Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Міжбюджетні відносини в структурі державних фінансів

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

міжбюджетний фінанси державний

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах відбувається теоретичне переосмислення сутності і принципів організації державних фінансів у контексті сучасної економічної теорії і реалій ринкової системи. Трансформація державних фінансів у транзитивній економіці вимагає сучасних концептуальних підходів до розуміння і реформування бюджету, бюджетного механізму і міжбюджетних відносин.

Міжбюджетні відносини є основною складовою взаємин центральних і місцевих органів влади в галузі державних фінансів і, відповідно, державного і місцевого бюджетів. Устрій держави (унітарний чи федеративний) відбивається на міжбюджетних відносинах, але головну роль відіграє ступінь централізації управління. У сучасній Україні відбуваються процеси децентралізації, що породжують новий, більш складний тип взаємин у бюджетній сфері. У зв'язку з цим існує необхідність розробки нового підходу до визначення сутності й організації міжбюджетних відносин, застосуванню гнучких систем державної бюджетної і податкової політики. Вимагають наукового обґрунтування положення про економічні основи застосування різних методів і інструментів міжбюджетних відносин; межі міжбюджетного перерозподілу коштів; вплив міжбюджетних відносин на рівень економічного розвитку регіонів; критерії надання міжбюджетних трансфертів.

Вагомий внесок у розвиток концептуальних питань державних фінансів внесли такі іноземні вчені, як Е.Аткинсон, С.Браун, П.Джексон, Дж.Калис, Дж.Кейнс, Р. і П. Масгрейв, Дж.Стиглиц, М.Фрідмен. Серед російських економістів слід назвати Л.Дробозіну, А.Ковальова, Л.Полозенко, В.Родіонову, Б.Сабанті, Л.Якобсона. Теоретичне обґрунтування окремих аспектів проблем державних фінансів знайшло відображення у роботах таких українських вчених як: В.Базилевич, О.Василик, В.Геєць, А.Гріценко, В.Дементьєв, Л.Дмитриченко, І.Луніна, В.Міщенко, Ю.Ніколенко, В.Опарін, Ю.Пасічник, С.Слухай, В.Федосов, О.Хорошева, О.Чаусовський, С.Юрій, А.Чухно.

Визнаючи значний внесок перелічених вчених-економістів у розробку проблем державних фінансів і міжбюджетних відносин, слід зазначити, що вимагає подальшого, більш детального дослідження механізм міжбюджетних відносин в умовах перехідної економіки. Залишається неповним теоретичне обґрунтування впливу місцевих бюджетів на соціально-економічний стан регіону, а також міжбюджетних відносин як інструмента фінансового регулювання регіонального розвитку. Виникла об'єктивна потреба теоретичного осмислення і практичного реформування як бюджетної політики держави, так і податкової політики як інструментів гармонізації міжбюджетних відносин у їхній спрямованості на розвиток регіонів, що і обумовлює актуальність цього дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертацію виконано в межах держбюджетної теми ДонНУ: “Інвестиційна політика держави в перехідній економіці” (номер державної реєстрації 0101U005728).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка концепції удосконалення міжбюджетних відносин в умовах транзитивної економіки України на підставі комплексного дослідження теоретичних і практичних аспектів функціонування і реалізації міжбюджетних відносин.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

- досліджено концептуальні підходи і теоретичні погляди на роль, функції і структуру державних фінансів;

- досліджено зміст й особливості механізму міжбюджетних відносин на сучасному етапі розвитку економіки;

- уточнено поняття „бюджетна політика”, „міжбюджетні відносини”;

- виконано аналіз специфіки розмежування доходів і видатків між державним і місцевими бюджетами;

- розроблено концепцію формування міжбюджетних відносин в умовах реформування економічних інститутів;

- розроблено рекомендації щодо удосконалення існуючого механізму міжбюджетних відносин в Україні;

- розроблено механізми гармонізації міжбюджетних інтересів на основі програмно-цільового методу.

Визначені таким чином мета і завдання дослідження обумовили його логіку і послідовність розгляду окремих проблем.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процеси міжбюджетних відносин як складової державних фінансів.

Предметом дослідження є механізми міжбюджетних відносин.

Теоретичну та методологічну основу дослідження складають теоретичні положення класиків економічної науки, законодавчі і нормативно-правові акти з питань реалізації бюджетної і податкової політики в Україні, накази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України. У дисертаційній роботі використовувалися монографічні видання і статті провідних закордонних і вітчизняних економістів з теорії державних і місцевих фінансів, статистичні матеріали, матеріали конференцій.

У ході дослідження були використані такі методи наукового пізнання:

- наукової абстракції - з метою виявлення взаємодії державного і місцевих бюджетів;

- історичний і логічний - для дослідження і обґрунтування концепції формування міжбюджетних відносин та напрямів їхнього удосконалення в умовах реформування економічних інститутів;

- структурно-функціональний - для розкриття основних характеристик механізму міжбюджетних відносин;

- компаративістський - для порівняння рівнів державних видатків та доходів у промисловорозвинутих країнах та в країнах з транзитивною економікою;

- аналогії, аналізу і синтезу, індукції і дедукції - для розробки механізмів гармонізації міжбюджетних відносин.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних і концептуальних положень, що визначають напрямки удосконалення механізму міжбюджетних відносин сучасної України. Основні положення, що формують наукову новизну результатів дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

вперше:

на основі реформування формальних і неформальних інститутів економічної системи розроблено концепцію формування та основні напрями розвитку міжбюджетних відносин сучасної України в умовах домінування ринкових відносин;

з урахуванням специфічних особливостей розвитку регіонів розроблено механізми гармонізації міжбюджетних відносин;

удосконалено:

існуючу методику аналізу державного бюджету, міжбюджетних відносин та бюджетної політики, що розглянуті з позицій неоінституціональної економічної теорії; доведено, що рівень державних видатків та доходів країни залежить як від стадії її розвитку, так і від пануючих соціокультурних і соціопсихологічних цінностей суспільства;

на основі оцінки глибини фінансової централізації обґрунтовано необхідність здійснення децентралізації бюджетної системи з одночасним підвищенням відповідальності місцевих органів влади за прийняті ними рішення;

дістало подальшого розвитку:

теорія та методологія аналізу суспільного сектору ринкової економіки; автором обґрунтовано положення про те, що податки та податкова політика виступають у якості форми, якої набувають витрати на виробництво різноманітних суспільних благ, що поставляються державою своїм громадянам і які недостатньо ефективно виробляються у приватному секторі економіки;

теорія регулювання міжбюджетних відносин у напрямку зміцнення власної фінансової бази місцевих бюджетів на основі постійного закріплення за місцевими бюджетами стабільних доходів.

Практична значимість отриманих результатів. Практична значимість отриманих результатів дисертаційної роботи визначається обґрунтованими пропозиціями, що можуть сприяти розвитку міжбюджетних відносин, удосконаленню бюджетної і податкової політики у галузі регулювання доходів місцевих бюджетів. Пропозиції були частково використаними Управлінням з питань майна комунальної власності Донецької обласної ради при розробці “Програми економічного та соціального розвитку Донецької області на 2004 рік” (довідка №10/1208), Центром законодавчих ініціатив Донецької обласної ради при розробці Проекту Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу” (довідка №2/6). Положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються у Донецькому національному університеті при викладанні студентам курсів “Політична економія”, “Економічна теорія”, “Економічна політика”.

Особистий внесок здобувача. Висновки та результати дослідження автор одержав самостійно. З публікацій, що написані у співавторстві, використані лише результати, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Регіон-2003: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2003); “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (Львів, 2003); “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (Тернопіль, 2003); “Соціально-економічні аспекти промислової політики. Соціальна політика і людський розвиток” (Донецьк, 2003); “Сучасні проблеми науки та освіти” (Ялта, 2003); “Шевченківська весна. Сучасний стан науки, досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2003); “Сучасні проблеми науки та освіти” (Алушта, 2004); “Ломоносов-2004” (Москва, 2004).

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 14 друкованих працях загальним обсягом - 4,58 д. а., з яких особисто автору належить 4,09 д. а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, двох додатків. Основна частина роботи містить 179 сторінок тексту, включає 17 таблиць, 21 рисунок. Список використаних джерел нараховує 138 назв.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено основну мету і завдання, предмет та об'єкт дослідження, подано коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором, показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі роботи “Державні фінанси: генезис, структура, розвиток” розглянуті теоретичні основи та концептуальні підходи до визначення ролі, функцій та структури державних фінансів. Наведений аналіз тлумачень термінів “державні фінанси”, “суспільні фінанси”, “бюджет”, “бюджетна політика”. Одержали подальший розвиток методичні підходи до виділення складових елементів бюджетного механізму в розрізі підвищення ефективності бюджетної політики.

На основі порівняльного аналізу державних витрат у промислово-розвинутих країнах зроблено висновок про те, що емпірично підтверджуються положення німецького економіста А.Вагнера, що одержали назву "закон Вагнера". Визначено та охарактеризовано фактори, що впливають на розмаїття видів і обсяг державних видатків. На підставі дослідження цих даних робиться висновок, що кожній країні притаманний свій оптимальний рівень державних витрат, який залежить від стадії її розвитку, а також від пануючих соціокультурних та соціопсихологічних інститутів. При проведенні бюджетної та податкової політики державі слід враховувати неформальні інститути - традиції, ментальність, звичаї, культурні та інші особливості. Підкреслюється особлива актуальність даної проблеми в умовах системної трансформації планової економіки, коли більшу значимість у порівнянні з формальними інститутами мають неформальні інститути та неформальні правила ділової поведінки.

Державні фінанси забезпечують виробництво та пропозицію чистих суспільних товарів та змішаних суспільних товарів у межах нормативного рівня споживання. Податки та податкова політика виступають у якості форми, якої набувають витрати на виробництво різноманітних суспільних благ, що надаються державою своїм громадянам та які недостатньо ефективно виробляються у приватному секторі економіки. Оскільки громадяни країни отримують суспільний товар за ціною, що дорівнює податку, то необхідна підтримка рівноваги між доходами бюджету, що формуються з податків, та його видатками. Відповідно із збільшенням або зменшенням спектру суспільних товарів повинен збільшуватися або зменшуватися державний бюджет.

Оптимізація податкової політики держави у контексті гармонізації міжбюджетних відносин є важливою проблемою в транзитивній економіці України. Податкова політика України характеризується нестабільністю, частими змінами та доповненнями податкового законодавства. Відсутність чіткої податкової концепції породжує часту зміну ставок податків, баз оподаткування, податкових пільг, а в умовах розширення економічних та соціальних функцій держави призводить до дефіциту державного бюджету та посиленню фіскального характеру оподаткування, що негативно впливає на розвиток економіки.

Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характеризується поняттями “бюджетний устрій” та “бюджетна система”. Можливі три підходи до структурної побудови бюджету: створення єдиного для всієї країни бюджету; створення регіональних бюджетів; поєднання централізованих та децентралізованих ланок.

Модель бюджетної системи України як унітарної держави представлена двома рівнями бюджетів - державний бюджет і місцеві бюджети, які у свою чергу включають бюджети місцевого самоврядування. Однак, незважаючи на це, вважаємо, що побудова моделі міжбюджетних відносин на підставі принципів бюджетного федералізму має багато переваг. Ця теорія дає можливість вирішити питання, які функції держави ефективніше виконувати централізовано, а які функції можна передати місцевим органам влади.

За умов такої моделі міжбюджетних відносин, коли роль місцевого самоврядування занижена і значною мірою визначається центром, особливого значення набуває вирішення завдань щодо збалансування інтересів центра і регіонів. Ключовими факторами її стійкості є “прозорість” бюджетних взаємин, врахування специфіки суб'єктів господарювання, узгодження розходжень у їхньому бюджетному стані. На наш погляд, за основу побудови бюджетної системи України слід прийняти принцип поєднання централізованих та децентралізованих ланок, який надає можливість враховувати як загальнодержавні, так і регіональні інтереси.

Під бюджетною політикою автор розуміє сукупність заходів держави, що спрямовані на досягнення ефективності в мобілізації фінансових ресурсів, їхньому перерозподілі і використанні з метою забезпечення виконання державою її функцій і створення умов для економічної стабільності суспільства. Основна мета бюджетної політики - оптимальний розподіл ресурсів, що акумулюються у бюджеті держави, між областями економіки, соціальними групами населення, територіями. Для практичної реалізації бюджетної політики створюється бюджетний механізм, тобто сукупність способів організації бюджетних відносин, що застосовує держава з метою забезпечення належних умов для стабільного економічного і соціального розвитку.

У другому розділі “Міжбюджетні відносини як складова державних фінансів” досліджено теоретичні і практичні аспекти функціонування та реалізації міжбюджетних відносин. Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи, яке проводиться відповідно до розподілу повноважень органів державної влади і місцевим самоврядуванням. У зв'язку з цим з метою більш глибоко обґрунтування теоретичних основ державних фінансів уточнено понятійний апарат, що використовується при дослідженні проблем регулювання міжбюджетних відносин.

На базі реформування формальних інститутів економічної системи ідентифіковано етапи формування міжбюджетних відносин (рис.1).

На думку автора, регулювання міжбюджетних відносин має проводитися з метою удосконалення взаємин між бюджетами різних рівнів і оптимізації бюджетних потоків, включати розробку нової концепції бюджетного федералізму, заснованої на пріоритетному фінансуванні соціального розвитку регіонів і підвищенні реального життєвого рівня населення.

Досліджено сучасний стан, організацію і складові механізму міжбюджетних відносин в Україні - моделі, інструменти і методи регулювання міжбюджетних відносин (рис. 2).

Брак власних джерел доходів для фінансування видаткових повноважень є головною причиною існування різних форм передачі коштів з державного в місцеві бюджети. У країнах із трансформаційною економікою власних доходів місцевих бюджетів недостатньо для забезпечення виконання ними своїх функцій, тому структура їхніх доходів характеризується перевагою частки трансфертів. Структура доходів місцевих бюджетів України показує високий рівень залежності від державного бюджету. У зв'язку з цим головною проблемою, що випливає зі структури формування доходів бюджетів, залишається розподіл податкових доходів і неподаткових відрахувань між місцевими і державним бюджетом.

Аналіз практики міжбюджетного регулювання в Україні показує, що регулюючі доходи були головним методом міжбюджетних відносин до прийняття Бюджетного кодексу. Їхній головний недолік полягає в тому, що щорічна зміна нормативів відрахувань від загальнодержавних податків у місцеві бюджети ускладнювала фінансування місцевих видатків, бюджетне планування. Перехід від системи формування місцевих бюджетів, що спиралася на розщеплення податків, до системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів і застосування трансфертів вирівнювання, дозволить, на наш погляд, підсилити “прозорість” міжбюджетних відносин, покращити фінансове і бюджетне планування, буде сприяти зацікавленості місцевих органів у розвитку підвідомчого господарства, проявам господарської ініціативи.

В роботі проведено аналіз інструментів міжбюджетних відносин. Отримані в другому розділі розрахунки показують, що питома вага податків у загальній структурі джерел доходів місцевих бюджетів України протягом 1995-2002 рр. коливалася на рівні 58-68%. Оскільки стабільність формування бюджету досягається при його податковому забезпеченні на рівні 95-98%, в дисертації робиться висновок, що податкова система України практично не забезпечує бюджет достатніми доходами.

Ідентифіковано основний інструмент міжбюджетних відносин - міжбюджетні трансферти. Характерною рисою сучасного трактування міжбюджетних трансфертів є те, що до них відносять не тільки кошти, що одержують бюджети нижчих рівнів від державного бюджету і бюджетів вищих рівнів, а також перерахування коштів, що здійснюється у зворотному напрямку, тобто надлишки доходів від нижчих бюджетів у бюджети вищих рівнів.

Офіційні трансферти займають друге місце в структурі джерел місцевих бюджетів України. Частка офіційних трансфертів у доходах місцевих бюджетів протягом 1995-2002 рр. була досить високою і сягала найбільшого значення -39% у 2001р.

Формування місцевих бюджетів має свою специфіку, що пов'язана з реалізацією повноважень місцевих органів влади в сфері фінансів, бюджету і податків.

На основі аналізу структури зведеного бюджету України по доходах і видатках зроблено висновок, що в економіці України спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті. Більше половини бюджетних ресурсів акумулюється в державному бюджеті України, що свідчить про значну міру централізації її бюджетної системи. Така ситуація пов'язана з традиціями державного централізму, що перейшов від командно-адміністративної економіки, особливостями українського менталітету, слабкою політичною структурованістю суспільства, неуважністю до питань регіональних інтересів. Ця тенденція є негативною та веде до розбалансованості місцевих бюджетів. У дисертації обґрунтовано необхідність підвищення самостійності місцевих органів влади у формуванні місцевих бюджетів з наділенням їх бюджетними і податковими повноваженнями.

Аналіз частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті і її динаміки дозволяє оцінити глибину здійснення фінансової децентралізації (табл. 1). Майже по всіх бюджетах протягом останніх років відбулося скорочення їхньої частки у структурі зведеного бюджету. Органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення залишаються фінансово слабкими, займаючи близько 2% доходів і 3% видатків зведеного бюджету.

Таблиця 1 Динаміка частки місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету України у 1999-2002 рр.

Розраховано на основі даних: Статистичні збірники Міністерства фінансів України за 2000, 2001, 2002 рр.

Обґрунтовано необхідність здійснення фінансової децентралізації бюджетної системи з одночасним підвищенням відповідальності місцевих органів влади за прийняті ними рішення. Розподіл видатків між бюджетами повинен здійснюватися на основі принципу субсидіарності, що пов'язаний з децентралізацією. У концептуальному плані принцип субсидіарності визначає основи узгодження місцевих та загальнодержавних інтересів, які базуються на максимальному наближенні надання суспільних послуг до їхнього безпосереднього споживача.

Виявлено основні тенденції розвитку у складі і структурі місцевих бюджетів України, у системі міжбюджетних трансфертів. Діюча в Україні система місцевих податків і зборів не відповідає вимогам підвищення ролі місцевих бюджетів за рахунок збільшення їхніх доходів. Доходи регіонального бюджету визначаються рівнем економічної активності, яка залежить від виробничого потенціалу регіону та економічної політики влади, що визначає умови господарювання в регіоні. Ці умови характеризуються загальним розвитком соціальної і виробничої інфраструктури, стабільністю законодавства, ступенем корумпованості урядовців та ін. Неформальні впливи поширені в Україні внаслідок традиційних нелегальних взаємин, що спричиняють зловживання владою, нелегальні примусові побори з бізнесу, корупцію, хабарі урядовцям.

На основі аналізу питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів у регіональному розрізі за період з 1993-2001 рр. обґрунтовано доцільність реформування міжбюджетних відносин у напрямку зміцнення власної фінансової бази місцевих бюджетів на основі постійного закріплення за ними стабільних доходів, а також використання відповідних інструментів, які б забезпечили гармонізацію міжбюджетних відносин в Україні.

У третьому розділі “Основні напрямки удосконалення міжбюджетних відносин у сучасній Україні” досліджується бюджетний процес в Україні, пропонуються напрямки і шляхи удосконалення механізму міжбюджетних відносин.

Протягом останніх років правова база регулювання міжбюджетних відносин не задовольняла вимогам діючої бюджетної системи, що негативно впливало на розвиток бюджетного процесу. Питання, що стосуються бюджетного процесу, у певній мірі врегулював прийнятий у 2001 р. Бюджетний кодекс України. Визнаючи безсумнівну важливість процесів трансформації, що відбуваються відповідно до нових законодавчих актів, необхідно відзначити, що на різних стадіях бюджетного процесу ще є невирішені проблеми і виникають нові, пов'язані як з невірним тлумаченням законів, так і з невиконанням та порушенням їхніх вимог.

Організація бюджетного процесу - це істотна частина реалізації державної бюджетної політики. Проблема оптимізації бюджетної системи виявляється на всіх стадіях бюджетного процесу. Так, на першій стадії бюджетного процесу - складання проектів бюджету - у тому, що покладені в проект бюджету показники не відбивають реальну ситуацію в економіці. Це пов'язано з тим, що не враховується сектор тіньової економіки в Україні. Невідповідність реальності показників, на яких ґрунтується проект бюджету, призводить до порушень на наступних стадіях бюджетного процесу. Держава не має можливості ефективного впливу на регулювання стадій бюджетного процесу. Крім того, часто основні параметри і доходна частина бюджету приймаються з порушенням норм Законів України і Бюджетного кодексу. Так, наприклад, Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 р.” прийнято із внесенням багатьох змін у податкове законодавство, що грубо порушує Закон України “Про систему оподаткування”, згідно якому зміни у податкове законодавство можуть бути внесені не пізніше 6 місяців до початку бюджетного року та вступають у силу тільки з початку наступного бюджетного року.

Обґрунтованість бюджетного планування в Україні знаходиться на недостатньому рівні, про що свідчить невиконання запланованих доходів і витрат державного бюджету. Аналіз рівня фактичного виконання витрат порівняно з запланованим обсягом Державного бюджету України за 1992-2003рр. показує, що план видаткової частини бюджетів фактично не виконувався.

У розділі обґрунтовано, що необхідність реформування системи міжбюджетних відносин в Україні викликана об'єктивними факторами реформування всієї системи державних фінансів і формуванням нових видів економічних відносин між суб'єктами господарювання.

Подальший розвиток міжбюджетних відносин у сучасній Україні, на думку автора, повинен передбачати:

1) реформування інститутів державної влади;

2) забезпечення оптимального співвідношення між повноваженнями центральних і місцевих органів влади на основі принципів децентралізації; реалізація даного підходу в Україні надасть, на погляд автора, можливість усунути надмірно складну процедуру перерозподілу бюджетних ресурсів;

3) подальше удосконалення законодавства, усунення протиріч між бюджетним, цивільним і господарським кодексами;

4) забезпечення реалізації діючих нормативно-правових актів, прозорості суддівського корпуса і судової діяльності, адекватного фінансування правоохоронної системи, включаючи суди та податкові органи, створення умов для реальної незалежності судових органів від впливу центральної і місцевої виконавчої влади;

5) реалізацію комплексу антикорупційних заходів;

6) розробку заходів для реформування міжбюджетних відносин у напрямку зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів із урахуванням специфічних особливостей розвитку регіонів; забезпечення стабільних нормативів відрахувань у бюджети всіх рівнів, щоб кожен місцевий орган влади володів фінансовими ресурсами, яких буде достатньо для організації управління економікою і соціальною сферою своєї території;

7) удосконалення міжбюджетних відносин як інструменту фінансового розвитку регіону, а також мінімізацію і стримування ролі суб'єктивного (політичного) фактора;

8) забезпечення контролю та адміністрування руху грошових потоків, що забезпечить неможливість ручного вилучення регіональних ресурсів поза каналами бюджетної системи.

Таким чином, запропоновані рекомендації дозволять забезпечити гармонізацію міжбюджетних відносин у сучасній Україні в умовах домінування ринкових відносин.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить постановку і теоретичне вирішення актуальної наукової задачі - гармонізації міжбюджетних інтересів. У рамках цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер і науково-практичне значення, є:

1. Величина та організація державних фінансів визначається роллю і функціями держави в суспільстві і характеризується такими категоріями, як державні доходи і державні витрати. Досягнення оптимального рівня державних витрат є одним із ключових питань теорії і практики державних фінансів. Рівень і структура державних доходів і витрат країни залежить як від стадії її розвитку, так і від пануючих соціокультурних і соціопсихологічних цінностей суспільства.

2. Державні фінанси забезпечують виробництво та пропозицію чистих суспільних товарів та змішаних суспільних товарів у межах нормативного рівня споживання. Податки й податкова політика виступають у якості форми, якої набувають витрати на виробництво різноманітних суспільних благ, що надаються державою своїм громадянам, та які недостатньо ефективно виробляються у приватному секторі економіки. Оскільки громадяни країни отримують суспільний товар за ціною, що дорівнює податку, то необхідна підтримка рівноваги між доходами бюджету, що формуються з податків, та його видатками. Відповідно, із збільшенням або зменшенням спектру суспільних товарів повинний збільшуватися або зменшуватися державний бюджет.

3. Міжбюджетні відносини - це один із атрибутів організації публічних або державних фінансів. Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної влади і місцевим самоврядуванням.

4. Особливості міжбюджетних відносин в Україні сформувалися під впливом процесу реформування державних фінансів. На основі реформування формальних і неформальних інститутів економічної системи розроблено концепцію формування та основні напрямки розвитку міжбюджетних відносин сучасної України в умовах домінування ринкових відносин.

5. Бюджетна система України характеризується значним ступенем централізації. Спостерігається негативна тенденція до зменшення питомої ваги доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті. Місцеві бюджети не мають достатніх, гарантованих джерел доходів для фінансування своїх функцій; фактично їхнє формування багато в чому визначається рішеннями вищих органів. У структурі доходів місцевих бюджетів України місцеві податки і збори займають незначне місце - 2-3%. Але саме вони повинні забезпечити фіскальні передумови самостійності місцевих бюджетів у частині формування їхніх доходів. Розподіл витрат між бюджетами повинен здійснюватися на підставі принципу субсидіарності.

6. Механізм міжбюджетних відносин має комплекс методів і інструментів для регулювання і збалансування бюджетної системи України. Доходна частина місцевих бюджетів України формується переважно за рахунок загальнодержавних податків і офіційних трансфертів. Місцеві бюджети неможливо збалансувати без використання міжбюджетних трансфертів. Перехід від системи формування місцевих бюджетів, що спиралася на розщеплення податків, до системи закріплення податків за визначеними рівнями бюджетів і застосуванні трансфертів вирівнювання дозволить, на думку автора, підсилити “прозорість” міжбюджетних відносин, поліпшити фінансове і бюджетне планування, буде сприяти зацікавленості місцевих органів у розвитку підвідомчого господарства, проявам господарської ініціативи.

7. Удосконалення міжбюджетного регулювання є однією із вагомих складових вирішення питання оптимізації державної економічної політики у сфері міжбюджетних інтересів. Аналіз моделей побудови міжбюджетних відносин дозволяє зробити висновок, що для України, незважаючи на її унітарний устрій, логічно здійснювати реформування міжбюджетних відносин із урахуванням принципів теорії бюджетного федералізму. Важливо знайти оптимальний варіант побудови децентралізованої моделі міжбюджетних відносин в унітарній Україні, використовуючи позитивні сторони роботи місцевого самоврядування і розширюючи бюджетну самостійність, що гарантується законом. З урахуванням специфічних особливостей розвитку регіонів розроблено механізми гармонізації міжбюджетних відносин.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

у фахових виданнях

1.Карпухно І.О. Державне регулювання підприємництва: бюджетний механізм // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Вип.6.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2003.- С.126-131.

2.Карпухно І.О. Бюджетний механізм як інструмент реалізації соціальної політики // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие: Сб. науч. тр.- Т.2 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А. И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2003.- С.108-112.

3.Чаусовский А.М., Карпухно И.А. Правосудие как фактор институционализации транзитивной экономики // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 70.- Донецьк, ДонНТУ, 2004.- С. 90-94. (Особистий внесок здобувача: розглянуто деформалізацію інституціонального простору у перехідній економіці.)

4.Карпухно І.О. Міжбюджетні відносини у трансформаційному періоді // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 9 / Под общ. ред. П.В.Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан, 2003.- С. 76-80.

5.Чаусовський О.М., Карпухно І.О. Роль податків як інструмента гармонізації міжбюджетних відносин // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 189: В 5 т. Том IV.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 951-958. (Особистий внесок здобувача: досліджено інструментарій гармонізації міжбюджетних відносин.)

6. Карпухно І.О. Особливості механізму міжбюджетних відносин України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 191: В 4 т. Том I.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.42-47.

7. Карпухно І.О. Основные проблемы и этапы реформирования межбюджетных отношений в Украине // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 10 / Под общ. Ред. П. В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан, 2004. - С.163-168.

матеріали конференцій

8. Карпухно І.О. Межбюджетные отношения в системе стимулирования регионального развития // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Регіон-2003: стратегія оптимального розвитку” (22-25 квітня 2003 року, м. Харків)/ Гол. ред. колегії В. С. Багіров // РВВ Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Харків, 2003. - С. 49-51.

9. Карпухно І.О. Сучасний стан міжбюджетних відносин в Україні // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку”, Львів, 7-8 травня 2003 р.- Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С. 121-122.

Размещено на Allbest.ru