Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки”

Української академії аграрних наук

УДК 336.77:63.061.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Олійник Олена Олександрівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України банківський кредитування сільськогосподарський

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Кручок Степан Іванович, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Кравченко Василь Іванович, Міжнародний інститут фінансів, Президент Інституту

кандидат економічних наук Ібатуллін Шаміль Ільдусович, ДП “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” Державного комітету України по земельних ресурсах, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа - Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “27” квітня 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, к. 212).

Автореферат розісланий “ 25 ” березня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жук Н.Л.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Продовольча безпека України залежить від належного функціонування аграрного сектора економіки. Водночас затяжна фінансова криза у цій галузі призвела до значного зношення її матеріально-технічної бази. Швидке відновлення основного капіталу з використанням інноваційних технологій можливе тільки у разі формування значних обсягів фінансових ресурсів. Обмеженість власних коштів у сільськогосподарських підприємствах обумовлює пошук зовнішніх джерел фінансування, найбільш можливими серед яких на сьогодні виступають довгострокові кредити банків.

За останнє десятиріччя банківське кредитування сільськогосподарських підприємств характеризувалося різними тенденціями: до значного скорочення протягом 1991-1999 рр. і до відновлення на нових ринкових засадах, починаючи з -2000 р. Процес відновлення банківського кредитування позначився в основному на короткострокових кредитах, а, отже, потребують вирішення питання, пов'язані з розвитком довгострокових кредитів.

Дослідженню теоретичних і практичних питань банківського кредитування підприємств приділяло значну увагу багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед зарубіжних вчених слід відзначити Р. Джоллі, В. Лексіса, П. Роуза, А. Тобіаса, Гейвуда У. Фляйсіга та ін. В Україні питання планування та організації банківського кредитування підприємств досліджували такі вчені: І.О. Бланк, О.В. Васюренко, Д.М. Гриджук, І.С. Гуцал, О.А. Кириченко, В.І. Кравченко, В.Д. Лагутін, А.М. Мороз, Р.І. Тиркало, Н.М. Ушакова, Н.П. Шульга та ін. Проблеми довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств у ринковій економіці знайшли відображення в працях таких вітчизняних вчених: В.М. Алексійчука, М.Я. Дем'яненка, Ш.І. Ібатулліна, С.І. Кручка, П.А. Лайка, Д.В. Полозенка, П.Т. Саблука та ін.

Незважаючи на численні наукові розробки, окремі теоретичні, методичні та практичні аспекти довгострокового банківського кредитування залишаються недостатньо дослідженими. Зокрема, малодослідженими є особливості довгостроко-вого кредитування сільського господарства. Існує необхідність також у визначенні та вирішенні проблем подальшого розвитку довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств в Україні. Потребують вивчення питання, пов'язані з плануванням потреби підприємств аграрної сфери виробництва у довгострокових банківських кредитах. Існуючі підходи щодо планування засновані на старих принципах і не відповідають реаліям сьогодення.

Актуальність визначених питань, вирішення яких певною мірою забезпечить розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств, обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до програми науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Національного аграрного університету на 1999-2002 рр. “Розробка моделі кредитної системи агропромислового комплексу” (номер державної реєстрації 0199U002735), “Проектування законодавчого забезпечення та механізмів впровадження сучасної системи кредитування сільськогосподарських підприємств” (номер державної реєстрації 0100U001929).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Визначення мети обумовило необхідність виконання таких завдань:

- уточнити економічну сутність довгострокового банківського кредиту та виз-начити фактори та особливості довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств;

- проаналізувати розвиток та сучасний стан довгострокових вкладень банків у кредитування сільського господарства і дослідити взаємозв'язок між фінансовим станом підприємств галузі та обсягами їх довгострокового кредитування;

- визначити рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств довго-строковими кредитами та ступінь впливу основних внутрішніх факторів, які його обумовлюють;

- обґрунтувати основні напрямки поліпшення умов довгострокового креди-тування сільськогосподарських підприємств;

- удосконалити методичні підходи щодо планування потреби підприємств аграрної сфери виробництва у довгострокових кредитах;

- розробити рекомендації щодо удосконалення процедур довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств з боку комерційних банків.

Об'єктом дослідження є процес довгострокового банківського кредитування виробничих підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. В процесі виконання дисертаційної роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Використання абстрактно-логічного методу дозволило виділити фактори, що впливають на розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. Розрахунково-конструктивний метод та методи формалізації, моделювання, експерименту використовувалися для визначення найоптимальніших варіантів розв'язання поставлених завдань, зокрема, під час оцінки рівня забезпечення потреби сільськогосподарських підприємств у довгострокових кредитах, для визначення факторів розвитку довгострокового кредитування аграрних підприємств та оцінки кредитоспроможності останніх. Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств та довгострокових вкладень банків у кредитування сільського господарства України здійснювався монографічним методом та методом системного аналізу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України з питань розвитку грошових та фінансово-кредитних відносин, довідково-інформаційні видання, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали науково-практичних конференцій, дані Державного комітету статистики України, звітні дані сільськогосподарських підприємств та комерційних банків.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження розкривається сукупністю наступних положень:

вперше:

- формалізовано визначення впливу фактора “забезпечення кредиту” на мож-ливість задоволення потреби у довгострокових кредитах;

- розроблено методичні підходи щодо визначення потреби в реальних інвес-тиціях з метою оцінки забезпечення сільськогосподарських підприємств довгостроковими кредитами, що передбачають врахування відповідності фактичного основного капіталу його нормативному рівню;

- розроблено функціонально-регресійну модель, яка визначає межу довгостро-кового кредитування підприємства на підставі відібраних факторів фінансового стану та дозволяє виявити ступінь впливу останніх за допомогою коефіцієнта еластичності. Було встановлено, що для сільськогосподарських підприємств України такими факторами є ціни на сільськогосподарську продукцію та ціни на засоби виробництва;

удосконалено:

- методичні підходи до планування потреби у довгострокових кредитах сіль-ськогосподарських підприємств. Зокрема, визначено необхідність проведення передпланувальної фази, яка полягає в оптимізації структури виробництва, та обґрунтовано послідовність планування;

- процедури довгострокового банківського кредитування сільськогосподарсь-ких підприємств. Обґрунтовано необхідність здійснення банками ретельної оцінки грошових потоків від інвестиційних проектів, що кредитуються, на підставі підходів з використанням теорії ймовірності та оцінки застави на предмет її самостійного використання після відчуження. Визначено, що контроль за станом реалізації та функціонуванням інвестиційного проекту підвищує якість супроводу довгострокового кредиту та ймовірність його повернення;

набуло подальшого розвитку:

- розкриття змісту терміна “кредит” як економічних відносин між кредитором і боржником з приводу перерозподілу тимчасово вільної вартості на умовах поверненості, терміновості та платності. Тлумачення кредиту як економічних відносин з приводу перерозподілу обумовлює всі відносини, які опосередковує кредит, а саме: надання, одержання, користування вартістю та її повернення. Визначаючи об'єкт кредиту як тимчасово вільну вартість, досягаємо її придатності як при товарному кредиті, так і грошовому;

- уточнення категорії “кредитування” як процесу, який характеризується одночасними діями: з боку кредитора - підготовкою до надання, наданням, супроводженням і отриманням при поверненні кредиту та з боку позичальника - одержанням, користуванням і поверненням кредиту;

- уточнення терміна “кредитоспроможність” не тільки як спроможність, а й бажання позичальника у визначений кредитною угодою термін і в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями;

- обґрунтування факторів, що визначають можливість розвитку процесу довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. Зокрема, визначено основні безпосередні фактори, що продукуються учасниками кредитного процесу, та опосередковані, що впливають на процес кредитування, але не залежать від дій учасників процесу;

- обґрунтування особливостей сільськогосподарських підприємств, які обу-мовлюють створення спеціальних умов їх довгострокового кредитування. Зокрема, об'єктивна наявність підвищеної потреби сільськогосподарських підприємств у довгострокових кредитах порівняно з іншими галузями економіки вимагає запровадження спеціальних інститутів та форм кредитування, основними ознаками яких є зниження рівня кредитних ставок порівняно з ринковими, особливі гарантії повернення кредиту та високий рівень державної підтримки. Використання сільськогосподарськими підприємствами в якості застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення обумовлює створення особливих умов правового та інституційного характеру.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування на практиці запропонованих рекомендацій дає можливість поставити систему довгострокового кредитування на наукову основу і розширити його межі. Рекомендації щодо розрахунку потреби в довгострокових кредитах та можливостей її задоволення з огляду на фінансовий стан підприємств та наявний в них рівень забезпечення прий-нято Управлінням сільського господарства Києво-Святошинського району Київської області та сільськогосподарськими підприємствами даного району (довідка № 231 від 5 вересня 2003 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національного аграрного університету під час викладання навчальних дисциплін “Гроші і кредит”, “Банківські операції”, “Банківське обслуговування аграрних підприємств” (акт про впровадження від 03.09.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати з теоретико-методичних та практичних питань розвитку довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств є особистими розробками автора. Їх використання у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств та комерційних банків сприятиме розвитку довгострокового кредитування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та одержали схвальні відгуки науковців на: першій Всеукраїнській конференції молодих вчених аграріїв “Роль молодих вчених в рефор-муванні аграрного сектора економіки” (Київ, Національний аграрний університет, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (Київ, Національ-ний аграрний університет, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (Київ, Національний аграрний університет, 2002 р.); науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (Київ, Національний аграрний університет, 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження за темою дисертаційної роботи опубліковано 7 одноосібних наукових праць загальним обсягом 2,11 друк. арк., з них: 3 наукові статті - у фахових виданнях, загальним обсягом 0,59 друк. арк., 1 теза доповіді на науково-практичній конференції, загальним обсягом 0,27 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списка використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 180 сторінок. Робота містить 26 таблиць, 26 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел складається із 143 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологічну та інформаційну базу роботи, наукову новизну, практичне значення, особистий внесок та апробацію її результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи довгострокового банківського кредитування аграрного сектора економіки” розкривається сутність категорій “довгостроковий банківський кредит”, “кредитування”, “кредитоспроможність”, визначаються принципи кредитування та їх особливості щодо сільськогосподарських підприємств, обумовлюється система критеріїв оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому кредитуванні, обґрунтовуються фактори, що визначають можливість розвитку кредитних вкладень банків у сільське господарство, та особливості кредитування суб'єктів господарювання аграрного сектора.

Ґрунтовне дослідження сутності кредиту засвідчило про неоднозначність її визначення. Трактуючи кредит як економічні відносини між кредитором і боржником з приводу перерозподілу тимчасово вільної вартості на умовах поверненості, терміновості та платності отримуємо можливість визначити всі відносини, які опосередковує кредит, а саме: надання, одержання вартості, її використання та повернення. Визначаючи об'єкт кредиту як тимчасово вільна вартість, досягаємо її придатності як при товарному кредиті, так і грошовому. Відмінністю є те, що при товарному кредиті змінюється її форма: з товарної вона перетворюється в грошову.

Кредит слід розглядати у двох аспектах - теоретичному і прикладному. Вище було визначено теоретичний аспект кредиту. З прикладної точки зору кредит є сукупність грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей, які передаються позичальнику на умовах поверненості, терміновості та платності. Вважається, що розуміючи кредит як економічні відносини з приводу зворотного руху позиченої вартості слід говорити, що надається позичена вартість, а не кредит. Двохаспектне розуміння категорії робить доречним вислів “надання кредиту”.

Кредит - це складна категорія, яка має різноманітні форми прояву, тобто за певних умов він набуває специфічності, проте його сутність залишається сталою. Виявлення цієї специфічності формує різновиди кредиту. Особливістю довгострокового банківського кредиту є, по-перше, те, що в якості однієї із сторін кредитних відносин, а саме в якості кредитора, виступає банк; по-друге, економічні відносини з приводу користування тимчасово вільною вартістю тривають довгий період часу, що обумовлює особливий порядок організації кредиту.

Аналіз теоретичних поглядів на призначення довгострокового банківського кредиту засвідчив їх неоднозначність та розмаїтість. Існуючі підходи або чітко не розмежовують його призначення з короткостроковим кредитом, або визначають неповний спектр об'єктів кредитування. Трактування призначення довгострокового кредиту як кредиту для фінансування витрат, які окуповуються більше року, усуває зазначені недоліки.

Кредитування на відміну від категорії “кредит” передбачає певний процес і відповідає на запитання “як?”, тобто як слід організовувати цей процес, на яких принципах? Доцільним вважається не тільки визначення теоретичної сутності певного принципу, а також його практичне значення, тобто що з практичної точки зору обумовлює дотримання принципу як для банку, так і позичальника. З врахуванням цього визначено такі особливості принципів довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств: принцип повернення обумовлює особливі підходи щодо визначення підприємствами обсягів та об'єктів довгострокового кредиту, а з боку банків розробку особливих підходів щодо оцінки їх кредитоспроможності; термін кредиту визначається тільки залежно від окупності об'єкта кредитування; принцип цільового характеру кредиту чітко дотримується; принцип забезпеченості є обов'язковим і в якості застави переважно використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення; принцип платності обумовлює впровадження таких механізмів, які б забезпечили найнижчий рівень відсоткової ставки, внаслідок об'єктивно низької прибутковості сільськогосподарських підприємств; принцип диференційованості передбачає застосування особливого підходу до кожного позичальника з врахуванням галузевої специфіки.

Аналіз літературних джерел засвідчив про однобоке визначення категорії “кредитування”, як процесу, який активується тільки з боку кредитора. Але, виходячи із сутності кредиту як економічних відносин між кредитором і позичальником, слід розглядати процес кредитування у взаємодії цих двох сторін. Відповідно, кредитування слід трактувати як процес, який характеризується одночасними проявами: з боку кредитора - підготовкою до надання, наданням, супроводженням і отриманням при поверненні кредиту та з боку позичальника - одержанням, користуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств буде залежати від правильної організації визначених процедур як з боку банку, так і з боку підприємства. В роботі детально обґрунтовується така процедура кредитування з боку банку як оцінка кредитоспроможності. По-перше, уточнено поняття “кредитоспроможність” не тільки як спроможність, а й бажання позичальника у визначений кредитною угодою термін і в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. По-друге, обґрунтовано систему критеріїв оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому кредитуванні в сучасних умовах. Зокрема, визначення кредитоспроможності має поєднувати оцінку не тільки кредитної історії, репутації та фінансового стану позичальника, а й таких критеріїв, як поданий бізнес-проект та запропонована застава.

Розвиток кредитування підприємств аграрної сфери виробництва залежить від безпосередніх (які продукуються сторонами кредитного процесу) та опосередкованих (які впливають на процес кредитування, але не залежать від дій сторін процесу) факторів. Було обґрунтовано такі безпосередні фактори: рівень фінансового стану підприємства; забезпечення кредиту; рівень менеджменту в банках; менталітет та професійний рівень керівників підприємства; стадія життєвого циклу підприємства; наявність довгострокових ресурсів у банках; рівень відсоткових ставок за довгостроковими кредитами. Опосередковані фактори були визначені такі: рівень цін; рівень обмінного курсу національної грошової одиниці; гарантія приватної власності на майно; правова єдність земельної ділянки і нерухомого майна; правова безпека заставленого майна; податкові ставки та податкові пільги; державна підтримка; наявність системи реєстрації нерухомого майна та прав на нього; стан оцінної діяльності; ефективність роботи страхових компаній; рівень розвитку ринків рухомого і нерухомого майна; рівень розвитку інфраструктури кредитного ринку.

Забезпечити належний розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств неможливо без визначення та врахування їх особливостей. В дисертації обґрунтовуються такі особливості. По-перше, сільськогосподарські підприємства мають підвищену потребу в довгострокових кредитах; по-друге, для них притаманний специфічний об'єкт застави - земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Перша особливість обумовлена такими факторами - високою капіталоозбро-єністю праці, низькою прибутковістю сільськогосподарських підприємств і вимагає створення особливих умов їх довгострокового кредитування, про що свідчить досвід високорозвинених країн. В ринкових економіках склалися спеціальні інститути та форми кредитування. Їх основні ознаки - це зниження рівня кредитних ставок порівняно з ринковими, особливі гарантії повернення кредиту та високий рівень державної підтримки.

Використання в якості забезпечення кредитів земельних ділянок сільськогосподарського призначення обумовлює створення особливих умов правового та інституційного характеру. В правовому відношенні повинні бути вирішені такі моменти: гарантована приватна власність на землю; законодавчо визначено методичні підходи до оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які б відповідали міжнародним стандартам та враховували національні особливості; створена ефективна державна система реєстрація прав на земельні ділянки та їх обмежень; законодавчо визначено порядок примусової реалізації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. В інституційному відношенні повинно бути: забезпечено функціонування ринку землі; організована державна кадастрово-реєстраційна система нерухомого майна; забезпечено функціонування широкої мережі нотаріальних, оцінних та страхових служб.

У другому розділі “Стан довгострокового кредитування сільськогосподар-ських підприємств” проаналізовано динаміку довгострокових вкладень банків у кредитування сільського господарства та економіку в цілому, проаналізовано фінансовий стан сільськогосподарських підприємств на прикладі окремого району та визначено його вплив на стан довгострокового кредитування, оцінено забезпечення потреби сільськогосподарських підприємств Києво-Святошинського району Київської області у довгострокових банківських кредитах.

Встановлено, що протягом останніх років значно збільшились обсяги довгострокового банківського кредитування сільського господарства, причому більшими темпами зростали кредити в національній валюті. Так, на початок 2004 р. питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів становила 45,3%, що на 23,0% більше, ніж на початку 2003 р. Також на початок 2004 р. 74,6% вимог банків за довгостроковими кредитами, наданими в сільське господарство, були в національній валюті. Позитивні тенденції обумовлені в основному економічною стабілізацією в країні. Встановлено, що перешкодами подальшого динамічного зростання обсягів довгострокового кредитування сільського господарства є: низький фінансовий стан сільськогосподарських підприємств; недостатнє правове регулювання відносин, пов'язаних із забезпеченням кредитів; відсутність належної застави в сільськогосподарських підприємствах; високі відсоткові ставки, які обумовлені, як показали дослідження, високою вартістю залучених довгострокових ресурсів (протягом 2000-2001 рр. вартість довгострокових депозитів відповідно на 1,84 та 0,33% перевищувала вартість довгострокових кредитів, у 2002-2003 рр. перевищення кредитної ставки над депозитною становило всього 1,35 та 2,87% відповідно); дефіцит довгострокових ресурсів у банках; недостатній менеджмент у банках тощо.

Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств Києво-Святошинського району Київської області засвідчив про його позитивні зміни. Зокрема, в середньому інтегральний коефіцієнт фінансового стану (значення показника коливається у межах від 0 до 1 та чим ближче значення до 1, тим кращий фінансовий стан) по сукупності досліджуваних господарств зріс з 0,501 на 01.01.1999 р. до 0,598 на 01.01.2004 р. Покращання фінансового стану обумовило зростання обсягів можливого довгострокового кредитування господарств Києво-Святошинського району Київської області протягом 1998-2003 рр. у 5,2 рази.

З метою оцінки забезпечення сільськогосподарських підприємств довгостроковими кредитами, було прораховано потребу останніх та визначено їх фактичну наявність. Для досягнення більш точних розрахунків дослідження проводилися на базі господарств окремого регіону - Києво-Святошинського району Київської області.

Для визначення потреби у довгострокових кредитах був застосований підхід, сутність якого полягає у наступному: від загальної суми реальних інвестицій вираховується та їх частка, яка фінансується за рахунок власних коштів. Залишок становить потребу в довгострокових кредитах.

Вивчення економічної літератури засвідчило про відсутність підходів щодо визначення загальної потреби в реальних інвестиціях на підприємстві, що обумовило розробку власних підходів. Так було визначено формулу розрахунку потреби підприємства в реальних інвестиціях

, (1)

де - фактичний основний капітал в первісній вартості, грн.;

- річна норма амортизації, %;

- річна норма відрахувань на розширене відтворення основного капіталу, %;

Д - корегуюча величина:

, (2)

де - нормативний основний капітал і-ої групи за первісною вартістю, грн.;

- розрахунковий фактичний основний капітал і-ої групи (складає залишкову фактичну вартість і-ої групи основного капіталу, але не більше половини її первісної фактичної вартості).

Розрахунки за вищевизначеними формулами на підставі даних сільськогосподарських підприємств Києво-Святошинського району Київської області показали, що потреба в реальному інвестуванні господарств незначно покривалася внутрішніми джерелами фінансування - протягом 1999-2003 рр. відповідно на 5,5; 12,1; 14,3; 15,0 та 37,4 % (таблиця 1). Отже, для задоволення потреби в реальному інвестуванні, господарства мали необхідність в залученні значних зовнішніх інвестиційних ресурсів, найбільш доступними серед яких виступали довгострокові кредити банків. Дослідження фактичного забезпечення господарств Києво-Святошинського району Київської області довгостроковими банківськими кредитами засвідчило, що тільки в 2002 та 2003 рр. і тільки одне господарство - СВАТ “Київська овочева фабрика” мало довгострокову кредитну заборгованість перед банком у розмірі відповідно 9930,1 і 3086,2 тис. грн.

Відсутність довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств при значній їх потребі обумовлено дією певних факторів. Було виміряно вплив основних безпосередніх факторів (фінансового стану і забезпечення) на можливість задоволення потреби в довгострокових кредитах. Ступінь впливу першого фактора здійснювався на підставі методики, яка передбачає визначення можливого обсягу довгострокового кредитування. Ступінь впливу другого фактора - на підставі визначення можливого обсягу забезпечення кредитів, розрахунок якого вважається за доцільне здійснювати за такою формулою

, (3)

де ВК - власний капітал, грн.;

ОбЗ - оборотні засоби, грн.;

КЗ - короткострокова заборгованість, грн.;

- середньозважений коефіцієнт ліквідності.

Дані розрахунків показали, що можливість задоволення потреби господарств Києво-Святошинського району Київської області в довгострокових кредитах з огляду на їх фінансовий стан становила протягом 1999-2003 рр. відповідно 10,0; 32,5; 39,8; 36,0 і 55,8%, а з огляду на наявний рівень забезпечення кредитів відповідно 26,2; 23,3; 17,5; 27,3 і 36,0%.

Таблиця 1 Потреба в реальному інвестуванні та довгострокових кредитах господарств Києво-Святошинського району Київської області протягом 1999-2003 рр., тис. грн.

Господар-ство	Потреба в реальному інвестуванні	Потреба в довгострокових кредитах
	1.01.00	1.01.01	1.01.02	1.01.03	1.01.04	1.01.00	1.01.01	1.01.02	1.01.03	1.01.04
СГ ТОВ АК “Тарасівський"	14001,0	13645,0	12548,0	10827,6	12448,5	13484,1	12716,0	11650,0	10070,6	10669,7
АК “Пуща-Водиця”	30145,0	24826,7	32932,3	28981,8	25092,4	26999,0	19616,7	21776,3	17677,8	18614,4
СВАТ “Київ-ська овочева фабрика”	8823,4	9032,4	8819,7	8491,9	6864,8	8207,6	4723,0	2776,0	5302,4	457,6
ВАТ “Плодо-розсадницьке”	8582,2	8557,0	8484,3	5919,7	8666,6	8442,2	8419,1	8484,3	5919,7	8698,6
ДГ “Чабани”	2192,4	1479,8	1554,3	553,2	919,6	2121,4	1411,8	1481,3	448,2	747,6
СГ ТОВ АФ “Білогородка”	22182,2	22413,2	34197,2	23712,0	20867,4	21841,2	21532,2	33766,2	23350,0	20282,4
ДГ “Новосілки”	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
ТОВ АФ “Крюківщина”	50,7	3785,6	4171,3	4072,9	4078,3	0,0	3594,6	3843,3	3905,9	3780,3
СГ ТОВ АК “Хотівський”	8115,4	9677,0	12573,3	2782,0	921,7	7932,2	9429,0	12573,3	2782,0	1145,7
НДГ “Ворзель”	0,0	0,0	1042,5	1382,4	1039,6	0,0	0,0	892,5	1298,4	904,6
ДГ “Дмитрівка”	0,0	719,9	668,7	4254,8	4023,0	0,0	666,4	668,7	4254,8	3991,9
ТОВ АФ “Княжичі”	2766,7	6498,7	14189,3	13767,5	11903,2	2536,7	6263,7	14169,3	13643,5	12217,2
КСП АФ “Київська”	3891,7	2331,0	2832,5	2483,6	2832,3	3620,7	2149,0	2832,5	2483,6	3917,3
Разом	100750,7	102966,3	134013,4	107229,3	99657,5	95185,1	90521,4	114913,7	91136,8	62363,5

У третьому розділі “Перспективи розвитку довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств в Україні” визначено основні напрямки покращання факторів довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано порядок планування довгострокових кредитів у сільськогосподарських підприємствах, внесені рекомендації щодо удосконалення процесу довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

З метою визначення факторів фінансового стану, які найбільше впливають на рівень довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств, автором було розроблено функціонально-регресійну модель визначення межі довгострокової заборгованості, яка має такий вигляд:

(4)

де - межа довгострокової заборгованості за t-період, тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- фінансовий результат за попередній рік, тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- обсяг отриманих банківських кредитів за t-період, тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- коефіцієнти пропорційності (регресії);

- вільний член;

- базова ціна одиниці умовної продукції, тис. грн.;

- індекс цін на продукцію сільського господарства за t-період;

- обсяг бюджетного фінансування сільського господарства за t-період, тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- сума сплачених податків та інших обов'язкових платежів до бюджету за t-період, тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- обсяг страхових відшкодувань за t-період, тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- змінні витрати, пов'язані з використанням засобів виробництва промислового походження, на одиницю умовної продукції (в базових цінах), тис. грн.;

- індекс цін на засоби виробництва промислового походження за t-період;

- змінні витрати, пов'язані з використанням засобів виробництва непромислового походження, на одиницю умовної продукції (в базових цінах), тис. грн.;

- індекс цін на засоби виробництва непромислового походження за t-період;

- постійні витрати, пов'язані з використанням засобів виробництва промислового походження (у базових цінах), тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- постійні витрати, пов'язані з використанням засобів виробництва непромислового походження (у базових цінах), тис. грн. / 100 га умовної ріллі;

- сума амортизації, нарахованої за t-період, тис. грн. / 100 га умовної ріллі.

Результати розрахунків показали тісний взаємозв'язок між визначеною межею довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств України, що обраховувалася на підставі даних чотирнадцяти областей України за 1992-2003 рр. (рис. 1), і фактичною фінансовою результативністю їх діяльності.

За допомогою коефіцієнта еластичності було визначено ступінь впливу кожного з визначених факторів фінансового стану на межу довгострокової заборгованості (табл. 2). Найбільш визначальними факторами виявилися ціни на продукцію сільського господарства та ціни на спожиті засоби виробництва. Так, підвищення цін на продукцію сільського господарства на 1% призведе до збільшення межі довгострокового кредитування аграрних підприємств на 6,3% по Україні.

Було встановлено, що запровадження механізму іпотечного рефінансування дозволить збільшити довгострокову ресурсну базу в комерційних банках та знизити відсоткові ставки за довгостроковими кредитами. Більш оптимальним щодо впровадження в умовах сьогодення із передбачених Законом України “Про іпотеку” способів рефінансування, на думку автора, є спосіб, який передбачає продаж заставної із зобов'язанням зворотного викупу (операція репо), особливо якщо в якості покупця заставних буде виступати центральний банк. Саме центральний банк на перших порах зможе найшвидше забезпечити комерційні банки довгостроковими ресурсами через купівлю заставних. До того ж цьому способу рефінансування меншою мірою притаманний агентський ризик, ніж іншим способам рефінансування.

Аналіз існуючих підходів щодо планування довгострокових кредитів засвідчив про необхідність доопрацювання цього питання. Так, нами була обґрунтована послідовність визначення потреби в довгострокових кредитах для сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки. Для цього використовувалися як існуючі елементи, так і нові.

Новим елементом у згаданому процесі є те, що потребу в довгострокових кредитах необхідно визначати тільки на підставі оптимізованої структури виробництва. Обов'язковість цього елементу обумовлена тим, що довгострокові кредити, фінансуючи переважно реальні інвестиції, визначають розвиток підприємства на багато років наперед, тому помилки у визначенні об'єктів та обсягів довгострокового кредитування можуть призвести навіть до банкрутства підприємства.

Було встановлено, що з метою оптимізації структури виробництва сільськогосподарських підприємств необхідно визначити та обґрунтувати: раціональну структуру сільськогосподарських угідь; види продукції та послуг з метою їх відбору на перспективу; оптимальне поєднання рослинництва, тваринництва та переробки продукції; оптимальні обсяги та структуру виробництва.

Подальший порядок визначення потреби, спираючись на існуючі підходи, був визначений такий: на підставі оптимізованої структури виробництва визначаються нормативні обсяги основного капіталу, які корегуються на існуючу матеріально-технічну базу. Далі під сформовані обсяги основного капіталу визначаються можливі джерела фінансування. Оптимальне поєднання можливих джерел фінансування реальних інвестицій надасть можливість визначити обґрунтовану потребу в довгострокових кредитах.

Таблиця 2 Коефіцієнти еластичності впливу фінансових факторів на межу довгострокової заборгованості сільськогосподарських підприємств України

Природно-економічні зони	Фактори
	фінансовий результат за попередній рік, тис. грн. / 100 га ум. ріллі	індекс цін на продукцію сільського господарства	індекс цін на промислові засоби виробництва	індекс вартості засобів виробництва непромислового походження	бюджетне фінансування с. г., тис. грн. / 100 га ум. ріллі	сплачені податки та інші обов'язкові платежі до бюд-жету, тис. грн. / 100 га ум. ріллі	банківське кредитування, тис. грн. / 100 га ум. ріллі
Полісся і Карпати	0,19094272	7,05587731	-1,78366394	-4,82285603	0,00000084	-0,00001675	0,88581367
Лісостеп	0,21367029	6,20638285	-1,78250611	-3,90363563	0,00000081	-0,00002689	0,74211597
Степ	0,16199811	5,43469902	-1,50488120	-3,35570665	0,00000074	-0,00001415	0,71268441
Україна в цілому	0,19542585	6,28643941	-1,82599928	-3,94920728	0,00000083	-0,00002007	0,79210922

З метою удосконалення процесу довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств банкам необхідно:

1. Ретельно оцінювати грошові потоки від інвестиційних проектів, що кредитуються. Це обумовлено тим, що грошові потоки на сьогодні є основним джерелом погашення довгострокових кредитів у сільськогосподарських підприємствах. Для цього необхідно прогнозувати рівень грошових потоків за різних варіантів розвитку економіки. З іншого боку, з метою забезпечення прогнозованого прибутку, держава повинна підтримувати ціни на сільськогосподарську продукцію та забезпечити певність в довгостроковій стабільності цін.

2. Звертати увагу на придатність об'єктів застави з точки зору можливості їх самостійного використання, перспектив їх розвитку тощо. Це обумовлено тим, що в аграрному секторі України склалася ситуація, коли об'єкт довгострокового кредитування одночасно виступає об'єктом застави.

3. Здійснювати контроль в процесі супроводу довгострокового кредиту за такими основними напрямами: цільове використання кредиту; фінансовий стан позичальника; стан збереження застави; своєчасність повернення основного боргу і відсотків; стан реалізації інвестиційного проекту та його функціонування.

Висновки

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні умов і факторів посилення впливу довгострокового банківського кредитування на зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств та збільшення обсягів продукції, що виробля-ється ними. На основі проведеного дослідження зроблені такі висновки:

1. Кредит слід визначати як економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу перерозподілу тимчасово вільної вартості на умовах поверненості, терміновості та платності. Особливістю довгострокового банківського кредиту є, по-перше, те, що в якості однієї із сторін кредитних відносин, а саме в якості кредитора, виступає банк; по-друге, економічні відносини з приводу саме користування тимчасово вільною вартістю відбуваються довготривало.

2. Кредитування слід трактувати як процес, який характеризується одночасними проявами: з боку кредитора - підготовкою до надання, наданням, супроводженням і отриманням при поверненні кредиту та з боку позичальника - одержанням, користуванням і поверненням кредиту. Отже, розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств буде залежати від правильної організації визначених процедур як з боку банку, так і з боку підприємства.

3. Правильне розуміння економічної категорії “кредитоспроможність” - не тільки як спроможність, а і бажання позичальника у визначений кредитною угодою термін і в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, дозволяє розробити більш оптимальні підходи щодо її оцінки.

4. Серед факторів, що обумовлюють розвиток довгострокового банківського кредитування підприємств аграрної сфери виробництва, виокремлено найголовніші безпосередні (які продукуються сторонами кредитного процесу) та опосередковані (які впливають на процес кредитування, але не залежать від дій сторін процесу).

5. Необхідно врахувати такі особливості сільськогосподарських підприємств під час визначення розвитку їх довгострокового банківського кредитування: об'єктивна наявність підвищеної потреби у довгострокових кредитах порівняно з іншими галузями економіки; використання ними в якості застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Перераховані особливості зумовлюють створення специфічних умов кредитування.

6. Динаміка довгострокового банківського кредитування сільського господарства протягом останніх років мала позитивну тенденцію, причому більшими темпами зростали кредити в національній валюті. Але досягнутий обсяг кредитування не відповідає потребам галузі. Обґрунтовано такі причини стримування динамічного росту довгострокових кредитних вкладень: низький фінансовий стан аграрних підприємств; недостатнє правове регулювання відносин, пов'язаних із забезпеченням кредитів; відсутність належної застави в сільськогосподарських підприємствах; високі відсоткові ставки, які обумовлені, як показали дослідження, високою вартістю залучених довгострокових ресурсів; дефіцит довгострокових ресурсів у банках; недостатній менеджмент у банках тощо.

7. З метою оцінки забезпечення сільськогосподарських підприємств довгостроковими банківськими кредитами запропоновано нові підходи щодо визначення потреби в реальних інвестиціях. Результати оцінки показали, що господарства Києво-Святошинського району Київської області мали значну потребу в довгострокових кредитах, забезпечення якої з боку банків практично було відсутнє.

8. На підставі розрахунків за існуючою та новою формулами встановлено, що відсутність довгострокових кредитів у досліджуваних сільськогосподарських підприємствах в основному обумовлена внутрішніми факторами - рівнем фінансового стану і забезпечення. Так, можливість задоволення визначеної потреби в довгострокових кредитах протягом 1999-2003 рр., виходячи з фінансового стану господарств, становила відповідно 10,0; 32,5; 39,8; 36,0 та 55,8%, а виходячи з можливого рівня забезпечення на підставі розробленої формули - відповідно 26,2; 23,3; 17,5; 27,3 і 36,0%.

9. Для визначення напрямків покращання фінансового стану сільськогосподарських підприємств з метою збільшення їх довгострокового кредитування нами розроблено функціонально-регресійну модель, яка дала змогу виявити, що обсяги кредитування підприємств аграрної сфери виробництва України у першу чергу залежать від рівня цін на сільськогосподарську продукцію та цін на засоби виробництва.

10. Досліджено, що плануванню потреби сільськогосподарського підприємства у довгострокових банківських кредитах в умовах ринкової економіки обов'язково повинна передувати оптимізація структури виробництва. Зазначене дозволяє обґрунтовано визначити об'єкти та обсяги довгострокових кредитів. Встановлено наступний порядок планування цієї потреби: на підставі оптимізованої структури виробництва та наявної матеріально-технічної бази розробляються інвестиційні проекти, визначаються можливі джерела їх фінансування, обумовлюється схема фінансування інвестиційного проекту; наступним кроком є оптимізація структури джерел за певними критеріями і, нарешті, визначається оптимальний обсяг довгострокових банківських кредитів.

11. Визначено особливості оцінки кредитоспроможності сільськогосподар-ських підприємств. Так, аналізуючи бізнес-проекти, банки повинні ретельно оцінювати грошові потоки від них на підставі підходів з елементами теорії ймовірності внаслідок відсутності на сьогодні в підприємствах аграрної сфери виробництва інших джерел погашення. Оцінюючи об'єкт застави, банкам слід звертати увагу на можливість їх самостійного використання, перспектив їх розвитку тощо, що є наслідком співпадінням в сільськогосподарських підприємствах об'єкта застави і об'єкта кредитування.

12. Відпрацьовано процедури надання і супроводження довгострокового кредиту. Перед укладанням кредитного договору банк має узгодити з позичальником наступне: суму і термін кредиту, розмір відсоткової ставки та порядок її зміни, порядок нарахування та сплати відсотків, пені та штрафів, порядок видачі та погашення кредиту, порядок супроводження кредиту. В процесі супроводу довгострокового кредиту банк повинен здійснювати контроль за такими основними напрямами: цільове використання кредиту; фінансовий стан позичальника; стан збереження застави; своєчасність і повнота повернення основного боргу і відсотків; стан реалізації інвестиційного проекту та його функціонування.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Олійник О.О. Довгострокове банківське кредитування аграрних підприємств: проблеми розвитку // Науковий вісник НАУ. - №44. - 2001. - С. 72-74.

2. Олійник О.О. Визначення потреби аграрного підприємства у довгострокових банківських кредитах // Науковий вісник НАУ. - №56. - 2002. - С. 171-174.

3. Олійник О.О. Перспективи розвитку довгострокового банківського кредитування аграрних підприємств // Науковий вісник НАУ. - 2004. - №76. - С. 243-246.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

4. Олійник О.О. Про запровадження нових технологій банківського кредиту-вання аграрних підприємств // Науковий вісник НАУ. - 2001. - №37. - С. 45-50.

В інших виданнях:

5. Олійник О.О. Орієнтовна оцінка потреби аграрних підприємств в довгострокових банківських кредитах та можливості її задоволення // Економіка, фінанси, право. - №11. - 2002. - С. 22-25.

6. Олійник О.О. Аналіз фінансового стану аграрних підприємств як передумова їх довгострокового банківського кредитування // Економіка, фінанси, право. - №1. - 2003. - С. 20-24.

7. Олійник О.О. Способи іпотечного рефінансування та можливості їх використання в Україні // Економіка, фінанси, право. - №9. - 2004. - С. 9-12.

Анотація

Олійник О.О. Розвиток довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, м. Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженням питань довгострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Уточнено визначення термінів “кредит”, “кредитування”, “кредитоспроможність”. Визначено особливість та призначення довгострокового банківського кредиту. Обґрунтовано систему критеріїв оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому кредитуванні. Обумовлено фактори розвитку процесу довгострокового кредитування підприємств аграрної сфери виробництва та їх особливості, які обумовлюють створення спеціальних умов кредитування.

Здійснено аналіз довгострокових вкладень банків у кредитування сільського господарства України та окреслено проблеми їх подальшого розвитку. Проаналізовано фінансовий стан сільськогосподарських підприємств та досліджено його взаємозв'язок з обсягами довгострокового кредиту. Дано оцінку рівня забезпечення сільськогосподарських підприємств довгостроковими банківськими кредитами на підставі нових методичних підходів та визначено ступінь впливу основних внутрішніх факторів, що його обумовлюють.

Визначено основні напрями покращання факторів розвитку довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств. Запропоновано новий порядок планування довгострокових кредитів та розроблені рекомендації щодо поліпшення процесу кредитування сільськогосподарських підприємств з боку банків.

Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, довгостроковий банківський кредит, банк, планування, кредитоспроможність, фінансовий стан, забезпечення кредиту, супроводження кредиту.

Аннотация

Олейник Е.А. Развитие долгосрочного банковского кредитования сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, г. Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблемам долгосрочного банковского кредитования сельскохозяйственных предприятий.

Произведено уточнение терминов “кредит”, “кредитоспособность”. Предложено определение категории “кредитование” как процесса, который характеризуется одновременными проявлениями: со стороны кредитора - подготовкой к предоставлению, предоставлением, сопровождением и получением при возвращении кредита и со стороны заемщика - получением, пользованием и возвращением кредита.

Проанализированы теоретические подходы и внесены уточнения к определению назначения долгосрочного кредита. Осуществлена комплексная классификация долгосрочного кредита.

Обоснована система критериев оценки кредитоспособности сельскохозяйственных предприятий. В частности, определение кредитоспособности должно включать оценку не только таких критериев как кредитная история, репутация и финансовое состояние заемщика, но и оценку бизнес-проекта и залога.

Определены и изучены факторы влияния на развитие долгосрочного кредитования сельскохозяйственных предприятий. В целом выделены непосредственные (которые формируются сторонами кредитного процесса) и посредственные (которые влияют на процесс кредитования, но не зависят от действий сторон процесса) факторы.

Определены особенности сельскохозяйственных предприятий, такие как объективно повышенная потребность в долгосрочных кредитах и существование специфического предмета залога - земельных участков сельскохозяйственного назначения, которые обуславливают создание ряда специальных условий.

Осуществлен анализ долгосрочных вложений банков в кредитование сельскохозяйственных предприятий Украины и очерчены основные проблемы их дальнейшего развития. Выявлено положительную динамику кредитных вложений в сельское хозяйство, которая все-таки не позволила удовлетворить значительную потребность в ресурсах, необходимых для воспроизводства основного капитала отрасли. Установлены следующие преграды дальнейшего роста долгосрочных кредитных вложений: низкое финансовое состояние предприятий аграрной сферы производства; недостаточное правовое регулирование отношений, связанных с обеспечением кредитов; отсутствие надлежащего залога в сельскохозяйственных предприятиях; высокие процентные ставки, которые обусловленны, как показали исследования, высокой стоимостью привлеченных долгосрочных ресурсов; дефицит долгосрочных ресурсов в банках; недостаточный менеджмент в банках.

Осуществлен анализ финансового состояния сельскохозяйственных предприятий с целью их пригодности для долгосрочного кредитования со стороны банка.

На основании разработанных подходов проведена оценка уровня обеспеченности сельскохозяйственных предприятий Киево-Святошинского района Киевской области долгосрочными кредитами. Расчеты засвидетельствовали значительную потребность исследуемых предприятий в долгосрочных кредитах при одновременном фактическом их отсутствии.

Произведен анализ влияния внутренних факторов - уровень финансового состояния и обеспечение кредита - на возможность удовлетворения потребности в долгосрочных кредитах. С этой целью были использованы существующие подходы, а также новые. В частности, была создана формула, которая определяет возможный объем долгосрочного кредитования, исходя из наличного объема залога. Исследования по сельскохозяйственным предприятиям Киево-Святошинского района Киевской области показали существенную зависимость долгосрочного кредитования от финансового состояния и наличного уровня залога.