Антикризове управління фінансами підприємств

У розділі 5 „Фінансове забезпечення антикризового управління підприємством” досліджено основні напрями мобілізації внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування антикризових заходів. Антикризове фінансування підприємств класифікується за такими ж джерелами, як і стандартне залучення капіталу: внутрішні та зовнішні джерела; власний та позичковий капітал. До специфічних внутрішніх джерел фінансування антикризових заходів автор відносить фінансові ресурси підприємств, що формуються у результаті реструктуризації активів (заходи, пов'язані зі зміною складу та структури окремих позицій активів).

Рішення з фінансового забезпечення слід приймати з урахуванням певних передумов, критеріїв та правил фінансування антикризових заходів. Проведені автором емпіричні дослідження показують, що в цілому по вибірковій сукупності підприємства з незадовільним фінансовим станом не дотримуються так званого „золотого правила фінансування” (правило вимагає, щоб терміни, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися з термінами їх вкладень в активи). Моніторинг підприємств з часткою державної власності засвідчив, що вимоги зазначеного правила не виконують більш як 40% суб'єктів господарювання. Індикатором фінансової кризи є не лише рівень дотримання вимог правила узгодженості строків, а й незадовільна структура капіталу підприємства. Дослідження виявило значний діапазон коливань середніх значень структури капіталу у розрізі окремих аналітичних груп: показники співвідношення власного та позичкового капіталу у структурі балансу залежать від галузевої специфіки підприємств. Для недопущення кризової ситуації фінансові служби підприємств, приймаючи фінансові рішення, мають оцінити вплив наслідків використання окремих форм залучення капіталу на фінансову рівновагу, враховуючи при цьому вимоги правил фінансування, зокрема золотого правила фінансування та правила вертикальної структури капіталу.

Ефективність антикризового управління значною мірою залежить від повноти використання внутрішніх резервів антикризового фінансування. Виявлення та мобілізація зазначених резервів забезпечується в результаті запровадження дієвої системи управління витратами, переходу на калькулювання затрат та ціноутворення за системою “тарґет-костинг”, запровадження ефективних систем знижок, удосконалення управління дебіторською заборгованістю та запасами.

З метою створення сприятливих умов для фінансового забезпечення антикризових заходів з боку власників необхідно активно застосовувати інструментарій двоступінчастої санації, яка включає санацію балансу та збільшення статутного капіталу. Під санацією балансу слід розуміти комплекс заходів з отримання санаційного прибутку та покриття балансових збитків для підвищення ринкового курсу корпоративних прав. Санаційний прибуток - це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав (дизажіо), у результаті їх безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб. За економічним змістом, зменшення статутного капіталу з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального капіталу до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство отримало збитки від фінансово-господарської діяльності.

Повноцінному запровадженню у вітчизняну практику антикризового управління інструменту санації балансу сприяло б уведення в законодавчому порядку спрощеної процедури зменшення статутного капіталу підприємств у разі безкоштовного передання до анулювання корпоративних прав. Виправданим було б уведення в Цивільний кодекс України положення про необов'язковість узгодження операції зменшення статутного капіталу з кредиторами, якщо така операція не пов'язана зі зменшенням активів підприємства, оскільки у цьому випадку не зменшується величина майна підприємства, яка може бути спрямована на задоволення претензій кредиторів. Для спрощення механізму фінансування антикризових заходів власниками підприємства слід удосконалити окремі положення податкового законодавства. Зокрема, пропонується вивести з під оподаткування податком на прибуток капітальні доходи підприємства, тобто доходи, які спрямовуються на формування капітальних резервів і є результатом внесків власників: емісійний дохід у вигляді дизажіо, безповоротна фінансова допомога, надана власниками підприємства, доходи від дооцінки будь-яких активів, оскільки вони за своєю природою не можуть розглядатися як доходи підприємства та його власників.

Необхідною умовою участі кредиторів у санації є мінімізація ризиків, чого можна досягти зменшенням рівня інформаційної асиметрії між учасниками фінансових відносин: чим меншими будуть дефіцити в інформаційному забезпеченні кредиторів, тим більшою буде ймовірність вибору оптимальної з погляду прибутковості та ризику антикризової стратегії. У разі достатньої захищеності прав кредиторів знижуються кредитні ризики, а отже, продовжуються строки кредитування підприємств та знижуються процентні ставки за відповідними кредитами. Підвищенню рівня захисту інтересів кредиторів сприяють обґрунтовані в дисертації пропозиції з реформування порядку врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості.

У розділі 6 „Політика державної підтримки фінансово неспроможних підприємств в Україні” досліджено найбільш контроверсійні питання у сфері державної фінансової підтримки підприємств, розглянуто домінанти державної політики підтримки реального сектору, а також визначено концептуальні шляхи гармонізації вітчизняної державної політики фінансової підтримки підприємств зі стандартами Європейського Союзу.

Під державною фінансовою підтримкою автор розуміє заходи зі зменшення за рахунок держави зобов'язань суб'єктів господарювання (наприклад, зі сплати податків, орендних платежів чи інших послуг) або будь-які послуги на користь окремих підприємств у грошовому чи негрошовому виразі, які не передбачають еквівалентних зустрічних послуг і (або) не здійснюються на ринкових умовах. До критеріальних ознак державної фінансової підтримки, на нашу думку, належать такі:

1) заходи призводять на зменшення зобов'язань або до збільшення вимог суб'єктів господарювання;

2) надання державою окремим підприємствам певних послуг, які створюють для них переваги над іншими учасниками ринку;

3) трансакції здійснюються на неринкових умовах, тобто є заздалегідь невигідними (або збитковими) для аналогічного приватного інвестора;

4) відсутність (чи неможливість здійснення як в поточному, так і в майбутніх періодах) еквівалентних зустрічних послуг на користь держави;

5) послуги здійснюються як безпосередньо державними органами, так і господарськими структурами, які повністю або частково фінансово підпорядковані державі, тобто фінансуються за рахунок державного бюджету або мають частку державної участі.

У роботі досліджено два типи політики державної підтримки підприємств: вертикально- та горизонтально-орієнтована. Політика, спрямована на досягнення вертикальних цілей передбачає підтримку „пріоритетних” галузей, наприклад вугільної, металургійної, автомобільної промисловості чи сільського господарства, або ж певних „особливо важливих підприємств”. Метою державної регуляторної політики в контексті досягнення горизонтальних цілей є формування сприятливих умов для функціонування всього народногосподарського комплексу, а не окремих підприємств. До основних аргументів на користь мінімізації вертикально орієнтованої політики державного сприяння підприємництву можна віднести такі:

- обмеження (деформування) конкуренції, що може супроводжуватися антиринковими ефектами стратегічного характеру;

- у результаті отримання хибних сигналів знижується мотивація до раціоналізації виробництва та підвищення його ефективності;

- консервація актуальних структурних проблем та перенесення тягаря їх вирішення на майбутні покоління;

- надмірні державні видатки та втрати в доходній частині бюджету;

- ланцюгова реакція протекціоністських заходів з боку країн - імпортерів продукції адресатів фінансової допомоги;

- суб'єктивність рішень державної бюрократії при визначенні пріоритетів фінансової підтримки, у результаті чого асигнування отримують неперспективні сектори, які лобіюються найбільш потужними політико-економічними угрупуваннями.

У роботі обґрунтовано, що політика державної фінансової підтримки має бути сконцентрована, насамперед, на досягнення горизонтальних цілей (в інтересах усього народного господарства). Домінантами такої політики є створення правових і організаційно-економічних умов для розвитку суб'єктів господарювання різних форм власності, координація підприємницької діяльності та забезпечення функціонування тих ділянок, де ринкові механізми не спрацьовують. Державні регуляторні інструменти мають лише доповнювати ринкові, а не підміняти їх. Головні акценти економічної політики держави у сфері оздоровлення фінансів реального сектору економіки мають бути сфокусовані на поліпшенні ринкової інфраструктури; пожвавленні ринку капіталів, зокрема, кредитного та фондового ринків; прозорій реструктуризації підприємств; соціальній підтримці звільнених в результаті санації чи ліквідації підприємств працівників; сприянні реалізації наукомістких та інноваційних проектів, використовуючи при цьому ефект крос-субсидіювання.

Ключ до вирішення проблематики державної фінансової підтримки суб'єктів господарювання, на думку автора, міститься у площині побудови чіткої системи контролінгу державної фінансової підтримки підприємств. Уведення контролінгу в сектор державних фінансів не є повністю новим явищем. Досить відомою є, наприклад, успішно функціонуюча з 2000 р. концепція контролінгу в управлінні фінансами землі Гессен (Німеччина). Запропонована дисертантом система контролінгу державної фінансової підтримки спрямована на оптимізацію прийняття відповідних урядових рішень і включає:

- розроблення та перманентне вдосконалення стратегії Уряду в галузі державного сприяння реальному сектору;

- аналіз адресатів фінансової підтримки на предмет відповідності критеріям оцінки;

- підсистему координації та інформаційного забезпечення управлінських рішень;

- систему моніторингу потенційних адресатів державної фінансової підтримки;

- контроль за ефективністю державної санаційної підтримки.

З метою вдосконалення державної політики фінансової підтримки підприємств автором розроблена така система критеріїв прийняття рішень у відповідній сфері:

- критерій відмови функціонування ринкових механізмів: наявність чіткого причинно-наслідкового зв'язку між кризовою ситуацією на підприємстві та фактом відмови функціонування ринкових механізмів у відповідному секторі;

- соціально-економічний критерій: загроза виникнення негативних соціальних, макро- чи мікроекономічних ефектів на загальнодержавному чи регіональному рівнях у разі ліквідації підприємства;

- критерій збереження конкуренції: оцінка загрози монополізації ринку у разі ліквідації підприємства та виходу його з ринку чи загрози деформації конкуренції у разі надання фінансової підтримки;

- критерій відповідності міжнародним стандартам: перевірка дотримання взятих Україною міжнародних зобов'язань щодо захисту економічної конкуренції;

- науково-технічний критерій: розвиток науково-технічного потенціалу (виробництво high-tech продукції) та інноваційна спрямованість;

- критерії енергетичної та екологічної безпеки: реалізація заходів, спрямованих на енергозбереження та захист навколишнього середовища;

- критерій санаційної спроможності підприємств.

Окрім зазначених критеріїв, передумовою участі держави у фінансовому оздоровленні окремих підприємств має бути виконання так званого принципу „симетричності втрат”, за яким усі зацікавлені у санації підприємства сторони (кредитори, власники, персонал) мають бути однаковою (пропорційною) мірою задіяні до процесів подолання кризи.

У контексті вступу України у Світову організацію торгівлі та прийняття стратегічного курсу на приєднання до Європейського Союзу актуальним є питання гармонізації вітчизняної державної політики фінансової підтримки підприємств зі стандартами ЄС. Зазначені стандарти передбачають досить жорсткі обмеження щодо фінансового сприяння окремим суб'єктам господарювання та передбачають забезпечення реальної транспарентності прийняття відповідних рішень, здійснення заходів щодо мінімізації негативного впливу державних інтервенцій на рівень конкуренції, а також використання тесту на зіставність з аналогічними ринковими інвестиціями.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми вдосконалення антикризового управління фінансами підприємств. Проведене автором дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Суб'єкти антикризового менеджменту здійснюють вплив на об'єкт управління через застосування фінансового механізму антикризового менеджменту - сукупності методів, важелів, інструментів та інституційних умов, які регулюють процес розроблення та реалізації фінансових рішень. Виходячи із сутності антикризового управління, його об'єкта, у роботі виокремлено два рівні антикризового менеджменту: система ризик-менеджменту та управління фінансовою санацією. Важливою складовою антикризового менеджменту є управління вирішенням конфліктів інтересів між суб'єктами фінансових відносин. Для вирішення проблематики принципал-агент конфлікту та ринку „лимонів” слід застосувати адекватні інструменти зменшення інформаційної асиметрії: систему подання сигналів, фільтрування, самоселекція, стимулювання, моніторинг та контроль, а також план антикризових заходів, внутрішній та санаційний аудит. Чим інтенсивнішими є заходи зі зменшення інформаційної асиметрії та нейтралізації пов'язаних з цим ризиків, тим вищими будуть агентські витрати.

2. Пріоритетним у системі правового забезпечення антикризового фінансового управління є законодавство про банкрутство. Окремі елементи механізму антикризового управління, що регламентуються Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом” потребують удосконалення, зокрема: порушення справи про банкрутство має здійснюватися за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника (наявність факту неплатоспроможності, загрози неплатоспроможності, від'ємне значення чистих активів); порядок задоволення вимог кредиторів відповідав би критерію об'єктивності у разі об'єднання третьої та четвертої черг кредиторів; механізм застосування процедур санації боржника та мирової угоди доцільно доповнити введенням квоти погашення заборгованості як необхідної умови укладення мирової угоди, запровадженням контролю за процесом виконання мирової угоди, введенням чітких критеріїв прийняття рішення з реалізації плану санації.

3. Підвищення якості діагностики фінансової кризи на підприємстві забезпечується в результаті застосування дискримінантного аналізу. Розроблені в дисертації вісім дискримінантних моделей інтегральної оцінки фінансового стану підприємств характеризуються точністю оцінок на рівні 85-94%, що свідчить про їх високі якісні характеристики. Об'єктивність дискримінантного аналізу забезпечується в результаті використання науково обґрунтованих критеріїв відбору фінансових індикаторів, які враховують як фінансово-економічні, так і економетричні закономірності аналізу фінансово-господарських процесів (мультиколінеарність, репрезентативність, мінімізація показника лямбда Вілкса, об'єктивність та реальність, нормальний розподіл); формування однорідних вибіркових сукупностей шляхом групування підприємств залежно від виду економічної діяльності; відбору для кожної аналітичної підгрупи підприємств індивідуальної, найбільш адекватної виду діяльності комбінації показників на основі їх селекції.

4. Функціональна підтримка прийняття фінансових рішень забезпечується завдяки запровадженню фінансового контролінгу. Особливості пропонованої в дисертації моделі побудови фінансового контролінгу полягають у виокремленні функціонального блоку контролінгу ризиків, забезпеченні інтеграції стратегічного та оперативного контролінгу на основі системи збалансованих показників, використанні методології управління вартістю підприємства та інтегрального аналізу фінансового стану, управлінні витратами на основі методу “тарґет-костинг”, а також у постановці рапортування в розрізі окремих бюджетів, періодів та користувачів. Пропонована модель антикризового фінансового контролінгу для вітчизняних підприємств включає: контролінг ризиків (у тому числі система раннього попередження та реагування); стратегічне фінансове планування; інтегрована система бюджетів; управлінський облік; стратегічний та бюджетний контроль.

5. Проблеми для підприємства створюють не ризики як такі, а їх неконтрольованість. Дієвість системи ризик-менеджменту, контрольованість ризиків забезпечується в результаті запровадження контролінгу ризиків та внутрішнього аудиту: розбудова та підтримка функціональної спроможності системи ризик-менеджменту має бути завданням контролінгу ризиків, а перевірка ефективності системи - компетенцією внутрішнього аудиту; в роботі запропонована блок-схема інтеграції внутрішнього аудиту та контролінгу ризиків у системі ризик-менеджменту. На відміну від контролінгу, який підпорядковується виконавчому керівництву підприємства, внутрішній аудит є органом власників і в організаційному плані має підпорядковуватися вищому рівню управління, ніж об'єкт перевірки.

6. Рішення щодо фінансового оздоровлення підприємства слід приймати на основі експертизи та верифікації плану антикризових заходів, пропонована методика складання якого має свої особливості залежно від того, чи рішення приймається до порушення справи про банкрутство, чи в рамках судових процедур. Якість планування антикризових заходів забезпечується у результаті дотримання рекомендованої системи принципів (періодичності, повноти, координації, спеціалізації, точності, трансформації, транспарентності, інтеграції, декомпозиції).

7. Важливе місце в системі антикризового управління фінансами займає бюджетування як інструмент регулювання фінансових компетенцій, координації, мотивації, сприяння комунікації, контролю та зменшення інформаційної асиметрії на підприємстві. Термін „бюджет” належить до понятійного апарату державних фінансів, однак виправданим є його використання також для характеристики планових документів на мікрорівні. Удосконалення процесу планування на підприємствах забезпечується завдяки впровадженню бюджетування на основі методу „руху на зустріч”, а також цілісної системи бюджетів, побудованої на інтегрованому поєднанні планування руху грошових коштів та фінансових результатів.

8. Дієвість системи антикризового фінансового управління можна забезпечити лише за наявності чітких критеріїв оцінки ефективності антикризового менеджменту. Показники ефективності мають відповідати таким вимогам: давати об'єктивну інформацію про вплив антикризових заходів на основні фінансові параметри підприємства; стимулювати всі рівні менеджменту до виконання плану антикризових заходів та до прийняття оптимальних управлінських рішень; бути зрозумілими та простими у розрахунках; послаблювати мотивацію менеджменту до маніпуляцій зі звітними даними та до використання переваг в інформаційному забезпеченні на власну користь. Найповніше зазначеним вимогам відповідає інтегральний показник фінансового стану та абсолютне значення доданої вартості, що створена підприємством у результаті реалізації антикризових заходів. Проблематику оцінки приросту вартості підприємства в процесі антикризового управління пропонується вирішувати з використанням показника економічної доданої вартості (EVA), що розраховується в результаті зіставлення рентабельності капіталу підприємства та його середньозваженої вартості.

9. Санаційний аудит, як інструмент зменшення інформаційної асиметрії та верифікації антикризового плану, є важливою ланкою системи антикризового управління фінансами підприємств. Необхідною умовою активізації цього сектору аудиторських послуг є проведення інновацій за такими напрямами:

- поліпшення техніки санаційного аудиту через застосування емпірично-статистичних методів аналізу економічної інформації, зокрема МДА;

- переорієнтація оферти санаційного аудиту: із послуг на замовлення постачальників інформації на послуги для користувачів інформації, зокрема в рамках прийняття рішення щодо державної санаційної підтримки, надання санаційних кредитів, здійснення санаційної реорганізації;

- підвищення вимог до перевірки дотримання підприємствами при складанні річної фінансової звітності принципу безперервної діяльності, що уможливить виявлення симптомів фінансової кризи на ранніх стадіях та сприятиме уникненню зайвих ризиків з боку капіталодавців.

10. З метою створення сприятливих умов для фінансування антикризових заходів виправданим є застосування інструментарію двоступінчастої санації, що включає санацію балансу та збільшення статутного капіталу. Запровадженню у вітчизняну практику антикризового управління інструменту санації балансу сприяли б законодавчі нововведення щодо спрощення процедури зменшення статутного капіталу підприємств у разі безкоштовного передання до анулювання корпоративних прав та виведення з під оподаткування податком на прибуток доходів підприємства, які спрямовуються на формування капітальних резервів і є результатом внесків власників: емісійний дохід у вигляді дизажіо, безповоротна фінансова допомога, надана власниками, доходи від дооцінки активів, оскільки таке збільшення капіталу, за своєю природою не може розглядатися як доходи підприємства та його власників.

11. Необхідною умовою активізації участі кредиторів у фінансуванні антикризових заходів є запровадження надійних інструментів захисту інтересів кредиторів. За достатньої захищеності прав кредиторів знижуються кредитні ризики, а отже, продовжуються строки кредитування підприємств та зменшуються процентні ставки за санаційними кредитами. З цією метою слід удосконалити механізм урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості в напрямі усунення подвійного оподаткування сум простроченої (списаної) заборгованості, а також запровадити порядок, згідно з яким суми у вигляді списаної кредиторської заборгованості підприємств, які потребують фінансового оздоровлення і є санаційноспроможними, не включались би в об'єкт оподаткування (як боржника, так і кредиторів; як у разі досудової санації, так і санації в рамках провадження справи про банкрутство).

12. Для використання регуляторних можливостей центрального банку в оздоровленні фінансів реального сектору економіки в системі НБУ доцільним було б запровадження інституту моніторингу підприємств різних галузей народного господарства. З метою організаційно-методичного забезпечення моніторингу підприємств НБУ рекомендується: розробити та затвердити Положення про проведення моніторингу підприємств; запровадити в системі НБУ відділи моніторингу та економічного аналізу підприємств; організувати системну професійну підготовку керівників аналітичних центрів та фінансових аналітиків; визначити вибіркову сукупність підприємств для моніторингу; провести роботу щодо формування критеріїв, складу та каналів надходження аналітичної інформації; визначити порядок постановки конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів та забезпечити логічну систему використання результатів моніторингу при прийнятті рішень користувачами аналітичної інформації.

13. Одним із шляхів посилення зв'язку банківської системи з реальним сектором економіки є активізація політики рефінансування банків під заставу корпоративних цінних паперів та кредитних зобов'язань підприємств. Для успішної реалізації заходів з рефінансування комерційних банків під заставу боргових зобов'язань підприємств вважаємо за необхідне:

а) розробити методику оцінки кредитоспроможності емітентів боргових зобов'язань, які можуть прийматися як кредитне забезпечення. Методологія дискримінантного аналізу та експертна система є найбільш адекватними для зазначених цілей;

б) систематизувати підходи до оцінки вартості цінних паперів - предметів застави. Особливу увагу при цьому слід звернути на розробку якісних методик розрахунку ставок дисконтування.

в) запровадити “пулову” систему надання забезпечення: всі предмети застави об'єднуються в один пул, який може використовуватися для всіх операцій рефінансування

Публікації автора за темою дисертації

1. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. - К. КНЕУ, 2004. - 268 с. - 15,6 др. арк.

2. Терещенко О.О. Гармонізація державної політики фінансової підтримки підприємств із законодавством Європейського союзу // Фінанси України. - 2004. - № 10. - С.108 - 116. - 0,6 др. арк.

3. Терещенко О.О. Антикризовий фінансовий менеджмент - вимога „нової економіки” // Ринок цінних паперів України. - 2004. - № 9-10. - С. 25 - 32. - 0,5 др. арк.

4. Терещенко О.О. Санаційний аудит як інструмент зменшення інформаційних ризиків у процесі антикризового управління // Ринок цінних паперів України. - 2004. - № 3 - 4. - С. 27 - 35. - 0,7 др. арк.

5. Терещенко О.О. Регуляторні можливості центрального банку в оздоровленні фінансів реального сектору економіки // Вісник НБУ. - 2004. - № 1. - С. 9 - 13. - 0,5 др. арк.

6. Терещенко О.О. Дискримінантний аналіз в оцінці кредитоспроможності підприємства // Вісник НБУ. - 2003. - № 6. - С. 28 - 31. - 0,5 др. арк.

7. Терещенко О.О. Санаційний аудит - необхідна передумова фінансової санації підприємств // Вісник НБУ. - 2000. - № 5. - С. 57 - 61. - 0,5 др. арк.

8. Терещенко О.О. Фінансові джерела санації підприємств // Фінанси України. - 1999. - № 9. - С. 52 - 65. - 0,5 др. арк.

9. Терещенко О.О. Теоретичні засади бюджетування на підприємстві // Фінанси України. - 2001. - № 11. - С. 17 - 23. - 0,5 др. арк.

10. Терещенко О.О. Контролінг у системі антикризового управління підприємством // Фінанси України. - 2001. - № 12. - С. 56 - 63. - 0,5 др. арк.

11. Терещенко О.О. Фінансовий менеджмент санації та банкрутства // Фінанси України. - 2000. - № 9. - С. 28 - 35. - 0,5 др. арк.

12. Терещенко О.О. Фінансування підприємств в Україні: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка України. - 2002. - № 1. - С. 10 - 17. - 0,6 др. арк.

13. Терещенко О.О. Дискримінантна модель інтегральної оцінки фінансового стану підприємства // Економіка України. - 2003. - № 8. - С. 38 - 44. - 0,5 др. арк.

14. Терещенко О.О. Санація підприємств у світлі нового законодавства про фінансову неспроможність // Економіка України. - 2000. - № 11. - С. 31 - 36. - 0,5 др. арк.

15. Терещенко О.О. Державне сприяння реструктуризації та санації підприємств // Економіка України. - 1998. - № 2. - С. 27 - 34. - 0,5 др. арк.

16. Терещенко О. Правила фінансування у забезпеченні збалансованого руху грошових потоків підприємства // Вісник Тернопільської академії народного господарства, випуск 14, 2001. - С. 32 - 34. - 0,2 др. арк.

17. Терещенко О. До питання про оптимізацію структури капіталу підприємства // Вчені записки: Наук. зб. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 115 - 120. - 0,5 др. арк.

18. Терещенко О. Фінансова неспроможність підприємства: конфлікт інтересів та можливості його подолання // Вчені записки: Наук. зб. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 183 - 190. - 0,5 др. арк.

19. Терещенко О.О. Багатофакторний дискримінантний аналіз в оцінці ймовірності банкрутства підприємства // Вчені записки: Наук. зб. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 95 - 102. - 0,5 др. арк.

20. Терещенко О.О. План фінансової санації підприємства: методологічні аспекти // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 18. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 93 - 104. - 0,5 др. арк.

21. Терещенко О.О. Податкові аспекти врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості // Збірник наукових праць Академії ДПС України, 3(9) 2000. - С. 86 - 93. - 0,5 др. арк.

22. Терещенко О.О. Санація балансу АТ в контексті стандартизації фінансової звітності в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - № 10. - С. 49 -54. - 0,8 др. арк.

23. Терещенко О.О. Фінансово-економічні аспекти санаційної реорганізації підприємства // Проблеми формування ринкової економіки. Міжвід. наук. зб. Вип. 9. - К.: КНЕУ, - 2001. - С. 290 - 301. - 0,5 др. арк.

24. Терещенко О.О. Теоретичні основи антикризового управління фінансами підприємств // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип.4. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 250 - 262. - 1,0 др. арк.

25. Терещенко О.О. Інструменти захисту інтересів акціонерів при збільшення статутного капіталу акціонерних товариств // Вісник ТАНГ. Наук. журнал ТАНГ. Вип.17. - Тернопіль: Екон. думка. - 2001. - С. 20 - 26. - 0,4 др. арк.

26. Терещенко О.О. Потреба в капіталі для фінансового оздоровлення підприємства // Науковий вісник ВДУ ім. Л. Українки. - 2001. - № 8. - С. 99 -106. - 0,5 др. арк.

27. Tereschtschenko O. Konkurs und Sanierung von Unternehmen in der Ukraine // Wirtschaft und Recht in Osteuropa. 2001. - № 4. - S. 99 - 105. - 1,0 др. арк.

28. Tereschtschenko O. Bonitдtsbeurteilung der Unternehmen in der Ukraine // Wirtschaft und Recht in Osteuropa. 2004. - № 7. - S. 197 - 203. - 1,0 др. арк.

29. Терещенко О.О. Активізація ролі позичкового капіталу у фінансовому оздоровленні підприємства //Підвищення ролі банківської системи у економічному зростанні: Матеріали наук. - практ. конф. 18-19 листоп. 2004 р. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 83 - 90. - 0,4 др. арк.

30. Терещенко О.О. Галузевий моніторинг підприємств з використанням дискримінантних моделей // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. (15.05.2003 р.). - Хмельницький, 2003. - С. 150 - 153. - 0,2 др. арк.

31. Терещенко О.О. До питання про запровадження моніторингу підприємств центральним банком // Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (21-23 травня 2003р.) - К.: КНТЕУ, 2003. - С.62 -65. - 0,2 др. арк.

32. Терещенко О.О. Оподаткування санаційного прибутку підприємств.// Бюджетно-податкова політика в Україні: Зб. наук. праць за матеріалами наук.- практ. конф. (20-22 грудня 2001 р.). - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - С. 295 - 297. - 0,15 др. арк.

33. Терещенко О.О. Система раннього попередження та реагування в управлінні ризиками // Ризикологія в економіці та підприємництві: Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф.. - К.: КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. - С. 396 - 397. - 0,15 др. арк.

34. Терещенко О.О. Податкові аспекти зниження ділової активності суб'єктів господарювання // Економічні, правові, соціально-психологічні та інші проблеми, пов'язані з блокуванням діяльності комерційного банку. - К.: Асоціація українських банків, 2000. - С. 31 - 43. - 0,5 др. арк.

35. Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В.С. Стельмах та ін. - К.: Молодь, 2001. Особистий внесок здобувача: стаття „Банкрутство”. - С.87 - 88. - 0,2 др. арк.

36. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с. - 32,2 др. арк.

37. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с. - 24,0 др. арк.

38. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А.М. Поддєрьогіна - К.: КНЕУ, 2004. Особистий внесок здобувача: Розділ 12. „Фінансова санація та банкрутство підприємств”. - С. 453 - 514. - 3,6 др. арк.

39. Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. проф. А.М. Поддєрьогіна - К.: КНЕУ, 2005. Особистий внесок здобувача: Розділ 12. „Антикризове фінансове управління підприємством”. - С. 478 - 516. - 2,25 др. арк.

Анотація

Терещенко О.О. Антикризове управління фінансами підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено розробленню теоретико-методичного забезпечення антикризового управління фінансами підприємств. Визначено базові складові теоретичної парадигми та фінансово-економічного механізму антикризового фінансового менеджменту. На основі застосування економетричних методів обробки економічної інформації розроблено та апробовано вісім дискримінантних моделей діагностики фінансової кризи на підприємстві. Запропоновано методичні підходи до побудови фінансового контролінгу на підприємстві та обґрунтовано концепцію управління ризиками, що включає контролінг ризиків та внутрішній аудит. Розроблено методичні рекомендації зі складання плану антикризових заходів, оцінки ефективності антикризового управління, а також визначено місце санаційного аудиту як засобу зменшення інформаційної асиметрії та верифікації антикризового плану. Вдосконалено методичні підходи з фінансового забезпечення антикризових заходів. Сформовано основні домінанти державної політики фінансової підтримки вітчизняних підприємств, що перебувають в кризі та запропоновано шляхи її гармонізації зі стандартами Європейського Союзу.

Аннотация

Терещенко О.А. Антикризисное управление финансами предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.04.01 - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2005.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методического обеспечения антикризисного управления финансами предприятий. Определены базовые элементы парадигмы и финансово-экономического механизма антикризисного финансового менеджмента. С использованием эконометрических методов обработки экономической информации разработано и апробировано восемь дискриминантных моделей диагностики финансового кризиса на предприятии. Предложены методические подходы к построению финансового контроллинга на предприятии и обоснована концепция управления рисками, включающая контроллинг рисков и внутренний аудит. Разработаны методические рекомендации по составлению плана антикризисных мероприятий, оценки эффективности антикризисного управления, а также определено место санационного аудита как способа уменьшения информационной асимметрии и верификации антикризисного плана. Усовершенствованы методические прийомы по финансовому обеспечению антикризисных мероприятий. Сформулированы основные доминанты государственной политики финансовой поддержки отечественных предприятий, находящихся в финансовом кризисе и предложены пути ее гармонизации со стандартами Европейского Союза.

Annotation

Tereshchenko O.O. Crisis Finance Management of the Enterprises. - Manuscript.

Thesis presented for a Doctor's Degree in Economic sciences by the speciality 08.04.01 - Finances, Money circulation and Credit. - Kyiv National Economic University, Kyiv, 2005.

The thesis is aimed at the development of the theoretical and methodological provision of crisis finance management of the enterprise in the context of the “new economy ” development. The main outlines of the scientific paradigm of the crisis finance management are being formed. The thesis further develops the theory of the agency relations and asymmetrical information. The “lemon principle” is used to explain the nature of conflict of interest that arises between the parties of the financial and economic relations. New approaches to the problem solving of the information asymmetry in the process of the crisis management are offered. The definition of the Crisis Finance Management of the Enterprise in the thesis is established. Methods, instruments and institutional conditions which regulate the process of development and realization of the crisis management are researched. The object and subjects of the Crisis Finance Management of the Enterprise are defined.

The main elements of the financial instruments of the crisis management are established. Methods, instruments and institutional conditions which regulate the process of development and realization of the crisis management are researched. Starting from the essence of the crisis management, its object, two levels of the crisis management are defined: system of the risk management and management of financial reorganization. New terminology is introduced into the conceptual mechanism of the finance crisis management: “turnaround ability of an enterprise”, “crisis financial controlling” and “controlling of governmental financial support.” The propositions to improve the Ukrainian bankruptcy law are evolved.

The statistical information of 1445 enterprises from different fields of economic activities are worked up for development of the bankruptcy diagnostics discriminant models. The main criteria on choice of financial indicators are developed in the thesis (multicollinearity, minimization of Wilks Lambda, representation, reality, objectivity, normal distribution) and of formation of analytical groups for multiple discriminant analysis realization. With the use of econometric methods of processing of the economic information were developed and approved 8 discriminatory models of diagnosing the financial crisis of the enterprise. Testing of the proposed models and their comparison with the Western analogies proved high level of accuracy of estimates which proves their quality and practical value. Developed methods of integral estimation of financial and economic activities of enterprises are approved officially by the work of the Ministry of Finance of Ukraine. They are also used by the State Property Fund of Ukraine, by individual banks and commercial entities.

Methodological approaches to the formation of financial controlling at the enterprise are improved; the concept of financial crisis controlling is formulated. Distinctions of the control implementation on the specific enterprise are highlighted. Reasonable system of risk management includes risk controlling and internal auditing. Development and maintenance of functional ability of the system of risk management is referred to the competency of the risk controlling and verification of the system effectiveness is the task of the internal auditing.

Methodological recommendations on planning of crisis activities are developed. Budgeting is placed in the system of crisis management as a regulation instrument of financial competencies, coordination, motivation, contributory influence of communication, control and decline of information asymmetry. The system of criteria of effectiveness of crisis management is proposed at the heart of which lies economical value added factor (EVA) and integral factor of financial condition, calculated using multiple discriminant analysis (MDA). The role of the reorganizing auditing is researched as a method of decreasing of information asymmetry and verification of anti-recessionary plan. Proposals on the activation of the service sector from Turnaround Auditing in Ukraine are developed.

The main forms and criteria of financing crisis activities are studied. Methods and procedure of internal resource mobilization of crisis financing are improved. The main assumptions and mechanisms of readjustment of balance of the domestic enterprises are justified, key conditions of activation of the role of owners and creditors in the financing of crisis management are identified.

The main factors of governmental policy of financial support towards domestic enterprises, which are found in financial crisis, are formulated. Priorities of horizontally oriented regulatory policy of the government are formed, controlling system of governmental financial support is developed and also the criteria of decision making are identified. The ways of harmonizing domestic government policy aimed at supporting of enterprises in accordance with European standards are proposed.

Размещено на Allbest.ru