Оцінка фінансового стану підприємств та шляхи її удосконалення (на прикладі підприємств будівельних матеріалів)

дістало подальшого розвитку визначення економічної суті фінансової стійкості підприємства та обгрунтовано доцільність застосування цього терміну для характеристики його стійкого фінансового стану;

уточнено термін "ліквідність підприємства": обгрунтувано положення, згідно якого ліквідність підприємства є відображенням його ринкової вартості як сукупного активу;

запропоновано авторський підхід щодо систематизації напрямів комплексної оцінки фінансового стану підприємств. Серед них оцінка: 1) рівня забезпеченості товарно-матеріальних запасів джерелами їх формування, 2) комплексу обчислених коефіцієнтів у порівнянні з нормативними значеннями (однофакторний дискримінантний аналіз); 3) інтегрованих показників (багатофакторний дискримінантний аналіз);

уточнено поширені в економічній літературі нормативні значення коефіцієнтів покриття, швидкої ліквідності, автономії, лівериджу, ресурсовіддачі, фондовіддачі, оборотності матеріальних запасів, рентабельності продукції, які повинні використовуватися для оцінки фінансового стану підприємств будівельних (стінових) матеріалів;

удосконалено:

Економічний зміст даної моделі полягає у визначенні фінансової стійкості підприємств за поглибленої 5-рівневої класифікації типів фінансового стану, шляхів її зміцнення за рахунок окремих факторів та можливостей розвитку підприємства, чого не передбачає використання вітчизняних методик оцінки фінансового стану підприємств. При цьому фінансовий стан визначається за типами: абсолютно стійкий, нормально стійкий, стійкий з позицій звітного періоду, незадовільний з позицій звітного періоду, абсолютно незадовільний (з позицій звітного періоду та на перспективу). За використання даної методики можна визначити вплив на фінансовий стан підприємства таких факторів, як ефективність використання основних засобів, рівень фінансової незалежності, ліквідність активів, прибутковість підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці рекомендацій щодо застосування методик комплексної оцінки фінансового стану в практичній діяльності підприємств будівельних матеріалів України.

Викладені в дисертаційній роботі пропозиції щодо удосконалення комплексної оцінки фінансового стану та уніфікації фінансових показників, а також розроблена автором Модель комплексної оцінки фінансового стану підприємств використані при підготовці Методологічних рекомендацій з розробки напрямів діяльності підприємств асоціації "Київбудматеріали" (довідка№78 від 13.10.2003р.)

Розроблені практичні рекомендації та висновки за результатами дисертаційного дослідження використано в Управлінні фінансів цільових програм Міністерства фінансів України при розгляді інвестиційних проектів, які подавалися до Міністерства підприємствами галузей матеріального виробництва (довідка № 31-03160-07-17/3446 від 9.10.2003 р.), а також в Українській державній корпорації промисловості будівельних матеріалів "Укрбудматеріали" при підготовці інструктивних матеріалів з питань організації планування, контролю та аналізу комерційної діяльності галузевих об'єднань (асоціацій) з виробництва стінових матеріалів, а також рекомендовано до використання на підприємствах з виробництва інших будівельних матеріалів (довідка № 11910/8-1192 від 15.10.2003р.)

Теоретичні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Фінанси підприємств", "Управління фінансовою санацією підприємства", "Фінансовий менеджмент", "Фінансовий аналіз"(довідка КНЕУ від 17.10.2003р).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід щодо визначення шляхів удосконалення оцінки фінансового стану підприємств. Викладені в дисертації наукові результати отримані автором особисто. З наукових праць, написаних у співавторстві, в роботі використано ідеї та положення, отримані самим автором.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені в дисертаційній роботі, пройшли апробацію та обговорювались на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія і практика перебудови економіки" (м. Черкаси, 25-27 листопада 2002 р.); Науково-практичній конференції "Фінансова система України: проблеми становлення та функціонування" (м. Острог, 10-11 травня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Ризикологія в економіці та підприємництві" (м. Київ, 27-28 березня 2001 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 6,5 д.а., з яких автору належить 6,4 д.а.: у наукових фахових виданнях - 8 публікацій (одна - у співавторстві); в інших виданнях - 6 публікацій (одноосібно). Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстровано авторське право Островської О.А. на Науковий твір "Модель комплексної оцінки (ідентифікації стійкості) фінансового стану підприємств", Свідоцтво про реєстрацію авторського права № 8214 від 28.08.2003 р.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 168 сторінок друкованого тексту, містить 18 таблиць на 7 сторінках, 3 рисунки на 3 сторінках, 15 додатків на 34 сторінках. Список використаних джерел включає 163 найменувань на 13 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 "Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємств" розкрито економічну сутність, зміст та необхідність оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання; висвітлено проблеми проведення порівнянь результатів аналізу фінансового стану підприємств за відсутності уніфікації його інформаційного забезпечення, визначено особливості оцінювання фінансового стану корпорацій в зарубіжних країнах та вплив закордонного досвіду на методику аналізу фінансового стану вітчизняних підприємств.

За результатами проведеного дослідження теоретичних основ оцінювання фінансового стану підприємств критично оцінено наявні в економічній літературі дефініції та сформульовано авторське визначення понять, які складають основу термінології фахівців та практиків з питань оцінки фінансового стану підприємств.

Дисертант дійшов до висновку, що фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування. Авторське розуміння сутності фінансового стану, на противагу найбільш поширеному його трактуванню як комбінації значень показників на певну дату, полягає у визначенні його як динамічного (нестатичного) поняття. За такого визначення фінансового стану відбувається уточнення його економічної суті: фінансовий стан підприємства є характеристикою діяльності протягом певного періоду, і відображає як його забезпеченість ресурсами, так і розміщення останніх. Саме для характеристики діяльності підприємства в часі доцільно, на думку автора, застосовувати термін "фінансовий стан". Натомість поняття "фінансове положення" та "фінансова позиція" пропонується вживати для відображення рівня фінансового стану, зафіксованого на певний момент часу. Щодо визначення сутності фінансової стійкості, автор дотримується тієї точки зору, що фінансова стійкість є відображенням стійкого фінансового стану підприємства, тобто поняття "фінансова стійкість" та "стійкий фінансовий стан" є тотожними.

Пропонується розмежовувати поняття "платоспроможність" й "ліквідність підприємства". Під платоспроможністю слід розуміти здатність підприємства протягом певного періоду часу виконувати зобов'язання перед кредиторами. Рівень платоспроможності характеризується системою показників, які пропонується включати в групу показників ліквідності активів та платоспроможності підприємства. В свою чергу, ліквідність підприємства визначається спроможністю його швидкого перетворення на грошові кошти в найменший проміжок часу за найвищими цінами в реальній ринковій ситуації.

При дослідженні різних підходів щодо визначення змісту оцінки фінансового стану підприємств автором уточнено завдання, які повинні вирішуватись в процесі її здійснення. На думку автора дисертаційної роботи, при проведенні оцінки фінансового стану підприємства слід вивчати значення отриманих в результаті аналізу фінансового стану показники, з точки зору відповідності їх фактичних значень нормальним для конкретного підприємства рівням, визначати фактори, що вплинули на величину показника в звітному періоді та здійснювати прогноз її величини на перспективу. При цьому виявлення резервів зростання рентабельності, зниження собівартості та інших резервів ефективного розвитку підприємства є предметом фінансового аналізу (рис.1).

Рис.1. Завдання, які слід вирішувати при здійсненні фінансового аналізу економічної діяльності, аналізу та оцінки фінансового стану підприємств

Виявлено, що наслідком існування різних систем бухгалтерського обліку та порядку складання форм фінансової звітності в країнах з ринковою економікою є неможливість здійснення порівняльного аналізу отриманих результатів оцінки фінансового стану підприємницьких структур різних держав. При цьому акцентовано увагу на важливості розуміння схеми обліку, яка лежить в основі формування фінансових показників, та обгрунтовано необхідність уніфікації інформаційного забезпечення оцінки фінансового стану на міжнародному рівні.

За результатами проведеного аналізу наявних у вітчизняних та закордонних джерелах авторських підходів щодо групування показників у напрями оцінювання фінансового стану підприємств дисертантом уточнено назви окремих груп. Так, пропонується здійснювати аналіз фінансового стану за напрямами оцінки: 1) майнового стану підприємства; 2) ліквідності активів та платоспроможності підприємства; 3) фінансової незалежності та структури капіталу; 4) ділової активності; 5) прибутковості; 6) ринкової активності підприємства (для ВАТ).

На основі систематизації та узагальнення різних методичних підходів щодо здійснення комплексної оцінки фінансового стану визначено основні з них: - оцінка рівня забезпеченості товарно-матеріальних запасів джерелами їх формування; - оцінка комплексу обчислених коефіцієнтів у порівнянні з нормативними значеннями та в динаміці; - оцінка інтегрованих показників (багатовимірних дискримінантних функцій).

Визначено умови, за яких значення коефіцієнтів оцінки фінансового стану підприємств набувають реального змісту. Такими умовами є необхідність проведення порівняльного аналізу отриманих результатів розрахунків із середньогалузевими, та із значеннями відповідних показників досліджуваного підприємства за попередні періоди, тобто в динаміці. Вважається за доцільне обчислення нормативних значень показників для підприємств різних видів економічної діяльності.

Проведене дослідження теоретичних засад оцінки фінансового стану підприємств виявило необхідність визначення оптимальної кількості показників фінансової стійкості підприємств досліджуваної галузі за можливості врахування впливу на їх значення певних чинників.

У розділі 2 "Аналіз методичних підходів до визначення основних показників оцінки фінансового стану підприємств" висвітлено та критично оцінено найбільш поширені у вітчизняних методиках способи обчислення показників оцінки фінансового стану, дано рекомендації щодо уніфікації алгоритму їх розрахунку.

За результатами оцінки майнового стану підприємств зроблено висновок, що для характеристики стану основних засобів підприємства доцільним і достатнім є обчислення показників їх зносу, оновлення і вибуття. Обчислення коефіцієнта придатності вважається автором недоцільним за наявності показника зносу основних засобів. Визначення питомої ваги активної частини основних засобів у загальній їх вартості є необхідним при проведенні поглибленого аналізу майнового стану підприємства. Достовірне трактування зміни показника "сума наявних у підприємства господарських коштів" є можливим за умови проведення додаткового аналізу динаміки структури коштів підприємства та їх джерел.

В дисертаційній роботі при висвітленні порядку визначення ліквідності активів підприємства та його платоспроможності доведено необхідність розмежування показників чистих оборотних активів та власних оборотних коштів. Різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить чисті оборотні активи (ЧОА) або робочий капітал підприємства, який характеризує частину оборотних активів підприємства, сформовану за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу. Показник власні оборотні кошти (ВОК) характеризує частину оборотних активів, яка сформована за рахунок лише власного капіталу. Він обчислюється як різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями й довгостроковим залученим капіталом. Величини ЧОА та ВОК співпадають, якщо підприємство не використовує довгострокові запозичення для фінансування оборотних коштів. При цьому для обчислення показників ЧОА та ВОК необхідним є залучення даних аналітичного бухгалтерського обліку. На прикладі уточнення складу оборотних активів на ВАТ "Стайки-Керамік" (щодо віднесення до них частини витрат майбутніх періодів, які підлягають списанню протягом року з дати балансу) висвітлено значні розбіжності у значеннях отриманих показників ЧОА за використання даних балансу та із залученням даних аналітичного бухгалтерського обліку (табл.1).

Таблиця 1 Способи визначення чистих оборотних активів (ЧОА) по ВАТ "Стайки-Керамік" станом на початок 2000-2003 р.р.

Аналогічна ситуація спостерігається при визначенні коефіцієнтів, чисельник чи знаменник яких містить величини оборотних активів, поточних зобов'язань, чистих оборотних активів або власних оборотних коштів, про що свідчать дані табл.2.

Таблиця 2 Коефіцієнт покриття по ВАТ "Стайки-Керамік" станом на початок 2000-2003 рр.

Примітка. Розрахунки таблиць 1, 2 здійснено на основі даних Ф. 1 річної фінансової звітності та аналітичного бухгалтерського обліку ВАТ "Стайки-Керамік" за 1999-2002 роки

В ході аналізу ліквідності активів підприємства виявлено, що обчислення та аналіз динаміки коефіцієнта абсолютної ліквідності необхідно проводити як засіб отримання додаткової інформації у разі необхідності визначення чинників, які обумовили зміну показників швидкої та загальної ліквідності.

В процесі проведеного дослідження встановлено, що для оцінки фінансової незалежності та структури капіталу підприємства достатньо використовувати два коефіцієнти - автономії та лівериджу. Обчислені значення показників цієї групи не дають уявлення про потенціал підприємства, тому негативну динаміку цих показників доцільно аналізувати у взаємозв'язку з вивченням змін показників майнового стану підприємства.

За результатами проведеної оцінки фінансового стану підприємств асоціації "Київбудматеріали" було визначено, що для формування остаточних висновків про фінансову стійкість підприємств будівельних матеріалів слід обов'язково у складі показників прибутковості підприємства обчислювати та вивчати динаміку коефіцієнта рентабельності основної діяльності (продукції), значення якого може бути позитивним за негативних значень інших показників рентабельності. Справа в тому, що на досліджуваних підприємствах основна діяльність є прибутковою, та в більшості випадків показник рентабельності продукції є більшим за коефіцієнти рентабельності реалізації та активів. Це свідчить про можливість покращання показників фінансово-господарської діяльності підприємствами асоціації за рахунок оптимізації адміністративних, фінансових витрат й витрат на збут, підвищення договірної дисципліни, а також за нарощування обсягів виробництва основної продукції - цегли й інших стінових матеріалів.

Для розрахунку коефіцієнтів оборотності всіх активів та дебіторської заборгованості у складі показників ділової активності підприємства автором обгрунтовано доцільність використання в чисельнику показника виручки від реалізації продукції. В свою чергу, доцільно для обчислення коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості в чисельнику використовувати собівартість реалізованої продукції, оскільки ця заборгованість на виробничих підприємствах пов'язана з обсягами закупівель сировини та матеріалів у виробництво.

На основі здійснених аналітичних досліджень уточнено нормативні значення коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємств будівельних (стінових) матеріалів: покриття >1 (1 - 1,5); швидкої ліквідності 0,6 - 0,8; автономії - 0,5; лівериджу - 0,06; ресурсовіддачі >1,0; оборотності матеріальних запасів > 4,0; фондовіддачі >1,1; рентабельності продукції - 0,1. Уточнення критичних значень показників дає змогу розробити методику комплексної оцінки фінансового стану для підприємств цього виду економічної діяльності.

У розділі 3 "Комплексна оцінка фінансового стану підприємств" проведено критичний аналіз вітчизняних методик комплексної оцінки фінансового стану підприємств з визначенням їх переваг та недоліків, й розробкою пропозицій щодо їх удосконалення; оцінено можливості використання інтегрованих показників оцінки фінансового стану підприємств (багатовимірних дискримінантних функцій) у вітчизняній аналітичній практиці; викладено суть та результати апробації розробленої автором Моделі комплексної оцінки (ідентифікації стійкості) фінансового стану підприємств.

Доведено можливість застосування методики визначення фінансової стійкості підприємства в залежності від покриття товарно-матеріальних запасів джерелами їх формування при дотриманні умов: 1) порівняння величини таких запасів із сумою чистих оборотних активів (а не порівняння їх з величиною власних оборотних коштів, що найчастіше здійснюється в економічній літературі); 2) аналізу нестійкого фінансового стану з точки зору його припустимості або неприпустимості; 3) додаткового включення у фінансову звітність підприємств відомостей про уточнений склад поточних активів, зобов'язань, наявність простроченої заборгованості.

За результатами проведеної комплексної оцінки фінансового стану підприємств асоціації "Київбудматеріали" дисертантом визначено недоліки, які притаманні методикам оцінки фінансового стану, що використовуються у вітчизняній аналітичній практиці. Так, серед основних недоліків, що містить Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, є: 1) застосування єдиних нормативних значень коефіцієнтів підприємствами всіх видів економічної діяльності; 2) неможливість достовірного обчислення більшості рекомендованих до розрахунку показників за даними фінансової звітності підприємств; 3) відсутність поглибленої класифікації рівнів фінансового стану, внаслідок чого підприємство, що має недостатню фінансову стійкість, може бути віднесено до підприємств із "задовільним" фінансовим станом. На думку автора, напрямами удосконалення вказаної методики має бути: 1) розробка галузевих інструкцій, які містили б механізм застосування Положення з визначеними для підприємств певної галузі критичних значень; 2) перегляд складу показників з відбором таких, які можуть бути визначені зовнішніми аналітиками на основі фінансової звітності (або подання підприємствами додаткових відомостей про уточнений склад поточних активів та зобов'язань); 3) запровадження багаторівневої класифікації типів фінансової стійкості.

Здійснені розрахунки по підприємствах асоціації "Київбудматеріали" згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства свідчать про неадекватність дійсності отриманих результатів оцінки фінансового стану підприємств. Виявлено, що зазначена методика потребує значного доопрацювання, оскільки: 1) передбачає вивчення показників ознак поточної платоспроможності та забезпечення власними засобами, які є дискусійними у способі розрахунку; 2) формула коефіцієнта Бівера містить технічну помилку в її поданні: замість відношення загального надходження коштів (Cash-flow) до суми заборгованості Рекомендаціями визначено брати в чисельнику різницю між чистим прибутком і нарахованою амортизацією. За результатами проведених досліджень автор дисертаційної роботи дійшов до висновку, що використання зазначених Методичних рекомендацій в аналітичній практиці в редакції від 17.01.2001р. може призвести до прийняття помилкових управлінських рішень.

Застосування закордонних багатофакторних дискримінантних функцій у вітчизняній аналітичній практиці може призвести до отримання неадекватної фінансової інформації через недоліки, які містять більшість таких моделей, а саме: 1) не враховуються галузеві особливості розвитку підприємств окремої країни; 2) важко визначити фактори, які вплинули на фінансовий стан; 3) в більшості моделей відсутня поглиблена класифікація рівнів фінансової стійкості підприємств; 4) в ході аналізу отримується недостатньо інформації про можливості розвитку підприємства; 5) коло користувачів фінансової інформації є обмеженим, оскільки даних форм звітності, складених у відповідності із П(С)БО, недостатньо для підрахунку значення інтегральної багатофакторної функції.

Нагальною стала проблема розробки вітчизняних моделей оцінки фінансового стану із застосуванням інтегрованих показників на основі даних про результати діяльності українських підприємств. Однією із спроб вироблення моделей багатофакторного дискримінантного аналізу стали дослідження О.О. Терещенка, результати яких втілено при розробці Порядку проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій. Проте при застосуванні вказаної методики для оцінки фінансового стану ВАТ "Обухівський завод пористих виробів" та ВАТ "Будматеріали" було також виявлено певні недоліки, зокрема: 1) не враховуються галузеві особливості; 2) відсутня поглиблена класифікація стійкості фінансового стану підприємств; 3) значний інтервал значень Z-показників зобов'язує фінансового аналітика проводити додатковий аналіз.

За результатами проведеного дослідження обгрунтовано необхідність розробки вітчизняних галузевих методик ідентифікації стійкості фінансового стану підприємств. З метою усунення недоліків, властивих існуючим методикам оцінювання фінансового стану підприємств, здійснено спробу розробки моделі ідентифікації стійкості фінансового стану для підприємств будівельних матеріалів.

Автором розроблено та запропоновано до використання модель визначення стійкості фінансового стану в залежності від ступеню виконання нерівностей:

Де К оновлення ОЗ - коефіцієнт оновлення основних засобів,

К вибуття ОЗ - коефіцієнт вибуття основних засобів,

К Бівера - відношення Cash-flow до загальної суми заборгованості,

Z - інтегрований показник оцінки фінансового стану підприємства, при цьому Z = К фондовіддачі х К швидкої ліквідності хК автономії х К рентабельності основної діяльності

Фінансовий стан підприємства пропонується ідентифікувати за типами:

- абсолютно фінансово стійкий - за умови виконання всіх чотирьох нерівностей;

- нормально стійкий - за умови виконання однієї з нерівностей (1) або (2) в комплексі з виконанням однієї з нерівностей (3) або (4); або невиконання будь-якої однієї з чотирьох нерівностей;

- стійкий з позицій звітного періоду - за умови виконання нерівностей (3) та (4) за невиконання нерівностей (1) та (2) ;

- незадовільний з позицій звітного періоду - за умови виконання нерівностей (1) та (2) за невиконання нерівностей (3) та (4);

- незадовільний з позицій звітного періоду та на перспективу (абсолютно незадовільний) - за умови невиконання будь-яких трьох або всіх нерівностей.

Для визначення фінансової стійкості підприємств спочатку досліджується значення інтегрованого Z-показника оцінки фінансового стану. Перевагою обчислення розробленого автором Z-показника є можливість визначення факторів, що вплинули на погіршення або покращання фінансового стану. За використання цього показника визначається вплив на фінансовий стан підприємств наступних чинників: питома вага власних коштів в загальній сумі капіталу, рівень ліквідності активів, прибутковості, ефективності використання основних засобів підприємства (табл.3).

Таблиця 3 Значення Z -показника по підприємствах асоціації "Київбудматеріали"

Для розробки остаточних висновків про рівень фінансової стійкості підприємств та пропозицій щодо її зміцнення досліджується ступень виконання нерівностей за розробленою автором моделлю.

Практична цінність даної методики полягає у тому, що її застосування дає можливість: 1) вперше у вітчизняній аналітичній практиці здійснювати оцінку фінансового стану підприємств за поглибленої 5-рівневої класифікації типів фінансової стійкості з визначенням можливостей розвитку досліджуваних підприємств, чим підтверджується авторське розуміння фінансового стану як динамічного поняття; 2) ідентифікувати фактори, які обумовили визначений рівень стійкості фінансового стану; 3) визначати фінансову стійкість підприємства зовнішніми фінансовими аналітиками (табл.4).