Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

1. Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання

2. Планування, підготовка, порядок проведення ревізій та перевірок

3. Оформлення результатів ревізій, прийняття рішень за їх результатами

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В ринкових умовах роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентне підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. Тільки об'єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб'єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють. контрольний ревізійний ринковий

Багатоукладність економіки й наявність різних форм вимагають використання різних організаційних форм контрольно - ревізійної роботи. Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учасників, вона також сприяє розвитку й активізації контрольно-ревізійної роботи.

Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нові вимоги. Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного життя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення поставленої мети.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

1. Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання

Ревізійний процес складається з цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлений за часом. Ревізія - це тривалий процес, який проводиться в кілька етапів: підготовка; проведення ревізійних процедур на об'єкті ревізії; систематизація матеріалів ревізії та оформлення її результатів; обговорення їх на обревізованому підприємстві; розгляд матеріалів ревізії та прийняття рішень вищестоящою організацією; контроль за виконанням прийнятих рішень за

В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. При цьому ринок потребує достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності (державних, приватних, комунальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо). Тільки об'єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб'єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють.

Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нової нові вимоги. Ревізії і перевірки мають спрямовуватися на відкриття недоліків і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу за економію і ощадливість.

Для досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід посилити взаємодію державного контрольно-ревізійного апарату з податковими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та іншими органами контролю. Водночас слід підвищити рівень координації всієї системи контролю (погодження планів ревізій), створити координаційні ради в окремих регіонах країни.

Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного життя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення поставленої мети. Добре організований контроль формує у працівників успіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства.

Ревізія є основною формою фінансово-господарського контролю і відрізняється від інших форм контролю тим, що вони проводяться після виконання господарських операцій, процесів. При перевірці об'єктів застосовуються різні джерела інформації, методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури, а висновки ґрунтуються на документально-достовірних доказах. Виявлені недоліки і порушення мають адресність у межах матеріальної і юридичної відповідальності.

Ревізія - один із способів економічного контролю, його складова частина. Вона походить від латинського revisio - перегляд, що і покладено в основу цього способу контролю - контрольне дослідження здійснених господарських операцій з метою виявлення дотримання їх законності, достовірності та економічної доцільності, тобто ревізія є способом наступного контролю, яка здійснюється переважно на підставі документальних джерел.

За допомогою ревізій забезпечують систематичний контроль за збереженням і раціональним використанням всіх форм власності. Вони сприяють всебічному виявленню резервів та підвищенню ефективності виробництва. За результатами ревізій розробляють заходи щодо усунення виявлених недоліків і приймають рішення про притягнення до матеріальної та адміністративної відповідальності, чим досягається висока оперативність і дієвість даного способу економічного контролю.

Характерними властивостями ревізій є їх правове регламентування, всеохоплюючий і безперервний характер, чітко визначений порядок проведення у спеціальній інструкції. Ревізія повинна проводитися висококваліфікованими спеціалістами спеціальних органів контролю (контрольно-ревізійні управління, відділи, інспекції) або окремим підрозділом підприємства (ревізійна комісія). На відміну від інших способів контролю ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її поширення, строки проведення, права й обов'язки осадових осіб (ревізорів), порядок оформлення і розгляду результатів ревізій.

При проведенні ревізій широко використовують прийоми документального і натурального (візуального) контролю, що дозволяє глибоко досліджувати стан виробничо-фінансової діяльності і вирішувати різнобічні завдання економічного контролю. Виділяють такі основні завдання ревізійних служб: перевірка стану економіки підприємств, об'єднань, організацій і установ; виконання виробничих і фінансових планів; дотриманні дисципліни та законності здійснених операцій; збереження коштів і матеріальних цінностей; ефективність використання матеріальних та фінансових ресурсів; повноту виявленні і мобілізацію виявлених внутрігосподарських резервів; з'ясувати причини утворення непродуктивних витрат і втрат, псування продукції, пошкодження майна; правильності і достовірності ведення бухгалтерського обліку і звітності; фінансових, кредитних і розрахункових операцій, своєчасність виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими органами фінансової системи; виконання вказівок по усуненню недоліків, виявлених попередньою ревізією або перевіркою.

Важливим напрямом ревізійної роботи є розкриття фактів корупції злочинності. Чільне місце в ревізійній роботі повинна займати проблема посилення режиму економії. Важливим завданням ревізій є не тільки викриття різних порушень і виявлення зловживань, а й розробка конкретних пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій, зміцнення внутрігосподарського контролю, раціоналізації обліку, звітності та інших функцій управління.

2. Планування, підготовка, порядок проведення ревізій

Планування контрольно-ревізійної роботи - важлива умова її раціональної організації. Обґрунтоване планування забезпечує краще використання контрольно-ревізійних кадрів, робочого часу на проведення ревізій і перевірок, сприяє поліпшенню управління контрольно-ревізійними органами

Плани складаються у кожному контрольно-ревізійному органі в кінці звітного періоду на наступний рік або квартал на основі попередньої інформації про контрольно-ревізійну роботу, стану справ на підприємствах та з урахуванням необхідної черговості проведення контролю на підприємствах і деяких нормативів.

У планах передбачають перелік усіх підприємств і організацій, які підлягають ревізії, вказують відомості про попередні ревізії та перевірки, а також планові показники: ревізійний період, час і вид проведення ревізій і перевірок, виконавців. При цьому враховують, що комплексні ревізії і перевірки на підприємствах і організаціях повинні проводитися не рідше одного разу в два роки з обов'язковим залученням всіх необхідних спеціалістів підрозділів і служб управління сільського господарства. Тривалість ревізії планують з урахуванням стану економічної діяльності, розміру і спеціалізації підприємств, періоду після останньої перевірки, але, як правило, не більше 30 днів.

План складає начальник контрольно-ревізійного апарату, затверджує керівник органу, до складу якого входить підрозділ контролю. Ревізії та перевірки повинні мати раптовий характер.

Для усунення дублювання строки проведення ревізій і перевірок на підвідомчих підприємствах і організаціях узгоджують з відповідними органами і установами державного контролю (Державно контрольно-ревізійна служба, Державна податкова інспекція та ін.).

Можуть бути і інші варіанти планів. Зокрема, рекомендують складати річний план з поквартальною розбивкою, в якому зазначають перелік підприємств, що підлягають ревізіям і перевіркам у плановому році, відомості про попередню ревізію і квартал проведення ревізії, а в доповнення до нього - квартальний план, де вказують дату початку і закінчення ревізії, виконавців, затрати людино-днів та ін. Доцільність такого підходу до планування контролю зумовлена тим, що напередодні планового року важко передбачити, а головне забезпечити виконання заходів по конкретних показниках .

Плани ревізійних комісій підприємств складають голови цих комісій і затверджують на засіданнях. Вони можуть мати різні форми. Однак у всіх потрібно вказати перелік об'єктів та період перевірки. Об'єктами ревізій і перевірок на підприємствах є виробничі підрозділи, служби, господарські об'єкти (бригади, ферми, склади та ін.).

Плани - графіки ревізій і перевірок сільськогосподарських підприємств доцільно узгоджувати з управлінням сільського господарства і продовольства для усунення дублювання роботи контролюючих органів.

Підготовку до ревізій починають із моменту затвердження плану документальної ревізії. Вона охоплює. попереднє ознайомлення з матеріалами, що характеризують діяльність підприємства, яке підлягає ревізії, складання програми або робочого плану, систематизацію нових нормативних актів, підготовку макетів таблиць, відомостей та інших робочих документів по оформленню результатів ревізій.

Ревізор може одержати інформацію про дане підприємство з таких джерел: акт попередньої ревізії (перевірки); річні звіти, рішення балансової комісії при розгляді й обговоренні річного звіту; усна, письмова інформація від фахівців управління (об'єднання) - агрономів, зооінженерів, начальника економічно-фінансового відділу та ін.; матеріали перевірок інших органів контролю, якщо налагоджена координація їх роботи і співробітництво; інформація від окремих підприємств та організацій, які мають ділові стосунки з підприємством, що підлягає ревізії; інформація з газет і журналів.

При вивченні матеріалів попередньої ревізії потрібно проаналізувати інформацію про виконання рішень згідно з наказом, листом, постановою, одержаною від підприємства, щоб перевірити її достовірність на місці.

На основі зібраних даних і одержаних завдань по перевірці конкретних ділянок роботи керівництво вищим органом управління складає програму і робочий план ревізії. Останній включає перелік ревізійних операцій (процедур), які потрібно виконати, в хронологічному порядку, прийоми і способи Їх-виконання та виконавців.

Підготовчий період завершується інструктажем і обміном пропозиціями всіх членів ревізійної бригади перед виїздом на об'єкт ревізії. Цей етап один з важливих елементів наукової організації праці.

Призначення ревізії і перевірки оформляють наказом або розпорядженням керівника відповідного органу управління, в якому вказують вид ревізії, назву підприємства, період, за який необхідно перевірити виробничо-фінансову діяльність, прізвище та ініціали керівника та всіх членів ревізійної групи строк проведення та подання матеріалів ревізій, кількість днів на перевірку кожному члену ревізійної групи.

Прибувши на об'єкт ревізії (підприємство), керівник ревізійної групи пред'являє керівнику наказ про проведення ревізії. Керівник викликає головного бухгалтера та інших головних спеціалістів і керівників відповідних служб і проводить коротку нараду, на якій повідомляє про мету і завдання ревізії, дає відповідні розпорядження спеціалістам щодо участі в організації та проведенні ревізії на окремих ділянках, підготовки необхідної інформації тощо. Після цього члени ревізійної групи приступають до ревізії на своїх ділянках відповідно, до програми.

Зразу ж проводять інвентаризацію каси. В перші дні ревізії доцільно здійснити інвентаризацію і всіх інших матеріальних цінностей та худоби. До інвентаризації, яку проводять під керівництвом контролерів, залучають бухгалтерів та інших працівників, а також ревізійну комісію підприємства.

На початку ревізії роблять загальне обстеження підприємства: оглядають поля, ферми, підсобні цехи, сховища і склади матеріальних цінностей, гаражі, ангари та інші місця зберігання сільськогосподарської техніки, будівельні майданчики, розміщення і склад виробничих підрозділів, з'ясовують, які форми організації праці й управління застосовують на даному підприємстві та ін. Особливо складною і трудомісткою є перевірка документів, яку можна здійснювати у хронологічному, систематизованому, комбінованому порядку.

Хронологічна перевірка передбачає дослідження документів у послідовності, в якій вони підшиті, тобто за кожний місяць перевіряють всі документи: касові, банківські. по руху матеріальних цінностей та ін.

Систематизовану перевірку здійснюють за однорідними операціями, згрупованими за економічною ознакою. Наприклад, за весь період, що підлягає ревізії, перевіряють всі касові документи, потім банківські і т. д.

Комбінований порядок дослідження документів передбачає поєднання хронологічного і систематизованого способу, використовуючи переваги кожного з них. Тому найефективніша комбінована перевірка, в основу якої покладено систематизований принцип.

Важливий організаційний момент - встановлення послідовності перевірки документів, яка зумовлена черговістю виконання відповідних господарських операцій і взаємозв'язком документів. Тому послідовність перевірки документальних джерел повинна бути такою, при якій кожний наступний етап випливає з попереднього.

При перевірці відповідних господарських операцій також важливо дотримуватися певної послідовності, зумовленої порядком формування інформації, починаючи з відображення її в первинних документах і закінчуючи звітністю. 3 урахуванням цього можна перевіряти документи за принципом “від документа до регістра” або “від регістра до документа”, тобто від часткового до загального, або навпаки, Вибір підходу в основному залежить від виду господарських операцій. Однак перевагу надають принципу “від загального до часткового”. Цей вибір ґрунтується також на вибірковому способі перевірки документів, який є основним у ревізійній практиці. При перевірці виробництва, реалізації продукції слід починати з економічного аналізу, а потім переходити до перевірки записів у бухгалтерських регістрах, первинних документах по конкретних видах виробництва та реалізації продукції, рівень економічних показників якої низький або підлягає сумніву. Оскільки касові і банківські операції згідно з Інструкцією потрібно перевіряти суцільним способом, то їх можна перевіряти за принципом “від документа до регістра”. У будь-якому випадку потрібно широко використовувати наскрізну перевірку господарських операцій, враховуючи, що викривлення інформації, приховування порушень може здійснюватися на всіх етапах її формування, починаючи з первинних документів і закінчуючи бухгалтерськими регістрами і звітністю.

Згідно з Інструкцією про проведення ревізій суцільним способом перевіряють всі документи і бухгалтерські реєстри по касових, банківських операціях і розрахунках з підзвітними особами. Вибірковій перевірці, як правило, підлягають всі інші господарські операції. Найглибше слід перевірити господарські операції за останній місяць року, оскільки в грудні виконується така відповідальна робота, як інвентаризація, закриття рахунків, калькулювання собівартості продукції, складання річного звіту.

При перевірці документів використовують різні прийоми і способи в їх оптимальному поєднанні. Раціональна організація проведення ревізій визначається також широким застосуванням технічних засобів і особливо машинолічильної техніки, про що детальніше викладено вище.

3. Оформлення результатів ревізій, прийняття рішень за їх результатами

Оформлення результатів ревізій включає систематизацію, узагальнення матеріалів перевірок і складання основного акта.

У процесі ревізії контролери нагромаджують факти і систематизують їх за програмними розділами ревізії у спеціальному робочому зошиті, складають проміжні акти, одержують довідки, пояснювальні записки, копії або виписки з окремих документів, складають аналітичні таблиці, групувальні відомості, а також вилучають в особливих випадках оригінали документів, виготовляють фотознімки тощо. Враховуючи велику тривалість ревізії (до 30 днів), відразу після виявлення встановлених фактів порушень, нестач, розтрат чи зловживань їх оформляють документально. Тому на практиці найбільш широко застосовують два види актів: проміжний і основний.

Головне призначення проміжних актів - негайне документальне оформлення результатів візуального або документального контролю, тобто дійсного стану господарських чи фінансових операцій на момент перевірки. Ними оформляють результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів, поголів'я худоби, основних засобів, взаємоперевірок розрахунків з постачальниками і покупцями, результати контрольних обмірів робіт та переробок сировини на окремих технологічних процесах. При виявленні зловживань, нестач, крадіжок також складають проміжні акти, а від винних осіб беруть пояснення і, не чекаючи закінчення ревізії, вживають заходів щодо реалізації таких актів. Проміжні акти повинен складати кожний член ревізійної бригади (комісії), який проводив перевірку за своїм робочим планом.

Для доведення фактів порушень правил зберігання майна, техніки та інших матеріальних цінностей контролери можуть використовувати фотознімки. В даному випадку на звороті кожного фотознімка вказують дату знімання, назву і місцезнаходження матеріальних цінностей і завіряють печаткою та підписом керівника підприємства, на якому проводять ревізію.

Основний акт є двостороннім документом, який має юридичну силу. Від правильного його оформлення значною мірою залежить своєчасність притягнення винних осіб до відповідальності, розробки та реалізації заходів щодо ліквідації виявлених недоліків та приведення в дію виявлених резервів. Тому до оформлення акта ревізії ставляться суворі вимоги. Всі записи в ньому повинні бути чітко аргументованими, об'єктивними і доказовими. Факти потрібно викладати так, щоб по кожному з них можна було б одержати обґрунтовані відповіді на питання: що порушено (закон, постанова, інструкція, наказ із зазначенням статті, пункту і суті порушення); хто порушив; коли порушено (дата або період здійснення порушення); чим викликане порушення (причини та умови; які сприяли порушенню); які наслідки допущеного порушення (розмір заподіяного збитку); як виявлено порушення; яких вживали або вживають заходів щодо його ліквідації.

Акт не повинен містити висновків, які є компетенцією судово-слідчих органів. Ревізійна комісія має посилатися виключно на документальні свідчення про характер тих чи інших порушень. В акті ревізії факти потрібно викладати просто, ясно, чітко, лаконічно, діловою мовою, тактично. Не слід вживати термінів, які носять характер юридичної оцінки дій посадових осіб: розтрати, крадіжки, зловживання, безгосподарність, халатність та ін., а замість них нестача, лишки, перевитрати, порушення правил зберігання майна, матеріальний збиток тощо.

Акти не слід перевантажувати описуванням однорідних фактів ,а посилатись на додатки, які містять перелік цих порушень, зазначаючи лише зміст порушень та їх загальний розмір. В акті відображують насамперед найсуттєвіші факти порушень, зловживань і недоліків.

Основний акт ревізії складають на підставі згрупованих і узагальнених матеріалів проміжних актів і записів з робочих зошитів. Він включає. вступну (загальну) й основну (програмну) частину. У першій частині відображують такі дані: назва акта, місце і дата його складання; склад ревізійної бригади (комісії) -прізвище, ініціали, посада кожного члена ревізійної бригади; підстава, дата початку і закінчення ревізії; період, за який вона проведена; загальні відомості про попередню ревізію (вид, хто проводив), посадові особи, відповідальні за виробничо-фінансову діяльність за період ревізії із зазначенням дати зарахування на посаду у випадку змін у складі керівництва.

В основній частині акта відображують результати перевірки програмних питань по розділах затвердженої Програми ревізії. В кожному розділі коротко, але досить повно викладають факти, що характеризують виробничо-фінансову діяльність підприємства.

Ревізійна бригада (комісія) обов'язково дає остаточний висновок на пояснення керівників господарства. У ньому по кожному питанню повинні бути оговорені об'єктивність пояснення і доцільність його врахування при підготовці проекту рішення. Висновок підписує голова і окремі члени ревізійної комісії, які брали участь в обговоренні спірних питань. На цьому процес оформлення і погодження матеріалів ревізії закінчується.

Після цього ревізійна бригада (комісія) готує висновки і пропозиції по реалізації матеріалів ревізії. У висновках у стислій і узагальненій формі констатують основні недоліки, порушення, зловживання, допущені збитки, зазначають винних осіб, причини та наслідки порушень.

Висновки і пропозиції доцільно оформляти у формі проекту наказу або листа з метою підвищення оперативності прийняття рішення керівником організації, який призначив ревізію. Результати перевірок оформляють довідкою, в якій зазначають, хто перевірив, за чиїм розпорядженням, мету, завдання і час проведення перевірки, а також її результати.

Відповідальним етапом роботи при підготовці висновків і рекомендацій є визначення розміру матеріального збитку. Юридичне обґрунтування та правове забезпечення висновків і рекомендацій - важлива умова успішної реалізації матеріалів ревізії і перевірок, підвищення дієвості й ефективності економічного контролю. Згідно з Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації, до матеріальної відповідальності притягаються особи лише при наявності прямого дійсного збитку. За матеріальний збиток, який виник у результаті нормального виробничого ризику, працівники відповідальності не несуть.

У процесі ревізії матеріальні збитки виявляють при проведенні інвентаризацій, оглядів сховищ і складських приміщень для зберігання матеріальних цінностей, при дослідженні документальних джерел. По матеріальних ресурсах матеріальним збитком вважають нестачу, виявлену в процесі інвентаризації, псування, пошкодження продукції і майна; по господарських процесах - необґрунтовані витрати, зумовлені приписками, неякісним виконанням робіт, неправильним визначенням кількості та якості продукції і послуг ,неправильним застосуванням цін, тарифів, розцінок, знижок, надбавок, необґрунтованим нарахуванням премій, додаткової оплати, дивідендів, а також допущений брак у процесі виробництва, тощо.

При визначенні матеріального збитку потрібно чітко дотримуватися правил як кількісного його виміру, так і грошової оцінки згідно із законодавством. У всіх випадках матеріальний збиток визначають у розмірі дійсних витрат.

Вартісну оцінку нестач, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами здійснюють за роздрібними цінами, а при їх відсутності на ту чи іншу продукцію і матеріали - за оптовими або закупівельними (договірними) цінами з використанням встановлених коефіцієнтів кратності.

Крім визначення розмірів нестач у натуральному виразі та правильності їх оцінки, слід враховувати й інші фактори, які впливають на суму збитків. Так, із суми збитку, завданого псуванням майна, яку визначають за балансовою вартістю, потрібно виключити вартість зносу і витрат на реконструкцію та капітальний ремонт, накладні витрати, вартість додаткових витрат, які належать до категорії нормального виробничого ризику.

Законодавством встановлено два види матеріальної відповідальності працівників: обмежена і повна. Обмежену матеріальну відповідальність встановлюють: за псування, знищення чи втрату засобів виробництва та іншого майна ,за пошкодження вантажів у дорозі чи автомобілів та інше. В окремих випадках обмежена матеріальна відповідальність встановлена в розмірі трьох місячних окладів .

Повна матеріальна відповідальність встановлена: за збитки, заподіяні вчинками працівника, що караються в кримінальному порядку; при наявності особливого письмового договору між посадовою особою, яка відає грошовими і матеріальними цінностями, та підприємством про матеріальну відповідальність за збереження цінностей, переданих йому; за майно та інші цінності, спецодягу та інших предметів, виданих працівнику в користування; за збитки, заподіяні не при виконанні трудових обов'язків; за незаконно одержані премії керівниками підприємств, головними бухгалтерами, начальниками планових і фінансових відділів.

За допущені приписки і неправильне ведення обліку керівники і спеціалісти підприємства можуть бути позбавлені всіх видів додаткової оплати і премій, які належать їм згідно з Положенням про внутрішньогосподарський розрахунок.

Для обґрунтованості розміру матеріального збитку, виявленого в процесі ревізії, поряд із проміжними актами при необхідності складають додаткові розрахунки. Основними документами якими оформляють результати ревізій і перевірок є основний акт, проміжні акти, розрахунки.

У міру виявлення порушень і недоліків у виробничо-фінансовій діяльності контролери інформують про них керівника підприємства для оперативного прийняття рішень по відшкодуванню матеріального збитку, звільнення з посад тих працівників, які припустили особливо серйозні порушення або зловживання, а також для вжиття необхідних заходів по усуненню виявлених недоліків на різних ділянках виробничої діяльності.

Після завершення ревізійних процедур і перевірки всіх програмних питань контролери готують на основі акта ревізії інформацію про основні та найсуттєвіші факти порушень і недоліків, а також про розроблені разом із спеціалістами підприємства заходи по Їх усуненню. Дану інформацію виносять для обговорення на виробничій нараді За результатами обговорення виносять відповідні рішення, які оформляють протоколом з додатком у необхідних випадках переліку заходів, які підлягають виконанню.

Якщо в процесі ревізії або перевірки виявляють вживання і порушення кримінального характеру (розкрадання майна, зловживання службовим становищем тощо), справу передають правоохоронним органам .

Оскільки контролерам не завжди вдається домогтися відшкодування матеріального збитку та усунення інших недоліків під час ревізії на підприємстві, то на основі акта ревізії рішення приймає та організація. що призначила ревізію, у формі листа, розпорядження, наказу, постанови, передачі справ у правоохоронні органи.

Лист направляють підприємствам, а державним у тому випадку, якщо порушення є незначним і має індивідуальний характер. У листах вказують перелік основних недоліків, виявлених під час ревізій, та заходи щодо їх усунення в обревізованих підприємствах.

Розпорядження на відміну від листа є розпорядчим документом і містить заходи, обов'язкові до виконання. Розпорядження видає керівник органу управління, що призначав ревізію на підприємстві, і воно прирівнюється до наказу.

Основною формою прийняття рішень за результатами ревізії є наказ. Він також складається з констатуючої та наказної частини. В останній дається вказівка керівництву обревізованого підприємства усунути недоліки, притягти винних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності; вжити необхідних організаційних заходів щодо поліпшення обліку, внутрішньогосподарського контролю і конкретних ділянок виробничо-фінансовоЇ діяльності.

У наказі, розпорядженні чи листі зазначається строк, в який обревізоване підприємство зобов'язане подати інформацію про виконання прийнятих рішень. В апараті економічного контролю ведуть журнал обліку ревізій і перевірок, в якому є спеціальні графи для відміток про дату подання інформації, про виконання рішень і поміток про хід їх виконання.

Систематичному нагляду з боку апарату економічного контролю за ходом справи підлягають передані правоохоронним органам матеріали ревізії. При цьому рекомендують практикувати взаємну звірку справ, при необхідності - подавати додаткові матеріали, які допомагають прискоренню розгляду позитивних заяв.

ВИСНОВОК

Добре організований контроль формує у працівників усіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковуєтьсяйому.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів.

Плани ревізій у системі міністерств і відомств складаються контрольно-ревізійними управліннями (відділами) й затверджуються керівниками вищестоящихорганізацій.

При плануванні комплексних ревізій слід вирішити низку організаційних питань. Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Крім того, проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, що підлягає ревізії.

На підставі вивчення даних про минулу фінансово - господарську діяльність підприємства і з врахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи (ревізор) складає програму ревізії. Робочий план включає перелік робіт, які підлягають виконанню під час ревізії, строки їх виконання та спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), термін закінчення ревізії. Після закінчення організаційної роботи на підприємстві ревізор розпочинає документальну і фактичну перевірки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дікань Л. В. Контроль і ревізія: Навч. посіб.- К: Центр навч. літри, 2004.-245 с

2.Мумінова-Савіна Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2004.- 268 с

3.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 р. № 996-IV (зі змінами і доповненнями) // Бух. облік і аудит.- 1999.-№ 6.-С. 9-13. 2. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит / Германчук П.К., Стефанюк І.Б., Рубан Н. І. та ін.- К: НВП "АВТ", 2004.-424 с-(Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).

4.Проведення документальної ревізії / Учеб. для вузів / Під ред.В.Я. Горфінкеля, В.А. Швандара - М.: Банки і біржі; ЮНИТИ, 2000

5. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: теорія, методика, практика: -Навч.-метод. посібник. - Л.: Камула, 2006.- 152

Размещено на Allbest.ru