Можливості фінансового посередництва у сфері франчайзингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Фінансове посередництво»

на тему: «Можливості фінансового посередництва у сфері франчайзингу»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ ЯК ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА

2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА У СФЕРІ ФРАНЧАЙЗИНГУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТАРЕТУРИ

франчайзинг франчайзер франчайзі посередництво

ВСТУП

Стан розвитку вітчизняного підприємництва характеризується наявністю низки проблем, які вимагають негайного вирішення з метою стабілізації економічної ситуації в країні.

Активно розвивається внутрішній фpaнчaйзинг, що представляє собою досить специфічний сплав закордонних фpaнчaйзингових технологій і вітчизняних підходів до ведення бізнесу і менталітету. Більшість закордонних компаній все ще надає перевагу забезпечувати свою присутність на українському ринку власними силами, вкладаючи значні засоби в нове будівництво і купуючи функціонуючі об'єкти, чи виступаючи орендарем відповідних приміщень. Однак в останні роки міжнародні компанії починають виявляти значну зацікавленість до співробітництва з українськими партнерами на основі фpaнчaйзингу, при якому більша частина капітальних витрат здійснюється місцевою стороною. Вітчизняні бізнесмени зі своєї сторони також приходять до усвідомлення всіх переваг використання відомої торгової марки і відпрацьованої технології ведення бізнесу міжнародних компаній. І, хоча успішні приклади використання фpaнчaйзингу в Україні є досить частими, в останні кілька років їхня кількість все більше зростає, але про адекватний українському ринку рівень розвитку франчайзингу говорити ще зарано. У той же час експерти відзначають, що розвиток фpaнчaйзингу в Україні стримується цілим рядом факторів, основними з яких є: недосконалість законодавчої бази, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в рамках фpaнчaйзингу, несумлінне ставлення до виконання договірних зобов'язань і чужої інтелектуальної власності, низький рівень розвитку банківського кредитування тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ ЯК ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Фpaнчaйзингова система співробітництва являє собою специфічну варіацію вертикальної інтеграції великих і малих фірм через оригінальну систему контрактів-ліцензій (франшиз). Вони дозволяють фpaнчaйзі, тобто невеликій фірмі, вести певний вид підприємницької діяльності, встановлений іншою стороною - фpaнчaйзером, переважно великою (головною) фірмою.

Фpaнчaйзинг надає можливість підприємству об'єднатись з іншим підприємством або цілим ланцюгом підприємств, які впевнено почувають себе на ринку, чиї послуги користуються стабільним попитом, відлагоджені певні системи фінансового контролю та виробництва даної послуги.

“Франчайзинг - тривалі у часі взаємовідносини, за якими фpaнчaйзер надає захищене законним чином право займатись певною підприємницькою діяльністю, а також допомогу в організації цієї діяльності, навчанні, реалізації та управління за винагороду від фpaнчaйзі”.

Сам термін “фpaнчaйзинг” походить від французького слова “franchise”- привілей, пільга. Відповідно, фpaнчaйзером називається організатор справи, а фpaнчaйзі - підприємство, що використовує ім'я фpaнчaйзера на умовах фpaнчaйзингового договору [3].

Фpaнчaйзинг є вигідним для обох сторін - фpaнчaйзер глибоко проникає на ринок, а фpaнчaйзі істотно зменшує фактори ризику на початку нового бізнесу.

Основною рисою та найбільшою перевагою фpaнчaйзингу є те, що він поєднує в собі глибокі знання, досвід, стабільне фінансове становище фpaнчaйзера - організатора справи, власника генеральної ліцензії, ноу-хау, патенту, головного консультанта та постачальника сировини, продуктів, обладнання, технології, необхідних для ведення бізнесу та фpaнчaйзі - бізнесмена, підприємця, менеджера, чия діяльність є самостійною, але його підприємство функціонує не як окремий суб'єкт підприємництва, а як частина єдиного комплексу, що об'єднаний фpaнчaйзером - власником нематеріальних активів підприємства, що належить фpaнчaйзі.

Слід особливо відзначити, що саме нематеріальні активи, інтелектуальна власність фpaнчaйзера, є основною причиною, що спонукає незалежного підприємця укладати фpaнчaйзингову угоду, навіть у тих випадках, коли підприємець-фpaнчaйзі знає певну справу досконало. Під загальною назвою “інтелектуальна власність” слід розуміти дуже широке коло об'єктів: товарні знаки, марки, винаходи, промислові зразки, фірмові знаки, право на захист від недобросовісної конкуренції. Всі названі об'єкти захищені патентом або свідоцтвом на товарний знак (знак обслуговування), іншими виданими державними органами свідоцтвами та сертифікатами, або режимом комерційної таємниці.

Угода про фpaнчaйзинг з управляючим є схемою, за якою фpaнчaйзер, не дивлячись на те, що ліцензійна угода про фpaнчaйзинг в межах його країни працює добре, може зіткнутись з рядом проблем на зовнішньому ринку. Це незнання культури країни, структури бізнесу, необхідних економічних контактів.

В Україні створено “Асоціацію роботодавців в галузі фpaнчaйзингу”, яка зареєстрована управлінням юстиції 29 грудня 2001 року за № 0295. Метою та завданням її діяльності є всебічне сприяння розвитку фpaнчaйзингу в Україні, а також представлення і захист прав та інтересів роботодавців у галузі фpaнчaйзингу в економічній, соціально-трудовій та інших сферах[5].

Оскільки в нашій країні відбувається тільки становлення фpaнчaйзингової системи, вважаю за необхідне проведення більш детального розгляду класифікації фpaнчaйзингу.

Існує декілька різновидів фpaнчaйзингу, які можна згрупувати за такими критеріями:

- в якому вигляді фpaнчaйзер згідно з франшизою передає фpaнчaйзі товар;

- яким чином будуються взаємовідносини фpaнчaйзера і фpaнчaйзі [2].

В залежності від того, на якій стадії виробництва товар переходить від фpaнчaйзера до рук фpaнчaйзі, можна виділити товарний, виробничий і діловий фpaнчaйзинг, які історично змінювали один одного.

Товарний фpaнчaйзинг полягає у придбанні прав на продаж товару у тому вигляді, в якому він був виготовлений під торговою маркою головної компанії. Широка популярність головної компанії стає гарантією якості. Прикладом цього виду фpaнчaйзингу є компанії “Зінгер” та “Дженерал моторс”.

Виробничий фpaнчaйзинг передбачає продаж фpaнчaйзі права на виробництво і збут продукції з сировини і матеріалів, закуплених у материнських компаній. Цей вид фpaнчaйзингу у свій час був застосований такими відомими компаніями-гігантами, як “Кока-кола” і “Пепсі”. Централізоване виробництво і продаж їх товарів були невигідні через високий вміст води в продукті. Було прийнято рішення виготовляти сироп високої концентрації і розподіляти його на основі франшизи між місцевими заводами по розливу.

Діловий фpaнчaйзинг має на увазі продаж права на організацію малого підприємства з профілем діяльності і назвою материнської корпорації. Цей вид фpaнчaйзингу наочно продемонстрований мережею закусочних таких, як “Макдональдз”, “Баскін Роббінз”, “Піцца-Хат”, “Кентукі фрайд чікен”; готелей “Холлідей Інн” та салонів різноманітних послуг - “Кодак”, “Фуджі”, “Альфа-графікс”. Сьогодні найбільш популярною є продаж франшизи на вид діяльності, оскільки вона дозволяє разом з товаром продавати і широкий набір послуг [1].

Переваги системи для фpaнчaйзі полягають у тому, що:

- за певну фіксовану плату фpaнчaйзі має можливість навчитися ефективним методам управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

- користуючись розробками материнської компанії, фpaнчaйзі ідуть в ногу зі споживчим попитом;

- власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;

- відносно невелика конкуренція: франшиза знижує гостроту суперництва на визначеному сегменті ринку.

До числа недоліків слід віднести:

- обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

- обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії фpaнчaйзера;

- небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності фpaнчaйзера;

- проблеми спадкоємності справи: у випадку смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж у випадку смерті фpaнчaйзі.

З позиції фpaнчaйзера перевагами вважаються:

1) збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;

2) економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: фpaнчaйзі як власник підприємства має особистий стимул до максимилізації прибутку;

3) одержання додаткового прибутку шляхом поставок фpaнчaйзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;

4) фpaнчaйзі, знаходячись безпосередньо біля споживача, більш точно відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для фpaнчaйзера є продуктивним джерелом новаторських ідей.

У той же час, слід відзначити ряд недоліків:

1) зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки;

2) неможливість заміни “небажаного” фpaнчaйзі; навіть якщо він невміло управляє точкою, поки не порушені ним умови франшизи, він “невразливий”;

3) проблеми з обліком і звітністю: фpaнчaйзер не може бути впевненим в тому, що одержує від фpaнчaйзі правдивий звіт про діяльність;

4) складність проведення контролю: погана репутація одного фpaнчaйзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку [2].

Необхідно звернути особливу увагу на форму фpaнчaйзингових контрактів, тому що достатньо часто виявляється їх неповнота. Вони визначають загальні положення про права та обов'язки сторін, але не відпрацьовують механізм їх здійснення. Дуже часто основний акцент в контракті ставиться на контролі фpaнчaйзера над якістю, в той час коли максимум уваги слід приділити саме збалансуванню інтересів фpaнчaйзера та фpaнчaйзі.

Також не слід забувати про те, що взаємовідносини між фpaнчaйзером та фpaнчaйзі - це партнерство особливого роду. Воно незмінно включає використання торгового знаку фpaнчaйзера у якості виключного знака підприємства, а також великий обсяг послуг, на які може розраховувати власник франшизи: постачання товарів зі значною знижкою, допомога з транспортом, обладнанням, інколи і стартовим капіталом, навчанням та консультуванням у процесі роботи. Тут діє більш складний за структурою договір, і це, безсумнівно, більш досконала форма підприємництва.

2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

Франчайзинг різко змінився за останні п'ять років. З'явилося багато локальних пропозицій у багатьох нових, на перший погляд, індустріях бізнесу. Продажу товарів і послуг стали більш високотехнологічні з точки зору способів їх оптимізації. Ринок франчайзингу України є ринком, що розвивається, про що свідчить в першу чергу не значна кількість франчайзингових концепцій. Станом на 2012 рік у країні представлено 336 франчайзингових концепцій.

За 5 років кількість франшиз зросла на 16% з 290 у 2007 році до 336 у 2012 році, що свідчить про помірний розвиток ринку. Але слід згадати, що у 2009 році кількість франшиз зменшилася аж на 24% відносно до 2008 року. Це стало наслідком кризи в економіці. Кількість франшиз зменшилася з 250 до 190. Кількість франчайзі також має нестабільну динаміку. У період з 2007 по 2009 рік спостерігається зменшення франчайзі на 30% з 28750 у 2007 році до 20000 у 2009. У наступних роках кількість франчайзі поступово збільшувалась. З 2009 по 2012 рік їх кількість зросла на 65,5% з 20000 до 33100.

Зайнятість у сфері франчайзингу також не є стабільною в наслідок кризи 2008-2009 років. З 2007 по 2009 рік спостерігається стрімке падіння зайнятості на 50% з 200000 до 100000 осіб, далі в наступних роках наявне стійке та досить стрімке зростання показника. За три роки зайнятість виросла на 68% і у 2012 році склала 168000 осіб.

Товарооборот у період з 2007 по 2009 рік знизився на 50% з 2 млрд євро до 1 млрд євро, у наступних роках спостерігається поступове збільшення товарообороту на 70% і в 2012 році товарооборот склав 1,7 млрд євро [5].

Варто відзначити, що частка національних франшиз на ринку України становить 60%, що свідчить про не високі бар'єри входу для міжнародних концепцій.

Найбільш прибутковими та активними залишаються компанії, що розвивають іноземні франшизи. Серед українських компаній безумовним лідером - є компанія «Система швидкого харчування» (FFS). Деякі українські оператори ресторанного бізнесу активно розглядають можливості покупки іноземних франшиз для посилення власного портфелю бізнесу та збільшення капіталізації.

Найбільш динамічним з точки зору інвестицій є ринок готельного бізнесу. Цьому значно сприяло проведення Євро 2012 в Україні та бажання власників нерухомості якнайшвидше заповнити власні готелі за рахунок входу у всесвітньовідомі мережі готелів.

Ринок ресторанного бізнесу займаю найбільшу частку - біля 55% від усіх брендів які розвивають франчайзингу в Україні. Ринок роздрібної торгівлі - біля 35% та 10 відсотків займуть всі інші види діяльності [5].

За даними експертів Федерації розвитку франчайзингу (FDF), спостерігається висока перспективність галузевого розвитку бізнесу, які в перспективі будуть працювати на умовах франчайзингу. Адже, в цих галузях, на сьогодні, дуже низький рівень конкуренції, хоча вони є прибутковими та перебувають на стадії становлення в Україні. До таких галузей слід віднести: сільське господарство, доставка, операції з нерухомістю, реалізація товарів, що були у використанні, дизайн та архітектура, дистрибуція, автомобільна, закупівля, зберігання, зв'язок, знайомства, реалізація електроустаткування, послуги доступу до Інтернету, ландшафтний дизайн, тощо.

Таким чином, 29 галузей економіки України мають достатньо хороші перспективи для власного розвитку та залучення іноземних франшиз. Звичайно, що створення власних франшиз теж є достатньо ефективним для розвитку уже існуючих бізнесі у вказаних галузях економіки.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА У СФЕРІ ФРАНЧАЙЗИНГУ

Вітчизняні й зарубіжні економісти відмічають наступні схеми участі комерційних банків у фінансуванні суб'єктів комерційної концесії:

1. Кредитування операторів комерційним банком з використанням державних гарантій. У відповідності з даним механізмом, держава виступає поручителем по кредитам, наданим концесійним підприємствам, і, у випадку неповернення одержаних фінансових ресурсів останніми, за рахунок коштів бюджету або позабюджетних фондів повертає банку його збитки.

Слід відмітити, що за надання гарантій державним органом стягується комісія у розмірі 2,5 - 5% від суми кредиту. Діяльність ряду країн, в тому числі Великобританії, показала, що загальний розмір комісій значно перевищує витрати на сплату збитків комерційних банків і складає вельми суттєвий дохід держави.

Проте, в Україні ця модель фінансування на сьогодні не може бути застосована через низку проблем, пов'язаних із недостатньою розробленістю відповідного законодавства, та, передусім, у зв'язку з не дуже стабільним положенням і невисоким ступенем довіри до суб'єктів підприємницької діяльності з боку державних органів.

2. Кредитування компаній-правовласників під заставу брендів, що належать їм. При використанні цієї схеми вартість бренду має оцінюватись компаніями, що спеціалізуються у даній сфері.

У цьому випадку торгова марка повинна бути достатньо відомою і мати вартість, близьку до розмірів запитуваного кредиту. При неповерненні кредиту актив може бути реалізований шляхом проведення аукціону або перейти у власність банку. В останньому випадку кредитна організація набуває права збору роялті з діючих операторів даної мережі. Перевагою даного механізму є те, що при реалізації бренду або регулярному стягненні роялті з операторів франшизи комерційний банк має можливість одержати значно більшу суму, аніж розмір виданого кредиту і відсотків за ним.

3. Кредитування підприємств з використанням механізму факторингу. В цьому випадку відсоткові платежі за використання кредиту правовласник не сплачує безпосередньо банку, а надає останньому право вимоги роялті з одного або декількох користувачів. При цьому обсяг роялті має відповідати розмірам відсоткових платежів за користування кредитними ресурсами.

4. Кредитування користувачів комерційним банком під поручительство правовласника або асоціацій операторів, тобто структур, що об'єднують користувачів однієї або декількох систем і намагаються захистити їх інтереси, надати інформаційні та консалтингові послуги, взаємне кредитування за рахунок коштів спільно створеного фонду, поручительство по кредитним договорам і договорам позики.

5. Використання механізму венчурного інвестування, що здійснюється банком для забезпечення концесійних компаній фінансовими ресурсами. Дані інвестиції здійснюються з метою отримати дохід від росту капіталізації компанії - реципієнта фінансових ресурсів. Необхідно відмітити, що зростання капіталізації франшиз відбувається значно швидше у порівнянні з незалежними фірмами. Світовими лідерами за ростом капіталізації є компанії, які активно використовують комерційну концесію у своїй діяльності, такі як Coca-Cola, PepsiCo, McDonalds, Burger King, збутові підрозділи нафтових компаній та ряд авіакомпаній [3].

Відмітимо, що, не дивлячись на простоту і привабливість описаного вище механізму венчурного інвестування і велику вірогідність росту капіталізації відповідних компаній, дана схема застосовується тільки у відношенні компаній-правовласників. Це відбувається тому, що можливості підприємства-оператора бути публічним та відповідно емітувати акції жорстко обмежені по ряду причин.

6. Кредитування суб'єктів комерційної концесії під заставу із приватної власності з використанням гарантій третіх осіб.

7. Надання кредитів суб'єктам концесії з використанням схем страхування кредитних ризиків великими страховими компаніями.

На думку вчених, в комерційних банках Східної Європи у найближчі часи з'явиться необхідність організації відділів обслуговування суб'єктів пільгового підприємництва. Такий відділ називають „супермаркетом послуг для суб'єктів франчайзингу”.

Визначення „супермаркет” у даному випадку базується на багатофункціональності подібного підрозділу. А саме, до функцій такого „супермаркету послуг” відносяться наступні:

1. Консалтинг інформаційного характеру, що заключається в наданні потенційним і діючим операторам детальної інформації щодо ринку комерційної концесії.

2. Консультування і структурування діяльності підприємств в області розробки бізнес-плану; надання корпоративного програмного забезпечення для розробки бізнес-планів.

3. Посередницькі послуги в області встановлення контактів між правовласником і потенційними користувачами; програми підбору операторів.

4. Консультування юридичного характеру в галузі законодавства (в тому числі іноземного), в сфері комерційної концесії, параметрів концесійного контракту та інших правовідносин.

5. Забезпечення фінансовими ресурсами підприємств-операторів та власників: розробка програм, визначення інструментів і джерел боргового та акціонерного фінансування, участь у складанні та оптимізації внутрішньобанківських програм контролю і хеджування операційних ризиків.

6. Проведення виставок, презентацій і конференцій з питань комерційної концесії, популяризація основоположних принципів комерційної концесії серед підприємців; проведення тренінгових та освітніх програм в області, консультування з питань кадрового менеджменту.

7. Організація зв'язків із засобами масової інформації (ЗМІ); підготовка та маркетинг пропозицій з внесення змін і доповнень до законодавства у сфері комерційної концесії [2].

Політика різних кредитних організацій в області надання фінансових ресурсів мережам підприємств схожа. Її основними аспектами є:

- встановлення більш низьких відсоткових ставок у порівнянні з даним параметром, що застосовується при кредитуванні самостійних підприємств;

- можливість прив'язки відсоткових ставок по кредитам до базових галузевих показників. Наприклад, при кредитуванні операторів нафтових компаній, відсоткова ставка по кредитам співвідноситься з індексом зміни цін на сиру нафту або кінцеві нафтопродукти. При коливаннях даного індексу відсоткова ставка коригується;

- більш поширене використання механізму відстрочки виплат як відсотків за користування кредитними ресурсами, так і основного тіла кредиту;

Отже, про вигідність підприємництва на умовах партнерства справедливо говорити лише у тому випадку, коли діяльність партнерів значно ефективніша за самостійний спосіб господарювання. Інакше кажучи, коли така співпраця дає можливість досягти синергетичного ефекту. Якщо розглядати франчайзинг, то очевидно, що його учасники отримують істотні економічні переваги та вигоди від свого партнерства.

ВИСНОВКИ

Нестабільні умови ринкового середовища, викликані динамічним процесом глобалізації, змушують підприємницькі одиниці знаходити нові методи реалізації своєї господарської діяльності.

Партнерська співпраця - це саме той дієвий, сучасний і перспективний механізм адаптації до мінливого зовнішнього середовища. Тим більше, що в останні роки з'являються нові, більш прогресивні способи об'єднання зусиль підприємців. І тому, ознайомившись з основними ознаками партнерства, на наш погляд, абсолютно справедливо до форм таких відносин можна віднести франчайзинговий спосіб організації бізнесу.

Підприємництво на умовах франчайзингу не тільки не погіршує конкурентного клімату серед суб'єктів господарювання, а навпаки, нейтралізує та якісно його покращує. Адже франчайзер, як правило, продає свою франшизу представникам малого бізнесу, які, у свою чергу, розвиваючи підприємницьку діяльність одного формату, все одно залишаться конкурентами на ринку і за рахунок цього постійно вдосконалюються. Подібна конкурентна боротьба між франчайзі активно сприяє розвитку малого бізнесу, завдяки якому, зрештою, формується міцний економічний фундамент будь-якої країни.

Отже, з огляду на те, що цілі та мета в учасників подібного партнерства зазвичай співпадають; між франчайзером та франчайзі постійно відбувається безперервна взаємодія та обмін власною інформацією; умови діяльності обов'язково фіксуються у відповідному договорі, а найголовніше - франчайзинговий спосіб організації власної справи не порушує законів конкуренції серед учасників ринку. Інакше кажучи, використання подібної форми партнерських відносин активно сприяє вирішенню гострих проблем підприємництва, а також сприяє зближенню секторів малого та великого бізнесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Буздаков Л. Франчайзингова діяльність як форма господарської взаємодії малого та великого бізнесу / Л. Буздаков // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2011. №12(154). С. 10--17.

2. Соломенко О. Забезпечення платоспроможності франчайзингових підприємств малого бізнесу/ О. Соломенко // Економіка харчової промисловості. 2011. №1. С. 47--50.

3. Усик Н. Глобальная экономика: обоснование управленческих модернизаций / Н. Усик // Менеджмент сегодня. 2009. №10. С. 13-23.

4. Мир Франчайзинга //Информационное ревю Ассоциации фрачнайзинга Украины. 2011. № 49. С. 8.

5. http://www.franchising.org.ua/page/osnovy_franchajjzinga -- офіційний сайт Асоціації франчайзингу в Україні.

Размещено на Allbest.ru