Податковий кодекс України - це документ, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У ПКУ закріпленні підходи та принципи фінансово-перерозподільчого впливу на соціальну сферу й економіку країни. Ці підходи та принципи мають привести податкову систему у стан впорядкованості, функціональної єдності, перетворити її на логічно-цілістний і злагоджений механізм. Тому Податковий Кодекс повинен виконувати такі завдання:

побудова стабільної, зрозумілої та єдиної в межах України податкової системи, яка визначала б збалансовані підходи до фінансового перерозподілу в масштабах країни та обґрунтовані ставки податків;

перетворення податків на реальний чинник розвитку держави;

встановлення дієвих правових механізмів взаємодії, що передбачає узгодженость усіх елементів в рамках єдиного податкового простору й відповідність положень Податкового Кодексу іншим законам України;

спрямованість на цілі і завдання забезпечення фінансової безпеки у конкретних умовах соціально-економічного розвитку в короткостроковій та довгостроковій перспективі;

вдосконалення податкового адміністрування, вироблення ефективного механізму контролю та звітності;

подолання конфлікту між справедливістю та ефективністю, забезпечення збалансованості загальнодержавних і приватних інтересів з метою сприяння розвитку підприємництва, активізації інвестиційної діяльності відповідно до завдань нарощування національного багатства України, добробуту її громадян;

забезпечення захисту прав і законних інтересів платників податків у взаємостосунках з податковими органами;

формування ефективної системи співробітництва держави та платників податків, відповідальності за податкові правопорушення збоку як платників податків так і представників контролюючого органу [5].

Введений у дію з 1 січня 2011 р. Податковий кодекс України анулював усі раніше ухвалені закони щодо оподаткування. У Податковому кодексі передбачається перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію громадян шляхом запровадження:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (з 2012 р.);

оподаткування доходів фізичних осіб шляхом встановлення ставки 17% до доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці, які перевищують десятикратну величину мінімальної заробітної плати;

оподаткування за ставкою 5% доходів, отриманих від розміщення коштів на депозитних банківських рахунках (з 2015 р.);

надання податкової соціальної пільги (ПСП) на кожну дитину батькам, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи з 2015 р., а від 1 січня 2011 р. і до 2015 р. - 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи; надання підвищеного розміру ПСП самотній матері (батьку), вдові (вдівцю), особі, що утримує дитину-інваліда та іншим соціально не захищеним громадянам;

звільнення від оподаткування доходів від продажу один раз на рік квартир, житлових, дачних, садових будинків, земельної ділянки в межах норм, визначених Земельним кодексом України, за умови перебування такого майна у власності платника податків понад 3 роки;

зниження ставки податку до 5% для доходів від продажу рухомого майна.

Серед іншого, проект передбачає зниження ставки податку на додану вартість (ПДВ) із 20% до 17% з 1 січня 2014 (із 1 січня 2012 року - 19%, із 1 січня 2013 року - 18%). Окрім того, передбачається зниження ставки податку на прибуток підприємств із 25% до 20% з 1 січня 2014 (з 1 січня 2012 року - 24%, із 1 січня 2013 року - 22%).

Податковим кодексом створені несприятливі умови для малого бізнесу. У частини населення складається враження, що на сьогодні вирішили ліквідувати дрібний бізнес. Глава 1 розділу 14 чітко передбачає, що таке фізичні особи-підприємці, тобто малий бізнес і з 2016 року, згідно з цим кодексом, таких підприємців-фізичних осіб уже не має бути, бо навіть самого визначення не буде існувати у Податковому кодексі.

Стосовно негативних сторін Податкового кодексу, виділимо наступне. Податок на нерухомість враховує, що оподатковується не житлова, а загальна площа. Цей податок насамперед спрацює для органів місцевого самоврядування у великих містах. Жодних доходів не буде у селах України, тому що там немає житла понад 200 м і, відповідно, про поповнення місцевих бюджетів говорити безперспективно. Введено таку норму, як податковий арешт і податкова реалізація майна. Під час перевірки податковий інспектор має право на 96 год. накласти арешт на майно. Цей податковий арешт забезпечується без суду і тільки після 96 год. є зобов'язання податківців звертатися до суду на продовження арешту майна. Введення камеральних перевірок для середнього та великого бізнесу без повідомлення і без дозволу начальника податкової інспекції. Тобто податковий інспектор має право за документами проводити оперативну камеральну перевірку і нараховувати штрафні санкції.

Податковий Кодекс України недосконалий і потребує подальшого розгляду і вдосконалення. Тому що, існують коло питань, які Податковий Кодекс не дає змоги в повній мірі і однозначно вирішити.

Податковий кодекс повинен не тільки погодити базові принципи податкової та бюджетної політики держави, але, найголовніше, він зобов'язаний забезпечити баланс інтересів різних груп населення, стимулювати виробників товарів і послуг, і, що не менш важливо, він має створювати передумови для реформування всієї податкової системи країни для підвищення ефективності її функціонування й максимально можливого наповнення дохідної частини державного бюджету й бюджетів регіонів [3].

3. Необхідність реформування податкової системи україни. Напрями вдосконалення податкової політики