає збільшення тіньового сектору економіки [17].

Проблема скорочення дефіциту бюджету вельми серйозна через ряд причин. По-перше, обсяг необхідних державних витрат великий. Ці зобов'язання накопичуються десятиліттями, багато які з них не підлягають скороченню, зниження інших, є непопулярним заходом і зачіпає інтереси різних груп населення. По-друге, знаходити нові джерела поповнення бюджету досить складно. Зростання податків негативно позначається на діловій активності в економіці, сприяє криміналізації економіки (ухилення від оподаткування, зростанню тіньової економіки). Отже, зменшення і подолання бюджетного дефіциту можливе лише шляхом ліквідації причин, що його зумовлюють.

3. Характеристика причин та наслідків дефіциту Держбюджету

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за певних умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме до пошуку ефективних шляхів раціонального використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету у майбутньому.

Однак переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Він є свідченням марнотратства уряду, чинником фінансової нестабільності та підвищення ризику економічної діяльності держави. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів у суспільстві, кризу державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів [1].

В умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації світо - господарських зв'язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несуть потенційний ризик монетизації і дефолту. Якщо додатково збільшувати за рахунок бюджетного дефіциту платоспроможний попит населення, то в умовах відкритої економіки це призведе не до пожвавлення національного виробництва, а до зростання внутрішніх цін і до імпорту товарів, а бюджетне субсидіювання вітчизняних підприємств однаково сприятиме як внутрішньому інвестуванню, так і вивезенню капіталу за кордон.

Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про існування певного причинно - наслідкового механізму. У першу чергу бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору. У результаті підвищується обмінний курс національної валюти, що спричиняє змншення обсягів інвестицій та експорту, збільшення імпорту. Такий стан зумовлює дефіцит зовнішньоторгового балансу, внаслідок чого виникає дефіцит платіжного балансу. Ці негативні наслідки мають поточний характер і виявляються протягом бюджетного року.

Однак зменшення обсягів інших видів діяльності, зумовлене дефіцитами, може мати й більш віддалені негативні побічні ефекти. Наприклад, спад інвестиційної діяльності спричиняє скорочення акціонерного капіталу, виробничих потужностей, обсягів виробництва. Таке скорочення є причиною зниження рівня продуктивності праці й реальної зарплати, що негативно впливає на відсотки, ренту, прибутки за рахунок національного капіталу, які відходять до нерезидентів. Відповідно, продовжує нарощуватися державна заборгованість, внаслідок чого знижується довір'я інвесторів, скорочується іноземні інвестиції, а нерезиденти вивозять свій капітал за кордон. У результаті формується надмірний державний борг, який створює ризик дефолту.

Дефолт провокує згубні для економіки країни і престижу держави наслідки, зумовлені згортанням інвестицій, збуванням акцій та облігацій нерезидентами, що спричиняє падіння вартості цінних паперів, зростання відсоткових ставок. Відбувається подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробітної плати, зумовлене скороченням інвестицій, внаслідок чого зменшуються споживчі витрати домогосподарств. Далі знижується обмінний курс у зв'язку з падінням попиту на національну валюту, запускаються інфляційні процеси. У випадку кредитування уряду центральним банком посилюється інфляція, у результаті чого настає загальна фінансова криза, масові банкрутства у реальному і фінансовму секторах економіки [9].

Таким чином, розглядаючи причинно - наслідкову діалектику бюджетних дефіцитів, можна побачити, що вони у цілому спричиняють десятки негативних соціально - економічних і фінансових ефектів, кінцевими і найгіршими з яких є фінансова та економічна кризи.

Негативні соціально - економічні наслідки дефіциту характеризуються:

зменшення обсягів ВВП;

погіршення фінансового становища сіб'єктів підприємницької діяльності;

інфляція та підвищення цін;

низький рівень заощаджень населення, послаблення фінансово - банківської системи країни;

величезний обсяг та зростання державного боргу країни, а також витрат з його обслуговування й погашення;

зменшення валютних резервів;

лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, вивезення капіталу за кордон;

витрати державних коштів на непродумані пільги;

неефективне управління бюджетними коштами;

надмірні витрати на утримання державного апарату за одночасне скорочення витрат на розвитор соціально - культурної сфери (освіти, культури, охорони здоров'я тощо);

орієнтація комерційних банків на самазбагачення і зростаюче відчуження від потреб національного товаровиробництва [16].

У цілому, оцінюючи соціально - економічні наслідки бюджетного дефіциту, можно зробити висновок, що дефіцитне фінансування та інших сфер державної діяльності може бути вигідним, раціональним і виправданим за умови, коли темпи припосту ВВП будуть випереджувати приріст обсягів бюджетів, бюджетних дефіцитів і видатків на обслуговування державного боргу. Позитивними наслідками можна вважати також отриманий фект від зміцнення економіки за рахунок дефіцитного фінансування, створення реального фундаменту та ефективної фінансової системи, вигідних майбутнім поколінням. За інших умов соціально - економічі наслідки бюджетного дефіциту будуть негативні.

4. Поняття державного боргу та його вплив на дефіцит Держбюджету

З поняттям бюджетного дефіциту тісно пов'язане поняття державного боргу. Рішення проблеми бюджетного дефіциту та інших соціально-економічні проблеми шляхом державних запозичень породжує державний борг. Державний борг - це сума боргу випущеними і непогашеним державним позикам. Залежно від сфери розміщення державний борг підрозділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний борг виникає й унаслідок розміщення на ринку державних позик. Вони оформляються шляхом випуску й наступного продажу державних цінних паперів. Державні цінних паперів поділяються на: короткострокові казначейські зобов'язання (з терміном по - гасіння до 1 року), середньострокові - ноти (до 5 років) і довгострокові облігації (понад 5 років). Основними власниками державних цінних паперів є урядових установ і фонди, центральний і комерційних банків, інші фінансові інститути, населення. Перед державних цінних паперів доводиться до 90% всього комплексу державного боргу перед розвинутих країн.

Зовнішній борг виникає при мобілізації державою фінансових ресурсів, що є по закордонах. Власниками зовнішнього боргу виступають компанії, банки, державних установ різних країн, і навіть організації (Міжнародний банк реконструкції й розвитку, Міжнародний фонд та інших.).

Тягар зовнішнього боргу є важким, ніж тягар внутрішнього боргу. Для покриття зовнішнього боргу країні потрібно іноземна валюта, щоб одержати яку слід скорочувати імпорт і експорт, у своїй виручка іде на мети розвитку, але в погашення боргу, що уповільнює темпи економічного розвитку і знижує рівень життя [19].

Державний борг, особливо за умов його зростання, викликає певні негативні наслідки для національної економіки. Розглянемо основні наслідки накопичення державного боргу перед. По-перше, держборг призводить до перерозподілу доходів серед населення користь власників державних цінних паперів, які, зазвичай, єимущей частиною цього суспільства. Натомість це веде до поглиблення розшарування у суспільстві та зростанню соціальної напруги. По-друге, пошуки джерел погашення призводять до необхідність підвищення податків і значного посилення державного втручання у економіку, що негативно позначається на господарської активності. По-третє, можливо перекладення боргового тягаря на майбутні покоління. Якщо державні позики було витрачено поточний споживання, а чи не на на інвестиції та модернізацію виробництва, доходи від яких дозволили б розрахуватися з боргами то зростання боргу та відсотків у ній призведе до їх зниження темпи зростання й обмеження споживання майбутньому. По-четверте, швидко ростучі витрати з відсоткам дедалі більше ускладнюють скорочення бюджетного дефіциту, оскільки виплати відсотків з державному боргу обертаються новими видатками бюджету, новими позиками до розрахунку щодо старих боргів. По-п'яте, зростання зовнішнього боргу сприяє підвищенню залежності країни інших держав що обмежує можливості ведення самостійну зовнішню політики України з метою забезпечення власних. Також значний і зростаючий зовнішній борг викликає значні труднощі і при отриманні нових кредитів.

Виникнення і зростання державного боргу перед зумовлюють необхідність управління ним. Управління державним боргом - це сукупність фінансових заходів держави, що з погашенням позик, організацією виплат доходів із них, проведенням конверсії і консолідацій державних позик [12].

Конверсія і консолідація державного боргу перед є найважливішими прийомами, які у процесі управління державним боргом.

Конверсія державних позик передбачає зміна їх початкових умов, наприклад терміну, відсотка голосів і ін. Зазвичай, уряду прагнуть максимально відсунути у часі виплату заборгованості, тому найчастіше конверсія зводиться до перетворення короткострокових кредитів у посередньо- і довгострокові зобов'язання. Є кілька методів конверсії: добровільна, примусова і факультативна. При добровільної конверсії власник державної цінних паперів може вибирати: або можу погодитися з новими умовами, або погасити папір. При примусової конверсії власник зобов'язаний можу погодитися з новими умовами позики, а при факультативній конверсії кредитор може або погодитися, або від нових умов. Конверсія зазвичай здійснюється за надлишку позичкового капіталу й тотального зниження відсоткової ставки [4].

Консолідація державного боргу перед виробляється шляхом продовження термін дії короткий і середньострокових позик чи шляхом уніфікації раніше випущених короткий і середньострокових кредитів у один довгостроковий позику. Так формується консолідований борг як частину загального обсягу державної заборгованості результаті випуску довгострокових позик. Це спричиняє з того що відсуваються терміни виплат за обов'язком. Погашення старої державної заборгованості з допомогою випуску нових позик називається рефінансуванням.

5. Джерела покриття дефіциту Держбюджету та їхня характеристика

Причинами бюджетного дефіциту е спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика в державі.

Для покриття витрат понад наявний обсяг фінансових ресурсів застосовують:

грошову емісію;

внутрішні позики;

зовнішні позики [6].

Методи покриття бюджетного дефіциту є такими:

без емісійний - покриття дефіциту бюджету шляхом залучення до фінансування дефіциту бюджету зовнішніх джерел (кредити міжнародних фінансових об'єднань, іноземних держав, безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення) та внутрішніх джерел (кредити НБУ, доходи від операцій з цінними паперами), що призводить до виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави;

емісійний - використання грошово-кредитної емісії, що призводить до негативних явищ у економіці країни.

Для залучення державою додаткових фінансових ресурсів є певні фінансові механізми, характер і умови застосування яких у кожному випадку визначає уряд України за погодженням з Національним банком України.

Інструментом оперативного реагування на дисбаланс надходжень і витрат бюджету є державні цінні папери. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» передбачає функціонування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейські зобов'язання, які за своєю сутністю є формами реалізації державних позик.

Причинами дефіциту бюджету в Україні є:

1) зменшення приросту національного доходу;

2) збільшення бюджетних витрат;

3) зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

4) нечітка фінансова стратегія;

5) інфляційні процеси;

6) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;

7) неефективний механізм оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності;

8) значний обсяг тіньової економічної діяльності;

9) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

10) нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;

11) надмірні витрати на забезпечення державного управління;

12) надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання ВВП [20].

Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. Прийняття державного бюджету України або будь-якого місцевого бюджету дозволяється лише у випадку наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

Вітчизняне законодавство, зокрема бюджетний кодекс України, закони про Державний бюджет України останніх років містять окремі положення, які регламентують бюджетну

Збалансованість і безпосередньо стосуються фінансової дисципліни органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування. До них належать такі:

недопущення дефіциту по спеціальному фонду бюджету;

недопущення дефіциту місцевих бюджетів (за винятком бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів);

ухвалення бюджетного дефіциту під час прийняття закону про державний бюджет лише у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування;

допущення дефіциту бюджету Автономної Республіки Крим лише у частині бюджету розвитку;

заборону використовувати емісійні кошти НБУ як джерела фінансування дефіциту;

здійснення державних запозичень у межах встановлених граничних розмірів державного боргу;

заборону використання державних запозичень для покриття поточних видатків держави (за винятком видатків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги);

тимчасове обмеження бюджетних асигнувань із загального фонду у разі недотримання бюджетних надходжень за місячними звітами або скорочення бюджетних видатків (окрім захищених статей), якщо за результатами квартальних звітів недотримання бюджетом доходів перевищує 15% від передбачених бюджетним розписом сум [8].

Наступним кроком ц боротьбі за скорочення дефіциту бюджету в Україні може стати розроблення оптимальної моделі фіскального правила, яка б відповідала критеріям чіткості визначення, прозорості, адекватності, сумісності, простоти, гнучкості, обов'язковості виконання, підтримки з боку інших напрямів економічної політики. Українська модель фіскального правила, враховуючи надбання фінансової науки і практики, могла б розкрити такі позиції:

вибір фіскального правила;

постановку загальної мети введення фіскального правила;

встановлення строків досягнення поставлених завдань;

визначення нормативно - правового інструменту, який закрпить правило і регламентуватиме його застосування;

деталізацію суб'єктів (органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування), а також (окремих статей доходів, видатків, запозичення тощо) щодо яких застосовується фіскальне правило;

встановлення граничних значень для конкретних контрольних показників;

умови відхилень від дотримання вимог, встановлених фіскальним правилом;

чітке визначення стадії контролю за дотриманням правила (під час складання, затвердження, за фактом виконання бюджету);

призначення суб'єктів контролю застосування фіскального правила;

розроблення санкцій за порушення правила; [18].

Відповідно до фіскальних правил щорічно у процессі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету доцільно проводити комплекс тактичних заходів, пов'язаних зі збалансуванням бюджету, скороченням бюджетного дефіциту. До таких заходів відносять:

пошук реальних резервів збільшення доходів бюджету, створення платникам податків сприятливих умов для розвитку своєї діяльності, збільшення об'єктів оподаткування.

удосконалення планування і розвиток системи платних послуг у соціально - культурній сфері, що сприяє збільшенню надходжень спеціального фонду бюджету і зміцненню фінансової бази відповідних бюджетних установ;

удосконалення трансфертної політики, зменшення непродуктивних трансфетних виплат окремим галузям реального сектору економіки, підвищення ефективності трансфетних платежів;

постійний розвиток ринку цінних паперів, що сприятиме фінансуванню видатків бюджету без збільшення грошової маси в обігу;

скорочення системи податкових пільг, особливо малоефективних;

удосконалення системи податкового контролю, підвищення його ефективності;

запровадження жорсткого режиму економії бюджетних коштів;

скорочення витрат на управління;

ліквідація необґрунтованих економічних і соціальних пільг;

посилення відповідальності керівників усіх ланок управління за нецільове використання бюджетних коштів.

Бюджетний дефіцит в Україні має два основні джерела покриття: внутрішні джерела та зовнішні запозичення. В Україні широко використовували кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту. Кредити Національного банку України були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. Пізніше поряд із кредитами Національного банку для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. Після Національний банк України припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, а акцент було повністю перенесено на зовнішні та внутрішні джерела [13].

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету є безпечнішими за емісію, проте вони також певною мірою можуть негативно впливати на економіку країни. Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом є і такий метод, як механізм секвестру видатків бюджету. Він використовується тоді, коли у процесі виконання бюджету наявне перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень дохідних джерел бюджету. Секвестр бюджету означає пропорційне зниження бюджетних видатків (на 5, 10, 15% тощо) щомісяця за всіма статтями бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада. Отже для зменшення бюджетного дефіциту необхідно вживати такі основні заходи:

1) налагодження системних зв'язків між платниками податків і державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників;

2) поступове зниження податкового тиску;

3) зниження витрат держави;

4) поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам;

5) розширення приватизаційних процесів;

6) реформування міжбюджетних відносин;

7) контроль рівня інфляції [10].

Також потребує удосконалення механізм управління бюджетним дефіцитом і державним боргом відповідно до стратегічних завдань держави. Політика у сфері бюджетного дефіциту має бути антиінфляційною, відкритою і зрозумілою суспільстві та сприяти розвитку економіки і соціальної сфери.

Размещено на Allbest.ru