Фінансові ресурси підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни “Економіка підприємства”

Тема: "Фінансові ресурси підприємства, їх склад, джерела формування та шляхи кращого використання"

Одеса 2013 р.



Зміст

Вступ

1. Фінансові ресурси підприємства: сутність та джерела їх формування

1.1 Сутність фінансових ресурсів як економічної категорії

1.2 Особливості формування та використання фінансових ресурсів

1.3 Структура та функції фінансових ресурсів на підприємстві

2. Роль фінансових ресурсів в діяльності підприємства

2.1 Роль фінансів в кругообігу основних засобів

2.2 Фінанси та оборотні активи підприємства

3. Управління фінансами на підприємстві

3.1 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів на підприємстві

3.2 Напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів

Висновок

Список використаної літератури

фінансовий актив оборотний



Вступ

Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Розвиток підприємництва неможливий без надходження фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел. При цьому, важливе значення має оптимальне визначення їхньої структури, що сприяє мінімізації залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок кредитів.

Для забезпечення економічного зростання як на макро-, так і на мікрорівні, підприємство повинно виважено управляти фінансовими ресурсами, зокрема ефективно їх формувати та використовувати. Адже саме від цього залежить фінансова стабільність держави. За сучасних умов значно підвищуються вимоги до ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і доцільно вони трансформуються в основні засоби і оборотні активи, залежить фінансова успішність підприємства в цілому, його власників і працівників.

На сьогодні ще не повною мірою розв'язано питання щодо розкриття економічної природи і категоріальної сутності фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, недостатньо досліджуваною залишається фінансова діяльність підприємств за умов ринкової економіки.

Метою курсової роботи є визначення сутності фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, джерел їх формування, напрямків використання, а також з'ясування їхньої оптимальної структури.



1. Фінансові ресурси підприємства: сутність та джерела їх формування

1.1 Сутність фінансових ресурсів, як економічної категорії

Загалом під терміном "ресурс" розуміють засоби, які, після певних перетворень і застосування, дозволяють отримати бажаний результат.

Широко "фінансові ресурси" - це кошти, які можуть бути спрямовані на виконання визначених завдань відповідно до певного плану, і дозволяють отримати бажаний економічний результат.

Погляди українських вчених, які досліджували економічну сутність фінансових ресурсів, є різними.

У В.М. Опаріна та Ю.М. Воробйова фінансові ресурси ототожнюються з капіталом суб'єктів господарювання. Згідно з визначенням капіталу - це загальна величина коштів підприємства у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, що приносить дохід. Капітал складається з декількох частин: 1) фінансовий капітал (складова, виражена у формі фінансових інструментів); 2) виробничий капітал (складова, виражена у матеріальній майновій формі); 3) інтелектуальний капітал (складова, виражена у формі оформлених заявок, патентів, товарних знаків тощо).

А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк розглядають фінансові ресурси як сукупність централізованих і децентралізованих коштів у розпорядженні суб'єктів господарювання, які є джерелом виробничого і соціального розвитку.

О.Д. Василик, К.В. Павлюк фінансові ресурси характеризують як грошові нагромадження і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення неперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб.

В.Г. Бєлоліпецький подає визначення фінансових ресурсів як частини грошових коштів, отриманих від доходів і зовнішніх надходжень, що призначені для здійснення фінансових зобов'язань та витрат з метою забезпечення розширеного виробництва. Це найбільш вдале визначення фінансових ресурсів, оскільки їх структура пов'язується із призначенням, створюється основа для управління і ефективного використання фінансових ресурсів з єдиних позицій.

Отже, під фінансовими ресурсами підприємств будемо розуміти сукупність коштів з фондів підприємств та від зовнішніх надходжень, що можуть бути спрямовані на формування основного та оборотного капіталу, необхідного для провадження підприємницької діяльності і забезпечення розширеного виробництва.

1.2 Особливості формування та використання фінансових ресурсів

Формування фінансових ресурсів підприємства починається під час формування статутного капіталу і у процесі розподілу грошових надходжень у результаті продажу продукції, товарів, робіт, послуг, а також надходжень від інших видів операційної, фінансової й інвестиційної діяльності. Формування фінансових ресурсів здійснюють з метою фінансування оборотних і необоротних активів, формування резервного капіталу, забезпечень, фондів цільового призначення тощо.

Формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної й інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами господарювання. Існують певні особливості щодо формування фінансових ресурсів підприємства залежно від індивідуальних особливостей суб'єкта господарювання, який розглядається. Отже структура фінансових ресурсів, на підприємствах різноманітних форм власності, є досить різною.

Загальний обсяг фінансових ресурсів кожного підприємства формують такі складові:

- статутний капітал,

- резервний капітал,

- амортизаційний капітал,

- додатковий капітал (в тому числі створений у зв'язку з індексацією основних засобів),

- нерозподілений (тимчасово невикористаний) прибуток,

- кредиторська заборгованість - короткострокова заборгованість підприємства, що включає перехідну заборгованість із заробітної плати, відрахувань до бюджету та централізованих фондів, відрахувань на соціальне страхування, а також обсяг коштів за виданими векселями.

Фінансові ресурси підприємств за джерелами їх формування прийнято поділяти на дві групи: власні та позикові.

Власні фінансові ресурси - це базова частина фінансових ресурсів підприємства. Складовими власних фінансових ресурсів є статутний фонд або статутний капітал фірми, додатковий капітал, фонд амортизаційних відрахувань, резервний фонд, нерозподілений прибуток.

Статутний капітал - сплачена та зареєстрована початкова сума капіталу підприємства, виражена у грошовому еквіваленті, сформована для забезпечення старту діяльності підприємства як сукупність внесків засновників у майно підприємства при його утворенні та за рахунок випуску і подальшого продажу акцій.

За час функціонування суб'єкта господарювання його статутний капітал може дробитися, зменшуватися і збільшуватися, в тому числі і за рахунок використання для капіталізації (збільшення обсягу активів підприємства) частини внутрішніх фінансових ресурсів підприємства. Особливості формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Особливості формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності

Організаційно-правова форма підприємства	Джерела формування та розмір статутного капіталу	Участь в розподілі прибутку	Відповідальність за зобов'язаннями підприємства та участь у розподілі майна при ліквідації товариства
Державне підприємство	Статутний капітал державного підприємства формується за рахунок коштів державного бюджету. Розмір статутного капіталу на законодавчому рівні не обмежений.	Розподіляється Фондом державного майна, згідно із статутом підприємства.	Відповідають всім своїм майном, при ліквідації майно повертається власнику. Якщо майно на 100 % є власністю держави, то при ліквідації повертається державі.
Приватне підприємство	Статутний капітал приватного підприємства формується за рахунок внесків приватних осіб. Обсяг початкових внесків не обмежено.	Порядок розподілу прибутку визначається власником приватного підприємства.	Відповідають всім своїм майном. При ліквідації приватного підприємства майно повертається власнику.
Закрите акціонерне товариство (ЗАТ)	Статутний капітал ЗАТ формується за рахунок продажу акцій лише серед засновників та працівників товариства. Статутний капітал ЗАТ не може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам.	Прибуток розподіляється залежно від виду акцій, якими володіє акціонер. Частина чистого прибутку, що залишається, розподіляється серед власників акцій у вигляді дивідендів.	Відповідають всім своїм майном у межах акцій, якими вони володіють. При ліквідації ЗАТ майно розподіляється серед засновників в порядку і на умовах, передбачених законодавством і статутом товариства.
Відкрите акціонерне товариство (ВАТ)	Статутний капітал ВАТ формується за рахунок продажу акцій, як серед засновників та працівників товариства, так і шляхом відкритої купівлі на фондовій біржі. Статутний капітал ВАТ може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам.	Прибуток розподіляється залежно від виду акцій, якими володіє акціонер. Частина чистого прибутку, що залишається, розподіляється серед власників акцій у вигляді дивідендів.	Відповідають всім своїм майном у межах акцій, якими вони володіють. При ліквідації ЗАТ майно розподіляється серед засновників в порядку і на умовах, передбачених законодавством і статутом товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB)	Статутний капітал TOB формується за рахунок внесків і майна засновників. Статутний капітал TOB не може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам.	Прибуток розподіляється пропорційно внескам засновників.	Всі засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків. У разі ліквідації TOB майно розподіляється пропорційно внескам засновників.
Командитне товариство	Статутний капітал командитного товариства формується за рахунок внесків засновників. Початкові внески не обмежені.	Прибуток розподіляється пропорційно внескам засновників.	Всі засновники несуть відповідальність всім своїм майном, яке їм належить. У разі ліквідації командитного товариства майно розподіляється пропорційно внескам засновників.

Амортизація -- це поступове перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) протягом строку корисного використання об'єкту основних засобів.

Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. У Податковому кодексі України (ПКУ) зазначається, що амортизація входить до складу витрат підприємства. Це означає, що амортизація приводить до зменшення оподаткованого прибутку і, отже, до зменшення податкових виплат. Таким чином у підприємства залишаються додаткові кошти, які воно може витратити на оновлення виробничого капіталу.

Амортизаційні кошти надходять підприємству як складова виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання вже як джерела відтворення вартості основних засобів.

Деякий час вони є вільними, тому можуть перебувати на банківських рахунках і приносити дохід, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби. Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання нового обладнання і його монтаж, а також витрати на реконструкцію і модернізацію основних засобів.

Законодавство України передбачає п'ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореної амортизації, кумулятивний і виробничий. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод.

ПКУ передбачає, що облік основних засобів ведеться пооб'єктно, тому нарахування амортизації здійснюється щомісячно (сума амортизації за розрахунковий квартал відповідає добутку місячної суми амортизаційних відрахувань на три місяці) та пооб'єктно.

Під вартістю, що амортизується, розуміють первісну або переоцінену вартість основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Резервний капітал - обсяг резервів, що створюються відповідно до чинного законодавства за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (5 % суми чистого прибутку щорічно аж до досягнення величини резервного капіталу 25 % від розміру статутного капіталу).

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; безоплатно одержаних необоротних активів тощо.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка утворюється після вирахування із загальної суми прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету;

- суму заборгованості за внесками в позабюджетні фонди;

- суму заборгованості підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальшої поставки продукції, виконання робіт та надання послуг тощо.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються в формі:

- банківських кредитів і позик;

- коштів від випуску і продажу облігацій фірми;

- позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

В процесі діяльності підприємства дуже важливо правильно використовувати власні фінансові ресурси, залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

При розпорядженні фінансовими ресурсами необхідно з'ясувати:

* яку частину прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків, спрямувати на розвиток виробництва, технічне переоснащення, а яку -- у фонд споживання;

* як використати кошти -- на будівництво нового цеху чи придбання акцій іншого підприємства;

* куди вкласти кошти -- придбати понад мінімальні потреби виробництва запаси дефіцитних матеріалів чи купувати їх у міру потреби;

* збільшити статутний фонд за рахунок додаткової емісії акцій чи звернутися за кредитом до комерційного банку.

Правильне розпорядження фінансовими ресурсами саме по собі є важливим чинником забезпечення ефективності розв'язання економічних і соціальних завдань підприємства.

Певні висновки щодо ефективності використання фінансових ресурсів підприємства (і, отже, щодо ефективності його фінансової діяльності ) можна робити шляхом порівняння досягнутого результату його господарської діяльності -- прибутку -- з обсягом фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства у відповідний період.

1.3 Структура та функції фінансових ресурсів на підприємстві

До фінансових ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, застосовують визначення «капітал підприємства».

Структура капіталу підприємства - це частка власного та позикового капіталу в загальному обсязі мобілізованого капіталу та питома вага кожного елемента у власних та позикових коштах. Структура капіталу відображає обсяги фінансування капіталу з усіх вибраних джерел фінансування.

Фінансова діяльність формує оптимальну для кожного підприємства структуру капіталу, яка показує, яку частку фінансування необхідно забезпечити позиковим капіталом для досягнення головної мети управління фінансами - підвищення добробуту власників підприємства.

Цільовою структурою капіталу буде залучення капіталу з різних джерел фінансування у такі цільовій пропорції, щоб загальна вартість капіталу підприємства була найменшою, а ринкова ціна підприємства була максимальною.

Цільова структура капіталу є прогнозною величиною, яка відбиває прогноз ринкової вартості пасивів підприємства.

Структура капіталу підприємства як результат рішень щодо джерел фінансування операційної та інвестиційної діяльності, що приймаються під час фінансової діяльності, визначається під впливом таких чинників: стійкості положення на ринку, структури активів, рентабельності операційної діяльності, інвестиційних можливостей зростання та інших чинників, що впливають на потреби у фінансуванні.

Кількісні параметри структури капіталу визначаються на основі розрахунків з визначення можливості обслуговування боргу та ефективності використання кредитних коштів. Відправним моментом таких розрахунків є прогноз обсягів продажів. Якщо він збільшується, то мають збільшуватися і активи, а отже, виникає потреба в додатковому фінансуванні, яку можна задовольнити за рахунок збільшення прибутку, а частково - за рахунок залучення зовнішніх джерел фінансування. Зазвичай до певної межі темпу зростання продажів (3 - 5%) підприємство може обійтися власними джерелами, але при перевищенні цієї межі потрібно залучати фінансові ресурси.

Існують різні рекомендації стосовно структури капіталу. Більшість із них зводиться до того, що питома вага позикових коштів у пасиві не повинна перевищувати 50 %, а краще - 40 %.

При формуванні структури капіталу підприємства, необхідно враховувати позитивні та негативні сторони впливу власного та позикового капіталу на середньозважену вартість капіталу, яка враховується при визначенні ринкової вартості підприємства.

Позитивні сторони впливу власного капіталу:

- чим більше власний капітал підприємства, тим більше ринкова вартість підприємства;

- чим більше власний капітал підприємства, тим вища його фінансова стійкість;

- в умовах нестабільної ринкової ситуації та кризових явищ на фінансовому ринку, чим більше власний капітал, тим вища конкурентоспроможність підприємства та надійніше його фінансове становище;

- великий розмір власного капіталу підвищує кредитоспроможність підприємства на ринку кредитів;

- великий розмір власного капіталу є основою отримання капіталу на фондовому ринку шляхом випуску нових акцій чи облігацій;

- вартість власного капіталу знаходиться в зоні управління капіталом самого підприємства (наприклад, виплата дивідендів).

Негативні сторони впливу власного капіталу:

- вартість власного капіталу вища за вартість позикового капіталу;

- внутрішнім джерелом поповнення власного капіталу є прибуток та амортизація, яких може бути недостатньо для розвитку;

- якщо поповнення неможливо через випуск нових акцій, то зовнішнім джерелом є залучення нових інвесторів і надання їм прав з управління підприємством.

Позитивні сторони впливу позикового капіталу:

- залучення позикового капіталу підвищує рентабельність власного капіталу (фінансовий важіль);

- використання механізму податкового щита з позикового капіталу для зменшення оподаткованого прибутку;

- чисельність (варіантність) джерел і можливість пошуку більш дешевого позикового капіталу;

- договірні відносини з кредитором стосовно вартості кредиту можуть знизити його вартість залежно від надійності позичальника;

- менша ціна ніж ціна власного капіталу.

Негативні сторони впливу позикового капіталу:

- підвищення ціни кредитів залежно від облікової ставки НБУ та від рівня інфляції;

- необхідність застави або оплатної гарантії третьої особи для отримання більш дешевого кредиту;

- негарантованість доступності кредиту у потрібні терміни і на необхідний період;

- обмеженість розміру довгострокового кредиту;

- отримання кредиту на умовах повернення у терміни за бажанням кредитора, що дає невпевненість у фінансуванні;

- обмеженість напряму використання кредиту кредитним договором, тобто цільове призначення кредиту;

- наявність штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору.

Для визначення оптимального співвідношення між власними і позиковими фінансовими ресурсами розраховується значення фінансового левериджу (фінансового важеля).

Фінансовий леверидж (фінансовий важіль) - це фінансовий механізм управління рентабельністю власного капіталу за рахунок оптимізації співвідношення власних і позикових фінансових коштів.

Використання позикового капіталу в певних визначених розмірах призводить до збільшення прибутковості власного капіталу, що називається ефектом фінансового левериджу (фінансовим важелем), який виникає внаслідок таких чиників:

- проценти за кредит належать до витрат виробництва, що знижує суму податку на прибуток і, відповідно, збільшує чистий прибуток підприємства;

- за умови, коли прибутковість власного капіталу перевищує вартість позикового капіталу, під час операційної діяльності утворюється додатковий прибуток від використання додатково залучених коштів.

При формуванні структури капіталу, завжди слід враховувати, що позитивна сторона фінансового левериджу (додаткова прибутковість) супроводжується негативним фактором зростання фінансового ризику.

Ефект фінансового левериджу (фінансового важеля) розраховується з огляду на його вплив на рентабельність власного капіталу із формули:

ЕФВ = (1 - Т) х (R - i ) х (ПК / ВК) , (1.2)

де ЕФВ - рівень ефекту фінансового важеля, виражений десятковим дробом; Т - ставка оподаткування прибутку, виражена десятковим дробом; R - економічна рентабельність активів (до сплати відсотків і податків), виражена десятковим дробом; i - середня розрахункова ставка процента за кредит, виражена десятковим дробом; ПК - позиковий капітал; ВК - власний капітал.

Плече фінансового важеля - характеризує силу впливу фінансового важеля - це співвідношення між позичковим капіталом (ПК) і власними засобами (ВК).

Диференціал фінансового важеля - це різниця між економічною рентабельністю активів та ставкою відсотків за кредит.

Формування структури капіталу з використанням ефекту фінансового важеля передбачає врахування таких двох правил:

1 Якщо нове запозичення збільшує ефект фінансового важеля, то таке запозичення доцільне. Разом з тим відбувається зростання плеча фінансового важеля і підвищується ризик неповернення кредиту в кредитора, який для зменшення власного ризику збільшує процент ставки кожної наступної позики.

2 Диференціал не повинен бути негативним, тобто процентна ставка за кредит не може перевищувати загальну рентабельність капіталу. Тому при збільшенні плеча важеля треба стежити за розміром диференціалу.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним з найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1 Фінансування діяльності на довгостроковий та поточний період у вигляді інвестицій у необоротні та оборотні активи на постійній основі, тобто коштами, що завжди і необмежено довго знаходяться в розпорядженні підприємства.

2 Гарантування майнового захисту прав власників підприємства (в акціонерних товариствах - учасників) на частину статутного капіталу.

3 Захист прав кредиторів, які здатні звернути свої вимоги на майно підприємства в межах власного капіталу і особливо в частині його статутного фонду.

4 Розподіл доходів за результатами фінансового року між власниками підприємства шляхом розкриття структури інвестованих власниками і прирівняних до них коштів із метою визначення частки кожного власника, яка направляється на виплату дивідендів.

5 Розподіл майна підприємства між власниками у випадку ліквідації підприємства шляхом розкриття структури інвестованих власниками і прирівняних к власним коштів при визначенні частки кожного власника.

6 Визначення ступеня влади кожного з власників щодо прийняття рішень з управління підприємством. Що більша частка власника у статутному капіталі (що більшим пакетом акцій він володіє), то вищий ступінь його впливу на підприємство.

7 Визначення самостійності підприємства. Що вища питома вага власного капіталу у загальному капіталі, то незалежніше підприємство у прийнятті рішень.

8 Компенсація понесених збитків від поточної діяльності резервами, створеними з нерозподіленого прибутку.

9 Фінансування ризику господарської діяльності з найбільш ризикованих операцій, з яким погоджуються власники підприємства і не погоджуються кредитори.



2. Роль фінансових ресурсів в діяльності підприємства

2.1 Роль фінансів в кругообігу основних засобів

Матеріально-технічною основою виробництва є основні засоби.

У відповідності з ПКУ основні засоби (ОЗ) - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Вартісна межа для основних засобів у 2011 році залишилася на рівні 1000 грн.

Формування основних засобів, їхнє функціонування і розширене відтворення здійснюється при участі фінансів, за допомогою яких утворюються й використовуються грошові фонди цільового призначення, опосередковуючи набуття, експлуатацію та відновлення засобів виробництва.

Первісне формування основних засобів здійснюється за рахунок фінансових ресурсів статутного капіталу.

В міру участі основних засобів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: частка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша -- виражає залишкову вартість наявних основних засобів.

Зношена частка вартості основних засобів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді.

Цей фонд використовується для розширеного відтворення основних засобів або як додаткове джерело розширеного відтворення. Крім того, використанню амортизації при розширеному відтворенні сприяє науково-технічний прогрес (знецінення основних засобів і залучення нових). Обсяг амортизаційного фонду щорічно розраховується шляхом множення балансової вартості основних фондів на норму амортизації, для забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів, що вибувають із експлуатації, та визначення дійсної собівартість продукції.

У складі власних фінансових ресурсів, що використовуються підприємствами, важливе місце посідає прибуток. Джерела відтворення основних засобів безпосередньо пов'язані з результатами виробничої діяльності.

2.2 Фінанси та оборотні активи підприємства

Для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції необхідні оборотні кошти.

Оборотні кошти - це активи, які впродовж одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші; їх споживають повністю в кожному виробничому циклі, вони втрачають свою натуральну форму, повністю у цьому циклі переносять свою вартість на продукт, що виготовляється; їхня вартість повертається підприємству в грошовій формі відразу після реалізації продукту виробництва, тобто при завершенні кожного кругообігу.

До оборотних активів підприємства належать товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, ліквідні цінні папери, грошові кошти тощо.

Формування оборотних активів підприємства здійснюється за рахунок наступних фінансових джерел:

- власних: статутного капіталу, відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільового фінансування та цільових надходжень (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

- додатково залучених: кошти інших кредиторів, які надаються підприємству у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання;

- позичених (кредити банку).

Частина оборотних активів повністю використовується протягом одного виробничого циклу, а частина може залишатись невикористаною.

Вартість використаних оборотних активів повністю переноситься на вартість виготовленої продукції, а активи поновлюються для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Частина оборотних активів підприємства постійно перебуває в грошовій формі. Вона призначена для здійснення розрахунків з постачальниками, працівниками підприємства, бюджетом, виконання зобов'язань перед кредиторами, засновниками, банківськими установами та ін.

Кругообіг оборотного капіталу (рис. 2.1) здійснюється протягом одного операційного циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво.



Рисунок 2.1 Кругообіг оборотного капіталу підприємства

Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення стану підприємства.

Натомість досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається, в першу чергу, в збільшенні обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Частина прибутку може бути розміщена у поточні фінансові інвестиції.

Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати, втрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.



3. Управління фінансами на підприємстві

3.1 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів на підприємстві

Оцінка ефективності.

Ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства характеризується ефективним використанням усіх ресурсів підприємства та високим рівнем рентабельності виробничої діяльності. Оскільки аналіз рентабельності, як правило, проводиться окремо, під оцінкою ефективності часто розуміють лише оцінку ефективності використання ресурсів підприємства. Відповідну групу коефіцієнтів називають коефіцієнтами ефективності, або ділової активності.

Ефективність використання оборотних засобів характеризується їх оборотністю. Під оборотністю засобів розуміють тривалість проходження ними окремих стадій виробництва й обігу. Час, протягом якого оборотні кошти перебувають в обігу, називають періодом обороту. Оборотність визначається періодом обороту в днях або кількістю оборотів за певний період.

Ефективність використання всіх оборотних засобів відображає коефіцієнт оборотності оборотних засобів КООЗ, який визначає середній період обороту оборотних засобів у днях:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості КОДЗ відображає середній період у днях, необхідний для отримання коштів від продажу в кредит. Його визначають так:

Якщо продаж у кредит становить частину загального обсягу реалізації, то для розрахунку коефіцієнта Кодз використовують тільки виручку від реалізації у кредит.

Оскільки при ефективному управлінні оборотним капіталом обсяг кредиторської заборгованості завжди відповідає обсягу дебіторської, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості тісно пов'язаний із коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості. В умовах розвиненої ринкової економіки ці коефіцієнти певною мірою відображають строки комерційного кредитування за кредитами, отриманими підприємством та наданих ним.

Для вітчизняних підприємств ці коефіцієнти, як правило, відображають середні строки погашення дебіторської та кредиторської заборгованості -- активів та зобов'язань, за якими не сплачується процент. У цьому випадку чим меншим є термін погашення дебіторської заборгованості, тим ефективніше використовуються грошові кошти підприємства.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів КОТМЗ відображає період часу, необхідний для продажу запасів.

Чим менший цей коефіцієнт, тим більша оборотність запасів, а отже, тим вища ефективність підприємства в управлінні запасами:

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості КОКЗ показує, наскільки швидко розраховується підприємство з кредиторами. Він визначається в днях і дорівнює середньому строку розрахунків підприємства з кредиторами:

Коефіцієнт фондовіддачі КФВ характеризує ефективність використання основних засобів підприємства і показує, скільки грошових одиниць виручки можна отримати з однієї грошової одиниці вкладень в основні засоби. Його розраховують так:

За допомогою коефіцієнта ресурсовіддачі КРВ визначають ефективність використання всього майна підприємства:

При розрахунку цього коефіцієнта використовують як виручку від реалізації продукції, так і весь валовий дохід підприємства, оскільки активи підприємства слугують для отримання доходу не тільки від основної діяльності, а й від проведення багатьох інших операцій.

Збільшення коефіцієнтів КРВ і КФВ свідчить про зростання ефективності використання основних засобів та всього майна підприємства, а не про зростання рентабельності виробництва в цілому. Інтенсивно використовуючи основні та оборотні засоби, підприємство може реалізовувати значні обсяги продукції й отримувати значний дохід від реалізації. Однак, рівень прибутковості при цьому може залишатись незмінним. Підвищення ресурсовіддачі та оборотності товарно-матеріальних запасів, поліпшення всіх коефіцієнтів ефективності може свідчити про зростання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства тільки за умови відповідного підвищення рентабельності виробництва та вкладеного у виробництво капіталу.

Наведені нижче коефіцієнти, з одного боку, належать до коефіцієнтів, що характеризують стан основних засобів, а з другого -- разом із коефіцієнтом фондовіддачі КФВ дають змогу скласти більш чітке уявлення про ефективність використання основних засобів.

Так, коефіцієнт КАЧ показує частку активної частини основних засобів у загальній їх вартості. Його визначають за формулою:

Коефіцієнт зносу КЗ відображає ступінь зносу основних засобів і розраховується за формулою:

Низькі значення коефіцієнта фондовіддачі можуть зумовлюватись низькими значеннями коефіцієнтів КАЧ і КЗ, тобто малою часткою активної частини основних засобів та невисоким ступенем зносу або невеликими обсягами реалізації. Зростання коефіцієнта фондовіддачі може бути викликане зносом основних засобів, збільшенням активної їх частини або збільшенням доходів від реалізації продукції.

Для розрахунку наведених вище коефіцієнтів використовують дані річної фінансової звітності. Середні величини дебіторської, кредиторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів розраховують на основі усереднених даних квартальної або щомісячної звітності. Виручку обчислюють на основі цін реалізації продукції (з урахуванням ПДВ) або приймають до розрахунку чисту виручку без урахування ПДВ та інших вирахувань із доходу.

Аналіз рентабельності.

Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в результаті проведення операції, до витрат, пов'язаних із її проведенням, або до інвестованого в цю операцію капіталу.

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства також значною мірою визначається її прибутковістю, іншими словами, рівнем прибутку, який отримує підприємство за рік на одну грошову одиницю вкладених у виробництво коштів.

Прибутковість виробничо-господарської діяльності підприємства називають рентабельністю. Як і прибутковість фінансових операцій, рентабельність визначають відношенням прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду (року), до інвестованого у виробничу діяльність капіталу. Оскільки діяльність підприємства визначається сукупністю процесів, пов'язаних з кругооборотом капіталу (залучення коштів, інвестування їх в оборотні та необоротні активи, використання активів у процесі виробництва та реалізації продукції), рентабельність виробничо-господарської діяльності характеризується сукупністю відповідних коефіцієнтів.

До основних груп коефіцієнтів рентабельності відносять:

* коефіцієнти рентабельності капіталу;

* коефіцієнти рентабельності виробничого процесу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу КВК визначає прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників підприємства. Він відображає прибутковість всього капіталу, що належить акціонерам, а не лише інвестованого в акції:

Значення КВК суттєво залежить від структури капіталу: чим меншою є частка власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства, тим вищим буде значення коефіцієнта за інших рівних умов. Зростання рентабельності власного капіталу може бути викликане як зростанням розміру прибутку, так і зменшенням частки власного капіталу в ресурсах підприємства, а отже, зростанням ризику структури капіталу. Це означає, що коефіцієнт не є абсолютно інформативним з погляду визначення рентабельності капіталу і його значення необхідно порівнювати зі значеннями аналогічних коефіцієнтів для інших підприємств галузі та аналізувати в комплексі з іншими показниками прибутковості.

Коефіцієнт рентабельності капіталу власників простих акцій КВКПА тісно пов'язаний з попереднім, відображує прибутковість інвестицій у дане підприємство для власників простих акцій і визначається таким співвідношенням:

Коефіцієнт рентабельності активів КРА не залежить від структури капіталу і характеризує прибуток, отриманий на одиницю активів підприємства або на одиницю всіх вкладених коштів:

Чим ефективніше використовуються основні та оборотні засоби господарюючого суб'єкта, тим більшими будуть прибуток та рентабельність активів, а отже, рентабельність усього капіталу підприємства.

Можливості підприємства щодо підвищення рентабельності його діяльності можна оцінити, порівнюючи значення коефіцієнтів ефективності з коефіцієнтом КРА. У тому разі, якщо при достатньому рівні рентабельності активів основні засоби підприємства характеризуються низьким рівнем фондовіддачі, а оборотні активи -- низьким рівнем оборотності, у підприємства є значні резерви підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності.

Коефіцієнт КРК також характеризує рентабельність усього капіталу підприємства, але є більш точним, ніж попередній, оскільки при його розрахунку із загального підсумку балансу, що визначає як вартість активів, так і обсяг фінансових ресурсів, віднімають поточні зобов'язання:

Коефіцієнт рентабельності основних засобів КРОЗ показує, який прибуток отримує підприємство на кожну грошову одиницю інвестованих в основні засоби коштів, тобто наскільки ефективними є капіталовкладення підприємства:

При розрахунку цього коефіцієнта може бути використано різну вартість різних складових основних засобів (первісна або залишкова вартість, вартість усіх основних засобів чи тільки виробничих), що буде мати вплив на кінцевий результат. Тому при аналізі та порівнянні коефіцієнта КРОЗ із подібними йому, необхідно знати базу розрахунку коефіцієнта.



3.2 Напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів

Ефективне використання власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання сприяє забезпеченню процесу виробництва їх оптимальним розміром.

Банківський кредит треба залучати тільки в разі необхідності (поповнення обігових коштів, фінансування окремих проектів тощо), тоді, коли рентабельність активів підприємства перевищує середню процентну ставку за користування кредитом комерційного банку.

Необхідно проводити аналіз структури фінансових ресурсів для визначення її оптимальності. З метою оптимізації структури фінансових ресурсів треба дотримуватися таких вимог: по-перше, довгострокові активи підприємств мають дорівнювати (або перевищувати) власний капітал та довгострокові пасиви; по-друге, короткострокові активи мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви підприємства; по-третє, за рахунок власних коштів має формуватись не менше ніж 50% майна суб'єктів господарювання.

Для належного забезпечення фінансовими ресурсами процесу відтворення й оновлення основних засобів, необхідно застосовувати метод амортизації, який дасть змогу значно збільшити суму амортизаційних відрахувань і забезпечити відтворення основних засобів за рахунок власних фінансових ресурсів.

Ефективне використання оборотних коштів є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах; забезпечується це прискоренням їхньої оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів -- це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов та їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації господарства, зокрема впровадження комп'ютеризації і механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних операцій на складах.

На стадії незавершеного виробництва -- упровадження новітньої техніки та технології, зокрема безвідхідної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення оплати праці й економічного стимулювання, економного використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення основних фондів, насамперед їх активної частини.

На стадії обігу -- це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; втримання договірної та платіжної дисципліни.

Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.



Висновок

Визначено сутність фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, джерела їхнього оптимального формування й особливості ефективного використання.

Фінансові ресурси підприємства є економічною (фінансовою) категорією, під якою розуміють сукупність коштів з фондів підприємств та від зовнішніх надходжень, що можуть бути спрямовані на формування основного та оборотного капіталу, необхідного для провадження підприємницької діяльності і забезпечення розширеного виробництва.

Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової форми підприємства.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств.

Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Список використаної літератури

1 Грідчіна М.В., Захожай В.Б., Осіпчук Л.Л. та ін. Фінанси (теоретичні основи). Підручник / Під кер-вом і за наук. ред. М. В. Грідчіної, В. Б. Захожая. - 2-ге вид., випр. і допов. - К.: МАУП, 2004 - 312 с.

2 Іванілов О.С. Економіка підприємства. Підручник - К.: Центр учбової літератури, 2009 - 728 с.

3 Кундеус О.М.. Нарахування амортизації згідно нового Податкового кодексу України. Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал: Тернопільський національний економічний університет - http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/2011_7/120.pdf

4 Лондар С.Л., Тимошенко О.В. Фінанси. Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів. - Вінниця: Нова Книга, 2009 - 384 с.

5 Минфин - Налоги - Основні засоби в Податковому кодексі. Амортизація. - http://minfin.com.ua/taxes/-/koment_oz.html

6 Податковий кодекс України - http://kodeksy.com.ua/podatkovij_kodeks_ukraini/statja-144.htm

7 Філіна Г.І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. та допов. - К: Центр учбової літератури, 2009 -320 с.

8 Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент. Підручник - К. : Знання, 2006. - 439 с.

9 Ярошевич Н. Б. Фінанси підприємств. Навч. посіб. -- К.: Знання, 2011. - 341 с.

Размещено на Allbest.ru