Фінансово-економічна діяльність Ганнопільської сільської ради

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Мета проходження переддипломної практики полягає в узагальненні теоретичних знань та розробці методичних і практичних навиків щодо роботи бюджетних установ, зокрема Ганнопільської сільської ради.

Відповідно до мети в роботі вирішено такі завдання:

а) досліджено теоретичні аспекти щодо діяльності бюджетної установи;

б)проведений фінансово-економічний аналіз діяльності Ганнопільської сільської ради;

в)виявлено напрями вдосконалення діяльності.

Об'єктом дослідження є фінансово-економічна діяльність Ганнопільської сільської ради.

Ганнопільська сільськам рамда -- сільська рада, територія якої відноситься до складу Славутського району Хмельницької області,Україна. Центром сільради є село Ганнопіль.

Сьогодні,нселення сільради становить -- 2253 осіб. Площа становить -- 45,12 кмІ. Середня щільність населення -- 49,930 осіб/кмІ.

Ганнопільській сільській раді підпорядковуються 5 населених пунктів, села:Ганнопіль; Глинники; Досін; Соснівка;Хоросток.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” закріплює згідно з принципом розподілу повноважень: окремо визначається компетенція представницьких органів місцевого самоврядування - сільських, селищних рад, окремо - їх виконавчих органів та сільського, селищного голови.

При цьому Закон виходить з принципу повноти компетенції сільської, селищної ради - вона правомочна розглядати і вирішувати всі питання, віднесені Конституцією та законами України до її відання.

Формування бази самодостатності сільських громад обумовлює необхідність розширення їх самоврядних функцій. На законодавчому рівні державою визнано право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Але збереження на рівні державних органів виконавчої влади широкого кола повноважень та нечітке визначення юридичного статусу органів місцевого самоврядування обумовило розбалансування всієї системи суспільних відносин на селі. Усунути ці недоліки можливо в процесі подальшого реформування системи місцевого самоврядування шляхом створення відповідних правових, організаційних та фінансових умов її функціонування.

В Україні ключовими законодавчими актами, які регламентують організаційно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування є Конституція та Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Плутанину вносять численна кількість підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються на виконання базових законів. Прикладом є сфера управління комунальним майном, порядок надання якого в оренду визначається безпосередньо територіальною громадою та затверджується рішенням відповідної місцевої ради. Але, як свідчить практика, через ряд суб'єктивних причин в такому локальному нормативному акті не в повній мірі відображаються правовідносини стосовно комунальної власності. Внаслідок цього утворюються правові прогалини, які призводять до конфліктних ситуацій в громаді.

1 Історія створення, призначення та особливості функціональної діяльності Ганнопільської сільської ради

1.1 Коротка історична довідка про діяльність бюджетної установи

фінансовий кошторис бюджетний

Ганнопільська сільськам рамда -- сільська рада, територія якої відноситься до складу Славутського району Хмельницької області,Україна. Центром сільради є село Ганнопіль. Утворена 1953 року.

Ганнопіль, Аннопіль -- село в Україні, Славутському районі Хмельницької області (до 3 лютого 1931 року районний центр). Населення становить 1260 осіб. Орган місцевого самоврядування -- Ганнопільська сільська рада.

Перша писемна згадка про село Глинники, на землях якого згодом виникло містечко Аннополь, відноситься до 1542 року.

Згідно з поділом князів Острозьких Івана (Януша) й Олександра у 1602 р. с. Глинники перейшло до князя Олександра Острозького -- воєводи волинського, а від нього -- до Яблоновських. Від імені Анни Чапличівни названо містечко Аннополем і в 1761 р., на підставі привілею, власник Антоній Барнаба Яблоновський заснував тут містечко, побудував ринок і великий палац (резиденція), а при ньому розкішний парк з алеями і статуями, муровану греко-католицьку церкву.

Після того, як у 1821 р., в м. Острозі згорів єзуїтський монастир, де мав свою резиденцію єпископ Романовський Степан, Волинську православну семінарію перенесли до палацу в Аннополі.

При місцевому костелі до 1832 року існував кармелітський монастир. До 1832 р. містечко належало до Лєнцевичів, а потім від них перейшло до Алєксєя Уварова. У часи Російської імперії Аннопіль був містечком Острозького повіту.[6]

Вкінці 19 столітті у Аннополі був великий ринок з мурованих крамниць під одним дахом і кілька десятків рундуків. Колись ця оселя називалася Глинники, а частина містечка, за ставом, ще й тепер так називається. На північ від містечка було велике Курганове цвинтарище. Населення налічувало 2,000 жителів, більшість яких були євреями. У містечку була дерев'яна синагога, паровий плин, фабрика простого селянського сукна і церковно-приходська школа.

В 1911 р. до вел. власності належало 1,804 десятин і до Омелянських 257 дес. У цьому ж році в Аннополі мешкало 2 463 жителів. Тоді у містечку було волосне управління, міщанська управа, земська поштова станція, однокласна школа, земська лікарня, притулок для селян, 2 акушерки, аптека, 48 крамниць і 6 заїзних домів. Ґуральня з продукцією 38 457 відер горілки річно.

В 1921 році Аннопіль належав до князів Четвертинських. В містечку і присілках мешкало 1 671 православних, 222 римо-католиків і 1970 євреїв, було 214 дворів.

Сьогодні,нселення сільради становить -- 2253 осіб. Площа становить -- 45,12 кмІ. Середня щільність населення -- 49,930 осіб/кмІ.[8]

Ганнопільській сільській раді підпорядковуються 5 населених пунктів, села:

а)Ганнопіль

б)Глинники

в)Досін

г)Соснівка

д)Хоросток

Основним видом господарської діяльності населених пунктів сільської ради є сільськогосподарське виробництво.Чимало населення займаєтьсь приватним підприємництвом, маючи власні торгові точки, та забезпечують роботою інших. На території сільської ради знаходиться школа та дитячий садок де також працює частина місцевого населленняю.

1.2 Роль і місце бюджетної установи в бюджетній системі

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” закріплює згідно з принципом розподілу повноважень: окремо визначається компетенція представницьких органів місцевого самоврядування - сільських, селищних рад, окремо - їх виконавчих органів та сільського, селищного голови.

При цьому Закон виходить з принципу повноти компетенції сільської, селищної ради - вона правомочна розглядати і вирішувати всі питання, віднесені Конституцією та законами України до її відання.

Враховуючи пріоритетне становище представницьких органів по відношенню до всіх інших органів місцевого самоврядування Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” , інші закони України також визначають виключну компетенцію сільських, селищних рад, яку становлять питання, що можуть бути вирішені виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. До них, зокрема, відносяться питання щодо:

а) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

б) затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

в) встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти;

г) затвердження звітів про використання зазначених коштів;

д) прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

е) прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

є) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

Місцеві бюджети посідають провідне місце в системі місцевих фінансів їх визначають:

- як систему грошово-економічних відносин;

- як матеріальний фонд;

- як правову категорію;

- за територіальною ознакою.

Затвердження бюджету та звіту про його виконання представницькими органами влади визначають особливий статус бюджету як правової категорії. Він полягає у закріпленні в ньому норм, обов'язкових до виконання. Завдяки бюджету як закону органи управління отримують нормативну базу для залучення коштів і повноваження щодо їх витрачання на встановлені цілі.

Бюджет як нормативний документ визначає склад, структуру та обсяг доходів, а також видатків в розрізі напрямів фінансування та головних розпорядників коштів, затверджує перелік захищених статей видатків та об'єктів, видатки на які будуть здійснюватися за рахунок бюджету розвитку, регламентує міжбюджетні відносини тощо.

Формулювання місцевих бюджетів як планів фінансових ресурсів, які мобілізуються та спрямовуються на фінансування соціально-побутової інфраструктури та інших заходів, передбачених планами економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, на всебічний розвиток всіх членів суспільства.

Слід зазначити, що законодавче визначення місцевого бюджету вперше введене законом україни "про місцеве самоврядування в україні". Так, бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування. До речі, це єдине законодавче визначення місцевого бюджету; в бюджетному кодексі україни як 2001 р., так і 2010 р. Міститься загальне визначення бюджету .[4]

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів беруть територіальний принцип, розглядаючи їх як бюджети окремих адміністративно-територіальних одиниць. Так, м.в. васильєва визначає місцеві бюджети як "обумовлену адміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину економічних відносин у суспільстві, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб".

До речі, бюджетний кодекс україни встановлює, що "до місцевих бюджетів відносять бюджет автономної республіки крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів в містах і бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування виступають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст і їх об'єднань".

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що критерієм віднесення бюджету до категорії місцевих є не власне адміністративно-територіальна належність, а належність до відповідної громади, тобто форми самоорганізації громадян.

Безумовно, адміністративно-територіальна належність відповідної громади є важливою характеристикою місцевих бюджетів, визначаючи сферу їх дії. Однак цим не вичерпується специфіка даної категорії бюджетів - їм притаманні суттєві особливості з боку економічного змісту, форми прояву та матеріального змісту.

Побудова системи місцевих бюджетів ґрунтується на принципах побудови всієї бюджетної системи україни, а саме:

Принцип єдності бюджетної системи україни - єдність бюджетної системи україни забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

Принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

Принцип самостійності - державний бюджет україни та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади автономної республіки крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади автономної республіки крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади автономної республіки крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства україни, правом верховної ради автономної республіки крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

Принцип повноти - до складу бюджетів мають бути долучені всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади автономної республіки крим, органів місцевого самоврядування;

Принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку україни та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

Принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, автономною республікою крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

Принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

Принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

Принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система україни будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

Принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.[14, c.219]

Отже, за економічним змістом місцевий бюджет як невід'ємний елемент бюджетної системи країни окреслює економічні відносини між територіальною громадою, суб'єктами господарювання та фізичними особами, спрямовані на формування фонду грошових коштів та фінансування місцевих і громадських потреб, підвищення соціально-економічного розвитку територій та поліпшення добробуту територіальної громади, а також є не відємною частино бюджетної системи країни.

2 Аналіз фінансово-господарської діяльності Ганнопільської сільської ради у 2011-2013 роках

Фінансовий стан установи на 100% залежить від бюджетного фінансування. Баланс являється основним документом, що характеризує фінансовий стан закладу(див.додаток А,Б,В). Проаналізуємо окремо актив і пасив балансу і побачимо за рахунок яких показників пройшло покращення, а за рахунок яких погіршення. Побудуємо для цього таблицю 2.1 і 2.2 та будемо аналізувати за допомогою таблиць наші показники.[5, c.156]

Таблиця 2.1 - Склад та динаміка активів Ганнопільської сільської ради у 2011 - 2013 роках

Показник	2 011р.	2 012р.	2 013р.	Відхилення, 2012р./2011р.	Відхилення, 2013р./2012р.
				тис грн	%	тис грн	%
1	2	3	4	5	6	7	8
І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Основні засоби
Залишкова вартість	3114015,0	3006549,0	2785150,0	-107466	-3,57	-221399	-7,95
Знос	2889219,0	3180521,0	3449731,0	291302	9,16	269210	4,32
Первісна вартість	6003234,0	6187070,0	6231881	183836	2,97	44811	0,80
Інші необоротні матеріальні активи
Залишкова вартість	28456,0	32155,0	34316,0	3699	11,5	2161	6,3
Знос	28455,0	32110,0	34316,0	3655	11,38	2206	6,43
Первісна вартість	56911	64265,0	68632,0	7354	11,44	4367	0,06
Незавершене будівництво	966588,0	3965785,0	3965785,0	2999197	75,63	0	0
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Матеріали і продукти харчування	1465,35	349,75	203,35	-1115,6	-319	-146,4	-72
Рахунки в казначействі спеціального фонду	4519,36	8784,88	5216,68	4265,52	48,56	-3568,2	-68,4
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги	2705,05	2880,05	946,85	175	6,08	-1933,2	-204,17
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень	1814,31	5904,83	4269,83	4090,52	69,27	-1635	-38,29
Б А Л А Н С	4115043,71	7013623,63	6787671,03	2898579,92	41,33	-225952,6	-3,32

Основною складовою, що формує валюту балансу складають основні засоби установи. Їх частка в цілому складає 40 - 45%. Основні засоби управління в 2011 році складали: первісна вартість - 6003234 грн, залишкова - 3114015 грн.

В 2012 році відповідно 6187070 грн і 3006549 грн, як бачимо, відбулось підвищення первісної вартості та зменшення залишкової вартості. В першу чергу це говорить про те, що вибуття основних засобів проходить повільніше ніж прибуття. Первісна вартість збільшилась на 2,97%, а залишкова зменшилася на 3,57%. В 2013 році первісна вартість основних закладів складала 6231881 грн, а залишкова - 2785150 грн. Як видно з таблиці первісна вартість основних засобів зросла на 0,8%, а залишкова зменшилась на 7,95%. (рисунок 2.1).

Прибуття основних засобів було досить суттєвим в 2013 році. Так можна зробити висновок, що в 2013 році пройшло суттєве фінансування потреб бюджету Ганнопільської сільської ради. При первісній вартості фондів в 6231881 грн, знос складає 3449731 грн. Отже, незважаючи на певне збільшення основних засобів в 2013 році, знос основних засобів збільшився на 4,32%.

Для аналізу складу та динаміки пасивів Ганнопільської сільської ради побудуємо таблицю 2.2

В 2011 році фонд у необоротних активах складав 4109059 грн, а в 2012 році 7004489 грн. Як видно з таблиці 2.2 зростання складає 2895430 грн. В 2013 році цей показник суттєво зменшився і складав 6782251 грн, або зменшився на 3,28%. Щодо виконання кошторису за загальним та спеціальним фондом, то із таблиці видно, що за загальним фондом ми маємо негативні результати за всі три аналізовані роки. Стосовно спеціального фонду то тут також спостерігається змен тенденція до зменшення.

Таблиця 2.2 - Склад та динаміка пасивів Ганнопільської сільської ради у 2011 - 2013 роках

Показник	2 011р.	2 012р.	2 013р.	Відхилення, 2012р./2011р.	Відхилення, 2013р./2012р.
				грн	%	грн	%
І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Фонд у необоротних активах	4109059	7004489	6782251	2895430	41,34	-222238	-3,28
Результат виконання кошторису за загальним фондом	-14242,35	-5987,64	-23323,01	-20229,99	337,86	-29310,65	125,67
Результат виконання кошторису за спеціальним фондом	3371,06	2068,68	-54891,95	-1302,38	-62,96	-52823,27	-96,23
ІІ. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Кредиторська заборгованість	16856,00	13053,59	83634,99	-3802,41	-29,13	70581,4	83,39
Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари , роботи й послуги	16856,00	13053,59	83634,99	-3802,41	-29,13	70581,4	83,39
Б А Л А Н С	4115043,71	7013623,63	6787671,03	2898579,9	41,33	-225952,6	-3,32

Кредиторська заборгованість в 2011 році складала 16856 грн, в 2012 році - 13053,59 як видно з таблиці вона зменшилая на 29,13%, що є позитивним показником. У 2013 році кредиторська заборгованість становила 83634,99 грн. і відповідно до 2012 року вона зросла на 83,39%, що є досить негативним показником.

Зменшилася заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядниками за товари , роботи й послуги в 2012 році. Але як видно з таблиці у 2013 році ця заборгованість знову зросла.

3 Оцінка виконання кошторису за 2011-2013 роки

Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду і прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх доходів ( бюджетних установ ), здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисне фінансування - це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат.

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетна установа це - орган, установа, організація, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного або місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має такі складові частини:

1. загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

2. спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.[15, c.175]

Обсяг надходжень бюджету Ганнопільської сільської ради за 2013 рік становив 430460,00 грн. Це на 109140,00 грн. менше, ніж у 2012 році і на 78420,00 грн. - ніж у 2011 році(див. додаток Г,Д,Е). Надходженнядо бюджету складаються із надходжень загального і спеціального фонду (див. табл. 3.1)

Таблиця 3.1 - Аналіз кошторису по надходженням за 2011-2013 роки

Показники	2011 рік (грн.)	2012 рік (грн.)	Відхилення 2012/2011	2013 рік (грн.)	Відхилення 2013/2012
Всього надходжень	508880,00	539600,00	30720,00	430460,00	-109140,00
Із загального фонду	485810,00	496320,00	10510,00	399690,00	-96630,00
Із спеціального фонду	26070,00	43280,00	17210,00	30770,00	-12510,00

Із таблиці 3.1 видно, що надходження у 2012 році перевищували надходження у 2011 році, як із загального,так ,із спеціального фонду.А ось у 2013 році надходження були меншими ніж у 2012 і 2011 роках.Для наглядності побудуємо діаграму.



Рисунок 3.1 - Динаміка виконання кошторису за доходами Ганнопільською сільською радою у 2011-2013 роках

Із рисунка 3.1 добре видно,що переважну частину надходжень Ганнопільської сільської ради за 2011 - 2013 роки, становлять надходження спеціального фонду.

Що, стосується видаткової частини кошторису, то вона складається із поточних і капітальних видатків. До поточних видатків належать такі як: оплата праці, нарахування на оплату праці, використання товарів і послуг,видатки на відрядження, оплата комунальних послуг та інші. Капітальні включають в себе: придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт та інші.

Таблиця 3.2 - Аналіз кошторису по видатках за 2011-2013 роки

Показники	2011 рік (грн.)	2012 рік (грн.)	Відхилення 2012/2011	2013 рік (грн.)	Відхилення 2013/2012
Всього видатків	508880,00	539600,00	30720,00	430460,00	-109140,00
Поточні видатки	485280,00	522900,00	37620,00	402910,00	-119990,00
Капітальні видатки	23600,00	16700,00	-6900,00	27550,00	10850,00

Із таблиці 3.2 зрозуміло, що більшу частину видатків складають саме поточні видатки і ця динаміка простежується за всі три аналізовані роки.

Рисунок 3.2 - Динаміка виконання кошторису за видатками Ганнопільською сільською радою у 2011-2013 роках

Також, із рисунку 3.2 можна помітити, що на капітальні видатки у 2012 році було менше ніж у 2011 та 2013 роках. В свою чергу поточних видатків у 2012 перевищують аналогічні видаткі 2011,2013 років. При цьому поточні видатки 2013 році є значно меншими ніж у 2012, 2011 роках.

Поточні видатки можна поділити на такі групи:

а) видатки на оплату праці,

б) нарахування на оплату праці,предмети,

в) матеріали, обладнання та інвентар,

г) оплата послуг (крім комунальних),

д) видатки на відрядження,

е) оплата комунальних послуг та електро енергії,

є) окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм.

Склад поточних видатків Ганнопільської сільської ради та їх динаміку за останніх три роки можна наочно дослідити за допомогою нижче наведеної таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Аналіз поточних видатків Ганнопільської сільської ради за 2011-2013 роки

Показники	2011рік	2012рік	Відхилення 2012/2011	2013рік	Відхилення 2013/2012
Оплата праці	228450,00	265030,00	36580,00	234050,00	-30980,00
Нарахування на оплату праці,предмети	78770,00	96230,00	17460,00	84990,00	-11240,00
Матеріали, обладнання та інвентар	9390,00	4210,00	-5180,00	1960,00	-2250,00
Оплата послуг(крім комунальних)	6890,00	30000,00	23110,00	4120,00	-25880,00
Видатки на відрядження	8820,00	6660,00	-2160,00	3420,00	-3240,00
Оплата комунальних послуг	14030,00	27580,00	13550,00	27460,00	-120,00
Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм.	138930,00	93190,00	-45740,00	49910,00	-43280,00
Всього поточні видатки	485280,00	522900,00	37620,00	402910,00	-119990,00

Як видно з таблиці 3.3 відхилення усіх поточних видатків, 2013 року порівняно від 2012, є відємним. Одже, коштів на поточі видатки у 2013 році було використано менше ніж у 2012.

Що стосується капітальних видатків то у кошторисі Ганнопільської сільської ради вони являють собою: придбання обладнання і предметів довгострокового користування та капітальний ремонт.

Таблиця 3.4 - Аналіз капітальних видатків Ганнопільської сільської ради за 2011-2013 роки

Показники	2011рік	2012рік	Відхилення 2012/2011	2013рік	Відхилення 2013/2012
Придбання обладнання і предметів…	4100,00	16700,00	12600,00	0,00	-16700,00
Капітальний ремонт	19500,00	0,00	-19500,00	27550,00	27550,00
Всього	23600,00	16700,00	-6900,00	27550,00	10850,00



Рисунок 3.3 - Динаміка капітальних видатків Ганнопільської сільської ради у 2011-2013 роках

Отже, проаналізувавши кошторис Ганнопільської сільської ради можна дійти такого висновку, що кошторис складається їз надходжень і видатків. Надходження із загального фонду за 2011-2013 роки перевищують надходження із спеціального фоду. А поточні видатки перевищують капітальні.

4 Проблеми діяльності Ганнопільської сільської ради і шляхи їх вирішення

Формування бази самодостатності сільських громад обумовлює необхідність розширення їх самоврядних функцій. На законодавчому рівні державою визнано право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Але збереження на рівні державних органів виконавчої влади широкого кола повноважень та нечітке визначення юридичного статусу органів місцевого самоврядування обумовило розбалансування всієї системи суспільних відносин на селі. Усунути ці недоліки можливо в процесі подальшого реформування системи місцевого самоврядування шляхом створення відповідних правових, організаційних та фінансових умов її функціонування.[9, c.168]

В Україні ключовими законодавчими актами, які регламентують організаційно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування є Конституція та Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Плутанину вносять численна кількість підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються на виконання базових законів. Прикладом є сфера управління комунальним майном, порядок надання якого в оренду визначається безпосередньо територіальною громадою та затверджується рішенням відповідної місцевої ради. Але, як свідчить практика, через ряд суб'єктивних причин в такому локальному нормативному акті не в повній мірі відображаються правовідносини стосовно комунальної власності. Внаслідок цього утворюються правові прогалини, які призводять до конфліктних ситуацій в громаді.

Не в повній мірі вітчизняне законодавство відображає основні положення міжнародних нормативно-правових актів. Існуючі розбіжності є суттєвою перешкодою в процесі вирішення територіальною громадою місцевих питань. Як приклад, нівелювання самостійності органів місцевого самоврядування щодо визначення організаційних аспектів своєї діяльності.

Суть організаційної автономії відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування полягає в тому, що діючи в межах закону, орган місцевого самоврядування не підпорядковується іншим органам влади, а будь-який адміністративний контроль за його діями можливий лише за умови забезпечення законності та конституційних принципів місцевого самоврядування. Законодавством України також передбачається невтручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення своїх повноважень органами місцевого самоврядування. Винятком є делеговані повноваження, у процесі здійснення яких органи місцевого самоврядування підконтрольні органам виконавчої влади.

Оскільки баланс між власними та делегованими повноваженнями порушений, то принцип організаційної відокремленості та незалежності місцевого самоврядування від державної влади нівелюється. Це призводить до того, що переважну більшість свого часу та ресурсів органи місцевого самоврядування спрямовують на виконання делегованих повноважень.

Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень ускладнене принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом». На відміну від України у світовій практиці в моделях з високим ступенем централізації органи місцевого самоврядування діють за принципом «дозволено все, що не заборонено законом». Наприклад, датські органи місцевого самоврядування можуть займатися будь-якими питаннями, які вони вважають важливими для громади, крім тих, які відносяться до повноважень держави і регулюються галузевими нормативно-правовими актами.

Здатність громади реалізувати своє право на місцеве самоврядування ускладнюється тим, що сільські території як складні та багатофункціональні системи є сферою впливу численної кількості суб'єктів управління. Їх можна об'єднати в дві групи: ті, які знаходяться за межами сільської громади та ті, які розташовані безпосередньо на її території.

В свою чергу першу групу можна поділити на:

суб'єктів, які безпосередньо підконтрольні та підзвітні відповідним відділам райдержадміністрації;

суб'єктів, які умовно можна назвати «незалежними» (суб'єкти господарювання, політичні партії, громадські організації);

суб'єктів, однією з функцій, яких є контроль та нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування та райдержадміністрацій. Це, як правило, органи державної влади, вони підконтрольні і підзвітні відповідним обласним структурам (податкові адміністрації, прокуратура, судові інстанції, державне казначейство тощо).

Друга група складається з:

суб'єктів, які фінансуються за рахунок місцевого бюджету;

суб'єктів, які умовно можна назвати «незалежними» (приватні підприємці, сільськогосподарські товаровиробники, філії промислових підприємств).

Кожна з груп суб'єктів може виконувати свої функції лише за умови налагодження співпраці як з іншими суб'єктами, так і з так званими «координуючими центрами влади». Координація їх діяльності ускладнена наявністю на низовому рівні трьох центрів влади: сільських органів місцевого самоврядування (сільський голова, сільська рада та її виконавчий комітет), районних державних адміністрацій та районних рад. [1, c.147]

Враховуючи інституційні умови в нашій державі така співпраця можлива лише шляхом чіткої регламентації правового статусу кожного з органів та їх посадових осіб. Основним центром влади, який має достатньо повноважень для впливу на соціально-економічний розвиток територій є районні держадміністрації. Статус органів місцевого самоврядування, які є важливою ланкою у забезпеченні високого рівня життя населення чітко не регламентований. Насамперед це стосується головної посадової особи територіальної громади - сільського, селищного голови.

Як відомо для ефективного виконання посадовою особою своїх обов'язків необхідне збалансування всіх складових її юридичного статусу. Так, в українському законодавстві, зокрема Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено коло повноважень сільських, селищних голів, які полягають у забезпеченні всебічного розвитку місцевості, задоволенні матеріальних, духовних та інших потреб відповідної територіальної громади.

Законодавчо закріплюється, що під час здійснення своїх повноважень сільський, селищний голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому повноважень. Він є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.[2, c.340]

Але як слушно зауважують фахівці Асоціації міст України та громад для ефективного виконання сільським головою його функцій важливо визначити порядок здійснення ним своїх повноважень, гарантії його діяльності, судовий захист його інтересів.

Наслідком нечіткого визначення статусу сільського, селищного голови є відсутність у нього реальних важелів впливу на інших суб'єктів управління. Виключенням є структури, які фінансуються з місцевого бюджету, але навіть на них через дотаційність місцевих бюджетів вплив не є таким сильним.

Щодо суб'єктів господарювання, від яких значною мірою залежить розвиток сільських територій, органи місцевого самоврядування прямого впливу не мають. На практиці укладаються так звані соціальні угоди, виконання яких залежить від сумління підприємців.

Особливу увагу потрібно звернути на діяльність контролюючих та наглядових органів, які найчастіше порушують принцип правової та організаційної автономності органів місцевого самоврядування.

Основними порадами для вирішення проблеми взаємодії сільських громад та районних органів управління можна назвати такі:

а)своєчасне реагування на питання та проблеми сільських громад;

б)своєчасність розгляду заяв та скарг громадян, краща робота з громадськістю;

в)сумлінне ставлення до своїх обов'язків та якісне надання послуг;

г)діяльність відповідно до законодавства;

д)надання допомоги у роботі сільської ради шляхом проведення спільних семінарів, навчання, виїзні засідання;

е)відкритість, прозорість та гласність при прийнятті рішень; оперативність, справедливість, некорумпованість.

Яскравим прикладом можливостей сільської громади впливати на відповідні районні установи та організації є сфера громадського порядку. Зокрема, розв'язання проблеми виготовлення та реалізації кустарних алкогольних напоїв, іншими словами «самогоноваріння». Внаслідок неврегульованості цього питання звернення сільських голів до органів внутрішніх справ залишаються без належної уваги.

Доцільним є cтворення виконкомів районних рад з широким колом повноважень у сфері координації розвитку сільських територій, акумулювання коштів, здійснення капіталовкладень.

Становлення інституту місцевого самоврядування як самостійного суб'єкта управління сільськими територіями безпосередньо залежить від формування достатньої матеріально-фінансової бази. Відповідно до міжнародних нормативно-правових актів органи місцевого самоврядування мають право на власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть розпоряджатися. В основному це кошти місцевого бюджету.

Як свідчить європейський досвід, щоб збереглася фінансова автономія місцевого самоврядування, податкові надходження повинні покривати не менше половини місцевих видатків. Проведені мною дослідження засвідчили, що у зв'язку з відсутністю в сільській місцевості бази оподаткування та існуючим перерозподілом податків між бюджетами різних рівнів, більшість сільських громад навіть за сприятливих економічних умов не в змозі буде самостійно забезпечити себе власними ресурсами. Так, серед податкових надходжень до місцевого бюджету наразі найбільшу частку займають податок з доходів фізичних осіб, плата за землю та єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва. Але сільським бюджетам залишається залежно від виду податку 25-60 % від суми, яку сплачено платником.

На мою думку, потребує реформування не рівень оподаткування, а його структура. Доцільно надати органам місцевого самоврядування право запроваджувати на своїй території власні податки та збори, а загальний рівень оподаткування має контролювати центральний уряд. Це забезпечить маневреність місцевих органів влади, оскільки на місцях легше слідкувати за зміною бази оподаткування. Також на увагу заслуговують пропозиції українських вчених щодо запровадження власних бюджетоформуючих доходів за принципом територіального розвитку, тобто врахування тих особливих об'єктів оподаткування, які можуть суттєво збільшити надходження до місцевих бюджетів.

Доцільним є розширення переліку місцевих податків і зборів за рахунок запровадження податків із цільовим використанням отриманих коштів. Наприклад, збори за прибирання і освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, вулиць тощо. В умовах складної екологічної ситуації в Україні корисними стануть екологічні податки, які доцільно стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, вулиць, лісів, утилізацію відходів.

Також правомірним є твердження, що оскільки сільська місцевість є як просторовою, так і природною ресурсною базою розвитку багатьох галузей народного господарства, то в недостатній мірі відпрацьовані економічна і правова сторони отримання податків з держави і підприємств, які використовують природні ресурси сільської території та її просторовий базис для організації транспортування різноманітних ресурсів, продуктів їх переробки та іншої діяльності.

Висновки

Пройшовши переддипломну практику у Ганнопільській сільській раді наочно побачила роботу працівників даної установи яка стосується мого дослідження.

За економічним змістом місцевий бюджет як невід'ємний елемент бюджетної системи країни окреслює економічні відносини між територіальною громадою, суб'єктами господарювання та фізичними особами, спрямовані на формування фонду грошових коштів та фінансування місцевих і громадських потреб, підвищення соціально-економічного розвитку територій та поліпшення добробуту територіальної громади, а також є не відємною частино бюджетної системи країни.

Проаналізувавши кошторис Ганнопільської сільської ради можна дійти такого висновку, що кошторис складається їз надходжень і видатків. Надходження із загального фонду за 2011-2013 роки перевищують надходження із спеціального фоду. А поточні видатки перевищують капітальні.

В Україні ключовими законодавчими актами, які регламентують організаційно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування є Конституція та Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Плутанину вносять численна кількість підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються на виконання базових законів. Прикладом є сфера управління комунальним майном, порядок надання якого в оренду визначається безпосередньо територіальною громадою та затверджується рішенням відповідної місцевої ради. Але, як свідчить практика, через ряд суб'єктивних причин в такому локальному нормативному акті не в повній мірі відображаються правовідносини стосовно комунальної власності. Внаслідок цього утворюються правові прогалини, які призводять до конфліктних ситуацій в громаді.

Основними порадами для вирішення проблеми взаємодії сільських громад та районних органів управління можна назвати такі:

а)своєчасне реагування на питання та проблеми сільських громад;

б)своєчасність розгляду заяв та скарг громадян, краща робота з громадськістю;

в)сумлінне ставлення до своїх обов'язків та якісне надання послуг;

г)діяльність відповідно до законодавства;

д)надання допомоги у роботі сільської ради шляхом проведення спільних семінарів, навчання, виїзні засідання;

е)відкритість, прозорість та гласність при прийнятті рішень; оперативність, справедливість, некорумпованість.

Ганнопільська сільська рада функціонує на належному рівні, але також даються взнаки брак бюджетних коштів. Як виявляється на практиці, даних коштів вистачає лише на поточне утримання соціальних установ, а на їх розвиток, вдосконалення, на запровадження нових соціальних послуг самоврядування має шукати додаткові джерела фінансування, що є дуже проблематичним.

Незважаючи на різноманітні проблеми у процесі роботи, управління та фінансування Ганнопільська сільська рада виконує свої функції ефективно і професійно.

Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / [Антонечко В.О., Баймуратов М.О., Батанов О.В. та ін.]; за ред. В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. - К.: Атака, 2007. - 864 с.

2. Василик О. Д. Бюджетна система України: підруч. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 544 с.

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» / Верховна Рада України. - К.: Парламентське вид-во, 2010. - 80 с.

4. Конституція України / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2010. - 64 с.

5. Назарова К.О. Кумченко Т.А. Аналіз діяльності бюджетних установ: Навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т / Г.О. Кравченко (заг.ред.). -- К. : КНТЕУ 2006. -- 208 с.

6. Ганнопільська сільська рада [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

7. Європейська Хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=994_036

8. Історія села Ганнопіль [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

9. Бондарук Т. Концептуальні засади реформування місцевих бюджетів України / Т. Бондарук // Світ фінансів. - 2011. - №2. - С. 168-171.

10. Бугаєнко В.Г. Дослідження системи інформаційного забезпечення державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ / В.Г. Бугаєнко // Економіст. - 2010. - №1. - С.24-28.

11. Васильєва Н. Підвищення соціальної спрямованості місцевих бюджетів / Н. Васильєва // Управління сучасним містом. - 2010. - №1-3.

12. Ворона П. В. Механізми впливу органів місцевого самоврядування на соціально-економічний розвиток регіону / П. В. Ворона // Теорія та практика державного управління. - 2012. - №2. - С. 7-14.

13. Горбатовська Ю.Г. Регламентація обліку і аналізу доходів і видатків загального фонду бюджетних установ / Ю.Г. Горбатовська // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №7-8. - С. 59-61.

14. Осадчук Н. В. Місцеві бюджети і їх роль у регіональному розвитку / Н. В. Осадчук // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №9. -С. 219-223.

15. Яришко О.В., Ткаченко Є.Ю. Фінансовий аналіз діяльності бюджетних організацій / О.В. Яришко, Є.Ю.Ткаченко // Вісник Запорізького національного університету. - 2008. - №1(3). - С.174-180.

Размещено на Allbest.ru