Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 336.77

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит

Матвієнко Павло Володимирович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Дзюблюк Олександр Валерійович, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри банківської справи

кандидат економічних наук Дорофєєва Ніна Володимирівна, Національний банк України, директор департаменту готівково-грошового обігу

Провідна установа:Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ фінансового і бюджетного прогнозування, м. Київ

Захист відбудеться “ 5 ” березня 2004 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 при Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. “ 203 ”.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 4 ” лютого 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одним з найважливіших чинників ефективного функціонування ринкової економіки є високий рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві. Багатовіковий досвід розвитку світової економіки переконливо довів, що ринкові стимулятори суспільного виробництва найбільш ефективно діють в умовах, коли домінуючою формою економічних відносин є грошово-кредитна, за якої гроші втратили свою внутрішню (трудову) вартість і стали виключно кредитними. Водночас кредит став переважно грошовим і охопив майже всі економічні відносини. В цих умовах істотно розширились стимулюючі та регулюючі можливості таких ринкових важелів, як платоспроможний попит, ціна, фінансовий ринок, банківський кредит, державний кредит, процент, валютний курс. В умовах високорозвинутих грошово-кредитних відносин у розпорядженні держави з'явився такий могутній інструмент регулювання економічного і соціального розвитку, як монетарна політика.

Розпочавши ринкову трансформацію економіки, незалежна Україна повинна була врахувати світовий досвід і забезпечити відповідний розвиток грошово-кредитних відносин в усіх проявах. Зокрема, потрібно було: створити дієвий емісійний механізм, механізм гнучкого забезпечення потреб економіки у грошовій масі; розбудувати ефективну інституціональну основу для обігу грошей, ключовим елементом якої є банки; створити ефективні кредитні механізми фінансування потреб усіх економічних суб'єктів; забезпечити стабільність національних грошей; відрегулювати відповідним чином взаємозв'язки між банківською і фіскально-бюджетною системами.

Вирішення цих задач, які взагалі є надзвичайно складними, в Україні ускладнювалось специфічними умовами - відсутністю достатнього досвіду, раптовою розбалансованістю економічного комплексу у зв'язку з виходом зі складу СРСР, неефективною приватизацією та реструктуризацією підприємств. Тому не дивлячись на очевидні успіхи, в розбудові грошово-кредитних відносин в Україні є ще багато невирішених питань, що знижує ефективність ринкових інструментів, зокрема роль грошей і кредиту, банківської системи в цілому, спричинює переважання методів прямого, в тому числі фіскально-бюджетного, регулювання грошових потоків. Наявність таких проблем і визначає високу актуальність вдосконалення грошово-кредитних відносин та обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

В українській літературі багато уваги приділяється окремим аспектам розвитку грошово-кредитних відносин у наукових працях А. Гальчинського, В. Гейця, О. Дзюблюка, Т. Ковальчука, С. Корабліна, В. Матвієнка, І. Мітюкова, А. Мороза, М. Савлука, В. Стельмаха, А. Чухно. В роботах цих та інших фахівців найбільш повне висвітлення отримали загальнотеоретичні аспекти та прикладні проблеми грошово-кредитних відносин: їх сутність, закономірності розвитку, державне регулювання, інструменти забезпечення стабільності національної валюти. Такі ж питання, як заміщення грошово-емісійних відносин грошово-кредитними, визначення оптимального рівня монетизації економіки, оцінка діяльності банків в кредитуванні економіки майже не досліджувались.

В зарубіжній літературі, особливо в західній, в центрі уваги дослідників були і є загальні питання грошово-кредитних відносин, зокрема механізми грошового ринку, попит і пропозиція грошей, монетарна політика, забезпечення стабільності банківської діяльності, регулювання валютного ринку. Їм присвячені праці Дж. Кейнса, А. Маршала, М. Фрідмана, І. Фішера, П. Роуза та інших фахівців. В російській літературі ці питання висвітлювались в працях Г. Акулової, А. Косого, Л. Красавіної, О. Лаврушина, Д. Смислова, В. Шенаєва. Проте розробки зарубіжних науковців з цієї проблематики недостатньо адаптовані до умов української економіки, що посилює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Київського національного економічного університету у відповідності з темою “Грошово-кредитний механізм економічного зростання” (державний реєстраційний номер 0101U002946). Особистий внесок автора полягає в розробці підрозділу “Оптимізація структури банківської системи України”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження визначена на основі вивчення і узагальнення теоретичних розробок у сфері грошово-кредитних відносин, аналізу практики грошового обігу і банківського кредитування в Україні. Вона полягає в розробці науково-обґрунтованих принципів і напрямків розвитку грошово-кредитних відносин в Україні, визначення шляхів підвищення ефективності монетарної політики, вдосконалення банківської системи, посилення її впливу на розвиток економіки. Для досягнення вказаної мети поставлені наступні завдання:

розкрити сутність та роль грошово-кредитних відносин в ринковій економіці й обґрунтувати пріоритетність їх розвитку при формуванні ринкової системи України;

оцінити сучасний стан монетизації економіки України, визначити її вплив на економічну та фінансову ситуацію в країні;

визначити необхідність та методи регулювання грошових потоків у ринковій економіці;

дослідити причини недостатнього розвитку банківського кредитування економіки та визначити шляхи підвищення його ролі в економічному зростанні;

проаналізувати процентну політику банків України й обґрунтувати пропозиції щодо підвищення її ефективності;

оцінити структуру банківської системи і розробити пропозиції щодо її оптимізації та поліпшення взаємовідносин між центральним та комерційними банками;

розкрити роль ліквідності банків у забезпеченні грошово-кредитних відносин;

визначити економічні, організаційні та правові передумови підвищення ефективності банківської діяльності.

Об'єктом дослідження є грошово-кредитні відносини в умовах трансформаційної економіки України.

Предметом дослідження є конкретні методи та інструменти регулювання грошово-кредитних відносин у перехідній економіці України, насамперед монетарна політика центрального банку, кредитна і процентна політики комерційних банків.

Методи дослідження ґрунтуються на системному аналізі економічних явищ і узагальненні їх результатів. На основі діалектичного методу пізнання проведено вивчення та визначені напрямки вдосконалення грошово-кредитної системи України.

Для проведення дисертаційного дослідження грошового обігу, розвитку банківської системи, кредитних відносин використані статистичні, математичні методи, кореляційно-регресивний, структурний аналіз, методи прогнозування, аналізу слабких і сильних сторін діяльності банків, загроз і перспектив розвитку економічних явищ, що досліджувались. Статистичну і фактологічну основу дослідження складають закони, постанови, прийняті Верховною Радою України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи Національного банку України, звітні дані щодо діяльності українських комерційних банків, дані Державного комітету статистики України, інша офіційна інформація.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну і одержані особисто автором, полягають у наступному:

вперше доведено, що грошово-кредитні відносини не обмежуються сферою кредитних відносин, а охоплюють всі економічні відносини, опосередковані кредитними грошима. На цій основі обґрунтовано висновок, що завдяки кредитній природі сучасних грошей, які забезпечують навіть некредитні відносини, суб'єкти економічних відносин повинні підтримувати високий рівень платоспроможності, ефективно проводити господарські операції, збалансовувати свої грошові потоки, чого їм не потрібно було робити при домінуванні грошово-емісійних відносин. Цей висновок має важливе значення для розбудови взаємовідносин між бюджетною та банківською системами;

удосконалено діючі та запропоновано нові методи обчислення монетизації економіки за окремими агрегатами, зокрема пропонується обчислювати показники монетизації за “короткими” та “довгими” грошима, готівковою та безготівковою грошовими масами. На цій основі шляхом порівняння рівнів монетизації в різних країнах обґрунтовано, що українська економіка нормально монетизована за готівковою та недомонетизована за безготівковою грошовою масою. Підвищення монетизації економіки за безготівковою грошовою масою є обов'язковою передумовою розвитку грошово-кредитних відносин і формування якісно нового типу економіки країни та першочерговою задачею грошово-кредитної політики;

набули подальшого розвитку методи рейтингування банків для їх комплексної оцінки щодо вкладу в розвиток грошово-кредитних відносин. Дані методи побудовані на системі коефіцієнтів відхилень від середніх значень, що надає їм беззаперечну перевагу над суб'єктивним бальним методом. За кожним показником, за якими рейтингуються банки (рентабельність, якість активів, частка кредитів в економіку в активах та інші показники), розраховується середнє значення по групі банків, що аналізуються. Коефіцієнт відхилення за кожним показником по конкретному банку розраховується як співвідношення між його фактичним значенням і середнім по групі банків. Інтегральний коефіцієнт по банку обчислюється як сумарне значення коефіцієнтів відхилень за всіма показниками, за якими визначається рейтинг банку;

розроблено алгоритми ранжирування інвестиційних проектів з метою обґрунтованого вибору банками тих проектів, що забезпечать найбільший ефект як для самих банків, так і для економіки в цілому. Вони базуються на групі показників, які характеризують як фінансовий стан позичальників, так і потенціальну ефективність інвестиційного проекту. Методологічною основою даних алгоритмів є система коефіцієнтів відхилень від середніх значень, аналогічна, що і при рейтингуванні банків щодо оцінки їх вкладу в розвиток грошово-кредитних відносин;

обґрунтовано нову методику оцінки структури і динаміки грошової маси в Україні, принципово відмінну від загально прийнятої: запропоновано п'ять агрегатів грошової маси замість сучасних чотирьох; внесені зміни в самі агрегати, зокрема уточнення за термінами розміщення коштів і їх обсягами. Запропоновано методи вивчення галузевого і регіонального розподілу грошової маси на основі узагальненої оцінки галузей і регіонів за обсягами виручки від реалізації продукції, кредитами банків, дебіторською та кредиторською заборгованістю;

на основі аналізу впливу кредитних операцій банків на грошові потоки запропоновано та обґрунтовано нову функцію банківського кредиту - створення і регулювання грошових потоків. Не перехрещуючись з іншими функціями кредиту, дана функція означає, що банківський кредит може створити новий грошовий потік, при цьому не порушивши діючі. Якщо банк забезпечує платежі своїх клієнтів і при цьому кредитує інвестиційний проект, то в результаті його реалізації буде розширена сфера товарно-грошових відносин без порушення вже існуючих;

на основі дослідження генезису банківської системи, обґрунтовано основні напрямки її подальшого розвитку: необхідність визначення в структурі другого рівня банківської системи його базової ланки, тобто банків, без яких існування товарно-грошових відносин неможливе, розробка ефективного механізму нагляду і регулювання, перехід до дворівневої структури управління в банках, оптимізація банків за регіонами;

на основі аналізу макроекономічних показників доведено, що розвиток грошово-кредитних відносин при звуженні грошово-емісійних відносин забезпечує передумови безінфляційного розвитку економіки навіть за випереджаючого зростання грошової маси, що сприяє посиленню ремонетизації економіки.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в дисертації аналітичні розробки, підходи та отримані результати мають практичне значення і можуть бути використані для вдосконалення грошово-кредитних відносин, монетарної політики, розробки заходів щодо розвитку банківської справи в Україні, запобігання кризовим явищам в економіці та у фінансовій сфері.

В роботі запропоновані конкретні заходи щодо удосконалення банківської діяльності, розробки стратегій розвитку банків, кредитного планування і аналізу, що підтверджується довідками Верховної Ради України (довідка № 06-10/880 від 05.11.2003 р.), Промінвестбанку (довідка № 03-19/352 від 03.10.2003 р.), АКБ “Національний кредит” (довідка № 01-9/111 від 07.10.2003 р.). Теоретичні розробки дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі кафедри банківської справи Київського інституту банківської справи, що підтверджується відповідною довідкою № 189/08 від 07.10.2003 р.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень були подані та обговорювались на міжнародному симпозіумі “Україна у світовому фінансовому просторі”, Національний банк України, м. Київ, 7 жовтня 2003 року; науково-практичній конференції “Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України”, Київський політехнічний інститут, м. Київ, 20 лютого 2003 року; міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”, м. Луцьк, 30-31 травня 2003 року; міжвузівській науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації”, м. Вінниця, 26-27 лютого 2003 року.

Наукові публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 20 друкованих аркушів, в тому числі 6 статей обсягом 2,3 друкованих аркушів, надруковані у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Загальний обсяг дисертації включає 185 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 129 найменувань, додатків. У дисертації розміщено 41 таблицю на 24 сторінках, 11 рисунків на 5 сторінках, 7 додатків на 11 сторінках.

Основний зміст дисертації

грошовий обіг валюта кредитування

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки, мета, предмет, завдання, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

Розділ 1. “Трансформація грошово-кредитних відносин як складова ринкових перетворень в економіці України” включає три підрозділи.

В розділі розглядаються проблеми формування грошово-кредитних відносин в Україні. На відміну від занадто вузького визначення грошово-кредитних відносин, як відносин між банками та позичальниками, і занадто розширеного їх ототожнювання з усіма товарно-грошовими відносинами, пропонується їх трактувати як економічні відносини, що опосередковані кредитними грошами. Такими будуть відносини між банками та позичальниками, а також відносини позичальників з контрагентами, бюджетом, працівниками по виплаті зарплати та всі інші відносини з використанням кредитних грошей.

Якщо економічні відносини обслуговуються нерозмінними грішми, вони не є грошово-кредитними, а мають емісійну природу. На основі аналізу фінансово-банківської статистики визначається тенденція поступового переходу від грошово-емісійних відносин, основою яких є емісійні гроші, що попадають в обіг шляхом покриття дефіциту держбюджету коштами НБУ, до грошово-кредитних відносин.

Розвиток грошово-кредитних відносин стає основою безінфляційного зростання економіки. В цьому сенсі монетизація економіки розглядається як важливий індикатор розвитку грошово-кредитних відносин. З метою об'єктивної оцінки монетизації економіки та розробки ефективної монетарної політики, необхідно визначати рівень монетизації за “короткими”, тобто за М1, та “довгими” грошима. “Довгі гроші” можливо визначити як різницю між М3 і М1.

Якщо показник монетизації за короткими грошима зростає швидше, ніж за довгими, то це означає, що розвиток грошово-кредитних відносин знаходиться ще на початковій стадії й охоплює переважно сферу обігу, опосередковуючи оборот насамперед торгового капіталу. Якщо ж динаміка довгої монетизації починає випереджати динаміку короткої, то це означає, що грошово-кредитні відносини проникли і в сферу обороту промислового капіталу, що покращує умови для прискорення економічного розвитку.

Особливе місце серед чинних показників монетизації ВВП займає коефіцієнт, розрахований за агрегатом М0. Показник питомої ваги готівки в широкій масі грошей в Україні є чи не найвищим у світі. Так на кінець 2002 року відношення М0 до М3 в Україні становило 40%, а в інших країнах воно було значно нижчим, зокрема, в США - 7%, в інших розвинутих країнах - не перевищувало 10%.

Проте в цьому відношенні більш характерним є коефіцієнт монетизації ВВП по готівці. За цим показником (9,6%) Україна не набагато випередила США (5,9%), Польщу (5,3%), Росію (7,3%). Більше того, Україна значно відстає за цим показником від таких країн, як Японія (13,2%), Китай (16,4%) та Латвія (10,2%), хоч їх ніхто не звинувачує в надмірності готівкової маси. Тобто в економіці України немає надмірної готівкової маси, а є істотний дефіцит безготівкових грошей, що й спричинює низький рівень монетизації ВВП, а також надто високу питому вагу готівки в загальній масі грошей. Причому цей висновок не суперечить потребі в активному залученні готівки на банківські вклади.

В Україні в грошових агрегатах довгі гроші враховуються без розподілу на середньо- та довгострокові. У США ж, наприклад, в агрегаті М2 враховуються переважно середньострокові гроші - невеликі строкові депозити до 100 тис. дол. США, кошти взаємних фондів та деякі інші. В агрегаті М3 в США враховуються переважно довгострокові гроші, зокрема довгострокові та великі (більше 100 тис. дол.) за обсягами депозити. В Україні назріла потреба уточнити склад окремих агрегатів та їх компонентів, в першу чергу чітко розподілити строкові депозити на середньо- та довгострокові поміж агрегатами М2 та М3 (табл. 1). Це сприятиме більш якісному аналізу тенденцій в структурі грошової маси та проведенню науково-обґрунтованого порівняння з аналогічними показниками інших країн.

Таблиця 1 Склад агрегатів грошової маси

Рис. 1. Структура банківських кредитів за видами в Україні (у відсотках) 2001 р. 2002 р.

На основі дослідження кредитних вкладень в паливно-енергетичний комплекс України і його фінансових ресурсів робиться висновок про циклічний характер попиту на кредити. Циклічність попиту на кредити обумовлена і нерівномірністю розвитку економіки, що важливо для кредитного планування банків і розробки монетарної політики в державі. Пропонується вдосконалити структуризацію кредитного портфеля банків шляхом виділення кредитів у виробничу і невиробничу сфери, споживчого кредитування, кредитів органам влади.

В процесі аналізу інвестиційного кредитування в Україні визначено, що питома вага інвестиційних кредитів в їх загальному обсязі є незначною (5,7% на початок 2003 р.). Систематизовано чинники, що стримують інвестиційне кредитування і запропоновано шляхи їх подолання: удосконалення системи резервування, випуск інвестиційних векселів, впровадження автоматизованої системи оцінки і рейтингування інвестиційних проектів. Остання передбачає комплексну комп'ютерну оцінку за рядом показників позичальників і проектів, розрахунок на їх основі інтегральних коефіцієнтів, на основі яких банки можуть обирати найкращі проекти для кредитування.

В якості важливого інструмента кредитного планування пропонується механізм оцінки інвестиційної привабливості регіонів та галузей. На основі ряду показників проведено ранжирування областей України щодо їх інвестиційної привабливості.

Ефективна процентна політика розглядається як каталізатор розвитку грошово-кредитних відносин. Пропонується при визначенні орієнтирів облікової ставки враховувати не тільки прогнозний рівень інфляції, але і проводити порівняльний аналіз рентабельності банківської системи та інших галузей економіки.

На основі дослідження відсоткових ставок за кредитами і депозитами за термінами робиться висновок, що ставки за довгостроковими кредитами в національній валюті (17-18% на кінець 2002 р.) практично дорівнюють, а інколи і перевищують вартість довгострокових ресурсів банків (9-20%). Це стримує інвестиційне кредитування і робить його ризикованим.

В залежності від оцінки ризиків кредитування регіонів та галузей економіки на основі набору показників - обсягів кредиторської заборгованості, в т.ч. простроченої, грошових надходжень, банківських кредитів - пропонується система коефіцієнтів для коригування відсоткових ставок за кредитами банків.

Розділ 3. “Ринкова трансформація банківської системи як головної ланки грошово-кредитних відносин в Україні” містить три підрозділи.

Даний розділ присвячений дослідженню впливу ринкового середовища на трансформацію структури та організації банківської системи з метою забезпечення ефективного функціонування грошово-кредитних відносин в Україні. Пропонується виділити три типи організаційних структур банків - моноструктуру, мегаструктуру і поліструктуру. Наводяться рекомендації і аналізується досвід щодо переходу від громіздких мегаструктур до більш оптимальних поліструктур, коли управління здійснюється з єдиного центру. Вважається необхідним виділити базову інфраструктуру банківської системи, як сукупність банків, без яких неможливий розвиток грошово-кредитних відносин в Україні.

На основі вивчення статистичних даних робляться висновки щодо процесів деконцентрації банківських капіталів в Україні, що негативно впливає на кредитування економіки країни. Обраховано, що на 10 найбільших банків в 2002 році припадало більше третини капіталу, а частка кредитів цих банків перевищувала половину кредитів всіх банків в економіку. Шляхом аналізу динаміки співвідношення кредитів банків в економіку до ВВП та їх кількості, встановлено, що зі збільшенням числа банків зменшуються обсяги кредитування ними економіки відносно ВВП. Це є наслідком деконцентрації капіталів і відсутності стимулів кредитування економіки.

Дослідження регіональної концентрації філій українських банків засвідчили значну нерівномірність обсягів їх ресурсів і кредитів у різних областях. Це суттєво впливає на регіональний аспект грошово-кредитних відносин і міжбанківську конкуренцію. Такі розрахунки (табл. 2) дають можливість банкам розробляти стратегії залучення і розміщення ресурсів, відкриття і закриття відділень.

Таблиця 2 Рейтингова оцінка регіонів за обсягами операцій банків на 01.07.2002 р. (в розрахунку на одну банківську установу)

Ліквідність і платоспроможність банків розглядається як важливий фактор забезпечення розвитку грошово-кредитних відносин.

Пропонується розраховувати стабільний залишок коштів на рахунках клієнтів як основу для планування рівня ліквідності банку та визначається система економічних важелів, які б спонукали клієнтів концентрувати грошові потоки в конкретному банку.

На основі дослідження динаміки структури зобов'язань банків за строками і рівнями ліквідності робиться висновок про можливість зменшення нормативів резервування в період стабільної економічної ситуації та їх збільшення при загрозі кризових явищ і дестабілізації національної валюти.

Пропонується диференціювати нормативи резервування коштів банків в НБУ в залежності від рівня капіталізації, якості активів, інших показників діяльності банку.

З метою комплексної оцінки банків щодо їх вкладу в розвиток економіки України розроблена система рейтингування банків за показниками ліквідності, платоспроможності, ефективності, якості активів та іншими.

На відміну від діючих, переважно бальних систем типу CAMELS, пропонується визначати коефіцієнти відхилень показників по банку від середніх значень по системі в цілому і на цій основі розраховувати інтегральний коефіцієнт по банку, що зробить оцінку банків більш об'єктивною.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і здійснено нове вирішення наукового завдання щодо визначення місця і ролі в економіці трьох складових фінансово-банківської системи України: грошового обігу, банківського кредиту і структури банківської системи у їх взаємозв'язку. Проаналізовані і визначені основні закономірності та тенденції їх розвитку, окреслені напрямки вдосконалення та переорієнтації в інтересах реального сектору економіки. В результаті проведеного дослідження стало можливим сформулювати наступні висновки та пропозиції:

Грошово-кредитні відносини є найбільш адекватною формою економічних відносин у сучасних високорозвинутих ринкових економіках. Після повної демонетизації золота, коли гроші стали виключно кредитними, необхідність забезпечення їх стабільності та ефективного використання висуває до всіх економічних суб'єктів, включаючи державу і населення, такі самі вимоги щодо їх економічної поведінки, як і до суб'єктів суто кредитних відносин: підтримання платоспроможності та кредитоспроможності, забезпечення економічної самодостатності та самоокупності витрат, збалансованість грошових потоків. При дотриманні цих вимог всі грошові відносини стають грошово-кредитними незалежно від того, які конкретні відносини вони обслуговують: суто кредитні, торгові, бюджетні чи будь-які інші.

При визначенні сутності грошово-кредитних відносин слід розрізняти їх поверхневий, видимий, рівень і внутрішній, глибинний, рівень. На поверхневому рівні сутність грошово-кредитних відносин виступає як система відносин, що реалізується за допомогою кредитних грошей. На глибинному рівні - це система економічних відносин, що функціонує на засадах, які забезпечують достатню стабільність кредитних грошей. До таких засад відносяться: фінансова самодостатність - на рівні господарюючих суб'єктів, збалансованість грошових потоків - на рівні всіх економічних суб'єктів і економіки в цілому. При порушенні цих засад гроші з кредитних перетворюються на паперові, а система економічних відносин з грошово-кредитної - на грошово-емісійну (чи грошово-інфляційну). Грошово-кредитні відносини можна розглядати як найбільш високий якісний рівень розвитку ринкової економіки. Тому перехід від грошово-емісійних до грошово-кредитних відносин є обов'язковою передумовою неінфляційного розвитку економіки будь-якої країни.

Розвиток грошово-кредитних відносин в Україні все ще знаходиться на низькому рівні. Більшість економічних суб'єктів не дотримуються засад, адекватних стабільності кредитних грошей. Тому між фактичним станом реальної економіки і стабільністю грошово-кредитних відносин виникли істотні протиріччя, для розв'язання яких слід вдосконалювати систему економічних відносин, а не понижувати рівень регульованості грошово-кредитних відносин, як це пропонують деякі фахівці.

Перехід від грошово-емісійних до грошово-кредитних відносин в Україні повинен здійснюватись шляхом:

забезпечення самодостатнього функціонування бюджету і відмови від прямих державних запозичень у центрального банку;

створення законодавчих і регулятивних умов для спрямування грошових потоків на задоволення потреб розвитку реального сектору економіки через банківський кредит;

законодавчого забезпечення прав та захисту інтересів кредиторів, підвищення рівня гарантованості банківських вкладів, сприяння збільшенню капіталізації банків та їх надійності;

удосконалення системи рефінансування банків, сфокусованої на реалізацію проектів, які мають важливе економічне значення для розвитку країни.

Важливим індикатором стану грошово-кредитних відносин поряд з іншими макроекономічними показниками є показник монетизації економіки. Українська економіка досить оптимально монетизована за готівковою грошовою масою і недомонетизована за безготівковою грошовою масою. Важливою задачею монетарної політики в найближчий час повинно стати збільшення рівня монетизації ВВП, особливо за безготівковою грошовою масою, і розробка заходів щодо детінізації економіки країни. Основними інструментами в цій сфері можуть стати розширення безготівкових розрахунків населення за товари і послуги, активізація діяльності банків з надання послуг, які залучають кошти населення в банки.

Існують значні регіональні та галузеві диспропорції в розподілі і русі грошової маси. Найбільшу нестачу обігових коштів відчувають підприємства промисловості, особливо в індустріально розвинених регіонах. Необхідно чітко виділити пріоритетні напрямки економічного розвитку і підпорядкувати грошово-кредитну політику держави інтересам їх реалізації. Для цього пропонується ширше застосовувати систему диференційованого рефінансування банків під інвестиційні проекти та запровадити механізми переобліку векселів провідних українських підприємств.

Грошові потоки в Україні мають нерівномірний характер як в часі, так і по території країни. Управління ними з боку НБУ та комерційних банків надзвичайно ускладнене самою природою цих потоків і ще більше ускладнюється необґрунтованими адміністративними втручаннями держави у цю сферу. Внаслідок виникають додаткові грошові потоки, уповільнюється оборот грошей, збільшуються затримки грошей в Держказначействі та в окремих банках, погіршується забезпеченість ними реального сектору економіки, стан платіжної дисципліни в країні. Щоб виправити ситуацію, необхідно максимально лібералізувати ринки банківських продуктів, зокрема кредитний ринок, що посилить концентрацію грошових коштів у надійних банках як найбільш конкурентоспроможних і покращить забезпеченість ними економіки країни.

Ринкова економіка має циклічний характер розвитку. Необґрунтована монетарна політика, якщо вона не гнучко реагує на ситуацію на фінансовому і товарному ринках, може посилити кризові явища в несприятливий період економічного циклу. Особливо актуальною ця проблема є для України, регулятивні органи якої не мають належного досвіду антикризових дій.

Щоб запобігти таким кризовим ситуаціям, доцільно запровадити на макроекономічному рівні систему планування циклів і розробити комплекс грошово-кредитних й організаційних заходів по запобіганню кризовим явищам.

Банківський кредит ще не став вагомим важелем розширеного відтворення економіки. Підприємства відчувають гостру потребу в позичкових коштах, особливо довгострокових, інноваційно-інвестиційних вкладеннях. Водночас чинні законодавчі акти надають переваги іноземним інвесторам. Економічне і законодавче підґрунтя для стимулювання внутрішнього інвестора ще не сформоване. Необхідно створити умови для залучення банками довгострокових ресурсів з їх розміщенням у пріоритетні сфери економіки. Серед них податкові стимули, законодавчий захист національного інвестора, удосконалення резервної і процентної політики, активізація ролі держави в інвестиційних процесах.

Національному банку України важливо індивідуалізувати підходи до встановлення економічних нормативів, нормативів резервування в залежності від показників діяльності банків з метою розвитку інвестиційного кредитування найбільш надійними і платоспроможними банками.

Проведені дослідження співвідношення мобілізованих банками кредитних ресурсів і наданих кредитів у розрізі окремих галузей економіки свідчать про те, що попит на кредити порівняно зі створюваними ресурсами постійно зростає як в цілому, так і по галузях економіки. В цих умовах важливо розраховувати галузеві і регіональні ризики при проведенні кредитних операцій з тим, щоб не перекредитувати окремі галузі і регіони та досягти пропорційного розвитку економіки. Досягнення пропорційності в кредитуванні і створенні ресурсів - важлива передумова стабільного розвитку регіонів і галузей економіки в сучасних умовах. В перспективі потреба в міжгалузевому та міжрегіональному перерозподілі кредитних ресурсів буде зростати.

Важливим інструментом пропорційного розвитку економіки і забезпечення ритмічного товарно-грошового обігу може стати споживче кредитування населення для придбання товарів українського виробництва.

Сучасна облікова політика Національного банку України виявилась дещо відірваною від ситуації на кредитно-грошовому ринку України. Зниження кредитних ставок банків, як цього вимагають Уряд та НБУ, може відбуватися лише поступово, пропорційно зростанню ресурсної бази і зменшенню її вартості. Різке зниження ставок за депозитами, особливо на фоні введення оподаткування відсотків за вкладами населення, може призвести до відтоку значних ресурсів з банків, а значне зменшення ставок за кредитами - до збитковості банків.

Основним завданням у сфері процентної політики є забезпечення реального доступу високонадійних банків до кредитних ресурсів Національного банку України за помірними цінами під конкретні інноваційно-інвестиційні проекти, які мають загальнодержавну вагу і забезпечують зайнятість населення.

Найбільшими вадами сучасної банківської системи є: надмірна кількість банків, що призводить до деконцентрації кредитних ресурсів і зниження ефективності їх використання; недостатній рівень капіталізації багатьох банків, що спричинює високі ризики та низьку надійність їх діяльності; відсутність у багатьох банків кредитної політики, спрямованої на підтримку вітчизняних виробників.

Аналіз розподілу установ банків по території України свідчить про його нерівномірний характер. Деякі регіони перенасичені банками, що штучно створює надвисоку конкуренцію. В даних областях існує реальна потреба закриття неефективних банків. Разом з тим у деяких регіонах кількість банківських установ є недостатньою. Регіональний розвиток банківської системи недостатньо координується регулятивними органами.

Подальший розвиток організації банківської системи потребує оптимізації структури управління всіма банками в напрямку зменшення кількості рівнів управління, чіткого розподілу підрозділів, що обслуговують клієнтів і ведуть облік операцій, створення як ефективної електронної біржі міжбанківських кредитів і депозитів, так і внутрішньобанківських електронних систем перерозподілу ресурсів.

Методологічного удосконалення потребують теорія і практика оцінки ефективності та надійності банківської системи в цілому і окремих банків зокрема. В роботі запропоновано розширити набір показників для оцінки ефективності діяльності банку і розробити комплексну оцінку діяльності банків з точки зору їх надійності, ролі в забезпеченні ритмічного грошового обороту і кредитування економіки країни.

Принципово нових підходів потребує система рейтингів комерційних банків, які практично не складаються в Україні, хоча й поширені в інших країнах світу. Новим підходом до складання рейтингів банків може стати більш об'єктивний, ніж бальний, метод коефіцієнтів відхилень від середніх значень, який запропонований в дисертаційній роботі. Даним методом можливо рейтингувати банки за будь-яким набором показників.

Список опублікованих праць за темою дисертації

2.Матвієнко П.В. Ще раз про монетизацію економіки України // Вісник Національного банку України. - 2003. - №5. - С. 38-39. - 0,3 д.а.

3.Матвієнко П., Кашпір Р. Похідні фінансові інструменти в управлінні ризиками комерційних банків // Банківська справа. - 1998. - №2. - С. 8-15. - 1,1 д.а. Особисто автору належить 0,6 д.а. Досліджуються похідні фінансові інструменти (форварди, ф'ючерси, опціони) як засоби зменшення ризиків банківської діяльності, пропонуються напрямки удосконалення законодавства у цій сфері.

4.Матвієнко П., Кашпір Р. Похідні фінансові інструменти в управлінні ризиками комерційних банків // Банківська справа. - 1998. - №3. - С. 50-55. - 0,7 д.а. Особисто автору належить 0,4 д.а. Розглядаються механізми і алгоритми визначення форвардних відсоткових ставок за кредитами.

5.Матвієнко П., Ковальчук А. Застава як засіб забезпечення банківських кредитів // Банківська справа. - 2000. - №5. - С. 45-48. - 0,4 д.а. Особисто автору належить 0,2 д.а. Пропонуються нові види застави за банківськими кредитами та шляхи удосконалення законодавства у цій сфері.

6.Матвієнко П., Притуляк Н. Комерційний банк у сфері інноваційного підприємництва // Банківська справа. - 1997. - №3. - С. 55-61. - 0,8 д.а. Особисто автору належить 0,4 д.а. Розглядаються і пропонуються нові напрямки діяльності українських банків у сфері трастових послуг, гарантійних послуг, проведення інженерно-економічних експертиз.

- в інших виданнях:

1.Матвієнко П.В. Промінвестбанк в економічній системі України. - К.: Наук. думка, 2000. - 112 с. - 7,4 д.а.

6.Матвієнко П.В. Регіональний аспект розвитку банківської системи України // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”. - Луцьк, 2003. - С. 193-195. - 0,2 д.а.

7.Матвієнко П.В. Сутність і розвиток інвестиційного кредитування // Матеріали наук.-практ. конф. “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації”. - Вінниця: ВІЕ ТАНГ, 2003. - с. 100-102. - 0,3 д.а.

Анотації

Матвієнко П.В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет. - Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню грошово-кредитних відносин у сучасній економіці України. Встановлено, що грошово-кредитні відносини охоплюють не тільки відносини між банками і позичальниками, а й всі інші, що опосередковуються кредитними грошами. Грошово-кредитні відносини поступово витісняють грошово-емісійні відносини, що базуються на емісійному покритті дефіциту держбюджету. Вдосконалення грошово-кредитних відносин є основою безінфляційного розвитку економіки і підвищення рівня її монетизації.

Пропонується розраховувати монетизацію за “довгими” і “короткими” грошима, що дасть можливість більш точно визначити ступінь розвитку грошово-кредитних відносин в країні.

Запропонований конкретний механізм розвитку грошово-кредитних відносин шляхом рейтингування інвестиційних проектів за групою показників на рівні банку; оцінки інвестиційної привабливості регіонів і галузей економіки; запровадження індивідуальних нормативів для банків, які активно кредитують економіку країни. В сфері удосконалення процентної політики пропонується система заходів для досягнення відповідності між процентними ставками за довгостроковими ресурсами і кредитами банків.

Удосконалення банківської системи як інституціональної основи розвитку грошово-кредитних відносин базується на оптимізації організаційної структури банків, нових підходах до оцінки діяльності банків і системі їх рейтингування за групою показників, розрахунках концентрації установ банків за регіонами України. Підкреслюється важливість підтримання високої ліквідності і платоспроможності банків для розвитку грошово-кредитних відносин в країні.

Ключові слова: грошово-кредитні відносини, грошово-емісійні відносини, монетизація економіки, кредит, відсоткова ставка, організаційна структура банку, інвестиційний проект, рейтинг банків.

Матвиенко П.В. Развитие денежно-кредитных отношений в трансформационной экономике Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию денежно-кредитных отношений в современной экономике Украины. В работе установлено, что денежно-кредитные отношения охватывают не только отношения между банками и заемщиками, но и все остальные, которые осуществляются кредитными деньгами. Денежно-кредитные отношения постепенно вытесняют денежно-эмиссионные отношения, которые основываются на эмиссионном покрытии дефицита бюджета. Усовершенствование денежно-кредитных отношений является основой безинфляционного развития экономики и повышения уровня ее монетизации.

Автором предлагается рассчитывать монетизацию по “длинным” и “коротким” деньгам, что дает возможность более точно определить степень развития денежно-кредитных отношений в стране. Разработаны новые подходы к структуризации денежной массы, аналогично мировому опыту. В частности предлагается в агрегате М2 выделить “длинные” и “короткие” ресурсы и учитывать “длинные” средства в составе агрегата М3.

На основе исследования денежно-кредитных отношений в Украине выделяются основные характеристики и закономерности формирования и развития денежных потоков, которые основываются на банковском кредите. Банковский кредит может сформировать новый денежный поток, а невозврат кредита - нарушить уже сложившиеся товарно-денежные отношения.

Анализ генезиса кредитных операций украинских банков дал возможность автору выделить позитивный и негативный кредитные циклы. В процессе прохождения кредита по позитивному циклу в экономике создается прибавочная стоимость и обеспечивается ее развитие. При негативном кредитном цикле кредит не работает на развитие экономики, что может привести к финансовому кризису в стране.

В работе предложен конкретный механизм развития денежно-кредитных отношений через определение рейтинга инвестиционных проектов по группе показателей на уровне банка; оценку инвестиционной привлекательности регионов и отраслей экономики; применение индивидуальных нормативов для банков, которые активно кредитуют экономику государства. В сфере оптимизации процентной политики автором разработана система мероприятий по достижению соответствия между процентными ставками по долгосрочным ресурсам и кредитам банков. Предлагается рассчитывать корректирующие коэффициенты при определении процентных ставок по кредитах банков в зависимости от региональных и отраслевых рисков.

Усовершенствование банковской системы как институциональной основы развития денежно-кредитных отношений базируется на оптимизации организационной структуры банков, новых подходах к оценке деятельности банков и системе их рейтинговой оценки по группе показателей, расчетах концентрации банковских филиалов в регионах Украины. Детально исследуются типы банковских структур в их диалектическом развитии. Определяются процедуры и принципы перехода от неэффективных трехуровневых систем управления банком до более оптимальных двухуровневых структур. Анализируется опыт Проминвестбанка, который реализовал на практике такую реорганизацию своей структуры. Система рейтинговой оценки предполагает расчет средней величины по группе показателей и определение коэффициентов отклонений конкретных значений показателей по каждому банку от средних величин. На основе таких коэффициентов рассчитывается интегральный коэффициент по всех показателях. По нему и рейтингуются банки, что делает их оценку более объективной по сравнению с действующими бальными субъективными методиками.

Подчеркивается важность поддержания высокой ликвидности и платежеспособности банков для развития денежно-кредитных отношений в стране. Предлагается поддержание уровня необходимой ликвидности банка на основе расчета стабильного остатка его обязательств. Такой подход является более оптимальным по сравнению с действующей методикой расчета на основе средних величин. Разработана концепция, которая предполагает учет уровня платежеспособности банка при расчете других экономических нормативов.

Ключевые слова: денежно-кредитные отношения денежно-эмиссионные отношения, монетизация экономики, кредит, процентная ставка, организационная структура банка, инвестиционный проект, рейтинг банков.

Matvienko P.V. Development of money-and-credit relations in transformational economy of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for candidate's degree in economics by speciality 08.04.01. - Finance, money circulation and credit. - Kyiv national economic university. - Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to analysis of money-and-credit relations in present economy of Ukraine. It is determined that money-and-credit relations encompass not only the relations between banks and lenders but also all those maintained by means of credit money. Money-and-credit relations are gradually substituting money-and-issue relations based on covering the budget deficit by money issue. Improvement of money-and-credit relations is considered as a basis for non-inflationary development of economy and increase of monetization level.

The author suggests that monetization be calculated in terms of “long” and “short” money, which makes it possible to evaluate the development of money-and-credit relations in the state more precisely.

The mechanism of development of money-and-credit relations by investment project on bank level is suggested as well as estimation of investment attraction of the regions and the branches of economy, implementation of individual standards for banks that actively credit the economy of the state. In the sphere of interest policy the author worked out the system of measures aimed at balancing the interest rates for long-term resources and credits of the bank.

The improvement of banking system as an institutional basis for money-and-credit relations development is grounded on optimized organizational structure of the bank, new approaches to estimation of bank performance and bank rating in terms of groups of ratios, calculation of bank subsidiaries concentration in the regions of Ukraine. The author emphasizes the importance of high liquidity and soundness of the banks in the development of money-and-credit relations in the state.