Роль державного бюджету в фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Українська академія банківської справи Національного банку України"

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни: "Фінанси"

на тему: "Роль державного бюджету в фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України"

Виконала: студентка групи Ф-61

Рижкова Віта Миколаївна

Суми - 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика державного бюджету України

1.1 Економічна сутність та функції державного бюджету

1.2 Формування доходів та видатків державного бюджету

1.3 Роль державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України

Розділ 2. Аналіз виконання державного бюджету України

2.1 Оцінка і структура доходів державного бюджету України

2.2 Аналіз складу і структури видатків державного бюджету України

Розділ 3. Основні напрямки бюджетної політики

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Загальною метою написання курсової роботи було розкриття теми: "Роль державного бюджету в фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України". Ця тема є досить актуальною, оскільки державний бюджет є однією із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати.

Соціально-економічний розвиток України, добробут життя нашої країни багато в чому залежить від суми доходів і видатків державного бюджету.

Перед різними гілками влади нашої держави поставлено завдання щодо суттєвого підвищення рівня життя населення держави. Виконання цього завдання багато в чому залежить від наявності грошових ресурсів, які є в розпорядженні держави, а зокрема коштів державного бюджету України.

Тому першорядне значення і особливу актуальність в сучасних умовах господарювання має розгляд питання доходів і витрат державного бюджету України.

Вивчення літературних джерел показує, що питання про державний бюджет України розглядалося в наукових працях Василика О.Д., Жуковського С.А., Чугунова І.Я., Запатріна І.В., Полозенко Д.В., Огонь Ц.Г., Кодацького В.П., Зварич О.В., Романенко О.Р., Шокуна В. В, Опаріна В.М. і інших видатних вчених-економістів. Але названі проблеми залишаються відкритими. Вони потребують подальших досліджень, розробок і особливо в теперішній час. Для значного покращення рівня життя народу України необхідно збільшувати доходи державного бюджету України.

Метою написання даної курсової роботи є: дослідити державний бюджет України; провести аналіз виконання державного бюджету України; розробити основні напрямки бюджетної політики.

Для реалізації даної мети нами поставлені наступні завдання:

- вивчити економічну сутність та функції державного бюджету;

- дослідити формування доходів та видатків державного бюджету;

- розглянути роль державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України;

- визначити та проаналізувати структуру доходів та видатків державного бюджету України;

- запропонувати основні напрямки бюджетної політики.

Об'єктом курсової роботи, який був нами обраний для вивчення, є система економічних відносин щодо формування і розподілу доходів і видатків державного бюджету.

Предметом є теоретичні та практичні аспекти організації фінансових відносин.

При написанні курсової роботи нами були використані монографічний, аналітичний, нормативний та розрахунковий методи дослідження.

Інформаційною базою для написання курсової роботи виступили: базові підручники, монографії, нормативно-правові акти, статистичні звіти.

Розділ 1. Загальна характеристика державного бюджету України

1.1 Економічна сутність та функції державного бюджету

Усвідомлення економічної суті бюджету зі своїм становленням пройшло довгий шлях. Перші наукові визначення бюджету з'явились тільки на початку XX ст. Так, енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона стверджує, що бюджет, із погляду держави, є загальним фінансовим законом, на якому будується розпис доходів і видатків держави. У цьому визначенні бюджету ще переважають лише функціональні аспекти над економічними, проте вже в цей період деякі вчені досить ґрунтовно формулюють його економічну суть. Зокрема, італійський фінансист Л. Косса в своїй фундаментальній праці "Основи фінансової науки" так формулює вимоги до бюджету:

- витрати бюджету повинні проводитися зі згоди тих, хто дає кошти для їх здійснення;

- влада, якій доручено витрачати суми, повинна підлягати серйозному контролю.

Правда, ще тривалий час у фінансовій літературі поняття бюджету ототожнювалося з державними фінансами, а державні фінанси - з державним господарством. Так, відомий французький вчений-фінансист П. Годме пише, що "державні фінанси - це суспільне багатство в формі грошей і кредиту, яке перебуває у розпорядженні органів держави".

Якраз тут зароджується ідея, що за допомогою бюджету держава поряд із розв'язанням класичних адміністративних, політичних і оборонних завдань виконує соціальну функцію суспільного добробуту. Користуючись бюджетом, держава забезпечує населенню матеріальний достаток, комфортне та безпечне існування. Ця теорія стала панівною в другій половині XX ст. Біля її витоків стояли найвизначніші представники фінансової науки.

Ідея суспільного блага набула вирішального значення в теорії бюджету та фінансів загалом. Представники цієї теорії називають бюджет публічною або фіскальною економікою, продуктивність якої вимірюється обсягом і якістю суспільних благ.

У наукових працях західних теоретиків державних фінансів бюджет і бюджетний процес описуються з позиції ринкових відносин. За допомогою бюджету здійснюються мінові акти купівлі-продажу за схемою "податки-блага". Тобто через бюджет здійснюється мінова угода між державою та приватними особами, де податки є формою залучення коштів і участі населення у фінансуванні потрібних йому затрат.

У наукових працях європейських авторів державні фінанси і передусім бюджет постають складною сферою, яка перебуває на перехресті економіки й політики та є невід'ємною складовою суспільно-економічної системи. З цим важко не погодитися [4].

Отже, в кінці XIX - на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою частиною фінансових і фактично виділились в окрему галузь наукової економічної теорії та практичної діяльності.

Бюджет як складова частина фінансових відносин має з ними певні спільні риси, але в наш час можливо виділити також характерні особливості, а саме:

- бюджет є основним інструментом перерозподілу національного доходу;

- бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є основою задоволення першочергових економічних і соціальних потреб держави;

- задовольняючи першочергові потреби держави, бюджетні відносини є головними в фінансових відносинах;

- бюджет є формою відображення інтересів суспільних груп, які реалізують ці інтереси через систему виборчого права [15].

Бюджет як самостійна економічна категорія є форма існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне призначення - задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах [1].

Отже, бюджет є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

- як економічну категорію;

- як правову категорію;

- за матеріальним змістом [14].

Розглянемо визначення бюджету в сучасній економічній літературі у трактовці українських та зарубіжних вчених, а також офіційне тлумачення.

В Бюджетному кодексі України (редакція 2001р.) в ст.2 подається таке визначення бюджету:

"Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів" [3].

Отже, в Бюджетному кодексі України, а також інших підручниках та посібниках мова йде саме про бюджет держави, який називають державним бюджетом.

В зарубіжній практиці, що підтверджується деякими перекладними виданнями на бюджетну тематику, зустрічається термін "бюджет підприємства". Як деякі вітчизняні автори дають визначення терміну "державний бюджет" подано в додатку А.

Звернемось до окремих визначень терміну "державний бюджет".

Державний бюджет - грошові відносини, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково - і національного багатства) в зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та державного управління.

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік, який має силу закону. За матеріальним змістом державний бюджет - централізований фонд грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю - основний важіль перерозподілу національного доходу [15].

Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу, перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси [5].

Державний бюджет України - централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України [4].

Державний бюджет за економічною сутністю являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання фонду грошових коштів, призначених для забезпечення виконання державою її функцій [14].

Сутність бюджету, його економічну природу складають економічні відносини. При функціонуванні цих відносин чітко виділяються три учасники - держава, господарюючі суб'єкти та населення:

- держава має необхідність у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

- господарюючі суб'єкти всіх форм власності та напрямків діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї в залежності від місця і ролі в системі економічних відносин;

- населення, яке може бути як платником податків (в основному, особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Сутність бюджету реалізується через його функції - з яких досить чітко можливо виділити дві - розподільчу і контрольну.

Через розподільчу функцію держава контролює в своїх рухах всі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ймовірною ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямками між блоками галузей, територіальний розподіл [20].

Сфера дії розподільчої функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетні відносини вступають практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий доход, який утворюється в суспільстві. Суть контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Основа контрольної функції - рух бюджетних ресурсів як в частині збору, так і розподілу бюджетних ресурсів.

Отже, проаналізувавши таку категорію як "державний бюджет" з точок зору різних авторів можна сказати, що головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

1.2 Формування доходів та видатків державного бюджету

Упродовж свого розвитку вчення про державу відкривало нові можливості для пізнання суті фінансового господарства держави, заодно і для з'ясування природи його першооснови - фінансових ресурсів держави. Виокремлення фінансової науки в цілком самостійний сегмент дозволило їй у XX столітті, використовуючи ідеї неокласиків і вчення про правову державу, обґрунтувати і дати чітке визначення основних елементів фінансового господарства держави:

- фінансових ресурсів;

- доходів;

- доходів бюджетів.

На перший погляд, ці фінансово-економічні категорії сприймаються як синоніми. Але, з'ясувавши їхню внутрішню природу, можна чітко розмежувати ці поняття. Найоб'ємніше з них - фінансові ресурси держави.

До них належать, крім державних доходів і доходів бюджетів держави, і заощадження населення в державних банках, і кошти населення, які були отримані завдяки продажу облігацій державних позик, і фінансові ресурси державних підприємств, установ та організацій. На відміну від фінансових ресурсів держави, державні доходи є власністю держави, без будь-яких умов і зобов'язань щодо суб'єктів держави.

Єдина система державних доходів не виключає, а навпаки, передбачає їх класифікацію на різні групи, з огляду на ознаки групування.

Згідно Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти [3].

Залежно від порядку формування системи державних доходів їх можна розподілити на:

- централізовані - кошти, які залишаються у розпорядженні держави завдяки розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, що надходять для формування централізованих грошових фондів держави;

- децентралізовані - доходи, які залишаються в розпорядженні державних підприємств, установ і організацій при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту.

Основою для їхнього формування є прибутки і доходи державних підприємств, установ і організацій, які використовуються відповідно до фінансових планів та кошторисів [10].

Залежно від методів акумулювання грошових ресурсів можна виокремити наступні групи державних доходів:

- обов'язкові платежі і збори;

- добровільні надходження;

- емісія (включаючи як емісію грошей, державних цінних паперів, так і кредитну емісію);

- надходження від роздержавлення та приватизації державного майна;

- державний борг і державний кредит;

- надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Центральне місце у системі доходів держави посідають доходи бюджетів держави. Безпосередньо за їхньою допомогою досягається мобілізація основної частки фінансових ресурсів держави при формуванні бюджетних і позабюджетних фондів, що необхідні для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

За умов функціонування ринкової економіки в системі формування доходів бюджетів держави провідною і основною є податкова форма фінансових взаємовідносин держави та її суб'єктів. На сьогодні податки забезпечують майже 80 % від обсягів доходів зведеного бюджету України.

Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки та соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи перерозподіл національного доходу, могла змінювати структуру суспільного виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення тощо. При переході до ринкової економіки бюджет не може і не повинен втрачати своєї ролі; відбудеться тільки зміна методів бюджетного впливу на суспільне виробництво. Такій зміні покликана слугувати кардинальна перебудова бюджетних відносин, побудова принципово іншого, ніж попереднього, бюджетного механізму.

За нових умов господарювання треба змінити напрямки вкладень бюджетних коштів. Великого значення набудуть державні інвестиції у прогресивні галузі економіки для забезпечення стратегічних напрямків її розвитку, створення необхідної виробничої інфраструктури.

Використовуючи бюджетну сферу перерозподілу внутрішнього валового продукту (ВВП), держава за допомогою прямих і непрямих форм бюджетного регулювання зможе суттєво змінити народногосподарські пропорції, особливо щодо галузевої та територіальної структур суспільного виробництва. З переходом до ринку одним із важливих факторів досягнення раціональної структури економіки повинна стати конверсія оборонних галузей.

Бюджетний механізм доцільно перебудувати у напрямку його впливу на господарську кон'юнктуру і рівень ділової активності підприємств. Завдяки податкам, податковим пільгам, обсягу і спрямуванню бюджетного фінансування можна впливати на різні сторони господарювання, сприяючи перспективному оновленню виробничих фондів, скорішому впровадженню у виробництво науково-технічних досягнень, підвищенню рентабельності. Цьому ж повинна слугувати відмова від дотацій з бюджету нерентабельних підприємств, їхнє закриття або перепрофілювання.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції й інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку - слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

Видатки у повному і всесторонньому обсязі характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації й інформатика; інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків) [3].

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це видатки на: освіту; охорону здоров'я; соціальний захист і соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне управління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує на сьогодні більше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту [1].

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна вирізнити такі витрати:

- оплата праці працівників бюджетних установ;

- придбання предметів постачання та матеріалів;

- видатки на відрядження;

- оплата послуг з утримання бюджетних установ;

- оплата комунальних послуг та енергоносіїв.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямовувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати суттєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідовно виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залишаться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування державного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінансування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють державі розвивати систему освіти, культури, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення [4].

1.3 Роль державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним і місцевим. Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізмові, а також кожною людиною. Отже, головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети усіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів.

Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їхніх видатків повинні бути закріплені законодавчо. Перехід до змішаної економіки потребує різних форм і типів господарювання, втілення об'єктивних економічних законів попиту, пропозиції та конкуренції до системи господарського відтворення. Початковий етап реформ вимагає від суспільства високої ціни для переходу до ринкових відносин.

Становлення бюджетної системи в Україні за умов реорганізації економіки супроводжується активним пошуком моделей і концепцій, що ґрунтуються на теоретичних і практичних висновках світового економічного досвіду. Проте немає готових рецептів щодо проведення швидких кардинальних змін, які б оптимально відповідали інтересам усіх верств населення зокрема і держави в цілому.

Дослідження економічних криз світового господарства розкривають ще одну особливість, яка полягає у тому, що криза є наслідком дії ринкових сил і, як правило, усі країни долали її за допомогою активної участі держави, за умов жорсткого державного регулювання, особливо у фінансовій сфері. Тому не треба сподіватися на пошук безболісних рішень, що забезпечують миттєвий соціальний добробут і динамічний розвиток без великих зусиль усіх і кожного упродовж певного проміжку часу, а також не слід покладатися на ринок як на панацею від усіх негараздів у суспільстві [15].

Соціально-ринкова економіка в Україні визначається як проміжний шлях між класичною ринковою економікою, що відстоює лібералізм, і керованою державою плановою економікою, яка відповідає марксистським тенденціям. Це оптимальний вибір для України, оскільки він передбачає врахування і поєднання свідомості й менталітету громадян із принципами ринкової економіки, яка має стати передумовою розвитку українського суспільства, та застарілими твердженнями, що держава за все піклуватиметься.

Аби здійснити реальну розбудову економіки за допомогою соціально-ринкової спрямованості й досягнення соціального добробуту, треба не вдосконалювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а налагодити виробництво і не заважати відродженню вітчизняного виробника. Значне зменшення обсягів виробництва за всіма макроекономічними показниками має не структурну, а загальнодержавну ознаку. За сучасних умов спад економічних показників означає втрату як світового, так і внутрішнього ринку. При цьому вільні економічні ніші миттєво заповнюються товаровиробниками-конкурентами з інших країн. Оскільки криза економіки бере початок у відтворенні виробничих процесів, то і бюджетні проблеми слід відшуковувати у розбалансованості економіки, диспропорції в показниках накопичення та споживання.

Прорахунки в економічній політиці призвели до розвитку позаекономічних методів перерозподілу фінансових ресурсів і появи тіньового сектора економіки. Одним із результатів цього є хронічне відставання показників фактичної наповненості державного бюджету від обсягу запланованих доходів.

Одна з основних причин існування такої економіки в Україні - відсутність стабільності у функціонуванні фіскальної політики. Платники податків різними способами рятуються від нестабільності й великих податків. Перші переводять свої капітали за кордон, другі зовсім згортають свою діяльність до кращих часів, треті йдуть, як зазначалось, у тіньовий сектор. І хоча в Україні існує багато фінансових планів утворення й використання певних коштів - бюджет є основним з них за обсягами, суспільно-політичним значенням, ступенем впливу на інші фондові кошти. Крім того, державний бюджет України з переважною більшістю фондів поєднаний організаційно [15].

Нинішня криза в економіці зумовлює напружене становище бюджету, нестачу фінансування соціальної сфери, але і за цих умов державний бюджет є головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Водночас криза проявляється у хронічному дефіциті державного бюджету, суттєвому скороченні обігових коштів суб'єктів господарювання на мікрорівні, протиріччях у формуванні бюджетів різних рівнів і розбалансованості міжбюджетних відносин.

Детальний розгляд структури доходів та видатків державного бюджету свідчить про відсутність достатньої науково обґрунтованої системи витрат, які повинні фінансуватися з бюджетів.

Державний бюджет - це надзвичайно складне й чутливе соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Вона опосередковує понад 70 % усіх фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіляє значну частку ВВП.

Безперечно, у бюджетній системі України є певні здобутки, які дають змогу її ланкам хоч і не синхронно, але все таки працювати за умов ринку. Проте, є незліченна кількість проблем, які слід розв'язувати і тим самим реорганізовувати державний бюджет.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано переходом до ринкових умов господарювання [12].

Розділ 2. Аналіз виконання державного бюджету України

2.1 Оцінка і структура доходів Державного бюджету України

Як економічна категорія доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у. держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни [1].

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету - валовий внутрішній продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а саме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей.

Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватися також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі, тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (шляхом продажу на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання.

Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати і емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, коли отримання доходів і позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим. за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи - це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету.

Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі у відповідності із діючим бюджетним і податковим законодавством. Співвідношення способів формування бюджетного фонду - на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії різниться по країнах і у часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін.

Склад бюджетних доходів. їх структура органічно пов'язані з обсягом вартості валового внутрішнього продукту і визначаються фінансовою політикою держави [16].

Отже, доходи державного бюджету України формується за рахунок:

а) Податкових надходжень. Перелік податків, які перераховуються до державного бюджету встановлюється законодавством.

б) Неподаткові надходження. Вони включають:

- доходи від власності;

- адміністративні збори, доходи від некомерційного і поточного продажу;

- фінансові санкції і штрафи;

- інші неподаткові надходження.

в) Інших надходжень (доходи які не відносяться ні до податкових, ні до неподаткових надходжень) [11].

Доходи державного бюджету України в 2005-2007 роках приведені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Доходи державного бюджету України в 2005-2007 роках, у млн. грн.

Роки	2005	2006	2007
Показник
Податкові знаходження, у тому числі	74476,4	94811,5	116670,8
Податок з доходів фізичних осіб	838,7	Х	Х
Податок на прибуток підприємства	23272,2	25863,1	33964,0
Податок на додану вартість	33803,8	50396,7	59382,8
Акцизний збір	7881,8	8543,7	10485,9
Неподаткові надходження	28236,3	35752,6	42111,9
Інші надходження	1154,3	1381,9	2804,8
РАЗОМ	103867,0	131946,0	161587,5

Як видно з таблиці 2.1 за досліджуваний період всі види доходів державного бюджету України (за виключенням податку з доходу фізичних осіб) з кожним роком зростали. Податок з доходу фізичних осіб у 2005 році становив 838,7 млн. грн., проте у 2006 і 2007 роках державний бюджет не отримував грошових надходжень від ПДФО.

Загальна сума доходів державного бюджету України за досліджуваний період кожного року зростали. Так, в 2006 році, в порівнянні з 2005, на 28,5 %, а в 2007 році, в порівнянні з 2006 роком на 22,5 %. Доходи державного бюджету України в 2007 році близько в два раза перевищили цей показник 2005 року. Ми вважаємо, що це говорить про позитивні тенденції в економіці України.

Структура доходів державного бюджету України в 2005-2007 роках приведена в таблиці 2.2. Як видно з цієї таблиці, найбільшу питому вагу в структурі доходу державного бюджету за досліджуваний період займали податкові надходження (71 %- 72,2 %), а найменшу - інші надходження (1,1 %- 2,2 %) [11].

Таблиця 2.2 - Структура доходів державного бюджету України в 2005-2007 роках, %

Роки	2005	2006	2007
Показник
Податкові надходження, у тому числі	71,7	71	72,2
Податок з доходів фізичних осіб	0,8	Х	Х
Податок на прибуток підприємства	22,4	19,4	21,1
Податок на додану вартість	32,5	37,8	36,7
Акцизний збір	7,6	6,4	6,5
Неподаткові надходження	27,2	26,8	26,1
Інші надходження	1,1	2,2	1,7
РАЗОМ	100	100	100

За оперативними даними Державного казначейства України, надходження до загального фонду державного бюджету (з офіційними трансфертами) за січень-грудень 2007 року становили 1615942,1 млн. грн., що становить 104,7 % плану, проти минулого року такі надходження становлять 130,4 %. Планові показники до загального фонду державного бюджету за шість місяців 2007 року виконано по 25 регіонах.

Державна податкова адміністрація України забезпечила надходження до загального фонду державного бюджету за перше півріччя 2007 року у сумі 28,7 млн. грн., 102 % до плану; Державна митна служба мобілізувала 23,2 млрд. грн., 107,1 % до плану.

Виконані планові завдання шість місяців 2007 року до 40 джерел надходжень. Найвагоміші з них:

- податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів;

- податок на прибуток підприємств.

Виконання дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів за 2006 рік становить 133463,6 млн. грн., у тому числі до загального фонду державного бюджету надійшло 101328,1 млн. грн., а до спеціального - 32135,5 млн. гривень.

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів станом на 1 січня 2007 року становить 131946,0 млн. грн., що на 28079 млн. грн., або на 28,5 % більше від показника попереднього року.

Річний план 2006 року надходжень державного бюджету без урахування міжбюджетних трасферів виконано на 100,5 %.

Характеризуючи податкові надходження, відмітимо що у 2006 році до державного бюджету їх надійшло 94811,5 млн. грн., що на 20335,1 млн. грн., або на 27,3 % більші ніж податкові надходження у 2005 році. За дванадцять місяців 2006 року фактичні податкові надходження становили 103,7 % річного плану. Плани надходжень було значно перевиконано за рахунок таких джерел, як податок на додану вартість, податок на прибуток, акцизний збір з ввезених товарів та ввізне мито.

Хоча в 2006 році порівняно з попереднім роком частки податкових і неподаткових надходжень суттєвих змін не зазнали, говорити про стабілізацію структури дохідної частини державного бюджету є передчасним, оскільки внутрішня структура цих категорій змінювалася досить суттєво. державний бюджет функція

Основною причиною збільшення надходжень до державного бюджету у січні - грудні 2006 року стало зростання надходжень від податку на додану вартість. Натомість у попередньому році не менш стрімко, ніж ПДВ, зростали надходження з таких джерел, як податок на прибуток підприємств, податок на міжнародною торгівлю та зовнішні операції, доходи від власності та підприємницької діяльності тощо.

За дванадцять місяців 2006 року до державного бюджету надійшло 35752,6млн. грн. неподаткових надходжень, що на 7516,3 млн. грн., або на 26,6 % більше показника відповідного періоду попереднього року, фактичні неподаткові надходження становили 111,3 % річного плану.

План надходження було перевиконано в основному з таких джерел, як власні надходження бюджетних установ, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу. Водночас не було виконано план з таких джерел, як доходи від власності та підприємницької діяльності, та інші неподаткові надходження.

Інші неподаткові надходження в 2006 році становили 1381,9 млн. грн., що на 227,6 млн. грн., або на 19,7 % більше ніж в 2005 році.

Неподаткові надходження зросли за рахунок збільшення надходжень від збору з операцій купівлі-продажу валюти, збільшення надходжень від збору при відчуженні легкових автомобілів, збільшення надходжень збору у вигляді надбавок до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, запроваджену в 2006 році збору у вигляді цільових надбавок до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності [8].

З метою збільшення доходів державного бюджету України, доцільно, на наш погляд, урядовим структурам розроблювати перелік заходів, які сприяють зростанню названих доходів [11].

2.2 Аналіз складу і структури видатків Державного бюджету України

В сучасних умовах господарювання витрати державного бюджету є складовою частиною витрат держави. Витрати державного бюджету класифікуються по наступним ознакам: економічній, функціональній, відомчій, програмно-цільовій. Зв'язок між функціями держави і видатками бюджету наведені у додатку Б.

Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням [4].

На наш погляд, найбільш доцільно оцінку витрат державного бюджету України (ДБУ) здійснювати при функціональній (функціями, з виконанням яких пов'язані витрати) їх класифікація [11]. Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Така оцінка дозволить більш детально і більш повно виявити резерви зниження витрат державного бюджету України в сучасних умовах господарювання, ніж при класифікації їх по іншим ознакам [1].

Витрати ДБУ в 2005-2007 роках приведені в таблиці В.1.

Як видно з таблиці В.1 за досліджуваний період кожного року зростало фінансування: на охорону навколишнього середовища, житлово-комунальне господарства, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіту, крім того збільшувалися витрати на загальнодержавні функції (державного управління), на оборону, на громадський порядок, безпеку та судову владу, на економічну діяльність. Однак відбулося зменшення витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Загальна сума витрат державного бюджету за досліджуваний період кожного року зростала. В 2006 році витрати державного бюджету в порівняні з 2005 роком зросли на 14,7 %. В 2007 році порівняно з 2006 роком вище названі витрати зросли на 27,1 %.

Структура витрат державного бюджету України приведені в таблиці Г.1. Як видно із таблиці Г.1 за досліджуваний період найбільшу питому вагу в структурі витрат державного бюджету займає фінансування: соціального захисту та соціального забезпечення; загальнодержавних функцій; громадського порядку, безпеки і судової влади; економічної діяльності. В 2007 році, в порівнянні з минулими роками суттєво зросла питома вага інших витрат.

За досліджуваний період зменшувалася питома вага витрат на: здійснення загальнодержавних функцій; соціального захисту та соціального забезпечення.

Структура витрат державного бюджету України потребує значних змін в сучасних умовах господарювання. Необхідно суттєво збільшити фінансування промисловості, енергетики, будівництва, сільського і лісового господарства, дорожнього і житлово-комунального господарства.

У 2006 роках основними бюджетними програмами кошторис галузі за рахунок коштів державного бюджету виконано на 99 %. Повністю профінансовано видатки на заробітну плату, харчування, стипендію, комунальні послуги та енергоносії. Порівняно з минулим роком збільшено видатки за програмами по вищих навчальних закладах на 19,8 %, по професійно-технічним на 20,1 %.

При формуванні державного бюджету на 2007 рік теж збільшено призначення на освіту, що засвідчує важливу роль галузі в суспільному житті. Загалом в останній рік видатки зросли більше як на 1 % щодо ВВП, а порівняно з 2004 роком - 1,3 % [13].

У 2007 році збільшено видатки на освіту й науку на 17,6 %. Видатки по державному бюджету, згідно з бюджетним призначенням, становить понад 10,6 млрд. грн., у тому числі по загальному фонду - 6,9 млрд. грн. Це істотне збільшення, якщо, наприклад порівнювати з 2005 роком.

Отже, від видаткової частини залежить як економічний, так і соціальний розвиток країни.

Розділ 3. Основні напрямки бюджетної політики

Однією з найважливіших складових економічної політики держави є бюджетна політика, яка за своїм призначенням має суттєво впливати на визначення курсу розвитку країни, відображати інтереси держави, забезпечувати реалізацію їх функцій, що потребує бюджетних коштів.

Об'єктивно бюджетна політика ґрунтується на економічних відносинах, що виникають у процесі суспільного відтворення (виробництво, розподіл те перерозподіл ВВП); фінансових, які становлять зміст економічної категорії фінансів; бюджетних, які проявляються у реалізації функції утворення і використання централізованого фонду грошових ресурсів та контролю.

Як організаційно-фінансова категорія бюджетна політика є системою заходів і дій органів влади в галузі управління бюджетним процесом на основі концепції розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної політики, спрямована на реалізацію поставлених завдань і цілей з економічного та соціального розвитку. Вона має сприяти державній підтримці зростання економіки, створення умов для залучення інвестицій. Стратегічною метою бюджетної політики є забезпечення фінансової і соціальної стабільності в Україні

Бюджетні кошти повинні стати предметом ефективного управління, що має на меті використання сучасних механізмів та інструментів регулювання. Цей напрям орієнтує на досягнення ощадливості, оптимізацію структури та рівня видатків, перспективного з точки зору формування бюджетних доходів, економічне зростання реального сектора економіки.

Як правова та одночасно економічна категорія бюджет є основним інструментом державного регулювання економіки, за допомогою, якої здійснюється перерозподіл валового продукту між галузями економіки, адміністративно-територіальним утворенням, між окремими економічними суб'єктами. При цьому слід зауважити, що будь-якому разі перерозподіл через бюджет не може задовольняти інтереси всіх прошарків населення, оскільки за рахунок коштів одних них груп здійснюється підтримка інших. Відтак майже неможливо досягти одностайності у прийнятті рішень щодо перерозподілу. Під час обговорення цих питань можуть формуватися групові інтереси за галузевою чи територіальною ознаками за політичними вподобаннями тощо [2].

Дієздатність фінансової політики великою мірою визначається ступенем координації її складових: бюджетна, податкова, монетарна політики мають бути взаємоузгодженими та спрямовуватися на стабілізацію цін, досягнення високого рівня зайнятості населення, позитивного зовнішньоекономічного балансу, сталого економічного зростання.

Основними завданнями на сучасному етапі розвитку країни мають стати розробка довгострокової стратегії соціально-економічної політики, здійснення структурної перебудови економіки, приведення її у відповідність до сучасних вимог глобалізованого середовища, створення ефективної моделі державного управління як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Важливу роль у забезпеченні реалізації цих завдань відіграватиме фінансова, зокрема бюджетно-податкова, політика.

Загальними засадами вдосконалення фінансово-бюджетного регулювання на середньо- й довгострокову перспективу є такі:

- трансформація бюджетних ресурсів у чинник соціально орієнтованого економічного зростання, перетворення бюджетного механізму на ефективний інструмент соціально-економічної стратегії;

- узгодження бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії; зниження податкового навантаження, запровадження податкових стимулів інноваційної діяльності та нагромадження капіталу;

- вдосконалення системи державних фінансів із урахуванням необхідності зміцнення фінансів передусім суб'єктів підприємницької діяльності, домашніх господарств.

Це дасть змогу надати бюджетній політиці послідовності й системності, підвищити її результативність з огляду на виконання завдань, визначених у стратегії соціально-економічного розвитку держави.

Бюджетна політика є вагомим елементом фінансової політики та одним із основних інструментів реалізації економічної політики держави, вона значною мірою уособлює місце й роль держави в регулюванні економічних процесів та забезпеченні макроекономічного зростання. Тому успішність реалізації управлінських функцій держави залежить, насамперед, від оптимальності й ефективності бюджетного процесу.

Формування бюджетної політики України відбувається в умовах складного характеру соціально-економічної політики, яка виходить, з одного боку, з бажання підвищити конкурентоспроможність країни, стати рівноправним учасником світових економічних і фінансових відносин, а з другого - з необхідності підвищення досить низького рівня соціального забезпечення населення й державних суспільних послуг, які можуть створювати соціальне напруження в суспільстві.

Перше завдання вимагає реалізації стратегії прискореного економічного зростання на якісно новому технологічному рівні, друге - збільшення обсягу видатків бюджету на соціальні потреби, а отже й поліпшення наукового обґрунтування бюджетно-податкової політики.

Видатки, які беруть участь у формуванні фондів споживання та нагромадження, є важливим інструментом впливу бюджету на економічні й соціальні процеси в державі. Тому соціально-економічний розвиток країни великою мірою залежить від бюджетної політики у сфері державних видатків, особливо на перехідному етапі економічних реформ, коли фінансові ресурси держави обмежені. Обсяг видатків бюджету істотно впливає на розмір сукупного попиту, який складається зі споживчого, інвестиційного попиту й попиту держави.

Бюджетні видатки спрямовуються на підтримку соціально незахищених верств населення, а також можуть активно впливати на економічне зростання завдяки, передусім, пріоритетному фінансуванню наукових досліджень, розвитку пріоритетних галузей економіки, вирівнюванню регіональних диспропорцій. Держава застосовує різні форми впливу на економіку, а саме: надання субсидій організаціям і населенню, здійснення державних інвестицій, бюджетне фінансування галузей, що визначають науково-технічний прогрес, досягаючи відповідних змін економічних пропорцій. Бюджетні видатки широко використовуються для міжгалузевого й територіального перерозподілу фінансових ресурсів із метою раціонального розміщення виробничих сил, сприяння економічному зростанню в регіонах і державі в цілому. Отже, бюджетні видатки позитивно впливають на темпи зростання економіки, при цьому має значення не тільки їх обсяг, а й оптимальна структура, яка визначає напрями використання бюджетних ресурсів [19].

Визначення рівня соціальних видатків - надзвичайно важливе завдання для будь-якого суспільства. Розвинуті країни світу мають високі стандарти соціального забезпечення й відповідний рівень видатків на соціальні потреби. Україна також розуміє необхідність збільшення видатків соціального характеру, що, безумовно, актуально з огляду на рівень та якість життя населення. Водночас слід враховувати можливості бюджету щодо здійснення таких заходів на середньо- й довгострокову перспективу [18].

Останнє обумовлено необхідністю подолати такі притаманні Україні проблеми, що є не сумісними з реалізацією стратегії сталого економічного розвитку, як:

а) занадто висока енергоємність ВВП (у 4-5 разів вища, ніж у розвинених країнах світу) на фоні високої частки імпорту енергетичних ресурсів, який здійснюється, головним чином, з одного джерела;

б) неефективна структура економіки з переважанням виробництв третього технологічного укладу, вкрай низька частка наукомістких сучасних виробництв;

в)висока зношеність основних фондів, зокрема житлово-комунальної інфраструктури (тепломережі, водопроводи та водовідводи, дороги, залізничні колії тощо) [6];

Зважаючи на технічний і фінансово-економічний стан підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ), рівень якості послуг, що надаються населенню, енергоефективність та інші характеристики галузі, потреби житлово-комунальної сфери в інвестиційних ресурсах є надзвичайно високими й на найближчі роки оцінюється в мільярди гривень На нашу думку, це не доцільно, й не можливо. Адже високий рівень бюджетної підтримки підприємств ЖКГ не може бути забезпечений без підвищення податкового навантаження, що на сьогодні є небажаним через високу інфляцію. У свою чергу, збільшення податкового навантаження, яке й без того досить високе для України, негативно позначиться на темпах економічного зростання, що обмежуватиме можливості бюджету як стосовно підтримки соціальної сфери, так і щодо стимулювання розвитку реального сектора.