Функції податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Функції податків

Податок на доходи фізичних осіб: суть, порядок обчислення та сплати

Практичне завдання

Список використаних джерел

Функції податків

Податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого - одночасно вступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Залежно від стану податкових правовідносин у державі можна робити висновки про її прогресивний розвиток або регрес.

Податки пов'язані з існуванням держави, хоч виникли вони значно пізніше, ніж з'явилися перші держави, фінансова діяльність яких супроводжувалася збиранням митних зборів у сучасному їх розумінні. Системи оподаткування у різних країнах світу різняться одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Такий стан є закономірним, оскільки податкові системи формуються під впливом різних економічних, політичних та соціальних факторів.

Безпосередньо податки як джерело доходів державного бюджету в їх сучасному розумінні налічують кілька сотень років. Першим поняття "податок" розкрив А. Сміт у праці "Про багатство народів" (1770), в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

Податкам властиві такі риси як: обов'язковість платежу, переважно перехід права власності при сплаті податку, індивідуальна безоплатність, регулярність стягнення.

Податки виконують ряд функцій, які випливають з їх економічної природи і які у свою чергу є визначальними при формуванні податкової системи країни. Функції податків та податкової системи в цілому як фінансової категорії випливають із функцій фінансів - розподільчої і контрольної. Податки безпосередньо пов'язані з розподільчою функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Водночас вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

До функцій податків можна віднести такі:

фіскальна - ця функція є визначальною для податків і полягає в тому, що податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства, фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податкової системи, вона визначає її суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але головне- надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними. Постійність означає, що податки мають надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути узгоджені з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається достатнім рівнем гарантій того, що доходи, передбачені Законом про Державний бюджет на поточний рік від 16.01.2014 року № 719-VII [1], будуть отримані у повному обсязі;

регулююча - через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання;

розподільча - її завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів;

стимулююча - ця функція визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей національної економіки або здійснює політику підтримки певних верств населення;

контролююча - за її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та коштів, додержання фінансової дисципліни тощо.

Слід зазначити, що в останні десятиліття у більшості промислово розвинутих країн світу податкова система, крім фіскальної, виконує функцію стимулювання і використовується як інструмент екополітики, за допомогою якого добиваються поліпшення стану довкілля і використання природних ресурсів.

Під екологізацією податкової системи розуміють процес трансформування традиційних податків, що виконують головним чином фіскальну функцію, та введення нових екологічних податків з метою стимулювання оздоровлення довкілля і ефективного використання природних ресурсів.

Для оздоровлення навколишнього природного середовища частіше застосовуються спеціальні екологічні податки. Розширюється перелік деструктивних екологічних впливів, що підлягають оподаткуванню.

Чинне законодавство не розмежовує поняття податку, збору, плати, обов'язкового платежу тощо. Зокрема, Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991року №1251-XII [2] трактує поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та цільових фондів у ст. 2: «Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування».

Проте за своєю правовою формою та економічним змістом ці платежі не є тотожними. Податок являє собою узаконену форму відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.

Збори - це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти.

Податок завжди сплачується до бюджету - загальнодержавного або місцевого, а також може розподілятися між ними. Він не призначений для конкретних витрат. Всі надходження від податків змішуються у бюджеті у вигляді грошових сум і звідси можуть піти на фінансування будь-яких цілей, що становлять загальний інтерес.

Отже, податок - це встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Податки класифікують за кількома ознаками: формою оподаткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють; способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі й непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування, непрямі - в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки, на доходи, споживання і майно. За суб'єктом оподаткування податки поділяються на такі, що справляються з юридичних осіб, з фізичних осіб та змішані (справляються як з юридичних, так і з фізичних осіб).

Залежно від рівня державних структур податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизній збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

До місцевих податків належать податок з реклами та комунальний податок. Закон України "Про систему оподаткування" [2] містить також перелік чотирнадцяти місцевих зборів, у тому числі збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір тощо.

Податок на доходи фізичних осіб: суть, порядок обчислення та сплати

Найважливішим інструментом державного регулювання доходів фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є індивідуальне прибуткове оподаткування. Історично - це найдавніша форма податкових взаємовідносин між державою та громадянами на основі примусового обов'язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень індивідуального прибуткового оподаткування фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати, що потребує зваженого підходу до справляння податку.

Індивідуальне прибуткове оподаткування громадян в Україні здійснюється у формі податку на доходи фізичних осіб (далі регулюється IV розділом Податкового кодексу України від 2.12.2010 року № 2755 - VI [3] (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями цього розділу встановлені основні елементи податку на доходи фізичних осіб, до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати, податковий період, ставки, пільги тощо

Положення розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України ґрунтуються на основних напрямах реформування податку, спрямованих на:

реалізацію принципів прибуткового оподаткування, характерних для соціальних держав;

розширення бази оподаткування за рахунок справляння податку з усіх видів доходів, крім цільових, що виплачуються з державних цільових фондів або одержаних як компенсація й відшкодування певних витрат;

удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності;

реалізацію заявочного принципу реєстрації самозайнятих осіб у податкових органах.

Рис. 1. Загальна характеристика податку на доходи фізичних осіб

Платниками податку на доходи фізичних осіб є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи, як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу, способу оподаткування іншими податками та форми нарахування доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність та нести відповідальність за податкові порушення у порядку, передбаченому Податковим Кодексом України.

Не є платниками податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які вони отримують безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку (рис. 2).

Рис. 2. Об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб

Важливим елементом оподаткування доходів фізичних осіб виступає база оподаткування.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який піддягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Джерелами походження доходу, згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основних джерел доходу, які зображені на рис. 3.

Рис. 3. Джерела походження доходу, згідно із стандартною міжнародною класифікацію

Загальний оподатковуваний дохід платника ПДФО складається з:

доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу;

доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим кодексом України.

З доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується у джерела виплати і доходів за ставкою 20 відсотків без виключення з доходу встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму та встановлених законодавством пільг.

Зазначена ставка оподаткування застосовується тоді, коли інше не передбачено міжнародними договорами щодо усунення подвійного оподаткування доходів громадян. Перерахування сум податку здійснюється у загальному порядку.

Оподатковуваний доход іноземних громадян та осіб без громадянства (надалі іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання в Україні, визначається в то ж порядку, що й оподатковуваний доход громадян України.

До оподатковуваного доходу іноземних громадян включаються:

суми надбавок, виплачуваних у зв'язку з проживанням в Україні;

суми, виплачувані для компенсації витрат на навчання дітей у школі, харчуванні поїздки членів сім'ї платника у відпустку та інші аналогічні цілі.

До оподатковуваного доходу іноземних громадян не включаються:

суми, які відраховуються наймачем іноземних громадян до фондів державне соціального страхування і пенсійного забезпечення;

суми компенсації витрат за наймання житлового приміщення і на утримай автомобіля для службових потреб;

суми витрат на відрядження.

Суми, виплачені підприємствами, установами й організаціями у компенсації витрат на відрядження технічним спеціалістам з числа іноземних: громадян у зв'язку з їх роботою в Україні, не включаються оподатковуваного доходу іноземних громадян, якщо виплати цих сум перед відповідним зовнішньоекономічним контрактом.

При цьому суми, виплачені додатково до заробітної плати за кожний перебування в Україні, не вважаються компенсацією витрат на відрядження, винятком випадків, коли ці витрати пов'язані із пересуванням іноземних грої по території України або за її межами. Такі виплати враховуються як надбаї заробітної плати й оподатковуються на загальних підставах.

Доходи іноземних громадян, що мають постійне місце проживання підлягають оподаткуванню прибутковим податком за ставками, визначеними Декреті КМУ «Про прибутковий податок з громадян» і за умовами, встановлю відповідними його розділами для оподаткування аналогічних доходів громадян України. Особисті доходи власників приватних компаній оподатковуються в горі і за умовами, передбаченими при оподаткуванні доходів від зайняття підприємницькою діяльністю. При цьому до власників приватної компанії належать іноземні громадяни, у власності яких знаходиться будь-яке підприємство (юридична особа), доходи якого в масці знаходження (реєстрації) за межами; України підлягають оподаткуванню податком на прибуток корпорації або іншим аналогічним видом податку.

Іноземні громадяни, що мають постійне місце проживання, в Україні і одержують доходи як в Україні, так і за її межами, подають декларації про одержані доходи до податкового органу за місцем діяльності в Україні у встановленої порядку.

При цьому декларація про очікувань (оціночні) доходи у поточному подається іноземними громадянами протягом одного місяця з дня прибуття Україну незалежно від джерела одержання доходів. Надалі декларація одержувані доходи подається щоквартально у строки, визначені законом. Після закінчення року декларація про фактично одержані доходи подається у строю визначені законом, в якій зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат) сплаченого податку.

У разі припинення протягом календарного року діяльності та виїзду іноземних громадян з України декларація про фактично одержані доході подається не пізніш як за місяць до виїзду.

З доходів іноземних фізичних осіб податок обчислюється податковим органом на підставі декларацій про доходи за місцем здійснення діяльності в Україні Документом для сплати податку є платіжне повідомлення, що надсилається платникові податковим органом.

На підставі декларації про очікувані (оціночні) доходи платникові п обчислюється авансова сума податку. Перерахунок суми податку здійснюється на підставі даних про фактично одержані доходи. Сплата податку протягом року здійснюється рівними частками у такі строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 о серпня і до 15 листопада. Доплата за перерахунками податку за звітний рік провадиться протягом місяця з дня одержання платіжного повідомлення від податкового органу. Над міру сплачена сума податку за бажанням платника повертається йому або зараховується за його заявою в рахунок майбутніх платежів.

Пільги щодо податку надаються іноземним громадянам у такому ж розмірі і на що і для громадян України. Іноземні громадяни, які мають право на пільги на дітей, при поданні до податкового органу декларації вперше зобов'язані декларації відповідні документи, що підтверджують наявність утриманців. Документи затверджуються компетентним органом країни, в якій постійно проживав до прибуття в Україну, а в разі, коли утриманець па території України, документи подаються в порядку, встановленому .ми України.

Справляння податку з іноземних громадян може бути припинено або . по відповідними міжнародними договорами.

Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до цього Декрету, зобов'язані:

вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою адміністрацією України. Зазначена умова не поширюється на громадян, які одержують доходи лише за місцем основної роботи.

За окремими видами підприємницької діяльності облік повинен вестися також із застосуванням технічних засобів - лічильників, касових апаратів тощо;

подавати в передбачених Декретом випадках податковим органам декларації про доходи і витрати за формами, що їх установлює Головна державна податкова адміністрація України, та інші необхідні документи, які підтверджували б достовірність вказаних у деклараціях даних. Неподання громадянином декларації вважається приховуванням доходів від оподаткування;

пред'являти підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які виплачують доходи, а також податковим органам документи, що підтверджують право на одержання пільг;

своєчасно і у повному обсязі сплачувати до бюджету належні до сплати суми податку;

допускати службових осіб податкових органів у приміщення, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності та для одержання доходів;

зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років.

Підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані:

своєчасно і у повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати;

своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою юрмою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню;

у 3-денний строк повідомляти податкові органи за місцем громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, про відкриття в банків розрахункового рахунку.

При укладанні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно, до яких підприємства, установи, організації а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян.

Контроль за додержанням положень Декрету покладається на державну податкову службу в Україні.

Практичне завдання

податок фізичний сільськогосподарський фіскальний

Завдання:

Розрахувати суму ФСП, якщо:

Кооператив «Соняшник» є сільськогосподарським виробником і зареєстрований платником ФСП. Підприємство має на власному балансі 50 га ріллі. Грошова оцінка землі 650 тис. грн.

Розв'язок:

Для того, щоб розрахувати фіксований сільськогосподарський податок, необхідно:

.

Відповідь: сума ФСП становить 48,75 грн.

Список використаних джерел

1. Закон про Державний бюджет від 16.01.2014 року № 719-VII.

2. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991року №1251-XII.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755 - VI.

4. Бечко П.К. Основи оподаткування /П.К. Бечко, О.А. Захарчук : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 168 с.

4.Захожай В.Б. Система оподаткування та податкова політика : навч. посібник / Під заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненка. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с.

5.Прогнозування макроекономічних наслідків впровадження Податкового кодексу України / за ред. Ф.О. Ярошенка. - К. : ДННУ «Акад. фін. управління», 2010. - 368 с.

6. Соколовська А.М. Основи теорії податків / А.М Соколовська : навч. посібн. - К. : Кондор, 2010. - 326 с.

7. Чернелевський Л.М., Редзюк Т.Ю. Податковий облік і контроль : Навч.посіб. - [2-ге вид., перероб. і допов]. - К. : Пектораль, 2006. - 316 с.21.

Размещено на Allbest.ru