Вкладання коштів вітчизняних інвесторів в іноземні цінні папери

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

Інвестиційна асинхронність, яка має місце на сучасному етапі розвитку світової економіки, характеризується концентрацією певного обсягу інвестиційних ресурсів в одних країнах та виникненням їх дефіциту - в інших. Таке становище в поєднанні з намаганням забезпечити вищу прибутковість вкладення капіталу є однією з основних причин міжнародного руху капіталу. А це означає, що кожна національна економіка володіє певним обсягом інвестиційних ресурсів, що складаються з її власних та міжнародних інвестицій і можуть використовуватись як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. інвестиція фінансовий валютний цінність

Міжнародні інвестиції включають: іноземні інвестиції - вкладення іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій в об'єкти інвестування на території даної країни; та зарубіжні інвестиції - вкладення в об'єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (придбання цінних паперів зарубіжних компаній, майна тощо).

В широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції реалізація яких передбачає взаємодію учасників, котрі належать до різних держав (резидентів та нерезидентів стосовно конкретної країни).

Метою даної роботи є опис процесу співпраці з іноземними компаніями шляхом купівлі їх цінних паперів. Для цього необхідно виконати два завдання.

По-перше необхідно дослідити законодавчу базу України. Тобто дати відповідь на питання: чи дозволяє чинне українське законодавство фізичним особам - резидентам України володіти валютними цінностями за кордоном і здійснювати інвестування за кордон для придбання у власність валютних цінностей.

По-друге освітити питання практичного характеру, пов'язані з придбанням фізичною особою - резидентом України у власність валютних цінностей - акцій нерезидента за кордоном.

Інвестори завжди прагнуть збільшити свої статки. Проте на ринку дедалі складніше знайти високодоходні галузі для інвестування. У свій час привабливим ринком для інвестицій вважався ринок нерухомості, проте всьому існує межа, досягнення якої ставить під сумнів отримання істотного доходу від інвестицій. Розвиток фінансових ринків дещо розширив інструменти і способи вкладення грошей. Привабливість вітчизняного фондового ринку з кожним роком зростає, проте масове рейдерство, перерозподіл власності між олігархічними кланами, а також політична ситуація в країні не дозволяють інвестору бути упевненим у завтрашньому дні. З огляду на невизначеність вітчизняного фондового ринку юридичні і фізичні особи звертають увагу на акції зарубіжних компаній, до того ж представництва цих компаній в Україні самі намагаються сприяти цьому.

Отже, можна сказати, що об'єктом даної роботи виступають зарубіжні інвестиції. При цьому предметом буде процес здійснення інвестицій вітчизняним інвестором за кордон.

ВКЛАДАННЯ КОШТІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ІНВЕСТОРІВ В ІНОЗЕМНІ ЦІННІ ПАПЕРИ

Інвестиція за кордон -- це господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Не є інвестиціями операції резидентів із перерахування коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з їх кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організацій та установ, включаючи оплату участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо, страхових та медичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках. Порядок здійснення вищезазначених операцій визначається іншими нормативними документами Національного банку України.

До інвестиційної діяльності не належить також створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями.

Під об'єктом інвестиції слід розуміти будь-яке майно, в тому числі основні фонди, нематеріальні активи, корпоративні права, цінні папери та їх похідні.

Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Капітальна інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання об'єктів нерухомого майна, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Фінансова інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції -- це господарська операція, яка передбачає внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельні інвестиції -- це господарська операція, що передбачає придбання цінних паперів, їх похідних та фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Реінвестиція -- це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Суб'єктами інвестиції є резиденти:

-- юридичні особи;

-- фізичні особи, які в установленому законодавством України порядку визнані суб'єктами підприємницької діяльності;

-- фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Усі доходи (прибутки), одержані від здійснення інвестицій за кордоном, підлягають перерахуванню в Україну, а також декларуванню згідно зі встановленим порядком.

Під індивідуальною ліцензією Національного банку України на здійснення інвестиції слід розуміти належним чином оформлений письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення конкретним резидентом конкретної інвестиції. Для здійснення усіх видів інвестицій (незалежно від строків та сум) резидентам потрібно обов'язково попередньо одержати ліцензії. Здійснення резидентами інвестицій без одержання ліцензії тягне за собою відповідальність.

Порядок здійснення фінансових інвестицій, тобто придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів, і капітальних інвестицій (тобто придбання об'єктів нерухомого майна, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації) регулюється Інструкцією НБУ «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій закордон», затвердженою постановою Правління НБУ від 16 березня 1999 р. № 122 (далі - постанова № 122) (поточна редакція від 05.11.2013).

Спершу визначимося з дефініцією терміна «валютні цінності». Відповідно до ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (далі - Декрет № 15-93) (поточна редакція від 11.08.2013) валютні цінності це: валюта України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта; платіжні документи і інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові і банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Крім того, акції іноземних підприємств не входять до переліку видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою ВРУ «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. № 2471-XII. Акції підлягають захисту за ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Згідно з вказаною статтею «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном». Цивільне законодавство України наділяє фізичних осіб право- і дієздатністю мати у власності і придбавати у власність майно, до якого належать і акції.

Отже, чинне законодавство не забороняє придбавати акції нерезидентних компаній і фізична особа - резидент України має право придбати валютні цінності, зокрема акції, у власність, виражені як у валюті України, так і в іноземній валюті.

Придбати у власність акції, які знаходяться за кордоном, можна кількома способами. Ми зупинимося на розгляді двох варіантів: укладення договору купівлі-продажу та договору дарування акцій, емітентом яких є нерезидент.

Почнемо з першого варіанта - укладення договору купівлі-продажу акцій, емітентом яких є нерезидент. Операція з придбання акцій, емітованих нерезидентом, підпадає під регулювання пп. «е» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, згідно з яким здійснення інвестицій за кордон шляхом придбання корпоративних прав розглядається як фінансова інвестиція за кордон, що вимагає отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Отримання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон регулюється постановою № 122. Для отримання ліцензії фізична особа, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (СПД), повинна подати у відповідне територіальне управління НБУ (за місцем реєстрації в податковому органі як платника податків) такі документи:

1) заява встановленої форми;

2) нотаріально завірені копії угод (контрактів) з іноземними партнерами про здійснення фізичною особою інвестиції (мовою оригіналу, а також завірений переклад російською або українською мовами) з обов'язковою вказівкою банківських реквізитів сторін;

3) легалізовану копію документа про реєстрацію об'єкта інвестиції за кордоном (витяг з торгового, банківського, судового реєстру тощо) і його засновницьких документів;

4) відомості про назву банку-нерезидента і його місцезнаходження, реквізити розрахункового рахунку, на який здійснюватиметься переказ валютних коштів (довідка з банку);

5) документ, який підтверджу внесення плати за видачу ліцензії.

Якщо законодавством країни інвестицій передбачений інший порядок реєстрації об'єкта інвестиції (тобто спочатку потрібний переказ коштів, а після їх внесення здійснюється реєстрація об'єкта інвестиції), що підтверджується відповідним легалізованим документом, то розгляд документів резидента може здійснюватися без надання згаданих документів. При цьому НБУ у виданій резиденту ліцензії визначає порядок надання в НБУ документів, які підтверджують реєстрацію об'єкта інвестиції (після дозволеного ліцензією переказу коштів за кордон). Офіційний термін отримання ліцензії становить близько 40 днів, якщо не потрібно надавати додаткові або уточнювальні документи.

Слід звернути увагу, що сума інвестиції у вигляді наявної іноземної валюти, вивезеної власником ліцензії через митний кордон України, разом із витратами на перебування за кордоном не може перевищувати загальних розмірів, визначених нормативними актами, які регулюють порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України. Видана ліцензія під час митного оформлення наявної іноземної валюти, яка вивозиться через митний кордон України, не замінює дозвіл про вивіз за кордон іноземної валюти грошовою готівкою (чеками).

Після отримання ліцензії можна переказувати грошові кошти для оплати акцій, при цьому термін, упродовж якого такий перелік повинен бути здійснений, указується в самій ліцензії.

Розглянемо тепер варіант переходу права власності на акції, емітовані нерезидентом, шляхом укладення договору дарування. Ця операція виглядає таким чином. Компанія ухвалює рішення про дарування акцій громадянину України. На території України (якщо підписання відбуватиметься в Україні) у нотаріуса оформляється дарування, де однією стороною виступає фізична особа - громадянин України, а іншою - представник нерезидентної компанії, що діє на підставі виданої йому від компанії довіреності.

До 2005 р. відповідно до перехідних положень ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-IV (далі - Закон № 889-IV) подарунки фізичним особам не підлягали оподаткуванню, при цьому ніякий податок не стягується, якщо за завірення договору дарування сплачується державне мито у розмірі 1%. З 2005 р. і дотепер відповідно до пп. 4.2.3 Закону № 889-IV у дохід включаються суми (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами ст. 14 зазначеного Закону. Оподаткування подарунків здійснюється за правилами, встановленими для оподаткування спадщини, тобто відповідно до ст. 13 Закону № 889-IV. Ця стаття встановлює різні ставки оподаткування - від нульової до ставки у розмірі 5%, 15% і 30% у випадку отримання подарунка від дарувальника -нерезидента, при цьому пільги зберігаються лише стосовно подружжя (п. 14.2 Закону № 889-IV).

Як бачимо, отримавши в дар майно, фізична особа буде зобов'язана сплатити податок, тоді як формально фізична особа не несе витрати на придбання такого майна. Ліцензії НБУ на здійснення вказаної операції не вимагається: «індивідуальна ліцензія потрібна на здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів й інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як подарунок або в спадщину» (пп. «е» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93).

Після чого вже за кордоном вносяться відповідні зміни в засновницькі документи, реєстр компаній, де вказується новий засновник. Новому власнику переходять на праві власності акції компанії.

Новий засновник (громадянин України) відповідно наділяється правом на отримання дивідендів. Відповідно до Закону № 889-IV отримання дивідендів з акцій нерезидентної компанії визнається отриманням доходу фізичною особою - громадянином України з джерелом походження за межами України. Цей дохід включається в сукупний річний оподатковуваний дохід і є об'єктом оподаткування за ставкою 15%.

Можливо, відповідно до законодавства країни, в якій зареєстрована нерезидентна компанія, під час нарахування і виплати дивідендів з фізичної особи - громадянина України буде утриманий податок із дивідендів. У такому випадку сума, яка буде сплачена за кордоном, за умови надання відповідних документів до українських податкових органів, буде зарахована, відтак, зменшиться сума, що підлягає сплаті в Україні.

По закінченні звітного періоду фізична особа подає до податкових органів декларацію про дохід, де вказує отримані нею дивіденди (щорічна декларація про доходи), а також інформацію про наявні валютні цінності за кордоном.

У принципі можна не одержувати дивіденди. Зробити це просто - нерезидентна компанія повинна ухвалити рішення про те, що весь отриманий дохід компанії (зокрема і та частина, яка може бути нарахована у вигляді дивідендів і виплачена фізичній особі - резиденту України) буде спрямована на поповнення обігових коштів компанії. Таке рішення оформляється протоколом за підписом директора нерезидентної компанії.

Проте в цьому випадку має місце реінвестиція - інвестування засобів, отриманих у вигляді прибутку і інших видів доходів від раніше зробленої інвестиції. Окрім цього, відповідно до постанови № 122 весь дохід, отриманий від здійснення інвестицій за кордон, підлягає перерахуванню до України, а також декларуванню відповідно до встановленого порядку. Так, аби реінвестиція була визнана легітимною, слід внести відповідні зміни і доповнення у вже отриману ліцензію на інвестиції за кордон.

Декларування валютних цінностей суб'єктами підприємницької діяльності, доходів і майна, які належать резиденту, але знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально за формою, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 р. № 207. Декларація подається до органів податкової служби в терміни надання квартальної або річної бухгалтерської звітності. Фінансові санкції загрожують тільки тим СПД, які мають валютні цінності або майно за межами України і своєчасно про них не повідомляють (не декларують). Слід зауважити, що декларацію про валютні цінності не можна вважати податковою декларацією (розрахунком), на підставі неї не проводиться нарахування податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто не визначаються податкові зобов'язання.

Водночас ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-111 поширюється і на порушення у сфері ЗЕД. Хоча, крім пені у розмірі 0,3% від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) у встановлений термін (90 днів), інших санкцій немає, але в разі яких-небудь помилок краще подати нову виправлену валютну декларацію.

Отже, за законом, щоб придбати акції іноземного емітента, український інвестор повинен одержати ліцензію Національного банку України (НБУ) на інвестування коштів за кордон. Для того, щоб отримати такий дозвіл, потрібно заздалегідь визначитися з тим, які акції інвестор хоче купити, у якій кількості та на яку суму. Після цього інвестору потрібно зібрати необхідний пакет документів, подати його в головний офіс НБУ та чекати рішення.

Здавалося б - не так складно. Але на практиці претендента на ліцензію очікує безліч труднощів: йому доведеться обґрунтовувати необхідність такої інвестиції, підтверджувати легальне походження своїх коштів і проходити співбесіду в правоохоронних органах. З великою долею ймовірності можна отримати відмову на таку операцію. І строк оформлення пакета документів для здійснення всього однієї угоди становить від 30 днів.

До всіх труднощів одержання ліцензії додається ще й той факт, що по ній можна зробити всього лише одну чітко визначену операцію купівлі іноземних активів. А виходить, ні про яку торгівлю цінними паперами мова йти не може - у найкращому разі можна одноразово інвестувати в акції.

У підсумку, законна купівля акцій іноземних емітентів для українських приватних інвесторів практично нездійсненна. Теоретично це можливо, але за 20 років існування незалежної України не було випадку, щоб фізична особа одержала таку ліцензію. Також відкриття валютного рахунку за кордоном регулюється НБУ, чий дозвіл на це дуже проблематично отримати.

Переваги способу:

1) абсолютна законність;

2) законний захист і гарантії майнових прав інвестора.

Недоліки способу:

1) ліцензія діє всього на одну операцію;

2) одержати ліцензію дуже складно, практично неможливо.

Якщо надії на одержання ліцензії немає, а купити іноземні акції все-таки хочеться, або якщо для інвестора привабливою є торгівля на закордонній біржі через Інтернет-трейдинг, то можна спробувати піти шляхом найменшого супротиву. А саме: поїхати за кордон і просто відкрити рахунок у місцевого брокера. Ліцензію на інвестування не запитають - її наявність потрібна за українськими законами, а не тієї країни, де буде відкрито рахунок. Але тоді громадянин порушить українське законодавство в частині заборони купівлю іноземних активів без ліцензії НБУ.

У результаті такий інвестор може, як мінімум, втратити всю суму інвестицій: згідно з положенням НБУ про валютний контроль - таким є розмір штрафу за здійснення операції без ліцензії. Максимальне покарання за подібні порушення наприкінці 2011 року пом'якшили. Тепер порушник уже не буде нести кримінальну відповідальність, але за Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 162-2) повинен буде сплатити штраф у сумі 500-1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 - 17 000 гривень).

Переваги способу:

- можливість купувати акції коли завгодно й у будь-якій кількості, а також контролювати розміщення своїх коштів, торгувати через Інтернет-трейдинг або давати доручення брокеру;

- майнові права захищені законодавством тієї країни, де відкрито рахунок.

Недоліком способу є те, що інвестор, який використовує таку схему, порушує українське законодавство та ризикує нести за це відповідальність перед законом.

Якщо порушувати законодавство бажання немає, або ж їхати за кордон для відкриття рахунку неможливо, можна спробувати купити іноземні акції «сидячи на дивані». Простий пошук в Інтернеті видає досить великий список компаній, що пропонують усім бажаючим підключитися до торгів на іноземних біржах: переважно американських (NYSE, NASDAQ), але й тут можливі варіанти.

Щоб підключитися до послуги, навіть не доведеться виходити з будинку: зразок договору висилається на електронну пошту, після чого потрібно заповнити його і разом з відсканованою копією паспорта відправити назад. Після цього необхідно буде скачати з сайту компанії програму по установці торговельного терміналу та перерахувати гроші за висланими реквізитами. Протягом кількох днів відкривається рахунок і можна приступати до торгів.

Плюс такої послуги ще й в тому, що фактично не порушується законодавство: організація, з якою укладається договір, швидше за все, зареєстрована за кордоном і має право купувати іноземні цінні папери. У більшості випадків використовується «схема з нерезидентом», коли фактично в торгах бере участь юридична особа-нерезидент України. Він же є формальним власником усіх активів, які купуються на біржі.

Однак така проста, на перший погляд, схема має низку суттєвих недоліків. Особа, яка бере участь у торгах, фактично не є власником цінних паперів, а отже, її майнові права ніяк не захищені. Такі пропозиції несуть великий ризик для інвестора. Адже він не має юридичного захисту. Договір звичайно укладається з незрозумілою компанією, яка зареєстрована, наприклад, у Новій Зеландії, і насправді інвестор не володіє цінними паперами. Усе це може призвести до того, що через певний час інвестор залишиться без своїх інвестицій.

Юридично, людина, яка віддала свої гроші такій компанії, просто подарувала їх і може лише розраховувати на «добру волю» компанії щодо їх повернення.

Але навіть якщо «брокер» не збирається негайно привласнити гроші інвестора, немає гарантії, що прибуток або збиток будуть залежати від вміння інвестора торгувати. За такими пропозиціями приховуються так звані «кухні». По суті, це букмекерські контори, які приймають ставки на зростання або падіння цінного паперу конкретного емітента, але виглядає технічно так, начебто людина дійсно торгує. Правда лише в тому, що сам уявний брокер транслює котирування, які можуть бути ринковими, а можуть братися «з голови» цього брокера.

Якщо все-таки інвестор зважується торгувати через подібну схему, то потрібно спершу пошукати в Інтернеті відгуки про компанію та про виведення грошей з неї. А головне - не вкладати більше тієї суми, з якою можна розлучитися.

Переваги способу:

1) мінімум витрат часу та зусиль;

2) інвестор не порушує українське законодавство.

Недолік способу: права інвестора ніяк не захищені, величезний ризик втратити весь вкладений капітал.

Крім недоліків кожного з описаних вище способів, сама по собі торгівля іноземними цінними паперами може не виправдати надій інвестора, принаймні - на великі прибутки.

Наприклад, після того, як польські інвестори одержали можливість виводити свій капітал на закордонні фондові майданчики, спочатку багато інвесторів скористалися цією можливістю, та почали інвестувати в іноземні папери. Але пізніше виявилося, що на жодному з розвинутих фондових ринків Європи немає можливості одержувати такі високі прибутки, як на польському - волатильність стабільних ринків невисока, вартість акцій змінюється повільно. У результаті, через кілька місяців більшість польських приватних інвесторів повернулися назад на «свій» ринок.

Висновки

Регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави покладено на Національний банк України. Відповідно до чинних нормативних актів установлено такі умови надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за кордоном:

1. Резиденти можуть здійснювати інвестиції за межі України шляхом: участі в підприємствах, утворюваних разом з іноземними юридичними і фізичними особами; придбання частки в діючих іноземних підприємствах або придбання у власність таких підприємств у цілому; створення за рубежем підприємств, що цілком належать українським інвесторам, а також відкриття за кордоном філій та інших окремих підрозділів; придбання нерухомого і рухомого майна, інших майнових прав і прав інтелектуальної власності; придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків; в інших формах;

2. Інвестиції за кордон здійснюються резидентами тільки за рахунок власних коштів, зарезервованих і відбитих із цією метою на рахунках бухгалтерського балансу. Використання для цього позичених коштів заборонено;

3. Усі види грошових інвестицій за кордон (незалежно від їхньої суми) мають здійснюватися лише в безготівковій формі тільки через кореспондентські рахунки уповноважених банків у банках країн інвестування;

4. Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (прибуток, дивіденди тощо), отримані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів. Законодавство визначає порядок обов'язкового продажу валютних надходжень і використання валютних засобів від здійснення інвестиційної діяльності.

Але якими б привабливими не були акції «Google» або «Apple», отримати великий прибуток при невеликому розмірі стартового капіталу, неможливо. А дозволити собі значні капіталовкладення українські приватні інвестори, не можуть.

Звичайно, волатильність і непередбачуваність українського фондового ринку вимагає від інвестора гарних навичок торгівлі та професійної підготовки, але ніхто не скасовував ці вимоги й для торговців на американських або європейських біржах.

Якщо недоліки описаних способів купівлі іноземних акцій переважають, не варто зневірятися. Цілком можливо, що в українських інвесторів незабаром з'явиться можливість торгувати якщо не іноземними, то, принаймні, українськими акціями, розміщеними на закордонних фондових майданчиках. Така можливість може стати доступною у випадку запровадження подвійного лістингу - допуску акцій українських емітентів, розміщених у Лондоні або Варшаві, до обігу на українських майданчиках.

І хоча НБУ, який займається питаннями валютного регулювання, поки не поспішає розглядати таку ініціативу, керівництво обох найбільших бірж і багато учасників ринку вважають впровадження подвійного лістингу пріоритетом номер один для українського фондового ринку. Зараз ліквідність українського фондового ринку дуже низька, а впровадження подвійного лістингу - це один з факторів, який зможе її підвищити.

Також подвійний лістинг дозволить українським інвесторам, які не мають доступу до іноземних фондових майданчиків, торгувати на локальному фондовому ринку акціями українських компаній, які торгуються на закордонних фондових майданчиках, що буде сприяти збільшенню обсягів торгів і диверсифікованості портфеля. А тому можна сподіватися, що рано чи пізно це нововведення буде реалізоване. Швидше - пізно, оскільки у стратегії розвитку фондового ринку України на 2012-2015 роки необхідність введення подвійного лістингу не прописана.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93. Поточна редакція від 11.08.2013 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/15-93

2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV. Поточна редакція від 11.10.2013 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15

3. Постанова «Про затвердження Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон» N 122 від 16.03.99. Поточна редакція від 05.11.2013 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0259-99

4. Боярко І.М. Інвестиційний аналіз [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://pidruchniki.ws/19530610/investuvannya/investitsiyniy_analiz_-_ boyarko_im

5. Видача індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1246122048901/ bankivska_sprava/vidacha_individualnih_litsenziy_zdiysnennya_investitsiy_kordo

6. Вовчак О.Д. Інвестування: навч. посібник. - Л.: Новий Світ-2000, 2008. - 544с.

7. Гетманцев Д. О., Шукліна Н. Г. Банківське право України: Навчальний посібник [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/getmantsev_bpu/part8/807.htm

8. Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П. Інвестування: підручник. - К.: Знання, 2008. - 452с.

9. Інвестування за кордон [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://books.br.com.ua/15176

10. Мета і види інвестування резидентами України за кордон [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://sci-book.com/investitsionnoe-pravo/meta-vidi-investuvannya-rezidentami-ukrajini.html

11. Оподаткування придбання фізособою активів компанії-нерезидента [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://news.dtkt.ua/ua/taxation/ pdfo/19935

12. Правові аспекти здійснення інвестування в закордонні компанії [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://legalweekly.com.ua/index. php?id=16061&show=news&newsid=120397

13. Придбання за кордоном [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/10/20/213683

14. Роль цінних паперів у функціонуванні інвестиційного механізму [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/site-libr/?idm=1&idp=13&ida=105

15. Теоретичні основи міжнародного інвестування [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://udec.ntu-kpi.kiev.ua/lspace/people_investiz_ udec_demo1/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/34c1c7faade7b55cc2256d7a004116d3?OpenDocument

16. Три способи купити іноземні акції в Україні: від простого до законного [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://ua.prostobank.ua/finansoviy_gid/investitsiyi/statti/tri_sposobi_kupiti_inozemni_aktsiyi_v_ukrayini_vid_prostogo_do_zakonnogo

17. Фінансові інвестиції та їх класифікація [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://library.if.ua/book/75/5378.html

18. Як купити акції іноземних емітентів [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/poradnyk/178.htm

19. Яким чином фізична особа - резидент України може здійснити операцію щодо інвестиції за кордон [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG120574.html

Размещено на Allbest.ru