Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Основні вимоги до визначення витрат та їх класифікація

1.1 Загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції (робіт, послуг)

1.2 Облік витрат виробничої собівартості продукції (рах. №23)

1.3 Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. №23)

2. Значення та завдання обліку витрат та формування фактичної собівартості

2.1 Організація обліку витрат

2.2 Облік загальновиробничих витрат

2.3 Фактори, що впливають на організацію обліку витрат

2.4 Формування та облік собівартості

3. Огляд нормативно-правових актів та спеціальної літератури з обліку витрат

4. Характеристика фінансово-господарської діяльності Скадовського хлібозаводу. Баланс за 2005-2007 роки

5. Статистичний і аналітичний облік витрат

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток ринкових відносин супроводжується підвищенням ролі прибутку, як узагальнюючого показника фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Господарські суб'єкти самі планують свою діяльність і перспективи розвитку, виходячи з досягнутих результатів, розроблених господарських і соціальних завдань, попиту і пропозиції товару, передбачуваних інвестицій.

У ринкових умовах господарювання, прибуток займає провідне місце в самозабезпеченні підприємства, виступає джерелом виробничого і соціального розвитку, тому метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Раціональне рішення цього питання залежить від того, наскільки вивчені внутрізаводські чинники, що роблять вплив на прибуток, наскільки ефективно проводиться контроль за ними.

Будь-який господарюючий суб'єкт, в процесі своєї діяльності здійснює певні види витрат, пов'язаних з виробництвом продукції. У сфері матеріального виробництва підприємства здійснюється досить складний комплекс витрат, зв'язаних з використанням основних фондів, з придбанням сировини, матеріалів, з покупкою напівфабрикатів, з оплатою праці працівників, з витратами на паливо, енергію і т.д.

У зв'язку з цим кожне підприємство для нормального здійснення своєї діяльності повинне мати в своєму розпорядженні певну суму грошових коштів для здійснення вище перерахованих витрат і вміти ними управляти. Управління витратами виробництва включає наступні моменти: уміння чітко визначити величину витрат підприємства, уміння визначити додаткову потребу у фінансових ресурсах для забезпечення безперебійного фінансування витрат на виробництво, уміння ефективно використовувати грошові кошти, вкладені у витрати на виробництво.

Враховуючи вищесказане, процес управління витратами виробництва можна визначити таким чином: управління витратами - це уміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

Питанням дослідження цих чинників, а також вивченням визначення фактичної виробничої собівартості, присвячена ця робота.

1. Основні вимоги до визначення витрат та їх класифікація

1.1 Загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції (робіт, послуг)

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України:

- №186 від 09.02.86 р. (будівельно-монтажні роботи);

- №334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність);

- №452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства);

- №473 від 26.04.96 р. (промисловість);

Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства №24 від 31.03.97 р., а також на підставі Законів України:

- "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р.;

- "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 р.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (Наказ Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України №27/4248 від 19 січня 2000 р.).

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) (схема 5.1) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Операційні витрати - це витрати, що пов'язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як. правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов'язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

Валові витрати (згідно із Законом України №283/97-ВР, ст. 5) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.



До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.99 р. і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності" до витрат, пов'язаних зі зменшенням економічних вигод (активів) або зі збільшенням зобов'язань протягом облікового періоду відносяться:

а) витрати, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів:

- списання сировини, матеріалів на виробництво (рах. №23), матеріалів для ремонту обладнання, на адміністративні потреби;

- витрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (сировини, комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);

- нарахування амортизації;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- визнані економічні санкції - штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.

Таким чином, все, що не може бути визнане активом, списується на витрати;

б) витрати, що збільшують зобов'язання підприємства:

- заробітна плата;

- податки, збори, обов'язкові платежі;

- відрахування на обов'язкове та добровільне страхування;

- транспортні витрати;

- послуги сторонніх організацій (консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);

- оренди, витрат зв'язку, послуг з реклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Особливістю нових Національних стандартів є те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відноситимуться на витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафи відноситимуться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витрати пов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань -- зменшують прибуток (не оподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншими адміністративне обособленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру і призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжні та обслуговуючі виробництва і господарства.

До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту обладнання, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До них належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До обслуговуючих виробництв і господарств (непромислового господарства) належать: незаводський транспорт житлово-комунальне господарство і культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням) або груп однорідних виробів.

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням.

До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням), випуску продукції істотно не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні - це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати - це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на переробку (виробництво) запасів включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні змінні виробничі накладні витрати.

Розподілення постійних виробничих накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування, а змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

Таким чином, виробнича собівартість -- це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

1.2 Облік витрат виробничої собівартості продукції (рах. №23)

Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою

ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк, грн.,

де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВп - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.;

ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутня продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк -- незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції (1 т хлібобулочних виробів, 1 т цукру, 1 дал спирту тощо) одержуємо за формулою

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.;

К -- кількість виробленої продукції, т; дал тощо.

1.3 Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. №23)

На дебеті рахунка №23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка №23 "Виробництво" відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва. Схему рахунка №23 "Виробництво" наведено у таблиці .

Таблиця

(грн.)

Схема рахунка: Дебет рах. № 23 "Виробництво" Кредит
Сальдо на початок звітного періоду (незавершене виробництво) (С1)	3625	Вартість повернених на склади матеріальних цінностей, зворотних відходів, побічної продукції, супутньої продукції, одержаних у процесі виробництва цінностей	135
Виробничі витрати за звітний період	20424	Брак у виробництві (собівартість забракованих виробів і витрат на виправлення браку)	130
Брак у виробництві (технологічний)	100	Фактична собівартість готової продукції основного виробництва. Продукція сільськогосподарського виробництва собівартість надзвичайні витрати та ін.	19335
Оборот по дебету рахунку	20525	Оборот по кредиту рахунка	19600
Сальдо на початок нового звітного періоду (незавершене виробництво) (С2)	4550

Сальдо на початок звітного періоду відображай залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку №23 "Виробництво" за звітний період:

Дебет рахунка №23 "Виробництво"

Кредит рахунка №201 "Сировина і матеріали"

Кредит рахунка №203 "Паливо"

Кредит рахунка №66 "Розрахунки з оплати праці"

Кредит рахунка №65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.

Кредит рахунків №80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка №64 "Розрахунки за податками й платежами"

Кредит рахунка №91 "Загальновиробничі витрати"

З рахунка №91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

Допоміжні виробництва на підприємствах різних галузей призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, штампами, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання, інших основних засобів; різними видами енергії (електроенергією, повітрям, парою, газом тощо).

Для забезпечення найбільш доцільної та економічної роботи допоміжних виробництв необхідно знати склад витрат і собівартість продукції по кожному з допоміжних виробництв за калькуляційними статтями.

Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

На дебеті рахунка №23 "Допоміжні виробництва" (№23 "Виробництво") відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок №23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка №23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку рахунка №23 в дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка №23 "Виробництво" (основне)

Дебет рахунка №90 "Собівартість реалізації"

Кредит рахунка №23 "Виробництво"

Залишок - на дебеті рахунка №23 "Виробництво", субрахунок №23 "Допоміжні виробництва"

Аналітичний облік рахунка №23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на виробництво (рах. №23, 25)

№ пор	Назва операції	Кореспонденція рахунків
		За Планом, що діяв до 01. 01. 2000 р.	За Новим Планом з 01. 01. 2000 р.
1	2	3	4	5	6
1	Витрати матеріальних цінностей, списані на виробництво продукції і надання послуг	20, 21, 23, 24, 25, 26, 29, 31	05, 06, 08, 12 та ін.	23, 25, 91, 92, 39	201, 203, 207, 22
2	Витрати допоміжних цехів, включені до собівартості продукції і послуг основного виробництва	20	23	23	23
3	Загальновиробничі витрати, включені до собівартості продукції і послуг основного виробництва, допоміжного та ін.	20, 23	25	23, 90	91
4	Адміністративні витрати, включені до собівартості продукції і послуг основного виробництва, допоміжного та ін.	20, 23	26	79	92
5	Акцептовані рахунки постачальників за електроенергію, за послуги виробництву	20, 23	60, 76	23	63, 68
6	Списані на потреби виробництва малоцінні та швидкозношувані предмети вартістю до 10 грн. (Наказ Мінфіну № 258 від 17.12.98 р. (за Національними стандартами - терміном служби МШП до 1 року)	20, 23	12	23	22
7	На підставі акта відображений знос МШП, що безпосередньо використовувались у виготовленні продукції та наданні послуг (спецінструменти тощо) за діючим Планом рахунків до 2000 р.	20, 23	13	23	13
8	На собівартість продукції віднесено відповідну частку затрат, що були відображені як витрати майбутніх періодів	20, 23	31	23	39
9	За новим Планом рахунків а) МШП, термін експлуатації яких перевищує 1 рік, відображається у складі необоротних активів на субрахунку № 113 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос.	23	22	23	132
	б) МШП терміном експлуатації менше 1 року обліковується у складі оборотних активів (рах. № 22) і списується на витрати в момент передавання їх в експлуатацію	23	22	23	22
10	Списані збитки від неправильного браку продукції, виявленого у виробництві	28 81	20, 23, 28	24 947	23 24
11	Нарахована основна заробітна плата виробничим працівникам, працівникам допоміжних підприємств	20, 23	70-1	23	66
12	Відрахування на соціальні заходи від об'єкта оподаткування	20, 23, 44	69	23, 91, 92, 93, 94	65
13	Відображені витрати на виробництво на підставі Авансового звіту підзвітної особи	26	71	92	371
14	Збитки від браку, включені до собівартості продукції (робіт, послуг) основного виробництва, допоміжних виробництв; повернення забракованої продукції	20, 23	28	23	24
15	Куповані та комплектуючі вироби, призначені на потреби виробництва, відпущені в переробку	20, 23	052	23	202
16	Відпущені з виробництва й оприбутковані на складі готова продукція, напівфабрикати, виконані роботи і послуги	40, 21	20, 23, 29	26, 25	23
17	Переоцінені у бік зниження (уцінка) суми незавершеного виробництва і сума ПДВ	14	20, 23	946 946	20 641
18	Здійснена дооцінка напівфабрикатів власного виробництва	21	14	25	423
19	Відображена виявлена нестача матеріальних цінностей	84	20, 21, 23	947	20, 25
20	Нарахований знос (амортизація) основних засобів (на підприємствах недержавної форми власності)	20, 23, 31	02	23, 39	131
21	Собівартість реалізованих робіт і послуг	46	20, 21, 23	903	23
22	Списані витрати 30% сировини	20	05	23	201
23	Оприбуткована собівартість готової продукції, виробленої із 30% сировини	40	20	26	23
24	Списані витрати на переробку 70% сировини	46	20	90	23
25	Вартість послуг по переробці 70% сировини (собівартість плюс прибуток плюс ПДВ)	62	46	36	70
26	Сума ПДВ по переробці 70% сировини	46	68	70	643
27	Списання витрат на рахунок 79	-	-	79	90, 92, 93, 94

облік витрати собівартість статистичний

2. Значення та завдання обліку витрат та формування фактичної собівартості

2.1 Організація обліку витрат

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковуюся на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи".

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

нарахування амортизації;

списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;

втрати від знецінення запасів;

нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

благодійні внески;

належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов'язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання належать такі нарахування:

заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в трудових відносинах;

податків, зборів, обов'язкових платежів;

відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;

орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

До витрат, згідно з П(с)БО №1 та П(с)БО №3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

Облік витрат за елементами

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків передбачено відображення витрат за елементами на рахунках класу 8.

Відображення здійснюється наступним чином:

Витрати операційної діяльності;

Витрати пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій.

Критерії визначення витрат

Ці критерії передбачають, що:

витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або зобов'язань;

витратами звітного періоду визначають або зменшенням активів, або збільшенням зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

витрати визначені витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для одержання якого їх здійснено;

витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображені у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;

попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;

погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що не відповідає ознакам властивим витратам;

витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Розрізняють такі види діяльності:

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО №16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Класифікацію витрат зображено в схемі, наведеній нижче.

2.2 Облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов'язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Загалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;

витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);

витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;

витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на 23 рахунку "Виробництво") в дебет рахунка 23 щомісяця в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності

Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові - на фінансові результати).

Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.

Отже, загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду у однакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Як зазначалося вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Його економічна характеристика наведена за схемою.

Економічна характеристика

рахунку 91 "Загальновиробничі витрати"

Рахунок 91 "Загальновиробничі витрати"

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 "Витрати на експлуатацію машин і обладнання" та 25 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 "Витрати". Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року №131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 "Виробництво" або на дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації"- на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 "Витрати" зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо.

Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.

Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Необхідно підкреслити, що порядок розподілу загальновиробничих витрат принципово змінився, хоч можлива база розподілу цих витрат (години праці (машино-години), заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) як база розподілу застосовувалась і раніше. Тому, на погляд автора, для кращого розуміння та засвоєння нового порядку розподілу загальновиробничих витрат, установленого ПСБО 16 "Витрати", доцільно більш детально розглянути особливості нового порядку розподілу загальновиробничих витрат.

Перелік і склад змінних і постійних витрат установлюються підприємством з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 ПСБО 16 "Витрати".

Важлива особливість нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Фактичні постійні витрати, які перевищують розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

Дт 90 "Собівартість реалізації", субрахунки 901 і 903

Кт 91 "Загальновиробничі витрати"

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума (див. змінений розрахунок за 2-й звітний період в додатку 1 до ПСБО 16 "Витрати").

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:

1. База розподілу та загальновиробничі витрати за нормальною потужністю (рядки 1-5 розрахунку).

У цій частині розрахунку визначають розрахункову (планову) суму змінних і постійних витрат в гривнях (з достатньою точністю) на одиницю бази розподілу - на машино-годину, на одну гривню зарплати, на одну гривню прямих витрат тощо.

2. База розподілу за фактичною потужністю і фактичні загальновиробничі витрати (рядки 6-13 розрахунку).

Таким чином, за зміненим розрахунком розподілу загальновиробничих витрат, наведеним у додатку 1 ПСБО 16, на списання розподілених загальновиробничих витрат мають бути складені бухгалтерські проводки:

У зв'язку з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об'єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (робіт, послуг, табл. 3.2). Різниця в тому, що замість суми основних матеріалів вказуються назва та сума бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього відсотка витрат - середня сума загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва, на одиницю фактичної бази розподілу (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).

Допоміжний розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на окремі види (групи) готової продукції служить основою тільки для записів в аналітичному обліку витрат на виробництво за видами (групами) готової продукції (робіт, послуг) до рахунку 23 "Виробництво".

Очевидно, що при відсутності з об'єктивних причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати можуть бути розподілені та списані на об'єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною потужністю. В цьому разі можна та необхідно скласти тільки другу частину розрахунку за фактичними показниками бази розподілу та загальновиробничих витрат. При цьому вся сума змінних і постійних витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних нерозподілених витрат бути не може. В цьому випадку розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається за прикладом другого звітного періоду.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно як ведеться аналітичний облік адміністративних витрат на рахунку 92.

Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 "Виробництво" згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) контировкою:

Дт 23 "Виробництво"

Кт 91 "Загальновиробничі витрати"

За окремим допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об'єкти витрат: на види і групи готової продукції, на роботи та послуги.

Фактичні постійні витрати, що перевищують розрахункову суму (т.зв. нерозподілені постійні витрати), згідно з пунктом 16 ПСБО 16 "Витрати" включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього роблять запис на рахунках:

Дт 90 "Собівартість реалізації"

Кт 91 "Загальновиробничі витрати"

Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об'єктом витрат необхідно врахувати величину незавершеного виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси.

2.3 Фактори, що впливають на організацію обліку витрат

На організацію обліку витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва, і продукції, яка виробляється, структура управління і розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва.

Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат:

показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими і нормативними показниками;

документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці;

всі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;

всі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об'єктами обліку витрат статями витрат;

собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об'єктів обліку втрат з об'єктами калькулювання.

Розглянемо класифікацію виробництва з точки зору їх впливу на організацію обліку витрат виробництва. Всі виробництва в залежності від технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні і переробні.

До галузей видобувної промисловості відносять виробництва з видобутку з надр землі, з води і лісів мінеральних та органічних ресурсів для наступної їх переробки і використання. Найбільш характерними представниками цієї групи є підприємства по видобутку вугілля. нафти, газу. руди, лову риби, заготівлі лісу тощо. Вони характеризуються, як правило, масовістю виробництва і відносно простою технологією.

Галузі переробної промисловості являють собою групу виробництв, яка характеризується великою різноманітністю. За технологічною ознакою створення продукту вони, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи.

Перша з них охоплює виробництва, в яких кінцевих продукт утворюється шляхом послідовної переробки вихідної сировини. Технологічний процес в цих виробництвах характеризується рядом переділів, процесів (фаз). Продукт кожного переділу, який називається напівфабрикатом, передається на наступний переділ. В ряді випадків він може бути використаний і в інших виробництвах. Прикладом виробництва цієї підгрупи є металургійний завод з повним циклом виготовлення продукції, текстильна фабрика.

Другу підгрупу утворюють виробництва, в різних цехах яких створюються окремі деталі, які збираються в проміжні вузли. які в кінці з'єднуються в завершений виріб. Найбільш характерним прикладом такого типу виробництва є машинобудівний завод, швейна фабрика.

На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні і масові.

Одиничним називається виробництво окремих видів продукції. Прикладом такого типу виробництва бути кораблебудівні заводи, заводи важкого машинобудування. продукції яких, як правило, не повторюється.

Серійне виробництво характеризується періодичним випуском визначених партій (серій) продукції. Організація виробництва по цьому типу найбільш часто зустрічається у верстато- і приладобудуванні, інструментальному виробництві.

Масове виробництво являє собою найбільш досконалий тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в інших виробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. В масовому виробництві випускається безперервно однотипна продукція при відносно обмеженій номенклатурі. До нього, як правило, відносяться видобувні виробництва. В оброблюваних галузях масове виробництво характерно для ряду галузей машинобудування (автомобільної, тракторної промисловості), легкої і харчової промисловості.

Великі і середні виробничі підприємства в свою чергу поділяються на цехи, ділянки або інші структурні підрозділи. На підприємстві, як правило створюються дві групи таких підрозділів (виробництві): основні і допоміжні.

2.4 Формування та облік собівартості

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватись вимогами П(с)БО № 3, тобто врахувати , що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг, необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включаються наступні позиції:

Адміністративні витрати;

Витрати на збут;

Інші операційні витрати;

Фінансові витрати;

Інші витрати;

Таким чином собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормових виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються

такі витрати:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати;

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому були здійснені наступні витрати:

понаднормові відходи;

витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що перебував у наступній стадії виробництва;

адміністративні накладні витрати;

витрати на збут.

Крім того не визначаються витратами, а отже не враховуються до калькуляції собівартості вироблених, готових, реалізованих продуктів, товарів, робіт і послуг:

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

Погашення одержаних позик;

Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у відповідності з П(с)БО;

Інше зменшення активів, або збільшення зобов'язань, якщо порушуються обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.

3. Огляд нормативно-правових актів та спеціальної літератури з обліку витрат

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України:

- №186 від 09.02.86 р. (будівельно-монтажні роботи);

- №334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність);

- №452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства);

- №473 від 26.04.96 р. (промисловість);

Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства №24 від 31.03.97 р., а також на підставі Законів України:

- "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р.;

- "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 р.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (Наказ Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України №27/4248 від 19 січня 2000 р.).

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. "Загальні вимоги до фінансової звітності": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - №32.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - №32.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - №32.

4. Бєлов М.А., Євдокимова Н.М., Москалюк В.Є. Планування діяльності підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. За заг. ред. В.Є. Москалюка. Київ: КНЕУ, 2002.

5. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. Житомир: Рута, 2003.

6. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. ПАПУ, проф. М.Г. Чумаченка. -К.: КНЕУ, 2003

7. Івахненко В.М., Горбатюк М.1., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.: ЮШУ, 1999.

8. Ізмаїлова К.В. Фінансовий аналіз : Навч. посіб. - К. : МАУП, 2000. - 152 с.

9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. - К.: КПЕУ, 1999.

10. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

11. Поліщук Н. Методи аналізу діяльності підприємства // Фінанси України. - 2001. - №1.

12. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 200013. Фінансовий менеджмент: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. А.М. Поддєрьогіна. - К.: ЮШУ, 2001.

4. Характеристика фінансово-господарської діяльності Скадовського хлібозаводу. Баланс за 2005-2007 роки

БAЛAНС
на 2005-12-31 р.
Форма N 1	Код за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	0	0
первісна вартість	011	0,8	0,8
накопичена амортизація	012	0	0
Незавершене будівництво	020	60	35,5
Основні засоби:
залишкова вартість	030	1428	1662,5
первісна вартість	031	2832,8	3192
знос	032	1404,8	1529,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	0	0
інші фінансові інвестиції	045	9,8	9,8
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Відстрочені податкові активи	060	0	0
Інші необоротні активи	070	0	0
Усього за розділом I	080	1497,8	1707,8
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	318,4	262
тварини на вирощуванніта відгодівлі	110	0	0
незавершене виробництво	120	0	0
готова продукція	130	5,1	7,5
товари	140	177,4	240,1
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	112,2	101,3
первісна вартість	161	112,2	101,3
резерв сумнівних боргів	162	0	0
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	2	6,5
за виданими авансами	180	0	0
з нарахованих доходів	190	0	0
із внутрішніх розрахунків	200	0	8,5
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	143,1	83,7
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	350,7	336,5
в іноземній валюті	240	0	0
Інші оборотні активи	250	0	3,3
Усього за розділом II	260	1108,9	1037,6
III. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280	2606,7	2745
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	1840,8	1297
Пайовий капітал	310	26,2	681,4
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	164,6	164,6
Резервний капітал	340	0	86,2
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	314,4	210,4
Неоплачений капітал	360	4,8	2,0
Вилучений капітал	370	0	0
Усього за розділом I	380	2341,2	2437,6
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом II	430	0	0
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	0	0
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов'язання	460	0	0
Інші довгострокові зобов'язання	470	0	0
Усього за розділом III	480	0	0
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	0	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	149	172,2
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	0	0
з бюджетом	550	15	12,5
з позабюджетних платежів	560	1,3	0,4
зі страхування	570	20,4	20
з оплати праці	580	46	49,1
з учасниками	590	33,1	52,6
із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Інші поточні зобов'язання	610	0,7	1
Усього за розділом IV	620	265,5	307,8
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640	2606,7	2745,4

Примітки:

1) Нематерiальнi активи Для амортизацiї нематерiальних активiв застосовується прямолiнiйний метод.

2) На 31.12.05 р. вартiсть незавершеного будiвництва складає 35,5 тис.грн., з яких 20 тис.грн. - обладнання для реконструкцiї печей, 15,5 тис.грн. - обладнання для кондитерського цеху.