Роль і значення фінансових посередників для економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ I.ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ЯК СУБ`ЄКТИ ЕКОНОМІКИ

РОЗДІЛ II. ФУНУЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

РОЗДІЛ III. КВАЛИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Постановка проблеми. Функцію перерозподілу тимчасово вільнихфінансових ресурсів від фізичних та юридичних осіб, які є вкладниками або інвесторами, до осіб, переважно юридичних, для яких ці ресурси необхідні, щоб здійснювати розширене відтворення, виконує фінансовий ринок. Основними учасниками, що забезпечують ефективне функціонування фінансового ринку та ефективний перерозподіл фінансових ресурсів, є фінансові посередники.

Розвиток посередників фінансового ринку є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки країни. Наявність ефективних фінансових посередників - банків, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок та інших фінансових установ сприяє стабільному та прогнозованому розвитку всіх економічних процесів у суспільстві. Акумулюючи значні обсяги коштів, фінансові посередники є потужним джерелом інвестицій в економіку України, що розвивається досить стрімкими темпами. У зв'язку з вищезазначеним доцільно розглянути сутність та роль фінансових посередників у розвитку як фінансового ринку, так і фінансової системи країни в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблемирозвитку фінансових посередників приділяється значна увага як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних науковців. Особливостям розвитку фінансових посередників та їх ролі в стимулюванні світового економічного розвитку приділяється увага таких фахівців Світового банку, як Роса Лєвіна, Торстейна Бека, ЕшліДеміргук-Кунт, Соломона Тадессе та інших. Водночас, на наш погляд, на сьогодні відсутні дослідження щодо класифікації посередників, їх ролі та функцій у розвитку фінансового ринку країни.

Мета статті - дослідження ролі та значення фінансових посередників урозвитку вітчизняного фінансового ринку, їх класифікація та функції.

РОЗДІЛ I. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ЯК СУБ`ЄКТИ ЕКОНОМІКИ

На фінансовому ринку діють різніучасники, функції яких визначаються метою їх діяльності та ступенем участі в укладанні угод. На думку І.О. Бланка, склад основних учасників фінансового ринку диференціюється залежно від форм здійснення угод, які поділяються на прямі та опосередковані. З врахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку основні його учасники поділяються на дві групи: по-перше, продавці та покупці фінансових інструментів, по-друге, фінансові посередники. Крім основних учасників фінансового ринку, що беруть безпосередню участь в укладанні угод, до складу його суб'єктів відносять чисельних учасників, що виконують допоміжні функції, зокрема функції обслуговування основних учасників фінансового ринку, функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку та ін.

Фінансові посередники складають досить чисельну групу основних учасників фінансового ринку та забезпечують посередницький зв'язок між покупцями та продавцями фінансових інструментів. Певна частина фінансових посередників сама може бути на фінансовому ринку в ролі продавця чи покупця.

Фінансові посередники - це фінансові установи, до яких належать суб'єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Діяльність фінансових посередників на практиці пов'язана зі створенням нових фінансових інструментів.На рисунку 1. зображена структура фінансових інститутів - посередників на фінансовому ринку. Ці інститути мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність спрямована таким чином на допомогу фізичним та юридичним особам, що мають заощадження, перетворити їх на капітал і вкласти в діяльність різних суб'єктів господарювання, диверсифікуючи при цьому рівень ризику. Система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.

Рис. 1. Поділ кредитних установ

Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і різноманітністю фінансових інструментів.

Вітчизняний фінансовий ринок формується в умовах трансформаційних процесів в економіці країни, а механізм його функціонування визначає потенційні можливості впливу на економіку. З огляду на те, що фінансовий ринок за інституційною ознакою являє собою специфічний спосіб організації та взаємодії елементів системи фінансового ринку, актуальним є створення відповідних фінансових інститутів, здатних забезпечити ефективний розвиток фінансового ринку країни і виконання ним основної функції - трансформації заощаджень в інвестиції. На сьогодні в Україні створення фінансових інститутів - учасників фінансового ринку - відбувається досить нерівномірно, що призводить до відсутності можливості їх ефективного функціонування і відсутності довіри з боку власників заощаджень.

Суб`єктами фінансового ринку є заємники, інвестори та фінансові інститути.

Заємники - фізичні та юридичні особи, котрі приваблюють грошові ресурси кредиторів, щоб мобілізувати частину фондів необхідную для розвитку бізнесу, та стають дебіторами ( боржниками ) перед інвесторами ( кредиторами).

Інвестори - громадяни та юридичні особи України або іноземних держав, а також держави в обличчі їх керівництва. Ці суб`єкти інвестиційної діяльності, котрі приймають рішення о вкладані особистих, заємних або приваблених майнових та інтелектуальних коштовностей у об'єкти інвестування. Вони продають свої фонди на ринку, встановлюють плату за їх використання для того, щоб ці фонди приносили прибуток. Отже, інвестори могут виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. Права у всіх інвесторів незалежно від форми власності рівні, та здійснення інвестицій у будь які об`єкти є їх невід`ємним правом, охороняється законом. С точки зору ринку фінансів це кредитори, надаючі тимчасові грошові ресурси, трансформуя їх у судний капітал.

РОЗДІЛ II. ФУНУЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Фінансові посередники або фінансові інститути - це організації, що випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші. Таким чином, у процесі своєї діяльності фінансові посередники створюють нові вимоги та зобов'язання, що є товаром на фінансовому ринку. Фактично процес створення нових зобов'язань та обмін їх на зобов'язання інших суб'єктів господарювання становить основу фінансового посередництва.

В умовах розвиненого фінансового ринку фінансові посередники виконують ряд важливих функцій у розвитку економіки країни, а саме:

1. Забезпечення рівноваги на фінансовому ринку шляхом узгодження попиту та пропозиції на фінансові ресурси, приведення фінансових інструментів відповідно до потреб ринку;

2. Зниження трансакційних витрат на основі ефекту масштабу;

3. Диверсифікація ризиків окремих вкладників і забезпечення її зниження; нейтралізація проблеми асиметричної інформації на фінансовому ринку країни;

4. Підвищення ліквідності фінансових інструментів -це послуг професійного управління портфелем активів.

Фінансові посередники відіграють ключову роль у механізмі трансформації коштів населення в інвестиційний капітал, яка полягає в наступному.

По-перше, з метою стимулювання розвитку інституту фінансового посередництва, орієнтованого на роботу з фізичними особами, необхідно створити гнучке інституціональне середовище, яке відрізняється різноманіттям таких універсальних фінансових посередників, як інвестиційні фонди, включаючи пайові інвестиційні фонди; страхові компанії; а також пенсійні фонди та ін.

По-друге, повинен сприяти відновленню довіри населення до фінансової системи в цілому та фінансових посередників зокрема. Це передбачає вживання спеціальних заходів щодо розвитку банківської системи, а саме: розвиток банківських технологій, забезпечення повноцінного функціонування системи страхування вкладів; здійснення банками адекватної тарифної політики, що відповідає положенням соціально орієнтованої економіки; впровадження системи підвищення фінансової грамотності населення країни; використання при роботі із клієнтами сучасних інформаційних систем тощо.

По-третє, необхідно, щоб банки сфокусувалися на інвестиційній проблемі, яка на сьогодні полягає в тому, щоб забезпечити потреби суб'єктів господарювання в довгостроковому кредитуванні. У зв'язку з цим однією із ключових проблем для вітчизняних банків є нарощення їх капіталізації, а також усунення невідповідності між виробничою й фінансовою сферами та запровадження вимог Базеля II.

Таким чином, узагальнюючи все вищезазначене, можна зробити такий висновок: розвиток фінансового посередництва є одним із найбільш перспективних напрямків реструктуризації вітчизняного фінансового ринку, а створення збалансованого й ефективного механізму фінансового посередництва в Україні буде свідчити про кардинально новий етап розвитку фінансового ринку країни.

РОЗДІЛ III. КВАЛИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Фінансових посередників можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками. На наш погляд, основними класифікаційними ознаками є такі: статус інвестора, характер проведення фінансових операцій, рівень спеціалізації, інституціональна структура фінансового ринку. Так, підкреслюючи статус інвестора, розглядають індивідуальних інвесторів - фізичних осіб, інституціональних, тобто колективних та професійних інвесторів - фінансових посередників.

У світовій практиці найчастіше фінансових посередників класифікують за характером проведення фінансових операцій (рис. 2).

За характером проведення операцій виділяють депозиторські установи - класичні комерційні банки, ощадні установи, кредитні спілки, характер проведення операцій яких полягає в тому, що вони залучають тимчасово вільні фінансові ресурси у фізичних та юридичних осіб, а потім розміщують їх у вигляді кредитів суб'єктам господарювання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Структура фінансових посередників за характером проведення операцій

Третя група - це безпосередньо інвестиційні посередники - інвестиційні банки, різноманітні інвестиційні фонди та компанії з управління активами, які безпосередньо працюють на ринку капіталу з цінними паперами емітентів.

Слід зазначити, що в даній класифікації не враховуються інститути інфраструктури фінансового ринку, що безпосередньо забезпечують ефективне проведення операцій з цінними паперами, кліринг, зберігання.

За рівнем спеціалізації фінансових посередників виділяють спеціалізованих фінансових посередників та інтегрованих фінансових посередників (рис. 3).

Рис. 3. Класифікація фінансових посередні зарівнем спеціалізації

На наш погляд, більш повно фінансові посередники можуть бути класифіковані за критерієм інституціональної структури фінансового ринку. Всіх учасників фінансового ринку можна об'єднати в такі групи: емітенти - юридичні особи, місцеві органи самоврядування, держава в особі уповноважених органів; інвестори - фізичні особи та юридичні особи - інституціональні інвестори, які включають інститути спільного інвестування, інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи; професійні учасники фондового ринку, які забезпечують торгівлю цінними паперами, управління активами інституціональних інвесторів, організацію торгівлі на фондовому ринку та депозитарну діяльність.

В умовах ринкової економіки фінансові посередники повинні забезпечити ефективне функціонування фінансового ринку та створення ефективного механізму трансформації тимчасово вільних фінансових ресурсів в інвестиції.

Місце та роль фінансових посередників у механізмі функціонування фінансового ринку з точки зору його учасників подано на рис. 4.

Слід зазначити, що, на нашу думку, всіх фінансових посередників необхідно поділити на дві групи, оскільки вони виконують принципово різні функції і належать до різних структурних елементів механізму фінансового ринку. Так, перший рівень фінансових посередників - це інституціональні інвестори, які є посередниками безпосередньо між інвесторами - фізичними, юридичними особами та емітентами. Другий рівень - це інфраструктурні фінансові посередники, до яких відносять професійних учасників інфраструктури фінансового ринку. Завдання фінансових посередників першого рівня полягає в тому, щоб акумулювати тимчасово вільні фінансові ресурси фізичних та юридичних осіб, як правило, у невеликих обсягах, і перетворити їх на потужні інвестиції для емітентів - суб'єктів господарювання, місцевих органів самоврядування та уповноважених державних органів. До таких інституціональних інвесторів слід віднести:

1. Банки, які акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб у вигляді депозитів та перетворюють їх на інвестиції шляхом надання кредитів суб'єктам господарювання перш за все довгострокового характеру;

2. Інститути спільного інвестування - провадять діяльність, пов'язану із залученням, об'єднанням грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість;

3. Взаємні фонди інвестиційних компаній - це фонди, керовані інвестиційною компанією, що акумулює кошти від великої кількості фізичних та юридичних осіб і інвестує їх в акції, облігації, опціони та інші цінні папери на товарному і грошовому ринках. Коли інвестор вкладає кошти в такий фонд, він купує в ньому частку і стає його співвласником;

4. Недержавні пенсійні фонди - це юридичні особи, які мають статус неприбуткової організації або непідприємницького товариства, що функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам. Вклади, внесені в недержавні пенсійні фонди, акумулюються та інвестуються у прибуткові активи. При такій системі учасники недержавних пенсійних фондів після досягнення пенсійного віку отримуватимуть пенсію значно вищу, ніж може надати держава;

5. Страхові компанії формують страхові фонди та страхові резерви шляхом нагромадження страхових внесків фізичних і юридичних осіб та інвестування сформованих фондів грошових ресурсів в економіку, збільшуючи ці фонди і отримуючи певний прибуток від проведених операцій.

Основним завданням інфраструктурних посередників є обслуговування потоків фінансових ресурсів, інформації та послуг фінансового характеру, що спрямовані на створення оптимальних умов пошуку продавців та покупців. До посередників другого рівня належать фондові біржі, реєстратори, зберігачі, депозитарії, брокери, дилери, андерайтери, компанії з управління активами інституційних інвесторів та ін.

Фінансові посередники, які здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними участниками фінансового ринку, діяльність котрих має бути обов'язково лицензованою. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям так і покупцям фінан­сових інструментів (фінансових послуг) у здісненні угод на фінансовому ринку. Фінансовий посередник, здійснюючий брокерську діяльність, бере участь в здійсненні угод в якості повіреного (на основі договора-доручення від клієнта) або в якості ко­місионера (на основі договора комісії).

При здісненні угод по договору-дорученню фінансовий посередник (брокер) виступає виключно від імені клієнта та за його счет (т.е. стороною угоди є сам клієнт, котрий несе повну фінансо­ву відповідальність за її здійснення).

При здійсненні угод по договору комісії фінансовий посередник (брокер) виступає від свого імені, але за рахунок клієнта (т.е. стороною в угоді виступає в даному випадку брокер, котрий несе відповідальність за її здійснення, покривая усі фінансові витрати за рахунок клієнта).

Цю групу фінансових посередників являє багаточисельнийінстітут фінансових брокерів, здійснюючих свою діяльність як на організованому , так і на неорганізованому фінансовому ринку. В якості фінансових брокерів в згоді з законодавством мають змогу виступати як юридичні особи(брокерські контори та фірми), так і фізичні особи.В составі загального інституту фінансових брокерів визначають:

* інвестиційних брокерів;

* валютних брокерів;

* страхових брокерів (агентів).

Кожна з цих груп фінансових брокерів здійснює свою діяльність виключно на співвідносному виді фінансових ринків.

Основу доходів фінансових брокерів встановлює комісійні виплати від суми здійсненних ними угод.

Фінансові посередники, які здійснюють дилерську діяльність, також є професійними представниками фінансового ринку. Головною функцією таких посередників є купівля - продаж фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою отримання прибилі від різниці у цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій забезпечується страхування цінового ризику на фінансовому ринку.

В співвідношені з діючими нормами дилер забов`язан публічно наголошувать ціни покупки ( або продажу) виключних фінансових інструментів з забов`язанням здійснення угод по наголошеним цінам ( об`єм угод також оговорюється в пропозиції). Дилерську діяльність на фінансовому ринку може здійснювати виключно юридичні особи,які пройшли ліцензування - в процесі такого ліцензування надаються певні вимоги к мінімальному розміру капіталу, атестації виняткових спеціалістів та інше. Фінансові посередники, здійснюючі дилерські операції, мають змогу при наявності свіввідношенної ліцензії здійснювати й брокерську діяльність ,а також виступати у якості емитентів, інституціональних інвесторів та таке інше.

Слід зазначити, що в останні роки на перший план починає виходити “функціональний” підхід, згідно з яким важливо не те, чи засноване фінансове посередництво на банках чи на ринках, а те, наскільки ефективно існуюча система посередництва забезпечує виконання своїх фундаментальних функцій:

1. Обслуговування трансакцій в економіці;

2. Агломерація капіталу, оскільки досить часто суб'єкти господарюваннявимагають такі обсяги капіталу у вигляді інвестицій, які не можуть бути забезпечені одним або навіть декількома інвесторами;

3. Розподіл інвестиційних ресурсів;

4. Забезпечення страхування, розподіл та диверсифікація ризиків;

5. Посилення корпоративного контролю.

У межах даного підходу значна увага приділяється взаємозв'язку між інститутами, ринками та інструментами в процесі посередницької діяльності. Підвищення якості послуг, які надають фінансові посередники, можуть суттєво впливати на економіку за рахунок підвищення норми зберігання, активізації нагромадження основного капіталу та його більш ефективного розподілу, в тому числі активізації інноваційної діяльності.

Висновки

Фінансові посередники відіграють важливу роль узабезпеченні ефективного функціонування фінансового ринку. Розвиток інституційних інвесторів може мати позитивний вплив на економіку України через сприяння ефективному перерозподілу капіталу та розширення пропозиції інвестиційних ресурсів. Також це має розширити можливості економічних агентів щодо залучення додаткових коштів для розвитку з одного боку та посилити стимули для їх ефективного використання з іншого.

Створення ефективної інфраструктури фінансового ринку на базі функціонування єдиної консолідованої моделі дозволить забезпечити, по-перше, ефективну й недорогу обробку трансакцій із установленням цін на справедливій основі; по-друге, функціонування системи, що забезпечує низький рівень ризику, з надійною системою контролю й належним фінансуванням; по-третє, проведення політики прозорості; повне розкриття інформації учасниками; по-четверте, інфраструктуру, що задовольняє потреби її учасників, як індивідуальних, так і інституціональних, і розташованих як усередині країни, так і за її межами.

Список літератури

1. Бланк И.А. Основыфинансовогоменеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - Т. 1. - 592 с.

2. Партин Г., Тивончук О. Роль небанківських фінансових посередників у фінансуванні інноваційного розвитку // Вісник НБУ. - 2005. - Травень. - С. 46-51.

3. Шарп У., Александер Г., Бейли В. Инвестиции. - М.: Инфра-М, 2010. - 1028 с.

4. Афонин И. В. Управлениеразвитиепредприятия: Учеб. пособие. -- М 2002.

5. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. -- К.: Ника-центрЭльга, 2002. --528 с.

6. Бойчик I. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -- К.: Атіка, 2004.--480 с.

7. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. --524 с.

8. Волков О. И., Скляренко В. К. Экономикапредприятия: Курс лекций. -- М., 2003.

9. Воронцовский А. В. Управление рисками: Учеб. пособие. -- Спб., 2004.

10. Горфинкель В. Я. Экономикапредприятия: Учебник. -- 3-е изд. -- М.: ЮНИТИ, 2003. -- 742 с.

11. Горфинкель В.Я. Экономикафирмы: Учебник. -- М.: ЮНИТИ, 2003.

12. . Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // zakon1.rаda.gov.ua

13. Грей К Управление проектами: Практ. руководство. -- М., 2003.

14. Гриньова В. М. Державне регулювання економіки. -- Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. --756с.

Размещено на Allbest.ru