Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи виручки від реалізації продукції у формуванні фінансових ресурсів підприємства

1.1 Внутрішні та зовнішні вхідні грошові потоки підприємства

1.2 Управління виручкою від реалізації продукції

1.3 Фактори зростання виручки від реалізації продукції та організація роботи фінансових служб підприємств по забезпеченню виконання плану виручки від реалізації продукції

2. Оцінка формування і розподілу виручки від реалізації продукції

2.1 Фналіз формування виручки від реалізації продукції на підприємстві ВАТ « Турбоатом»

2.2 Оцінка ефективновсті використання виручки від реалізації продукції

3. Шляхи максимізації формування та розподілу виручки від реалізації продукції

3.1 Основні напрями удосконалення ефективного формування та розподілу виручки від реалізації продукції

Висновок

Список використаних джерел

Додаток А. Баланс ВАТ «Турбоатом» за 2013 рік

Додаток Б. Звіт про фінансові результати ВАТ «Турбоатом» за 2013 рік

Вступ

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Соціально-економічний розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується якісними структурними зрушеннями у бік інтенсифікації виробництва, пошуку джерел його фінансування, підвищення його ефективності.

За цих умов важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде в кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан.

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, покращення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кожного господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Таким чином, актуальність обраної теми курсової роботи полягає в необхідності глибокого вивчення одного з ключових елементів діяльності будь-якого підприємства - формування і використання виручки.

Об'єктом дослідження курсової роботи є виручка підприємства як важлива категорія його функціонування.

Предметом дослідження курсової роботи є фінансова діяльність підприємств.

Метою дослідження курсової роботи є формування та використання виручки підприємства, дослідження основних економічних процесів, які впливають на неї, а також узагальнення результатів дослідження.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

1) дослідити виручку як джерело доходів підприємства;

2) дослідити формування виручки, чинники її росту;

3) розглянути процес планування виручки від реалізації;

4) дослідити важливість виручки для оцінки фінансового стану підприємства;

5) визначити шляхи оптимізації формування виручки підприємства.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Розділ 1. Теоретичні основи виручки від реалізації продукції у формуванні фінансових ресурсів підприємства

1.1 Внутрішні та зовнішні вхідні грошові потоки підприємства

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Інвестування коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання доходу (виручки) від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва і обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, їх відносять до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчать про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвиненою ринковою економікою 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали: 1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; 2) виручку від іншої реалізації; 3) доходи від фінансових інвестицій; 4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

При командно-адміністративній економіці, коли ще не було реального фінансового ринку, введення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправдано. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, які мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях.

В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але яку, тим не менш, було погашено у звітному періоді. Однак при ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень "Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності", відокремивши їх від "Доходів від позареалізаційних операцій".

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, вкладенням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи будуть зростати. Доходи від фінансових операцій здійснюють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку.

Грошові надходження підприємств сьогодні включають. · Доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. · Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; отримані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; отримані гранти, субсидії, інші доходи). · Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, отримані відсотки по облігаціях, інші доходи. · Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій. · Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

1.2 Роль виручка від реалізації продукції в доходах підприємства

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т - Г ') - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Д - Т. .. В. .. Т' - Г '), яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає потребам покупців і суспільного попиту.

Таким чином, результат реалізації продукції приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що повинна надійти на розрахунковий рахунок підприємства. Виручка за мінусом податків - це підприємницький дохід, і є джерелом відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. У результаті використання виторгу з її виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.

Вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) може бути виражена через ціну реалізації. При цьому реалізацією називають і відповідний бухгалтерський рахунок, а також певний юридичний параметр: реалізація-процес передачі прав власності за продану продукцію, товари послуги на оплатній або безоплатній основі. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речову форму, а й виконання робіт, надання послуг.

Виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) називаються грошові кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємства за відвантажену покупцю продукцію. За міжнародними стандартами момент реалізації вважається "по відвантаженню".

Підприємства можуть використовувати один з двох методів обліку виручки, а, відповідно, і її планування в залежності від того, що вважається моментом реалізації продукції-надходження грошей на розрахунковий рахунок (у касу підприємства) за відвантажену покупцю продукцію або відвантаження продукції та пред'явлення розрахункових документів покупцеві .

У першому випадку, якщо виручка планується з надходження грошей на розрахунковий рахунок (у касу підприємства), залишки нереалізованої продукції на початок планованого періоду включають в себе наступні елементи: · Готова продукція на складі; · Товари відвантажені, термін оплати яких не настав; · Товари відвантажені, не оплачені в строк покупцем; · Товари на відповідальному зберіганні у покупців.

Грошові кошти в рублях, отримані підприємством в результаті обов'язкового продажу валютної виручки, зараховуються на його розрахунковий рахунок.

Виручка, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства, відразу ж використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, запасних частин, палива, енергії. З виручки виробляються відрахування податків до бюджету, відрахування в позабюджетні фонди, виплата заробітної плати у встановлені терміни, відшкодовується знос основних виробничих фондів, фінансуються витрати, передбачені фінансовим планом і не включаються до собівартості продукції.

1.3 Фактори зростання виручки від реалізації продукції та організація роботи фінансових служб підприємств по забезпеченню виконання плану виручки від реалізації продукції

На величину виручки від реалізації продукції впливають багато факторів, як залежні, так і не залежні від діяльності підприємства. Безпосередньо залежними від підприємства є: Обсяг Асортимент Якість та конкурентоспроможність продукції, що виробляється Рівень цін

Випуск продукції в основному визначає обсяг реалізації продукції: зі збільшенням її випуску зростає обсяг реалізації, і навпаки.

Крім того, сума виручки залежить від: Ритмічності роботи підприємства Комплектності продукції Характеру відвантаження Попиту на дану продукцію Форм розрахунку за продукцію

Робота за графіком сприяє рівномірній відвантаження продукції і своєчасному надходженню виручки. Випуск продукції користується попитом, забезпечує її повну реалізацію. Застосування найбільш прогресивних форм розрахунків за продукцію, своєчасність виписки платіжних документів і передача їх у банк-важливий чинник в плануванні виручки. Асортимент продукції істотно впливає на розмір виручки, оскільки продукція реалізується не за однаковими цінами. Виконання планування за асортиментом-неодмінна умова виконання планування по виручці від реалізації продукції. Величина виручки підприємства від реалізації продукції залежить також від рівня цін: якщо оптові ціни на продукцію знижуються, то виручка від її реалізації зменшується, і навпаки.

До факторів, які залежать від підприємства, відносяться: Перебої в роботі транспорту Несвоєчасна оплата продукції внаслідок неплатоспроможності покупців Затримки банківських розрахунків і т.д.

В умовах ринкової економіки виручка будь-якого комерційного підприємства багато в чому залежить від правильного визначення цін на реалізовані товари та послуги, що в першу чергу залежить від фінансової служби підприємства. З 1992 року система ціноутворення була зведена по суті, до застосування вільних, тобто ринкових цін величина яких визначається попитом і пропозицією. У ціну продукції, як правило, закладається певний рівень рентабельності. Але іноді застосовуються і збиткові ціни (так звані ціни проникнення) з метою витіснення конкурентів, розширення ринків збуту і в розрахунку на те, що в подальшому втрати підприємства будуть компенсовані за рахунок переорієнтації попиту споживачів на його продукцію. Державне регулювання цін використовується для вузького кола товарів, вироблених монопольними підприємствами.

Як вільні, так і регульовані ціни можуть бути оптовими (відпускними) і роздрібними. Оптова ціна підприємства включає повну собівартість продукції і прибуток підприємства. За оптовими цінами підприємства продукція реалізується іншим підприємствам або торгової-збутовим організаціям. Роздрібна ціна включає в себе оптову ціну і торгову накидку (знижку).

Таким чином, рівень вільних і регульованих цін є найважливішим чинником, що впливає на виручку від реалізації продукції, а отже, і величину прибутку.

Всі підприємства, крім тих, які продають уніфіковані вироби на ринках з високим рівнем конкуренції, мають певну ступенем свободи у встановленні цін на свою продукцію і тому самостійно вибирають політику ціноутворення, за яку відповідає фінансова служба підприємства.

Обсяг виручки від реалізації залежить від вибору стратегії ціноутворення на продукцію. Політика ціноутворення на підприємстві в умовах ринку розробляється з урахуванням витрат виробництва, попиту і пропозиції продукції, конкуренції на ринках збуту, впливу державного регулювання. Тому підприємство спочатку встановлює вихідну ціну, а потім коригує її з урахуванням діючих зовнішніх чинників ринку.

Ціноутворення має першорядне значення у випадках, коли

Підприємство вперше встановлює ціну при випуску нової продукції;

Організаційно-технічні умови змушують підприємство змінити ціни;

Конкуренти змінюють ціни;

Потрібно вирішити питання про зміну структури цін взаємозалежних один з одним виробів з точки зору попиту на них і їх собівартості.

Ці обставини ставляться до маркетингових досліджень, але одночасно пов'язані з виробництвом, постачанням та збутом продукції, з формуванням виручки від реалізації продукції.

Ціна є грошове вираження вартості та споживчої вартості товару, тому вона не тільки відображає внутрішні і зовнішні фактори виробництва, але впливає на них.

При формуванні виручки від реалізації продукції ціна виконує кілька функцій:

Облікову, тому що служить засобом обліку виручки від реалізації продукції, витрат на виробництво і реалізацію продукції, ефективності виробництва;

Стимулюючу, так як високі ціни стимулюють випуск конкретної продукції;

Розподільну, так як відхилення ціни на продукцію даного підприємства від середніх сформованих цін відображає напрямок розподілу прибутку або на користь виробника, або на користь споживача. За допомогою цін доходи перерозподіляються між підприємствами, галузями, регіонами;

Регулюючу, тобто враховується попит і пропозиція на конкретну продукцію і закон грошового обігу, конкуренція вирівнює ціни та граничні витрати виробництва, дозволяє досягти ефективного використання ресурсів.

Розділ 2. Оцінка формування і розподілу виручки від реалізації продукції

2.1 Аналіз формування виручки від реалізації продукції на підприємстві ВАТ «Турбоатом»

Виручка від реалізації продукції у процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства.

Як вже говорилося в першому розділі роботи, виручка (доход) від продажу продукції, товарів, послуг і від інших видів діяльності є основним видом доходів підприємств, одержаних у процесі їх виробничої діяльності. Від надходження виручки залежать стійкість фінансового становища підприємства, стан його оборотних коштів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, банком, постачальниками, робітниками та службовцями підприємства. Несвоєчасне надходження виторгу призводить до затримки розрахунків, штрафів і санкцій, що в кінцевому підсумку означає не тільки втрату прибутку підприємства - постачальника, а й перебої в роботі та зупинки виробництва на суміжних підприємствах.

Якщо надходження виручки на розрахункові рахунки підприємства є завершенням кругообігу коштів, то її використання - як початком нового кругообігу, так і стадією розподільних процесів. На цій стадії формується дохідна база бюджетів різних рівнів і тим самим забезпечуються загальнодержавні інтереси, а також утворюються власні фінансові ресурси підприємства.

Виручка, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства, відразу ж використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, що комплектують вироби, напівфабрикатів, запасних частин, палива, енергії. З виручки здійснюють відрахування податків до бюджету, відрахування в позабюджетні фонди, виплату заробітної плати у встановлений термін, відшкодовують знос основних виробничих фондів, фінансують витрати, передбачені фінансовим планом. [14, с.67]

Що стосується самого механізму формування чистої виручки на бухгалтерських рахунках підприємств, то він не є складним. З одного боку, обліковуються надходження доходів, а з іншого - різного роду відрахування з доходу. Сама схема формування чистого доходу підприємства наведена на рис. 2.1:

Рисунок 2.1 - Схема формування чистого доходу вд реалізації[17, с.212]

Виручка від реалізації продукції, незважаючи на зовнішні ознаки (грошова форма, надходження коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, регулярність надходження, джерело різних платежів підприємства), не є доходом у повному розумінні цього слова, тому що з неї необхідно насамперед відшкодувати здійснені витрати, виплатити заробітну плату. Залишкова частина виручки набуде форми чистого доходу підприємства, тобто прибутку. В подальшому прибуток буде розподілено і використано у відповідності до облікової політики підприємства. Напрямки розподілу виручки показано на рис. 2.2, 2.3.

Рисунок 2.2 - Скорочена схема розподілу і використання виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) [8, с.48]

Рисунок 2.3 - Схема напрямків використання виручки[8, с.48]

У теоретичному аспекті питання визначення, формування і використання виручки підприємства розглянуті доволі широко. Але потрібно розглянути ці категорії не тільки в теорії, а й на практиці. Актуальність вивчення практичного досвіду управління грошовими надходженнями підприємств полягає у тому, що вивчення звітних документів виробничого підприємства допомагає визначити структуру та розподіл виручки.

Проаналізуємо основні показники виручки на прикладі бухгалтерської звітності ВАТ «Турбоатом». Для аналізу використаємо форму №2 «Звіт про фінансові результати». Повна інформація з форми № 2 наведена у додатку Б. Узагальнені дані за 2009-2013 роки подано в таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 - Динаміка виручки ВАТ «Турбоатом» [20]

Роки Показник, тис.грн.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	299260,6	309128,5	373417	552412	720162
Податок на додану вартість	(17068,5)	(25840,6)	(23055,5)	(41725)	(36621)
Акцизний збір	(0)	(0)	(0)	(0)	(0)
Інші вирахування з доходу	(7009,2)	(20444,4)	(16145,9)	(77618)	(0)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	275182,9	262843,5	334215,6	433069	683541

За даними таблиці можна зробити висновок, що впродовж останніх п'яти років виручка підприємства зростає. Однак також потрібно відзначити, що це зростання нерівномірне - за даними таблиці, у 2013 році виручка зросла майже в 2 рази порівняно з 2011 роком. Це наглядно підтверджується на рисунку 2.4:

Рисунок 2.4 - Динаміка виручки ВАТ «Турбоатом»

Також звертає на себе увагу різниця між виручкою та чистою виручкою. Чиста виручка - це виручка від реалізації продукції за вирахуванням непрямих податків та інших вирахувань з доходу. Графічно відображена різниця між цими двома параметрами діяльності підприємства на рисунку 2.5:

Рисунок 2.5 - Різниця між виручкою і чистою виручкою від реалізації

Як бачимо, виручка і чиста виручка підприємства від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг протягом усього періоду зростають приблизно однаковими темпами. Але у 2012 році спостерігалося різке зростання різниці між цими показниками, що було викликане збільшенням відрахувань з ПДВ та інших відрахувань з доходу.

На підприємствах у процесі виробничої діяльності поряд з розміром виручки іншим важливим показником успішної діяльності є розмір отриманого прибутку. Прибуток - це різниця між виручкою від продажу продукції, послуг (без ПДВ і акцизів) і вартістю спожитих у виробництві засобів виробництва, а також фондом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва, тобто собівартістю реалізованої продукції. Якщо виручка, що надходить, перевищує затрати підприємства по виробництву та продажу продукції (собівартість), то підприємство отримує прибуток. Прибуток - найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерело життєдіяльності. Він є узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворювання і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб робочих. За рахунок прибутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками і іншими організаціями. [7, с.93]

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

У своїй фінансовій звітності підприємство відображає розмір різних видів прибутку: валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності, чистого прибутку. Але найголовнішим показником ефективності діяльності підприємства є чистий прибуток, тобто прибуток, з якого здійснено відрахування різних видів податків та враховано усі види доходів.

У таблиці 2.2 розглянуто розмір прибутку ВАТ «Турбоатом» у 2009 - 2013 роках.

Таблиця 2.2 - Динаміка прибутків підприємства за 2009-2013 роки[20]

Роки Показник, тис.грн.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	275182,9	262843,5	334215,6	433069	683541
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	(226189,9)	(186991,4)	(229021,7)	(311601)	(461853)
Валовий прибуток	48993	75852,1	105193,9	121468	221688
Прибуток від операційної діяльності	25153,9	43336,7	55241,8	122640	158225
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	29476,3	43792,9	64257,2	228810	186616
Чистий прибуток	20001	22206	34872,4	145383	125740

Аналізуючи динаміку прибутку на ВАТ «Турбоатом», треба відмітити, що в 2013 році розмір прибутку зріс в 6 разів порівняно з 2009 роком. Хоча у 2012 році чистий прибуток підприємства був більшим, ніж він склав у 2013 році. При цьому розмір чистої виручки був більшим у 2013 році. Така ситуація склалася через те, що у 2012 році підприємство отримало майже в 10 разів більше інших доходів, і це вплинуло на розмір чистого прибутку.

Для повного аналізу необхідно порівняти динаміку виручки, чистої виручки та прибутку підприємства за останні 5 років. За допомогою цього ми зможемо зрозуміти, наскільки взаємопов'язані між собою ці категорії. Динаміка цих параметрів діяльності підприємства показана на рис. 2.6:

Рисунок 2.6 - Порівняння динаміки виручки, чистої виручки та чистого прибутку ВАТ «Турбоатом» за 2009 - 2013 роки

Виходячи із рис. 2.5 можна зробити висновок, що у 2010 - 2011 роках спостерігалося досить рівномірне зростання усіх трьох показників. У 2012 році відбулося різке зростання чистого прибутку в порівнянні з попереднім роком, а темпи зростання виручки і чистої виручки зберегли свої тенденції до поступового збільшення. У 2013 році спостерігається також різке зниження рівня чистого прибутку. Отже, ми не можемо сказати, що чистий прибуток тісно пов'язаний з чистою виручкою та виручкою від реалізації.

Після отримання прибутку підприємством відбувається його розподіл. На першому етапі відбувається розподіл прибутку між підприємством та державою. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

На другому етапі відбувається розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат (рис.2.7).

Рисунок 2.7 - Схема використання прибутку підприємства

Отже, після аналізу бухгалтерської звітності ВАТ «Турбоатом» можна сказати, що підприємство за останні 5 років збільшило більш ніж у 2 рази розмір отримуваної виручки, більш ніж у 6 разів розмір отримуваного чистого прибутку, що свідчить про раціональне і ефективне використання ресурсів та правильність обраної керівництвом стратегії діяльності та розвитку підприємства.

2.2 Оцінка ефективності використання виручки від релізації продукції

Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є головним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. Також на основі даних про розміри виручки та прибутку підприємства можна визначити ефективність діяльності підприємства та перспективи його розвитку.

Але показник виручки може також використовуватися для аналізу фінансового стану підприємства, аналізу виробництва та реалізації продукції.

За допомогою даних про розмір виручки можна оцінювати ділову активність підприємства. Виручка є одним з найбільш широко використовуваних показників для оцінки ділової активності.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

1) коефіцієнта оборотності активів;

2) коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

3) коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

4) коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

5) коефіцієнта оборотності власного капіталу. [10, с.104]

Для розрахунку коефіцієнтів використаємо дані звітності форми №1 «Баланс» та форми №2 «Звіт про фінансові результати» ВАТ «Турбоатом» за 2013 рік.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

К _{обор. акт.} = (2.1)

К _{обор. акт.} == 0,478

Таке значення коефіцієнта показує, що підприємство недостатньо ефективно використовує ресурси.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

К _{обор. дз.} = (2.2)

К _{обор. дз.} == 2,2 (об.)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, що дебіторська заборгованість за рік робить 2,2 обороти. Тобто повністю дебіторська заборгованість виплачується менше ніж за півроку.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

К _{обор. кз.} = (2.3)

К _{обор. кз.} ==25,6 (об.)

Виходячи зі значення коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості, можна сказати, що підприємству не надаються великі комерційні кредити і кредиторська заборгованість виплачується швидко.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

К _{об. оз} = (2.4)

К _{об. оз} ==0,82

Таке значення коефіцієнта показує, що на підприємстві основні засоби використовуються достатньо ефективно. Він означає, що на кожну гривню виручки підприємство вкладає 82 копійки основних фондів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

К _{об. вл. кап.} = (2.5)

К _{об. вл. кап.} ==0,68

Значення цього коефіцієнта дозволяє говорити, що підприємство недостатньо ефективно використовує свій власний капітал.

Також важливим є прослідкувати динаміку показників протягом останніх трьох років. Для цього побудуємо таблицю (таблиця 2.3), у якій порівняємо дані.

Таблиця 2.3 - Динаміка показників ділової активності ВАТ «Турбоатом»

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт оборотності активів	0,338	0,40	0,488
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	1,36	1,57	1,10
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	18,29	18,44	25,61
фондовіддача	1,52	1,96	3,01
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	0,41	0,52	0,70

Для кращого сприйняття побудуємо графік динаміки коефіцієнтів (рис. 2.8)

Рисунок 2.8 - Динаміка показників ділової активності ВАТ «Турбоатом»

За результатами аналізу ділової активності ВАТ «Турбоатом» можна зробити висновок, що підприємство працює достатньо ефективно. Воно швидко проводить розрахунки зі своїми контрагентами, ефективно використовує основні фонди.

Одним з показників платоспроможності підприємства є коефіцієнт чистої виручки. У деякій мірі він допомагає оцінювати перспективну платоспроможність. Коефіцієнт чистої виручки - це результат від ділення нарахованого за період, що аналізується, зносу та чистого прибутку на виручку від реалізації продукції. Зміст коефіцієнта у тому, що він вимірює долю вільних грошових коштів у виручці від реалізації. Платоспроможність підприємства оцінюється відсотковим відношенням чистої виручки до виручки від реалізації.

Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, продукції і послуг.

За 2013 рік сума амортизації становить 646 тис. грн; чистий прибуток - 125740 тис. грн; виручка від реалізації - 720162 тис. грн. Коефіцієнт чистої виручки - 0,18, тобто [(125740 + 646) : 720162]. Цей коефіцієнт показує, що на кожну гривню реалізованої продукції припадає 18 коп. чистої виручки.

Прибутковість продажу продукції на підприємстві розраховується діленням чистого доходу на чисту виручку від реалізації продукції:

Пр = (2.6)

Пр = =0,18

При аналізі ринку продукції використовується така категорія, як конкурентоздатність товару. Конкурентоздатність товару - це здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників; це те, що забезпечує переваги товарові на ринку, сприяє його збуту за цінами не нижчими середньоринкових. Конкурентоздатність товару обумовлюється його суспільною потребою, формами і методами торгівлі, рекламою, умовами і строками поставок, розрахунків за товари та іншими умовами. [18, с.130]

Коефіцієнт конкурентоздатності товару (Ккз) визначається за формулою:

Ккз = (2.7)

Ккз = =0,174

Існує велика група показників, які характеризують роботу підприємства - це показники рентабельності. У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які по суті є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансової аналітики - кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв`язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності. [18, с.140]

Рентабельність капіталу за чистим прибутком - характеризує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів.

Р_кап = (2.8)

Р_кап = =0,09 (грн.)

Рентабельність капіталу показує, що на одну гривню інвестованих в активи коштів припадає 9 копійок прибутку.

Рентабельність власного капіталу - дає оцінку, скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

Р _{вл. кап.} = (2.9)

Р_кап = =0,12 (грн.)

Цей коефіцієнт показує, що на кожну гривню власного капіталу припадає 12 копійок чистого прибутку.

Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажів) розраховується по формулі:

Р _{р. прод.} = (2.10)

Р _{р. прод.} = =0,174 (грн.)

Значення цього коефіцієнта показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію тощо.

За результатами розрахунків показників рентабельності можна зробити висновок, що загалом підприємство можна визнати рентабельним, хоча й показники рентабельності залишаються на досить низькому рівні.

Отже, після проведення дослідження фінансового стану підприємства можна стверджувати, що показники виручки та прибутку є одними з найточніших індикаторів стану виробництва та реалізації продукції, рентабельності виробництва, ділової активності підприємств.

Актуальність практичного розгляду питань формування і розподілу виручки на підприємствах підтвердилася результатами аналізу. Аналітичне дослідження підтвердило факт важливості виручки у системі функціонування підприємства, а також необхідність чіткого механізму її розподілу. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що виручка має бути основним параметром визначення фінансового стану підприємства. Також в результаті дослідження було виявлено недоліки у процесі виробничої діяльності ВАТ «Турбоатом», а саме низьку рентабельність виробництва, що пояснюється низьким рівнем ефективності використання ресурсів підприємства.

грошовий виручка дохід

Розділ 3. Шляхи максимізації формування та розподілу виручки від реалізації продукції

3.1 Основні напрями удосконалення ефективного формування та розподілу виручки від реалізації продукції

Виручка від реалізації продукції є одним з джерел фінансових надходжень підприємства і, як вже говорилося, відіграє важливу роль у оцінці фінансового стану підприємства.

Тому актуальність дослідження шляхів оптимізації формування виручки на виробничих підприємствах полягає у тому, що при удосконаленні системи формування виручки та збільшенні її обсягу підприємство може значно покращити своє фінансове становище.

Для розв'язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні соціально-економічних проблем у країні. Економічно обгрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідності підприємств.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно оптимізувати грошові надходження. У короткостроковому періоді це досягається через використання «системи прискорення-уповільнення платіжного обороту». Підприємством розробляються заходи, спрямовані на прискорення грошових надходжень і уповільнення їх виплат. Особливу увагу варто приділяти прискореному погашенню дебіторської заборгованості. На підприємствах України понад 70--90 % дебіторської заборгованості припадає лише на один її вид -- дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит). [19, с.78]

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

1) збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;

2) забезпечення часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

3) скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

4) прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

5) використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтинга;

6) прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Кожне підприємство у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності має проводити певну політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді. Це можливо в результаті:

1) залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

2) додаткової емісії акцій;

3) залучення довгострокових фінансових кредитів;

4) продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

5) продажу (або здавання в оренду) обладнання, яке не використовується.

Оптимізація грошових потоків підприємства є однією з найважливіших функцій управління грошовими коштами, спрямованої на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими завданнями, які вирішуються в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є:

1) максимізації рівня їх фінансової рентабельності;

2) мінімізації їх вартості;

3) мінімізації рівня фінансових ризиків. [14, с.68]

Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їх видів може носити тільки прогнозний характер у силу невизначеності ряду його вихідних передумов, а саме, нестабільного податкового законодавства в Україні, інфляції та девальвації національної валюти. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів. Ефективним інструментом планування грошових потоків підприємства є складання на визначенні періоди бюджетів руху грошових коштів підприємства. Об'єктом забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства є:

1) виконання встановлених планових завдань з формування обсягу коштів та їх витраті за плановими напрямками;

2) рівномірність формування грошових потоків у часі;

3) ліквідність грошових потоків у часі та їх ефективність.

Як видно з рисунку 3.1, формування грошових потоків підприємства, до яких відноситься і виручка, залежить від багатьох факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

1) зниження суми постійних витрат;

2) зниження рівня перемінних витрат;

3) здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

4) здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

5) використання методу прискореної амортизації основних засобів;

6) скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

7) продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

8) посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій. [10, с.52]

Рисунок 3.1 - Фактори впливу на формування грошових потоків

Стосовно збільшення безпосередньо грошових потоків, слід розробляти стратегію збільшення прибутку, який являється основним джерелом збільшення вхідних грошових потоків.

Для того, щоб визначити стратегічний розмір прибутку на підприємстві на наступний рік, в першу чергу слід спрогнозувати темп зростання обсягу продажу протягом року та прибуток із продажу.

Наведемо деякі фактори, які повинно розглядати підприємство у процесі прогнозування обсягів продажу:

1) Рівень економічної активності на ринку, де працює підприємство (наскільки стійкий економічний стан очікується на кожній території збуту).

2) Майбутня частка ринку, яку може зайняти підприємство на кожній території.

3) Стратегія ціноутворення.

4) Інфляційні впливи на ціну. Підприємство може планувати підвищити ціни у середньому на величину очікуваного підвищення рівня інфляції.

5) Вплив рекламних кампаній, умов кредитування, просування товарів тощо. Тому прогнозується і розвиток цих напрямків.

Дуже важливим моментом при обґрунтуванні стратегії формування прибутку підприємства на наступний рік є пошук резервів росту прибутку.

Наведена схема характеризує найбільш ефективні заходи по підвищенню прибутку підприємства. Збільшення обсягу реалізації продукції можливе внаслідок придбання товарів з більшим ступенем обіговості або товарів вищої якості. Покращення стану реалізації на фірмі можливо також при пошуку більш вигідних партнерів по збуту товарної продукції або покращення якості послуг при обслуговуванні споживачів. Найбільший ризик серед основних напрямків збільшення прибутку від реалізації товарів є підвищення цін на них, адже в сучасних конкурентних умовах вартісний обсяг виручки від реалізації може значно зменшитися.

Важливою рисою ефективної діяльності підприємств є самофінансування. Самофінансування - здатність підприємства з зароблених засобів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, рішення соціальних задач. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку й амортизації. Однак у процесі нагромадження обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків і різних платежів із прибутку. У кінцевому рахунку, залишається нерозподілений прибуток. З нерозподіленого прибутку й амортизації формуються основні джерела самофінансування підприємства. Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємства повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності. Основним напрямком покращення самофінансування підприємства є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів. Наприклад, можна збільшити ціну на продукцію, надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не завжди може пройти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари. Отже, резерви зростання прибутку - це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

1) Збільшенню обсягу реалізації продукції;

2) Зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції: усунення перевитрат по сировині і матеріалах, усунення понадпланових відходів, усунення невиправданих і непродуктивних витрат у складі цехових і загально-виробничих витрат, а також у складі витрат на утримання і експлуатацію устаткування, усунення втрат від браку;

3) Постійному зниженню позареалізаційних збитків. [16, с.95]

Ще одним напрямом у пошуку резервів зростання прибутку є аналіз використання ресурсів підприємства, собівартості виготовленої продукції. Зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції - основний резерв збільшення прибутку підприємства. Тож аналізуючи витрати на виробництво продукції, знаходимо резерви її зниження, які водночас є і резервами збільшення прибутку. Також важливим резервом для покращення самофінансування підприємства є скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Причин росту кредиторської заборгованості є багато. Основною з них є відсутність коштів по оплаті своїх зобов'язань. Проте підприємство може штучно збільшити свою заборгованість. Це відбувається при умові, якщо в країні намітилась ситуація, що спричиняє ріст інфляції. При такій умові підприємство може завідома збільшити свою кредиторську заборгованість з метою віддати через деякий час ту ж саму суму заборгованості. Цей варіант можливий лише при умові, що ціни за надані підприємством послуги зросли, а сума заборгованості не змінилась (або зросла в незначній мірі).

Інша ситуація складається з дебіторською заборгованістю. В основному, в сучасних умовах господарювання в Україні ріст дебіторської заборгованості відбувається по причині взаємних неплатежів між підприємствами, тобто у нас неефективні методи розрахунків між підприємствами. Розглядаючи питання скорочення дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями і замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Це метод надання знижок при достроковій оплаті. Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити певну суму в результаті інфляції. На мою думку, саме такі нетрадиційні методи дозволять скоротити обсяги заборгованостей між підприємствами.

Іншим важливим фактором у роботі підприємства є самооплатність. Самооплатність - здатність підприємства покривати свої видатки (витрати) результатами виробництва, забезпечуючи тим самим повторюваність виробництва в незмінних масштабах. Самооплатність - це невід'ємний момент самофінансування. У процесі досягнення самооплатності зважуються дві найважливіші для підприємства проблеми:

1) Боротьба зі збитковістю. Якщо підприємство хронічно зазнає збитків, то потрібен комплекс заходів для фінансового оздоровлення (санації) підприємства. Цей комплекс включає:

1. відновлення продукції, що випускається (аж до перепрофілювання);

2. реалізацію невикористаних матеріалів, невстановленого устаткування;

3. модернізацію виробництва;

4. інтенсифікацію праці працівників і завантаження устаткування;

5. упровадження прогресивних форм організації праці.

2) Підвищення прибутковості. Підприємство не тільки повинне покривати свої видатки доходами, але і бути рентабельним, тобто діставати прибуток.

Існують різні шляхи підвищення прибутковості підприємства:

1) маркетингові шляхи, зв'язані з коректуванням стратегії і тактики;

2) підвищення якості витоку прибутку;

3) точне і своєчасне виконання договорів по постачанню продукції. [14, с.82]

Підприємницька діяльність (підприємництво) являє собою ініціативну самостійну діяльність громадян і їхніх об'єднань, спрямовану на одержання прибутку. Отже, одержання прибутку - це безпосередня ціль підприємства. Але одержати прибуток підприємство може тільки в тому випадку, якщо воно виробляє продукцію або послуги, що реалізуються, тобто задовольняють суспільні потреби. Співпідпорядкованість цих двох цілей - задоволення потреби й одержання прибутку - така: не можна отримати прибуток, не вивчивши потреби і не почавши робити той продукт, що задовольняє потреби. Потреби у свою чергу підрозділяються на: потреби і платоспроможні потреби. Необхідно виробити продукт, що задовольняє потреби і при тому по такій ціні, що задовольнила б платоспроможні потреби. А прийнятна ціна можлива тільки в тому випадку, коли підприємство витримує визначений рівень витрат, коли споживані ресурси, витрати менше, ніж отримана виручка, тобто, коли підприємство працює з прибутком. У цьому випадку і говориться, що прибуток - безпосередня ціль функціонування підприємства й одночасно це результат його діяльності. Якщо підприємство не укладається в рамки такого поводження і не одержує прибутку від своєї виробничої діяльності, воно змушено піти з економічної сфери, визнати себе банкрутом. Якщо витрати і штрафи в істотній мірі залежать від підприємства, то податки, що сплачуються підприємством, - це зовнішні умови господарювання. Податкова система, що діє в даний час у України, достатньо громіздка і диференційована на федеральний, республіканський і місцевий рівні. Підприємство повинно сплачувати на першому рівні: податок із додаткової вартості, акцизи на окремі види і групи товарів, відрахування на покриття витрат по геологорозвідувальних і геолого-пошукових роботах по корисним копалинам; прибутковий податок із юридичних і фізичних осіб, податок на транспортні засоби, гербовий податок, державний збір. На другому рівні - податок на видобуток природних ресурсів у виді акцизів, акцизи на бензин, моторне паливо, газ, податок на майно підприємства, плату за воду, що забирається промисловими підприємствами з водогосподарчих систем. На третьому рівні - місцеві податки: податок на будівлі, помешкання і спорудження, земельний податок, промисловий податок, збір за реєстрацію підприємницької діяльності фізичних осіб, податок на рекламу, ліцензійний збір за право проведення місцевих аукціонів і лотерей, збір з аукціонних продажів і ін.