Бюджетний дефіцит та методи його фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ СЕМЕНА КУЗНЕЦЯ

кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему:Бюджетний дефіцит та методи його фінансування

Студентки 2 курсу 5 групи

напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Д'яченко К.О.

Керівник к.е.н.,викл.Нєскородева І.І.

Члени комісії _к.е.н., доц. Нескородєва І.І.

к.е.н., викл._Гаврильченко О.В.

к.е.н.,доц.Тисячна Ю.С.

м. Харків - 2014 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ДЕФІЦИТОМ

1.1 Сутність та методи обліку бюджетного дефіциту

2. ВИДИ ТА ВПЛИВ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

3. ДЖЕРЕЛА, МЕТОДИ ФІНАНСУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ УЗГОДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ З ДЕФІЦИТОМ ТА ПРОФІЦИТОМ



ВСТУП

На сьогоднішньому етапі розвитку країн явище бюджетного дефіциту набуває все більшого поширення серед багатьох країн. Ця ситуація обумовлена неплатоспроможністю держав які розвиваються, а також і в розвинених країнах. Разом з тим, головним чинником виникнення дефіциту бюджету є перевищення доходів над видатками бюджету, що може бути зумовлено падіння ВВП, зниження ефективної діяльності підприємств, скорочення доходів бюджету внаслідок скорочення валютних надходжень, виникнення НС й таке інше. У процесі управління державою, кожен показник складової її бюджету є результатом взаємодії з іншими країнами, а також вміння мобілізувати власні ресурси для того, щоб зменшити дефіцит власного бюджету та покращення показників бюджету.

Велика частина видатків бюджету тісно пов'язана з виконанням держави економічної та соціальної функції, а саме: видатки на державні інвестиції, зовнішньоекономічну діяльність, соціальні виплати населенню, фінансування невиробничої сфери тощо. Тому особливо актуальним є пошук шляхів вдосконалення виконання держави її головних функцій для покриття дефіциту бюджету. Показники державного дефіциту бюджету перевищують аналогічні показники в інших країнах, тому постає завдання щодо розробки методів її фінансування.

Питанням бюджетного дефіциту приділяли увагу провідні економісти всього світу. Серед них такі відомі західні вчені, як Ш. Бланкарт, М. Блейер, Дж. Б`юкенен, В. Б`ютер, А. Вагнер, Б. Гербер, Е. Кардосо, Дж.М. Кейнс, П. Самуельсон, С. Сіманскі та інші.

Метою роботи є розроблення та обґрунтування концептуальних засад з причин виникнення бюджетного дефіциту та розроблення практичних рекомендацій щодо створення нових шляхів подолання бюджетного дефіциту.

У відповідності до визначеної мети поставлені наступні завдання:

з'ясувати сутність та проаналізувати основні методи обліку бюджетного дефіциту;

проаналізувати основні види та вплив бюджетного дефіциту на економіку;

оцінити основні джерела,методи фінансування та особливості узгодження бюджету з дефіцитом та профіцитом;

проаналізувати сучасний стан бюджетного дефіциту за 2009-2013 рік;

оцінити сучасний стан бюджетної безпеки;

з'ясувати основні причини виникнення та запропонувати нові шляхи подолання бюджетного дефіциту;

Об'єктом дослідження є бюджетний процесс в Україні.

Предметом дослідження є причини виникнення та методи фінансування бюджетного дефіциту.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи дослідження: структурно-логічний аналіз (при побудові логіки та структури дипломної роботи); метод економічного аналізу; метод групувань (при дослідженні питання класифікації бюджетного дефіциту); різноманітні прийоми статистичних методів, зокрема порівняння - при зіставленні фактичних даних за відповідні періоди; методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Методологічною основою дослідження слугували теоретичні положення економічної науки, численні праці українських та зарубіжних учених із питань бюджетного дефіциту, закони України та інші нормативно-правові акти.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ДЕФІЦИТОМ

1.1 Сутність та методи обліку бюджетного дефіциту

Розгортання світової фінансової кризи, спад світового господарства та економіки призвели до значних економічних проблем у країнах загалом і зокрема у державному бюджеті. Особливо це позначилось на тих напрямах складових фінансування бюджету, які донедавна мали достатній рівень фінансування та мали змогу стрімко розвивались. Адже дефіцит коштів бюджету здійснює значний вплив на функціонування економічної системи України загалом. Саме тому дослідження проблем виникнення бюджетного дефіциту набувають особливої актуальності. Звісно, робота з будь-яким проблемними аспектами повинна носити індивідуальний характер, але в основі її повинні бути якісь стандартні методики, сценарії та схеми, складені для тих чи інших випадків,адже кожна країна має власні особливості.

Подолання високого рівня дефіциту бюджету сприятиме появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечить економічну стабільність в країні. На сьогоднішній день, провідні економісти світу, велика кількість науковців займаються вивченням цієї проблеми, розробляють спеціальних теорії,методи та підходи обліку бюджетного дефіциту [1].

Зміст поняття «бюджетний дефіцит» є предметом багатьох наукових праць та інших методологічних видань. Так, науковці А. Вагнер [2], Ф. Нітті та М. І. Боголєпов [3],визначають бюджетний дефіцит, як перевищення видатків над доходами бюджету, яка призводить до позитивного бюджетного сальдо - це перевищення доходів над видатками(бюджетного профіциту) та негативного бюджетного сальдо (бюджетний дефіцит).

Формування і стан бюджету мають особливе значення для держави,фізичних та юридичних осіб, оскільки є системою всеохоплюваних

перерозподільних відносин. Сутність бюджетного дефіциту полягає у визначенні поняття «державний бюджет», задля аналізу його основних постулатів та місця бюджетного дефіциту в бюджеті. Державний бюджет характеризується з 5 основних позицій його визначення. Кожна з цих позицій має власні особливості визначення та характеристики [4]. Схематичне зображення позиції представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 - Основні визначення поняття «державний бюджет»

Державний бюджет характеризується з 5 основних позицій його визначення,а саме: як економічна категорія, як правова категорія, по матеріальному утриманню, по організаційній структурі, а також по формі. Кожна з цих позицій має власні особливості визначення та характеристики. Розглянемо їх більш детально [4].

Бюджет як економічна категорія становить сукупність економічних відносин між державою(з одного боку), фізичними та юридичними особами (з іншого) з приводу розподілу та перерозподілу ВВП, а в окремих випадках й національного багатства, з метою формування та використання централізованого фонду грошових коштів, які необхідні для виконання державою її функцій. Для стабільної економічної ситуації в країні характерним об'єктом розподілу та перерозподілу є ВВП. При кризовому стані в економіці об'єктом розподілу та перерозподілу виступає національне багатство. Наприклад, природні ресурси країни, матеріальні ресурси, золотовалютний запас країни та інше.

Бюджет як правова категорія становить нормативний документ, у якому надається розпис доходів та витрат бюджету. Наприклад, закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» [5].

Бюджет по матеріальному утриманню становить основний централізований грошовий фонд держави.

Бюджет по організаційній структурі представляє собою певну фінансову схему розподілу фінансів. Ця схема ілюструє значення бюджету як основного джерела державних фінансів та фінансової системи загалом. На рис.1.2 представлена основна схема складових фінансової системи.

Рис. 1.2 Схема основних складових фінансової системи

В даній курсовій роботі було запропоновано орієнтуватися на наступне визначення бюджетного дефіциту саме як економічної категорії - це сукупність економічних відносин між державою(з одного боку), фізичними та юридичними особами (з іншого) з приводу розподілу та перерозподілу ВВП, а в окремих випадках й національного багатства, з метою формування та використання централізованого фонду грошових коштів, які необхідні для виконання державою її функцій. Таке визначення бюджету дає змогу оцінити провідне місце бюджету в економіці будь-якої країни,а також місце кожного учасника його формування та перерозподілу.

Оскільки, головними складовими державного бюджету є доходи і видатки, то перевищення будь-якої складової у бюджеті призведе до відповідних наслідків. Кожна з цих складових бюджету поділена на два фонди: загальний і спеціальний. Залежно від співвідношення доходів і видатків бюджет може бути збалансованим, з дефіцитом або з профіцитом [6].

Нині не має єдиної точки зори щодо відносної оцінки стану бюджету. Разом з тим розповсюджені такі точки зору та бачення даної проблеми. Головні точки зору щодо оцінки стану бюджетного дефіциту представлені на рис. 1.3.

Рис. 1.3 Оцінки стану бюджетного дефіциту

Розглянемо кожну з цих складових більш детально, спираючись на 72

статтю Бюджетного Кодексу України.

I) Відносно збалансування бюджету - протиставляють такі думки:

- рівність доходів та видатків є найбільш доцільним та обґрунтованим станом бюджету, у стані якого усі видатки мають відповідний рівень фінансування;

- баланс бюджету не завжди є ознакою здорової, динамічно розвиненої економіки, адже навіть для високорозвинених країн характерне невелике значення бюджетного дефіциту.

Проте, згідно зі ст. 95 Конституції України «держава прямує до збалансування бюджету». Будь - яка країна, місто чи регіон повинні ставити перед собою саме цю мету та намагатися знайти шляхи її досягнення [6].

II) Відносно бюджетного профіциту:

- перевищення доходів над видатками означає економічну та фінансову стабільність в державі;

- бюджетний дефіцит не може розглядатися як позитивний результат фінансової діяльності держави,оскільки його наявність означає вилучення державою зайвих коштів, які могли бути використані ефективніше суб'єктами господарювання та населенням.

III) Відносно бюджетного дефіциту переважають такі точки зору:

- бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, гальмує соціальний розвиток держави; бюджетний дефіцит характеризується як ніщо інше, як «зло», - це негативна точка зору економістів неокласичного напрямку,на їхній погляд, хронічний дефіцит неминуче потребує більш високих податків у майбутньому, що рівноцінно перекиданню поточного часу на майбутні покоління;

- прихильники концепції дефіцитного фінансування бюджетних видатків вважають, що дефіцит не є деструктивним чинником та не становить загрози для національної економіки, оскільки усі видатки здійснюються на території даної країни та сприяють росту його добробуту. Якщо дефіцит зосереджений у бюджеті розвитку, в цьому разі ріст його рівня може призвести до інвестиційного та інноваційного розвитку. Окрім того, дефіцит бюджету,згідно з неокласичною теорією, означає збільшення доходів

одержувачів бюджетних коштів, що призводить до підвищення купівельної здатності населення та,як наслідок, розширення національного виробничого зросту виробництва і зросту податкових надходжень;

3) бюджетний дефіцит не можливо оцінювати рівнозначно - не правильно вважати його негативним явищем так само, як і стверджувати, що він зовсім нешкідливий. Тобто, дефіцит бюджету може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, бюджетний дефіцит може призвести до росту розмірів державного кредиту та державного боргу, а з іншої - при правильним та ефективним використанням коштів - забезпечити оживлення економіки країни [7, с. 201].

Слід відзначити, що бюджетний дефіцит не означає не збалансування бюджету,оскільки не збалансування бюджету та дефіцит - це різні речі. Для покриття бюджетного дефіциту передбачають відповідні джерела його фінансування та він становиться збалансованим. Не збалансування бюджету означає відсутність відповідних джерел фінансування видатків, що є неприпустимим, оскільки, стає не зрозумілим що потрібно фінансувати, а що ні.

Існує 2 основних підходи до визначення бюджетного дефіциту:

- дефіцит визначається як перевищення видатків над доходами;

- дефіцит визначається як підсумок операцій держави з фінансовими активами та зобов'язаннями.

До 2003 року включно дефіцит бюджету визначався як різниця між доходами та витратами. Починаючи з 2003 року величина дефіциту бюджету в Україні розраховується як різниця між доходами та видатками(з урахуванням сальдо операцій кредитування) [8].

Основні відмінності у визначення величини дефіциту стосуються відмінностей у відображення окремих операцій, зокрема:

– кредитування з бюджету;

– надходження від приватизації;

– пенсіонні відрахування та виплати пенсій;

– відображення фінансових деривативів.

Тобто, при визначення величини дефіциту потрібно не брати в урахування окремі операції, які прописані у бюджеті.

На підставі цього існують 2 головних методи відображення операцій в бухгалтерському обліку: при надходженні чи сплаті коштів (касовий метод) та під час безпосереднього здійснення операцій незалежно від того, опосередковані вони рухом коштів або ні(метод нарахувань). Переважно більша кількість імпортних та експортних операцій використовують саме касовий метод.

Велике значення для адекватної та обґрунтованої оцінки величини бюджетного дефіциту є розрахування його відносних показників [9]. Найбільш поширені серед них представлені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Відносні показники бюджетного дефіциту

Номер	Назва показника	Формула
1	2	3
1	відношення бюджетного дефіциту до величини його валового внутрішнього продукту, %
2	відношення бюджетного дефіциту до величини доходів бюджету, %
3	відношення бюджетного дефіциту до величини витрат бюджету, %;
4	визначення величини дефіциту без урахування у складі доходів надходжень у вигляді трансфертів (доцільний для розрахування виключно окремих бюджетів - державного або місцевого та не доцільний для зведеного бюджету)
5	визначення величини дефіциту, розрахованого без урахування у складі витрат бюджету платежу, пов'язаних з обслуговування державного боргу
Закінчення таблиці 1.1.
6	визначення величини дефіциту, розрахованого без урахування у складі доходів бюджету надходжень разового характеру

Визначення дефіциту як підсумку операцій держави з фінансовими активами та зобов'язаннями широко використовується у розвинених країнах, зокрема в Європейському Союзі. Маастрихтська угода, підписана 7 лютого 1992 року в місті Маастрихт(Нідерланди) між учасниками Європейського суспільства, одним із умов для учасників союзу визначив значення дефіциту державного бюджету на рівні 3% від валового внутрішнього продукту.

Бюджетний дефіцит в Україні розраховується окремо для Державного бюджету, місцевих бюджетів та Зведеного бюджету. Головними причинами, які спотворюють реальний стан бюджетного дефіциту в Україні є:

а) кредиторська заборгованість бюджетних установ;

б) заборгованість бюджету з відшкодування податків на додану вартість;

в) урахування у складі доходів бюджету джерела його фінансування;

г) наявність переплачування по обов'язковим платежам в бюджет.

Таким чином, питання щодо точної оцінки стану бюджетного дефіциту залишається й досі відкритим та потребує значних досліджень з боку держави.



2. ВИДИ ТА ВПЛИВ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

Бюджетний дефіцит має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків. Сучасна фінансова наука передбачає наступну класифікацію видів бюджетного дефіциту та представлено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Класифікація видів бюджетного дефіциту

Номер	Назва виду бюджетного дефіциту	Підвиди бюджетного дефіциту
1	2	3
1	По рівню в бюджетній системі	Дефіцит державного бюджету
		Дефіцит державного (федерального) бюджету
		Дефіцит бюджету членів федерацій
		Дефіцит місцевого бюджету
2	По складовим фонду бюджету	Дефіцит загального фонду
		Дефіцит спеціального фонду
3	По формі виявленню	Відкритий дефіцит
		Прихований дефіцит
4	По причинам виникнення	Вимушений дефіцит
		Свідомий дефіцит
5	По спрямуванню коштів	Активний дефіцит
		Пасивний дефіцит
6	В залежності від терміну дії	Стійкий дефіцит
		Тимчасовий дефіцит

Розглянемо кожний з видів бюджетного дефіциту більш детально.

По рівням в бюджетній системі: дефіцит державного бюджету та дефіцит місцевого бюджету( характерно для унітарних держав); дефіцит державного(федерального)бюджету, дефіцит бюджету членів федерацій та дефіцит місцевого бюджету (характерно для федеративних країн).

По складовим фонду бюджету розрізняють дефіцит загального та спеціального фонду. Бюджетний кодекс України визначає як загальний порядок утвердження бюджету з дефіцитом (профіцитом) так й особливості утвердження дефіциту(профіциту) по фондам [10].

По формі виявлення розрізняють відкритий та прихований бюджетний дефіцит.

Відкритий дефіцит - це офіційно визнаний у відповідному документі стан бюджету(наприклад, «Закон України про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет»).

Прихований дефіцит - це офіційно не визнаний у відповідному документі стан бюджету(наприклад, «Закон України про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет»). Оскільки цей вид дефіциту офіційно не визнається, його наявність можливо виявити ґрунтовного аналізу відповідного бюджету. Він виникає як результат:

- перевищення доходів бюджету, у тому числі в результаті включення в їхній склад невизначеної суми надходжень;

– включення в доходи бюджету джерела його фінансування.

Перевищення планових показників доходів бюджету може бути пов'язане з недостатньою обґрунтованістю існуючих методів планування доходів, постійними змінами законодавства, яке регулює порядок стягання бюджетних платежів, існування великої кількості пільг, вплив яких не завжди можливо рівнозначно оцінити, наявність найпростіших помилок, які існували в процесі бюджетного планування й таке інше.

Прихований дефіцит надзвичайно негативне явище, яке впливає та тягне за собою низку важкостей з виконанням державними або місцевими органами влади покладених на них зобов'язань внаслідок фіктивності певної частини доходів, потреба в корегуванні об'єму запланованих витрат або потребує перегляду граничних показників дефіциту та пошук нових джерел фінансування дефіциту [11, c. 174].

По причинам виникнення розрізняють вимушений та свідомий дефіцит бюджету. фінансування бюджетний дефіцит профіцит

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком обмеженості фінансових ресурсів держави в умовах економічної та фінансової кризи. У ситуації, коли надходження коштів в бюджет при умові згортанні діяльності базових галузей та уповільнення або навіть припинення існування підприємств, держава не може суттєво зменшити об'єм існуючих соціальних гарантій,

програм підтримки окремих галузей на які починають зазіхати усе більша частина фізичних та юридичних осіб.

Більш того, для збереження власних стратегічних об'єктів, недопускання посилення соціального напруження в країні держава може уживати відповідні заходи підтримки. Саме ці обставини змушують приймати бюджет з дефіцитом.

Свідомий бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної фінансової політики держави, яка свідомо обмежує існуючий рівень оподаткування та об'єми позик, затверджує бюджет з дефіцитом в очікуванні, що надані послаблення в частині оподаткування обернуться ожвавленням економіки, зростом доходів господарюючих суб'єктів та їхніх власників, найманих працівників, а як результат цього - самої держави.

Тобто, якщо вимушений дефіцит має місце в умов незадовільного стану економіки країни, то вимушений - переважно спостерігається у країнах з задовільною економічною ситуацією.

По спрямуванню коштів розрізняють активний та пасивний дефіцит.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестиційно-інноваційний розвиток економіки. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується витрачанням на поточні потреби: надання соціальних трансфертів, виплата заробітної плати, сплата комунальних послуг та енергоносіїв й таке інше.

В залежності від терміну дії розрізняють стійкий дефіцит бюджету, який має місце в довгостроковому періоді та тимчасовий дефіцит, який виникає періодично та є наслідком касових розривів при виконанні бюджету або непередбачуваних подій та обставин [12].

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Як було зазначено раніше, бюджетний дефіцит може мати й позитивні риси для економіки. Умови виправдання та заохочення бюджетного дефіциту представлені у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Умови виправдання та заохочення бюджетного дефіциту

Назва	Умови виправдання та заохочення	Приклад
1	2	3
1	Існування дефіциту в межах об'єму бюджетних інвестувань	«Золоте правило державних фінансів»
2	Використання дефіциту як джерела боротьби з надвиробництвом шляхом забезпечення відповідно високого рівня платоспроможного попиту та досягнення повної зайнятості	Концепція Кейнса
3	Використання дефіциту як засобу вирівнювання циклічного розвитку економіки	В період спаду об'єм бюджетного фінансування зростає та виникає дефіцит, в період зросту об'єм бюджетний фінансувань зменшується й виникає бюджетний профіцит
4	Виникнення дефіциту як другорядного наслідку в умовах реалізації основних завдань державної політики	Підтримка цінової стабільності та забезпечення повної зайнятості населення

Ще одними прикладами позитивного впливу дефіциту є економіка країн, у яких добре розвинений ринок державних цінних паперів величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому(характерний ефект «Робін Гуду») [13]. Економіка цих країн спрямована тільки на прийняття бездефіцитного бюджету,адже, отримане значення бюджетного дефіциту/профіциту обов'язково спричинить витрати в майбутньому.

Іноді утворення дефіциту в країні може бути спричинене непередбаченими подіями або обставинами. Звертаючись до бюджетної класифікації, таким прикладом є стійкий дефіцит бюджету, що має місце в довгостроковому періоді та тимчасовий дефіцит, який викликаний непередбачуваними обставинами або тимчасовими касовими розривами. У цей період держава вживає відповідні заходи та методи подолання існуючої ситуації.

Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо [14].

Наявність бюджетного профіциту також своєрідно впливає на економіку країни. Він є дуже рідким станом економіки для країн, адже постійна економічна не стабільність, різні політичні та надзвичайні ситуації, збільшення державного боргу постійно потребують відповідних джерел фінансування [15, c 360]. Якщо ж в країнах існує бюджетний профіцит, то фінансування відповідних ланок бюджету може призвести до нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, збільшення продуктивності праці, створення нових технологій(наприклад, якщо було зроблено інвестування в розвиток наукової діяльності) й таке інше. До негативних наслідків відноситься високе значення податків серед населення, яке вони могли використати для задоволення своїх потреб.

Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту, які також по-різному впливають на економіку, а саме: структурний та циклічний.

Структурний дефіцит - ілюструє якими повинні бути доходи, видатки та дефіцит при потенційнім об'ємі національного виробництва(при суттєвій схемі оподаткування в умовах повторної зайнятості);

Циклічний дефіцит - характеризує вплив циклічних коливань на доходи, видатки та дефіцит і визначається як різниця між фактичним та структурним дефіцитом [16].

Сучасний стан економіки України знаходиться в дуже тяжкому стані,адже економічний спад і інфляція є прямим наслідком кризового стану господарства, а весь бюджетний дефіцит можна охарактеризувати як структурний. Рекомендоване Верховною Радою нормативне значення показника в межах 3% на 2014 рік буде значно більше [17]. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ,створення чіткої і обґрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблення у відповідності з нею бюджетну стратегію.



3. ДЖЕРЕЛА, МЕТОДИ ФІНАНСУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ УЗГОДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ З ДЕФІЦИТОМ ТА ПРОФІЦИТОМ

Державні позики ілюструють взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами. Фінансова політика уряду кожної країни щодо подолання бюджетного дефіциту повинна бути виважена і спрямована на збільшення доходної та зменшення видаткової частин бюджету держави.

Теорія фінансів визначає два основні джерела покриття (фінансування) бюджетного дефіциту: державні позики і емісія грошей. Економічно виправданим і доцільним для вживання вважаються державні позики,адже, забезпечуючи вирішення проблеми балансування бюджету, позики супроводжуються значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового звернення країни в порівнянні з грошовою емісією,яка може спричинити інфляцію в країні [18].

Спираючись на частину 1 статтю 15 Бюджетного кодексу України джерела фінансування бюджетного дефіциту представлені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 - Основні джерела фінансування бюджетного дефіциту

Номер	Характеристика
1	2
1	Засоби від державних (місцевих) запозичень
Закінчення таблиці 1.4.
1	2
2	Засоби від приватизації державного майна (включає інші надходження, які безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) відносно Державного бюджету
3	Повернення бюджетних коштів з депозитів і надходження в результаті продажу / пред'явлення цінних паперів
4	Вільний залишок бюджетних коштів

Розглянемо кожне з джерел фінансування дефіциту бюджету та його особливості окремо.

Право на здійснення місцевих позик мають певні суб'єкти. Ці позики будуть здійснюватися в межах, які зазначені в рішенні «Про державний бюджет», а саме:

1) по внутрішнім позикам: міські ради та верховна рада АРК;

2) по зовнішнім позикам, зокрема отримання кредитів від міжнародних фінансових організацій: усі міські ради;

3) інші зовнішні позики - міські ради з чисельністю населення більш ніж 300 000 осіб;

4) від приватизації державного майна: на підставі «Закону України про приватизацію державного майна» № 2163- XII від 4 березня 1992 року - прописано порядок розміщення тимчасово вільних коштів з ЄКС(Єдиного Казначейського Рахунку) шляхом придбання облігацій внутрішніх позик; проілюстровано порядок розміщення тимчасово вільних коштів ЄКС та засобів на депозитних рахунках [19].

Державні позики є взаємними відносинами між державою як позичальником(з одного боку) та юридичними і фізичними особами, урядами інших країн, міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами(з іншого) в процесі фінансування державних витрат. Ці операції є складовою частиною механізму керування відповідного бюджету, а також дає змогу отримання додаткових доходів бюджету.

Засоби від приватизації державного майна, який в тому числі знаходиться в державній власності, на якій розташовано об'єкт для приватизації на користь фізичних або юридичних осіб можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163 - ХІІ від 4 березня 1992 року [19]. До цього джерела фінансування також відносяться інші надходження, які безпосередньо пов'язані з нарахування в Державний бюджет України у якості джерела фінансування.

Повернені кошти з депозитів та отримані кошти від продажу або пред'явлення цінних паперів є засобами єдиного казначейського рахунку. Порядок розміщення цих тимчасово вільних засобів і засобів від валютних рахунків державного бюджету на депозитних рахівницях здійснюється шляхом придбання облігацій. Загальний порядок їх здійснення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 6 від 12 січня 2011 року [20].

Ще одним джерелом фінансування бюджетного дефіциту може виступати вільний залишок бюджетних засобів. Проте, його потрібно відрізняти від оборотного залишку бюджетних коштів.

Вільний залишок бюджетних коштів визначається як перевищення залишків загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду.

Оборотний залишок бюджетних коштів - це частина залишку загального фонду відповідного бюджету, який створюється для покриття тимчасових касових розривів [21]. Нормативне значення цього показника встановлюється у розмірі не більш ніж 2% від планових витрат загального фонду бюджету та затверджується в законі «Про Державний бюджет України».

Для покриття дефіциту за допомогою державних позик здійснюється таким чином, щоб на кінець року сума державного боргу не перевищувало граничне значення показника, який встановлений «законом України про державний бюджет». Станом на 2014 рік значення цього показника не повинно перевищувати 585,5 млрд. грн. [22].

На відмінну від представників класичної економічної теорії, більша частина сучасних економістів переконана, що державна політика повинна бути спрямована на регулювання розмірів дефіциту бюджету та зменшення обсягів зовнішнього та внутрішнього боргу. Саме тому питання щодо фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних засобів та методів. Основні методи фінансування представлені на рис. 1.4.

Кожен з цих методів фінансування має власні особливості та спричиняє різні наслідки на стан економіки країни. Розглянемо їх більш детально.

Кредитно-грошова емісія(монетизація) пов'язана з випуском в обіг додаткової маси грошей для фінансування саме бюджетного дефіциту [23]. Унаслідок випуску додаткової маси грошей в обіг, держава може отримати дохід від додаткового друкування грошей у вигляді сеньйоражу, але безконтрольна емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, спричиняє тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин.

Рис.1.4. Методи фінансування бюджетного дефіциту

У короткостроковому періоді ні швидкість обігу грошей, ні динаміка не зможуть компенсувати приріст грошової маси. У цьому випадку найшвидше реагують ціни, зростання яких не можливо уникнути. Так запускається механізм інфляції. Після утворення такої ситуації, у країні зростає своєрідний інфляційний податок, що виникає шляхом перерозподілу частини їх доходів на користь держави через які ціни зростають. Інфляційний податок -- це втрата значної частини капіталу населення внаслідок інфляції. Такий метод фінансування є найбільш простішим але водночас й найбільш ризиковим розв'язанням проблеми.

Ще одним шляхом покриття бюджетного дефіциту є боргове фінансування, яке здійснюється за рахунок державних запозичень, а також випуску та реалізації державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому ринках за визначених умов. Боргове фінансування витісняє частину інвестицій із виробничого процесу, зумовлює зменшення чистого експорту, збільшенню ринкової ставки відсотка і зниження споживчих видатків [24, c. 124].

Покриття дефіциту за рахунок цінних паперів зменшують кількість грошових коштів населення та фінансових ресурсів підприємств, зокрема комерційних банків, які у зв'язку з цим виконують менше активних операцій,а саме обсяги кредитних та інвестиційних проектів. Грошовий ринок реагує на підвищення попиту на гроші зростанням відсоткової ставки, що призводить до скорочення приватних інвестицій та виникнення так званого ефекту витіснення. Цей ефект характеризується тим, що чим більше значення рівня дефіциту, тим вищий обсяг заощаджень, який використовується з метою фінансування державних видатків і тим меншою є величина коштів, доступних для фінансування інвестицій.

Отже, розширення масштабу використання державних цінних паперів для покриття бюджетного дефіциту має неоднозначний вплив на економіку. По-перше, цей процес зумовлює витіснення значної частини інвестицій із виробничого процесу фізичних осіб та юридичних осіб. Сьогоднішній рівень економіки України як ніколи раніше потребує залучення додаткових інвестицій. По-друге, посилюється фінансова дестабілізація, оскільки державні цінні папери стають вагомим сегментом грошового ринку, який не залишає можливостей для спрямування капіталу в менш прибуткові, але вкрай необхідні для суспільства галузі економіки.

Третім методом фінансування бюджетного дефіциту є упровадження зваженої податкової політики. Збільшення податкових надходжень призводить до порушення можливості накопичення заощаджень та інвестицій, уповільнює економічне зростання, а також зменшує податкову ставку та унеможливлює розширення бази оподаткування. Прикладом зв'язку податкового тиску та обсягу податкових надходжень до бюджету ілюструє крива Лаффера. Ця крива ілюструє пряму залежність між прогресивністю оподаткування та доходами бюджету.

Аналізуючи криву Лаффера, можна зробити висновок, що підвищення податків до певного рівня (а саме до 50 %) сприяє збільшенню доходів бюджету до максимального рівня, подальше збільшення ставок оподаткування зумовлює падіння податкових надходжень до бюджету, оскільки сприяє падінню ділової активності в країні: немає сенсу працювати, якщо відбирають більше ніж половину заробленого. Отже, податковий тиск у розмірі більшому ніж 50 % призводить до того, що податкові надходження починають зменшуватися й прямувати до нульової відмітки.

Оподаткування у розмірі 75 % дає такий самий обсяг надходжень до бюджету, як і оподаткування у розмірі 35 %. Тому недоцільно збільшувати податковий тиск на платників податків, адже це спричинить тільки ухилення від оподаткування та збільшення розвитку «тіньової» економіки. На Заході оподаткування понад 50 % називається забороненою зоною оподаткування [25].

Отже, одним з головних завдань фінансової науки є розроблення таких податкових концепцій, які дозволили б визначити економічно оптимальний і соціально справедливий рівень оподаткування, який буде достатнім для фінансування державних функцій та не перешкоджав стимулам інвестування і мотивацій до праці.

Якщо бюджетний дефіцит відкритий - тобто, офіційно визнаний у відповідному документі стан бюджету(наприклад, «Закон України про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет») він може затверджуватися як з дефіцитом, так й з профіцитом за відповідних умов.

Загальний фонд бюджету - це складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, визначені законом про бюджет для забезпечення фінансовими ресурсами загальних витрат з бюджету, здійснення яких передбачається за рахунок надходжень до загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів, які провадяться за рахунок відповідних надходжень. Спираючись на статтю 72 Бюджетного Кодексу з'ясуємо умови утвердження дефіциту та профіциту по загальному та спеціальному фонду [6]. Особливості утвердження бюджету з дефіцитом або профіцитом в розрізі по фондам представлено у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Особливості утвердження бюджету з дефіцитом або профіцитом

Фонд	Джерела покриття	Спосіб затвердження
1	2	3
Дефіцит загального фонду	використання вільного залишку бюджетних коштів	внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період
Дефіцит місцевого бюджету по спеціальному фонду	залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду, крім власних надходжень бюджетних установ	внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період
Профцит місцевого бюджету по загальному фонду	спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками, а також встановлення розміру оборотного залишку бюджетних коштів	внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період
Профцит місцевого бюджету по спеціальному фонду	погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів

Після утвердження бюджету з дефіцитом або профіцитом, керуючись відповідними статтями Бюджетного Кодексу України бюджети подаються в спеціальні органи управління. Розглянемо їх більш детально.

Згідно із ч. 4 ст. 80 БК України річний звіт про виконання місцевого бюджету подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної місцевої ради або сільським головою (якщо відповідний виконавчий орган не створено згідно із законом) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду (тобто звіт має бути до 1 березня року, наступного за звітним) [6].

Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, комісією з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради, після чого відповідні місцеві ради затверджують річний звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.

У частині 2 ст. 78 БК передбачено можливість затвердження місцевого бюджету з дефіцитом та профіцитом за спеціальним фондом. З дефіцитом місцевий бюджет може затверджуватися у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ [6].

До останніх належать кошти, отримані бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації продукції чи майна та іншої діяльності. Затвердження місцевого бюджету з дефіцитом за спеціальним фондом відбувається шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період. Затвердження місцевого бюджету з профіцитом за спеціальним фондом можливе лише у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.

У ч. 1 ст. 72 БК України закріплюється також можливість прийняття місцевих бюджетів з профіцитом по загальному фонду. Така можливість реалізується шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого бюджету за попередній бюджетний період. Згідно з частиною 1 коментованої статті, місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом лише у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів [26].

У підсумку зазначимо, що проблеми пов'язані з бюджетним дефіцитом й надалі залишаються відкритим. В Україні з кожним роком отримується все більший показник дефіциту та рівня заборгованості перед іншими країни через постійне взяття позик. Вирішення цього питання потребує багато часу та зусиль не тільки з боку держави проте й з боку населення.

Розвиток нових методів прогнозування дає змогу дати приблизні прогнози та дати оцінку стану дефіциту станом на майбутній рік. Потрібно систематично перевіряти основні положення нововведеної політики, аналізувати її ефективність, а також розробляти нові доповнення до введених заходів.

З метою підвищення надійності та стабільності економічної ситуації, захисту населення і зменшення обсягів боргу та розміру дефіциту проводиться класифікація різних видів дефіциту та розробляються нові методи його подолання.

Размещено на Allbest.ru