Податки в системі доходів державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru

Податки в системі доходів державного бюджету України

Зміст

Вступ

1.Економічна сутність та функції податків

2. Види податків та їх характеристика

3. Аналіз структури та динаміки податкових надходжень доходної частини державного бюджету України

4. Досвід провідних країн світу щодо стягнення податків до бюджету

5. Проблеми стягнення податків до державного бюджету України та шляхи їх подолання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах функціонування ринкових відносин важливу роль відіграє держава, як один з основних суб'єктів на ринку та як основний регулятор відносин між учасниками ринку. Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення.

В системі доходів Державного бюджету провідна роль належить податковим надходженням. Податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання своїх функцій. За останні роки в Україні не раз поставало питання щодо реформування податкової та бюджетної систем, проводились зміни в законодавчих актах. Тому, на мою думку, тема даної курсової роботи є на сьогоднішній день актуальною і потребує дослідження.

Питання податків та доходів бюджету досліджували в різні часи такі економісти: Бабіч В.В., Десятник О.М., Єщенко, Завгородній В.П., Карлін М.І., Корисоватий А.І., Лондар С.Л., Миргородська, Л. О., Монтеск'є, Поддєрьогін А.М., Сміт А., Тимошенко О.В.

Метою даної роботи є комплексний аналіз структури та динаміки податкових надходжень, при формуванні доходної частини Державного бюджету України, визначити проблеми стягнення податків до Державного бюджету та шляхи їх вирішення, що спираються на міжнародний досвід.

Завданням роботи є: проаналізувати динаміку та структуру Доходної частини Державних бюджетів України за 2006-2010 роки, визначити основні закономірності та тенденції розвитку; проаналізувати існуючий міжнародний досвід у стягненні податків до бюджету; знайти наявні проблеми в наповненні податками доходної частини бюджету та запропонувати шляхи їх вирішення, спираючись на міжнародний досвід.

Предметом дослідження є структура та динаміка доходної частини Державного бюджету України, зокрема така її складова як податкові надходження. податок державний бюджет доходний

Вище сформульовані задачі були вирішені, на основі методології та загальнонаукових принципів проведення комплексних економічних досліджень, фундаментальних положень економічної теорії, наукових досліджень, положень і розробок провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців у даній галузі економічної науки і практики. Вихідними даними для роботи служить вітчизняна законодавча та нормативна база, статистичні матеріали Держкомстату України, дані Бюджетного комітету Верховної ради України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних вчених. В процесі досягнення поставленої мети були залучені елементи програмного забезпечення ЕОМ, зокрема: OS Windows, текстовий редактор Microsoft Office Word, табличний редактор Microsoft Office Excel, Mathcad 14 та ін. Результати дослідження матимуть наукове та прикладне значення. Заходи щодо вдосконалення системи оподаткування та наповнення доходної частини Державного бюджету можуть бути запропоновані для реального втілення та для розробки стратегії наповнення Державного бюджету України. Практичне значення полягає в можливості розробки відповідних змін до законодавчих актів щодо вдосконалення та приведення до міжнародних стандартів системи оподаткування та наповнення Державного бюджету в Україні.

1. Податки в системі доходів державного бюджету України

Податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків є наслідком виникнення держави і виконанням державою покладених на неї суспільством функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки по-різному визначаються різними вченими. Першим поняття "податок" розкрив А. Сміт у праці "Про багатство народів" (1770), в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати. Рікардо та Монтеск'є розглядали податки як плату за ті вигоди, які платник податків отримує від держави, наприклад за охорону особи та майна. [15]

Тема податків розвивалася і сучасними вченими. Наприклад, Орлюк О.П., підходить до даного питання з правової точки зору і говорить про податки як конкретну форму правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи і подає наступне визначення податку: податок - це встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.[16] Завгородній В.П. у своїй книзі говорить, що податок являє собою індивідуально безкоштовний безповоротній безумовний цільовий платіж, який вноситься до бюджету певного рівня.[10]

Корисоватий А.І. та Десятник О.М. визначають податки як обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.[12]

Податки -- це особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, а й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Сутність податків як економічної та фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками в бюджет відповідного рівня чи в державні цільові фонди, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст податків виявляється в перерозподілі національного доходу, у тому, що вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Матеріальною основою податків є грошові кошти, мобілізовані державою у платників податків.

Податки та податкові платежі у бюджет призначенні для покриття витрат держави на утримання державного управління, оборону країни, вирішення економічних і соціальних завдань, а також створення умов для підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання в суспільстві.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки:

- примусовий характер;

- без еквівалентність;

- відсутність цільового використання;

- законодавча регламентація;

- однаковий підхід до всіх платників;

- зміна форми власності.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, які виконують податки.

Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різи сторони діяльності їх платників.

Фіскальна функція податків є основною. За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати податки не лише в достатній кількості, а й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансувати витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, створеного в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція податків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, економічні відносини, тобто зумовлює функціонування регулюючої функції.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки істотно впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення тощо. У цьому зв'язку держава спроможна свідомо використовувати податки з метою регулювання відповідних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Слід зауважити, що функції податків діють одночасно і взаємоузгоджено, їх не можна протиставити одна одній. Неможливо також розмежувати податки на суто фіскальні й регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої.

Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби, а за допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб. Дані функції податків дозволяють трансформувати внутрішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні і кількісні параметри базису в реальні результати такої дії.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальні функції податків.

Фіскальна (основна функція) - це такий напрямок дії податку, який забезпечує одержання державою необхідних їй коштів.

Економічна (контрольна) - за допомогою цієї функції, податки впливають на економічну ситуацію в країні, тобто на процес перерозподілу валового суспільного продукту.

Розподільна (соціальна) - передбачає перерозподіл доходів між різними верствами суспільства.

Регулююча - це функція впливу на певні соціально-економічні процеси в країні. Вона поділяється на наступні під функції:

Стимулююча - стимулює певні процеси. ( зниження податкового тягаря для конкретних категорій платників податків).

Дестимулююча - стримуюча підфункція, реалізується або шляхом уведення спеціального податку на певні об'єкти, або шляхом встановлення підвищених ставок на певні об'єкти.

Відтворювального призначення - реалізується за допомогою платежів, наприклад, за користування природними ресурсами. Ці платежі мають чітку галузеву приналежність, і кошти від їх стягнення направляються на відновлення природних ресурсів.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати, квота та податковий період.

Суб'єкт оподаткування, або платник податку -- це той, хто сплачує податки, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана відповідно до чинного законодавства сплачувати відповідні податки і податкові платежі. В окремих випадках між платником податку і державою може перебувати уповноважений орган, служба, що несе відповідальність за утримання податків з платників і перерахування їх у бюджет. Це спостерігається, наприклад, при утриманні прибуткового податку з доходів робітників і службовців обліковою службою підприємства і перерахування його в бюджет.

Суб'єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу і бути зареєстрований у податковому органі.

Поняття "платник податку" відносне, оскільки здебільшого цей суб'єкт (платник) є лише опосередкованою, транзитною ланкою проходження податків. Він не так сплачує податок, як перераховує в бюджет частку отриманих доходів. Реальним платником кожного податку є його носій -- споживач товару. Адже він, зрештою, оплачує вартість товарів та послуг і створює дохід -- джерело оподаткування об'єкта. Таким чином, завжди, коли споживачами товарів є покупці, вони становлять реальних платників податків.

Об'єкт оподаткування -- це те, що обкладається податком, база оподаткування. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому розумінні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції і товарів та інші, визначенні законодавством.

Об'єкт оподаткування має бути реальний, стійкий, легко визначатися, піддаватись чіткому обліку, безпосередню стосуватися податку, що стягується, і його платника.

Податкова ставка -- це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів встановлення ставки бувають універсальні та диференційовані.

Одиниця оподаткування -- це одиниця вимірювання об'єкта оподаткування. Вона має фізичні (гектар, квадратний метр) і вартісні одиниці (у гривнях).

Джерело сплати -- це дохід платника, з якого він сплачує податок.

Квота -- це частка податку в доходах платника.

Податковий період (період оподаткування) - це час, за який відбувається оподаткування.

Отже, податки - є необхідною складовою існування держави. Їх необхідність зумовлена потребою держави у коштах, для виконання покладених на неї суспільством функцій. Економічна сутність податків випливає з їх функцій, основними з яких є фіскальна та регулююча, що перебувають у постійному взаємозв'язку.

2. Види податків та їх характеристика

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються вищими або місцевими органами влади.

За способом стягнення розрізняють два види податків -- розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи:

1) особисті;

2) реальні.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

У світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення.

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в інших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одній ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи -- кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує його головний недолік -- кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія -- це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

Необхідно звернути увагу на порівняльну характеристику прямих і непрямих податків. Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структури попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

Відповідно до статті 8 чинного Податкового кодексу України ( далі - Кодекс), в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори [2]:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До місцевих податків належать [2]:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.[2]

Таким чином, немає єдиного підходу щодо класифікації податків, в різних джерелах автори використовують різні класифікаційні ознаки. Найпоширенішим є поділ податків на прямі та непрямі. Податковий кодекс України виділяє 2 види податків, що стягуються до бюджетів різних видів: загальнодержавні та місцеві.

3. Аналіз структури та динаміки податкових надходжень доходної частини державного бюджету України

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов'язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Доходи державного бюджету - поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Класифікація доходів бюджету [8] передбачає групування податкових надходжень на наступні статті:

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

- податки на власність;

- платежі за використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;

- інші податки.

Проаналізуємо склад основних статей доходної частини Державного бюджету України за останні п'ять років, отриманих з сайту Бюджетного комітету Верховної ради України [26]. Дані для зручності наданні у вигляді таблиці (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Склад доходів Державних бюджетів України в 2006-2010 р.р., тис.грн.

Статті доходів	2006	2007	2008	2009	2010
1	2	3	4	5	6
Податкові надходження	94 811 538,76	116 670 797,01	167 883 445,23	148 915 639,96	166 872 190,12
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	25 863 075,10	33 963 974,65	47 456 339,57	32 569 802,51	39 969 208,78
Податок з доходів фізичних осіб	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Податок на прибуток підприємств	25 863 075,10	33 963 974,65	47 456 339,57	32 569 802,51	39 969 208,78
Податки на власність	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1 526 502,02	1 941 440,64	2 369 910,90	2 624 376,21	2 928 855,17
Внутрішні податки на товари та послуги	59 765 029,38	70 364 410,75	105 335 852,21	106 331 103,26	114 302 374,37
Податок на додану вартість	50 396 729,48	59 382 807,58	92 082 618,59	84 596 655,85	86 315 915,75
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	7 492 832,45	8 990 366,40	10 124 955,34	17 584 549,71	23 019 888,82
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	1 050 834,34	1 495 547,56	2 553 002,84	3 690 001,22	4 600 812,58
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	7 373 375,12	10 037 589,74	12 302 635,14	6 929 286,29	9 071 895,85
Ввізне мито	6 972 651,34	9 588 874,69	11 932 823,80	6 328 815,27	8 556 410,70
Вивізне мито	269 916,21	291 435,25	197 418,37	219 266,91	294 796,06
Кошти, отримані за вчинення консульських дій	128 525,64	154 792,42	169 697,97	213 697,88	216 683,61
Інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності	2 281,93	2 487,38	2 695,00	4 067,28	4 005,47
Інші податки	283 557,15	363 381,23	418 707,40	461 071,69	599 855,95
Неподаткові надходження	35 752 575,55	42 111 855,45	52 854 202,48	50 676 764,22	65 067 725,21
Доходи від власності та підприємницької діяльності	12 275 158,46	12 547 034,72	21 410 822,88	16 146 121,55	29 700 570,06
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1 827 854,02	2 180 679,76	1 987 382,21	1 632 542,35	1 638 841,07
Надходження від штрафів та фінансових санкцій	409 132,07	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші неподаткові надходження	9 442 769,92	10 859 911,19	14 254 753,17	12 332 973,16	11 649 736,31
Власні надходження бюджетних установ	11 797 661,09	16 524 229,79	15 201 244,22	20 565 127,15	22 078 577,76
Доходи від операцій з капіталом	554 540,91	1 769 865,09	2 125 318,86	1 060 057,30	586 957,02
Надходження від продажу основного капіталу	64 240,82	62 829,14	51 606,02	16 028,45	22 697,01
Надходження від реалізації державних запасів товарів	363 538,91	1 392 487,61	1 795 581,51	892 453,31	413 387,19
Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	126 761,17	314 548,34	278 131,33	151 575,55	150 872,82
Надходження від продажу землі	126 760,13	314 547,82	278 131,28	151 472,24	150 872,82
Надходження від продажу нематеріальних активів	1,04	0,52	0,05	103,31	0,00
Податки на фінансові операції та операції з капіталом	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	153 696,97	104 521,65	135 241,28	645 285,02	305 642,18
Цільові фонди	673 607,32	930 452,99	1 022 702,53	633 573,75	1 157 970,62
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	131 945 959,51	161 587 492,19	224 020 910,38	201 931 320,25	233 990 485,16
Офіційні трансферти	1 575 697,72	4 351 692,37	7 701 978,14	7 769 008,80	6 624 755,92
ВСЬОГО ДОХОДІВ	133 521 657,23	165 939 184,55	231 722 888,52	209 700 329,05	240 615 241,08

Проаналізуємо структуру дохідної частини Державного бюджету України за останні п'ять років (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Структура доходів Державного бюджету України в 2006-2010 р.р., %.

Статті доходів	2006	2007	2008	2009	2010
Податкові надходження	71,01	70,31	72,45	71,01	69,35
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	19,37	20,47	20,48	15,53	16,61
Податок з доходів фізичних осіб	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Податок на прибуток підприємств	19,37	20,47	20,48	15,53	16,61
Податки на власність	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1,14	1,17	1,02	1,25	1,22
Внутрішні податки на товари та послуги	44,76	42,40	45,46	50,71	47,50
Податок на додану вартість	37,74	35,79	39,74	40,34	35,87
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	5,61	5,42	4,37	8,39	9,57
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	0,79	0,90	1,10	1,76	1,91
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	5,52	6,05	5,31	3,30	3,77
Ввізне мито	5,22	5,78	5,15	3,02	3,56
Вивізне мито	0,20	0,18	0,09	0,10	0,12
Кошти, отримані за вчинення консульських дій	0,10	0,09	0,07	0,10	0,09
Інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші податки	0,21	0,22	0,18	0,22	0,25
Неподаткові надходження	26,78	25,38	22,81	24,17	27,04
Доходи від власності та підприємницької діяльності	9,19	7,56	9,24	7,70	12,34
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1,37	1,31	0,86	0,78	0,68
Надходження від штрафів та фінансових санкцій	0,31	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші неподаткові надходження	7,07	6,54	6,15	5,88	4,84
Власні надходження бюджетних установ	8,84	9,96	6,56	9,81	9,18
Доходи від операцій з капіталом	0,42	1,07	0,92	0,51	0,24
Надходження від продажу основного капіталу	0,05	0,04	0,02	0,01	0,01
Надходження від реалізації державних запасів товарів	0,27	0,84	0,77	0,43	0,17
Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	0,09	0,19	0,12	0,07	0,06
Надходження від продажу землі	0,09	0,19	0,12	0,07	0,06
Надходження від продажу нематеріальних активів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Податки на фінансові операції та операції з капіталом	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	0,12	0,06	0,06	0,31	0,13
Цільові фонди	0,50	0,56	0,44	0,30	0,48
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	98,82	97,38	96,68	96,30	97,25
Офіційні трансферти	1,18	2,62	3,32	3,70	2,75
ВСЬОГО ДОХОДІВ	100,00	100,00	100,00	100,00	100,00

Найбільшу частку в структурі дохідної частини бюджету займають податкові надходження (від 69,35 до 72,45%), що підтверджує актуальність теми дослідження. Найбільш вагомими серед податкових надходжень, що наповнюють Державний бюджет є внутрішні податки на товари та послуги (непрямі податки), їх частка в структурі дохідної частини складала від 42,4 до 50,71% у різні роки. Серед внутрішніх податків на товари та послуги виділяється податок на додану вартість (ПДВ), його частка в структурі доходної частини Державного бюджету є найбільшою - від 35,79 до 40,34% в різні роки, що підкреслює важливість стягнення ПДВ до Державного бюджету України.

Таблиця 3.3

Зміни структури доходної частини Державного бюджету в 2006-2010 р.р., %.

Статті доходів	2007/2006	2008/2007	2009/2008	2010/2009	2010/2006
Податкові надходження	-0,70	2,14	-1,44	-1,66	-1,66
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	1,10	0,01	-4,95	1,08	-2,76
Податок з доходів фізичних осіб	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Податок на прибуток підприємств	1,10	0,01	-4,95	1,08	-2,76
Податки на власність	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	0,03	-0,15	0,23	-0,03	0,07
Внутрішні податки на товари та послуги	-2,36	3,05	5,25	-3,20	2,74
Податок на додану вартість	-1,96	3,95	0,60	-4,47	-1,87
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	-0,19	-1,05	4,02	1,18	3,96
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	0,11	0,20	0,66	0,15	1,13
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	0,53	-0,74	-2,00	0,47	-1,75
Ввізне мито	0,56	-0,63	-2,13	0,54	-1,67
Вивізне мито	-0,03	-0,09	0,02	0,02	-0,08
Кошти, отримані за вчинення консульських дій	0,00	-0,02	0,03	-0,01	-0,01
Інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші податки	0,01	-0,04	0,04	0,03	0,04
Неподаткові надходження	-1,40	-2,57	1,36	2,88	0,27
Доходи від власності та підприємницької діяльності	-1,63	1,68	-1,54	4,64	3,15
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	-0,05	-0,46	-0,08	-0,10	-0,69
Надходження від штрафів та фінансових санкцій	-0,31	0,00	0,00	0,00	-0,31
Інші неподаткові надходження	-0,53	-0,39	-0,27	-1,04	-2,23
Власні надходження бюджетних установ	1,12	-3,40	3,25	-0,63	0,34
Доходи від операцій з капіталом	0,65	-0,15	-0,41	-0,26	-0,17
Надходження від продажу основного капіталу	-0,01	-0,02	-0,01	0,00	-0,04
Надходження від реалізації державних запасів товарів	0,57	-0,06	-0,35	-0,25	-0,10
Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	0,09	-0,07	-0,05	-0,01	-0,03
Надходження від продажу землі	0,09	-0,07	-0,05	-0,01	-0,03
Надходження від продажу нематеріальних активів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Податки на фінансові операції та операції з капіталом	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	-0,05	0,00	0,25	-0,18	0,01
Цільові фонди	0,06	-0,12	-0,14	0,18	-0,02
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	-1,44	-0,70	-0,38	0,95	-1,57
Офіційні трансферти	1,44	0,70	0,38	-0,95	1,57

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості в структурі доходної частини займали від 15,53 до 20,48%. Основу даної статті доходної частини Державного бюджету України складає податок на прибуток підприємств.

Розглянемо зміни, що сталися у структурі доходної частини Державного бюджету України за останні п'ять років (табл.3.3).

Структура податкових надходжень продемонструвала найбільше зростання у 2008 році, порівняно з 2007 - на 2,14%, що було спричинено, передусім, збільшенням частки ПДВ на 3,95%. Найбільший спад частки податкових надходжень відбувся в 2010 році, порівняно з 2009 - на 1,66%, що пов'язано зі скороченням частки ПДВ на 4,47%. Найбільше зростання частки податку на прибуток підприємств спостерігається у 2007 році, порівняно з 2006 роком (+1,1%), найбільше скорочення частки спостерігалося у 2009 році, порівняно з 2008 роком (-4,95%). Загалом частка податкових надходжень в структурі доходів Державного бюджету України у 2010 році скоротилась на 1,66% порівняно з 2006 роком.

Проаналізуємо динаміку показників доходної частини Державного бюджету України за 2006-2010 роки (табл.3.4).

З наведених у таблиці даних видно, що за останні п'ять років спостерігалось постійне зростання податкових надходжень до Державного бюджету, порівняно з попередніми роками. Зростання податкових надходжень складала у 2007 році - 23,06%, у 2008 році - 43,9%, у 2010 році - 12,06%. Винятком є 2009 рік, в якому спостерігалось скорочення податкових надходжень до Державного бюджету України на 21,3%, порівняно з попереднім роком. Зокрема, спостерігалось скорочення надходжень від податку на прибуток підприємств на 31,37% та податку на додану вартість - 8,13%. Загалом величина податкових надходжень за останні п'ять років зросла на 76%.

Таблиця 3.4

Динаміка показників доходної частини Державного бюджету за 2006-2010 р.р., %.

Статті доходів	2007/2006	2008/2007	2009/2008	2010/2009	2010/2006
Податкові надходження	123,06	143,90	88,70	112,06	176,00
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	131,32	139,73	68,63	122,72	154,54
Податок з доходів фізичних осіб	-	-	-	-	-
Податок на прибуток підприємств	131,32	139,73	68,63	122,72	154,54
Податки на власність	-	-	-	-	-
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	127,18	122,07	110,74	111,60	191,87
Внутрішні податки на товари та послуги	117,74	149,70	100,94	107,50	191,25
Податок на додану вартість	117,83	155,07	91,87	102,03	171,27
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	119,99	112,62	173,68	130,91	307,23
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	142,32	170,71	144,54	124,68	437,82
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	136,13	122,57	56,32	130,92	123,04
Ввізне мито	137,52	124,44	53,04	135,20	122,71
Вивізне мито	107,97	67,74	111,07	134,45	109,22
Кошти, отримані за вчинення консульських дій	120,44	109,63	125,93	101,40	168,59
Інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності	109,00	108,35	150,92	98,48	175,53
Інші податки	128,15	115,23	110,12	130,10	211,55
Неподаткові надходження	117,79	125,51	95,88	128,40	181,99
Доходи від власності та підприємницької діяльності	102,21	170,64	75,41	183,95	241,96
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	119,30	91,14	82,15	100,39	89,66
Надходження від штрафів та фінансових санкцій	0,00	-	-	-	0,00
Інші неподаткові надходження	115,01	131,26	86,52	94,46	123,37
Власні надходження бюджетних установ	140,06	91,99	135,29	107,36	187,14
Доходи від операцій з капіталом	319,16	120,08	49,88	55,37	105,85
Надходження від продажу основного капіталу	97,80	82,14	31,06	141,60	35,33
Надходження від реалізації державних запасів товарів	383,04	128,95	49,70	46,32	113,71
Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	248,14	88,42	54,50	99,54	119,02
Надходження від продажу землі	248,14	88,42	54,46	99,60	119,02
Надходження від продажу нематеріальних активів	50,46	8,68	227 197,58	0,00	0,00
Податки на фінансові операції та операції з капіталом	-	-	-	-	-
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	68,01	129,39	477,14	47,37	198,86
Цільові фонди	138,13	109,91	61,95	182,77	171,91
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	122,46	138,64	90,14	115,88	177,34
Офіційні трансферти	276,18	176,99	100,87	85,27	420,43
ВСЬОГО ДОХОДІВ	124,28	139,64	90,50	114,74	180,21

Для наочності відображення структура надходжень до доходної частини Державних бюджетів України за останні п'ять років у вигляді діаграм наведена в додатку А. Структура податкових надходжень наведена в додатку Б. Динаміка податкових та неподаткових надходжень з 2006 по 2010 рік наведено у вигляді стовпчикової діаграми (дод. В).

Таким чином, проаналізувавши динаміку та структуру доходної частини Державного бюджету можна зробити висновок про домінуючу роль податків в доходах бюджету. Головним джерелом надходжень є надходження від непрямого оподаткування, зокрема ПДВ. Структура надходжень до бюджету за останні п'ять років суттєвих змін не зазнала. Протягом 2006-2010 років доходи Державного бюджету демонстрували позитивну динаміку, винятком став 2009 рік.

4. Досвід провідних країн світу щодо стягнення податків до бюджету

У країнах з розвиненою ринковою економікою нині сформувалася досить потужна модель функціонування державних фінансів, в основу якої покладено принцип оптимальності побудови й використання державних фінансів в інтересах суспільства. Оптимальність означає, що рівень централізації бюджетних повноважень і бюджетних ресурсів має забезпечувати державу достатніми коштами, але не підривати фінансової бази суб'єктів господарювання. У кожній країні структура бюджету формується неоднаково і має свої особливості, які визначаються економічним потенціалом країни, масштабністю завдань, які вирішуються державою на даному етапі розвитку, роллю держави в економіці та низкою інших факторів.

Для прикладу проаналізуємо структуру формування доходів бюджетів країн-членів Європейського союзу та структуру податкових надходжень.

Державний бюджет Великої Британії містить дві частини: Консолідований фонд, за яким проходять поточні доходи і витрати, та Національний фонд позик, за яким відбиваються витрати на капітальні вкладення. Основна частина бюджету -- Консолідований фонд. Перевищення доходів над витратами Консолідованого фонду зараховується в дохідну частину Національного фонду позик. Якщо ж у Консолідованому фонді присутній дефіцит, то він покривається позичкою з Національного фонду позик, і на цю суму уряд збільшує свій борг.

Основними доходами Консолідованого фонду є податки. Структура податкових доходів державного бюджету виглядає наступним чином:

Прибутковий податок - 25-30%;

Податок на прибуток корпорацій - 11%;

Податок на реєстрацію автомобілів - 15%;

ПДВ - 15%;

Податок на соціальне страхування - 20%;

Неподаткові надходження від держпідприємств - 7%;

Інші доходи - 4-6%

Серед прямих податків основне місце займає прибутковий податок з фізичних осіб який стягується за диференційованими ставками, залежно від розміру річного доходу. Податок на прибуток корпорацій (юридичних осіб) стягується за диференційованими ставками, в залежності від розмірів компаній. Особливий податковий режим застосовується відносно інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великій Британії.

Серед непрямих податків найбільш розповсюджений універсальний акциз, що діє в багатьох країнах у вигляді податку на додану вартість (ПДВ). Стандартна ставка (17,5 %) стягується з підприємців, які мають оборот понад встановлену річну норму. Нульова ставка встановлена на продовольчі товари, друковані видання, ліки, дитячий одяг і взуття, енерго- і водопостачання для побутових потреб, а також на деякі операції з золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконструкцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші послуги. ПДВ у розмірі 5 % застосовується до окремих видів діяльності для реалізації урядових програм. Акцизи стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з грального бізнесу. Ставки залежать від видів підакцизних товарів.

Державний бюджет Франції займає приблизно половину всіх фінансових ресурсів держави. Доходи бюджету Франції включають:

- прямі податки ( близько 35%);

- непрямі податки ( близько 60%);

- неподаткові надходження (близько 5%).

В податковій системі Франції та при формуванні доходної частини бюджету непрямі податки відіграють провідну роль. В країні існує три види непрямих податків: акцизи; мита; фіскальні монопольні податки. До акцизів відносять «універсальний» акциз - податок з обороту, який схожий на ПДВ. Податок з обороту забезпечує майже половину податкових надходжень до бюджету.

Для Німеччини притаманна так звана, політика вирівнювання доходів. Землі, що мають вищі доходи (Баварія, Вюртемберг) переказують частину своїх фінансових ресурсів менш розвинутим землям (Саксонія та інші). Націленість податкової політики країни визначив ще канцлер Отто Бісмарк вимагаючи перенесення податкового тягаря з прибутків на споживання. На даний час в Німеччині існує два найбільших податки: прибуткового з фізичних осіб та податку на додану вартість. Питома вага ПДВ в доходах бюджету країни складає 28-30%. Загальна ставка складає 15%, але ряд продовольчих товарів и книжково-журнальної продукції оподатковуються за мінімальною ставкою 7%. В структурі доходної частини бюджету податкові надходження займають близько 80%.

Отже, узагальнивши попередні дані, можна стверджувати, що доходи бюджетів країн-членів Європейського союзу (ЄС) складаються з таких основних складових: податкові надходження, внески із соціального страхування, доходи від продажу, інші грошові доходи, доходи від капіталу[13].

Структура доходів бюджету та, зокрема, податкових надходжень, країн-членів Європейського союзу у виглядає наступним чином:

1) податкові надходження складають від 60 до 90% втому числі:

- непрямі податки - 28-60%;

- прямі податки - 28-35%;

- податки з капіталу - 0,5%;

2) Внески на соціальне страхування - 15-30%;

3) Доходи від продажу - 5%;

4) Інші доходи - 3,5-4%;

5) Доходи від капіталу - 0,5-1,5%.

У структурі бюджетів європейських країн податкові надходження формують до 90 % їх доходної частини. У складі податкових надходжень обліковуються відрахування на соціальне страхування, питома вага яких в структурі доходів різних країн коливається в межах від 10 % до 50 %. Неподаткові надходження в провідних країнах світу утворюються на рівні 10% бюджетних доходів. Найвищий рівень податкової складової у структурі бюджетів (94-97 %) мають Бельгія, Великобританія, Нідерланди. Найнижчий рівень податкових надходжень мають такі країни: Німеччина, Португалія, Греція, Угорщина. Значна частка податкових надходжень у цих країнах забезпечується за рахунок справляння податків на доходи, капітал, прибутки, у тому числі податків на прибутки корпорацій та доходи фізичних осіб, а також податків на товари і послуги.

Розглянемо інші країни з розвинутою економікою. У США основними джерелами доходів федеральних бюджетів є: прибутковий податок -- 47 %, соціальні внески -- 34 % і податок з корпорацій -- 12 %.

Провідним джерелом надходжень доходів федерального бюджету є прибуткові податки. Другими за значенням є податкові внески у фонди соціального страхування. Таким чином, разом ці види податків забезпечують приблизно 80 % доходів федерального бюджету. Слід підкреслити, що ці податки, у прямій чи непрямій формі, сплачуються основною масою населення. Податкові надходження від бізнесу, представлені у федеральному бюджеті двома основними видами податків -- на прибуток корпорацій і акцизами (які вважаються в США непрямими податками на бізнес), а також митами.

Така майже незмінна структура надходжень в федеральний бюджет США спостерігається з 1965 р. до теперішнього часу, але з кожним роком бюджет зростає [14].

У Канаді структура бюджетних надходжень має наступний вигляд: прибутковий податок -- 47 %, акцизи -- 20 %, податок з корпорацій -- 14 % і соціальні внески -- 12 %.

У Російській федерації (РФ) дохідну частину федерального бюджету в основному формує ПДВ -- 30-35%, акцизи - 2-3%, податок на прибуток підприємств - 6-8%, податки на видобуток корисних копалин - 14-15%, неподаткові надходження - 33% [11].

Слід зазначити, що структура доходної частини федерального бюджету РФ зазнала значних змін, зокрема в останні роки спостерігається постійне зростання частки податку на видобуток корисних копалин, відповідно знижується частка акцизів та податку на прибуток підприємств.

У загальному обсязі загальнодержавних податкових надходжень Японії частка непрямих податків становить близько 43%. Основу фіскальних зборів складає прибутковий податок -- 32 %, корпоративний -- 22 %, податок на спадщину - 3%, споживання - 21%, алкоголь -- 3,7%, тютюнові вироби -- 1,8%, бензин -- 7,5 %, дорожні збори -- 2,5 % та інші. У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії досить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики і т. п.

Слід наголосити на налагодженості податкової служби, яка при чисельності населення Японії в 127 млн. чоловік має в складі близько 56 тис. службовців, що працюють в різних її підрозділах.

Таким чином, можна зробити висновок про існування значних відмінностей при наповненні доходної частини бюджетів, зокрема і податковими надходженнями, що не заважає провідним економікам світу прогресивно розвиватись, та свідчить про існування багатьох ефективних напрямків розвитку питання стягнення та наповнення бюджету податковими надходження. Загальна тенденція спостерігається у зростанні ролі надходжень від непрямих податків та зростанні їх частки у бюджетах країн з розвинутою економікою. Також характерною рисою більшості наведених країн є включення соціальних внесків до складу доходів державного бюджету.

5. Проблеми стягнення податків до державного бюджету України та шляхи їх подолання

Діюча система оподаткування сьогодні викликає багато питань з боку платників податків. На сферу матеріального виробництва покладено значний податковий тягар, що призводить не до стимулювання виробництва, а спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. При створенні системи оподаткування не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування. Ще А.Смітом сформульовані такі чотири принципи оподаткування:

1) податки повинні рівномірно розподілятися між джерелами доходів, а кожен окремий податок повинен однаково припадати на те джерело, на яке він спрямований;

2) час сплати, спосіб сплати і розмір податку повинні бути чітко визначені;

3) податок повинен стягуватись у такій формі і таким способом, які найбільш зручні для платника;

4) податок повинен стягуватись таким чином, щоб на його вилучення витрачалось якомога менше грошей зверх того, що надходить до Державного казначейства. Зібрані кошти повинні залишатись якнайменше у руках збирачів.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Непрямі податки або податки на споживання (ПДВ, акцизний збір, мито) є основним джерелом надходжень до Державного бюджету України. ПДВ має високу ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати. Стягнення ПДВ на всіх стадіях руху товарів, робіт, послуг дозволяє здійснити рівноправний розподіл податкового тягаря підприємницької діяльності.

Ці податки впливають на всі джерела доходів, але найбільший тягар по їх сплаті лягає на кінцевого споживача. Змінюючи ставки непрямих податків, значного впливу зазнає платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання, тому при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення.

Виходячи із запропонованих змін, у Податковому кодексі передбачено зниження ставки ПДВ до 17 %. Па мою думку дане рішення викликане бажанням гармонізувати вітчизняну систему непрямого оподаткування з країнами ЄС. Значну частину державних доходів у всіх країнах ЄС формують непрямі податки -- ПДВ та акцизи. Висока роль податку на додану вартість, що діє у всіх країнах ЄС, є характерною рисою європейських податкових систем. На широке коло товарів та послуг в ЄС поширюються знижені ставки ПДВ, це стосується продуктів харчування, лік, книг, медичних послуг, квитків у кіно і театри, зняття готельних номерів та оплати ресторанних рахунків. Відхилення ставок податку на 5 пунктів істотно не впливає на конкуренцію між сусідніми країнами, але в умовах ЄС для вільної дії ринкових сил досить обмежити розбіжність ± 2,5% [14]. Таким чином Україна продемонструвала прагнення до інтеграції власної економіки в європейському напрямі.