Аналіз фінансового стану акціонерного товариства "Вінницька кондитерська фабрика"

- спрямування капітальних інвестицій на покращення стану основних виробничих засобів, тобто поновлення існуючого парку устаткування, але не збільшуючи його, що дасть реальну можливість зменшити собівартість одиниці продукції; така умова є підґрунтям для збільшення обсягів реалізації і створення конкурентоспроможної продукції;

- отримання додаткових коштів від реалізації обладнання, яке знаходиться у пасивному стані, тобто не використовується у основному виробничому процесі, хоч і призначене для цього, що дасть можливість зробити баланс менш важким;

- проведення глибокої ревізії діяльності, інвентаризація статей балансу, детальне вивчення складу матеріальних цінностей, особливостей готової продукції, дебіторської заборгованості та розробка заходів для її стягнення;

- збільшення номенклатури вироблюваної продукції, підвищення її якості, конкурентоспроможності на внутрішньому ринку збуту та оцінка реальні можливості підприємства для виходу на зовнішні ринки;

- виявлення і ліквідація втрат і збитків на підприємстві, їх причин і перебудова технологічного процесу виробництва таким чином, щоб звести їх до мінімуму;

- розгляд впровадження нових технологій, та варіантів більш економічного розміщення виробничих потужностей.

На думку фахівців, вироби підприємства відрізняються досить високою якістю, але існує проблема у високій собівартості. Це пов'язано з значним рівнем фондоємкості виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даної продукції. Тому одна з важливих задач для даного підприємства - зниження собівартості.

Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. В цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу порівняння. Як така база можуть виступати рівні використовування окремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових підприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі; фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн та ін.

Методичною базою економічної оцінки резервів зниження витрат упредметненої праці є система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів по видах витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, нормативів використовування виробничих потужностей, питомих капітальних вкладень, норм і нормативів в устаткуванні і ін.

При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційною величиною.

Витрати підприємства на здійснення своєї діяльності в цілому і по статтям за період що аналізується і за попередній представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Структура витрат підприємства ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займають оплата праці та амортизаційні відрахування. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання.

Доцільно придбати додаткову кількість виробничих запасів, збільшити обсяг виробництва товарів та готової продукції.

Таблиця 3.2 - Витрати на 1 гривню товарної продукції

Як показують дані таблиці 3.2, існують резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення амортизаційних відрахувань.

Витрати на гривню товарної продукції в 2011 році склали 0,82 грн., зниження цієї суми на 0,22 грн. дозволить збільшити суму прибутку.

Дане значення рентабельності продажів є можливим лише в тому випадку, якщо підприємство знизить амортизаційні відрахування до рівня, який був у попередньому році. Зростання амортизації відбулося внаслідок введення в експлуатацію нового обладнання. Повернення до рівня минулого року вже не відбудеться, але можливо знизити ці відрахування, якщо вивести з експлуатації старе обладнання.

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів та проблеми з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

7) використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8) відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

10) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за умовами передоплати. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення передсвяткову розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Висновок до третього розділу.

Можна сказати, що підприємство у своїй діяльності на перспективу повинно орієнтуватися на таку політику по покращенню фінансового стану і підвищення рівня фінансової стійкості, при якій основна діяльність буде прибутковою при одночасній максимальній віддачі всіх елементів, тобто підвищення рівня рентабельності, як основних виробничих засобів при їх модернізації так і рентабельності продукції за рахунок зниження собівартості і збільшення обсягів її реалізації.

Для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання умови єдності цілей та інтересів на всіх рівнях управління, єдності принципів управління та єдності самого процесу управління.

Неминуче мають відбуватися якісні зміни в управлінні підприємством шляхом активної, зорієнтованої на майбутнє стратегії, побудованої на зв'язку між намаганням забезпечити прибутковість і додержати стабільності фінансових процесів.

Щоб поліпшити фінансові результати ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і середньостроковому, так і в довгостроковому періоді наступні заходи:

- розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;

- впровадити на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим групам товарної продукції;

- підвищити у складі реалізації питому вагу дрібнооптової товарної продукції;

- здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців;

- удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;

- надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації;

- розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів;

- використовувати системи штрафів працівників при порушенні трудової або технологічної дисципліни;

- розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності праці;

- здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування товарної продукції.

Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.

Висновки

1. Підводячи підсумок, слід наголосити, що однією з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства є саме його фінансовий стан. Аналіз фінансового стану акціонерного товариства є науковою базою прийняття управлінських рішень: з його допомогою вивчаються тенденції розвитку, досліджуються фактори зміни результатів діяльності, проводиться своєчасне виявлення і ліквідація недоліків у фінансовій діяльності, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, розробляється економічна стратегія його розвитку тощо.

Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність акціонерного товариства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства. В процесі аналізу фінансового стану акціонерного товариства може використовуватися достатньо широкий спектр як загальнонаукових, так і специфічних прийомів, методів та моделей аналізу. Слід зазначити, що їх кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу фінансового стану підприємства та зумовлюються окремими задачами залежності від конкретних випадків і ситуацій.

2. Проаналізувавши літературні джерела авторів, які досліджували дане питання були визначені наступні методи оцінки фінансового стану підприємства: коефіцієнтний; комплексний; інтегральний; беззбитковий; рівноважний.

3. На основі розглянутих методик сформовано методику аналізу фінансового стану ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», а саме був проведений аналіз по таким напрямкам як ліквідність, фінансова стійкість, ефективність господарської діяльності (рентабельність, ділова активність, фінансові результати) підприємства.

4. Було проведено дослідження фінансового стану ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за 2010-2011 рр. Вінницька кондитерська фабрика ROSHEN на сьогоднішній день входить до п'ятірки найбільших кондитерських підприємств України. На сучасному потужному обладнанні випускається більше 100 найменувань кондитерських виробів, а загальний обсяг виробництва складає більше 100 тис. тонн у рік.

5. Дослідження показало, що дане підприємство не є фінансово стійким і ліквідним, тому що має значну залежність від інвесторів і кредиторів.

Всі розраховані показники ліквідності менше норми, хоча більшість з них зросли наприкінці 2011 р., що відображає позитивну тенденцію, але це зростання досить несуттєве. Отже підприємство не має можливості вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями.

Коефіцієнти фінансової стійкості ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» також не відповідають нормі. Одночасно з цим прослідковується негативна тенденція щодо більшості показників, наприклад зменшення коефіцієнтів автономії, маневрування власного капіталу; а також зростання коефіцієнту фінансового ризику.

Однак розвиток підприємства має позитивну тенденцію, що знайшло відображення у збільшенні показників рентабельності та оборотності активів, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, власного капіталу, а також зменшенні строку погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.

На основі аналізу показників фінансової результатів зроблено висновки, що підприємство отримало прибутки від основної операційної, операційної, звичайної та господарської діяльності. Інша основна операційна, інша звичайна діяльності та фінансова діяльність були збитковими. Підприємству потрібно зосередитись на покращенні цих видів діяльності, з метою збільшення прибутку.

6. Був проведений факторний аналіз, коефіцієнта покриття, який зріс наприкінці 2011 р., порівняно з 2010. Найбільший вплив на це зростання мало зростання оборотних активів, які, в свою чергу, збільшились за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари роботи і послуги, зростання дебіторської заборгованості за розрахунками, а також іншої поточної дебіторської заборгованості, грошових коштів та їх еквівалентів.

7. З метою збільшення обсягів реалізації та підтримки прибутковості ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» були запропоновані такі основні напрями:

- ефективне управління дебіторською заборгованістю;

- продаж невиробничих основних засобів;

- зниження собівартості продукції;

- збільшення частки довгострокових кредитів у пасиві балансу при одночасному зменшенні поточних зобов'язань, що дасть можливість більш широкої фінансової маневреності;

- спрямування капітальних інвестицій на покращення стану основних виробничих засобів, тобто поновлення існуючого парку устаткування, але не збільшуючи його, що дасть реальну можливість зменшити собівартість одиниці продукції; така умова є підґрунтям для збільшення обсягів реалізації і створення конкурентноспроможної продукції;

- отримання додаткових коштів від реалізації обладнання, яке знаходиться у пасивному стані, тобто не використовується у основному виробничому процесі, хоч і призначене для цього, що дасть можливість зробити баланс менш важким;

- проведення глибокої ревізії діяльності, інвентаризація статей балансу, детальне вивчення складу матеріальних цінностей, особливостей готової продукції, дебіторської заборгованості та розробка заходів для її стягнення;

- збільшення номенклатури вироблюваної продукції, підвищення її якості, конкурентоспроможності на внутрішньому ринку збуту та оцінка реальні можливості підприємства для виходу на зовнішні ринки;

- виявлення і ліквідація втрат і збитків на підприємстві, їх причин і перебудова технологічного процесу виробництва таким чином, щоб звести їх до мінімуму;

- розгляд впровадження нових технологій, та варіантів більш економічного розміщення виробничих потужностей.

Згідно з проведеними розрахунками, впровадження зазначених заходів забезпечить надходження необхідного обсягу грошових коштів у розпорядження підприємства, у результаті чого очікується поліпшення його фінансового стану.

фінансовий господарський кондитерський товарний

Список використаної літератури

1. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: - / О.С. Філімоненков. - К: МАУП, 2010. -- 328с.

2. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: - / А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2009. - 640с.

3. Баканов М. И. Теория экономического анализа: - / М. И. Баканов, А. Д. Шеремет. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 416с.

4. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: - / М.С. Абрютина, А.В. Грачев. - М.: Дело и Сервис, 2009.-256с.

5. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: - / О.Я. Базілінська. - К.: ЦУЛ, 2009.- 328с.

6. Деєва Н. М. Фінансовий аналіз: - / Н.М. Деєва, О.І. Дедіков. - К.: ЦУЛ, 2010. - 328с.

7. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: - / П.Я. Попович. - Тернопіль: Економічна думка, 2011. -- 454с.

8. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры: - / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 560с.

9. Фінансовий аналіз: / За ред. Проф. Г.В. Митрофанова. - К.: КНТЕУ, 2010. - 301с.

Размещено на Allbest.ru