Характеристика основних принципів оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика основних принципів оподаткування

Принципи оподаткування - це базові правила, ідеї, положення, які застосовуються у сфері оподаткування. Таким чином, можна сказати, що вони є принципами побудови всієї податкової системи.

Сучасні принципи оподаткування - це орієнтир для формування податково-правової політики будь-якої держави. Всі принципові для системи оподаткування установки розмежовуються на дві підсистеми: класичні принципи оподаткування і внутрішньо національні.

Податкова політика кожної країни провадиться, виходячи з певних принципів, які відображають її завдання. Принципи оподаткування вперше були сформульовані А. Смітом в його класичній роботі "Дослідження про природу та причини багатства народів",і зводяться до чотирьох понять: всеобщність, справедливість, визначеність і зручність.

Податок, який повинен сплачувати кожний, повинен бути точно визначений. Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути ясними та відомим самому платникові, так і всякому іншому. Кожен податок повинен стягуватись у такий час й таким чином, які найбільш зручні для платника. Кожен податок повинен бути так побудований, щоб він забезпечував стягнення коштів з платника якомога менше від того, що надходить до " каси держави".

Німецький економіст А. Вагнера в доповнив та обґрунтував принципи А. Сміта. Вони стали аксіомами податкової політики. Вагнер запропонував 9 основних принципів, які класифікує в 4 групи:

1. Фінансові принципи оподаткування:

а) достатність обкладання податками;

б) еластичність, тобто здатність адаптуватися до державних потреб.

2. Народногосподарські принципи:

а) правильний вибір об'єкта оподаткування;

б) вірна комбінація різних податків у таку систему, яка б рахувалася з наслідками й умовами їх перекладання.

3. Етичні принципи:

а) всезагальність оподаткування;

б) рівномірність.

4. Принципи податкового управління:

а) визначеність;

б) зручність сплати податку;

в) максимальне зменшення витрат на стягнення податків.

Ще один німецький економіст К. Еберг із принципів А. Вагнера виділяє ті, що стосуються народного господарства і головної мети його функціонування - як зростання добробуту населення в цілому, так і зокрема кожного громадянина. Він вважає, що принципів побудови податкової системи є два:

оподатковувати треба тільки прибуток, тобто суму тих благ, які знову створюються на кожному етапі господарської діяльності і можуть нести витрати без зменшення основного майна. Саме ж майно треба щадити;

податкова система повинна по можливості уникати прямого втручання в діяльність окремих господарств, щоб не зашкодити в цілому джерелу одержання суспільних доходів.

Науковий підхід до побудови податкової системи передбачає:

- системність;

- встановлення визначальної бази цієї системи;

- формування правової основи і вихідних принципів.

Системність полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані між собою й органічно доповнювати один одного. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяги бюджетних видатків. Правову основу системи становлять відносини власності, адже форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, а особливості формування доходів повинні враховуватись при встановленні об'єкта оподаткування.

Вихідні принципи побудови податкової системи передбачають - формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового національного продукту, оскільки його розподіл проходить дві стадії: первинного розподілу і перерозподілу, і якщо формування доходів юридичних і фізичних осіб відбувається в процесі первинного розподілу, то оподаткування з боку держави повинно здійснюватись на стадії перерозподілу, тобто її доходи мають вторинний характер. Це повинно стосуватись як приватного, так і державного сектора;

встановлення рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетом для платників усіх форм власності. Тобто оподаткування юридичних і фізичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище, але далі доходи, отримані від подальшої господарської діяльності, що веде до їх диференціації, не повинні вирівнюватись податками, бо це може знизити всі стимули до зростання доходів, і, як наслідок, - до подальшого розвитку;

застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств і їх працівників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження, бо оскільки в умовах ринкової економіки адміністративне регулювання має бути мінімальним, то його повинні замінити в розумних масштабах фінансові важелі, передусім, ставки податків з прибутку та з доходів громадян. прибуток оподаткування бюджет

Сьогодні в Україні ці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення.

До принципів побудови податкової системи України належать:

стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності;

обов'язковість;

рівнозначність та пропорційність;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

соціальна справедливість;

стабільність;

економічне обґрунтування;

рівномірність сплати;

компетенція;

єдиний підхід до розробки податкового законодавства;

доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;

адміністративна спрощеність;

економічна ефективність;

інфляційна нейтральність;

гнучкість.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Принципи оподаткування України закріплені в Податковому кодексі. Ось їх перелік:

1. Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

5. Фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

6. Соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків.

7. Економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування.

8. Нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

9. Стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

10. Рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Причини поширення податку та його роль у формуванні доходів держави.

Податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності субґєктів, що реалізують свій податковий обовґязок, у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обовґязковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

Податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Податки це обов'язкові платежі, які є основним джерелом державних доходів, використовуваних для фінансування суспільних благ і послуг, а також для впливу на соціально-економічні процеси. Головне в податку - це надходження коштів державі для задоволення суспільних витрат та насиченості бюджету.

Сутність податків проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім фіскальної, податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники.

До податкових доходів віднесено передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Таким чином, до цієї групи попали як власне податки, так і обов'язкові платежі, що мають еквівалентний характер, а також збори, що мають цільове.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:

повністю надходити до державного бюджету;

повністю надходити до місцевих бюджетів;

розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення:

1) місцеві органи влади мають право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків;

2) встановлення місцевими органами місцевих податків в межах переліку, затвердженого вищими органами влади;

3) встановлення місцевими органами влади будь-яких податків без обмежень.

Відповідно до бюджетної класифікації в Україні доходи бюджету поділяють на: податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом, трансферти. В окрему групу були виділені надходження до державних цільових фондах, оскільки лише деякі з них обліковуються на рахунках бюджету.

Використана література

1. Податковий кодекс України ,Верховна Рада України; від 02.12.2010 № 2755-VI

2. Митний кодекс України,Верховна Рада України; від 13.03.2012 № 4495-VI

3. Форкун І В - Фінанси: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bookdn.com/book_539.html

Размещено на Allbest.ru