Оцінка фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний економічний університет

УДК 330.59:330.354:316.442

ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ ВИРОБНИЦТВА МАШИН І УСТАТКУВАННЯ: ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ТА МЕТОДИКИ

Спеціальність 08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

верланов олександр юрійович

Одеса 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Погорєлова Олена Володимирівна Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, завідувач кафедри обліку та економічного аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мних Євген Володимирович, Київський національний торгівельно-економічний університет, завідувач кафедри фінансового аналізу і контролю

кандидат економічних наук, доцент Мозгова Наталія Василівна Одеський державний економічний університет, доцент кафедри аналізу господарської діяльності

Захист відбудеться “22” лютого 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 41.055.01, у Одеському державному економічному університеті МОН України за адресою: 65026, м.Одеса, вул. Преображенська, 8.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розісланий 17 січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.І. Ковальов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Результати діяльності підприємств за умов мінливого й часто несприятливого середовища, залежать від обґрунтованості управлінських рішень, які мають спиратися на результати економічного аналізу, що забезпечує цілісне й системне уявлення про поточний стан підприємства та потенціал його покращення.

Підприємства мають бути забезпечені системою підходів та принципів аналізу взаємопов'язаних та взаємно обумовлених господарських аспектів діяльності, що природно знаходить вираз у спеціальних термінах як оцінка фінансового стану. Методологічні принципи та підходи до оцінки фінансового стану формують відповідні методики аналізу для використання як інструменту ефективного управління.

В економічній літературі проблеми узагальнення методологічних принципів та методик аналізу фінансового стану підприємств знайшли відображення в роботах В.Г.Артеменко, М.В.Беллендира, Т.Г.Беня, М.Д.Білик, І.А.Бланка, М.А.Болюха, С.Б.Довбні, Ф.І.Євдокимова, В.О.Захарченко, А.І.Ковальова, Є.В.Мниха, С.В.Мороза, О.А.Морозової, А.Н.Поддерьогіна, Є.Г.Рясних, В.П.Савчука, С.І.Счасної, О.Л.Хотомлянського, Т.М.Чернати, М.Г.Чумаченка, А.Д.Шеремета та інших. Значний внесок у розробку проблем теоретичного та практичного характеру у галузі аналізу та передбачення фінансового стану підприємств зробили такі зарубіжні вчені, як У.Бівер, Е.Альтман. Е.Бернхардсен, С.Завгрен, Е.Дікін, Р.Едмінстер, С.Ширата, С.Моссман, Р.Моррис, Х.Кідане, Р.Ліббі, М.Змієвські, Д.Уілкокс, Д.Робертсон, С.Джонсон, Е.Лайтінен, М.Блюм, Т.Кіда, М.Азіз тощо.

Науковцями приділяється увага проблемам методичного забезпечення оцінки фінансового стану підприємств. Емпірична спрямованість досліджень переважає наукові узагальнення питань методології, що, у свою чергу, обмежує розвиток методичних засобів аналізу та відбивається на обґрунтованості управлінських рішень і результатах господарської діяльності підприємств. Недостатня забезпеченість підприємств методами аналізу фінансового стану обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукового дослідження “Методи аналізу фінансового стану промислових підприємств” (номер державної реєстрації 0107U0107/7), що спільно виконується кафедрами “Бухгалтерського обліку та аудиту” і “Менеджменту” Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні та удосконалені методологічних підходів і принципів оцінки фінансового стану підприємств та, на основі цього, у розробці методичних рекомендацій щодо оцінки фінансового стану підприємств з виробництва машин і устаткування. фінансовий стан управління стратегічний

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити сутність поняття фінансового стану та його місце в системі управління господарською діяльністю підприємств;

- надати характеристику фінансовому стану підприємств у секторі виробництва України та, зокрема, підприємств із виробництва машин і устаткування;

- окреслити задачі оцінки фінансового стану як інструменту оперативного та стратегічного управління;

- сформулювати проблеми методології оцінки фінансового стану та шляхи їх вирішення;

- дослідити методологічні підходи й принципи оцінки фінансового стану виробничих підприємств;

- розробити теоретичну модель фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування та провести її емпіричний аналіз;

- отримати результати емпіричного аналізу й визначити області використання моделей управління підприємством.

Об'єктом дослідження є економічні відносини щодо формування результатів діяльності, які мають місце у процесі формування фінансово-економічних результатів діяльності підприємств.

Предмет дослідження становлять методологічні підходи та принципи оцінки фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування.

Методи дослідження. Теоретичну базу дослідження становлять фундаментальні положення економічного аналізу, фінансового менеджменту, а також загальні наукові й спеціальні методи пізнання економічних явищ.

Методи наукової абстракції, аналізу та синтезу застосовані для поглиблення розуміння фінансово-господарського стану підприємств, а також використано сутнісний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій. Узагальнення світового та вітчизняного досвіду з розв'язання проблем методології оцінки фінансового стану й визначення основних напрямків його вдосконалення в сучасних умовах України здійснено на основі методів абстрагування, єдності історичного та логічного, аналізу й синтезу.

Для побудови змістовної моделі фінансового стану та уточнення факторів його формування використано методи аналогії, сходження від абстрактного до конкретного, а також принципи системного аналізу.

Методи економетричного аналізу застосовуються при емпіричному дослідженні моделі фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування. Доцільність реалізації пропозицій обґрунтовано за допомогою методів спостереження, порівняння, індукції та дедукції.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уперше:

- розроблено систему компонентів оцінки фінансового стану підприємств, що складається з концептуальних, до яких віднесено поняття фінансового стану й принципи формування підходу до побудови його сутнісної моделі, та специфічних систематизація управлінських завдань оцінювання, вибір методу аналізу моделі та її побудова за допомогою фінансових показників, а також пояснення отриманих результатів;

- сформовано концептуальну модель фінансового стану, що відображає результати господарської діяльності підприємств як? взаємопов'язану систему рухів фінансових ресурсів, що викликані управлінськими рішеннями. Такий підхід ураховує динамічний характер діяльності підприємств.

Удосконалено:

- поняття “фінансовий стан”, яке характеризує зважену структуру джерел фінансування підприємства, ступінь використання активів, що дозволяють підприємству за умов даної ліквідності та ризику генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності на заданому рівні. Визначення інтегрує основні аспекти господарської діяльності підприємства, надає можливості поглиблення аналізу та дозволяє враховувати інтереси зацікавлених користувачів інформації;

- обґрунтування схеми проведення економічного аналізу, що ґрунтується на дослідженні практики діагностування підприємств. Це дозволяє відокремити декілька структурних типів аналізу, а саме схем ядра, відхилення, ступеневого перебору та інших. Обрано схему дослідження сутнісного зв'язку, що ґрунтується на побудові такої структури аналізу, яка органічно відтворює фінансово-економічний зміст об'єкта дослідження.

Дістали подальшого розвитку:

- уявлення щодо загальних тенденцій розвитку методології та методики аналізу фінансового стану: на основі дослідження широкого кола спеціальної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду формування принципів та підходів до оцінки фінансового стану підприємств визначено, що даний напрямок аналізу розвивається шляхом пошуку універсального методу через застосування інструментарію статистики, теорії ймовірності та методів штучного інтелекту, а також узагальнення емпіричного досвіду й удосконалення методологічних підходів до прогнозування фінансового стану;

- оцінювання фінансових показників діяльності підприємств із виробництва машин і устаткування України, що дає змогу виявляти додаткові резерви покращення результатів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та методологічні висновки щодо вдосконалення методології оцінки й прогнозування фінансового стану, а також результати емпіричного аналізу промислових підприємств використані при розробці методичних рекомендацій та практичному виконанні оцінки діяльності підприємств: ВАТ “Інженерно-виробничий центр мастильного та фільтруючого обладнання” (Акт від 01.11.2007 р.); ОХСП “Універсал” ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (Акт від 26.11.2007 р.).

Результати дослідження як у теоретичній, так і емпіричній частині використані у викладанні навчальних дисциплін “Економіка підприємства”, “Основи підприємництва”, “Економічний аналіз”, “Фінансовий аналіз” та “Фінансовий менеджмент” у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова (Акт від 20.09.2007 р.)

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження, які знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише матеріали, що належать особисто автору, а саме за списком наукових праць, наведеному в авторефераті:

- досліджено основні принципи та підходи до формування методів оцінки й прогнозування фінансового стану підприємств, що розроблені у зарубіжній науці і практиці. З метою визначення напрямків впливу показників на фінансовий стан підприємств сформовано модифіковану матрицю Дюпона, побудовано змістовну модель оцінки фінансового стану;

- на основі контент-аналізу визначено традиційне для вітчизняної науки уявлення про фінансовий стан підприємств, представлено підхід до інтегрованої оцінки фінансового стану через використання показника, що відображає наслідки впливу факторів, проведено економетричний аналіз фінансового стану підприємств промисловості.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені, обговорені та підтримані на 6 конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-економічні аспекти розвитку країн з перехідною економікою” (м. Миколаїв, 2002); науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (м. Миколаїв, 2002, 2003); міжвузівській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіону” (м.Миколаїв, 2006); V міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 2006); науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України (м. Одеса, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації в наукових фахових виданнях опубліковано 6 статей обсягом 2,8 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації ? 160 сторінок машинописного тексту, 21 таблиці, 30 рисунків, список літературних джерел із 147 найменувань, а також 6 додатків на 46 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність наукового дослідження, визначено його мету, об'єкт і предмет, методологію, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, надано відомості щодо їх апробації та здійснених за темою роботи публікацій.

У першому розділі “Теоретико-методологічні проблеми оцінки фінансового стану підприємств” досліджено сутність фінансового стану та його місце в системі управління діяльністю підприємств, надано характеристику фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування й проаналізовано практику його оцінювання, висвітлено основні проблеми підходів та принципів формування методик аналізу фінансового стану підприємств.

У світовій фінансовій науці з початку кінця першої половини минулого століття проблематиці визначення фінансового стану підприємств приділяється значна увага. Досліджуються методи прогнозування банкрутства ? виявлення потенційних фінансових проблем господарської діяльності. Це фактично є підґрунтям для прийняття управлінських рішень щодо запобігання або уникнення фінансових негараздів, тому банкрутство розглядається як певний фінансовий стан.

Вивчаючи сутність фінансового стану, дослідники звертають увагу на різноманітність визначень та навіть їх наявну суперечність. Сутнісний аналіз понять, що зустрічаються у поширених літературних джерелах, дозволив класифікувати характеристики поняття фінансового стану за ознакою ролі у формуванні уявлення про нього.

Загальні характеристики мають відношення до поняття в цілому та описують явище - фінансовий стан як такий, а саме характеристику “наявності, розміщення, використання фінансових ресурсів”, що “комплексно” відображає “результат взаємодії елементів фінансових відносин” та є “інтегрованою мірою якості діяльності” підприємства.

Спеціальні характеристики обумовлюються особливостями завдань аналізу фінансового стану. Так, наприклад, взаємопов'язані між собою “спроможність погасити зобов'язання”, “фінансова стійкість” та “стан капіталу” можуть прийматися до уваги у завданнях забезпечення платоспроможності підприємства, необхідного рівня доходів власників та мінімізації ризику діяльності. Спеціальні характеристики дозволяють пояснити причини неоднозначності визначення поняття фінансового стану підприємств.

Інструментальні характеристики зустрічаються обмежено: фінансовий стан підприємств оцінюється переважно за системою показників, і кожна така оцінка стосується певного моменту або періоду часу. Така обмеженість є наслідком недостатнього розвитку методології оцінки фінансового стану.

Те, що фінансовий стан є поняттям та може бути специфікований до рівня терміна, дозволяє значною мірою уникнути суперечностей у визначеннях. Практично будь-яке визначення фінансового стану як терміна, коли воно не суперечить його сутності як поняття, слід вважати коректним, оскільки відображає певний аспект фінансово-економічних відносин у контексті вирішення конкретних задач управління підприємством.

Якщо взяти за основу традиційне для вітчизняної економічної науки визначення, то фінансовий стан є характеристикою виробничо-господарської діяльності підприємств: джерела фінансування формують наявні ресурси підприємств, розміщення яких за видами і стадіями господарського циклу має місце під впливом зовнішнього середовища, технологій, розташування підприємства та якості менеджменту, що в результаті обумовлює той чи інший фінансовий стан.

Традиційно оцінка ситуації за секторами, видами діяльності та галузями економіки здійснюється на основі показників обсягів і структури виробництва, його продуктивності та прибутковості, кількості зайнятих тощо. Подібна практика формує різнобічне уявлення про стан та чинники розвитку народного господарства. Разом із цим аналіз фінансового стану дає можливість оцінити загальні для підприємств та їх оточення ступінь забезпеченості ресурсами, якісний характер взаємодії і ризики здійснення господарських операцій. Таким чином, забезпечується більш глибоке бачення причинно-наслідкових зв'язків, що важливо для розуміння економічної динаміки виробництва та підготовки ефективних управлінських рішень.

Незважаючи на це, аналіз фінансового стану не використовується належним чином у вітчизняній практиці, що, на нашу думку, пояснюється декількома обставинами: фінансові аспекти господарської діяльності є досить складними для розуміння без спеціальної фахової підготовки; у країні не здійснювалася підготовка достатньої кількості фінансистів для роботи за умов ринкових відносин; значний обсяг тіньової економіки в країні передбачає наявність прихованої конфіденційної інформації, яка не може бути формальним об'єктом фінансового аналізу; у вітчизняній практиці досі відсутні традиції та відпрацьовані методи проведення аналізу; кожний акт фінансового аналізу є унікальним, що пов'язано з особливостями підприємства, його поточного стану, специфікою інтересів замовників аналізу і, нарешті, з професійними якостями та досвідом аналітиків.

Унаслідок цього фінансовий аналіз повною мірою не виконує свого призначення, а фінансовий стан вітчизняних підприємств не відповідає очікуваному, що свідчить про істотні недоліки фінансового управління.

Протягом досить тривалого періоду 42,6% промислових підприємств були збитковими, хоча у 2006 р. їх фінансовий стан трохи покращився. Аналізовані підприємства з виробництва машин і устаткування мають нижчі показники: лише 37,9% отримували прибуток, а на 1 грн. збитків припадало 0,72 грн. прибутку.

По підприємствах промисловості України поточна кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, по аналізованим підприємствам з виробництва машин і устаткування більше 20 % не фінансують оборотні засоби за рахунок власних джерел. При цьому загальна ліквідність складає 1,31. Гірша ситуація у 50 аналізованих промислових підприємств, у яких за період 2002?2006 рр. цей показник дорівнював 0,83 грн.

Більш висока загальна ліквідність підприємств із виробництва машин і устаткування забезпечується малоліквідними активами. У структурі оборотних засобів їх частка становить 55,2%. Для вибірки з промислових підприємств частка запасів і витрат не перевищує 25%.

Поточні потреби 3/5 промислових підприємств фінансуються за рахунок постачальників. При цьому основний ризик несуть у собі внутрішні господарські операції, коли підприємства-партнери надають покупцям відстрочки платежу за поставлену продукцію.

Наведене свідчить про істотні недоліки фінансового управління.

Порівняльний аналіз темпів зміни фінансового результату від звичайної діяльності по економіці країни, промисловим підприємствам та підприємствам з виробництва машин і устаткування свідчить, що динаміка промисловості випереджає в цілому економіку з лагом, який дорівнює декілька місяців (рис. 1).

Отже, економіка є досить чутливою до фінансового стану промислових підприємств, незважаючи на те, що роль промисловості в ній поступово зменшується: частка доданої вартості промислових підприємств у загальному обсязі доданої вартості скоротилася з 31,4% у 2000 р. до 29,2% у 2005 р., тобто на 7%. Темпи приросту фінансового результату від звичайної діяльності коливаються з більшою амплітудою у промисловості, ніж в економіці в цілому, що свідчить про відповідний ступінь ризику інвестицій. Це є наслідком більшої диверсифікації економіки порівняно з промисловістю. Аналогічну форму має динаміка фінансового результату від звичайної діяльності для вибірки підприємств із виробництва машин і устаткування.

Для фінансової оцінки діяльності підприємств існує багато методів аналізу. Публікації вітчизняних науковців з питань аналізу господарської діяльності підприємств, зокрема, тих, що присвячені фінансовому аналізу, можна поділити принаймні на три групи: завершені методичні розробки навчального або практичного спрямування, призначені для широкого кола користувачів; методики аналізу, що розробляються державними установами та є збалансованими технологіями проведення аналітичних дій; власне наукові публікації.

Третя група є найменш чисельною. Підприємства майже не використовують фінансовий аналіз, тому й потреби у вдосконаленні методів оцінювання фінансового стану на перший погляд немає. Це свідчить лише про низьку інвестиційну привабливість фінансових ресурсів та недостатній рівень культури фінансового менеджменту.

Указані обставини відбиваються на змісті методик і конструкції системи показників фінансового стану, що пропонуються у вітчизняних публікаціях. Узагальнення, що здійснюються на основі дослідження вітчизняних методик оцінки фінансового стану підприємства, теж мають у собі ознаки недосконалості методології аналізу.

Отже, однією з основних передумов, що дозволяє зробити істотний крок у напрямку покращення управління діяльністю підприємств, зокрема, у частині обґрунтування фінансових рішень, є дослідження підходів та принципів, які складають основу методик оцінки фінансового стану.

Систематизація підходів і принципів оцінки фінансового стану ґрунтується на уявленні про послідовність етапів розробки методик, які, у свою чергу, можна розглядати як компоненти методології аналізу та на їх основі формуються методики аналізу.

Відповідно до законів логіки виділено сім основних компонентів методології оцінки фінансового стану, що мають певну ієрархію:

- визначення поняття фінансового стану, що має особливо важливе значення для формування методологічної основи оцінки, оскільки всі інші питання методології мають ґрунтуватися саме на чіткому уявленні про фінансово-економічну сутність об'єкта аналізу - фінансовий стан підприємства.

- узагальнення підходів до формування сутнісної моделі фінансового стану, що визначає найбільш істотні зв'язки між основними фінансово-економічними аспектами діяльності підприємства.

- систематизація кола управлінських завдань оцінки фінансового стану, оскільки потреба в аналізі виникає у різних зацікавлених підприємств, організацій та установ, що впливає на особливості конструкції методики оцінки фінансового стану.

- вибір методу аналізу моделі та конструкції оцінювання фінансового стану, який залежить від низки чинників: завдань аналізу, повноти представленої вихідної інформації, необхідності забезпечення простоти інтерпретації та можливості декомпозиції результатів до рівня прийняття управлінських рішень тощо.

- формулювання принципів специфікації моделі у термінах фінансових показників - формалізоване вираження моделі через фінансові коефіцієнти. Виділяють три основні проблеми, які потребують вирішення: побудова наукової ієрархії показників; конструювання форми моделі; розробка конструкції власне фінансових показників.

- систематизація підходів до формування інструментальних характеристик методики, що забезпечують ті чи інші можливості використання результатів аналізу для прийняття ефективних управлінських рішень.

- формування загального алгоритму інтерпретації результатів, що має представляти собою низку етапів, виконання яких дозволяє аналітику “розгорнути” результати аналізу до рівня взаємопов'язаних оцінок значущих сторін фінансово-економічної діяльності підприємства, як це, наприклад, здійснюється за допомогою формули Дюпона.

Таким чином, наукові пошуки й досвід практичного аналізу забезпечують необхідну критичну масу досліджень для того, щоб систематизувати основні підходи до формування методик оцінки фінансового стану підприємств.

У другому розділі “Аналіз та розробка підходів і принципів оцінки фінансового стану підприємств” досліджуються методологічні підходи до оцінки фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування, сформовано концептуальні засади методології оцінки фінансового стану, систематизовано управлінські завдання оцінки фінансового стану та принципи специфікації моделі, а також виконано аналіз підходів до вибору методу й формування інструментальних характеристик методик.

Дослідження методологічних підходів та принципів здійснювалося послідовно, виходячи із встановленої ієрархії компонентів методології оцінки фінансового стану підприємств.

Поняття фінансового стану визначалося на основі узагальнення дефініцій, що дозволило представити його як комплексну оцінку результату взаємодії елементів фінансово-економічних відносин, яка є похідною від обсягів наявних фінансових ресурсів, їх розміщення та якості використання.

У науковій літературі існує декілька концептуальних уявлень про фінансовий стан підприємства: від “резервуару ліквідних активів” У. Бівера до результату “гри азартного гравця” Д. Уілкокса. Вони є результатами пошуку кращої теоретичної основи аналізу.

У різних ситуаціях розвитку економіки та виникнення тих чи інших проблем теоретичні й емпіричні дослідження вирішували неоднакові завдання. Дослідження спрямовувалися, наприклад, на перевірку доцільності використання фінансових співвідношень, розробку для потреб аудиту методів визначення фактів фальсифікації фінансової звітності, встановлення впливу макроекономічних чинників на кількість фінансових невдач тощо. Мали місце спроби дослідження теоретико-методологічних проблем оцінки фінансового стану підприємств. Це формувало загальний напрям розвитку теорії фінансового аналізу.

Серед методів оцінки фінансового стану підприємств виділяються три основні групи: статистичні методи, методи експертних систем штучного інтелекту і методи на основі теоретичних моделей. Кожний метод має переваги і слабкі сторони. При цьому питання вибору методу для аналізу й передбачення фінансового стану підприємств досі залишається відкритим.

Формулювання принципів специфікації моделі фінансового стану через фінансові коефіцієнти має певні традиції. Так, традиційним є використання відношення показника ефекту діяльності або результату до показника ресурсного характеру (повні активи, поточні пасиви, загальна сума запозичених коштів тощо). Крім того, в моделях використовувалися показники в абсолютних значеннях; непрямі показники, які відображають наслідки погіршення фінансового стану; показники не фінансових чинників, наприклад, затримка в публікації щорічних фінансових звітів, звільнення й призначення директора, частка акцій у власності директора тощо.

Якість прогнозних оцінок фінансового стану підвищувалася, головним чином, за рахунок відповідної підготовки висхідних даних. При цьому використовувалися статистичні методи виявлення зв'язку, а конструкції моделей фінансового стану не завжди спиралися на фінансову теорію. Вибір фінансових показників часто здійснювався на основі узагальнення публікацій, результатів попередніх досліджень, використання провідними фінансовими установами.

Принципи формування інструментальних характеристик моделей фінансового аналізу не часто зустрічаються в науковій літературі. Серед них пріоритетними є практична простота й привабливість, легкість для розуміння практиками, наявність у результатах інформаційного контексту, що дозволяє приймати відповідні рішення.

Методи прогнозування фінансової невдачі призначалися дати відповідь на питання щодо ймовірності того, чи буде фірма успішною. Тому дослідники у галузі аналізу фінансового стану підприємств пояснювали результати практичного використання моделей лише з огляду на достовірність прогнозів.

Попередній аналіз дозволив уявити, як традиційно визначається вітчизняною наукою й практикою поняття “фінансовий стан підприємства”. Воно відображає міру якості розміщення й використання ресурсів та застосовується для фінансової діагностики підприємств.

Модель фінансового стану має носити змістовний характер, а її структура випливає з уявлення про фінансовий стан та завдання аналізу.

Фінансова діяльність підприємств комплексно відображає практично всі сторони господарської діяльності. Зважаючи на це, ідея конструювання моделі полягає у тому, що будь-яке підприємство можна представити як взаємопов'язану систему рухів фінансових ресурсів, які викликані управлінськими рішеннями. Такий підхід відображає у фінансово-економічному аспекті динамічний характер діяльності підприємства.

З огляду на подібну позицію та виходячи з представленої концепції (рис. 2.) поняття фінансового стану підприємства визначено як зважену структуру джерел фінансування майна підприємства, ступінь використання його активів, що дозволяють йому за умов даної ліквідності та ризику генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності на заданому рівні.

В умовах ринкової конкуренції однією з основних завдань підприємства є виживання, що означає й забезпечення соціально-економічного визнання результатів його діяльності власниками, споживачами, постачальниками, державою тощо.

Незважаючи на методологічну нечіткість терміна “виживання”, він в цілому відображає задачу забезпечення певного способу фінансово-господарської діяльності та її розвитку. Усе інше можна віднести до ситуацій, коли підприємство стикається з витратами, пов'язаними з невдалими рішеннями.

Аналіз завдань управління підприємством показав, що найбільше функціональне навантаження покладається на виявлення проблем господарської діяльності. Наступними за ієрархією є аналіз ситуації та облік результатів. Крім того, важливу роль відіграють оперативно-тактичні задачі у позитивному контексті й стратегічні - у нормативному, які особливо важливі для управління підприємством. Це підкреслює значення функції аналізу фінансового стану, його планування й прогнозування.

У формалізованому вигляді фінансовий стан відображається у моделі через систему показників, які згідно з принципами наукової класифікації можуть бути не одного ієрархічного рівня, якщо розглядати їх у структурно-рівневому сенсі. Наприклад, показники наслідків, показники причини, показники причини другого порядку тощо.

За визначенням фінансовий стан має описуватися за допомогою показників наслідків. Це означає, що ми розглядаємо його як наслідок впливу багатьох чинників, що охоплюються поняттям “діяльність підприємства”. Показники цього першого рівня можуть далі формуватися за допомогою показників, що відносяться до класу причин.

Як свідчить аналіз, опис фінансового стану недоречно здійснювати через використання “на одному рівні” значимості показників, наприклад валової маржі (клас показників наслідків, аспект відображення здатності генерувати грошові кошти) та структури пасивів (клас показників причини, група опису фінансового леверіджу, аспект відображення ризику діяльності).

У практиці прогнозування фінансового стану частіше використовують статистичні моделі, які ґрунтуються на багатоваріантному дискримінантному та логістичному аналізі. Це обумовлено їх відносною простотою, достатньою забезпеченістю апаратними й програмними засобами обробки інформації та багаторічним досвідом використання.

Утім, достовірність передбачення ділової невдачі суттєво не відрізняється за окремими методами прогнозування: середня точність дорівнює 85,5%, стандартне відхилення складає усього 7,1%. Якщо критерієм вибору вважати якість результатів передбачення, що, до речі, озброює менеджерів потужним інструментом прийняття ефективних рішень, то, зважаючи на наведене, методи, що використовуються практикою, є невиразними. Вибір кожного разу здійснюватиметься залежно від кваліфікації аналітика, наявної інформації та специфіки поставлених завдань аналізу.

Узагальнення уявлень щодо кола інструментальних характеристик методик оцінки та прогнозування фінансового стану підприємств дозволяє стверджувати, що методика буде прийнятою практикою, якщо в ній реалізовано наступні інструментальні характеристики: простота розробки, що базується на традиційних методах аналізу; наочність результатів, що передбачає інтегровану оцінку; доступність інтерпретації оцінки, яка ґрунтується на використанні звичних семантичних одиниць; придатність до декомпозиції з метою прийняття відповідних управлінських рішень; можливість оновлення вихідних даних.

У третьому розділі “Розробка методики оцінки фінансового стану підприємства” на основі розроблених методологічних принципів формується система показників оцінки фінансового стану підприємств, характеризується вихідна інформація та послідовність розрахунків і подаються та пояснюються результати емпіричного аналізу.

Показник фінансового стану в інтегрованому вигляді, а разом з ним система показників - незалежних змінних ? мають ґрунтуватися на теоретичному уявленні, що формує якісну основу моделі та прямо відноситься до цілей фінансового менеджменту, які полягають у забезпеченні добробуту акціонерів (власників), що вміщує в собі усі головні сторони діяльності підприємства: суспільне призначення - виробляти необхідну суспільству продукцію або послуги; збалансованість діяльності по осі прибуток?ризик; ступінь раціональності у використанні активів і зв'язок між поточною діяльністю та її стратегічними аспектами. Відтак, у якості аналога інтегрованого показника фінансового стану застосовано прибутковість власного капіталу - ROE.

Для встановлення ієрархії показників та визначення напрямку зв'язку із залежною змінною використовувалася матриця Дюпона, в якій якнайкраще поєднується фінансово-економічний зміст з логікою причинно-наслідкової ієрархії. Модифікація матриці Дюпона дозволяє встановити, що зв'язок показників з прибутковістю власного капіталу переважно позитивний. Однак, ліквідність спричиняє негативний вплив на ROE. Це обумовлюється тим, що за усіх інших рівних умов зростання обсягу оборотних активів та швидкості їх обігу за незмінного рівня короткострокових пасивів фактично означає іммобілізацію ресурсів у виробничі запаси та витрати, дебіторську заборгованість і грошові кошти.

Фінансові коефіцієнти, що використовуються як незалежні змінні моделі фінансового стану, в цілому відображають традиційні підходи до їх визначення.

Економетричний аналіз проводився на основі теоретичної моделі, де показник ROE поставлено у залежність від боргового відношення ??DEBT, відносної забезпеченості оборотними коштами ??NWC, ліквідності ??LIQ, оборотності активів ??AT, рівня операційного леверіджу ??DOL, валової маржи ??MAR та показника темпу досяжного росту ??SGR.

Для аналізу використані фінансові звіти за період 2002?2006 років 50 вітчизняних підприємств, зайнятих виробництвом машин і устаткування.

Підприємства вибірки розподіляються за сумою сукупних активів, таким чином: 50% ? з активами до 25 млн. грн., 16% ??з активами від 25 до 50 млн. грн. та 14% - до 75 млн. грн., 12% - до 150 млн. грн. і 8% ? з більшим обсягом активів.

У 51,3% випадках підприємства показали прибуткові результати за підсумками року. Втім, загальна сума чистого прибутку становила 48,88 млн. грн., збитків - 336,25 млн. грн.

Нижче наведено особливості попереднього аналізу підприємств вибірки.

Спостерігається слабка залежність результату діяльності від розміру сукупних активів, хоча більші обсяги діяльності й досягнутий внаслідок цього ефект масштабу мав би забезпечувати зростання маси прибутку.

Фінансовий результат діяльності підприємств закономірно залежить від ступеня забезпеченості власними обіговими коштами: у межах відносної забезпеченості, близької до одиниці, підприємства отримують незначні прибутки та збитки; у зоні повної забезпеченості, коли показник дорівнює одиниці й більше, сума отримуваного прибутку значно зростає. Отже, отримують переваги підприємства, що проводять консервативну політику фінансування оборотного капіталу. Ті підприємства, політика фінансування оборотного капіталу яких є значно більш ризикованою, а забезпеченість власними обіговими коштами ? від'ємною, не отримують жодних переваг у результатах діяльності.

Рівень ліквідності мало впливає на розмір чистого прибутку (збитку), отриманого підприємствами за період, що аналізується. Для групи підприємств із відносно меншими активами й масштабами діяльності ліквідність практично не пов'язується з розміром отриманого прибутку (збитку). Підприємства з більшим обсягом сукупних активів, через особливості організації поставок та політики щодо покупців, можуть мати меншу ліквідність. Дійсно, підприємства з розміром активів до 20 млн. грн. характеризуються вищим рівнем ліквідності.

Розмір отримуваного прибутку неоднозначно пов'язаний з оборотністю активів: вищий рівень прибутку спостерігається за умов показника оборотності активів від 0,5 до 1,0. Разом зі зростанням оборотності активів результати діяльності підприємств погіршуються. Так, у період, що аналізується, пряма залежність між зростанням оборотності активів (понад 1,0) і прибутком спостерігалася лише у 6 випадках з 30.

Більшою мірою проявляється залежність результатів діяльності підприємств вибірки з темпами досяжного росту. Чим більшими є фінансові можливості зростання, тим вищий граничний прибуток.

Непрямий інтегральний показник фінансового стану ROE практично не залежить від розміру підприємств (розміру сукупних активів). Це дає можливість зробити припущення щодо гомогенності вибірки.

Напрямки змін середніх значень прибутковості власного капіталу по підприємствах за роками співпадають і лише змінюються різними темпами. Це дає підстави стверджувати, що зміни інтегрального показника не мають жорсткої залежності у часі, отже, підтверджується гіпотеза щодо можливості аналізу фінансового стану як окремого зв'язку між залежною й незалежними змінними у кожний період часу.

Аналіз середніх значень за звітами досліджених в роботі підприємств, свідчить, що результати їх діяльності незадовільні як з огляду на прибутковість, так й у термінах структури витрат і доходів. Вони проводять доволі консервативну політику щодо структури джерел фінансування активів, не використовуючи потенціалу фінансового леверіджу. Подібна політика проявляється й у співвідношенні поточних активів та поточної заборгованості, що становить 1:1.

У рамках емпіричної частини дослідження аналізувалися три різновиди моделі: лінійна; лінійна з включенням бінарної змінної, що відображає групу підприємств за розміром активів; лінійна модель темпів приросту показників фінансових відношень. Аналіз регресії здійснювався за допомогою сертифікованого програмного пакету SPSS-13.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У результаті аналізу отримано наступні рівняння:

Основні статистичні параметри моделей такі: об'єм вибірки відповідно 250, 250, 192; коефіцієнт регресії 0,735, 0,734, 0,985; F-статистика 40,27, 40,37, 906,7; критерій Дарбіна?Уотсона 1,41, 1,41, 1,72. Отже, по-перше, усі три моделі є статистично адекватними й показують достатній ступінь зв'язку між залежною змінною й незалежними, хоча коефіцієнт кореляції значно вищий для моделі темпів приросту; по-друге, показники зв'язку в моделі темпів приросту значно вище і привертає увагу величина коефіцієнта детермінації та F-статистики, які є надто високими, а це може бути наслідком мультиколінеарності незалежних змінних.

Для перевірки адекватності моделей розраховувалися значення ROE, які потім порівнювалися з фактичними значеннями.

Демонстрація результатів перевірки моделей наочно свідчить, що для підприємств вибірки кращу відповідність має звичайна лінійна залежність. Більша як за розміром, так і за частотою кількість відхилень спостерігається для моделі з бінарною змінною. Відхилення розрахованого значення залежної змінної від фактичної для моделі темпів приросту мають задовільний характер.

Перевірка достовірності моделі здійснювалася також і на основі звітності підприємств з виробництва машин і устаткування, що не увійшли до вибірки вихідних даних. Використовувана інформація включає фінансові звіти 8 підприємств за період 2005?2006 рр.

Результати перевірки свідчать про те, що економетричні моделі базуються на досить репрезентативній вибірці, характеризують причинно-наслідкові зв'язки щодо формування певного фінансового стану підприємств із виробництва машин і устаткування. Вони відображаються через систему фінансових показників, яка за змістом ґрунтується на сформованому уявленні про підприємство в цілому.

Далі на прикладі звітів за 2005 р. підприємств з виробництва машин і устаткування за допомогою моделей здійснено ретроспективний прогноз фінансового стану на 2006 р. Для визначення пріоритетів фінансового плану здійснювалася декомпозиція прогнозу за чинниками, що обумовили зміну прибутковості власного капіталу. Отримані результати порівнювалися з фактичними. Наведене фактично є ілюстративним фрагментом практичного застосування моделей як основи розгортання аналізу наслідків до рівня причин, що створює передумови вирішення достатньо широкого кола управлінських завдань.

Однією з основних передумов ефективного застосування моделей є перевірка відповідності підприємства тим, що представляють вибірку висхідних даних. Така відповідність має забезпечуватися з огляду на вид діяльності - підприємства з виробництва машин і устаткування; розмір активів - чим ближче величина сукупних активів до середньої за вибіркою, тим більш адекватними мають бути результати розрахунків.

Представлені підходи та принципи, як і розроблені моделі призначені для використання у вирішенні наступних завдань управління підприємствами:

за стадіями управлінського циклу при визначенні цілей оцінювання фінансового стану, аналізі ситуації, виявленні проблем, підготовки рішень, виборі варіанта й прийнятті рішення та контролі результатів їх реалізації;

для задоволення інтересів різних замовників результатів аналізу, від власників до кредитних установ і державних органів;

за змістом задач - як у позитивному контексті, коли на основі моделей проводиться загальна експрес-оцінка чинників, що вплинули на інтегральний показник або на темпи його зміни у звітному році порівняно з попереднім, так і у нормативному, коли моделі використовуються в задачах планування й прогнозування за умови зміни фінансових показників та фінансових відношень, тобто у задачах, що є традиційними та вимагають забезпечення можливості декомпозиції моделі;

до вирішення задач оперативно-тактичного характеру, коли необхідна підтримка певного фінансового стану за умови швидкого реагування на зміни у зовнішньому середовищі, що не були передбачені, й стратегічного спрямування, коли стратегічні цілі підприємства розгортаються до рівня ресурсного забезпечення їх досягнення та оцінюються фінансові показники і рівень фінансового стану в цілому.

Висновки

Представлене дисертаційне дослідження присвячено розв'язанню актуальної наукової проблеми, а саме вдосконаленню методології оцінки фінансового стану виробничих підприємств. Робота ґрунтується на використанні фундаментальних положень економічної теорії, фінансового менеджменту, загальних та спеціальних методів наукового аналізу, також використовується широке коло вітчизняних та зарубіжних публікацій і даних щодо результатів діяльності підприємств із виробництва машин і устаткування. Це дозволило одержати наведені нижче результати.

1. Фінансовий аналіз, предметом якого є фінансово-економічні відносини, охоплює всі сторони та види ділової активності підприємств, посідає важливе місце у забезпеченні їх ефективної діяльності. Фінансова стійкість суб'єктів господарювання має велике значення для підтримання темпів економічного зростання країни в цілому. Втім, динаміка основних фінансових показників за секторами економіки України: коефіцієнта поточної ліквідності, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, відношення заборгованості до активів, відношення заборгованості до власного капіталу, зміни чистого робочого капіталу, зміни частки запасів у складі оборотних коштів - свідчить про незадовільний фінансовий стан вітчизняних підприємств.

2. Однією з істотних проблем управління підприємствами є відсутність надійного інструментарію аналізу фінансового стану, що, у свою чергу, обумовлюється нерозвиненістю методології. Основними недоліками методологічної бази є: недосконало сформована термінологічна основа аналізу; логічно не визначена послідовність його проведення; часто суперечливе пропонування розрахунків значної кількості показників тощо. Отже, актуальним у зв'язку з накопиченням критичної маси науково-практичних досліджень є узагальнення їх результатів до рівня спроб формування методології оцінки фінансового стану, тобто визначення концептуальних методологічних засад оцінки фінансового стану.

3. Система методологічних компонентів оцінки фінансового стану підприємств складається з визначення поняття фінансового стану й принципів формування підходу до конструювання його якісної моделі, систематизації кола управлінських завдань оцінки, вибору методу аналізу моделі та конструкції оцінювання, формулювання підходів до специфікації моделі й розробки її інструментальних характеристик. Особливості управлінських задач, у яких використовуються результати аналізу, обумовлюють вибір методу аналізу моделі та конструкції його оцінювання. Формулювання підходів до специфікації моделі у термінах фінансових показників обумовлює загальну конструкцію моделі та принципи отримання результату. Фактично йдеться про три підходи: представлення результатів аналізу як значень переліку певних фінансових коефіцієнтів з подальшою інтерпретацією; об'єднання результату у формі інтегрального показника та оцінку в термінах дискретних інтервалів. Підходи до формування інструментальних характеристик методики ґрунтуються на специфіці вирішуваних управлінських завдань і спрямовані на забезпечення ясної та зрозумілої інтерпретації результатів.

4. Економічна наука знаходиться у пошуку методів прогнозування фінансової невдачі підприємств. Якщо критерієм вибору того чи іншого методу вважати якість результатів прогнозування, то важко віддати перевагу конкретному. Вибір кожного разу здійснюється залежно від кваліфікації аналітика, наявної інформації та специфіки завдань аналізу.

5. Попередній аналіз поняття фінансового стану підприємств ґрунтувався на частотному аналізі визначень, поданих у вітчизняних публікаціях наукового й методичного характеру. Це дозволило визначити, як у вітчизняній науці і практиці представлено зміст поняття “фінансовий стан підприємства”. Відповідно до результатів сутнісного аналізу фінансовий стан підприємства є комплексною оцінкою результату взаємодії елементів фінансово-економічних відносин, яка є похідною від обсягів наявних фінансових ресурсів, їх розміщення та якості використання. У дисертаційному дослідженні поняття фінансового стану підприємства визначається як зважена структура джерел фінансування майна підприємства, ступінь використання його активів, що дозволяють йому за умов даної ліквідності та ризику генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності на заданому рівні.

6. Виходячи з наведеного визначення та зважаючи на результати дослідження методологічних компонентів, розроблено теоретичну модель, що не суперечить методологічному принципу причинно-наслідкової ієрархії. Показник фінансового стану представлено інтегровано як прибутковість власного капіталу. Він оцінює ступінь забезпечення добробуту власників, що є основною задачею фінансового управління; узагальнює досягнення підприємством таких показників ефективності, як прибутковість діяльності, собівартість продукції, оборотність обігових коштів, співвідношення змінних і постійних витрат тощо. До пояснювальних змінних увійшли: боргове відношення, забезпеченість власними обіговими коштами, ліквідність, операційний та фінансовий леверідж й темпи досяжного росту.

7. Емпірична перевірка моделі, що здійснювалася на основі фінансових звітів 50 підприємств із виробництва машин і устаткування за період 2002-2006 рр., показала достатню достовірність моделей. Результати дослідження в їх емпіричній частині можуть використовуватися для вирішення таких управлінських завдань: за стадіями управлінського циклу (визначення цілей, ситуації, виявлення проблем, проектування рішень, вибір варіанта та прийняття рішення, контроль результатів їх реалізації); для задоволення інтересів різних замовників, від власників до кредитних установ і державних органів; за змістом завдань як у нормативному, так і в позитивному контекстах; для вирішення завдань оперативно-тактичного й стратегічного спрямування розвитку підприємств.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Верланов О.Ю. Інтегральна оцінка стану фінансово-господарської діяльності підприємств // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 30. Вип. 17. Економічні науки. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили. 2004. С. 75-85.

2. Верланов О.Ю. Методологічні проблеми оцінки фінансового стану підприємств // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 38. Вип. 25. Економічні науки. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили. 2005. С. 108-113.

3. Верланов О.Ю. Основні напрямки оцінки фінансового стану підприємств: спроба частотного аналізу // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 51. Вип. 38. Економічні науки. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили. 2006. С. 106-110.

4. Верланов О.Ю. Система методологічних компонент оцінки фінансового стану підприємств // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 64. Вип. 51. Економічні науки. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили. 2007. С. 77-85.