у роботі [3] особисто автором систематизовані можливі джерела фінансування інноваційного розвитку економіки України як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях;

у роботі [4] особисто автором розроблені пропозиції щодо розвитку банківської сфери у містах обласного значення, що може стати основою розвитку фінансового потенціалу цих територій;

у роботі [9] особисто автором систематизовані фактори впливу демографічного стану на розвиток міста.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися і отримали позитивну оцінку на нарадах представників Асоціації міст України, ІІ всеукраїнському з'їзді Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України (м. Київ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Росія-Україна: проблеми і можливості наукового та економічного співробітництва” (м. Суми, 2000 р.), виїзному засіданні Відділення економіки НАН України “Прикордонна економічна співпраця та її роль у інтеграційних процесах між Україною і Росією” (м. Суми, 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 1999, 2000 рр.).

Наукові публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 10 наукових працях, які опубліковані у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 4,35 д.а., з яких особисто автору належить 3,75 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Повний обсяг дисертації - 217 сторінок, у т.ч. на 52 сторінках розміщено 25 таблиць, 14 рисунків і список літератури зі 171 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Рис. 1. Основні складові процесу управління місцевими фінансами

Суб'єктом управління при цьому є органи місцевого самоврядування, об'єктом управління - всі фінансові ресурси, розташовані на території міста, або потенційно можуть стати такими.

При цьому в умовах трансформації сучасної економіки України дефіцит інвестиційних ресурсів накладає істотні обмеження на набір тих методів і засобів, що можуть бути застосовані при реалізації задач, поставлених перед місцевими органами управління.

Останнім часом велике значення набувають місцеві фінанси як реальний і дійовий інструмент впливу на місто. Вони об'єднують в систему витрати, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, а також способи організації взаємин як між складовими місцевих фінансів, так і у рамках загальної фінансової системи держави.

Рис. 2. Основні складові системи управління фінансами міста

Місцеві фінанси виконують функції інструмента перерозподілу ВВП, фінансування суспільних послуг, економічного зростання та фіскального інструмента. Наприклад, як інструмент економічного зростання, місцеві фінанси за допомогою капітальних витрат та діяльності на ринках позичкового капіталу, нерухомості, під управлінням органів місцевої влади та узгоджуючись з органами центральної влади, повинні створювати умови для загального економічного зростання.

На жаль, для Сумського регіону характерна протилежна ситуація, тому що, незважаючи на наявний абсолютний розмір інвестицій в основний капітал міста, що здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, їх питома вага в загальному обсязі складає незначну величину. Це підтверджується даними, наведеними в таблиці 1.

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал у м. Суми в 2000 р. за рахунок різних джерел фінансування

У роботі проведено аналіз нормативно-правової бази місцевих фінансів, який дозволяє зробити висновок, що, в основному вона на цей час уже сформована, однак характеризується неповнотою, невизначеністю і наявністю протиріч між окремими положеннями різних законів і нормативно-правових актів. Позитивними змінами, що відбулися в чинному законодавстві, можна вважати, наприклад, введення нормативу бюджетної забезпеченості на одного мешканця та індексу податкоспроможності регіону, заборону надання регіонам трансфертів при достатніх резервах відрахувань від загальнодержавних податків тощо. Однак, безперечно, існують також і положення, що вимагають подальшого реформування.

Спроби централізованих органів влади делегувати деякі повноваження органам місцевого самоврядування, на нашу думку, не можуть розглядатися як реальні і дійові заходи, спрямовані на становлення ефективного механізму системи місцевих фінансів країни. Насамперед, це викликано небажанням органів влади різних рівнів здійснювати конструктивну взаємодію з метою перерозподілу функцій, обов'язків і визначення прав.

До цього часу в Україні недостатньо опрацьований механізм розподілу доходів між регіонами шляхом вирівнювання, не розвиваються сучасні засоби залучення додаткових фінансових ресурсів на муніципальному рівні і т.ін. У вирішенні цих та інших проблем міського управління може бути доцільним використання досвіду розвинутих країн, що вже сформували основні положення міжнародних стандартів організації місцевих фінансів. З цією метою в роботі проведено системний аналіз наступних міжнародних документів, спрямованих на встановлення єдиних стандартів місцевого фінансування: Всесвітньої декларації місцевого самоврядування, Європейської хартії про місцеве самоврядування, Декларації про принципи місцевого самоврядування в державах-учасницях СНД, Європейської хартії міст і Європейської декларації прав міст.

Проведений аналіз дав змогу зробити висновок, що міжнародна практика підходить до вирішення проблеми формування і управління місцевими фінансами з погляду створення єдиних принципів, методів, форм і стандартів організації фінансів міста. Безумовно, на етапі трансформації економіки України, не всі з них можуть бути відразу і однозначно використані у вітчизняній практиці, однак їхнє вивчення і критичний аналіз дозволяють сформувати для умов України свої особливі, специфічні підходи до вирішення зазначених проблем.

Центральне місце в системі місцевих фінансів повинні займати місцеві бюджети, як фонди, у яких зосереджена головна частина фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення суспільних потреб. Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах. По-перше, це правовий акт, відповідно до якого виконавчі органи влади одержують легітимне право на розпорядження фондами грошових ресурсів. По-друге, це план (кошторис) витрат і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування. По-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці.

При вирішенні проблем регіональної бюджетної політики слід приділити значну увагу врегулюванню фінансових можливостей регіонів і місцевих бюджетів відповідного рівня. У роботі проаналізовані теоретичні основи механізму вирівнювання фінансових можливостей регіону і визначені наслідки запропонованих підходів до вирішення цієї проблеми.

У другому розділі “Науково-методичні підходи до удосконалення управління фінансами міста при обмеженості інвестиційних ресурсів” запропоновано напрямки і конкретні механізми удосконалення системи формування доходів місцевих бюджетів і державного регулювання фінансового забезпечення територій.

Аналіз світового досвіду, проведений в роботі, показав, що основним джерелом фінансування місцевих бюджетів в розвинутих країнах є, насамперед, трансферти і відрахування з бюджетів інших рівнів (залишаються найбільш значимим джерелом доходу практично у всіх європейських країнах). Однак, крім традиційних джерел (місцевих податків і зборів, платежів за послуги і т.д.), у багатьох країнах місцеві органи влади мають доступ до ринку позикового капіталу, що відповідає положенням Європейської хартії про місцеве самоврядування.

В Україні можливість використання цих традиційних джерел доходу місцевих бюджетів досить низька. Про це свідчать дані, наведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Джерела фінансування місцевого бюджету м. Суми за 1994-2001 рр., %

В роботі як одне з основних питань реформування системи управління фінансами міста виділена проблема визначення необхідності та ступеня залучення органів місцевого самоврядування до вирішення задач надання комунальних послуг.

Порівняльний аналіз аргументів “за” і “проти” допуску місцевих органів влади до участі в наданні комунальних послуг дозволив дійти висновку, що для сучасних умов України це має бути визнано доцільним. Крім того, перелік функцій місцевого самоврядування може бути доповнений за рахунок надання можливості здійснювати агентські послуги. Місцеві органи зможуть не тільки самостійно надавати послуги та контролювати цей процес, а й виконувати певну діяльність в інтересах центрального уряду на агентській основі. Важливо розрізняти послуги дійсно місцеві і послуги, що здійснюються на агентській основі, тому що останні вимагають інших фінансових механізмів, ніж при наданні суто місцевих послуг місцевими органами.

Аналіз системи регулювання місцевих фінансів у США, що на відміну від України, припускає наявність у міст широких можливостей в управлінні власними фінансами, дозволив зробити висновок про необхідність зниження ступеня взаємозв'язку та взаємозалежності різних рівнів бюджетної системи України. Запропоновано використання в Україні показника “ресурсний індекс”, що розраховується на основі потенційних доходів регіону, отриманих від основних місцевих податків.

На основі аналізу статистичної інформації в роботі зроблено висновок про нерівномірність витрат міських бюджетів в Україні і обґрунтовано необхідність реформування системи фінансового вирівнювання з метою забезпечення рівномірного і справедливого розподілу соціальних послуг серед населення міст України.

Ефективну систему фінансового вирівнювання варто розглядати як одну з фундаментальних умов, що забезпечує стійкість і надійність бюджетної системи держави, та як інструмент регулювання економічних процесів. Критеріями вибору конкретних засобів фінансового вирівнювання (фондів фінансового вирівнювання, загальних і спеціальних трансфертів, внесків територій, розподілених податків і т.д.) повинна бути їх здатність, по-перше, забезпечити оптимальне вирішення стратегічних проблем економічного і соціального розвитку, а також формування прогресивних пропорцій суспільного відтворення; по-друге, підтримувати стабільну соціальну захищеність громадян; по-третє, відкривати простір для ініціативи кожному суб'єкту господарювання. Щоб фінансові регулятори не знижували прагнення підприємців і окремих працівників до росту кінцевих результатів діяльності, держава повинна систематично контролювати економічну обґрунтованість співвідношення, що складається між доходами, які залишаються в розпорядженні суб'єктів господарювання, і доходами, що йдуть на утворення централізованих фондів.

В роботі проаналізовано необхідність і порядок застосування одного з параметрів розрахунку обсягів трансфертів місцевим бюджетам - індексу відносної податкоспроможності бюджетів міст обласного значення і районних бюджетів. На підставі статистичних даних зроблено висновок про недосконалість використовуваного критерію.

У зв'язку з недосконалістю та невідповідністю потребам дня існуючих моделей фінансового вирівнювання у роботі запропоновано підхід, заснований на наданні цій системі дворівневого характеру (включаючи вертикальне і горизонтальне вирівнювання), який адаптований до умов обмеженості інвестиційних ресурсів (рис. 3). Для визначення пріоритетності розподілу коштів варто використовувати наступні показники:

на рівні горизонтального вирівнювання: середній рівень бюджетної забезпеченості на одного мешканця (з урахуванням поправочних коефіцієнтів на структуру населення) і державні соціальні стандарти;

на рівні вертикального вирівнювання: показник податкоспроможності конкретної території в зіставленні з середнім його значенням по всіх розглянутих територіях та інтегральний показник фінансових можливостей території, який враховує доход на душу населення, податковий тягар та індикатори соціально-економічного розвитку території.

Системний аналіз існуючої в Україні моделі бюджетної системи продемонстрував наявність значної кількості принципових недоліків, одним із яких є неструктурованість джерел доходів і неврегульованість питання про розподіл компетенцій і повноважень між різними рівнями бюджетів.

Запропоновано комплекс конкретних заходів щодо вирішення проблеми забезпечення самостійності місцевих бюджетів, заснований на конкретизації умов формування комунальної власності і законодавчому відображенні відповідальності міст за власність, передану їм у розпорядження.

Рис. 3. Система дворівневого фінансового вирівнювання

Обґрунтовано необхідність введення системи комерційних договорів між підприємствами і органами самоврядування, яка повинна будуватися з урахуванням задач довгострокової регіональної політики. Договори повинні орієнтуватися, насамперед, на місцеве замовлення: на постачання товарів, необхідних регіону на поточний сезонний період; на експлуатацію соціальної сфери та ін.

Укладаючи договори про співробітництво з існуючими підприємствами і створюючи нові, маючи у своєму розпорядженні комунальну власність, органи місцевого самоврядування здатні забезпечити самофінансування міста. Таким чином, відбувається процес формування системи виробничих відносин, що забезпечуватимуть зацікавленість усіх суб'єктів регіону в покращенні результатів економічної діяльності і взаємозв'язку ефективності економіки міста з ресурсними можливостями.

В дослідженні обґрунтовано необхідність підвищення інвестиційної привабливості міста як одного з вирішальних факторів забезпеченості його фінансовими ресурсами. Узагальнено і запропоновано нові підходи до оцінки інвестиційної привабливості регіонів, а також врахування цього параметра при управлінні їх фінансами.

У третьому розділі “Розвиток окремих напрямків підвищення якості управління фінансами міста” запропоновано конкретні рекомендації щодо поповнення бюджету міста та економії бюджетних коштів, розроблено механізм реалізації стратегії ефективного розміщення муніципальних облігацій і обґрунтовано пріоритетну роль місцевих комерційних банків у цьому процесі. Перед міською владою практично постійно стоїть завдання наповнення бюджету. У 2000 р. бюджет міста Суми відповідав 31,6 % від розрахункової потреби.

В дисертаційний роботі пропонується впровадження у практику діяльності міськвиконкомів конкретних схем поповнення бюджету. Детально розглядається одна з таких схем, яка базується на оформленні виконкомом міської ради договорів постачання паливно-енергетичних ресурсів для населення і бюджетних установ на умовах давальницької сировини. При цьому за допомогою переробних підприємств (наприклад, підприємств теплових мереж) виробляє енергію і постачає її зазначеним споживачам. Бюджетні організації розраховуються за енергоносії з постачальником через позабюджетний рахунок міської ради для акумулювання коштів на придбання енергоносіїв для власних потреб міста. У процесі розрахунків виникає різниця між вартістю придбаної сировини та отриманою згідно з тарифами платою від споживачів енергії, яка використовується для фінансування витрат міськвиконкому.

Використання запропонованого механізму поповнення бюджету міста має наступні переваги:

встановлення контролю міськвиконкому за використанням коштів, залучених на забезпечення споживачів паливно-енергетичними ресурсами;

стовідсоткова сплата за енергоносії;

одержання додаткового доходу органом місцевого самоврядування, а не комерційною структурою, що дозволяє направити їх на потреби більшої частки населення;

сприяння збалансованості ринку енергоносіїв.

Як можливе джерело поповнення місцевого бюджету розглянуто випуск облігацій. Випуск муніципальних облігацій дозволить вирішити не тільки інвестиційні і соціальні проблеми, але і проблему ефективного використання муніципальної власності.

Встановлено, що факторами, які формують попит на муніципальні облігації на ринку, є: ефективність використання фінансових ресурсів, отриманих муніципалітетом від їх розміщення (чим більший розмір обіцяної адміністрацією інвесторам прибутковості по облігаціях, тим складнішим надалі для муніципалітету буде виконання своїх фінансових зобов'язань) і ринок державних облігацій (ділова активність на ринку держоблігацій прямо визначає ділову активність на ринку муніципальних облігацій).

Основною проблемою, що може виникнути під час розміщення муніципальних облігацій, є оцінка майна, яке виступає забезпеченням облігацій. Для вирішення цієї проблеми міським адміністраціям варто вдаватися до допомоги відомих аудиторських компаній, що вже працюють в Україні. Крім того, перешкодами на шляху розвитку ринку муніципальних облігацій в Україні є: низька ліквідність ринку, яка обумовлена дуже обмеженим числом операторів ринку муніципальних облігацій; спірна прибутковість, причиною якої є та обставина, що проекти, під які випускаються муніципальні облігації, найчастіше не є найприбутковішими з потенційно можливих.

З метою збільшення ефективності і беручи до уваги проведений аналіз існуючого досвіду в процесі дослідження розроблено основні напрямки і запропоновано конкретний механізм реалізації стратегії ефективного розміщення міськими органами влади цінних паперів, а також виявлено основні критерії успіху.

Основними критеріями ефективності проекту по розміщенню муніципальних облігацій повинні стати:

вирішення проблеми пошуку коштів для соціального захисту населення (критерієм може виступати максимальна кількість робочих місць, що забезпечуються цим проектом);

зменшення розміру комунальних платежів комерційними організаціями (критерієм оцінки може виступати рівень використання в проекті енергозберігаючих технологій);

збільшення податкових надходжень у бюджет (критерієм оцінки є забезпечення максимального рівня рентабельності виробництва і найбільшого обсягу продажу товарів і послуг).

Крім того, успішним може стати той проект, який демонструє рівень рентабельності не нижче процентної ставки по державних облігаціях.

В роботі відмічається, що випуск муніципальних облігацій вимагає інституціонального забезпечення. Цю функцію пропонується покласти на місцеві комерційні банки.

У роботі проаналізовано загальні тенденції розвитку банківської системи на регіональному рівні, що на сьогоднішній момент представлена регіональними середніми і дрібними банками, а також філіями великих банків. Виявлено причини скорочення чисельності місцевих банків і виділено їх роль у зміцненні фінансово-економічного стану регіонів. Обґрунтовано невідповідність ролі регіональних банків системі регіональних відносин, яку декларує держава, і невідповідність дій держави по відношенню до банківської галузі регіонів принципам фінансово-економічного розвитку регіонів.

Проаналізовано значення надання цільових державних інвестиційних кредитів як важливого джерела фінансування інвестицій виробничого призначення. Обґрунтовано пріоритетну роль самостійних регіональних банків, а не філій великих банків, незважаючи на обмежені можливості їхнього розвитку.

У роботі запропоновано шляхи удосконалення регіональної банківської системи, основними з яких є:

прийняття за основу системи фінансово-економічних відносин пріоритетів рівних фінансово-економічних можливостей для банків центру і регіонів;

забезпечення рівноправної конкуренції для банків різних рівнів;

прийняття Концепції розвитку банківської системи і формування державної політики її розвитку;

забезпечення ринкової дисципліни, дотримання всіма учасниками принципів добросовісної конкуренції.

Формулювання державного підходу і поетапне вирішення даних питань здатні докорінно змінити не тільки фінансово-економічну основу регіональних відносин, додавши їй реальний зміст, але і поліпшити інвестиційний клімат, створити передумови для ефективного розвитку як кредитно-фінансового, так і реального сектора економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні і запровадженні нових форм і методів управління фінансами міста в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів з метою покращення ефективності виконання огранами місцевого самоврядування своїх функцій.

Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у наступному:

Вивчення і підвищення ефективності управління фінансами міста є одним із шляхів реформування економіки України в умовах кризових явищ перехідного етапу. У цьому процесі Україна повинна орієнтуватися, в основному, на досвід унітарних, а не федеративних держав, тобто йти шляхом розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Аналіз підходів до трактування поняття “фінанси міста” дозволив розширити і уточнити його, доповнивши його зміст ресурсами, що не знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні в органів місцевої влади, але на основі використання опосередкованих методів управління можуть сприяти розвитку міста.

В даний період розповсюджене втручання виконавчої влади у сферу компетенції місцевого самоврядування. Системний аналіз існуючої в Україні моделі бюджетної системи продемонстрував наявність у ній великої кількості принципових недоліків, одним із яких є перекручування структури джерел доходів і неврегульованість питання про розподіл компетенцій і повноважень між різними рівнями бюджетів.

Для вирішення проблеми забезпечення самостійності місцевих бюджетів запропонований комплекс конкретних заходів, заснований на конкретизації умов формування комунальної власності і законодавчому відображенні відповідальності міст за передану їм у розпорядження власність. Необхідним є введення системи комерційних договорів між підприємствами і органами самоврядування.

Необхідно знижувати ступінь взаємозв'язку різних рівнів бюджетної системи України між собою. Для регулювання міжбюджетних відносин слід використовувати “ресурсний індекс”, який розраховується на основі потенційних доходів регіону.

При управлінні фінансами міста слід враховувати різницю в інвестиційний привабливості територій і підприємств.

Доцільним є використання основних положень системи фінансового вирівнювання в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, які базуються на наданні цій системі дворівневого характеру (включаючи вертикальне і горизонтальне вирівнювання).

Одним із найбільш привабливих і перспективних способів залучення фінансових ресурсів і поліпшення ефективності управління фінансами на рівні міста є випуск муніципальних облігацій. Ефективність може бути забезпечена за рахунок наявності основних напрямків і конкретного механізму реалізації стратегії ефективного розміщення цього виду цінних паперів міськими органами влади.

Для поповнення місцевого бюджету слід застосовувати різноманітні нетрадиційні схеми, що є можливим, в першу чергу, на основі вдосконалення механізмів розрахунків за паливно-енергетичні ресурси.

З метою зміцнення фінансової бази міста необхідно розвивати систему місцевих комерційних банків, які б діяли у рамках тісної співпраці з органами місцевої влади.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Козьменко С.М., Горіна С.О., Андронов О.М. Глобалізація банківської діяльності й регіональні інтереси // Фінанси України. - 2000. - № 9. - С. 141-148, 0,45 д.а., особисто - 0,15 д.а.

2. Андронов А.Н. Государственная региональная политика и ее финансово-экономическое обеспечение // Росія - Україна: проблеми і можливості наукового та економічного співробітництва: Збірник наукових праць. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. - С.104-107, 0,15 д.а.

3. Бондаренко О.А., Андронов А.Н. Пути финансирования инновационной составляющей экономического роста в Украине // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Випуск 3 (99). - Суми: Вид-во Сумського державного університету, 1999. - С. 94-95, 0,10 д.а., особисто - 0,05 д.а.

4. Козьменко С.Н., Андронов А.Н. Развитие финансового потенциала региона на основе привлечения банковского капитала // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 3. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива. - 2000. - С. 55-62, 0,30 д.а., особисто 0,15 д.а.

5. Андронов А.Н. Формирование местных финансов в Украине // Вісник Української академії банківської справи. - 2000. - № 1(8). - С. 25-26, 0,10 д.а.