Дискримінантний аналіз як один із методів прогнозування банкрутства підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дискримінантний аналіз як один із методів прогнозування банкрутства підприємств

Банкрутство є дуже розповсюдженим явищем для країн з ринковою економікою. В останні роки на фоні хиткої економіки та нестабільного політичного становища України ця проблема стала особливо яскравою.

Так що ж таке банкрутство? Це процес, у ході якого підприємство не здатне розрахуватися з кредиторами, внаслідок чого, його майно розподіляється за законом між кредиторами у порядку черги виплати боргів за рішенням суду.

Тому, для кожного підприємця важливим є спрогнозувати можливість такого явища та на основі отриманих даних вжити запобіжних заходів. Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5 - 2 роки до прояви його ознак безпосередньо на практиці. Загалом, у світі існує велика кількість методів та прийомів прогнозування, але найбільш розповсюдженим є саме дискримінантний, який полягає в аналізі відмінностей між групами даних об'єктів.

У ході такого аналізу обирається певна система показників, дослідивши значення яких, з високим рівнем ймовірності можна спрогнозувати його майбутній фінансовий стан. У теорії і практиці переважно розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз. (факторний аналіз полягає у виділенні найсуттєвіших факторів, що впливають на досліджуване підприємство).

В основу однофакторного (одновимірного) аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників, які є складовою певної системи показників, та класифікацію підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів граничне значення цього показника становить 2%. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів більше 2%, за цим критерієм вважаються «здоровими»; якщо ж значення цього показника менше 2%, то підприємство належить до групи суб'єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза [1].

Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного з показників, що включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням.

Найвідомішими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

В основу досліджень американського економіста В. Бівера покладено 30 найчастіше вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп, у кожній з яких Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, що й склали його систему прогнозування.

У німецькомовній економічній літературі досить поширеною є система показників Вайбеля. В основу досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960-1971 рр., було покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких перебувала у фінансовій кризі.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація робить неможливим об'єктивне прогнозування банкрутства, тому застосування багатофакторного дискримінантного аналізу стало одним із шляхів вирішення цієї проблеми.

Під час багатофакторного дискримінантного аналізу формується система показників, для кожного з яких визначається вага в так званій «дискримінантній функції».

Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на загальний фінансовий стан підприємства. Віденесення підприємства до тієї чи іншої групи залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції, а також від побудованої на основі емпіричних даних прямої поділу. Пряма поділу характеризує граничне значення Z-показника і слугує базою для розробки шкали інтерпретації одержаних значень Z.

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу може використовуватися як службами контролінгу підприємства для своєчасного виявлення симптомів фінансової кризи, так і банками при оцінці кредитоспроможності позичальника.

Для вирішення проблеми прогнозування банкрутства українських підприємств важливою задачею залишається розробка і впровадження ефективних систем діагностики для регулярного моніторингу фінансового стану підприємств з урахуванням їх галузевих особливостей, що дає можливість заздалегідь виявляти появу небезпечних для підприємства кризових тенденцій, оцінювати масштаб фінансової кризи та ймовірність банкрутства.

Використана література

банкрутство кредитор борг

1. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання [навч. посібник] / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

2. Матвійчук А.В. Діагностика банкрутства підприємств / А.В. Матвійчук // Економіка України. - 2007. - №4. - С. 20-28.

3. Сидяга Б.В. Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства / Богдан Сидяга // Галицький економічний вісник. - 2009. - №2. - С. 80-83.

Размещено на Allbest.ru