Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Сутність та класифікація внутрішніх джерел фінансування

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі фінансово-виробничої діяльності підприємства. Внутрішні джерела власних фінансових ресурсів мають велике значення для формування фінансового капіталу підприємства. Ними забезпечується розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання.

Внутрішні джерела власних коштів формуються в процесі господарської діяльності і відіграють значну роль в житті будь-якого підприємства, оскільки визначають його здатність до самофінансування (self financing). Очевидно, що підприємство, здатне повністю або в значній мірі покривати свої фінансові потреби за рахунок внутрішніх джерел, отримує значні конкурентні переваги та сприятливі можливості для зростання за рахунок зменшення витрат по залученню додаткового капіталу і зниження ризиків.

Серед зовнішніх джерел формування власного капіталу акціонерних товариств основне місце займають кошти, що надходять за рахунок емісії акцій. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власного капіталу може бути надана їм безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога надається тільки окремим державним підприємствам різного рівня). Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії є складним і дорогим процесом. Тому дане джерело формування власного капіталу використовують в обмежених випадках.

Порівняно із зовнішніми джерелами фінансування власного капіталу, внутрішні джерела є більш дешевшим способом отримання додаткового капіталу. Їх залучення вимагає від підприємства менших організаційних, часових і фінансових зусиль. Слід зазначити, що внутрішні джерела мають велике значення для формування власного капіталу акціонерних товариств. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання.

Існує два трактування сутності і класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перша орієнтована на фінансові результати, друга - на рух грошових потоків.

Це обумовлено тим, що не завжди доходи і витрати підприємства, відображені в звіті про фінансові результати, тотожні грошовими надходженням (витратам) в рамках операційної і інвестиційної діяльності звітного періоду. Наприклад, виручка від реалізації може бути менше грошових надходжень на величину дебіторської заборгованості.

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:

- Самофінансування;

- Амортизаційні відрахування;

- Забезпечення наступних витрат і платежів.

З погляду використання касового підходу величина внутрішніх джерел фінансування в окремому періоді відповідає сальдо вхідних грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльності підприємства і вихідних грошових потоків у рамках операційної діяльності. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений у необоротні та оборотні (за вирахуванням грошових еквівалентів) активи, вивільняється і трансформується в ліквідні засоби у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.

2. Дискусійне питання щодо інших видів вивільнення капіталу

Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема відсотків, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.

Згідно посібника Терещенка О.О. все ж таки є доцільним відносити надходження від інвестиційної діяльності до внутрішніх є виправданим, оскільки за їх рахунок можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх фінансових джерел, які мобілізуються на ринку капіталів. Для підприємств, які не мають змоги залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів провідне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яку отримують, як правило, лише окремі державні підприємства. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Власні джерела інвестицій підприємства у порівнянні з залученими та позиковими характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою віддачею за критерієм норми прибутковості капіталу, оскільки не вимагають сплати позикового відсотка у будь-яких його формах. Використання власних ресурсів істотно знижує ризик неплатоспроможності й банкрутства підприємства і при цьому управління цілком зберігається в руках його власників.

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування в економіку України

Власні джерела фінансування є обмеженими, не дозволяють значно розширити інвестиційну діяльність за сприятливої кон'юнктури ринку. Недостатність зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів за некваліфікованого управління ними може призвести до важких фінансових наслідків для підприємства.

Отже, на сьогоднішній день, основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств залишаються власні кошти. Попри всі переваги використання цього джерела, його обсяги є досить обмеженими для повноцінного оновлення дуже застарілої за останні роки матеріально-технічної бази. Тому наростає потреба збільшення обсягів зовнішніх джерел для фінансування інвестиційної діяльності.

3. Розкриття сутності основних внутрішніх джерел фінансування підприємств

Основним внутрішнім джерелом є самофінансування, яке пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті.

Для оцінки здатності підприємства до самофінансування (self financing - SF) та прогнозування його обсягів у відповідному періоді може бути використано співвідношення:

SF = (EBIT - I) (1 - T) + DA x T - DIV,

де EBIT - прибуток до виплати відсотків і податків; I - витрати на обслуговування позик (процентні виплати); DA - амортизація; Т - ставка податку на прибуток; DIV - виплати власникам.

Як випливає з цієї формули, на здатність підприємства до самофінансування безпосередній вплив надає, крім ефективності господарської діяльності, що здійснюється позикових, амортизаційна та дивідендна політика.

Незважаючи на переваги внутрішніх джерел фінансування, їх обсяги, як правило, недостатні для розширення масштабів господарської діяльності, реалізації інвестиційних проектів, впровадження нових технологій і т.д.

У зв'язку з цим виникає необхідність додаткового залучення власних коштів із зовнішніх джерел.

Залежно від способу відображення прибутку у звітності, зокрема в балансі, виділяють:

а) приховане самофінансування (пов'язане із використанням прихованого прибутку), який виникає внаслідок формування прихованих резервів;

б) відкрите самофінансування (тезаврація офіційного прибутку).

Виділяють переваги та недоліки самофінансування підприємств.

Таблиця 2. Переваги та недоліки самофінансування

Важливим джерелом саме самофінансування підприємств служать амортизаційні відрахування, але існують певні суперечності щодо відношення амортизації до джерел самофінансування. Вони відносяться до витрат підприємства, відображаючи знос основних і нематеріальних активів, і надходять у складі грошових коштів за реалізовані товари та послуги. Їх основне призначення - забезпечувати не тільки просте, але й розширене відтворення.

Перевага амортизаційних відрахувань як джерела коштів полягає в тому, що він існує при будь-якому фінансовому становищі підприємства і завжди залишається в його розпорядженні.

Згідно з навчальним посібником «Фінанси підприємств суб'єктів підприємництва» О.М. Кравчука, амортизаційні відрахування не належать до джерел самофінансування. Ефект фінансування завдяки амортизації виникає у результаті специфічного виду реструктуризації активів: заморожені в необоротних активах фінансові ресурси вивільняються і залишаються на поточному рахунку підприємства у вигляді відповідної частини виручки від реалізації. У результаті спрямування амортизаційних відрахувань на фінансування реальних інвестицій проявляється так званий авансований капітал, який повертається на підприємство швидше, ніж виникає потреба в оновленні засобів.

Величина амортизації як джерела фінансування інвестицій багато в чому залежить від способу її нарахування, як правило, визначається і регульованого державою.

Обраний спосіб нарахування амортизації фіксується в обліковій політиці підприємства та застосовується протягом усього терміну експлуатації об'єкта основних засобів.

Застосування прискорених способів (зменшуваного залишку, суми чисел років та ін.) дозволяє збільшити амортизаційні відрахування в початкові періоди експлуатації об'єктів інвестицій, що за інших рівних умов призводить до зростання обсягів самофінансування.

У цілому адекватна амортизаційна політика при певних умовах може сприяти вивільненню коштів, що перевищують витрати за здійсненими інвестиціям. Даний факт відомий як ефект Логмана-Рухті (Lohmann-Ruchti), які показали, що в умовах постійних темпів зростання інвестицій при використанні лінійної амортизації співвідношення між ними буде мати вигляд:

Ai / Ii = ((1 - (1 + g) - n) / g) x n,

де g - постійний темп зростання; n - термін корисної служби активів, що амортизуються; Ai - амортизаційні відрахування в період і; Ii - інвестиції в період i.

До внутрішніх джерел фінансування відносять також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов'язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, відносять такі:

- забезпечення виплат персоналу;

- на додаткове пенсійне забезпечення;

- на виконання гарантійних зобов'язань;

- на реструктуризацію;

- на виконання зобов'язань за ризиковими (обтяжливими) контрактами тощо.

Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

4. Переваги та недоліки внутрішніх джерел фінансування

Перевагами внутрішніх джерел інвестицій є простота та швидкість залучення, вища норма прибутку на вкладений капітал (оскільки немає витрат фінансування, пов'язаних зі сплатою відсотків тощо), збереження контролю над підприємством у руках власників. Але їм також притаманні такі недоліки, як обмежений обсяг залучення капіталу, брак незалежного контролю за ефективністю його використання.

Використання власного капіталу пов'язане з такими перевагами та недоліками для суб'єкта господарювання:

Таблиця 3. Переваги та недоліки використання власного капіталу суб'єктами господарювання

Таким чином, суб'єкт господарювання, залучаючи додаткові обсяги власного капіталу, збільшує свою фінансову стійкість і платоспроможність та мінімізує ризик банкрутства, проте не використовує можливостей зростання фінансового потенціалу, приросту фінансової рентабельності вкладеного капіталу та податкової економії.

5. Удосконалення механізму регулювання власних (внутрішніх) джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств

Актуальною науковою проблемою є удосконалення механізму регулювання власних (внутрішніх) джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств. Д. Ванькович і Н. Демчишак провели комплексний аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів, визначили провідну роль саме внутрішніх (власних) джерел, які формуються на підприємстві в результаті позитивних результатів господарської діяльності.

Капітал підприємства має певні джерела формування, а саме: власні джерела, кошти акціонерів і залучені. Залежно від джерел формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений.

Вкладений капітал - це капітал, який внесений засновниками: статутний капітал; пайовий капітал; додатково оплачений капітал. Сума вкладеного капіталу може збільшуватись внаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства (товариства), наприклад, облігацій в акції або частки.

Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі господарської та фінансової діяльності підприємства.

Основу управління власним капіталом підприємства складає управління формуванням його фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві повинна розроблятися спеціальна фінансова політика, спрямована на залучення власних фінансових ресурсів із різноманітних джерел відповідно до потреб розвитку в майбутньому періоді.

Структура капіталу підприємства визначає обсяги і прогнозує результати не лише фінансової, але й операційної та інвестиційної діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу тобто, рівень основних фінансових ризиків і в підсумку формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.

Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення між власним і позиковим капіталом, при якому забезпечується висока фінансова рентабельність і не втрачається фінансова стійкість підприємства.

Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником, як прибуток, зокрема, необхідне вдосконалення існуючих інструментів управління, необхідними умовами якого є:

- визначення важливості розробки стратегії діяльності підприємства на довгострокову перспективу;

- прийняття рішень з важливих питань щодо врахування загальногосподарської стратегії;

- наявність сформульованих конкретних цілей діяльності підприємства;

- формування ефективної господарської політики підприємства з врахуванням правильної оцінки поточної та майбутньої ситуації з погляду прояву критичних чинників, які її лімітують.

Список літератури

емісія самофінансування акціонерний капітал

1 Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Д.В. Ванькович, Н.Б. Демчишак // Фінанси України. - 2007. - № 7. - С. 72-84.

2 Гуляєва Н.М. Фінансові ресурси підприємств/ Н.М. Гуляєва, О.В. Сьомко // Фінанси України. - 2009. - № 12. - С. 58-62.

3 Квасницька Р.С., Савчук М.О. Джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємств України / Р.С.Квасницька, М.О. Савчук // Дванадцята Всеукраїнська начально-практична конференція «Інноваційний потенціал української науки XXI ст.» (28 травень 06 червня).

4 Кравчук О.М., Лещук В.П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навч. посіб. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 504с.

5 Лукасевич И.Я.Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вычислений / И.Я. Лукасевич. - М.: Финансы, ЮНИТИ. 1998. С. 175.

6 Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів / А. Марченко // Фінанси України. - 2002. - №9. - С. 102-109.

7 Омельченко Л.С., Садовнікова О.Ф. «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання»: Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Фінанси». - Маріуполь: ПДТУ, 2006. - 66с.

8 Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств: навч. посібник / За ред. проф. А.М. Поддерьогіна. - 6-е вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2006. - 522с.

9 Привалова Л.В. Роль фінансових ресурсів у структурі капіталу підприємства / Л.В. Привалова, Л.А. Шило // Фінанси України. - 2012. - № 8. - С. 146-152.

Размещено на Allbest.ru