Аналіз впливу зміни вартості грошей на економічні процеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНЕСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Індивідуальна робота

з дисципліни: «Гроші та кредит»

тема: «Аналіз впливу зміни вартості грошей на економічні процеси»

Виконав студент

ІІІ курсу

Сироткін Л.О.

група: ФК-08-2

Дніпропетровськ - 2011

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Загальна характеристика функції міри вартості грошей
• Розділ ІІ. Вплив ревальвації гривні на економічні процеси
• Розділ ІІІ. Вплив приросту грошової маси на економічні процеси
• Висновки
• Список використаної літератури


Вступ

Питання недооцінки гривні, її ревальвації та макроекономічних наслідків зміцнення гривні досліджувалося в працях провідних віт чизняних економістів: В. Стельмаха, Т. Вахтерка, О. Петрика, І, Крюкової, А. Гальчинського, С. Тегинко, О. Береславської.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що питання зміни вартості гривні та її наслідків для економіки викликало неоднозначну реакцію вчених і практиків.

Метою роботи є аналіз впливу зміни вартості грошей на економічні процеси.

Завдання, вирішувані у процесі роботи:

- Загальна характеристика функції міри вартості грошей;

- Вплив ревальвації гривні на економічні процеси;

- Вплив приросту грошової маси на економічні процеси.

Розділ І. Загальна характеристика функції міри вартості грошей

З розвитком виробництва і обігу товарів, ринкового господарст ва в цілому відбувалися як кількісні, так і якісні зміни у функціону ванні грошей, що привело нині до демонетизації золота. Щоб осяг нути сутність сучасних грошових систем, зміни у грошовому обігу і в самих грошах при демонетизації золота, слід розкрити підвали ни цього процесу через розгляд функцій грошей як загального екві валента.

У розвинутому товарному господарстві гроші у вигляді золота як загальний еквівалент виконували п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових гро шей.

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільно необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром -- грошима, що, як конкретна форма втілення абстракт ної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості. економіка вартість гривня ревальвація

Ціна -- це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матері алу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різ них країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кіль кості грошового металу. Наприклад, у Росії після реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. У США масштабом цін є долар, який втілював після рефор ми 1973 р. і до скасування його золотого паритету (вмісту) 0,736736 г чистого золота.

У багатьох країнах фіксована вага металу визначала назву грошових одиниць (г. о.). Проте з часом вони перестали відповідати одна одній. Це було пов'язано, по-перше, з введенням іноземних грошей, які за своєю назвою нічого спільного не мали з ваговими одиницями даної країни; по-друге, із заміною одного металу як загального еквівалента на інший (наприклад, в Англії, коли фунт стерлінгів почав прирівнюватися до золота, це вже не був фунт, а 1/15 або 1/16 фунта); по-третє, з фальсифікацією монети, коли держава навмисне зменшувала ваговий зміст грошової одиниці.

Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу.

Процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зоб разити формулою Т--Г--Т, де Т -- товар, Г -- гроші. Цей процес включає два протилежних акти -- продаж товару за гроші (Т--Г) і купівлю товару на гроші (Г--Т), в яких гроші відіграють роль посередника і виконують функцію засобу обігу.

Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою Т--Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т--Г--Т) дає змогу ус пішно подолати межі (індивідуальні, часові та просторові), пов'я зані з безпосереднім обміном товару на товар. Індивідуальні межі долаються тому, що стає непотрібним одночасний збіг попиту і пропозиції, а також інтересів власників товарів, які ними обміню ються. Продавши товар за гроші, можна придбати на них будь-який інший товар. Збіг у часі й просторі актів продажу-купівлі та кож стає непотрібним. На одержані за проданий товар гроші мож на купити інший товар у будь-який час і в будь-якому місці. Все це сприяє розширенню масштабів товарообміну і прискоренню руху товарів та грошей [5, с.142-143].

Економічне зростання країни відбувається завдяки використанню внутріш ніх і зовнішніх ресурсів. При цьому зовнішнє запозичення капіталу потребує особливої уваги уряду й Національного банку України. Отримуючи іноземні кошти, країна виграє 2-3 % за ціною, та при цьому вона імпортує ризики, інф ляцію. Зрештою великі запозичення на зовнішніх ринках можуть призвести до кризової ситуації. Саме з цих причин НБУ обмежує запозичення за кордоном під високі проценти, особливо економічно слабкими комерційними банками.

Іноземні банки оцінюють український ринок як один із найбільш лібералі зованих, де частка держави в банківському капіталі становить лише 10 % і на один банк у середньому припадає 2,3 млн. евро активів, що вдесятеро менше, ніж у Польщі. Саме лібералізований ринок приваблює іноземний капітал, який вже домінує в економіці деяких країн Центральної та Східної Європи й диктує свої умови обслуговування. Досить послатися на UniCredit банк, який у Хорватії має 20 % ринку, а придбавши Укрсоцбанк, матиме 7 % українського ринку. Безпе речно, частка іноземних банків в Україні зростатиме, й кожен із них намагати меться стати монополістом. Це завдасть шкоди малим і середнім банкам Украї ни, яким буде важко знайти свою нішу.

Не виключено, що зазначені процеси впливатимуть на стан інфляції, адже гроші й інфляція тісно взаємодіють між собою. Інфляція -- це складне, багато гранне явище, яке впливає на соціальні, економічні й політичні процеси у краї ні. В Україні останніми роками інфляція набула досить високих темпів. Держав ний комітет статистики повідомив, що споживчі ціни в листопаді 2007 року підвищилися на 2,2 %, індекс споживчих цін досяг 14,2 %, за величиною він по ступається лише рівню 2000 року, коли інфляція становила 125,8 %. Зауважимо, що оптимальний рівень річної інфляції становить 2-3 %.

Слід зазначити: на зростання рівня інфляції вплинуло останнє підвищення пенсій, заробітної плати, соціальних виплат. За даними Держкомстату України, доходи населення у 2007 році порівняно з 2006-м збільшилися на 34,7 % (жовтень до жовтня), виробництво харчових продуктів -- на 10 %, а ВВП -- лише на 7,3 %. Різко зросли ціни на пальне (9,1 %) і комунальні послуги (3,8 %). Можна прогно зувати, що інфляційний тиск не послабиться, тому НБУ разом із урядом має про водити жорсткішу монетарну політику, сприяти прискоренню темпів надходжен ня прямих іноземних інвестицій.

До речі, більшість країн Європи запровадили нову монетарну політику, яка ґрунтується на тому, що уряд визначає темпи зростання інфляції, а Національний банк усіляко утримує заданий урядом курс. У недалекій перспективі така монетар на політика має бути запроваджена й в Україні, оскільки вона сприяє стабільності всієї банківської системи. Проте спочатку треба створити відповідні умови. По-перше, сформувати ефективно діючий фондовий ринок, для чого повинні з'явитися ефек тивні інвестиційні компанії, спроможні впливати на розвиток економіки регіонів і країни в цілому. По-друге, досягти стабільної політичної й економічної ситуації, завершити інституційні реформи у сфері фондового ринку й капіталу.

Треба зауважити, що поняття "фондовий ринок", "фінансовий ринок" і "гро шовий ринок" поки що дискутуються. Деякі економісти вважають, що грошовий ринок ґрунтується на забезпеченні юридичних і фізичних осіб грошима як засобом обігу. Фінансовий ринок сформувався на основі двох функцій грошей -- засобу платежу й засобу нагромадження. Що стосується фондового ринку, то деякі економісти відносять до нього довгострокові цінні папери, а до грошового ринку -- гроші й короткострокові цінні папери.

Отже, для запровадження нової монетарної політики треба завершити струк турну реформу фондового ринку. Для цього слід прийняти закон про фондовий ринок, у якому виписати зміст поняття фондового ринку, а також таких катего рій, як "ринок капіталу", "фінансовий ринок", "грошовий ринок", із тим щоб визначити структуру кожного такого ринку.

При розкритті функцій грошей було наголошено, що гроші як засіб плате жу використовуються при взаємовідносинах із фінансовою та кредитною систе мами. До речі, ця функція грошей сприяла появі не лише державних фінансів, а й фінансів підприємств, домашніх господарств.

Слід зауважити, що в умовах Радянського Союзу функції фінансової систе ми зводилися практично до державних фінансів, тоді як функції фінансів під приємств визначалися інструкціями, рекомендаціями, розробленими централь ними органами влади. Такі категорії, як "фондовий ринок", "кредитний ринок", "валютний ринок" узагалі не визнавалися. Звідси можна уявити місце, яке посі дали фінанси на рівні окремого підприємства.

Ринкові реформи в Україні, які розпочалися в 1990-х роках, хоча й супровод жувалися майже некерованими процесами, сприяли відродженню реальних фінан сових відносин, які ґрунтувалися на грошах, що частково були позбавлені функції міри вартості. Про те, що за ринкових відносин роль державних фінансів, особли во державного бюджету, зростає, свідчать такі цифри. Доходи зведеного бюджету збільшилися з 91 529 млн. грн. у 2004 році до 171 811 млн. грн. у 2006-му. При цьому податкові надходження зросли майже вдвічі, неподаткові -- в 1,65 разу. Питома ва га податків у зведеному бюджеті 2006 року становила 32 % проти 29 % у 2004-му. Як видно, у трансформаційній економіці роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку має тенденцію до стійкого зростання.

Треба сказати, що значна частина видатків зведеного бюджету спрямовува лася на підтримку непродуктивних секторів, тоді як оновлення інфраструктури відбувалося не так активно, як цього потребувала ситуація. Питома вага коштів державного бюджету в основному капіталі останніми роками зазнала істотних змін. У 2006 році вона становила 5,5 % проти 10,5 % у 2004-му. Власні кошти під приємств і організацій, як і в попередні роки, превалюють над іншими джерела ми і становлять 57 % від загального обсягу. Капітальні інвестиції в основний ка пітал у 2006 році дорівнювали 125 млрд. грн. проти 51 млрд. грн. у 2003-му. При цьому значна частина цих коштів (84,1 %) спрямовувалася в основний капітал. Аналітичні матеріали свідчать, що структура інвестицій у основний капітал по гребує певного перегрупування в бік збільшення коштів у нематеріальні активи, де вони становлять лише 3 %, щоб якомога краще захистити інтелектуальну влас ність кожного творчого працівника. За джерелами фінансування в основний ка пітал переважають власні кошти підприємств і організацій. Так, питома вага ін вестицій у основний капітал за рахунок коштів держбюджету у 2006 році, як і в попередньому, становила майже 1,27 % від ВВП проти 2,3 % у 2004-му, тоді як власні кошти підприємств за 2004--2006 роки -- в середньому 13,5 % від ВВП.

При цьому слід наголосити, що державні фінанси забезпечують реалізацію функцій держави й тому в перспективі будуть представлені не лише бюджетом, як дехто вважає, а й фондами цільового призначення, державним кредитом і фінансами державних підприємств.

У цьому контексті слід наголосити, що дефіцит бюджету є одним із чинни ків інфляції. Останніми роками дефіцит державного бюджету країни поступово зменшувався й у 2006 році дорівнював 3,8 млрд. грн., або 0,7 % ВВП, у 2004-му -- 10,2 млрд. грн. або 3,0 % ВВП. Дефіцит державного бюджету за десять місяців 2007 року становив 4,8 млрд. грн., а за жовтень зріс на 2 млрд. грн. Дефіцит бюд жету зумовлений, зокрема, видатками, пов'язаними з фінансуванням бюджетних програм, орієнтацією на європейські стандарти життя тощо. Для покриття дефі циту бюджету протягом 2007 року використовувалися надходження від привати зації державного майна, залишки коштів на рахунках Державного казначейства.

На жаль, економіка України, на відміну від економіки розвинутих країн, по ки що не має чіткої стратегії суспільного розвитку, яка визначала б місце й роль державних фінансів, а також фінансів підприємств різних форм власності [8, с.85-88].

Розділ ІІ. Вплив ревальвації гривні на економічні процеси

На основі проведених аналітичних досліджень економіки України в кінці 2004 року та на початку 2005 року було встановлено, що реальний курс гривні недооцінений. З економічної точки зору це означає, що в довгостроковому періоді реальний обмінний курс буде визначатися реальними факторами. Серед них - диференціал продуктивності праці.

Порівняна з економічно розвинутими державами він в Україні є значним.

За рівнем показника продуктивності праці, на який моне тарна політика не має безпосереднього впливу, Україна значно відстає від економічно розвинених країн. Це свідчить про структурні дисбаланси в економіці України і є аргумен том на користь збереження недооціненого обмінного курсу.

У зв'язку з цим наша держава має додатковий потенціал реальної ревальвації у разі зменшення розвитку продук тивності праці в порівнянні з країнами - основними торгівельними партнерами [7, c.3-5].

У середньостроковому періоді недооцінка національної валюти може обумовлювати зміни в стратегії монетарної політики, пов'язані з вибором засобів впливу у разі поси лення тиску у бік реальної апреціації гривні.

На основі даних досліджень в 2005 році державою було проведено ревальвацію курсу гривні. Вона спостерігалася лише перші чотири місяці 2005 року - основний стрибок стався у квітні, коли гривня зміцнилася на 4,4%. Після цьо го до кінця 2005 року та протягом січня-лютого 2006 року курс гривні щодо долара був незмінним.

Ураховуючи, що основною проблемою української моне тарної політики є поетапний перехід від фактичної прив'яз ки до долара до політики, спрямованої на цілі щодо змен шення інфляції, проаналізуємо, як ревальвація вплинула на динаміку показників інфляції.

На жаль, ціни в Україні практично зовсім не відреагували на зміцнення гривні.

Це дає можливість зробити висновок, що ревальвація гривні є неефективним методом боротьби з інфляцією.

Також зміцнення курсу гривні негативно вплинуло на ук раїнський експорт і збільшило обсяг імпорту.

За січень-травень 2005 року сальдо зовнішньої торгівлі було позитивним і становило $734,6 млн., проте вже за січень-вересень 2005 року товарне сальдо стало від'ємним і становило -$232 млн. Всього за десять місяців 2005 ро ку кумулятивне негативне сальдо зросло до $382 млн. Цьому сприяло зниження темпів експорту і зростання тем пів імпорту. За січень-жовтень 2005 року експорт товарів зріс тільки на 8,2% а імпорт - на 22,3%.

Внутрішній економічний попит підтримувався високими темпами зростання доходів населення та розвитком вну трішнього виробництва споживчих товарів та послуг, хоча він не зміг компенсувати уповільнення експортних поставок та інвестицій в основний капітал.

Також не вплинула позитивно ревальвація гривні на рі вень доларизації економіки України.

Хоча долар в Україні не став офіційним платіжним засо бом, більшість великих угод (купівля нерухомості, авто] здійснюється за посередництва долара. Обіг двох валют дає можливість говорити про формування бімонетарної си стеми, що містить а собі негативні наслідки.

По-перше, в умовах часткової доларизації економіки На ціональний банк втрачає важелі монетарного управління та можливість повноцінної реалізації грошово-кредитної політики, тому що до препозиції грошей включається нова складова - обсяг іноземної валюти в обігу, яким не може управляти Нацбанк.

По-друге, зменшується ефективність фіскальної політики.

По-третє, відмова від національної валюти на користь іноземної з причин високої інфляції загострює процес зне цінення грошей.

По-четверте, втрата Україною сеньйоражу - прибутку від випуску національної грошової одиниці, тому що його отри мує країна - донор валюти, тобто США. Дані фактори все більше підривають економічні процеси.

Для визначення рівня «доларизації» економіки України використовувалася інформація щодо купівлі-продажу ва люти населенням.

Найнижчий рівень долари зації в Україні спостерігався в 2001-2002 роках, незва жаючи на поступове збільшення кількості доларів в обігу; Україну можна віднести до країн з помірним рівнем долари зації. (За класифікацією МВФ, рівень доларизації в країні можна вважати помірним, якщо він становить менше 30%.)

Ревальвація курсу гривні не принесла позитивних змін на доларовому готівковому ринку.

Починаючи з 2004 року намі тився процес дедоларизації, що знайшло відображення в перевагах населення при купівлі-продажу валюти: із січня по червень 2004 року обсяги проданої валюти пе ревищують обсяг купленої, з вересня 2004 року ця тен денція змінилася на протилежну. У цілому за 2004 рік від'ємне сальдо купівлі-продажу валюти становило $2,4 млрд. На жаль, дана тенденція збереглася і протягом 2005 року.

Як видно з графіка 4, за 11 місяців 2005 року від'ємне сальдо купівлі-продажу валюти становило $81 8,8 млн.

Основною причиною даних негативних явищ є посилен ня інфляційних процесів в Україні. Зростання темпів ін фляції та недотримання інфляційних прогнозів урядом призводить до посилення недовіри населення до гривні. Затяжна та висока інфляція примушує населення збері гати власні заощадження а іноземній валюті з метою хеджування ризиків [2, c.6-8].

Розділ ІІІ. Вплив приросту грошової маси на економічні процеси

Таргетування, тобто встановлення цільових орієнтирів [target] приросту грошової маси в обігу, являє собою визна чення верхніх та нижніх границь зміни обсягу грошової маси у певному періоді. Цільові орієнтири на приріст грошової маси почали застосовуватись у 70-х pp. XX ст. у зв'язку з посилен ням інфляційних процесів, а також запровадженням режиму плаваючих валютних курсів, який послабив вплив зовнішніх факторів на динаміку грошової маси. З 1975 р. цільові орієн тири динаміки грошової маси стали встановлювати у США, з 1976 р. -- у Франції, з 1377 р. -- у Великій Британії та Японії.

Важливе значення для ефективного регулювання дина міки грошової маси за допомогою таргетів має порядок їх встановлення -- чи у формі контрольних цифр [Франція], або ((вилки» [США], або прогнозу [Японія]. В різних країнах таргети встановлюються на неоднакові строки: у Великій Британії найбільш доцільним був визнаний однорічний строк грошового таргетування, що розглядається як опти мальний для можливого взаємопогашення коливань про центних ставок, що виникають; в Японії результати очікува ного росту цільового грошового агрегату публікуються що квартально; в Італії таргети встановлюються строком на один місяць з урахуванням сезонних та деяких інших тим часово діючих факторів.

Вибір показників, що використовуються як об'єкти таргетування, залежить від стратегічних цілей ГКП, тенденцій ро звитку грошово-кредитної сфери, інструментів регулюван ня, що забезпечують виконання визначених орієнтирів або мінімізацію відхилень від них. Так, агрегат М1 асоціюється з купівельною спроможністю фізичних осіб. Більш широкі грошові агрегати М2 та МЗ складаються, з фінансових ак тивів, що не можуть бути використані негайно. В залежно сті від того, які цілі переслідує центральний банк, -- лише зниження темпів інфляції чи досягнення економічного зро стання, для таргетування обирається той чи інший агрегат. Наприклад у Великій Британії встановлюються таргети ((широкої грошової маси» по великому колу показників. На початку 80-х pp. У зв'язку з прийняттям антиінфляційної середньострокової фінансової стратегії Банк Англії поста вив собі завдання зменшення обсягів грошової маси, а та кож скорочення державних запозичень для фінансування держбюджету. Вирішення таких нерівнозначних завдань вимагала обрання адекватного грошового агрегату для таргетування. Таким було визнано МЗ, що містить всі еле менти, впливаючи на розвиток інфляційного процесу, і од ночасно пов'язаний з фіскальною політикою шляхом вклю чення зобов'язань державного сектору.

В Німеччині таргети встановлюються на більш «вузьку» грошову масу. В якості цільового орієнтира Бундесбанк обрав спеціальний агрегат, який названо «Гроші Цен трального банку» [ГЦБ]. За складом цей агрегат набли жується до МІ. ГЦБ охоплює готівку, жиральні гроші та мінімальні резерви комерційних банків, депоновані у ЦБ. Норма МРВ калькулюється на базі розроблених коефіці єнтів, що відбивають різні види банківських зобов'язань з урахуванням їх неоднакової ліквідності. Головною пере вагою використання ГЦБ є те, що Бундесбанку надаєть ся можливість простежити свій власний вкладу створен ні грошової маси.

У США тривалий час в якості цільового орієнтира ви користовувався грошовий агрегат М1, який, на думку ФРС, найбільш влучно характеризував динаміку розміру грошової маси. З 1 979 р. ФРС перейшла до встановлен ня цільових орієнтирів також на М2 і М3, а в 1991 році повністю відмовилась від таргетування М1.

Необхідність використання того чи іншого цільового орієнтира кількості грошей в обігу зараз не береться під сумнів у жодній країні та в провідних міжнародних фінан сово-кредитних установах. Разом з тим результати вста новлення таргетів на приріст грошової маси оцінюються неоднозначно, оскільки бажаної чіткої кореляції між гро шовим таргетуванням та загальними результатами ро звитку економіки не простежується. Проте провідні капі талістичні країни збираються і надалі вживати таргетування як інструмент ГКП.

Резюмуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що інструменти ГКП не є сталими, раз і назавжди встано вленими, вони модифікуються під впливом змін економічної ситуації в країні та світі. При цьому традиційні методи демон струють свою гнучкість та дієвість в різних умовах. Як пока зують проведені дослідження, інструменти ГКП країн, що знаходяться на одному ступені розвитку, можуть розрізня тися не тільки в частковостях, але й в головній концепції. Проте загальною сучасною тенденцією в економічно розвинутих країнах є поступовий перехід від адміністративних ме тодів регулювання до ринкових. Добір та поєднання кон кретних інструментів ГКП залежить перш за все від завдань, які вирішує ЦБ на тій чи іншій стадії економічного розвитку. На сучасному етапі неможливо однозначно віддавати пере вагу одним методам ГКП та заперечувати інші -- потрібен ді алектичний підхід, що ґрунтується на доброму розумінні осо бливостей застосування того чи іншого методу, точній мате матичній оцінці їхніх побічних ефектів та можливих наслідків [9, с.85-86].

Висновки

На основі викладеного вище можна зробити такі висновки:

1. Ревальвація курсу гривні не зменшила темпи росту ін фляції, оскільки в Україні між ціноутворенням і курсовими змінами немає прямої залежності.

2. Ревальвація гривні також негативно вплинула на обсяг експортних операцій і призвела до зростання темпів імпорту.

3. Досить високий рівень інфляції та інфляційних очіку вань посилює процес доларизації в Україні.

Список використаної літератури

1. Александрова М. М., Маслова С. О. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. -- 2-е видання, перероблене і доповнене. -- К.: ЦУЛ, 2002. -- 336 с.

2. Безкревна А. В. Вплив ревальвації гривні на макроекономічні процеси в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №4(59). - С. 6-8.

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510 с.

4. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 602 с.

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л. О. Каніщен ко та ін.; За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. -- 2-ге вид., перероб. і допов. -- К.: Вища шк. -- Знання, 1997. -- 743 с.

6. Опарін В. М. Фінансова система України: теоретико-методологічні аспекти. -- К.: КНЕУ, 2005. - С. 150.

7. Петрик О. Недооцінка гривні та її наслідки для монетарної політики // Вісник НБУ. - 2005. - №2. - С. 3-5.

8. Полозенко Д. В. Про гроші, інфляцію та фінанси у трансформаційній економіці // Фінанси України. - 2008. - №2. - С. 82-88.

9. Шинкар А. М. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №1(44). - С. 81-86.

Размещено на Allbest.ru