Аналіз типових схем фінансування ворожого поглинання підприємств (Hostile take over financing)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Актуалізована фінансова ситуація

З дисципліни «Фінансова діяльність суб'єктів підприємнитцва»

Аналіз типових схем фінансування ворожого поглинання підприємств (Hostile take over financing)

Київ 2011

Вступ

корпоративний злиття фінансування ворожий поглинання

Актуальність теми. Ефективність функціонування економіки будь-якої країни залежить від стабільного розвитку підприємницької діяльності в ній. Останнім часом, з бурхливим розвитком світової економіки все більш актуальними стають процеси злиття та поглинання компаній. Хвилі злиттів, які відбулися протягом останніх років призвели до зміни діяльності підприємств, їхнього стратегічного бачення та засобів ведення бізнесу. Корпоративні злиття є могутнім засобом підвищення сили і конкурентоспроможності компаній-учасників. Вдале злиття - це не просто сума, а похідна початкових ресурсів і потенціалів. Проте і для них характерні численні ризики та негативні ефекти. Саме від дій вищого керівництва компаній-учасників залежить усунення всіх супроводжуючих ризиків і проблем, а також знаходження ефективних шляхів їх подолання.

Раніше злиття і поглинання здійснювалися в основному на користь стратегічного розвитку бізнесу та з відома обох сторін, проте реалії 80-90-х років ХХ століття принесли нову тенденцію. Глобалізація фінансових ринків і нові стандарти інформаційної прозорості компаній призвели до виникнення нового виду учасників ринку - рейдерів (raiders - загарбник, мародер), метою яких є агресивна скупка недооцінених компаній для короткострокового підвищення їх ринкової вартості та подальшого перепродажу. При цьому, як правило, компанія дробиться на окремі підрозділи та розпродається частинами. Саме рейдери частіше за все застосовували викуп компанії з використанням боргового фінансування (випуск сміттєвих облігацій). З одного боку, вони виконують санітарну роль, змушуючи компанії підвищувати свою ефективність і конкурентоспроможність; з іншого - конфлікт короткострокових та довгострокових цілей бізнесу приводить до протилежного ефекту: компаніям доводиться турбуватися, перш за все, про підвищення курсу своїх акцій, підвищення поточних прибутків (тиранія квартальних звітів).

Розвиток процесів злиття та поглинання активно відбувається і в Україні. Проте значна частина операцій відбувається з участю іноземного капіталу та припадають на банківський сектор, а в промисловості ж до останнього часу процвітало так зване «сіре» та «чорне рейдерство», яке характеризується кримінальним характером. Крім того, значна кількість підприємств, не зважаючи на чудові результати діяльності, не готова брати участь у названих процесах і є потенційними «жертвами», що пов'язане із відсутністю механізму корпоративного контролю.

Значна кількість вітчизняних підприємств сьогодні не володіють відповідними технологіями захисту та не готова конкурувати із провідними західними компаніями. Тому, у майбутньому їх можуть витіснити із внутрішнього ринку та остаточно поглинути іноземні конкуренти. Єдиним способом виживання українських суб'єктів господарювання на світових ринках є створення власних транснаціональних структур та розробка відповідного механізму їх корпоративного контролю.

Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва та капіталу, лібералізації зовнішньої торгівлі зумовлюють виникнення міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття, поглинання чи об'єднання найбільших компаній світу. За даними Організації Об'єднаних Націй сьогодні у світі існує понад 65 тис. транснаціональних корпорацій, які контролюють понад 850 тис. зарубіжних компаній та в яких працюють 74 млн. чол. по всьому світу і фактично вирішують питання нового світового економічного та політичного порядку. За своєю економічною потугою транснаціональні корпорації перевершують цілі країни, а їх інтереси досить часто є антагоністичними до інтересів окремих держав. Тому збільшення їх ваги в світових економічних та політичних процесах зумовило Утворення при ООН Центру та Комісії ООН з транснаціональних корпорацій.

Для вітчизняної науки та практики сучасного періоду ця тема є відносно новою, що пов'язано із недостатнім розвитком фондового ринку та повною відсутністю напрацювань в правовому полі. Тому завданням даного дослідження є систематизація методів захисту підприємств від ворожого поглинання, які використовуються в міжнародній фінансовій практиці, та виявлення особливостей їх застосування на вітчизняних теренах.

Метою даної роботи є:

- Розкрити сутність фінансування ворожого поглинання.

- Описати механізм його здійснення;

- Здійснити аналіз та систематизацію засобів захисту;

- Дати рекомендації щодо захисту українських підприємств від подібних атак.

1. Сутність ворожого поглинання підприємств

Якщо одна фірма хоче заволодіти контрольним пакетом іншої, то, звичайно, вона намагається домовитися з менеджментом і радою директорів компанії-мішені. В тих випадках, коли переговори завершуються успішно, можна говорити про дружнє придбання (friendly takeover). Результати емпіричних досліджень випадків злиття і поглинань в США свідчать, що більше 50% придбань є дружніми, тобто закінчуються на стадії первинної пропозиції. Інша ж частина поглинаючих фірм поводиться більш агресивно.

Однією з найбільш часто обираних тактик поглинання є так звані «ведмежі обійми» (bear hug). В її основі - розсилка листів директорам компанії-мішені з повідомленням про передбачуване поглинання і вимогою ухвалити швидке рішення (іноді протягом декількох годин) з приводу даної пропозиції. Якщо поглинаюча фірма не одержує позитивної відповіді на свою пропозицію, вона може звернутися безпосередньо до акціонерів компанії-мішені з тендерною пропозицією. Подібна ситуація є свідченням ворожого поглинання (hostile takeover). При цьому «загарбник», що досягає успіху в отриманні контролю, прагне заміни директорів і менеджерів, які не бажають співпрацювати.

Під «ворожим поглинанням» необхідно розуміти отримання особою або групою осіб (поглиначів) корпоративного контролю над акціонерним товариством (компанія-мішень) всупереч волі та в умовах жорсткої протидії з боку менеджменту чи власників пакетів, які забезпечують такий контроль.

Захист від «ворожого поглинання» - це дії менеджменту чи власників, які спрямовані на запобігання спроб придбання підприємства або встановлення певного ступеня контролю над активами.

Кінцевою метою будь-якого поглинання є отримання права розпорядження активами компанії-мішені на користь компанії-поглинача. Проміжною ж метою і інструментом реалізації планів поглинача щодо розпорядження активами мішені є отримання ним корпоративного контролю над компанією-мішенню.

Основними характеристиками, які роблять компанію бажаною мішенню для ворожого захоплення, є:

1) ведення успішного бізнесу за високої конкуренції у цій галузі;

2) володіння привабливими активами;

3) наявність неконтрольованої кредиторської заборгованості;

4) недооцінка акцій компанії;

5) наявність неконсолідованого пакету акцій;

6) слабкий контроль менеджменту компанії-мішені над своїми акціями.

7) наявність високоліквідного балансу з надмірними грошовими коштами;

8) наявність недовикористаного боргового потенціалу;

9) існування конфлікту між акціонерами;

10) наявність в неї дочірніх компаній, які можуть бути продані без значного впливу на розмір грошових потоків;

11) наявність порушень законодавства, недотримання вчасного оформлення документів.

Інструменти, які використовувані поглиначем в боротьбі за корпоративний контроль над компанією- мішенню:

1) тендерна пропозиція (tender offer);

2) скупка акцій на фондовому ринку (stock market acquisitions);

3) боротьба за довіреності (proxy fight).

1.1 Типологія корпоративних поглинань

1. За ознакою законності процесів

1) Законне (біле) поглинання - поглинання, зроблене повністю законними коштами, зокрема за допомогою консолідації відсотка участі в статутному капіталі (акцій або часток ), за допомогою тотальної скупки боргів підприємства, що поглинає, і подальшого «однобічного» банкрутства, або шляхом прямої покупки підприємства у власника.

2) Незаконне (чорне) поглинання - одержання прав на підприємство незаконними коштами, найчастіше кримінальним шляхом. У таких випадках використаються такі прийоми, як підкуп посадових осіб, підробка документів, обман або омана сторін угод, силові способи тиску на ключові фігури підприємства, що поглинає, і інших. Як правило, у цілому незаконні схеми поглинання підприємств характеризуються як незаконне одержання прав на акції (частки) підприємства, або на нерухоме майно підприємства.

3) Змішане («сіре») поглинання - поглинання підприємства за допомогою змішаних схем, у яких успішно комбінуються законні кошти з незаконними методами, якими компенсуються недоліки корпоративної ситуації, недостатність фінансових або адміністративних ресурсів поглиначів. Такі схеми найчастіше використаються на російському ринку злиттів і поглинань, оскільки вони дозволяють мінімізувати витрати на поглинання й легалізувати застосовувані методи.

2. За цільовою спрямованістю й мотивацією поглинання:

1) Спекулятивне поглинання - поглинання, з метою придбання активу й подальшого його перепродажу з вигодою.

2) Виробниче поглинання - поглинання підприємства з метою придбати активи й подальше їхнє використання у своїх виробничих інтересах й/або включення його в структури замовника поглинання. Зустрічається як:

а) Територіальне поглинання - поглинання підприємства з метою укрупнити свій капітал і зміцнити положення замовника поглинання на певній території

б) Галузеве поглинання - цільове поглинання підприємства певної галузі з метою збільшити частку виробництва замовника в галузевому сегменті ринку

3) Конкурентне поглинання - поглинання підприємства з метою усунення конкурентного підприємства з ринку певного товару, звільнення ринкового простору для реалізації продукції замовника поглинання в умовах обмеженості ринку збуту. У таких випадках поглинене підприємство, як правило, перепрофилируется , або продається.

3. За рівнем і значимістю підприємства, що поглинає:

1) Регіональне - поглинання підприємства, активи й бізнес якого не робить істотного впливу на ринок виробленої їм продукції. Поглинання таких підприємств, як правило, не спричиняє сильного суспільного резонансу.

2) Міжрегіональне - поглинання підприємства, що займає істотну частку збуту (не менш 5%) на національному ринку виробленої їм продукції. Міжрегіональні поглинання найчастіше відразу стають надбанням громадськості.

3) Міжнародне - поглинання міжнародних корпорацій, підприємств, ринок збуту яких оцінюється з погляду світової економіки.

4. За методикою роботи з підприємствами-об'єктами:

1) Агресивні поглинання - поглинання, у яких вирішальна роль приділяється силовому тиску на керівництво підприємства, що поглинає, що містить у собі численні скарги, пошук і реалізація компроматів, фабрикація матеріалів для порушення кримінальних справ відносно представників керівництва.

2) Адміністративне поглинання - поглинання в ситуаціях, коли до підприємства-об'єкта прикута увага органів влади , у тому числі з питань, не пов'язаним з корпоративним керуванням . Наприклад, підприємство, що активно забруднює навколишнє середовище, може стати об'єктом поглинання із застосуванням примусової чинності по природоохоронних питаннях. При цьому поглиначі користуються фактом тиску держави на підприємство й досягають своєї мети.

3) Юридичне поглинання - поглинання підприємства за допомогою тиску через судове переслідування, наприклад, використовуючи права акціонера.

4) Функціональне поглинання - поглинання, реалізоване за рахунок мобільності, швидкості роботи й спеціальних технологій поглинання. Такі поглинання характеризуються як правило вмілою роботою поглиначів з пакетами акцій ( часток ), швидкою консолідацією й використання прав акціонерів комбінованим застосуванням всіх існуючих методик атаки.

5) Кримінальне поглинання - поглинання за допомогою кримінальних схем, виконуваних зі здійсненням одного або ряду злочинів.

1.2 Види ворожих поглинань та особливості їх застосування в Україні

В зарубіжній практиці ворожих поглинань (hostile takeover) прийнято виділяти три основних їх види.

1) Тендерна пропозиція є, звичайно, прямою пропозицією поглинача акціонерам мішені про придбання їх акцій за грошові кошти, шляхом обміну на інші цінні папери або за комбінацію цих активів з метою отримання корпоративного контролю над мішенню. При цьому, як правило, дотримуються наступні умови:

? пропозиція здійснюється для всіх акціонерів і носить публічний характер;

? сукупно купується значний пакет акцій;

? пропозиція містить премію (надбавку) понад ринкову ціну акцій, що склалася на момент такої пропозиції;

? умови пропозиції фіксовані;

? як умова укладення операцій з акціонерами, в пропозиції про придбання міститься обумовлення відносно мінімально необхідної кількості акцій, які повинні бути сукупно запропоновані поглиначу для придбання;

? пропозиція дійсна протягом певного короткого проміжку часу.

Тендерна пропозиція (tender offer) при ворожому захопленні може бути реалізована різними способами.

Дворівнева пропозиція (two-tier offer) - той випадок, коли ціна, за якою поглинаюча компанія обіцяє купити акції, диференціюється. Ціна першого, вищого рівня платиться за певну максимальну кількість акцій, оголошувану одночасно з тендерною пропозицією. Решту акцій купує за нижчою ціною.

Часткова пропозиція (partial offer) характеризується тим, що поглинаюча компанія визначає максимальне число акцій, якого вона хоче набути, але не оголошує своїх планів щодо їх решти. Придбання акцій при дворівневій або частковій пропозиції часто обумовлена тією мінімальною кількістю акцій, якої необхідно набути для отримання контролю над фірмою. Такі схеми були винайдені для того, щоб дати акціонерам стимул для швидкого ухвалення тендерної пропозиції - хто продає акції першим, той одержує за них більш високу ціну.

Пропозиція «все або нічого» (any-or-all). Зроблена в такій формі пропозиція означає наступне: поглинаюча компанія визначає ціну, але не максимальну кількість акцій, яку вона бажає набути, і одночасно з цим декларує, що жодна з цих акцій не буде куплена доти, поки певні умови пропозиції не будуть виконані.

Особливості застосування тендерних пропозицій, які широко використовуються у міжнародній фінансовій практиці, регулюється відповідними правовими актами (наприклад, акт Вільяма у США).

2) Скупка акцій на фондовому ринку у вигляді крупних пакетів без яких-небудь публічних оголошень, адресованих всім акціонерам компанії-мішені, звичайно, є альтернативою тендерній пропозиції. З метою приховання істинних цілей поглинач, як правило, не займається безпосередньо скупкою акцій, а використовує для цього дружні або пов'язані з ним фірми. Ті ж функції можуть виконувати і професійні учасники ринку цінних паперів, зокрема брокерські компанії, які купують акції компанії-мішені під гарантії їх подальшого викупу поглиначем (так звана «парковка акцій»).

3) Боротьба за довіреності має на меті акумуляцію поглиначем значної кількості голосів незалежних від нього акціонерів за допомогою отримання від них довіреностей, які уповноважують поглинача представляти їх інтереси на загальних зборах акціонерів мішені з правом голосу з усіх або певних питань порядку денного. Боротьба за довіреності є підготовкою поглинача до так званої «боротьби за представництво», яка розвертається на загальних зборах акціонерів. Основні форми боротьби за представництво:

? боротьба за місця в раді директорів;

? боротьба за затвердження пропозицій менеджменту.

В результаті перемоги в боротьбі за місця в раді директорів компанії-мішені поглинач вводить до цього органу своїх кандидатів, що дозволяє йому встановити корпоративний контроль над діяльністю мішені. Як правило, рада директорів відповідає за визначення основних напрямів діяльності фірми, виносить на затвердження загальними зборами акціонерів ключові питання, у тому числі пропозиції про крупні придбання, призначає генерального директора, т.п.

Боротьба за затвердження на зборах акціонерів пропозицій менеджменту має значення для поглинача, оскільки менеджери, зокрема, можуть виносити на затвердження загальними зборами акціонерів пропозиції поглинача про набуття корпоративного контролю над компанією-мішенню або, навпаки, виступити з ініціативою ухвалення поправок до статуту, спрямованих на захист від ворожого поглинання.

Українська практика ворожих поглинань цілком відрізняється від зарубіжного досвіду. З одного боку, арсенал правових і фінансових інструментів, створених для цих цілей на розвинутих фондових ринках світу, застосовується в Україні в дуже обмеженому вигляді. Проте, з іншого боку, вітчизняні поглиначі широко й успішно використовують «унікальні» технології, які практично не мають аналогів в світовій практиці.

Очевидно, що така ситуація склалася через специфічні риси українського фондового ринку, до яких, в першу чергу, можна віднести наступні:

1) відносна молодість та незрілість корпоративного руху;

2) недосконалість корпоративного законодавства України, зокрема:

? відсутність нормативного регулювання низки правовідносин;

? суперечливість;

3) незавершеність процесів приватизації державної власності;

4) значна заполітизованість економіки та широке адміністративне втручання держави в діяльність підприємств, зокрема:

? наявність у власності держави великих пакетів акцій;

? широкі повноваження органів державної влади і управління в економічній сфері;

? корупція серед урядовців;

5) недосконалість судової системи, зокрема:

? низька кваліфікація суддів, що розглядають корпоративні спори, в сфері корпоративного права;

? відсутність спеціалізації суддів по корпоративному праву;

? корупція;

? заполітизованість.

В Україні, практично, не використовуються такі методи ворожого поглинання як тендерна пропозиція і боротьба за довіреності. Застосування тендерної пропозиції, як способу придбання акцій компанії-мішені, потребує детального законодавчого регулювання, яке все ще відсутнє у вітчизняному корпоративному правовому полі.

Серед способів ворожого поглинання в Україні варто виділити такі основні чотири: через акціонерний капітал, кредиторська заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації.

Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо контролюється. Початком атаки є скупка акцій. У більшості випадків ворожі поглинання здійснюються за допомогою скупки акцій компанії-мішені на організованому фондовому ринку (в основному - ПФТС), у фінансових посередників на позабіржовому ринку, а також в акціонерів-фізичних осіб, включаючи працівників компанії-мішені. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15 % акцій - ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з «потрібним» по рядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерне товариство, власником якого є трудовий колектив, - найпривабливіший об'єкт для рейдера. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну в 5-10 разів більше номінальної вартості (однак всерівно менше їхньої реальної вартості). Приклади застосування подібної тактики досить відомі: дії компанії «Сармат», яка в свій час скупила через ІК «Керамет-Інвест» 41,5 % акцій київського пивзаводу «Оболонь»; а також атака компанії «Кліринговий будинок» на черкаський «Азот». Виходом з цієї ситуації може бути покращення відносин керівництва фірми з її працівниками або ж створення національної депозитарної системи, що дасть можливість здійснювати облік власників та кількості акцій, що в них знаходяться і таким чином проконтролювати рух акцій між різними власниками.

Звичайно, в такій ситуації поглинач використовує наступні методи стимулювання продажу акцій дрібними акціонера і нейтралізації протидії цьому з боку менеджменту:

1) побудова індивідуальної цінової і кількісної стратегії скупки (як правило, поступове зниження ціни купівлі акцій, яке може супроводитися збільшенням мінімально необхідної кількості акцій, які поглинач згоден придбати в одного акціонера);

2) підкуп працівників реєстратора з метою отримання інформації з реєстру акціонерів компанії-мішені і сприяння таких працівників у перереєстрації права власності на акцій на ім'я поглинача;

3) попереднє придбання поглиначем компанії-реєстратора;

4) організація різного роду перевірок господарської діяльності компанії-мішені і менеджменту контролюючими органами (податкова інспекція, правоохоронні органи, територіальне управління ДКЦПФР, Антимонопольного комітету України, Товариства по захисту прав споживачів, т.п.);

5) публікація різних відомостей, які компрометують менеджмент, в засобах масової інформації;

6) політичний тиск на менеджерів компанії-мішені, які займаю виборні посади в органах місцевого самоврядування і центральних органах влади.

2. Одним з найбільш популярних методів рейдерських захоплень є відбирання власності через кредиторську заборгованість. Прострочені борги підприємства скуповуються в дрібних кредиторів за низькими цінами, потім консолідуються й пред'являються до одночасної виплати. Нездатність підприємства розрахуватися за своїми обов'язками дає підстави для початку процедури банкрутства або санації з усіма наслідками, що випливають із цих процедур. Завод, що перебуває на санації, не підконтрольний ані його власнику, ані менеджменту. Головна діюча особа - керуючий санацією, якого, як правило, рейдери легко можуть зацікавити «співпрацею».

3. Досить поширеним методом рейдерсьих захоплень в даний час є захоплення через наймане керівництво. Наділений значними повноваженнями керівник може сприяти швидкому вивезенню майна з території підприємства, такий чином власник залишається з акціями, які нічого не варті. Керівник може спровокувати фінансові проблеми на підприємстві, наприклад закупити матеріали чи товари за завищеними цінами або взяти кредит за нереальними відсотками. Переконати менеджера можна шляхом підкупу або підсажування на «гачок» шляхом погроз або кримінального переслідування. Даний метод є найдешевшим і є ефективним на тих підприємствах де відсутній оперативний контроль з боку власників, тому для унеможливлення рейдерських атак варто посилити контроль за діяльністю підприємства.

4. Приватизація багатьох об'єктів в Україні у свій час проводилася недостатньо прозоро, в окремих випадках з порушенням законодавства. Більш того - приватизація деяких підприємств в Україні проводилися за класичними рейдерськими схемами. Тому при рейдерській атаці підприємство не може звернутись до органів влади по допомогу, оскільки воно має певні недоліки в діяльності, що будуть виявлені в ході перевірок. Знаючи такі прогалини в корпоративній історії підприємства рейдери починають діяти.

2. Приклади ворожого поглинання

До ворожого поглинання можна ставитися по-різному. З одного боку, його можна вважати приходом ефективного власника, який, на відміну від існуючого, зможе дати раду майну та товариству загалом. З іншого боку, воно іноді виглядає як «відбирання» бізнесу в осіб, котрі бажають працювати, але, на жаль, не вміють - і тоді таких горе-власників стає шкода, а поведінка «поглиначів» різко засуджується. З численних публікацій на цю тему можна дійти одного загального висновку: поглинання, особливо вороже, слід регулювати. На особливу увагу заслуговує його найбільш негативний різновид - рейдерство.

Але, на жаль, в Україну рейдерство прийшло не із Заходу, а зі Сходу - з відповідним російським колоритом початку 90-х років - епохи дикого нагромадження первинного капіталу. Як наслідок, з'явився поділ рейдерства на "біле", "сіре" й "чорне". «Білі" діють винятково за законом. Прагнучи захопити ласий шматок, "білі" рейдери йдуть на воістину фантастичні, але цілком законні виверти, аби підірвати економічне становище підприємства. "Сірі" використають сумнівні методи, балансуючи на межі законності. Вони цілком можуть застосувати подвійний реєстр або фальсифікувати результати виборів зборів акціонерів. "Чорні" не гребують навіть використанням силових методів, хоча їхні головні інструменти - підкуп чиновників і підробка документів".

Історію українського рейдерства умовно можна поділити на два періоди. Перший період охоплює час від початку 90-х років до початку 2000-х. У цей час Україна стає незалежною, відбувається перехід країни на ринкові відносини, визначаються політичні центри, створюються злочинні угрупування. Така сама ситуація склалась в більшості пострадянських країн. Захоплення підприємств здійснювалось відкрито кримінальним шляхом, досить часто - із застосуванням фізичного насильства. Правовий нігілізм супроводжувався нехтуванням правами людини, правопорядку країни. З часом ситуація стала змінюватись: було прийнято низку нормативних актів, економічна обстановка поліпшувалась, в країні відбувалась, хоча і не на належному рівні, боротьба з корупцією, знижувалась криміногенна обстановка. Особливістю цього періоду є відсутність вибору.

Другий період триває понині з початку 2000-х років. Цей період характеризується напівзаконним загарбанням підприємств, більш легальними методами боротьби, активним протистоянням рейдерству. Хоча експерти не схильні вбачати "руку" російських спецслужб у хвилі рейдерства, що прокотилася Україною, у Росії випадки корпоративного захоплення підприємств поширені значно більше, ніж у нас. Перебуваючи з робочим візитом у Дніпропетровську 13 жовтня минулого року, глава українського уряду заявив: "У російських бізнесменів є досвід ведення фінансово-промислових війн, і вони прагнуть перенести цей досвід в Україну". З подібним явищем зітнулися свого часу всі країни з перехідною економікою. Наприклад, у сусідній Польщі рейдерство на початку 90-х рр. іменувалося "торпедуванням".

Структуру рейдерства можна представити таким чином. Рейдерів умовно поділяють на "білих", "сірих", та "чорних". Українське рейдерство за своєю структурою, методами захоплення і дією, багато в чому схоже з російським. Експерти вважають, що на українському ринку сьогодні збільшується кількість російських рейдерів. На межі 2005-2006 рр. в Україні були присутні п'ять великих рейдерських структур, то на сьогодні ситуація змінюється. Інші експерти вважають, що протягом півріччя до 50 % рейдерського ринку України буде захоплено російськими загарбниками.

Рейдерство - популярний та широко вживаний термін в нинішньому лексиконі не лише економістів та юристів, а й спеціалістів з інших галузей. Рейдерство стало новим, високоприбутковим бізнесом з середнім рівнем окупності 200-300 %. Щодня в засобах масової інформації, в мережі Інтернет з'являються нові повідомлення про незаконні спроби захоплення все нових підприємств. Рейдери інсценують бізнес-конфлікт з метою перехоплення керівництва підприємством. Багато підприємств, які зазнали рейдерських атак, знаходяться в режимі “бойової готовності” - постійна охорона, колючий дріт, заблоковані входи. Ось неповний перелік найбільших вітчизняних підприємств, яких атакували рейдери протягом останніх років: ВАТ “Броварський завод будівельних конструкцій”, ВАТ “Агрофірма “Провесінь””, АТВТ промислово-торговельна фірма “Сувенір”, ВАТ “Столичний”, ЗАТ “Допсок”, ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”.

Минулий рік відзначився сплеском рейдерської активності. Так, за висновком Експертної Ради Антирейдерского союзу підприємців України за 2008 рік відбулося більше 2500 рейдерских захоплень. Основними чинниками такого сплеску можна вважати світову економічну кризу та продовження внутрішнього довготривалого протистояння у вищих ешелонах влади. Зниження попиту на промислову продукцію, зупинка експортно-імпортних операцій призвели вітчизняні підприємства до практичної зупинки. Але насамперед, вони зробили їх беззахисними та нестійкими у фінансовому плані і, відповідно, ласим шматком для рейдерів. Схеми захоплень підприємств у 2008-му році у порівнянні з минулими роками мало чим відмінні. Рейдери у своїй діяльності продовжують використовувати практично однаковий та широкий спектр дій: тиск на окремих акціонерів, підкуп менеджерів, посадових осіб; створення штучних боргів, підробка статутних і інших документів; силове захоплення підприємства за допомогою підрозділів органів внутрішніх справ, часток охоронних структур, купівля судових рішень, підміна реєстратора тощо. Зокрема, були піддані рейдерським нападам м'ясопереробні підприємства ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат", ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат", ВАТ "Ватутинський м'ясокомбінат", ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат", ТОВ "Бахмач-М'ясо", АТЗТ "РИТМ" (обладнання для м'ясопереробних заводів); хлібокомбінати ВАТ "Сумський хлібокомбінат", ВАТ "Житомир Хліб"; агропереробні підприємства ТОВ "Лан",ТОВ "Кившовата-Агро"; підприємства харчової промисловості ВАТ "Олейна", ВАТ "Комбінат Придніпровський -Злагода". Відбулося силове захоплення адміністративного й виробничого корпусів ВАТ ХК "Весна".

Цікавить рейдерів і галузь фармацевтики. Про незаконну скупку акцій повідомили ЗАТ НВЦ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”, ЗАТ “Дарниця”, ВАТ “Фармак”. Активні рейдери в галузі машинобудування, якій притаманні великі земельні площі. Силового захоплення зазнали: ЗАТ ”Миколаївський машинобудівний завод”, КП ”Київтрактордеталь”, Чорноморський суднобудівний завод. Рейдерів цікавлять не лише виробничі підприємства, вони проявляють активний інтерес до музеїв, санаторіїв, торгових центрів, зоопарків, кінотеатрів та інших культурних одиниць.

У давнину в англомовних країнах рейдерами називали морських піратів. Сьогодні це люди, які прагнуть заволодіти чужим майном незаконними методами (з англ. raid - наліт, raider -грабіжник). Сьогодні українська практика рейдерських атак значно відрізняється від зарубіжної.

Якщо в розвинутих країнах рейдерство пройшло вже певні етапи свого розвитку і стало цілком легальним бізнесом, коли рейдери скуповують великі пакети акцій без публічного звернення до акціонерів, то в Україні рейдери віддають перевагу не купівлі підприємств, а їх силовому захопленню, часто з використанням насильства та кримінальних методів.

На жаль, в Україні відсутня офіційна статистика рейдерських атак. Хоча Українська спілка промисловців та підприємців стверджує, що протягом останніх трьох років жертвами рейдерів стали понад 3 тисячі підприємств. За іншиими джерелами, незаконних атак зазнало близько 4 тисяч підприємств. Рейдери поділяються на білих, чорних, сірих і диких. Біле рейдерство притаманне країнам з розвинутою ринковою економікою. Воно є більш законним і спрямоване на офіційну купівлю підприємств. Біле рейдерство підвищує ефективність бізнес-процесів та ліквідує неефективний менеджмент. Чорні та сірі рейдери використовують силове захоплення, підробку документів, шантаж. Рейдери діють як у власних інтересах, так і на замовлення третіх осіб. Зазвичай рейдер отримує від 20 до 50 % від вартості проекту.

До замовлення та організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються деякі фінансово-промислові групи України. Зокрема в рамках експертного опитування “Центру дослідження корпоративних відносин”, бізнес-групу “Приват” назвали найбільшим українським рейдером. За нею йде група “Фінанси та кредит” та “Альфа-груп”.

Розглянемо одну з найбільш масштабних рейдерських атак за останні роки, яка набрала широкого резонансу. Це спроба захоплення львівського підприємства “Провесінь”, яке займається вирощуванням свіжих овочів, роздрібною та гуртовою торгівлею. Київські рейдери почали загарбувати ВАТ “Агрофірму “Провесінь”” з серпня 2006 року. Незаконно роздобувши реєстр акціонерів, на вересень місяць в руках рейдерів було сконцентровано 12% акцій, з них 4 % - куплених в міноритарних акціонерів. Метою атаки були 100 гектарів землі. Щоб паралізувати роботу агрофірми, рейдери подають на неї в суд у багатьох містах України. Внаслідок цього протягом двох місяців підприємство отримало понад 30 позовів до суду. Розпочався процесс відчуження земельної ділянки вартістю 25 млн. доларів, що належить підприємству “Провесінь”. Рейдери планували побудувати на цій ділянці житловий комплекс. Як наслідок, роботу втрачають 530 працівників агрофірми. Загарбники, володіючи потужними фінансовими ресурсами, вклали в атаку понад 3 млн. доларів. Внаслідок проведеного розслідування був доведений факт зловживання службовим становищем керівником агрофірми “Провесінь”, а саме - шахрайське заволодіння майном підприємства. Напередодні 2008 року акціонери більшістю голосів переобрали голову правління товариства. Проте колишнє керівництво продовжує перешкоджати новообраному голові правління виконувати свої обов'язки. Керівництво та працівники агрофірми перебувають в постійній готовності до повторної рейдерської атаки.

Класичним прикладом відпрацьованої тактики рейдерського захоплення (так званого, «каскадного» методу), може слугувати спроба атаки на Харківське підприємство «Імтокс». Спеціалізація підприємства - унікальні металоконструкції для не менш унікальних будинків Москви та інших столиць колишніх союзних республік. У перші роки здобуття Україною незалежності «Імтокс» став акціонерним товариством, а працівники - акціонерами. Підприємство розвивалось, і міноритарні акціонери вже не безпідставно мріяли про дивіденди, але в їхні плани втрутилися «недружні поглиначі», тобто рейдери. Один з міноритарних акціонерів, який володів 0,03 % акцій статутного капіталу і пробув у рангу акціонера всього два дні, встиг звернути ся до суду з позовом про виплату 170000 гривень дивідендів. Події розвивалися з блискавичною швидкістю. Природно, що з метою забезпечення позову суд наклав арешт на нерухоме майно «Імтокса» і його банківські рахунки. Забезпечення позову було скасовано в апеляційному порядку, однак одразу в іншому районному суді м. Харкова з'явився новий позов, в якому позивач вимагав повернути йому слюсарний верстат, який нібито був переданий ним підприємству за усним договором. Позивач також вимагав накладення арешту на майно. Крім того, в господарському суді також з'явилась заява про забезпечення позову в справі за позовом орендаря, з яким «Імтокс» нібито збирав ся укласти угоду купівлі-продажу нерухомості. У суді, втім, представники позивача не з'являються - існують лише заяви про забезпечення позовів. У цей самий час дрібні акціонери «Імтокса» стали одержувати пропозиції про продаж акцій. За сертифікат на 21 акцію пропонували близько 100 доларів. У результаті протягом 2-х місяців скупник придбав більше 10 % акцій. Всі ці акції були зареєстровані на одну особу, після чого ця людина, не довівши своє рішення до відома правління підприємства, звернулася до реєстратора і подала заявку на проведення декількох позачергових зборів акціонерів. Хронологія проведення зборів була такою: 2 березня - збори в Івано-Франківську, 5 березня - у Макіївці, 6 березня - в Києві, 7 березня - в Сімферополі, 9-го - знову в Макіївці, 12-го - знову в Івано-Франківську. Тобто у випадку з «Імтоксом» були використані практично всі методи, які можливі при захопленні чужої власності. Тут є все - за винятком кримінальної відповідальності за подібні дії.

Судове протистояння співвласників ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", що закінчилося силовим захопленням приміщень підприємства й визнанням законним призначення в. о. гендиректора "Днепроблэнерго" Андрія Мартинюка. 30 квітня невідомі особи, що представилися співробітниками компаній "Бізнес-Інвест", "Укрнафтогаз" та інших структур, під прикриттям приватної охоронної фірми "Б.О.Г." спробували провести незаконні збори акціонерів, організувавши імітацію реєстрації власників акцій "Дніпрообленерго" під відкритим небом. Наступним кроком стала фабрикація ряду документів і широке поширення інформації про нібито зміну, що відбулася, наглядової ради й переобранні дирекції підприємства.

6 травня представники новоствореної під відкритим небом наглядової ради ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", спробували незаконно ввійти на територію компанії. Невідомі особи, які назвалися представниками НАК "ЕКУ", відмовилися надати свої посвідчення й пояснити мету свого візиту.

25 липня до будинку компанії у Дніпропетровську під'їхали автобуси, з яких вийшло 60-70 співробітників охоронної фірми "Безпека. Охорона. Гарантія" (входить у групу "Приват"), а також представники виконавчої служби Шевченківського району міста Запоріжжя й Управліннявнутрішніх справ у Дніпропетровській області. Зрізавши ворота й відтіснивши охорону "Дніпрообленерго", вони увірвалися в адміністративну будівлю. 75% акцій належать НАК "Енергетична компанія України" (ЕКУ), 15,9% - компанії Lаrva Investments Limited (Кіпр), 9,1% - міноритарним акціонерам.

Інформаційна атака на ЗАТ "Промінвестбанк". Група акціонерів Промінвестбанку почала збір підписів підзверненням до президента України із проханням втрутитися в їхній конфлікт із керівництвом банку й не допустити збільшення його статутного капіталу. Відповідно до тексту документу, більше 20 акціонерів не були допущені на загальні збори банку, на яких розглядалося питання проведення додаткової емісії ПІБу. Крім того, Господарський суд Києва заборонив ДКЦПФР реєструвати додатковий випуск акцій банку, за підсумками якого передбачається збільшення його капіталу в 3,1 рази, або на 430 млн грн, - до 630,175 млн грн. У свою чергу, банк заявляв, що зазначена група акціонерів через ЗМІ намагається нав'язати суспільству так звані "особливі права" міноритариїв. ПІБ також відзначав, що зріст капіталу йому необхідний для нарощування кредитування великих галузей промисловості. Далі розпочалися масові закиди про банкротство фінансової установи призвели до паніки вкладників банку, припиненню проходження платежів, виплат депозитів, введенню тимчасової адміністрації в банку й подальшого продажу банку. НБУ на підтримку ПІБа виділив 1 млрд. гривень та ввів тимчасову адміністрацію в банк та наклав мораторій на видачу вкладів.

Правління Промінвестбанку заявило, що проблеми ПІБу створила група осіб, яким не вдалася купівля банку і які скупили в дрібних акціонерів 4-5% акцій фінустанови. 11 листопада австрійський холдинг Slav AG придбав 68% акцій Промінвестбанку.

Спроба сторонніх осіб заволодіти мажоритарним пакетом акцій ВАТ "Квазар". За підсумками судового розгляду, вищий господарський суд у листопаді 2008 року, зобов'язав реєстратора відновити в правах дійсного власника цінних паперів - компанію "КМ Секьюр". Рішення дотепер не виконане. У той же час, рейдери перереєстрували ВАТ "Квазар" з Подільського в Печерський район міста Києва, тим самим одержавши право розпоряджатися банківськими рахунками підприємства та іншим його майном. Спроби з захоплення "Квазар" розпочалися ще з початку 2007-го року. Тоді рейдери пропонували дрібним акціонерам продати акції. Таким чином вони назбирали більше 7% акцій. Згодом, правління підприємства вирішило зібрати законні збори акціонерів для передачі реєстру інший компанії-реєстраторові. Але різні районні суди, що не мають ніякого відношення до Києва, протягом півтора років прийняли шість рішень на користь рейдерів. Ці вердикти під надуманими приводами забороняли проводити збори акціонерів. У підсумку зовсім "ліві" люди сфабрикували документи на право володіння 47,5% акцій.

SABMiller -- друга пивоварна компанія світу -- оголосила про придбання 99,84% акцій ЗАТ «Сармат». Четвертий за розміром український виробник пива входить до групи «СКМ» Рината Ахметова -- на його частку припадає близько 8% українського пивного ринку (в натуральному виразі). Експерти оцінюють активи Сармату приблизно в $130 млн. Угода ще не закрита -- сторони чекають схвалення Антимонопольного комітету. В АМК немає формальних причин заборонити продаж ЗАТ «Сармат», а SABMiller -- купити. Британці не мають виробничих потужностей в Україні, тож поглинання ними української компанії не може призвести до монополізації пивного ринку. СКМ кілька років підшукувала покупця для свого непрофільного активу, вирішивши зосередитися на перспективніших бізнес-напрямах. Серед потенційних покупців крім SABMiller були Heineken і Baltic Beverages Holding. Сармат уже окупив інвестиції в пивні активи -- придбання заводів, їх модернізацію. Вигідніше продати актив сьогодні і вкласти кошти в інші проекти. Сармат останнім часом не тішив своїх власників. З 2005 року ринкова частка компанії зменшилася приблизно на 5 відсоткових пунктів. 2007-й ЗАТ «Сармат» закінчило зі збитком у розмірі $32 млн. Одна з основних причин зниження частки компанії у загальному продажу пива -- скорочення витрат на просування. У 2006-му керівництво ЗАТ зменшило обсяги реклами приблизно з 14 до 10% сумарного рекламного бюджету українських пивоварів. Але це вже наслідок провалу стратегічного плану Сармату -- недружнього поглинання київської Оболоні, одного з лідерів ринку.

Експерти вважають, що до 2009-2010 років SABMiller зможе наростити сарматівську частку на кілька відсоткових пунктів -- до 9-10% ринку, але увійти до трійки лідерів українського ринку пива британцям уже не вдасться. У сусідній Росії SABMiller працює з 1998 року. Її частка на тамтешньому ринку, за даними Бізнес Аналітики, у 2007-му збільшилася до 9,8%. Досягти таких самих показників на висококонкурентному українському ринку буде нелегко. САН ІнБев -- головний конкурент SABMiller у світі -- працює в Україні з 1996 року і контролює понад 38% вітчизняного ринку пива. Baltic Beverages Holding за більш ніж 10 років відвоювала близько 20% ринку. Однак, вийшовши на український ринок на 12 років пізніше від основних конкурентів, SABMiller не залишиться у програші. Продаж пива у нашій країні збільшуватиметься на 10-15% ще протягом кількох років. Щорічний обсяг ринку в цінах виробників перевищить $2 млрд уже в 2008-му. Навіть 8-10% ринку, на які може розраховувати SABMiller у 2009-2010-му, щороку приноситимуть британцям $160-200 млн виручки. Можливість економії на масштабах, від закупівлі сировини до оптимізації бізнес-процесів, дозволить українському підрозділу SABMiller вийти в операційний нуль уже в 2009-му. А з огляду на нинішній оборот внутрішнього ринку та обсяги продажу Сармату можна припустити, що вітчизняний актив окупиться за 5-7 років.

Усю принадність новітніх методів рейдерів нещодавно відчула на собі перша в СНД приватна титанова компанія "Фіко", що розташована у Києві. Наприкінці березня невідомі викрали директора ТОВ Віктора Федорова, і до цього часу немає жодної інформації ні щодо його місцеперебування, ні щодо вимог викрадачів. За кілька днів було вчинено напад на головного бухгалтера фірми - власницю частини статутного капіталу. Спочатку її колеги розцінювали цей інцидент як спробу заволодіти печаткою підприємства, але останні події дають підставу стверджувати саме про замах на життя жінки. Певна річ, історія на цьому не скінчилася. Далі на завод увірвалися близькочотирьох десятків озброєних осіб і в супроводі юристів фірми "Гарантія" намагалися захопити офісні, виробничі та складські приміщення "Фіко". Поранивши охоронця, вони виламали двері й почали спаковувати комп'ютери, техніку, а також усю наявну документацію. У цей час постраждалим вдалося викликати міліцію, яка й зупинила рейдерську атаку та затримала "чужинців". Нині правоохоронцями вже порушено 3 кримінальні справи: за фактами нападу на головного бухгалтера, викрадення директора, а також підробки документів та спроби рейдерства. За такого "букета" залишається лише дивуватися нахабності загарбників, котрі намагаються стати повноправними власниками підприємства без жодних на те документів, зокрема, судових рішень. Поки що основні зусилля колективу фірми спрямовані на те, щоб зберегти бізнес та активи компанії, але найбільше вони переймаються долею свого керівника.

Найпоказовішим фактом популярності рейдерства у світовій практиці може стати відновлення спроб захоплення одного із найбільших вугільних родовищ - Таван-Толгой у Монголії. З російського боку заявку подала En+ Group (в консорціумі з "Реновою" та "Северсталь-Ресурсом"). Однак конкуренти є достатньо серйозними: японскі Sumitomo та Itochu, Peabody (США), Shenhua (Китай), Vale (Бразилія), Xstrata (Швейцарія) та англо-австралийскі Rio Tinto та BHP Billiton. Ще в 2006 р. "Ренова", "Северсталь" та "БазЭл" уже проявляли інтерес до участі в розробці родовища, однак домовитись із монгольською стороною так і не вдалост: влада країни оцінювала витрати на робробку у 8 млрд. дол. Зараз вже не йдеться про негайний початок проекту: таких гігантських грошових ресурсів немає у жодного російського учасника, ані у їх закордонних конкурентів. Навіть 49% акцій проекту монгольский уряд оцінює не менше ніж у $2 млрд. Спроба зіграти на майбутнє може дорого обійтись учасникам. Невиконання зобов'язань у разі виграшу аукціону може закрити доступ до монгольського ринку. Виходом може стати створення міжнародного консорціума (як це було в проектах Сахалин 1-2). До того ж в Росії також вистачає проектів, для виконання у місцевих гравців просто не вистачає коштів. Так, "Алроса" вирішила продать свої частки у «Береговом месторождении» та ЗАТ "Иреляхнефть". Цим алмазна компанія визнала свою неспроможність займатися цією сферою діяльності.

Компанії, які мають стабільне фінансування, відчувають себе у цій кризовій ситуації досить впевнено. Так, канадська Barrick Gold викупила 29% акций ЗАТ "Федорово Рисорсес". Barrick, найбільший виробник золота у світі, планував реалізувати опціон на викуп 29% акций ЗАТ "Федорово Рисорсес" (засновники - Barrick та російське геологорозвідувальне підприємство ВАТ "Пана"). Таким чимном, канадська компанія тепер може збільшити частку у "Федорово Рисорсес" з 50% до 79%.

Казахстан відмітився продажем 25% одного із найбільших казахстанських виробників енергетичного вугілля Ат "Шубаркуль". Пакет акцій купила Eurasian Natural Resources Corporation PLC ("ENRC") за $200 млн. Контрольний пакет акцій компанії залишився у власності ЗАТ "Євразійська фінансово-промислова компанія" ("ЕФПК"), приавтоної компанії, яка належить трьом акціонерам-засновникам ENRC, які спільно володіють 43,77% акціонерного капіталу ENRC.

3. Способи захисту від ворожих поглинань: сутність та види та проблеми в їх застосуванні

Зарубіжна практика ворожих поглинань виробила значну кількість способів захисту компанії-мішені від перехоплення корпоративного контролю над нею компанією-агресором.

Рейдерські методи захоплення власності є різноманітними. Однією з поширених схем, яку використовують рейдери, є поглинання підприємства з використанням штучного банкрутства. Підприємство-поглинач скуповує борги підприємства-цілі та ініціює процедуру банкрутства. Часто також відбувається підкуп реєстратора з метою отримання реєстру акціонерів. Після чого відбувається скупка акцій у їх власників. Як правило, рейдери планують скупити 10-15 % акцій - ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів, на яких змінити керівництво підприємства. Міноритарні акціонери, не маючи ніякого доходу з акцій, стають на бік рейдерів, продаючи їм свої цінні папери. Підприємства повинні уважно відслідковувати купівлю дрібних пакетів акцій у міноритарних акціонерів, щоб вчасно прийняти необхідні заходи.

Завжди слід пам'ятати, що вітчизняні методи поглинання компаній суттєво відрізняються від західних. Це пояснюється, насамперед, тим, що переважну більшість українських корпорацій було створено у процесі приватизації (відповідно акціонерний капітал був «розпорошений» серед працівників). Більшість керівників таких корпорацій виявилися неготовими працювати в умовах ринкової економіки. Ці фактори, а також специфіка чинного законодавства та відносна слабкість фондового ринку України визначили появу жорстких, часом неетичних схем «перерозподілу власності» в Україні.

Відомими є і створення подвійних реєстрів акціонерів. Полюбляють рейдери відкривати кримінальні справи щодо керівників акціонерних товариств, часто з безглуздих причин. Відомими є випадки підроблення пакета документів на володіння активами підприємства Переважно рейдерські компанії цікавить не виробничий процес, а активи, наявні у підприємства. Значний інтерес рейдери виявляють до нерухомості, яка є у власності підприємств в головних містах України. Привабливість Львова для рейдерів може значно зрости через планування проведення футбольних матчів Євро-2012. Помічним захистом від рейдерів є обтяження майна підприємства. Це потрібно робити за допомогою дружньої фірми. Внаслідок цього знижується ліквідність підприємств і відповідно інтерес рейдерів. Розробляється схема розподілу контролю над активами підприємства в такий спосіб, що підприємство-ціль рейдерської атаки просто втрачає свою привабливість, оскільки на балансі у нього не має жодної майнової одиниці.

За багаторічну практику злиття і поглинань на фінансових ринках були вироблені певні технології захисту від «недружніх поглинань». Всі методи захисту, які може використовувати компанія-мішень, можна поділити на «захист до пропозиції» (pre offered defense) і «захист після пропозиції» (post offered defense). Методи «захисту до пропозиції» передбачають встановлення положень-умов в статутних документах та угодах із найманими працівниками і т.д. (так звані «відлякувачі акул» (shark repellents)). Метою цих положень, як правило, є встановлення певних обмежень щодо переходу корпоративного контролю над компанією-мішенню або обтяження такого переходу певними зобов'язаннями. Методи «захисту після пропозиції» спрямовані на зниження привабливості купівлі поглиначем компанії-мішені.

Серед методів захисту західних компаній від поглинання до публічного оголошення про операцію можна виділити такі заходи:

1. Внесення змін у статут підприємства. Зміна статутних документів, як правило, потребує схвалення акціонерів. Серед таких змін виділяють:

а) розділену раду директорів. Рада директорів ділиться на декілька частин і кожного року обирається лише одна частина;

б) умову надбільшості. Встановлюється високий відсотковий бар'єр акцій, необхідних для схвалення поглинання (переважно понад 80 %);

в) умову справедливої ціни. Покупець платить акціонерам справедливу ринкову ціну за акції незалежно від групи акціонерів. Справедлива ціна може бути виражена у вигляді коефіцієнта ціна/прибуток компанії.

2. “Отруйні пігулки”. Це цінні папери, що випускаються підприємством, щоб зменшити свою привабливість в очах ворожого покупця. Існує два види “отруйних пігулок”:

а) “внутрішня отруйна пігулка” - додаткова емісія акцій, яка дає змогу усім акціонерам компанії (за винятком поглинача) купувати додаткові акції за зниженими цінами;