Закони грошового обігу

МВФ - міжнародна фінансова організація яка створена з метою надання кредитів для підтримання валютного курсу країн членів МВФ

Статутний капітал формується за рахунок внесків країн в обсязі наданих їм квот

5.4 Національна і світова валютні системи

Валютні відносини - це сукупність економічних відносин які виникають у процесі розподілу та обміну результатами діяльності національних господарств

Основою є : товарне виробництво, міжнародна торгівля, рух капіталі та послуг

Валютна система - це сукупність валютних відносин

Розрізняють валютні системи :

1. Національна форма організації валютних відносин окремої країни. За допомогою якої здійснюються міжнародні розрахунки (національна валюта, валютний курс)

2. Світова спільно розроблена державними та закріпленими міжнародними угодами , форма організації валютних відносин

3. Міжнародна

Етапи формування світових валютних систем:

- 1867 - механізована сукупність валютних систем, основа - золотий паритет. Міжнародних норм не існує

- 1922 - генуезька конференція - система золото - девізного стандарту. Основа - англійський фунт стерлінгів

- 1929 - система розпалася на окремі блоки, пізніше на зони. Був створений доларовий блок( США, латинська америка) стерлінговий блок (велика британія) золотий блок(італія, іспанія, польша)

- 1944 - бреттон - вудська валютна система - використовувалась для розрахунків двох валют світу - долара і фунта стерлінга

Встановлення твердих валютних курсів валют інших країн до провідних валют, розмін золота - функція виключно центральних банків. Особливість - створюється МВФ в 1945 - 46р

- Зростання економічної могутності інших країн призводить до зменшення могутності США

- На початку 70 х США заборонили розмін долара на золото

Рішенням міжнародної конференції в кінгстані у 1976 - 78 створюється ямайська валютна система (використання для розрахунків валют інших країн а також СДР) встановлення плаваючих валютних курсів; скасування золотого паритету 1976р

5.5 Валютний ринок

Валютний ринок - офіційний центр в якому здійснюються купівля - продаж валют на підставі попиту і пропозиції

Залежно від обсягу операцій що здійснюються на валютному ринку розрізняють оптовий ринок - валютні операції у безготівковій формі, роздрібний ринок

За територією: національний, районний, світовий

Залежно від видів операцій що здійснюються на валютному ринку: ринок валют, ринок депозитів, кредитів

Продавці і покупці - центральні банки і ТНК

Функції валютного ринку:

1. Здійснення міжнародних розрахунків

2. Отримання прибутку

3. Формування валютних резервів центрального банку

5.6 Форми валютних операцій

Валютні операції - операції, що пов'язані з купівлею - продажем валют.

Форми:

- СПОД - купівля - продаж валюти на умовах її поставки на другій робочий день після укладення угоди за ціною що зафіксована в угоді

- Форвард - купівля - продаж валюти на умовах її поставки через певний період після угоди за ціною на дату укладання угоди

- Ф'ючерс - купівля - продаж валюти на умовах її поставки через певний період після укладання угоди за ціною на дату реалізації угоди

- Опціон - продаж валюти на умовах її поставки через певний період після укладання угоди на умовах її поставки протягом її періоду за ціною, зафіксованою в угоді

Практична частина

1. Валютні обмеження

2. Валютні регулювання

3. Порівняльна характеристика можливої взаємодії україни з європейським союзом і з митним

4. Платіжні баланси їх формування

1. Валютні обмеження - система нормативних правил, установлених у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями та іноземною валютою. Вони поширюються на фізичних та юридичних осіб стосовно обміну валюти власної країни на іноземну, а також інших валютних операцій.

Валютні обмеження передбачають організацію і здійснення компетентними органами відповідних країн спеціальних заходів з валютного контролю з метою врівноваження платіжних балансів і підтримання курсів національних валют. Однією з форм валютних обмежень є валютна блокада - припинення або обмеження валютно-фінансових відносин із блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей цієї держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного та політичного тиску. Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли її здійснює низка держав, валютні блокади. Валютна блокада буває повна - за використання всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін.

Валютні обмеження можуть практикуватися шляхом офіційного встановлення країною кількох валютних курсів. Таким чином держави диференціюють їх за групами товарів, послуг і цільовим використанням валюти. У листопаді 2008 р. Національний банк України з метою утримання рівноваги на валютному ринкові посилив валютні обмеження. Зокрема прийняті обмеження передбачали, що на валютному ринку України уповноважені банки мали встановлювати курс продажу готівкової іноземної валюти не вище, ніж офіційний курс гривні до іноземних валют, що встановлюється НБУ.

Основні види валютних обмежень:

1.заборона вільного продажу й купівлі іноземної валюти,

2.обов'язковий продаж (або здача) іноземної валюти державі за офіційним курсом,

3.регулювання процесу вивезення капіталу, грошових переказів (впровадження особливого порядку на цю операцію) тощо,

4.ліцензування для комерційних банків права здійснювати валютні операції.

2. Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає:

- регулювання курсу національної валюти;

- організація розрахунків в іноземній валюті;

- відкриття рахунку в іноземній валюті;

- купівля іноземної валюти;

- розрахунки по експортно-імпортних операціях;

- здійснення резидентами іноземних інвестицій;

- операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;

Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:

- міждержавному;

- регіональному;

- національному.

Основним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішніх господарських процесів, так і на зовнішньоекономічні позиції тієї чи іншої країни.

Здійснення валютного контролю й регулювання покладене на такі державні органи:

1. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів.

2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через їхні банки.

3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями.

5. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Валютне регулювання спрямоване, насамперед, на організацію міжнародних розрахунків, визначення порядку здійснення операцій з іноземною валютою

Основні завдання валютного регулювання та контролю:

§ регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

§ організація внутрішнього валютного ринку;

§ регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

§ захист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу;

Субєктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій: центральний банк;уряд країни;уповноважені банки;юридичні особи - резиденти і нерезиденти; фізичні особи - резиденти і нерезиденти.

3. Платіжний баланс - це систематизований запис підсумків усіх економічних угод між резидентами певної країни й інших країн світу протягом року.

Платіжний баланс виражає всю складну суму економічних відносив країни зі світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки цієї країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн та на світовому ринку. Цей баланс є одним з найголовніших документів, що характеризує економічний стан країни і в першу чергу її платоспроможність. За його даними також можна з'ясувати стан офіційних золотовалютних резервів і зовнішньої заборгованості країни. Платіжний баланс належить до основних інструментів макроекономічного аналізу та прогнозування, формування податкової та грошово-кредитної політики, заходів з регулювання зовнішньої торгівлі, внутрішнього валютного ринку і валютного курсу. Поняття "платіжний баланс" вперше було введено в економічну теорію Дж. Стюартом у 1767 р.

Перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р., дані якого були згруповані в три розділи: поточні операції, рух капіталів, операції із золотом та сріблом.

Платіжний баланс - це співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих конкретною країною від інших країн за певний період, і сумою всіх грошових платежів, здійснених нею за цей самий період.

Рахунки платіжного балансу відображають реальні потоки і фінансові потоки між резидентами конкретної країни й іншими країнами світу.

Розрізняють платіжний баланс оборотів (динамічний), що розраховується за квартал, рік чи інший період, та платіжний баланс на певну дату (статичний) - це поточний платіжний баланс конкретного дня.

Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, що здійснюються між національною економікою та іншими країнами світу.

Структура платіжного балансу:

- торговельний баланс (співвідношення між грошовими виплатами і надходженнями за всіма товарними операціями: експорт, імпорт);

- платіжні надходження за послуги (пошта, фрахтування, страхування, туризм, брокерські послуги тощо);

- грошові потоки, пов'язані з рухом капіталу (інвестиції, кредити, позики, займи, депозити в іноземних банках, виплати відсотків і дивідендів іноземним інвесторам тощо);

- грошові перекази приватних осіб, громадських організацій, державних установ

Платіжний баланс є рівноважним завжди - за своїм визначенням. Незбалансованими можуть бути лише окремі статті та рахунки.

Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс вважають активним (таким, що має позитивне сальдо); у протилежному випадку - пасивним (таким, що має від'ємне сальдо).

Основа платіжного балансу - групування всіх видів угод результати яких пов'язані зі зростанням потреб в товарах та послугах або з надходженням іноземної валюти в країну.



Тема 6. Кредит у ринковій економіці

6.1 Необхідність кредиту

Конкретною економічною основою на якій виникають і розвиваються кредитні відносини вступає кругооборот капіталу кредит виникає внаслідок розвитку процесів обміну товарами, опосередковується потребами виробництва завдяки кредиту можливо:

- зменшити час на задоволення господарських та особистих потреб

- забезпечити розмірене відтворення

- отримати додаткові кошти при передаванні певної суми вільних фінансових ресурсів від кредитора до позичальника

Кредит пов'язаний з економічними категоріями:

фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

Виробництво - процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію - виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Товар - продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу; продукт праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж, а також матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Товарообмін - це прямий, безпосередній обмін товару на товар. Зрозуміло, що чим більше розвинене розподіл праці, тим складніше здійснювати товарообмін, він вимагає все більше часу і витрат,коротше, стає неефективним.

Гроші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових

Позиковий відсоток - це відсоток, який позичальник сплачує кредитору.

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Ринок позикових капіталів - це сегмент фінансового (грошового) ринку, на якому формується попит і пропозиція на позичковий капітал

Особливості кредиту що відрізняють його від інших економічних категорій :

- При наданні кредиту позичальник лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами

- Суб'єкти кредиту можуть почергово виступати як у ролі кредитора так і в ролі позичальника

- Позичальник зобов'язаний пред'явити кредитору економічні та юридичні гарантії повернення боргу

- Повернення кредиту здійснюється позичальниками а у виключних випадках - третьою особою - гарантом

- Конкретний термін повернення кредиту залежить від 2 обставин: 1. Особливостей кругообороту коштів у позичальника 2. Можливостей кредитора щодо терміну на який він може надати кредит

- Характерною рисою кредита є сплата % за користування ним

Ознаки кредиту в умовах ринку:

- Кредиторами виступають банки, а позичальниками фіз. Та юр особи

- Гроші отримані позичальником використовуються як капітал

- Позики погашаються за рахунок прибутку

- Кредит є механізмом перерозподілу капіталів у суспільному виробництві , використовується для вирівнювання норми прибутку

6.2 Типи кредитних відносин

- Між банками і підприємствами

- Між банками і фінансово - кредит організаціями

- Між банком і державою

- Між банками

- Між державами

- Між центральнм банком та урядом

- Між державою та міжнародними фінансовими інституціями

- Між підприємствами без сплати позичкового %

- Між підприємствами і працівниками

- Між фінансово - кредитними організаціями

6.3 Теорії кредиту

Існує 2 підходи до тлумачення кредиту і кредитних відносин в економічній теорії:

1. Натуралістична теорія - основоположники Адам Сміт, девід рікардо

Основні положення теорії:

- Об'єктом кредиту є натуральні а не грошові цінності

- Кредит - це рух натуральних благ які є інструментами перерозподілу цінностей у суспільстві

- Позичковий капітал ототожнюється реальним капіталом але не створює його

- Банки відіграють другорядну роль у кредитних відносинах, а виробництво - первину

2. Капіталотворча теорія - почала формуватись одночасно з натуралістичною як критика, ідейним натхненником Дж Ло. Він говорив що кредит створює багатство а банки є творцями капіталу, кредиту належить вирішальна роль у розвитку економіки

По новому трактує капіталотворчу теорію Кейнс його послідовники Самюельсон , гелбрейт, лермет. В основу їх поглядів покладено ідею про активне втручання держави в економіку. Ними були обґрунтовані принципи кредитного регулювання економіки через зменшення позичкового відсотка що активізує інвестиційні процеси, підвищує споживчий попит і зменшує безробіття. Змістовим додатком до ідей кейнсіанців стали наукові праці Мілтона Фрідмена та ін. монетаристів, які вбачали регулювання економіки на основі змін у грошовій масі та % ставках що дає змогу використовувати кредитну експансію або кредитну рестрикцію

6.4 Форми кредиту

1. Товарна (комерційний кредит, лізинг і споживчий кредит у товарній формі)

2. Грошова (банківське кредитування)

Види банківського кредиту:

1. За призначенням: 1. На виробничі цілі (юр особам під заставу ОЗ та обігових коштів) 2. Споживчий кредит (фіз. Особам)

2. За строками користування: 1. Короткострокові (до 1 року) середньострокові(до 3 р) довгострокові(понад3)

3. За забезпеченнями: 1. Забезпечені заставою (майном, майновими правами,ц. паперами) 2. Гарантовані (банками, фінансами чи майном 3 особи)3. Не забезпечені

4. За ступенем ризику: стандартні; не стандартні; сумнівні; небезпечні; безнадійні

5. За методами надання: 1. У разовому випадку 2. Відповідно до відкритої кредитної лінії 3. гарантійні

6. За строками погашення: 1. Водночас 2. На виплату 3. З регресією платежів 4. Після закінчення обумовленого періоду

Залежно від суб'єктів кредитних відносин виділяють види кредиту:

- Комерційний- надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів та виплат як правило оформляється векселем

- Банківський - надається банками у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами але й позичальниками

- Державний - надається юр та фіз. Особами державі; форма цього кредиту - випуск державних позик

- Міжнародний - надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають банки, фірми держави, міжнародні валютно - кредитні організації

6.5 Функції кредиту

- Перерозподільча функція - за допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення з одного боку здійснюється нагромадження грошових капіталів за рахунок збережень економічних агентів, а з іншого розміщення серед інших агентів ринку. Дає змогу зосередити капітал у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку

- Емісійна - на основі кредиту здійснюється емісія грошей, як платіжних засобів методами кредитної експансії і кредитної рестрикції, регулюється кількістю грошей в обігу., сприяє економії витрат грошового обігу, дозволяє прискорити обіг грошей , запроваджувати прогресивні системи розрахунку

- Контрольна - у процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди при цьому банк здійснює як попередній так і поточний контроль за діяльністю позичальника. Дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту - стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати запозичені кошти.

Принципи кредитування:

- Цільовий характер

- Поверненість

- Строковість

- Платність

- Забезпеченість

6.6 Суть позичкового відсотка

Позичковий % - плата яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами це ціна кредиту

% ставки в період інфляції :

Номінальна - рівень % ставки що фактично склався на ринку

Реальна - номінальна ставка скоригована на рівень інфляції

Норма % залежить від величини норми прибутку:

Середня норма прибутку є максимальною межею норми %. Мінімальну межу норми % точно визначити неможливо але вона повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з даною операцією і приносити йому хоча б мінімальний дохід

Чинникі що впливаю на розмір % ставки за кредити:

Макроекономічні :

- Попит та пропозиція які склались на кредитному ринку - підвищений попит викликає підвищення % ставки проте в результаті міжбанківської конкуренції % нівелюється

- Рівень інфляції - підвищення темпів інфляції викликає збільшення плати за кредит оскільки підвищується ризик витрат

- Рівень облікової ставки центрального банку - при визначенні розміру % ставки, банки беруть за основу облікову ставку центрального банку

Мікроекономічні:

- Розмір кредиту - розмір % ставки за великими кредитами повенен бути нижчим, оскільки витрати банку в цьому разі менші

- Термін користування кредитом - чим довший термін тим вища % ставка за кредит

- Рівень ризику - позики з вищим рівнем ризику повинні надаватись під вищий % щоб компенсувати кредитору премію за ризик

Платоспроможність - здатність і можливості клієнта погасити всі види зобов'язань майном та грошовими коштами

Кредитоспроможність - здатність і можливості клієнта повернути конкретний кредит вчасно і в повному обсязі за рахунок грошових коштів

Показники оцінки кредитоспроможності позичальника банку:

Показники ліквідності:

- Коефіцієнт миттєвої ліквідності Кп = високоліквідні активи / поточні зобов'язання. Значення 0,2

- Коефіцієнт поточної ліквідності Клп = ліквідні активи / поточні зобов'язання 0,75

- Коефіцієнт загальної ліквідності Клз = оборотні активи / поточні зобов'язання 2,00

Показники фінансової стійкості:

- Коефіцієнт автомії Ка = власний капітал / активи > 0,5

- Коефіцієнт незалежності Кн = залучені кошти / власний капітал <0,5

- Коефіцієнт забезпечення власними коштами Кз = власний оборотний капітал / оборотні активи > 0,5

- Коефіцієнт маневреності власних коштів - Кмвк = (Власний капітал - необоротні активи) / власний капітал > 0,5

Показники фінансово економічної діяльності:

- Коефіцієнт довгострокового запозичення коштів Кдзк = довгострокові зобов'язання. Змешення

- Рентабельність активів Ра = чистий прибуток / середня вартість активів Збільшення

- Рентабельність продажу Рп = чистий прибуток / чистий дохід збільшення

- Коефіцієнт оборотності активів Ков = чистий дохід / середня вартість активів

- Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів Комз = чистий дохід / середня вартість ТМЗ



Тема 7. Центральні банки

7.1 Походження ЦБ. НБУ

Центральний банк - визначальна ланка банківської системи, банк банків, емісійний банк тобто банк якому належить монополія на випуск грошей

Способи винекненння ЦБ:

- Держава створює спеціальний держ банк на основі окремого закону і закріплює за ним виняткове право емісії грошей

- Право емісії закріплюється за одним із комерційних банків

Організаційно - правовою формою ЦБ є акціонерне товариство, основна частка або 100% капіталу якого належать державі

НБУ створений у 1991 р на базі Державного банку СРСР та його обласних управлінь

НБУ підзвітний Верховній раді України

Вищим органом управління є рада НБУ а безпосередньо діяльністю керує правління НБУ на чолі Головою Правління який призначається на 4 роки ВРУ за поданням Президента

До компетенції НБУ входить:

- Право ухвалювати нормативно - правові факти

- Укладання угод з комерційними банками

- Розробка та здійснення грошово - кредитної політики

- Інформування Верховної Ради Укр про основні принципи грошово - кредитної політики та регулювання

Джерела ресурсів НБУ:

- Емісія банкнот

- Внески комерційних банків і казначейства

- Обов'язкові резерви

- Власний капітал

7.2 Функції ЦБ

- Емісійний центр - полягає у випуску банкнот, монет , цінних паперів а також депозитні емісії тобто зарахування коштів на рахунки комерційних банків і державних установ

- Валютний центр - здійснює валютні інтервенції тобто за рахунок спеціально створеного резерву купує іноземну валюту або продає її

- Банк банків - полягає у наданні КБ кредитів, здійсненні розрахунків між ними збереженні резервів, контроль за діяльністю банків

- Обслуговування державного бюджету

- Збереження золото - валютних запасів

- Виконання розрахункових операцій для уряду

- Грошове кредитне регулювання економіки

Методи грошово кредитного регулювання:

- Встановлення норми обов'язкового резервування

- Облікові ставки

- Здійснення операцій на відкритому ринку

Обов'язкові резерви - це та кошти комерційних банків які вони зобов'язані передати на кореспондентські рахунки в ЦБ а можливість розпорядження якими обмежена або відсутня

Облікова ставка - норма % яку встановлює ЦБ за позиками наданими комерційним банкам під заставу векселів

Операції на відкритому ринку - купівля - продаж державних цінних паперів (РЕПО)



7.3 Грошова політика НБУ

Грошово - кредитна політика - сукупність таких заходів що реалізуються державою і спрямовані на регулювання грошово кредитних відносин

Цілі грошово - кредитної політики:

- Забезпечення можливостей для ефективного функціонування суспільного виробництва

- Досягнення економічного зростання

- Покращення добробуту населення

- Стримування інфляції

- Забезпечення зайнятості населення

- Забезпечення стабільності національної грошової одиниці

Важелі грошово - кредитного регулювання:

- Контроль за грошовою масою облік ВВП та інфляція

- Забезпечення економіки готівкою

- Стимулювання випуску пластикових карток, здійснення розрахунків за їх допомогою

- Підвищення надійності систем електронних розрахунків

- Кредитування комерційних банків

- Контроль за діяльністю банків і пара- банків



Тема 8. Комерційні банки

8.1 Основи організації діяльності комерційних банків

Банк - це установа призначена для акумуляції тимчасово вільних коштів та їх розміщення від власного імені на умовах поворотності, строковості, платності

Функції банків:

- Мобілізація тимчасово вільних коштів суб'єктів економіки

- Надання позик

- Здійснення розрахунково-касового обслуговування

- Створення кредитних засобів обігу

Мета функціонування банку - отримання прибутку.

Принципи функціонування банків:

- Банк здійснює свою діяльність в межах реально наявних ресурсів

- Економічна самостійність

- Банк будує взаємовідносини з контрагентами на основі прагнення максимізувати прибуток і мінімізувати ризик

- Держава регулює банківську діяльність економічними методами

8.2 Ресурси комерційного банку

Ресурси комерційного банку поділяють на 3 групи:

1. Власні кошти - створюють фінансову базу для розвитку банку(регулятивний капітал)

Склад власного капіталу:

- Основний капітал - включає статутний фонд, резервний і спеціальні фонди

- Додатковий капітал - включає нерозподілений прибуток і джерела коштів для покриття кредитного, валютного та інвестиційного ризиків

2. Залучені кошти - депозити та інвестиції

3. Запозичені кошти - включають кредити отримані від інших банків, кредити отримані на тендері НБУ, облігаційні запозичення коштів

8.3 Організація і форми банківського кредитування

Етапи процесу кредитування:

- Інтерв'ю кредитного інспектора з клієнтом

- Вивчення кредитоспроможності позичальника

- Укладання кредитної угоди

- Організація контролю за виконанням умов кредитної угоди

- Повернення кредиту та % за ним

Форми банківського кредитування:

- Грошовий кредит на споживчі потреби

- Автокредит

- Іпотека - позика під заставу нерухомого майна

- Лізинговий кредит

- Овердрафт - форма позики яка надходить на поточний рахунок

- Факторинговий кредит - придбання банком короткострокової дебіторської заборгованості своїх клієнтів

- Форфейтинговий - придбання дебіторської заборгованості у фірми що займаються експортно - імпортною діяльністю

8.4 Контроль і регулювання діяльності КБ з боку ЦБ

НБУ встановлює комерційним банкам низку економічних нормативів:

- Нормативи капіталу

- Нормативи ліквідності

- Нормативи кредитного ризику

- Нормативи інвестування

Крім економічного впливу НБУ застосовує заходи адміністративного впливу:

- Реєстрація банків

- Видача ліцензій

- Проведення аудиторських перевірок

- Процедура ліквідації банків

Размещено на Allbest.ru