Нематеріальні активи підприємства
Сутність нематеріальних активів підприємства, їх ознаки, місце в системі господарської діяльності. Показники використання, аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві. Фінансова політика нематеріальних активів підприємств України.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.04.2014 |
| Размер файла | 269,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Вступ
- Розділ 1. Нематеріальні активи в системі господарської діяльності
- 1.1 Сутність нематеріальних активів підприємства та їх ознаки
- 1.2 Основні показники використання нематеріальних активів
- Розділ 2. Аналіз використання нематеріальних активів на підприємствах
- 2.1 Аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві
- 2.2 Аналіз показників ефективного використання нематеріальних ресурсів
- 2.3 Фінансова політика нематеріальних активів підприємств України
- Розділ 3. Пропозиції щодо покращення управління нематеріальними ресурсами
- Висновок
- Список використаних джерел
Вступ
З розвитком ринкових відносин в складі майна підприємств з'явився новий вид активів, відмінною рисою яких є відсутність речової форми - нематеріальні активи.
В сучасних умовах формування повної інформації про стан активів і пасивів підприємства практично неможливе без інформації про нематеріальні активи. Необхідною умовою функціонування підприємства в умовах ринкової економіки є ефективне використання його нематеріальних ресурсів. Нематеріальні ресурси здатні відігравати суттєву роль у підвищенні конкурентоспроможності підприємств шляхом удосконалення можливостей щодо пропозиції та просування своїх товарів або послуг.
Поняття нематеріальних активів для економіки України досить нове. Але в реальному житті стикуватися з ними доводиться все частіше: в результаті використання підприємством аналітичних програм, техніки, виникає необхідність у правовому оформленні в бухгалтерському обліку прав на товари, промислові зразки, знаки для товарів та послуг. Деякі моменти, пов'язані з аналізом ефективності використання нематеріальних активів, законом не досить врегульовані, у зв'язку з чим у аналітиків-практиків виникає багато питань. Все це обумовило актуальність теми курсової роботи.
Джерельною базою при написанні курсової роботи були праці таких відомих в Україні і за кордоном авторів як Белуха Н.Т., Бєлєнкова М.І., Білоус В.Т., Бутинець Ф.Ф., Гончарук Я.А., Грабова Н.М., Дорош Н.І., Жук В.М., Калюга Є.В., Кондратьєва А.Ф., Коробов М.Я., Кравченко Л.І., Лещева В.Б., Лоханова Н.А., Лузан Ю.А., Любушин Н.П., Мельник О.А., Руденко Л.В., Скрипнік Т.А., Собко Л.В., Ткаченко Н.М., Турій О.В., Усач Б.Ф., Шепітко Г.Ф., Шерер І.Л., Шигун М.М. та інших.
Метою курсової роботи є дослідження поняття нематеріальних ресурсів підприємств, їх формування та ефективності використання.
Виходячи з мети роботи, перед нами постають наступні завдання:
розглянути економічну сутність нематеріальних активів підприємства;
розглянути законодавче регулювання управління нематеріальними активами;
провести аналіз особливостей формування та використання нематеріальних активів;
визначити шляхи підвищення ефективності використання нематеріальних активів на підприємствах;
зробити висновки та надати пропозиції за результатами виконаної роботи.
Об'єктом дослідження є нематеріальні ресурси підприємства.
При підготовці роботи використані монографії провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, статті у періодичних виданнях з питань організації та аналізу нематеріальних активів.
Як основний метод дослідження у роботі застосований системний підхід до вивчення економічних процесів у їх взаємозв'язку та взаємозалежності з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків. Зокрема, нематеріальні активи підприємства розглядаються як організована врегульована система, що покладена в основу господарської діяльності і є необхідною умовою забезпечення стабільного фінансового стану суб'єкта господарювання.
Структурно курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Розділ 1. Нематеріальні активи в системі господарської діяльності
1.1 Сутність нематеріальних активів підприємства та їх ознаки
Для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства використовують не тільки цінності, які мають натуральну форму, але й активи, які не мають фізичної основи, але мають цінність, яка базується на правах і привілеях їх власників - тобто нематеріальні активи.
В основі майже кожного нематеріального активу лежить інтелектуальна власність. Спочатку громадянин або підприємство створюють певний об'єкт - результат його розумової праці. Для того, щоб мати права на результат своєї розумової праці, автор заявляє на нього свої права. Таким чином, громадянин або підприємство стає первинним власником права на інтелектуальну власність і одержує документ, що засвідчує право на неї.
Таким чином, предметом бухгалтерського обліку є, як правило, не сама інтелектуальна власність, а право на володіння нею. До нематеріальних активів також відносяться "ноу-хау" гудвіл та інші.
Види нематеріальних активів на підприємстві, наведені на рис. 1.1.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття її у фінансовій звітності визначає П (С) БО 8 "Нематеріальні активи".
Визначення нематеріального активу показане в п.4 П (С) БО 8 "Нематеріальні активи" наступним чином: "Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) і утримується підприємством з метою використання більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для торгівлі, виробництва, адміністративних цілей чи надання в оренду іншим. До немонетарних активів згідно з П (С) БО 19 "Об'єднання підприємств" віднесені всі активи, окрім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій сумі грошових коштів [14].
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1 Класифікація нематеріальних активів
Структура П (С) БО 8 представлена на рис. 1.2.
нематеріальний актив фінансова політика
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.2 Структура П (С) БО 8 "Нематеріальні активи”
Наступним критерієм віднесення активу до числа нематеріальних є можливість його відокремлення від підприємства. Слід зазначити, що таке поняття не досить коректно, так як не всі нематеріальні активи можна відокремити. Наприклад, тяжко уявити ситуацію, при якій від підприємства буде відокремлений гудвіл (який згідно з П (С) БО 8 відноситься до нематеріальних активів).
Крім того, нематеріальні активи можуть бути визнані такими у випадку використання їх підприємством у термін, що перевищує один рік (чи операційного циклу).
Одним із правил, внесених Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку в методологію бухгалтерського обліку, являється процедура визнання придбаних чи створених нематеріальних активів.
Придбаний чи одержаний нематеріальний актив відображається в балансі якщо:
існує можливість отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням,
його вартість можна визначити.
Нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, відображається в балансі, якщо підприємство має:
намір, технічну можливість та ресурси для доведення матеріального активі до стану, в якому він придбаний для реалізації або використання;
можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання,
інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
У разі відповідності нематеріального активу вказаним критеріям витрати, пов'язані з його придбанням (створенням), визначаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визначення таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Критерії визнання нематеріального активу, отриманого в результаті розробки не підприємстві, наведені в рис. 1.3.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.3 Критерії визнання нематеріального активу
Згідно з ПБО 8 витрати, наведені в табл. 1.1 не визначаються нематеріальними активами і належать тому звітному періоду, в якому були здійснені.
Таблиця 1.1
Витрати, які не визначаються нематеріальними активами
|
Витрати, які не визначаються нематеріальними активами |
|
|
1. Витрати на дослідження |
|
|
2. Витрати на підготовку і перепідготовку кадрів |
|
|
3. Витрати на рекламу та просування продукції на ринку |
|
|
4. Витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини |
|
|
5. Витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань |
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Порядок визначення первісної вартості нематеріального активу наведено в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
Визначення і оцінка нематеріальних активів
|
№ |
Джерело надходження нематеріального активу |
Складові первісної вартості нематеріального активу |
Примітка |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1. |
Придбання нематеріального активу |
Ціна придбання (крім отриманих торгівельних знижок); мито; непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню; інші витрати, пов'язані з придбанням та доведенням до стану, у якому нематеріальний актив придатний до використання за призначенням (п.11) |
Витрати на сплату відсотків за кредити не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку. Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів |
|
|
2. |
Придбання нематеріального активу в результаті обміну на подібний об'єкт |
Залишкова вартість переданого нематеріального активу або справедлива вартість переданого нематеріального активу на дату його отримання (п.12) |
Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду |
|
|
3. |
Придбання нематеріального активу в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт |
Справедлива вартість переданого нематеріального активу, збільшеного (зменшеного) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну (п.12) |
||
|
4. |
Внесення нематеріального активу до статутного капіталу підприємства |
Справедлива вартість нематеріальних активів визначена погодженням засновників (учасників) підприємства (п.14) |
||
|
5. |
Нематеріальні активи одержані внаслідок об'єднання підприємств |
Справедлива вартість нематеріальних активів (п.15) |
||
|
6. |
Створення нематеріального активу на підприємстві |
Прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, що безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій) |
У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин: приватизація або відчуження матеріальних активів державою; включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду; визначення майнових частин у статутному капіталі за злиття або поділу організацій; оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства; розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності; складання фінансової звітності підприємств; оцінка застави під отримуваний кредит; визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності; організація франчайзингу тощо.
Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частини майна підприємства відображують особливості їхньої оцінки.
За визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів у цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохідний), ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів (рис. 1.4).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.4 Методи оцінки вартості нематеріальних активів
Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовано переважно на міжнародні стандарти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна (TIAVSC) і набрали чинності з 1994 р.
1.2 Основні показники використання нематеріальних активів
Економічний аналіз розглядає питання вивченням економічних аспектів господарських явищ і процесів - господарської діяльності; виявлення факторів і причин, що їх обумовили; опрацювання, обґрунтування та розробка заходів з мобілізації виявлених резервів; підвищення ефективності роботи підприємства, їх розділів, інших формувань. Економічний аналіз це система способів вивчення стану фінансово-господарської діяльності підприємства.
Для економічного аналізу нематеріальних активів застосовується широкий спектр прийомів і методів економічного аналізу.
Найбільш поширеними із них є: зіставлення залишків по рахунках за різні звітні періоди; зіставлення показників бухгалтерської і фінансової звітності з прогнозними показниками; зіставлення одержаних в звітному періоді співвідношень між різними статтями звітності і аналогічними співвідношеннями минулих періодів [28, с.75].
Економіко-математичні методи діляться на: економіко-статистичні; методи оптимальних рішень; економетричні; методи економічної кібернетики; математичного програмування; евристичні методи.
Економіко-логічні методи: використання відносних і середніх величин; застосування порівняння; групування; індексний метод; метод ланцюгових.
Відносні і середні величини широко застосовуються в процесі аудиту. За допомогою середніх величин (групових і загальних), обчислених на основі масових даних про якісно однорідні явища, можна визначити загальні тенденції і закономірності в розвитку економічних процесів.
Порівняння - найбільш ранній поширений засіб аналізу. Починається воно зі співвідношення явищ, тобто із синтетичного акта, за допомогою якого аналізуються порівнювані явища, виділяється в них спільне і різне. Існує декілька форм порівняння: порівняння з планом, порівняння з минулим, порівняння з кращим, порівняння із середніми даними.
Групування - невід'ємна частина майже будь-якого економічного дослідження. Вона дозволяє вивчити ті або інші економічні явища в їхньому взаємозв'язку і взаємозалежності, виявити вплив найбільш суттєвих факторів, виявити ті або інші закономірності і тенденції, властиві цим явищам і процесам. Групування припускає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, що їх обумовлюють.
Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулий час або до рівня аналогічного явища, прийнятому в якості бази. Всякий індекс обчислюється зіставленням звітної величини з базисною. Індекси, що визначають співвідношення безпосередньо порівнюваних величин, називаються індивідуальними, а ті що характеризують співвідношення складних явищ - груповими, або тотальними.
Індексним методом можна виявити вплив на досліджуваний сукупний показник різноманітних факторів. Статистика визначає декілька форм індексів, що використовуються в аналітичній роботі (агрегатна, арифметична, гармонійна і ін.) [40, с.35].
Метод ланцюгових підстановок використовується для обчислення впливу окремих факторів на відповідний сукупний показник. Ланцюгова підстановка широко застосовується при аналізі показників окремих підприємств і об'єднань. Даний засіб аналізу використовується лише тоді, коли залежність між досліджуваними явищами має функціональний характер, коли вона рекомендується у виді прямої або обернено пропорційної залежності. У цих випадках аналізований сукупний показник як функція декількох перемінних повинна бути зображена у виді алгебраїчної суми, добутку або частки від ділення одних показників на інші.
Метод ланцюгових підстановок передбачає послідовну заміну планової величини одного з алгебраїчних складових, одного зі співмножників і т.д. фактичною його величиною, всі інші показники при цьому вважаються незмінними. Отже, кожна підстановка пов'язана з окремим розрахунком: чим більше показників у розрахунковій формулі, тим більше і розрахунків.
Балансовий метод широко використовується в економічній праці - в бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні. Застосовується він і при аналізі господарської діяльності підприємств. Розглянемо організаційно-інформаційну модель аналізу нематеріальних активів. Побудова організаційно-інформаційної моделі є способом формалізації аналізу нематеріальних активів. Вона складається з п'яти взаємопов'язаних блоків.
Рис. 1.5 Об'єкти і суб'єкти аналізу
Рис. 1.6. Система показників аналізу наявності та використання нематеріальних
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.7 Джерела інформації та інформаційне забезпечення
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.8 Методи обробки економічної інформації
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.9 Методичні прийоми узагальнення і реалізації
Загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів на загальнодержавному рівні є розмір валового внутрішнього продукту або національного доходу на 1 грн. середньорічної вартості виробничих засобів, тобто показник фондовіддачі.
На рівні підприємства фондовіддача розраховується відношенням виготовленої (валової, товарної) або реалізованої продукції за певний період до загальної або активної частини середньорічної вартості основних виробничих засобів (фондів).
Показник фондовіддачі показує, скільки продукції отримує (продає) підприємство з кожної гривні, інвестованої в основні виробничі засоби.
На підвищення фондовіддачі впливають впровадження нової техніки і прогресивних технологій; підвищення коефіцієнтів змінності, використання парку встановленого устаткування та інтенсивної його навантаженості та ін. [23, с.126]. Фондоємність - це показник, обернений фондовіддачі, який характеризує величину основних виробничих засобів, що припадає на 1 грн. продукції. Показниками ефективності використання нематеріальних активів та інтелектуальної власності у тому числі, на рівні підприємства можуть слугувати показники, обраховані аналогічно вищенаведеним.
Забезпеченість підприємства основними засобами визначають за рівнем фондоозброєності праці. Цей показник розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до середньої чисельності працівників підприємства. Важливим для підприємства є показник реальної вартості основних виробничих засобів. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів з урахуванням їх зносу до вартості майна (капіталу) підприємства.
Для формування амортизаційної політики підприємства й оновлення основних виробничих засобів суттєве значення мають показники, що характеризують їх фізичний стан: коефіцієнт зносу основних засобів; придатності; оновлення та їх вибуття.
Розділ 2. Аналіз використання нематеріальних активів на підприємствах
2.1 Аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві
Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:
аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;
аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності;
аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;
аналіз ліквідності нематеріальних активів і рівня ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.
Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, що характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об'єкта, який вивчають. Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.
Аналіз динаміки змін в обсязі нематеріальних активів усього і за видами за звітний період порівняно з даними базового періоду (таблиця 2.1) можна провести на основі даних балансу підприємства і додатка до нього. Розраховуємо абсолютні й відносні відхилення стосовно попередніх періодів, а також визначаємо середні відхилення.
Як видно з даних таблиці 2.1, підприємство активно використовує у своїй роботі права на об'єкти промислової власності, результат інтелектуальної діяльності.
Таблиця 2.1
Аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів
|
Показники |
Базовий рік |
Звітний рік |
Абсолютне відхилення |
Темпи зростання % до базового |
|
|
1. Права користування природними ресурсами |
850 |
740 |
-110 |
87,1 |
|
|
2. Права на об'єкти промислової власності |
2901 |
4438 |
1537 |
153,0 |
|
|
3. Авторські та суміжні з ними права |
360 |
650 |
290 |
180,5 |
|
|
4. Гудвіл |
|||||
|
4. Інші нематеріальні активи |
26 |
40 |
14 |
153,0 |
|
|
РАЗОМ |
4137 |
5868 |
1731 |
141,8 |
Нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва за рівнем впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. Тому необхідний диференційований підхід до їх оцінювання. З цією метою проводять класифікацію і групування нематеріальних активів за різними причинами. Таким чином, з'являється можливість аналізу структури нематеріальних активів.
Найважливішим для аналізу нематеріальних активів є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти.
Для аналізу зміни структури нематеріальних активів за видами складають таблицю 2.2.
Таблиця 2.2
Аналіз структури нематеріальних активів
|
Показники |
Базовий рік |
Звітний рік |
Відхилення |
||||
|
сума |
у % до підсумку |
сума |
у % до підсумку |
сума |
у % до підсумку |
||
|
1. Права користування природними ресурсами |
850 |
20,5 |
740 |
12,6 |
-110 |
7,9 |
|
|
2. Права на об'єкти промислової власності |
2901 |
70,1 |
4438 |
75,5 |
1537 |
+5,5 |
|
|
3. Авторські та суміжні з ними прав |
360 |
8,7 |
650 |
11,1 |
290 |
2,4 |
|
|
4. Гудвіл |
|||||||
|
5. Інші нематеріальні активи |
26 |
40 |
14 |
153,0 |
26 |
40 |
|
|
РАЗОМ |
4137 |
5868 |
1731 |
141,8 |
4137 |
5868 |
З даних табл. 2.2 видно, що в структурі нематеріальних активів найбільшу питому вагу мають права на об'єкти промислової власності (більше 70%).
Зростання рівня цього виду активів у звітному періоді можна оцінити позитивно, тому що ці вкладення спрямовані на вдосконалення якісних параметрів виробництва і продукції. Далі необхідно проаналізувати структуру вкладень в об'єкти промислової власності, виділити у їх складі найефективніші види.
За аналогічною схемою (за формою табл. 2.2) проводиться аналіз і оцінка структури нематеріальних активів по інших ознаках угруповання.
При аналізі структури нематеріальних активів по джерелах надходження виділяють наступні групи об'єктів:
державні субсидії;
внесені засновниками;
придбані за плату або в обмін на інше майно;
отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб.
По мірі правової захищеності розрізняють наступні групи нематеріальних активів:
захищені авторськими правами, патентами на винахід;
свідоцтвами на корисну модель;
зареєстрованими ліцензіями;
патентами на промислові зразки; с
свідоцтвами на товарний знак;
свідоцтвами про офіційну реєстрацію програмних продуктів, баз даних і так далі.
Таблиця 2.3
Аналіз структури нематеріальних ресурсів по ступеню захищеності
|
Група нематеріальних активів |
Сума, млн. грн. |
Структура, % |
|||||
|
Базовий рік |
Звітний рік |
зміни |
Базовий рік |
Звітний рік |
зміни |
||
|
Нематеріальні Активи, захищені: |
|||||||
|
Патентами на винахід |
950 |
1015 |
+65 |
30 |
32 |
+2 |
|
|
ліцензіями |
775 |
840 |
+65 |
25 |
27 |
+2 |
|
|
авторськими правами |
465 |
560 |
+95 |
10 |
13 |
+3 |
|
|
Свідоцтвами на товарний знак |
365 |
300 |
-65 |
20 |
18 |
-2 |
|
|
Незапатентовані активи |
580 |
420 |
-160 |
15 |
10 |
-5 |
|
|
РАЗОМ |
3135 |
3135 |
- |
100 |
100 |
- |
За даними таблиці 2.3 можна зробити висновок, що за звітний період дещо змінилася структура нематеріальних активів по мірі їх захищеності: збільшилася доля активів, захищена ліцензіями, патентами і авторськими правами і зменшилася доля незахищених нематеріальних активів, що слід оцінити позитивно.
2.2 Аналіз показників ефективного використання нематеріальних ресурсів
По мірі ліквідності і ризику інвестицій в нематеріальні активи, вони можуть бути розбиті на три групи: високоліквідні, середньоліквідні і важко ліквідні. Взагалі нематеріальні активи при оцінці ліквідності майна підприємства прийнято відносити до низьколіквідних, оскільки реалізувати їх значно важче, ніж основні засоби і оборотні активи. Необґрунтоване зростання нематеріальних активів приводить до зменшення власного оборотного капіталу, зниження показника поточної ліквідності і уповільнення оборотності сукупного капіталу.
Таблиця 2.4
Структура нематеріальних ресурсів за термінами корисного використання
|
Показник |
Термін корисного використання, років |
Разом |
|||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
більше 10 |
|||
|
Нематеріальні активи |
100 |
160 |
250 |
- |
800 |
960 |
480 |
150 |
- |
- |
300 |
3200 |
|
|
У % до підсумку |
3 |
5 |
8 |
- |
25 |
30 |
15 |
4,7 |
- |
- |
9,3 |
100 |
3 табл. 2.4 видно, що середній термін корисного використання результатів інтелектуальної власності становить 5-6 років. У сучасних умовах достатнім є термін "життя" промислових новинок.
Більше 10-річного терміну корисного використання мають нематеріальні активи: права на користування землею, природними та іншими ресурсами. У структурі нематеріальних активів їх питома вага становить 9,3%.
У країнах з дефіцитом трудових ресурсів і землі цей показник значно вищий.
При аналізі структури вибуття нематеріальних активів об'єкти групують за наступними напрямками:
списання після закінчення терміну служби;
списання раніше встановленого терміну служби;
продаж виняткових прав;
безкоштовна передача нематеріальних об'єктів.
Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг.
У більшості випадків нематеріальні активи - вкладення в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.
Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів пов'язаний з великими труднощами і потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії і ноу-хау. Однак обсяг продаж залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже важко.
Ефективність придбання ліцензії і ноу-хау залежить також від розмірів одноразових виплат за них; від термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничий та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних з виготовленням і збутом ліцензованої продукції. Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії і ноу-хау за період Т можна розрахувати за формулою:
, (2.1)
де Т - період використання ліцензії;
Rt - вартісна оцінка результату використання ліцензованої технології у році t;
St - витрати, пов'язані з використанням ліцензованої технології у році t;
r - ставка дисконтування (зведення різночасових витрат до порівнянного за часом).
Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються з двох частин: патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань з прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції; поточних витрат на виробництво і збут ліцензованої продукції.
Якщо для розрахунків ефективності отриманої ліцензії або інших нововведень немає необхідної інформації, то для ухвалення остаточного рішення можна керуватися прецедентами минулих аналогічних угод.
Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності і стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.
Таблиця 2.5
Аналіз ефективності нематеріальних активів
|
№ строки |
Показники |
Базовий рік |
Звітний рік |
Звітний рік в % до базисного |
|
|
1. |
Вартість нематеріальних активів |
4137 |
5868 |
141,8 |
|
|
2. |
Виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) |
12145 |
18946 |
156,0 |
|
|
3. |
Прибуток від реалізації |
2230 |
3790 |
170,0 |
|
|
4. |
Дохідність нематеріальних активів (стор.3: стор.1) |
0,54 |
0,65 |
120,3 |
|
|
5. |
Фондовіддача нематеріальних активів (стор.2: стор.1) |
2,9 |
3,2 |
110,3 |
|
|
6. |
Рентабельність продажів, % |
18,4 |
20,0 |
108,7 |
Як видно з табл. 2.5, показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім періодом поліпшились. Дохідність нематеріальних активів зросла на 20,3%. Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації. Кількісний вплив цих чинників можна визначити за допомогою прийому ланцюгових підстановок або будь-якого іншого відомого прийому факторного аналізу.
Дохідність нематеріальних активів оцінюється по загальноприйнятій формулі дохідності капіталу:
, (2.2)
де r - дохідність (рентабельність) нематеріальних активів;
Р - прибуток від реалізації;
VB - середня за період вартість нематеріальних активів.
За допомогою методів факторного моделювання можна перетворити вихідну формулу прибутковості нематеріальних активів у наступний вид:
, (2.3)
де N - обсяг продажів (виторг від реалізації продукції, робіт, послуг);
- рентабельність продажів;
- фондовіддача нематеріальних активів за період.
Таким чином, прибутковість нематеріальних активів може бути підвищена за рахунок збільшення їхньої фондовіддачі й підвищення рентабельності продажів.
2.3 Фінансова політика нематеріальних активів підприємств України
Сформовані на початковому етапі діяльності підприємства нематеріальні активи потребують постійного управління ними.
Управління нематеріальними активами - це процес спостереження, фіксації, відтворення та впливу на необоротні активи з метою найбільш ефективного їх використання в підприємницькій діяльності.
Всі ці дії ґрунтуються на зборі і обробці інформації, без якої процес управління неможливий.
Згідно з П (С) БО 8 "Нематеріальні активи" нематеріальні активи - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, - в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Використання нематеріальних активів означає застосування в управлінні підприємством програмних продуктів для обчислювальної техніки, прав торгівлі на біржах, ліцензійних прав та прав на інтелектуальну власність, прав на користування нерухомістю.
Основною метою управління нематеріальними активами є забезпечення умов вчасного оновлення, модернізації і підвищення ефективності їх використання. Управління нематеріальними активами передбачає наступне:
1. Забезпечення вчасного оновлення та модернізації нематеріальних активів в процесі їх використання.
Під впливом часу, технічного прогресу та в процесі експлуатації нематеріальні активи зношуються. Вони втрачають свої первинні якості, знижуються їх техніко-економічні властивості, в результаті чого зменшується балансова вартість.
Амортизація нематеріальних активів - постійне списання вартості нематеріальних активів в процесі їх виробничого використання. Вона покликана компенсувати витрати, понесені підприємством при їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх придбань відповідних активів.
Інформацію про ступінь зношення нематеріальних активів та необхідність їх оновлення надає правильно організований бухгалтерський управлінський облік.
На підставі зведених або аналітичних облікових даних можна здійснити будь-які розрахунки для прийняття управлінських рішень.
2. Визначення розміру потреб в прирості нематеріальних активів здійснюється лише у вартісних показниках з використанням формул, де береться до уваги загальна потреба у необоротних активах підприємства відповідно до запланованого обсягу його господарської діяльності; їх наявність на початок звітного періоду; запланований обсяг вибуття нематеріальних активів у зв'язку з їх моральним та фізичним зносом.
3. Визначення форм задоволення потреб в прирості нематеріальних активів може проводитись наступними способами:
1) шляхом придбання нових видів нематеріальних активів у власність підприємства;
2) шляхом укладання договору оренди або лізингу.
4. Забезпечення підвищення ефективності використання нематеріальних активів здійснюється шляхом прийняття управлінських рішень, які ґрунтуються на розрахунку та аналізі таких показників, як рентабельність та фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність тощо.
5. Формування оптимальної структури джерел фінансування нематеріальних активів здійснюється на основі аналізу даних про можливість залучення власного і довгострокового позикового капіталу.
Основну інформаційну базу для управління надає облік. Бухгалтерський облік нематеріальних активів повинен забезпечити отримання наступних основних даних, які необхідні для успішного ведення бізнесу:
загальна балансова вартість всіх необоротних активів;
балансова вартість нематеріальних активів;
вартість нематеріальних активів, отриманих та переданих за договорами лізингу і оренди;
сума зносу об'єктів нематеріальних активів;
сума втрат від ліквідації нематеріальних активів;
вартість повністю зношених об'єктів нематеріальних активів;
непередбачені прибутки або збитки в результаті продажу або ліквідації нематеріальних активів;
вартість таких необоротних матеріальних активів.
Отже, успішне вирішення завдань управління нематеріальними активами і обґрунтування інвестиційної політики в цій частині вимагає достовірного бухгалтерського обліку необоротних активів і всебічного використання облікової інформації.
Розділ 3. Пропозиції щодо покращення управління нематеріальними ресурсами
Сьогодні розвиток світової економічної системи характеризується постійним зростанням значущості нематеріальних ресурсів у структурі активів. Основну долю в структурі нематеріальних активів займають інтелектуальні продукти (патенти, авторські права, програми для ЕОМ і ін.)
Основними напрямами підвищення віддачі є:
1. своєчасне продовження ліцензій на користування інтелектуальною власністю, що дозволить уникнути додаткових витрат на їх термінове оформлення або сплату штрафних санкцій;
2. обмежити доступ співробітників підприємства до незахищених авторськими правами нематеріальних активів, щоб уникнути їх витоку (деякі ноу-хау в області місцевих програмного забезпечення, найбільше "вигідні" клієнти т т.п.);
3. визначити необхідність продовження деяких видів ліцензій з точки зору подальшої роботи суспільства, а також шляхом проведення досліджень визначити можливість розвитку роботи по нових напрямах.
Вказані заходи дозволять збільшити додатковий прибуток на гривню вкладеного капіталу, підвищити прибуток на гривню амортизації нематеріальних активів і оборотність нематеріальних активів.
Головне завдання компаній у постіндустріальному суспільстві - прорив на світові ринки з високотехнологічними продуктами та індивідуальними послугами. Оскільки ринки насичені, а конкуренція зростає, життєвий цикл товарів скорочується, іноді дрібносерійне виробництво витісняє масове; щоб подолати бар'єри на шляху до ринку, компаніям необхідно перенести акцент з технологій на людський капітал. Додана вартість з'являється за рахунок інновацій, інтелектуальної складової бізнесу та успішного бренда.
Найефективнішим інструментом для досягнення успіху підприємства є бренд, який де-факто визначає вартість усіх інших активів підприємства.
Успішний бренд - це ідентифіцируемий продукт, послуга, особа або місце, посилені таким чином, що покупець або користувач відчуває особливі, унікальні додані вартості, які щонайкраще відповідають їхнім потребам. При цьому передумовою успіху бренда є його здатність зберегти ці додані вартості перед особою конкуренції [14, с.212].
Упродовж кількох останніх десятиліть в інформаційному суспільстві спостерігається така тенденція: кращі фахівці, які приносять технологічні, продуктові та ринкові новації, обирають ті компанії, що володіють сильним брендом. Таким чином, у сучасній економіці бренд виступає інтегруючим компонентом у процесі оцінки активів компанії, замикаючи на собі такі ключові фактори конкурентоспроможності, як нові ідеї, людські ресурси, інновації і, отже, стабільний розвиток компанії.
Інакше кажучи, бренд необхідно розглядати не просто як елемент ринкової стратегії підприємства. Сьогодні він виконує роль самостійного інтегруючого компонента у відношенні до системи бізнес-стратегії компанії. Завдяки використанню сильного бренда компанія не тільки здобуває визнання серед споживачів і конкурента, а й дістає інноваційні ідеї шляхом залучення найкваліфікованіших фахівців.
На ринках з монополістичним типом конкуренції саме наявність сильного бренда є запорукою збереження сильної позиції. Водночас тільки значні фінансові ресурси допомагають створити авторитетний бренд, який дозволить збільшити фінансові надходження та пролонгувати життєвий цикл товару на ринку.
Бренд компанії розглядається топ-менеджерами як найбільш цінний актив, що дає їй можливість одержати прибуток. З метою максимізувати віддачу капіталу, вкладеного в створення бренда, деякі фірми наголошують на розширенні бренда.
Додатковий бренд - це ще один продукт у номенклатурі компанії, що використовує подібну фірмову назву. Наприклад, "черрі-кока" - це додатковий бренд, що розширює вихідний бренд "кока-кола". Створення сімейства брендів - це коли одна фірмова назва використовується для певної номенклатури продуктів, а створення сімейства ліній бренда - це коли деяка група брендів відрізняється однаковим стилем.
Додавання вартості до продукту шляхом брендинга зовсім не обмежується тим, щоб дати продукту помітне ім'я. Брендинг - це кульмінація широкого спектра напрямків діяльності по всьому наборі засобів маркетингу, що дозволяє створити імідж бренда, що передає весь набір сигналів споживачеві про якість, ціну, очікуваних експлуатаційних якостях і статусі бренда.
У всіх випадках ціль полягає в тому, щоб послати споживачеві сигнал про високу якість продукту, використовуючи при цьому зміцнілу репутацію "батьківського" бренда й апелювати до цільового ринку, який вже з ним знаком. Створення бренда, якщо його здійснювати належним чином, - це довготривалий проект, що нерідко коштує великих грошей.
В усьому світі нематеріальні ресурси стають могутнім важелем економічного розвитку суспільства. Останнім часом наша держава також приділяє значну увагу удосконаленню державної системи правової охорони інтелектуальної власності.27 квітня 2001 року Президент України підписав Указ "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні". Указ спрямований на забезпечення умов для підвищення ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації, формування та розвитку сучасного ринку нематеріальних ресурсів, надання правовласникам державних гарантій щодо захисту їх прав. На виконання Указу Президента України розпорядженням Кабінету Міністрів у червні 2002 року затверджено Концепцію розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності. Згідно з Концепцією сприяння комерційному використанню об'єктів інтелектуальної власності є одним із найважливіших напрямів розвитку системи.
З інтелектуальних ресурсів суспільства формується інтелектуальний капітал держави. При цьому слід наголосити, що у світовій економіці кінця XX - початку XXI століття інтелектуальний капітал набирає особливої ваги.
Саме інтелектуальний капітал нації дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній та формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Все це дає підстави говорити про становлення у сучасному світі якісно нового типу економіки - економіки, що базується на знаннях та використанні інтелекту.
Підприємства третього тисячоліття - це підприємства, що використовують зовсім не ті методи і навички, які використовували підприємці у минулому. Нові методи розвиваються за сучасними інформаційними та телекомунікаційними технологіями, які потребують високої кваліфікації від працівників. Тому головна цінність для підприємств третього тисячоліття - це висококваліфіковані фахівці, які на практиці використовують свій інтелектуальний потенціал.
Стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості є ефективно функціонуюча державна система правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. Її ефективність характеризується наявністю ринку об'єктів інновацій, можливістю набуття і дійового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, які дають змогу отримати легальний прибуток від творчої праці. Створення потужної промисловості, стабільної і високорозвинутої економіки неможливе без використання творчого потенціалу суспільства.
Важливим джерелом економічного зростання розвинутих країн світу є також індустрія авторського права (книговидання, звуко-, відеозаписи, комп'ютерні програми, бази даних), яка забезпечує щорічне зростання внутрішнього валового продукту на 5-6% і приблизно такий же відсоток зростання кількості робочих місць. Створення переважної більшості продукції індустрії авторського права припадає саме на представників середнього класу, зокрема представників малого і середнього бізнесу.
Значення інтелектуальної власності часто недооцінюється власниками малих і середніх підприємств. Але якщо об'єкт інтелектуальної власності дістав належну правову охорону і має попит на ринку, він перетворюється на цінний актив підприємницької діяльності.
Підтримка держави проявляється, насамперед - у створенні сприятливих умов для ефективної комерціалізації результатів вітчизняних науково-технічних розробок як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. На жаль, сьогодні використовується тільки незначна частка науково-технічного потенціалу держави, що обумовлено відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації, недостатністю правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, яку необхідно отримувати в іноземних державах, відсутністю сучасних маркетингових досліджень міжнародного ринку товарів та послуг. Все це потребує коштів, яких не мають українські науково-дослідні організації та установи, а також малі та середні підприємства. Наслідком такого стану справ є науково-технологічне відставання України, "відплив" інтелектуального потенціалу, втрата значних валютних коштів, які мали б надходити від продажу ліцензій та експорту наукомісткої продукції.
В той же час Україна завжди славилась талановитими, винахідливими людьми, завдяки яким вона визнана у світі як держава з високорозвиненим науково-технічним та духовним потенціалом.
Законодавча база дає підстави розглядати інтелектуальну власність як довгостроковий та перспективний вид вкладень капіталу. І вона вже стає об'єктом внеску до статутних капіталів створюваних підприємств, предметом купівлі-продажу, передачі в заставу, страхування тощо. Але на сьогоднішній день необхідно прийняти законодавчі та інші нормативно-правові акти, в яких мають бути чітко визначені механізми комерціалізації інтелектуальної власності, насамперед механізми розподілу прав на об'єкти інтелектуальної власності та оцінки їхньої вартості.
Держдепартаментом розробляється також законопроект "Про особливості введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту", яким, зокрема, буде визначено механізми розподілу прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені за кошти державного бюджету, особливості державного регулювання експорту, імпорту прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені або одержані за такі кошти, систему податкових пільг тощо.
Проблемі введення до господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності, тобто нематеріальних ресурсів, їх комерційному використанню і впливу на добробут громадян приділяється багато уваги в країнах з розвинутою економікою. Активно опрацьовується це питання і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, зокрема щодо ролі інтелектуальної власності у функціонуванні малих і середніх підприємств та участі держави в регулюванні процесу створення та використання об'єктів інтелектуальної власності такими підприємствами.
Цікавим у цьому аспекті є досвід Фінляндії. У цій країні діє принаймні шість організацій, що займаються консалтинговою та посередницькою діяльністю у сфері комерціалізації інтелектуальної власності. Вони діють на території всієї країни. Серед них є приватні організації, такі як, наприклад, Фонд винаходів Фінляндії. Є також і регіональні представництва центральних органів виконавчої влади, наприклад регіональні служби трьох міністерств: Міністерства торгівлі і промисловості, Міністерства сільського господарства і лісівництва та Міністерства праці. Завданнями цих організацій є забезпечення сприятливих умов для створення і введення до господарського обороту об'єктів інтелектуальної, насамперед, промислової власності. Це досягається шляхом створення регіональних консультаційних пунктів, надання допомоги в оформленні прав інтелектуальної власності, сприяння формуванню ринку споживачів цієї власності, залучення ризикового (венчурного) капіталу для фінансування заходів з комерціалізації прав інтелектуальної власності тощо.
У досвіді Фінляндії цікавим є те, що незалежно від форми власності цих посередницьких організацій держава бере безпосередню участь у їх діяльності шляхом безповоротного фінансування. Так, у 2000 році Фонду винаходів Фінляндії, заснованому на приватній власності Міністерством торгівлі і промисловості, було виділено близько $5 млн. Протягом року Фонд отримав близько 15000 звернень підприємств, 2500 інвестиційних пропозицій, з яких фінансувалися понад 900. Чисельність фонду - 22 чоловіка у центральному апараті і 25 регіональних менеджерів. Протягом 2000 року Фондом для фінансування 420 проектів було залучено близько $400 млн. інвестицій венчурного капіталу.
Крім того, цікавим є досвід ФРН. У цій країні центри, подібні до Фонду винаходів Фінляндії, знаходяться, як правило, при Земельних університетах. Фінансування діяльності центрів відбувається з бюджету цих університетів. Діяльність центрів, схожа з діяльністю Фонду винаходів Фінляндії, сприяє максимальному зближенню приватних винахідників і зацікавлених в їхніх розробках фірм та залученню приватного капіталу для інвестиції введенням до громадського обороту винаходів, створених фізичними особами, чим забезпечує зростання їхнього добробуту і тим самим зростання і укріплення середнього класу Німеччини.
Висновок
У загальному вигляді під нематеріальними ресурсами розуміють складову частину потенціалу підприємства, здатну забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.
Усі нематеріальні ресурси мають спільні риси, що об'єднують їх в це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової основи та фізичної форми. Нематеріальні ресурси, подібно до основних виробничих фондів, можуть використовуватися тривалий час, не втрачають при цьому своєї споживної вартості і приносять підприємству додатковий дохід. Також спільною рисою нематеріальних ресурсів є те, що вони не дають змоги точно визначити суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування.
Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять об'єкти промислової власності, об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами та інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності. До об'єктів промислової власності відносять винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та знаки обслуговування, географічне позначення, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції. До об'єктів, що охороняється авторським правом і суміжними правами належать твори в галузі науки, літератури та мистецтва, наукові відкриття, комп'ютерні програми, бази даних, топологія інтегральних мікросхем, виконання літературних, драматичних, музичних та інших творів; фонограми; відеограми; програми організацій мовлення. До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності відносять раціоналізаторські пропозиції, "ноу-хау”, комерційні таємниці.
Нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами.
Нематеріальні активи підприємства - це засоби, що не мають фізичної форми, визнаються об'єктом права власності, мають умовну вартість і приносять власникові певний дохід.
До нематеріальних активів відносяться патенти, ліцензії, торговельні марки й товарні знаки, права на користування прирідними й іншими ресурсами, програмні продукти для ЕОМ, нові технології й технічні рішення, що приносять вигоду у процесі господарської діяльності. Інвестиції в нематеріальні активи окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваного підприємством в результаті їхнього застосування, і за рахунок амортизаційних відрахувань. З розвитком ринкових відносин збільшуються розмір та доля нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Збільшується й економічний інтерес у підвищенні прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної діяльності.
Подобные документы
Сутність та значення аналізу оборотних активів підприємства. Фінансово-економічна характеристика діяльності селянського господарства "Оріон". Аналіз стану, динаміки і структури оборотних активів господарства та шляхи покращення їх використання.
курсовая работа [581,6 K], добавлен 03.12.2010Організаційно-фінансова характеристика заводу, характеристика засновників підприємства за статутним капіталом. Аналіз господарської діяльності. Оцінка структури та динаміки персоналу підприємства. Динаміка обертання активів, аналіз рентабельності.
отчет по практике [182,9 K], добавлен 23.04.2013Статутний капітал як первинна основа створення необоротних активів підприємства. Фінансове забезпечення відтворення необоротних активів. Форми здійснення інвестицій. Мета і основні показники фінансового аналізу прибутковості діяльності підприємства.
контрольная работа [457,1 K], добавлен 30.11.2010Основні елементи виробничого потенціалу підприємства. Потенціал землі та природно-кліматичні умови. Потенціал основних фондів. Потенціал оборотних фондів. Потенціал нематеріальних активів. Потенціал технологічного персоналу.
реферат [45,9 K], добавлен 03.07.2007Фінансові ресурси підприємства як об’єкт аналізу. Розрахунок економічних показників діяльності підприємств. Інформаційне забезпечення бухгалтерського балансу. Аналіз складу і структури джерел формування капіталу. Показники фінансової стійкості фірми.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 15.10.2011Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання. Аналіз активів, пасивів підприємства та їх прибутковості. Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства. Аналіз ймовірності банкрутства.
курсовая работа [121,0 K], добавлен 21.02.2009Аналіз структури активів та пасивів торговельного підприємства, показників ліквідності та платоспроможності, показників ділової активності, рентабельності оборотних активів і коефіцієнту оборотності оборотних активів, структури власного капіталу.
контрольная работа [59,7 K], добавлен 24.03.2011Поняття і оцінка фінансової роботи виробничого підприємства. Аналіз структури активів і пасивів балансу підприємства. Аналіз фінансової роботи АТЗТ ПКФ "Кумір". Резерви збільшення прибутку і рентабельності підприємства. Оптимізація структури капіталу.
дипломная работа [142,6 K], добавлен 03.02.2012Сутність, джерела формування і ефективність використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансової діяльності ТОВ "ФОЗЗІ-Н", оцінка використання фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація структури капіталу. Джерела зростання прибутку підприємства.
дипломная работа [793,6 K], добавлен 21.01.2011Показники майнового стану підприємства. Показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформація активів). Розрахунок показників рентабельності капіталу (активів) за чистим прибутком на початок і кінець звітного періоду.
контрольная работа [37,3 K], добавлен 27.11.2010
