Організаційно-методичний механізм державного фінансового регулювання корпоративного сектора

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

КРАВЧЕНКО ІРИНА ЮРІЇВНА

УДК: 338.24:336.2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРА

Спеціальність: 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжнародному Інституті Менеджменту (МІМ-Київ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, Гольцберг Макс Абрамович, Міжнародний Інститут Менеджменту (МІМ-Київ), проректор з навчальної та наукової роботи, зав. кафедри фінансів

Офіційні опоненти:

Бакаєв Л.О. - доктор економічних наук, заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук України

Щукін Б.М. - кандидат економічних наук, державний експерт Апарату Ради національної безпеки і оборони України

Провідна установа - Українська академія державного управління при Президентові України, кафедра економічної політики (м.Київ)

Захист відбудеться 17 cічня 2002 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.801.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м.Київ, бул.Дружби Народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Автореферат розісланий 15 грудня 2001 року.

Вчений секретар Спеціалізованої

вченої ради А.В.Базилюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкових відносин супроводжується трансформацією командно-адміністративної системи господарювання. Важливе значення у цьому процесі набуває реформування системи державного регулювання економікою у напрямку побудови ринкової соціально-орієнтованої економіки. Становлення і розвиток форм та методів державного регулювання, масштабів втручання держави в економічні процеси знаходяться в центрі уваги вітчизняної економічної науки.

Успішне державне регулювання процесу подальшого реформування національної економіки неможливе без наявності комплексної та достовірної фінансової інформації про функціонування її основних секторів і ланок, що створюють національний продукт та забезпечують основну питому вагу бюджетних надходжень. Такі найважливіші масиви інформації формуються відповідними державними регулюючими органами в результаті синтезу та аналітичних опрацювань нормативно регламентованих даних податкового і бухгалтерського обліку.

Звичайно, прийняття адекватних і раціональних макроекономічних фінансових рішень можливе лише тоді, коли вихідна інформаційна база є цілісною, достовірною і несуперечною. Разом з тим, ці умови на практиці часто не дотримуються. Найбільш суттєва неспівставленість податкових і фінансових звітів спостерігається при аналізі такого найважливішого показника як прибуток. І для цього є певні передумови.

Починаючи з 2000 року, відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України”, всі підприємства повинні складати та подавати до органів статистики фінансову звітність згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Одночасно, відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, підприємства повинні складати і подавати до Державної податкової адміністрації податкову звітність у вигляді декларації про прибуток підприємств. Якщо зіставити показники обсягу прибутку до оподаткування українських підприємств за податковою декларацією і за фінансовою звітністю, вони суттєво відрізняються; такі відмінності можуть досягати 250%.

Незбіг наведених показників було б, можливо, не дуже суттєвим з точки зору держави, якщо в Україні не існувало б підприємства у формі відкритих акціонерних товариств, які мають оприлюднювати фінансову звітність і, базуючись на якій, акціонери, кредитори, держава формують своє враження про прибутковість підприємства. Акціонерні товариства зацікавлені у максимальному рівні прибутку, бо це є передумовою залучення інвестицій до підприємства; але ці ж підприємства зацікавлені і у зменшенні прибутку, що підлягає оподаткуванню, бо це призводить до зменшення витрат на податки.

Таким чином, з метою контролю з боку держави, захисту прав акціонерів існує необхідність у визначенні реальних прибутків до оподаткування. Державні органи управління повинні мати зрозумілий, науково обгрунтований в реаліях України механізм та методику узгодження фінансової та податкової звітності. Разом з тим, у вітчизняній економічній науці ці питання ще не знайшли відповідного відображення. На їх рішення спрямоване дане дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження були використані в процесі виконання науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України у 2000 році, зокрема за темами:

14-00 “Аналіз стану і тенденції розвитку приватизованих підприємств, пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування”
(№ 0100U003641);

50-00 “Розробка пропозиції щодо вдосконалення механізму приватизації
в Україні” (№ 0100U003639).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичного забезпечення розрахунків щодо формування масиву даних про об`єкт оподаткування, узгодженого з фінансовим результатом, яка підвищує об`єктивність визначення бази оподаткування прибутку та обгрунтованість розрахунків фінансових показників при складанні Державного бюджету України.

Відповідно до мети дослідження в процесі виконання роботи були поставлені та вирішені наступні завдання:

обгрунтовано принципи державного регулювання в перехідному періоді та сформовано основні механізми державного фінансового регулювання діяльності корпоративного сектора;

визначено місце та роль податкових інструментів у системі регулювання економічних інтересів, стан податкової системи України та її вплив на розвиток економіки;

розроблено схему формування джерел утримання податків на підприємстві з урахуванням останніх змін податкового законодавства;

досліджено світовий досвід та виявлено можливості використання у практиці України існуючих механізмів державного фінансового регулювання щодо узгодження показників прибутку за різною звітністю підприємств;

проаналізовано та систематизовано методичні відмінності між визнанням у фінансовій і податковій звітності доходів та витрат;

розроблено організацію та науково-методичні засади узгодження показника прибутку підприємств за даними звіту про фінансові результати та за податковою декларацією з метою підвищення об`єктивності інформації про базу оподаткування та фінансові потоки.

Предметом дослідження є організація і методи узгодження показника прибутку за фінансовою звітністю підприємства та прибутку, що підлягає оподаткуванню, відповідно до податкової декларації.

Об`єктом дослідження у роботі виступає корпоративний сектор України, що охоплює недержавні підприємства, організаційно-правовою формою яких є акціонерне товариство.

Теоретичну та методичну основу дисертаційної роботи складають ключові положення економічної теорії, в тому числі наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, присвячені питанням визначення ролі та місця держави в економічному житті та обгрунтування необхідності державного регулювання економікою.

У роботі використані сучасні методи дослідження економічних процесів, зокрема такі, як: системний аналіз, економіко-статистичні методи опрацювання інформації, монографічні, логічного узагальнення результатів, експертні методи аналізу тощо.

Інформаційну основу дисертаційної роботи склали законодавчі та нормативні документи, правила, які регламентують порядок функціонування підприємств корпоративного сектора, їхні взаємовідносини з іншими підприємствами в Україні і за кордоном, права власності та оподаткування, складання фінансової звітності, а також дані державної статистики, що характеризують рівень фінансового стану акціонерних товариств в нашій державі, баланси і звіти, які публікувалися у відкритій пресі.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Наукова новизна виконаної дисертаційної роботи полягає у системно-структурному дослідженні теоретичних та практичних аспектів механізму державного фінансового регулювання. Найбільш значні результати, які було досягнуто і які складають наукову новизну роботи, полягають у наступному:

обгрунтовано необхідність узгодження фінансової і податкової звітності при формуванні бази оподаткування як головної умови підвищення ефективності дії податкового законодавства і поліпшення об`єктивності розкриття інформації у фінансовій звітності. Запропоновано застосувати практику світового досвіду щодо узгодження показників результатів діяльності за різною звітністю з урахуванням особливостей їх визначення в Україні;

В роботі особливу увагу приділено характеристиці сучасного стану податкової системи України як найбільш впливовому, єдино гнучкому регулятору взаємовідносин між підприємницькими структурами, громадянами, з одного боку, та державою - з іншого. Розглянуто структуру податкових надходжень до бюджету за останні роки, з чого можна констатувати, що податкова система України базується на чотирьох основних податках: на додану вартість, на прибуток підприємств, акцизному зборі та на податку на доходи громадян; питома вага яких у консолідованому бюджеті України у 2000 році відповідно складала 19,22%; 15,67%; 4,57% та 12,98%.

Виходячи з того, що за останні роки відбулися значні зміни в податковому законодавстві України та створені у 2001 році нові Державні фонди соціального страхування на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності та нещасного випадку на виробництві, до яких суб`єктами ринку здійснюється відрахування, в роботі розроблена схема формування джерел утримання податків на підприємстві (рис.1). За допомогою запропонованої схеми, на відміну від вже існуючих, є можливість мати більш детальне уявлення про механізм визначення прибутку відповідно до податкових вимог.

У роботі встановлено, що з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов`язковими для всіх підприємств, здійснюється державне регулювання фінансової звітності в Україні та є одним з механізмів державного фінансового регулювання діяльності підприємств і організацій. Найбільші повноваження з цього питання належать Міністерству фінансів України, яке затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов`язання; забезпеченості зобов`язань підприємства; визнання сум дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень. Проведені в роботі дослідження доводять, що головною метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результат діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Даючи характеристику зарубіжному досвіду державного фінансового регулювання щодо механізму організації та методики узгодження результатів діяльності за різною звітністю на прикладі США та Російської Федерації виявлено можливість його застосування в Україні. Для цього були проаналізовані і визначені положення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Національних стандартів бухгалтерського обліку, в яких саме виявляються відмінності в розрахунках прибутку підприємств за звітний період, тобто в правилах визнання доходу, витрат та амортизації необоротних активів. Завдяки проведеному аналізу законодавчих актів України виявлені та систематизовані вірогідні кількісні та часові відмінності між статтями доходів підприємства у фінансовій та податковій звітності (табл. 1).

Таблиця 1

Кількісні та часові відмінності між статтями доходів підприємства у фінансовій і податковій звітності

визначені вірогідні кількісні та часові відмінності між статтями витрат підприємства у звіті про фінансові результати та у податковій декларації (табл. 2).

Суттєво поліпшити ефективність податкової політики як елементу державного фінансового регулювання неможливо без внесення змін до законодавчих актів, тому у роботі запропоновано внести зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” шляхом скасування правила “першої події” для часу визначення валових доходів і валових витрат звітного періоду та впровадження принципів нарахування та відповідності доходів і витрат, що застосовуються при складанні фінансової звітності.

Таблиця 2

Кількісні та часові відмінності між статтями витрат підприємства у фінансовій і податковій звітності

Втілення запропонованих заходів дозволить оптимізувати податкове навантаження на суб`єкти ринку, наблизити показники прибутку за різною звітністю та значно зменшити обсяг роботи працівників фінансових служб на підприємстві.

З метою закріплення за амортизацією ролі активного фінансового інструмента для збільшення інвестиційних ресурсів в Україні впроваджено розмежування і відокремлення на законодавчому рівні функцій амортизації: “податкової” - для визнання частини прибутку, що підлягає оподаткуванню, та “економічної” - для об`єктивного визначення витрат основного капіталу. Нарахування амортизації необоротних активів жорстко регламентовано податковим законодавством: визначено чіткий перелік витрат підприємства, що підлягає амортизації; проведено розподіл таких витрат по групах; встановлені норми амортизації для кожної групи основних фондів у розрахунку на календарний квартал. Податкова амортизація, по-суті, - це пільга для підприємств, які інвестують свій капітал у розширення виробництва, придбання основних засобів і підтримання їх у належному стані.

З метою складання фінансової звітності підприємствам України надано право самостійно провадити амортизаційну політику, що дає змогу визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами.

Для вдосконалення законодавчого поля запропоновано скасувати існуючий порядок нарахування амортизації основних фондів з метою визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств та застосування лінійного методу нарахування амортизації основних виробничих засобів з метою більш реального визначення суми амортизації у податковому обліку та наближення показників балансової вартості основних фондів за різною звітністю, що суттєво зменшить трудомісткість робіт по даних розрахунках на підприємствах.

Розглянуті в роботі відмінності між методологіями визнання та оцінки доходу, витрат, амортизаційних відрахувань необоротних активів за даними бухгалтерського та податкового обліку є досить суттєвими і призводять до наступних наслідків: виникають різниці у визначенні активів, зобов`язань, статей доходів і витрат у бухгалтерському і податковому обліку, і в результаті - відмінності між показниками прибутку до оподаткування за різною звітністю. Таким чином, різні кількісні значення прибутку (збитку) підприємства у фінансовій і податковій звітності існують з причини неспівпадіння часу та оцінки статей, які беруть участь при формуванні результатів діяльності за звітний період.

В роботі зазначається, що суттєво поліпшити ефективність державного фінансового регулювання діяльності корпоративного сектора України може вирішення питання розробки механізму узгодження показника прибутку у звіті про фінансові результати та у декларації про прибуток підприємств. Дана проблема розв`язується за допомогою методики, загальний принцип якої полягає у трансформації значення прибутку за фінансовою звітністю до прибутку, що підлягає оподаткуванню, методом коригувань першого на суму доходів, витрат та амортизації необоротних активів, які збільшують або зменшують базу оподаткування з податку на прибуток підприємств (рис. 2).

На теперішній час в Україні діє біля 36 тисяч акціонерних товариств в різних галузях економіки; в них нараховуються до 19 мільйонів акціонерів, одним з яких є держава. Акціонерні товариства як господарська структура ринкової економіки найбільшою мірою відповідає економічній природі людини та інтересам держави в силу своєї спроможності до швидкої регенерації в перехідних господарських системах.

Впровадження розробленої методики було здійснено на 11 підприємствах корпоративного сектора України різних галузей; в роботі наведені розрахунки узгодження для одного з них - машинобудівельного підприємства ВАТ “Легмаш”. За підсумками 2000 року фінансовий результат даного підприємства склав збиток в розмірі 160,0 тис.грн.; а за даними декларації про прибуток - збиток в розмірі
90,8 тис.грн.(табл.3); тобто відмінність між наведеними показниками складає 57%.

Таблиця 3

Узгодження показника прибутку ВАТ “Легмаш” за даними фінансової та податкової звітності за 2000 рік

Відмінності між показниками результатів діяльності ВАТ”Легмаш” виникли внаслідок різних методик визначення у бухгалтерському та податковому обліку доходів (від бартерних, валютних операцій, авансів отриманих) та витрат (на відрядження, навчання, від бартерних, валютних операцій, авансів виданих, амортизації) за звітний період. Впровадження розробленої в роботі методики у корпоративному секторі України має практичне значення для подальшої роботи фінансистів та керівників підприємств.

В роботі запропоновано ввести для підприємств України нову систему обов`язкової звітності у вигляді Додатків до декларації про прибуток підприємства та до звіту про фінансові результати, де у табличній формі наводитимуться кількісні розбіжності за звітний період між даними бухгалтерського та податкового обліку про доходи і витрати. Подання підприємствами даної форми звітності надасть можливість на державному рівні мати об`єктивну базу даних про фінансові потоки, прибутковість підприємств і підвищити роль державного регулювання в Україні.