Прибуток підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

прибуток обліковий доход

Вступ

1. Прибуток підприємства, його суть та види

2. Принципи розподілу прибутку підприємства

3. Облік прибутку підприємства

4. Відображення прибутку підприємства у звітності

Висновок

Література

Вступ

Проведена економічна реформа і перехід до ринкових механізмів функціонування економіки України, органічне включення її в процеси світового господарювання вимагають корінного перегляду всієї сукупності економічних важелів, використовуваних у системі керування. Перехід від переважно прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на ринкових механізмах і взаємозв'язках, має потребу в заглибленому теоретичному осмисленні широкого кола мікро- і макроекономічних проблем, включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних суб'єктів, об'єктивні закономірності формування і використання доходів цих суб'єктів.

В умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є прибуток. З доходами і прибутком підприємства зв'язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям підвищену актуальність і значимість.

В умовах ринкової економіки одержання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв'язаного з реалізацією товарів на ринку.

Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості. Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства;

є основним елементом фінансових ресурсів підприємства;

є джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва та збуту продукції.

Основна мета управління прибутком підприємства -- забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об'єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств -- одна з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

1. Прибуток підприємства, його суть та види

Поняття «прибутоку» - це вираження різниці між доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств (фірм). Прибуток -- це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності -- персонал.

Прибуток виконує дві найважливіші функції:

- характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;

- є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток -- найважливіший елемент доходів державного бюджету).

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всії форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

Нормальний прибуток -- це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це -- плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток -- це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Нормальний прибуток включають у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.

Нормальний прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це доход, отриманий понад нормальний прибуток.

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток.

Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить її до нуля.

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі збитком у конкретній галузі, то зрештою воно її залишить. Тому що підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.

На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному призначенню.

Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток -- основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподатковування розраховується спеціальний показник -- податковий прибуток, а на його основі -- прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Валовий (балансовий) прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях:

Пв = Прп + Прф + Ппз,

де Пв -- валовий прибуток;

Прп -- прибуток від реалізації продукції;

Прф -- прибуток від реалізації основних фондів, іншого майна підприємства;

Ппз -- прибуток від позареалізаційних операцій.

Балансовий прибуток включає три основних елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) -- це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь- яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без податку на додаткову вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції:

Прп = Вд -- ПДВ -- А -- В,

де Вд -- валовий доход від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПДВ -- податок на додаткову вартість;

А -- акцизи;

В -- витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподатковування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісної (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальним активам і швидкозношувальним предметам. Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства складає:

Ін.ф.м. = Вр.ф.м. -- Сф.і. * Jінф.,

де Вр.ф.м -- виторг від реалізації основних фондів і майна;

Сф.і. * Jінф. -- вартість основних фондів, скоректована на індекс інфляції.

По реалізації продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції, обумовленими на обсяг реалізованої продукції в натуральному вираженні: Прибуток від Реалізації продукції = Прибуток у нереалізованих залишках річної продукції на початок року + Прибуток від випуску товарної продукції звітного періоду +Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець періоду.

Прибуток від виконання робіт чи надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна підприємства являє собою фінансовий результат, не зв'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відбиває прибуток (збиток) від іншої реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що числиться на балансі підприємства.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються:

-- доходи, одержувані від пайової участі в діяльності інших підприємств;

-- від здачі майна в оренду;

-- доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціям і іншим цінним паперам;

-- а також інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не зв'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і її реалізацією, включаючи суми, отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування збитків.

Прибуток від позареалізаційних операцій складає:

Пви = Дв -- Впз,

де Дв -- доходи від позареалізаційних операцій;

Впз -- витрати на позареалізаційні операції.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій -- це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг. До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші доходи:

-- прибуток минулих років, виявлених у звітному році;

-- доходи від дооцінки товарів;

-- надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки;

-- позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;

-- відсотки, отримані по коштах, що числиться на рахунках підприємства.

До них також відноситься доход від пайової участі в статутному капіталі інших підприємств, що представляють собою частина чистого прибутку, що надходить засновникам у заздалегідь обговореному чи розмірі у вигляді дивідендів по акціях, якими володіє засновник. Доходами від цінних паперів є відсотки по облігаціях і короткострокових казначейських зобов'язаннях. Підприємство має право на одержання доходу по цінних паперах акціонерних товариств, якщо вони придбані не пізніше, ніж за 30 днів до офіційно оголошеної дати їхньої виплати. По державних цінних паперах право і порядок одержання доходів визначаються умовами їхнього випуску і розміщення. По засобах, наданим у борг, підприємство одержує доходи за умовами договору між кредитором і позичальником.

Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної плати, що орендар платить орендодавцю. Прибуток від використання орендованого майна є обов'язковою частиною орендної плати і залежить від його вартості, рентабельності підприємства, терміну оренди. У залежності від умов договору орендна плата може включати амортизаційні чи відрахування їхню частину, якщо орендар бере на себе визначені зобов'язання по відновленню основних фондів. Прибуток включається в орендну плату як відсоток вартості майна. Крім того, до позареалізаційних результатів відносяться витрати і втрати:

- збитки по операціях минулих років;

- нестача матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;

- негативні курсові різниці по валютних рахунках про операціям в іноземній валюті;

- некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню і ліквідації стихійних лих і т.п.

Чистий прибуток утвориться після сплати з валового прибутку податків та інших обов'язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства.

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу (акціонерів), кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін.

Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його прибуток, іноді його замінюють показником доходу. Крім цих абсолютних показників для оцінки фінансового стану застосовують ряд відносних показників і коефіцієнтів.

Доход -- найважливіший економічний показник роботи підприємств (фірм), що відбиває їхні фінансові надходження від усіх видів діяльності, кінцевим результатом якої виступає виробнича і реалізована продукція (зроблені послуги, виконані роботи), оплачені замовником. Доход -- це гроші, що продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції.

2. Принципи розподілу прибутку підприємства

Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п. Загальна схема розподілу прибутку підприємства приведена на мал. 2.

Мал. 2. Розподіл чистого прибутку підприємства

Чистий прибуток	=	Резервний фонд	+	Фонд накопичення	+	Фонд споживання

Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

На будь-якому підприємстві об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється у виді податків і інших обов'язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції самого підприємства.

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних -- заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери тощо.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша -- прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям тощо).

До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

Прибуток повного товариства розподіляється між учасниками у відповідностями з установчим договором, у якому визначаються частки його учасників. Визначення часткою в договорі має значення не тільки при розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків.

Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує її в складі свого балансового прибутку як позареалізаційний доход і з загальної суми балансового прибутку у встановленому порядку обчислює податок, що вносить у бюджет.

Чистий прибуток товариства розподіляється між резервним фондом, фондом накопичення, фондом споживання, а прибуток, що залишився -- уже між засновниками.

В установчому договорі можуть бути передбачені й іншої умови розподілу прибутку. При недостатності прибутку вкладники можуть одержати менший відсоток прибутку на свій внесок, але й у цьому випадку договором можуть бути передбачені інші умови (наприклад, виплата відсутньої частини прибутку вкладникам у наступному році і т.д.).

У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку насамперед вноситься в бюджет податок на прибуток, обчислений відповідно до порядку, установленим для юридичних осіб. Після цього частина прибутку направляється вкладникам у долі, що відповідає їхньому внеску в капітал товариства, потім прибуток направляється на розвиток підприємства й інші мети. Залишок прибутку розподіляється між дійсними членами (повними товаришами).

Якщо прибуток чи не отриманий отримана в меншому обсязі, ніж передбачалося, то можливі наступні варіанти:

при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов'язані віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;

при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату пайовикам прибутку.

Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб. При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику (пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов'язкових платежів, напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств (АТ). Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів фіксується в статуті суспільства.

Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для діяльності АТ.

Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності суспільства за рік, позначимо як П_З (загальний прибуток); прибуток, що буде спрямована у виді податків у бюджет, -- П_П; прибуток, що направляється на розвиток суспільства, -- П_Р; прибуток, що відчисляється в резервний фонд, -- П_РФ; тоді прибуток, що нараховується на виплату дивідендів, П_Д, буде дорівнює:

П_Д = П_З -- П_Н -- П_РФ -- П_Р.

Прибуток як чистий доход АТ формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу зробленої продукції, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів. Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні суспільства після сплати податку.

Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і інших аналогічних по призначенню фондів -- гарантійних, страхових і т.п.), що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10 та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів по цінних паперах.

До витрат АТ, зв'язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.

Якщо це передбачено статутом, частина прибутку спрямовується для розподілу між працівниками у виді грошових винагород чи у вигляді акцій.

Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов'язкова виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності суспільства і з урахуванням перспектив його розвитку. З метою розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток АТ і його можливості виплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до ”проїдання” основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів знижує ринковий курс акцій суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску акцій.

3. Облік прибутку підприємства

В усіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Порядок використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом підприємства. За рахунок прибутку, в першу чергу, по встановлених нормативах здійснюються розрахунки з бюджетом, формуються цільові фонди на підприємстві. Чистий прибуток, одержаний товариством як результат його господарської діяльності після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, спрямовується на виплату дивідендів учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами учасників товариства. Збитки, що можуть виникнути в результаті діяльності товариства, покриваються з резервного фонду, а у разі недостатності - з інших фондів, створених на підставі установчих документів. Нерозподілений прибуток - це сума чистого прибутку, нерозподіленого у вигляді дивідендів між акціонерами і власниками підприємства. В момент виникнення весь чистий прибуток за звітний період може бути визначений як нерозподілений. Залишений нерозподілений за звітний рік прибуток (або непокритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" Для обліку нерозподіленого прибутку або непокритих збитків передбачений рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". На рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

441 "Прибуток нерозподілений"

442 "Непокриті збитки"

443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 "Непокриті збитки" відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо. На субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
40	"Статутний капітал"	41	"Пайовий капітал"
41	"Пайовий капітал"	42	"Додатковий капітал"
42	"Додатковий капітал"
43	"Резервний капітал"	43	"Резервний капітал"
44	"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"	44	"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"
45	"Вилучений капітал"	45	"Вилучений капітал"
		79	"Фінансові результати"
67	"Розрахунки з учасниками"
68	"Розрахунки за іншими операціями"
79	"Фінансові результати"

Отже, на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. По кредиту рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету - збитки та використання прибутку.

Таким чином, відображається на балансі як збільшення (зменшення) власного капіталу. Чистий прибуток визначається в кінці звітного року і відображається по дебету рахунку 79 "Фінансові результати" і по кредиту рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Збиток по звітному балансу відображається по дебету рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" і по кредиту рахунку 79 "Фінансові результати" (останній в будь-якому випадку закривається). Кредитове сальдо по рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" характеризує нерозподілений прибуток, а дебетове сальдо - непокритий збиток. Аналітичний облік по рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться тільки по оборотах звітного року. На рахунку доцільно виділити наступні аналітичні позиції:

- чистий прибуток звітного періоду;

- поточні витрати, втрати, які списані як використання прибутку в звітному періоді;

- відрахування до резервного фонду;

- дивіденди, які нараховані за минулі звітні періоди;

- дивіденди, які нараховані за звітний період (авансом).

По всіх аналітичних позиціях аналітичний облік ведуть наростаючим підсумком з початку звітного періоду. Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах " відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1-6. Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат.

Визначення фінансового результату як процесу розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділено на такі етапи:

1. Визначення валового доходу.

2. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

3. Визначення валового прибутку (збитку).

4. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) від операційної діяльності.

5. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

6. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

7. Визначення чистого прибутку (зби тку) звітного періоду.

Кінцевий фінансовий результат в цілому по підприємству визначається як різниця між різними видами доходів і прибутків, що враховані по кредиту, і відповідно витратами і збитками, облікованими по дебету рахунка 79 "Фінансові результати". Фінансовий результат діяльності Фінансовий результат, який призвів до збільшення власного капіталу, тобто прибуток, може залишатись на балансі нерозподіленим. Однак частіше його розподіляють за напрямками майбутнього використання. Облік використання прибутку Розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання в поточному періоді відображається на субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді". Аналітичний облік прибутку, використаному у звітному періоді ведеться за напрямками використання. Первинними докуменгами при відображенні інформації про використання прибутку є розрахунки та довідки бухгалтерії. Дані по субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображається у Звіті про власний капітал. Назви цільових фондів повинні відповідати задумам щодо їх використання. Наприклад: резерв на покриття непередбачених витрат і балансових збитків минулих років; фонд дивідендів; фонд виробничого розрахунку; фонд розрахунку персоналу; фонд соціального забезпечення; фонд участі персоналу у прибутках тощо. Це далеко не повний перелік цільових фондів (резервів), які утворюються на підприємстві за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні. А ще важче передбачити всі можливі витрати, для фінансування яких необхідно створювати спеціальні фонди (резерви). Їх облік ведеться на відповідних субрахунках рахунка 43 "Резервний капітал". Скільки резервів - стільки ж субрахунків. Однак скільки б їх не було записано в статуті, утворювати бажано лише ті, потреба в яких виникла в ході діяльності. Доцільність створення резервів, а також відсоткове співвідношення визначається за підсумками кожного звітного періоду.

Рахунок 79 "Фінансові результати" призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

За кредитом рахунку 79 "Фінансові результати" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Рахунок 79 "Фінансові результати" має такі субрахунки:

791 "Результат операційної діяльності"

792 "Результат фінансових операцій"

793 "Результат іншої звичайної діяльності"

794 "Результат надзвичайних подій"

На субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Іншій операційний дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг; адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності").

На субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі".

На субрахунку 793 "Результат від іншої звичайної діяльності" визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунку 97 "Інші витрати".

На субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій" визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати". Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", субрахунки рахунку 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" і з кредитом рахунків класу 8 "Витрати за елементами" у порядку закриття цих рахунків.

Рахунок 79 "Фінансові результати" кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
23	"Виробництво"	44	"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"
26	"Готова продукція"
44	"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"	49	Виключено
		70	"Доходи від реалізації"
49	Виключено	71	"Іншій операційний дохід"
70	"Доходи від реалізації"	72	"Дохід від участі в капіталі"
80	"Матеріальні витрати"	73	"Інші фінансові доходи"
81	"Витрати на оплату праці"	74	"Інші доходи"
82	"Відрахування на соціальні заходи"	75	"Надзвичайні доходи"
		98	"Податок на прибуток"
83	"Амортизація"
84	"Інші операційні витрати"
85	"Інші затрати"
90	"Собівартість реалізації"
92	"Адміністративні витрати"
93	"Витрати на збут"
94	"Інші витрати операційної діяльності"
95	"Фінансові витрати"
96	"Втрати від участі в капіталі"
97	"Інші витрати"
98	"Податок на прибуток"
99	"Надзвичайні витрати"

4. Відображення прибутку підприємства в звітності

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Основним фінансовим звітом підприємств є Баланс. У якому відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.

У Балансі нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображається у Пасиві. Крі того, у Пасиві Балансу сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У фінансовій звітності відображаються узагальнені дані за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства для широкого кола зовнішніх і внутрішніх користувачів з метою вивчення якості управління, регулювання діяльності підприємства, участі у його капіталі, оцінювання здатності суб'єкта господарювання вчасно і у повному обсязі виконувати свої зобов'язання. У національних стандартах бухгалтерського обліку чітко вказано, що інформація, яка відображена у фінансових звітах, повинна бути повною, правдивою та неупередженою, розрахованою на її однозначне тлумачення користувачами. Однак сучасному практикуючому бухгалтеру складно заперечувати існування певних неточностей, неузгодженостей у вітчизняних нормативних та інструктивних документах із питань звітності, які утруднюють об'єктивне сприймання обліково-аналітичних даних.

Фінансова звітність є складною інформаційною системою, кожна із підсистем якої (як у розрізі основних форм звітів, так і їх розділів) складається із визначеною метою, має свої завдання та методику відображення даних бухгалтерського обліку.

Безсумнівно, найважливішою з них є система обліку чистого прибутку, що інтегрує всі дані про доходи і витрати суб'єкта господарювання, результатом зіставлення яких є фінансовий результат, а також формує дані про розмір прибутку як джерела фінансового забезпечення різних видів діяльності підприємства. Фінансова звітність у затвердженій на сьогодні формі і за існуючою методикою складання не може в повній мірі задовольнити інформаційні інтереси широкого кола зацікавлених осіб.

Для користувачів, які не можуть отримати деталізовані бухгалтерські дані безпосередньо у підприємства, необхідно ввести жорсткі та економічно обґрунтовані алгоритми формування показників нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) в Баланс (Ф. No 1) та чистого прибутку - в Звіт про фінансові результати (Ф. No 2).

Чистий прибуток - це сума перевищення доходів підприємства над витратами у даному звітному періоді, яка залишається у його розпорядженні після сплати обов'язкових внесків на соціальне страхування, податків і платежів до бюджету. Чистий прибуток суб'єкта господарювання відображається у рядку 220 (225 - чистий збиток) Звіту про фінансові результати. На практиці в обліку і звітності іноді ставиться знак рівності між поняттями «чистий прибуток» і «нерозподілений прибуток». Проте такі міркування є помилковими.

Відповідно до Методичних рекомендацій з перевірки порівняності показників фінансової звітності показник, відображений у рядку 220 гр. 3 Ф.No 2, повинен дорівнювати показнику Ф. No4, наведеному в рядку 130, графі 8. Іншими словами, сума чистого прибутку за звітний період у Звіті про фінансові результати є тотожною із величиною чистого прибутку в складі нерозподіленого прибутку у Звіті про власний капітал підприємства.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», нерозподілений прибуток є частиною власного капіталу підприємства, поряд із статутним капіталом, пайовим капіталом, додатковим вкладеним капіталом, іншим додатковим капіталом, резервним капіталом, неоплаченим капіталом та вилученим капіталом. З іншого боку, нерозподілений прибуток - це частина прибутку, яка залишається у розпорядженні суб'єкта господарювання після виплати доходів власникам (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал і використання на інші потреби в поточному періоді.

Нерозподілений прибуток нерозривно пов'язаний із власним капіталом. Фактично він є прибутком, який залишився у розпорядженні суб'єкта господарювання із початку діяльності за мінусом виплат за рахунок чистого прибутку, згідно із законодавством.

З точки зору економічної теорії чистий прибуток не може розподілятися на суму оголошених дивідендів чи на виплати власникам, оскільки слово «чистий» передбачає остаточний результат фінансово-господарської діяльності підприємства за поточний звітний період,який вже не підлягає обов'язковому розподілу. Через недосконалість логічного зв'язку між даними категоріями ускладнюється розуміння, зникає прозорість аналітичних висновків за результатами фінансової звітності.

Найпростіше було б змінити назви статей фінансових звітів, у яких відображаються показники чистого і нерозподіленого прибутку. Однак, бухгалтерський облік - прикладна наука, яку у своїй діяльності щодня використовують тисячі фахівців. Тому не можна просто так, без належного обґрунтування, змінювати його елементи, тим більше, що зміст і форма звітності в Україні регламентується великою кількістю нормативно-інструктивних документів.

В умовах діючого законодавства нерозподілений прибуток стає регулятором вартості основних засобів, оскільки при проведенні їх щорічної переоцінки величина уцінки (якщо раніше не проводилася їх дооцінка) відноситься на зменшення нерозподіленого прибутку шляхом списання відповідно понесених інших витрат (рах. 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»).

Звіт про фінансові результати складається з метою надання користувачам повної правдивої інформації про доходи, видатки , прибутки та збитки , отриманих в результаті діяльності підприємство в звітнму періоді. У звіті про фінансові результати доходами звітного сегмента визнається частина доходів підприємства від продажу зовнішнім покупцям і за внутрішньогосподарськими розрахунками, отримання яких забезпечено звичайною діяльністю господарського або географічного сегмента та які безпосередньо можуть бути віднесені (або визначені шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі) до звітного сегмента, за вирахуванням податку на додану вартість,акцизного збору, інших зборів і вирахувань з доходу (збори, знижки, повернення товарів тощо).

Витратами звітного сегмента визнається частина витрат підприємства, що пов'язані з звичайною діяльністю господарського або географічного сегмента та безпосередньо можуть бути віднесені (або визначені шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі) до звітного сегмента.

У розділі I Додатка до приміток до річної фінансової звітності наводяться показники основної діяльності пріоритетних звітних (господарського, географічного виробничого або географічного збутового) сегментів і нерозподілені статті. Сукупні дані показників за звітними сегментами та нерозподіленими статтями мають узгоджуватися із відповідними загальними показниками фінансової звітності підприємства (консолідованої фінансової звітності). Доходи звітних сегментів наводяться за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів і вирахувань з доходу. Фінансові доходи і фінансові витрати звітних сегментів наводяться, якщо отримання фінансових доходів є основною діяльністю підприємства. Дохід сегмента від участі в капіталі асоційованих і спільних підприємств та дохід від інших інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, наводиться в сумі, що безпосередньо стосується звітного сегмента. Доходи і витрати звітних сегментів, пов'язані з продажем та зменшенням корисності фінансових інвестицій, наводяться, якщо здійснення фінансових інвестицій є основною діяльністю підприємства. Доходи та витрати, які не можуть бути розподілені на окремі звітні сегменти, включаються до нерозподілених статей, зокрема втрати від участі в капіталі.

Доходи і витрати, пов'язані з продажем основних засобів і нематеріальних активів, включаються до складу інших доходів та інших витрат звітного сегмента за умови, що зазначені активи стосуються звітного сегмента.До складу доходів звітних сегментів не включаються доходи від надзвичайних подій та дохід з податку на прибуток.

До складу витрат звітних сегментів не включаються: адміністративні витрати та витратина збут, які пов'язані з діяльністю підприємства в цілому і не можуть бути віднесені до окремого сегмента; витрати з податку на прибуток; надзвичайні витрати, якщо їх виникнення прямо не пов'язано з певним звітним сегментом.

Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати наводяться в сумі, яка безпосередньо стосується звітного сегмента або визначена шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі на окремий звітний сегмент (наприклад, пропорційно доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг зовнішнім покупцям). Розподіл витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.

У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) така інформація:

Облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенемзавершеності.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Висновок

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо.

Прибуток виступає одним з важливих джерел накопичення капіталу, розширення масштабів діяльності підприємств. В Україні найбільші прибутки привласнюються великими комерційними банками та гігантськими підприємствами - монополістами.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходами підприємства і його поточними витратами.

Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п.

Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Використанню прибутку передує його розподіл. Це важливий економічний важіль, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкта ринку, його трудового колективу.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, формами власності й організаційно-правовим статусом підприємства.

Отриманий підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду.

Література

1. Бегте Йорг. Балансоведение. - М.: Бухгалтерський учет, 2000. - 454 с.