Платіжний баланс України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

з дисципліни:

"Міжнародна економіка"

за темою (розділом навчального плану)

"Платіжний баланс України"

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи побудови та аналізу платіжного балансу країни

1.1 Економічний зміст платіжного балансу

1.2 Структура платіжного балансу

1.3 Фактори, що впливають на платіжний баланс

2. Стан платіжного балансу України, основні його проблеми, порівняльна

характеристика за 2008-2010 роки

3. Державна політика коригування платіжного балансу України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

державний коригування економіка платіж

Зовнішньоторговельна діяльність країни обраховується у вигляді платіжного балансу. Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.

Актуальність розгляду даної теми для України, насамперед, пов'язано з тим, що у другій половині 2008 року країну охопила світова економічна криза, яка негативно позначилася на її зовнішньоекономічній діяльності і безпосередньо призвела до зменшення попиту та цін на послуги та товари українського виробництва, а також зменшення фізичного обсягу товарів та послуг. Тому в даний час для України є необхідним визначити свою позицію та напрям оптимізація платіжного балансу країни для того, щоб поліпшити умови функціонування економіки в цілому, оптимізувати міжнародну економічну діяльність загалом та її окремих компонентів. Тому український уряд проводячи економічну політику повинен враховувати ті обмеження та вимоги які висувають завдання формування платіжних балансів, а також аналізувати та застосовувати шляхи та засоби подолання негативних явищ та процесів, що виникли у результаті різних збурень на світовому ринку.

Метою даної роботи є розгляд понять та теоретичних основ побудови платіжного балансу, його структури та факторів, що впливають на стан платіжного балансу, аналіз платіжного балансу України за 2009 та 2010 роки, а також дослідження статистичних розрахунків та їх співставлення за обома роками, визначення основних тенденцій розвитку за допомогою статистичних розрахунків. Таким чином, розгляд платіжних балансів цих років дасть можливість проаналізувати зміни, що відбулися в зовнішньоекономічній діяльності України, їх тенденції та причини.

1. Теоретичні основи побудови та аналізу платіжного балансу країни

1.1 Економічний зміст платіжного балансу

Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни відображається в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які носять назву платіжного балансу.

Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

Останнім часом у доповнення до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.

Платіжний баланс - це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень із-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов'язанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком "+", а другі зі знаком "-". Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, - це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн - дебетні.

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день змінюються.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені на цей період зовнішньоекономічні угоди і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерської точки зору платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

Тому платіжний баланс - це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують одна одну, а й певний стан цих операцій, що включає якісні й структурні характеристики основних його елементів.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною та зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавленні в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Кількісне визначання стану міжнародних платіжних відносин є давньою історією і пройшло за цей час значний шлях розвитку.

Перші спроби обліку масштабів та оцінювання наслідків міжнародних економічних операцій робилися в Англії ще наприкінці XIV ст. і були пов'язані з економічними поглядами раннього меркантилізму, коли золото ототожнювалося з найбільшим національним багатством і на цій основі вважалося за необхідне не допускати його відпливу з країни.

Саме поняття "платіжний баланс" вперше ввів в економічну теорію Джеймс Стюарт у 1767 р., але складання платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. були різними.

Практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків буржуазної політичної економії - А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою віддали належне у свої працях проблемі рівноваги платіжного балансу.

Однак у практичному плані найбільш повного розвитку методи складання платіжного балансу набули у США і Великій Британії на початку XX ст. Так, перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р. У 1923 р. Міністерство торгівлі США опублікувало платіжний баланс, дані якого були згруповані в трьох розділах: поточні операції, рух капіталів, операції з золотом та сріблом. Ця форма без суттєвих змін зберігалася до початку Другої світової війни.

У 1943 р. американський економіст Х. Лері склав платіжний баланс США за 1919 - 1939 рр., форма якого послужила основою для складання платіжного балансу США після Другої Світової війни.

Формування світового господарства з часом не тільки ставило більш жорсткі вимоги до методик складання платіжних балансів окремих країн, а й вимагало зіставлення показників міжнародних розрахунків між країнами. Тому принципи складання платіжних балансів окремих краї закономірно все більше уніфікувалися.

Досягненню певної однотипності даних міжнародних розрахунків сприяла й діяльність Ліги Націй і МВФ, створеного на основі рішень міжнародної конференції в Бреттон-Вудсі.

Так, ще в 1924 р. публікація Лігою Нації даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Ліга Націй запропонувала схему і низку рекомендацій, в яких за зразок приймалися головним чином платіжні баланси США і Англії. У результаті уточнень, внесених експертами Ліги Націй, була створена уніфікована схема платіжного балансу, яка в 1947 р. була опублікована як документ ООН і стала базою для подальших розробок форми і принципів складання платіжного балансу Міжнародним валютним фондом.

Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення в періодичних випусках "Керівництва з платіжного балансу".

Запропонована МВФ схема в загальних рисах повторює прийняту систему побудови статей платіжних балансів провідних країн світу, але з деяким уніфікаціями, які роблять цю схему універсальною і дають змогу порівнювати й аналізувати платіжні баланси не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.

1.2 Структура платіжного балансу

Платіжний баланс складається з таких розділів:

Ш торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням
та ввезенням товарів;

Ш баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих"
операцій);

Ш баланс руху капіталів та кредитів.

Торговельний баланс. Зовнішня торгівля історично виступає висхідною формою міжнародних економічних відносин, які пов'язують національні економіки зі світовим господарством. Торговельний баланс - це співвідношення вартості експорту та імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.

Саме завдяки цим розбіжностям у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень, на відміну від загального торговельного балансу, що відображає відповідні вимоги і зобов'язання з різними термінами погашення.

Економічний зміст активу або дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру зв'язків з партнерами і загальної економічної політики.

Країнам, які відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань за іншими статтями платіжного балансу.

Пасивний торгівельний баланс вважається небажаним і зазвичай оцінюється як ознака слабкості світогосподарських позицій країни. Це характерно для країн, що розвиваються, та більшості постсоціалістичних країн, де гостро відчувається нестача валютних надходжень.

Баланс послуг та некомерційних платежів. Він включає й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного зв'язку та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утримання дипломатичних, торгівельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.

Сьогодні послуги стали найбільш динамічним сектором світогосподарських зв'язків, їх значення і вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Це торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру.

За прийнятими у світовій статистиці правилами в розділ "послуги" входять, як не дивно виплати доходів з інвестицій за кордоном і процентів з міжнародних кредитів. Хоча за економічним змістом вони, безумовно, ближчі до руху капіталів.

За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицію в платіжному балансі так звані односторонні перекази:

§ державні операції - субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

§ приватні перекази - перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій - послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази - називають "невидимими" операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей - товарів. Використовується також термін послуги і некомерційні платежі як данина традиції тих часів, коли головним змістом економічних зв'язків між країнами була торгівля товарами.

Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів та кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних та приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

§ міжнародний рух підприємницького капіталу;

§ міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

Вивіз підприємницького капіталу на сучасному етапі відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Причому понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій складають взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це є наочним підтвердженням того, що господарські зв'язки між розвинутими країнами зміцнюються більшою мірою, ніж між іншими країнами світу.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.

§ Довго- і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, й ті, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. До приватних довгострокових запозичень і кредитів відносяться нарівні з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними країнами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.

§ Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. За останнє десятиліття міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку набули значного поширення.

Помилки та упущення. Незважаючи на постійне вдосконалення методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття "Помилки та упущення", до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій.

Фахівці, які займаються розрахунками платіжного балансу, зазначають, що найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в період кризових потрясінь.

Внаслідок цього стаття "Помилки та упущення" розташована безпосередньо за розділом платіжного балансу, де фіксується рух капіталів і кредитів. Показники статті "Помилки та упущення" різко зростають у період кризових ситуацій.

1.3 Фактори, які впливають на стан платіжного балансу

Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтворення.

З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого, - впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки.

Оскільки існує асинхронність сучасного економічного циклу, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано. Світові економічні й фінансові кризи призводять до значних дефіцитів в платіжних балансів то одних, то інших країн.

3. Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.

Досить зазначити, що основна маса (понад 50%) державних витрат США за кордоном, які відображають у відповідних статтях платіжного балансу, являє собою саме витрати військового характеру (утримання та оснащення військових баз, воєнна допомога).

4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

5. Зміни в міжнародній торгівлі.

Наприклад, різке зростання світових цін на нафту може призвести до дефіциту поточних операцій платіжного балансу країн - імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн.

У географії товарних потоків відмічається значне розширення взаємного обміну між промислове розвинутими країнами при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі.

6. Вплив валютно-фінансових факторів.

З уведенням плаваючих курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, англійського фунта стерлінга, євро. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.

7. Негативний вплив інфляції.

8. Торговельно-політична дискримінація певних країн.

9. Надзвичайні обставини: неврожаї, стихійні лиха, катастрофи.

Після розгляду множинності факторів, які впливають на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам - завдання надзвичайно складне. Тому навряд чи яка-небудь держава світу ставить його для без заперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному не збіганні вхідних та вихідних потоків. Однак тут, як в усьому, також необхідно дотримуватися певної міри.

Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної валюти необхідно використовувати офіційні резерви, зменшуючи їх обсяг. Оскільки ці резерви не є безмежними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на запровадження різних протекціоністських заходів для стримування імпорту й заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна курсової вартості національної валюти. Валютний курс, з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого, є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу. [10; ст. 175]

Стосовно довготермінового активного сальдо платіжного балансу, то тут може мати місце ціла низка негативних наслідків:

§ якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і тим самим фактичний рівень споживання стає меншим від потенційно можливого.

§ якщо сальдо формується під впливом значного перевищення притоку капіталу над його відтоком, то країна перетворюється в сторону, що приймає, зі всіма можливими негативними наслідками. Адже іноземні інвестиції - це свого роду допінг для національної економіки, оскільки з часом частина валового національного доходу створеного в країні, у вигляді прибутку інвестора буде відпливати за кордон, що може негативно вплинути на темпи економічного зростання.

Крім того, довгочасне перевищення надходження валюти в країну над її вибуттям може слугувати причиною інфляції, знецінення національної грошової одиниці й підвищення рівня цін на внутрішньому ринку.

Поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів привели до лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних операцій. Виникає альтернатива вибору засобів платежу, а його критерії ускладнюються. З'явилася значна кількість нових фінансових інструментів, що забезпечують страхування від валютних та кредитних ризиків, відбувається швидке впровадження ЕОМ, новітніх засобів передачі та обробки інформації.

Провідні країни вживають заходи щодо забезпечення стабільності ринкових курсів своїх валют шляхом узгодження міждержавного впливу на діяльність валютних ринків, посилення впливу офіційних органів на курси з метою обмеження рамок їх коливання. Для цього центральні банки проводять вільні валютні інтервенції.

Постійно посилюється тенденція до погодження у проведення внутрішньої макроекономічної політики західними країнами. За допомогою міжнародної координації цієї політики управління платіжними балансами стало розглядатись як альтернатива плаваючим валютним курсам.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

2. Стан платіжного балансу України, основні його проблеми, порівняльна характеристика за 2008-2010 роки

Українська економіка прожила важкий рік. Якщо у першому півріччі 2009 року українське суспільство одностайно констатувало глибоку кризу з невизначеним майбутнім, то вже наприкінці року думки поділилися. Хтось вважає, що криза позаду, і Україна міцно стала на шлях швидкого відновлення, інші пророкують нові хвилі занепаду. Найімовірніший сценарій розвитку знаходиться посередині: рік буде непростим, але найтяжче - позаду.

Короткий підсумок кризи. Після стрімкого спаду наприкінці 2008 року у першому кварталі 2009 року українська економіка сягнула найглибшої точки - за підсумками першого півріччя 2009 року скорочення реального ВВП становило 19% рік до року. Реальний ВВП за підсумками 2009 року знизився на 13,5%. Це найгірший результат української економіки від 1994 року, коли обвал, що супроводжував перехід до ринкової економіки, характеризувався економічним спадом на 22,9%, гіперінфляцією та широкомасштабною реорганізацією попиту. Незважаючи на всю свою гостроту, рецесія не стала початком затяжної депресії. На відміну від 1990-х років, українська економіка набагато ближча до моделі ринкової економіки. Вона швидко реагує на такі зовнішні шоки, як різке скорочення світового попиту на метал чи помітний економічний спад торгівельних партнерів.

Наприклад, реагуючи на ослаблення внутрішнього попиту, темпи зростання індексу споживчих цін скоротилися майже втричі порівняно з передкризовим рівнем: з 31,1% рік до року у травні 2008 року до 12,3% у грудні 2009 року, пом'якшуючи спад реальних наявних доходів населення.

Швидше за все, економіка так само оперативно відреагує і на зростання зовнішнього попиту.



Відновлення економіки знову буде стимулюватися ззовні. Незважаючи на обумовлені кризою структурні зміни, економіка України досі характеризується високим ступенем відкритості.

Відношення експорту до ВВП за підсумками 2009 року оцінюється на рівні 45,5%. Для порівняння: 2008 року цей показник становив 47,5%. При цьому місцева ресурсна база для розвитку залишається обмеженою.

З одного боку, українські банки оговтуються після спустошливих наслідків відтоку депозитів, доповненого негативним впливом девальвації обмінного курсу на їхні зовнішні борги.

З іншого боку, через брак коштів уряд не спроможний втілювати програми стимулювання економіки, які були би відчутними на макроекономічному рівні. Це означає, що відновлення економіки вкотре буде походити ззовні.

2010 - рік відновлення зростання. У першому півріччі 2010 року динаміка економіки - принаймні у сенсі цифр річної зміни - й надалі відчуватиме підтримку від чинника низької бази порівняння, який спостерігався упродовж другого півріччя 2009 року, а посилення зовнішнього попиту має надати основне живлення економічному зростанню. Зокрема, виробництво у металургії зросте за підсумками 2010 року на 11%, у машинобудуванні - на 18%, а сукупні обсяги промислового виробництва збільшаться на 9,5%.

Загалом, реальний ВВП 2010 року зросте на 5%. Підвищення зовнішнього попиту має опосередковано відбитися і на внутрішньому ринку. Всі основні компоненти ВВП у розрізі споживання забезпечать додатний внесок до економічного зростання у 2010 році.

Після спаду питомої ваги до рівня менш як 20% ВВП у 2009 році, інвестиції нарощуватимуть свою роль в економіці: їхнє зростання у реальному обчисленні в 2010 році становитиме 8%.

Водночас зростання споживання відставатиме, обмежене інфляційним тиском на наявні доходи населення, які мають залишитися незмінними у реальному вимірі, а також подальшою слабкістю роздрібного кредитування. Сукупне споживання 2010 року зросте лише на 2,5% у реальному вимірі.

Таким чином, економічне зростання упродовж 2010 року за своєю природою буде відрізнятися від зростання 2005-2008 років, коли попит населення слугував основним чинником.

Відновлення 2010 року відображатиме сценарій 2000 року, коли експортоорієнтовані галузі очолили вихід економіки з кризи у 1998-1999 роках.

2010 року спостерігатиметься посилення інфляційного тиску в економіці: індекс споживчих цін - ІСЦ - зросте на 20% грудень до грудня. Прискорення темпів зростання ІСЦ порівняно з показником 2009 року у 12,3% буде зумовлене двома основними чинниками:

По-перше, після виборів уряд має дозволити тарифам на газ та електроенергію для населення зростати, приводячи їх до рівня фактичної собівартості.

По-друге, зростання попиту підштовхуватиме інфляцію вгору. До того ж, недавнє прискорення динаміки індексу цін виробників із спаду на 3,6% рік до року у серпні 2009 року до зростання на 14,3% у грудні 2009 року перетікатиме у показник зростання ІСЦ.

Зростання зарплат 2010 року буде стриманим. Очікується, що інфляція зарплат не буде суттєво наростати упродовж 2010 року. Бізнес економитиме, тимчасом як високий рівень безробіття заважатиме робочій силі суттєво дорожчати. При цьому уряд не зможе активізувати зростання оплати праці шляхом збільшення мінімальної зарплати, адже бюджет буде обмежено дефіцитом у 6% ВВП, а після виборів мотивація задобрювати виборця стрімко зменшиться. Водночас зростання інфляційного тиску з боку підвищення тарифів на послуги ЖКГ навіть обумовить невелике скорочення заробітних плат у реальному вимірі.

Аналітики очікують, що номінальні зарплати 2010 року зростуть у середньому на 14,4%, тимчасом як у реальному вимірі вони скоротяться на 0,9%. Це означатиме нульову динаміку реальних наявних доходів населення у 2010 році.

Платіжний баланс: майже збалансований. У 2009 році фінансовий рахунок платіжного балансу сформував суттєвий дефіцит, тимчасом як поточний рахунок був більш-менш збалансованим.

Обмілілий приплив капіталу був лише частково скомпенсований Міжнародним валютним фондом, який виділив Україні 6 мільярдів доларів у формі кредитів і 2 мільярди у формі глобального розподілу СПЗ. Фінансовий рахунок 2009 року було зведено з дефіцитом 6 мільярдів доларів, або 5,1% ВВП.

2010 року поточний рахунок платіжного балансу зафіксує дефіцит на рівні 0,5 мільярда доларів. Середньозважена вартість імпортованого природного газу зросте з 210 доларів за тисячу кубометрів у 2009 році до 325 доларів у 2010 році, що не дасть поточному рахунку вийти на додатне значення. Водночас 2010 року дефіцит фінансового рахунку має скоротитися до 0,5 мільярда доларів завдяки відновленій співпраці з МВФ, посиленню зовнішнього кредитування, а також зростанню прямих іноземних інвестицій.

Ці чинники платіжного балансу мають убезпечити курс гривні від як девальвації, так і ревальвації. Після болючого періоду волатильності, що почався восени 2008 року, обмінний курс гривні близький до стабілізації.

Після ребалансування поточного рахунку та проходження періодів високого навантаження за зовнішніми борговими платежами, а також за вирішальної підтримки обмеженої ліквідності у національній валюті обмінний курс восени 2009 року вийшов на новий "рівноважний" рівень у діапазоні 8-9 гривень за долар.

Волатильність обмінного курсу зберігатиметься у першому кварталі 2010 року в умовах психологічних чинників, що супроводжують вибори, подальших спекуляцій стосовно продовження співпраці з МВФ, а також ще одного періоду великих виплат за зовнішнім боргом, в основному приватного сектора.

Найбільш імовірним є сценарій стабілізації курсу у другому кварталі 2010 року на рівні 8,5 гривні за долар, який зберігатиметься до кінця 2010 року.

3. Державна політика коригування платіжного балансу України

Платіжний баланс не може залишатися в стані нерівноваги протягом невизначеного часу. Тому поява досить стійкого платіжного дефіциту змушує уряд країни здійснювати інтервенцію в економіку. Масштаби, час та інструменти такої інтер-венції залежать від величини дефіциту та його характеру.

У короткотерміновому плані країна може компенсувати дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних резервів. Це найбільш прос-тий шлях. Якщо ж резервів недостатньо або через певні умови уряд не хоче користуватися ними, тоді досягти рівноваги платіжного балансу можна за рахунок залучення короткотермінового капіталу в Україну.

Ситуація ускладнюється тоді, коли дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок використання зовнішніх джерел фі-нансових коштів. У цьому випадку уряд може вдатися до одного з таких засобів:

1) провести дефляційну політику, спрямовану на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами;

2) девальвувати національну валюту;

3) запровадити валютний контроль та обмеження на валютні опе-рації.

Перші два шляхи реалізуються на суто ринкових засадах через зміни в таких економічних параметрах, як доходи, ціни, валютні кур-си, пропозиція грошей, відсоткові ставки, тощо. Але це зовсім не означає, що держава не вживає певних заходів: навпаки, ефективність відновлення рівноваги платіжного балансу на ринкових засадах зале-жить від урядової фіскальної та грошово-кредитної політики, спрямо-ваної на посилення зрівноважуючих сил ринку. У протилежному ви-падку урядова політика вступатиме в суперечність з дією ринкового механізму, посилюючи тим самим дефіцит платіжного балансу.

Неринкові методи відновлення рівноваги платіжного балан-су полягають у запровадженні державного регулювання економіч-них процесів, яке по суті заміщує дію ринкового механізму. Таке відновлення не можна вважати повноцінним, оскільки хоча симп-томи нерівноваги й усуваються, проте глибинні причини дефіци-ту не зникають, а нерівновага просто набуває прихованої форми. Така ситуація складається внаслідок широкого використання ім-портних квот та валютних обмежень, інших заходів реструктивного характеру.

Ринкове відновлення рівноваги може здійснюватися двома шля-хами залежно від режиму валютного курсу. Якщо запроваджується фіксований валютний курс (тією чи іншою формою), то відновлення рівноваги відбувається безпосередньо за позиціями платіжного ба-лансу. За плаваючого валютного курсу рівновага відновлюється на валютному ринку, а валютний курс змінюється доти, доки не вирівнюються попит і пропозиція іноземної валюти в межах поточних і довгострокових капітальних трансфертів.

У цьому зв'язку слід зазначити, що в економічній теорії сформульо-вано п'ять можливих шляхів досягнення рівноваги платіжного балансу.

1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни ва-лютного курсу чи стану національної економіки:

а) якщо дефіцит має тимчасовий характер, то уряд може скорис-татися офіційними резервами, утримуючись тим самим від впливу на пропозицію грошей. Коли сальдо платіжного балансу стане позитив-ним, то величина резервів поновлюється;

б) "дефіцит без сліз", якщо валюта країни є ключовою в певній системі. У цьому випадку країна має більше можливостей утримува-тися від коригуючих дій за наявності дефіциту платіжного балансу.

2. Запровадження валютного контролю в тих чи інших формах. Так, уряд може ввести обмеження на придбання резидентами інозем-ної валюти та її використання, підтримуючи офіційний фіксований валютний курс, або проводити політику множинного валютного кур-су тощо.

3. Запровадження (збереження) режиму плаваючого валютного курсу. У цьому випадку національна валюта знецінюється доти, до-ки на валютному ринку не відновлюється рівновага.

4. Установлення режиму фіксованого курсу. Цей шлях вва-жається "класичними ліками від платіжного дисбалансу" і полягає в тому, щоб привести національну економіку у відповідність до фіксо-ваного курсу. Якщо ж нерезиденти і надалі не хочуть накопичувати національну валюту, то уряд за рахунок офіційних резервів скорочує пропозицію грошей, знижує ціни, доходи та заробітну плату доти, доки попит і пропозиція іноземної валюти на ринку не встановиться на певному заздалегідь визначеному рівні.

5. Політика валютного компромісу. У даному випадку комбіну-ються елементи варіантів 3 та 4, причому валютний курс використо-вується як інструмент стабілізації тільки частково:

а) змінний паритет (система типу Бреттон-Вудськоі) - у цьому випадку країна підтримує фіксований валютний курс (варіант 4) доти, доки це можна робити за рахунок незначних змін у національній еко-номіці, а коли такі можливості вичерпуються, то національна валюта девальвується, а валютний курс встановлюється на новому рівні.

б) кероване плавання валюти: уряд змінює валютний курс доти, доки не досягається нова рівновага.

В основі розрахунку платіжного балансу лежить концепція пото-ків платежів. Якщо ж розрахувати суми закордонних активів держа-ви та її міжнародних зобов'язань на певну дату, то ми отримаємо ба-ланс міжнародної заборгованості даної країни, який ще називають міжнародною інвестиційною позицією. Якщо активи перевищують зобов'язання, то країна є нетто-інвестором (або кредитором). У про-тилежному випадку країна вважається нетто-боржником.

Висновки

Платіжний баланс - це баланс платежів певній країні від інших країн і міжнародних економічних організацій та платежів першої останнім.

Платіжний баланс характеризує зовнішньоекономічний стан країни на макрорівні.

Найбільш суттєвим напрямком використання даних платіжного балансу і супутньому йому балансі іноземних інвестицій є обґрунтування зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни. Дані платіжного балансу застосовуються для аналітичних досліджень з вивчення причин, що зумовлюють диспропорції в балансі й обґрунтування заходів з їх коригування.

Що стосується платіжного балансу України, то в останні роки він характеризується дефіцитом поточних рахунків. Від'ємне сальдо поточного рахунку обумовлене значним дефіцитом торговельного балансу, який утворюється в основному за рахунок імпорту енергоносіїв. Становище дещо покращується за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного балансу з багатьма країнами, звідки не ввозяться енергоносії.

Таким чином, згідно стану платіжного балансу України за 2010 рік, який хоч і характеризується від'ємним сальдо поточного рахунку, але все ж таки покриває дефіцит за допомогою коштів, що надходять за фінансовим рахунком. При цьому на відмінну від 2009 року платіжний баланс 2010 року характеризувався досить стрімким зростанням деяких статей платіжного балансу.

В основному розгортання світової економічної кризи за даними 2008 року не оминула зовнішньоекономічної діяльності України і безпосередньо принесла досить негативні явища в економіку країни.

Список використаної літератури

1. Валютно-фінансові відносини: Навчальний посібник / Бутук О.І. - К.: Знання, 2006

2. Дахно І.І. Міжнародна економіка: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і допов. - К.: МАУП, 2006.

3. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник / Боринець С.Я. 5-те вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2008

4. Мозговий О. М., Оболенська Т. Є., Мусієць Т. В. Міжнародні фінанси.: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005.

5. Пищик П.В. «Регулирование платежного баланса и проблема макроэкономического роста". Ежемесячный теоретический научно-практический журнал "деньги и кредит" / Издательство "Финансы и статистика" №8 за 2002 год.

6. "Платіжний баланс України: основні тенденції та їх економічне значення" Хоменко Т., / "Банківська справа" №4 за 2006 р.

7. Шевчук В.О., Атаманчук З.А. "Монетарні ефекти платіжного балансу і ремонетиризація української економіки". Науково-аналітичний щоквартальник "Стратегічні пріоритети" №3 (4) за 2007 рік.

8. Щоквартальне аналітично-статистичне видання національного банку України. "Платіжний баланс та зовнішній борг України 2009 року". Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О.

9. www.bank.gov.ua

10. www.niss.gov.ua

11. www.novynar.com.ua

12. www.tsn.ua

13. www.ukrrudprom.ua

Размещено на Allbest.ru