Управління рентабельністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

Управління рентабельністю підприємства

(на прикладі ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»)



План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти управління рентабельністю підприємства

1.1 Поняття рентабельності і методи її визначення

1.2 Теоретичні основи управління рентабельністю підприємства

Розділ 2. Аналіз управління рентабельністю

2.1 Загальна фінансово-господарська характеристика ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»

2.2 Оцінка фінансового стану Ємільчинського хлібозаводу

2.3 Аналіз основних показників рентабельності підприємства

Розділ 3. Основні напрями поліпшення управління рентабельністю

3.1 Шляхи підвищення рентабельності ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»

3.2 Вплив зменшення собівартості на рівень рентабельності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

рентабельність собівартість фінансовий



Вступ

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.

Актуальність питання рентабельності підприємства підтверджується тим, що перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці, яка є вирішальною сферою людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.

У сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.

Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі. Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Отже, темою даної роботи є управління рентабельністю підприємства (на прикладі ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»).

Метою курсової роботи є вивчення основних теоретичних та практичних засад управління рентабельністю акціонерного товариства та запропонування основних шляхів її підвищення.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- розглянути підходи авторів щодо сутності поняття «рентабельність» та методології її вивчення;

- дослідити теоретичні основи управління рентабельністю підприємства;

- ознайомитися з загальною характеристикою підприємства ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»;

- проаналізувати показники фінансового стану підприємства;

- оцінити основні показники рентабельності для Ємільчинського хлібозаводу.

- запропонувати методику підвищення рентабельності.

Об'єктом курсової роботи є економічні відносини, які виникають при управлінні рентабельністю ВАТ «Ємільчинський хлібозавод».

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти управління рентабельністю підприємства.

При написанні курсової роботи були використані загальнонаукові, монографічний, аналітичний, табличний, порівняльний, розрахунковий, коефіцієнтний методи дослідження.

Джерелом інформації для написання даної роботи виступили: базові підручники, монографії, наукові статті, фінансова звітність ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» за період 2009-2011 рр.



Розділ 1. Теоретичні аспекти управління рентабельністю підприємства

1.1 Поняття рентабельності і методи її визначення

Для оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства, ефективності виробництва всієї продукції та окремих її видів недостатньо використовувати лише показники прибутку. Річ у тім, що в умовах переходу до ринку підприємства намагаються всіляко збільшувати прибуток, що досить часто пов'язано з негативними явищами. Деякі підприємства обрали спосіб одержання прибутку здебільшого шляхом невигідних для споживачів змін умов поставки продукції або матеріальних ресурсів, структурних зрушень у випуску продукції, підвищення цін.

Тому для оцінки інтенсивності та ефективності виробництва використовують показники рентабельності. Вони повніше, аніж прибуток, характеризують кінцеві результати діяльності, оскільки їх величина показує співвідношення прибутку з наявними або використаними ресурсами.

Питаннями щодо сутності поняття «рентабельності» та методикою її визначення займалися такі автори як: Н.В. Тарасенко у своєму підручнику «Економічний аналіз діяльності промислового підприємства», навівши матеріали щодо аналізу рентабельності продукції [21]; автори А.М. Штангрет та О.І. Копилюк у підручнику «Статистика», розкриваючи статистичне вивчення прибутку та рентабельності [25]; Т.О. Примак у підручнику «Економіка підприємств» наводить методи розрахунку рентабельності в контексті оцінки фінансово-економічного стану підприємства [19]; щодо П.Я. Поповича, то він зосереджує увагу на аналізі рентабельності продукції у підручнику «Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання» [18]. Показники рентабельності наводить М.Я. Коробов, подаючи матеріали щодо оцінки рентабельності роботи підприємства [14]. І.А. Бланк аналізував проблеми рентабельності в книзі «Управління фінансовою безпекою підприємства», розкривши проблему управління фінансовою рентабельністю підприємства на основі механізму фінансового левериджу [5]. Г.І. Андрєєва зупиняє увагу питанню рентабельності підприємства у навчально-методичному посібнику «Економічний аналіз» [1].

Г.І. Андрєєва зазначає, що показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат тощо [1]. Аналогічне визначення наводять автори А.М. Штангрет та О.І. Копилюк. М.Я. Коробов вважає, що прибутковість, тобто ефективність використання капіталу, має назву рентабельність [14]. Отже, попередньо зазначені автори дають більш розширену інтерпретацію поняття «рентабельність».

Т.О. Примак вважає, що прибутковість показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником - рентабельністю. Відносні показники мають ту перевагу, що вони не перебувають під впливом інфляції, оскільки являють собою різні співвідношення прибутку та вкладеного капіталу. Такі показники характеризують прибуток, який отримуємо з кожної гривні засобів, що вкладаються в підприємство [19].

П.Я. Попович зазначає, що рентабельність - це показник, який дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впивають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства [18].

Проаналізувавши наведені точки зору щодо поняття «рентабельність», ми бачимо, що вони не є повними і не відображають в достатній мірі сутність цього поняття.

Отже, виходячи з вище сказаного, можемо сформувати таке визначення: рентабельність - це прибутковість підприємства показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності, це показник, який характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничою, підприємницькою, інвестиційною), окупність витрат і т.д.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства Т.О. Примак розрізняє такі показники рентабельності [19]:

- загальний рівень рентабельності підприємства;

рентабельність виробничих фондів;

рентабельність сукупних активів;

рентабельність власного (акціонерного) капіталу;

рентабельність продукції.

Загальний рівень рентабельності підприємства розраховується за формулою:

RЗ = (1.1)

де, Rз - загальний рівень рентабельності підприємства;

П - прибуток звітного року;

Sз - загальна виробнича собівартість.

Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рентабельності є відношення чистого прибутку до суми вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів, що розраховується за формулою:

RЗ = 100% (1.2.)

де, Со.в.ф. - сума вартості основних виробничих фондів;

Сн.о.з. - сума нормованих оборотних засобів.

Такий рівень рентабельності показує, настільки раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприємства, в тому числі ті, що не пов'язані з його основними виробничими фондами.

Рентабельність виробничих фондів розраховується за формулою:

Rо.в.ф. = 100% (1.3.)

Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства і розраховується відповідно:

Rа = 100% (1.4.)

де, Сак - середня сума активів балансу підприємства.

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів і розраховується за допомогою формули:

Rв = 100% (1.5.)

де, ЧП - чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

Св.к. - сума власного капіталу.

Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції:

Rn = 100% (1.6.)

де, Sm.n. - повна собівартість товарної реалізованої продукції, або

Rn = 100% (1.7.)

де, Q - обсяг реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів.

Рентабельність певного виробу визначається так:

Ri = 100% (1.7.)

де, Ці, Si - відповідно ціна і собівартість і-го виробу.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної - фактичні [14].

Отже, рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Якомога повніше врахування таких факторів сприятиме підвищенню ефективності його діяльності.

1.2 Теоретичні основи управління рентабельністю підприємства

При прийнятті рішень, пов'язаних управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та продаж. Серед важливих і найбільш складних економічних категорій можна виділити економічну ефективність діяльності підприємства. Вона характеризується результативністю роботи підприємства відносно величини ресурсів або витрат. Одним з узагальнених показників, що характеризує ефективність діяльності підприємства, є показник рентабельності.

У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Прибутковість, тобто ефективність використання капіталу, має назву рентабельність. Власник капіталу підприємства, його менеджери (в тому числі, наприклад, дирекція підприємства) повинні оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток - це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.

У сучасній вітчизняній і зарубіжній аналітичній практиці застосовується багато показників рентабельності, які з різних позицій характеризують прибутковість діяльності підприємств. Найбільше аналітичне значення має розподіл показників рентабельності з точки зору вимірювання прибутковості вкладених ресурсів на створення потенціалу підприємства (його основних та оборотних засобів, засобів обігу, інших активів) і прибутковості його поточних витрат. Для правильного розуміння цих показників рентабельності слід чітко уяснити різницю між капітальними і поточними витратами.

Капітальні витрати - це витрати, пов'язані із створенням умов підприємницької діяльності. Конкретно це витрати на створення засобів праці, запасів предметів праці, а також певних активів для здійснення діяльності у виробничій сфері. Тобто вони забезпечують одночасне перебування капіталу підприємства у всіх своїх формах і на всіх стадіях господарсько-фінансової діяльності.

Вкладення капіталу і капітальні витрати не є витратами на виробництво продукції легкої промисловості, бо ці вкладення постійно перебувають в обороті, створюючи умови для господарської діяльності підприємства. Завдяки їм у підприємств є можливість постійно мати необхідні матеріально-речові і грошові елементи виробничих засобів і засобів обігу, які постійно відтворюються у процесі кругообороту й обороту капіталу. Говорити про витрати капіталу можна лише тоді, коли підприємство працює збитково, тобто якщо вартість витрачених засобів праці і предметів праці не компенсується виручкою від продажу (реалізації) продукції, або, наприклад, якщо вироблена продукція передається на умовах благодійності тощо. Проте правилом є не витрачання, а лише авансування капіталу (як власного, так і позикового), і від того, наскільки розумно й ефективно здійснюватиметься це авансування, значною мірою залежить успіх (прибутковість) діяльності підприємства.

При розрахунках показників рентабельності також виходять з різними величинами, складаючих прибуток, - прибуток звітного періоду, прибуток від реалізації, чистий прибуток.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина вартості продукту, який залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робот, послуг). При цьому можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках. По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки [13].

Таким чином, рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Розділ 2. Аналіз управління рентабельністю

2.1 Загальна фінансово-господарська характеристика ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»

Відкрите акціонерне товариство «Ємільчинський хлібзавод» засновано відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 26.11. 1996 р. шляхом перетворення державного підприємства Ємільчинський хлібзавод у відкрите акціонерне товариство.

Повне найменування товариства - відкрите акціонерне товариство «Ємільчинський хлібозавод»

Місцезнаходження підприємства Україна, 1120, Житомирська обл., смт. Ємільчино, вул. Горького 18.

Розмір статутного фонду 41163,25 тис. грн.

Грошові кошти зберігаються в ЖОД «Райффайзенбанк «Аваль», додатковий рахунок у ЖРУ «Приватбанк».

Товариство створено з метою здійснення підприємницької діяльності та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів акціонерів Товариства.

Підприємство фінансується на основі госпрозрахунку та самоокупності.

Напрями діяльності:

- виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних виробів;

- виробництво безалкогольних напоїв, соків, штучного меду, переробка зернових;

- виробництво та роздрібна торгівля по реалізації продуктів харчування, алкогольних напоїв через власну та інші торговельні мережі;

- виробництво товарів народного споживання;

- перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України; транспортно-експедиційні послуги;

- відкриття пунктів обміну валют, операції з нерухомістю;

- торгівля паливно-мастильними матеріалами, будівельні роботи;

- заготівля, переробка та реалізація вторинної сировини, відходів виробництва; торгівельно-закупівельна діяльність; проведення складських операцій, в тому числі на умовах консигнації; транспортно-експедиційні послуги.

- інша виробнича та комерційна діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Станом на 31 грудня 2011 року середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу становила 124 особи.. Фонд оплати працi становив 4109,7 тис. грн. У порівнянні з попереднім роком фонд оплати працi за рік збiльшено на 464,3 тис. грн. Кадрова програма на пiдприємствi не розроблялася.

На пiдприємствi розроблено цiлий ряд заходiв, спрямованих на автоматизацiю i механiзацiю виробничих процесiв. У подальшому планується придбати бараночну машину, а також освоїти 12 нових видiв продукцiї: 4 види хлiба, 9 видiв здобних булочок, 2 види бараночних виробiв.

Для визначення та характеристики фінансового стану підприємства, необхідно проаналізувати основні фінансово-економічні показники його діяльності, що наведені в таблиці 2.1.

Аналіз показників, наведених у таблиці 2.1, дозволяє зробити висновок, що за період з 2009 по 2011 рр. на ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» сталися наступні зміни: виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилася на 41,36% - із 11184 до 15810 тис. грн. Чистий дохід підприємства від реалізації товарів також збільшувався протягом аналізованого періоду - із 9318 до 13171 тис. грн., або на 41,35 %. Що стосується валового прибутку підприємства, то він також має позитивні зміни - з 2009 по 2011 роки він зріс на 1527 тис. грн., що у відсотках становить 58,64 %. Чистий прибуток підприємства збільшився на 512 тис. грн. - із 136 до 648 тис. грн. Це говорить про прибуткову діяльність на підприємстві.

Якщо ж говорити про показники балансу, то можна зробити такі висновки:

1) власний капітал підприємства зростає за аналізований період на 27,65% - із 2300 до 2936 тис. грн.;

Таблиця 2.1 Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» за 2009-2011 рр.

Показник	Роки	Відхилення, +/- 2011 р. до 2009 р.
	2009	2010	2011	тис грн.	%
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	11184	13192	15810	4626	41,36
Чистий дохід, тис. грн.	9318	10990	13171	3853	41,35
Валовий прибуток, тис. грн.	2604	3459	4131	1527	58,64
Чистий прибуток	136	428	648	512	376,47
Собівартість, тис. грн.	6714	7531	8939	2225	33,14
Середньорічна вартість активів, тис. грн.	3364,5	3394,5	3831.5	467	13,88
Середньорічна вартість власного капіталу, тис. грн.	2300	2494,5	2936	636	27,65
Позиковий капітал, тис. грн.	901	899	892	-9	-1,00
Необоротні активи, тис. грн.	1357	1491	1814	457	33,68
Оборотні активи, тис. грн.	1858	2081	2269	411	22,12
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	1307,5	1384	1614,5	307	23,48
Середньооблікова чисельність працюючих, чол.	130	129	124	-6	-4,62

2) оборотні активи також зросли із 1858 до 2969 тис. грн., або на 22,12%. Така ситуація спостерігається за рахунок значного зростання запасів, що свідчить про затовареність складів підприємства;

3) необоротні активи підприємства зросли за аналізований період зросли на 457 тис. грн. Причиною зростання даної статті є збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів, що свідчить про нарощення виробничих потужностей підприємства;

4) що ж стосується позикового капіталу, то з 2009 по 2011 рік він зменшився на 9 тис. грн. Це відбулося за рахунок зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та поточних зобов'язань.

Що стосується середньооблікової чисельності працюючих, то вона зменшилася з 2009 по 2011рік на 6 осіб.

Отже, виходячи із вище проаналізованих даних, можна зробити висновок, що фінансово-господарська діяльність ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» є прибутковою та ефективною.

2.2 Оцінка фінансового стану Ємільчинського хлібозаводу

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва, зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Для подальшого поглибленого вивчення фінансового стану підприємства

необхідно розрахувати та проаналізувати ряд фінансових показників, які за сучасними методиками їх розрахунку, дозволяють з високою точністю його відобразити.

Найчастіше використовуються такі групи показників, як: показники майнового стану, ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності підприємства, рентабельності (табл. 2.2).

Оцінка фінансового стану ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» дійснювалося на основі даних фінансової звітності підприємства за 2009, 2010 та 2011 pp., що представлена у додатках 1-6.

Аналiзуючи наведенi вище показники фiнансового стану пiдприємства, можна зробити наступнi висновки.

Показники стану майна свідчать, що на підприємстві основні фонди застаріли, оскільки коефіцієнт зносу на кінець 2011 року складав 55%, що лише на 2% менше в порівнянні з минулими роками.

Коефіцієнт придатності не високий - лише 45% на кінець 2011 року.

Ці показники свідчать про те, що основні засоби хлібозаводу є застарілими і в процесі роботи будуть виходити з ладу, що позначиться на виробничому процесі.

Позитивним є те, що основні фонди за 2011 рік оновилися на 14%, що на 7% більше в порівнянні з 2009 роком. Це означає, що на хлібозаводі застосовують нові технології, що сприяє підвищенню конкурентоздатності його продукції. При таких темпах оновлення підприємство зможе оновити свою матеріально-технічну базу за 7 років (100/14).

Фондоозброєність виросла на 8,37 за три роки завдяки скороченню працівників на 6 чоловік.

Фондомісткість зменшилася на 0,03. Так якщо в 2009 році на 1 грн. виробленої продукції припадало 33 коп. основних засобів, то у 2011 - лише 30 коп.

Фондовіддача - навпаки виросла на 8,37 і на кінець 2011 року склала 31,99.

Таблиця 2.2 Показники, що характеризують фінансовий стан Ємільчинського хлібозаводу за 2009-2011 рр.

Показник	Роки	Відхилення, +/-
	2009	2010	2011	2011/ 2010	2011/ 2009
Показники основних фондів підприємства
Коефіцієнт зносу	0,57	0,57	0,55	-0,02	-0,02
Коефіцієнт придатності	0,43	0,43	0,45	0,02	0,02
Коефіцієнт оновлення	0,07	0,11	0,14	0,03	0,07
Коефіцієнт вибуття	0,003	0,006	0,002	-0,004	-0,001
Фондовіддача	3,04	3,55	3,32	-0,23	0,28
Фондомісткість	0,33	0,31	0,30	-0,01	-0,003
Фондоозброєність	23,62	26,47	31,99	5,52	8,37
Показники ліквідності підприємства
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,28	0,46	0,52	0,2-0,35	0,06
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,64	0,83	0,86	1-2	0,03
Коефіцієнт покриття	2,06	2,30	2,53	1,5-2,5	0,23
Коефіцієнт покриття проміжний	0,90	1,14	1,23	0,7-0,8	0,09
Показники фінансової стійкості підприємства
Коефіцієнт автономії	0,72	0,75	0,78	0,5	0,03
Коефіцієнт заборгованості	0,28	0,25	0,22	0,5-1	-0,03
Коефіцієнт інвестування	1,71	1,79	1,76	1	-0,03
Коефіцієнт маневреності	0,80	0,78	0,71	0,4-0,6	-0,07
Коефіцієнт запасів і витрат	0,52	0,57	0,61	0,5	0,04
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,72	0,75	0,78	0,5-1	0,03
Показники ділової активності підприємтва
Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	38,87	49,73	64,56	14,83	25,69
Коефіцієнт обертання запасів	46,27	56,60	55,73	-0,87	9,46
Оборотність кредиторської заборгованості	19,73	27,82	23,33	-4,49	3,6
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості	0,03	0,02	0,02	-	0,01
Оборотність власного капіталу	4,03	4,11	4,12	0,01	0,09
Оборотність основного капіталу	2,90	3,07	3,22	0,15	0,32
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,008	0,13	0,15	0,02	0,14

Таким чином стан майна хлібозаводу не зовсім задовільний, що в результаті може призвести до збоїв у виробничому циклі.

Показники ліквідності не зважаючи на тенденцію до зростання суттєво відрізняються від нормативних значень.

Зокрема, якщо на кінець 2009 року хлібозавод міг погасити боргові зобовязання лише на 28%, то уже на кінець 2011 року цей показник виріс на 24% і склав 52%.

Залучивши кошти з розрахунків у 2009 році боргові зобов'язання покривалися на 64%, у 2010 році - на 83%, а у 2011 році - на 86%. Проте не зважаючи на ріст - це низькі показники, оскільки нормативне значення складає 100-200%.

Продавши всі виробничі запаси боргові зобов'язання у 2009 році покрилися на 206%, у 2010 році - на 83%, у 2011 році - на 253%.

Коефіцієнт покриття проміжний за 3 роки виріс на 33% і на кінець 2011 року становив 123% проти норми 70-80%.

Отже, з вище наведеного слід сказати, що хлібозавод фінансово стійкий, проте відчуває деякі фінансові труднощі.

Що стосується показників фінансової стійкості підприємства, то з наведених розрахунків в таблиці 2.2. видно, що коефіцієнт автономії за 3 роки зріс на 0,06 за рахунок зростання власного капіталу на 883 тис. грн., що свідчить про збільшення фінансової незалежності хлібозаводу і зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому.

Коефіцієнт заборгованості показує стійке зниження. Так за період з 2009 по 2011 рік він знизився на 0,06 у зв'язку зі збільшенням загальної суми джерел на 874 тис. грн. Значення коефіцієнта є нижчим за нормативне (0,5-1), але це має хороший вплив на підприємство.

Коефіцієнт маневреності знизився на 0,09 і у 2011 році склав 0,71, що перевищує норматив (0,4-0,6). Але високе значення коефіцієнта позитивно характеризує фінансовий стан.

Коефіцієнт інвестування зріс на 0,05, що є свідченням достатності власного капіталу.

Спостерігається збільшення коефіцієнта покриття запасів і витрат (за рік на 0,04), а також коефіцієнта фінансової стійкості (за 3 роки на 0,06), що є хорошим показником.

В цілому розраховані коефіцієнти фінансової стійкості свідчать про фінансову стабільність підприємства.

Дослідження показників ділової активності показує, що за 3 роки хлібозавод підвищив свою ділову активність майже по всіх показниках.

Оборотність кредиторської заборгованості виросла на 18,25%.

Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості зменшився на 0,01 і на кінець 2011 року склав 0,02.

Оборотність власного капіталу за 3 роки виросла на 2,23%, але це все одно недостатнє для норми (більше 8), що свідчить про неефективне використання коштів.

Оборотність основного капіталу виросла на 0,32 дня або на 11,03%.

Коефіцієнт фінансової стійкості за 3 роки виріс на 0,14 у звязку зі збільшенням нерозподіленого прибутку на 830 тис. грн.

В загальному хлібозавод фінансово стійкий, про що свідчать високі значення показників ділової активності та збільшення чистого прибутку за період з 2009 року по 2011 рік майже в 4 рази.

Отже, виходячи із вище проаналізованих даних, можна зробити висновок, що фінансово-господарська діяльність ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» є прибутковою та досить ефективною, але є певні недоліки. Так, керівництву підприємства слід звернути увагу та провести всі заходи щодо покращення рівня показників ліквідності, здійснювати ефективне управління кредиторською та дебіторською заборгованість з метою покращення платіжної дисципліни на підприємстві, що покращить становище ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» на фінансовому ринку.

2.3 Аналіз основних показників рентабельності підприємства

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

Аналіз рентабельності за основними показниками наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Основні показники рентабельності ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» за період 2009-2011 рр.

Показник	Роки	Відхилення, +/-
	2009	2010	2011	2011/ 2010	2011/ 2009
Рентабельність продукції, %	38,78	75,93	46,21	0,28	7,43
Рентабельність операційної діяльності, %	1,74	5,54	7,10	1,56	5,36
Рентабельність звичайної діяльності, %	1,74	5,52	7,10	1,58	5,36
Рентабельність підприємства, %	8,46	23,95	31,69	7,74	23,23
Рентабельність власного капіталу,%	12,13	32,40	42,55	10,15	30,42
Рентабельність залученого капіталу, %	43,29	128,81	195,07	66,26	151,78
Рентабельність необоротних активів, %	824,17	884,76	871,55	-13,21	47,38
Рентабельність оборотних актив, %	601,94	633,93	696,78	62,85	94,84
Валова рентабельність продажу, %	27,95	31,47	31,36	-0,11	3,41
Чиста рентабельність продажу, %	1,46	3,89	4,92	1,03	3,46
Рентабельність доходу від операційної діяльності, %	1,71	5,25	6,58	1,33	4,87
Рентабельність активів (загальна економічна рентабельність), %	8,46	23,95	31,69	7,74	23,23

В ході проведених розрахунків в таблиці 2.3. було з'ясовано, що за досліджуваний період (2009-2011 рр.) рентабельність продукції виросла на 7,43%.

Рентабельність операційної та звичайної діяльності збільшилася на 5,36%.

Рентабельність підприємства в 2011 році склала 31,69%, що на 23,23% більше в порівнянні з 2009 роком.

Рентабельність власного й залученого капіталу за 3 роки виросла, відповідно на 30,42% і 151,78%, а рентабельність оборотних і необоротних активів на 94,84% і 47,38%.

Валова рентабельність продажів за 2011 рік становила 311,36%, що на 0,11% менше в порівнянні з 2010 роком і на 3,41% більше - з 2009 роком.

Чиста рентабельність продажу виросла на 3,46%, а рентабельність доходу від операційної діяльності - на 4,87%.

За рахунок збільшення чистого прибутку і середньорічної вартості активів за 3 роки на, відповідно, 512 і 437 тис. грн. відбулося зростання рівня рентабельності на 23,23%.

В загальному спостерігається ріст рентабельності за всіма показниками, що позитивно впливає на фінансовий стан хлібозаводу.

Поряд з оцінкою основних показників рентабельності слід провести оцінку дохідності обсягу продажу, яка є одним з важливих аспектів аналізу рентабельності. Визначимо вплив виручки від реалізації та собівартості продукції на рентабельність продажу. Зростання виручки від реалізації визначається за формулою:

ВВ = (2.1.)

де, ВР1, ВР0 - виручка від реалізації у звітному та базовому році відповідно;

С0 - собівартість продукції у базовому році.

Аналізуємо 2011 рік порівняно з 2010 роком:

ДВВ = (15810 7531)15810 (13192 7531)13192 = 0,09

Отже, за рахунок збільшення виручки від реалізації рентабельність обсягу продажу у 2011 році зросла на 0,09. На виручку від реалізації вплинули збільшення обсягу реалізації продукції та збільшення середніх цін на продукцію.

Оцінимо вплив фактора собівартості продукції. Зміну собівартості продукції визначимо за формулою:

С = (2.2.)

де, С1 - собівартість продукції у звітному році.

С = (15810 8933)15810 (15810 7531)15810 = -0,09

За рахунок збільшення собівартості рентабельність обсягу продажу у 2010 році зменшилася на 0,09.

Отже, загальний вплив двох факторів по ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» становить: 0,09-(0,09) = 0,18, тобто 18%. Таким чином суттєвий вплив на рентабельність обсягу продажу здійснює зміна собівартості продукції, в даному випадку - це збільшення собівартості. Підприємству необхідно більш детально проводити факторний аналіз показників, щоб знайти резерви зростання прибутку чи більшого скорочення собівартості продукції.



Розділ 3. Основні напрями поліпшення управління рентабельністю

3.1 Шляхи підвищення рентабельності ВАТ «Ємільчинський хлібозавод»

Основним джерелом резервів підвищення рівня рентабельності продажу є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції [1].

Для того, щоб збільшити рівень рентабельності необхідно зменшити собівартість продукції підприємства за рахунок зменшення витрат на матеріали, які є одним з головних елементів виробничих витрат. Ці витрати зазвичай складають близько половини вартості виробничих робіт, а з частини, що залишилася, близько 2/3 доводиться на витрати на робочу силу. Тому економічність виробництва багато в чому залежить від вибору сировини і методів його використання, а це пов'язано з вартістю робочої сили і сировини, устаткуванням і організацією.

Зниження собівартості може відбутися за наступних умов:

- створення автоматизованих систем керування виробництвом, при використанні електронно-обчислюваних машин (ЕОМ);

- удосконалення і модернізація існуючої техніки і технології;

- великий резерв містить у собі удосконалення якості продукції, дизайну, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, тобто конкурентоспроможність товару на ринку;

- зниження собівартості продукції може також відбутися при удосконаленні організації виробництва і праці (змін в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва, поліпшення використання основних фондів, поліпшення матеріально-технічного постачання, скорочення транспортних витрат) [2].

Резерви зниження собівартості продукції зображено на рисунку 3.1.

Резерви збільшення суми прибутку визначають за кожним видом товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на вигідніших умовах збуту тощо.

Для виявлення резервів збільшення прибутку необхідно використати методику, яка базується на тому, щоб виявлений раніше резерв зростання обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток з розрахунку на одиницю продукції відповідного виду:

РП = РV Под. (3.1.)

де, Р^П - резерв збільшення прибутку;

Р^V - зростання обсягу реалізації продукції;

Под. - прибуток з розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.

Блок-схема підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції зображена на рисунку 3.2.

Отже, зниження собівартості можна досягти за допомогою зростання продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів, економії матеріальних та енергетичних витрат та скорочення витрат на обслуговування виробництва. А збільшити прибуток можливо шляхом збільшення обсягу реалізації продукції, підвищення цін на продукцію та, відповідно, зниження собівартості продукції.

3.2 Вплив зменшення собівартості на рівень рентабельності підприємства

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві. Зниження витрат виробництва та собівартість продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи [6].

Хлібопекарська галузь харчової промисловості забезпечує населення країни хлібом та хлібобулочними виробами. Так як ця продукція є соціально важливою, то держава здійснює регулювання цін на масові сорти хліба, що впливає на зменшення фактичного рівня рентабельності.

Собівартість продукції на підприємствах хлібопекарської галузі України приблизно на 80 % складається з вартості сировини і матеріалів, тому особливу увагу необхідно приділяти зменшенню саме цих витрат.

Причому, так як на борошно припадає біля 60-70 % собівартості, то в першу чергу, варто забезпечити зменшення втрат борошна та використання обґрунтованих прогресивних норм використання сировини та матеріалів. Загальновідомо, що зниження втрат борошна призводить до збільшення виходу хліба, що, в свою чергу, призводить до зменшення витрат основних матеріалів на одиницю продукції, так як згідно рецептур їх нормування здійснюється у відсотках до борошна. Крім того варто здійснювати жорсткий вхідний контроль якості як борошна, так і всіх видів матеріалів, що безпосередньо сприятиме зменшенню браку та підвищенню якості кінцевої продукції. На зменшення собівартості продукції впливає збільшення продуктивності праці, яке варто забезпечувати шляхом органічної взаємодії нового ефективного обладнання та висококваліфікованого персоналу.

Необхідно постійно підтримувати високий рівень техніко-технологічного стану, причому, останнім часом значна увага приділяється модернізації та заміні старого зношеного обладнання на нове більш сучасне, що водночас забезпечує підвищення якості та зменшення собівартості продукції завдяки застосуванню сучасних енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій та інших заходів, які сприятимуть зменшенню собівартості та підвищенню якісних ха-рактеристик продукції [7].

Щоб розрахувати вплив собівартості продукції на рівень рентабельності підприємства, зробимо припущення, що собівартість у 2011році зменшиться на 500 тис грн. Тоді можна розрахувати розмір чистого прибутку у звітному році, який становить 622,14 тис грн. На основі розрахованого чистого прибутку найдемо нові показники рентабельності, що наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Розрахункові показники рентабельності ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» у 2011 році

Показники	Звітні дані	Розрахункові дані	Відхилення, +/-
Коефіцієнт рентабельності активів	0,05	0,17	0,12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,08	0,27	0,19
Коефіцієнт рентабельності продаж	0,01	0,03	0,02
Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,02	0,07	0,05
Коефіцієнт рентабельності виробництва	0,05	0,170,12	0,12

За даними таблиці можна сказати, що зменшення собівартості суттєво збільшить рівень рентабельності продукції, приблизно втричі.

Отже, можна зробити висновок, що запропонована методика ефективно впливає в першу чергу на зростання прибутку від реалізації продукції, що супроводжується підвищенням рентабельності. Тому основними напрямками зниження собівартості продукції мають бути: підвищення якості зберігання та транспортування як сировини, так і готової продукції; зменшення рівня накладних витрат; зниження енергомісткості продукції та інше.



Висновок

У сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.

Отже, рентабельність - це показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності, це показник, який характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничою, підприємницькою, інвестиційною), окупність витрат і т.д.

Виділяють п'ять основних показників рентабельності: загальний рівень рентабельності діяльності, рентабельність сукупних активів, рентабельність виробництва, рентабельність власного (акціонерного) капіталу та рентабельність продаж.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними.

Прибуток являється основою для рентабельної діяльності підприємства. Тому рентабельність є відсотковим вираженням прибутковості.

Для дослідження рентабельності підприємства було обрано відкрите акціонерне товариство «Ємільчинський хлібозавод», яке займається виробництвом хліба та хлібобулочних виробів, мінеральних вод та прохолодних напоїв, а також роздрібною торгівля в спеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

При оцінці фінансового стану було розраховано комплекс показників, які показали, що фінансово-господарська діяльність Ємільчинського хлібозаводу є прибутковою та досить ефективною попри певні недоліки.

Так, оцінка майнового стану підприємства показала, що на підприємстві основні фонди застаріли, оскільки коефіцієнт зносу на кінець 2011 року складав 55%, коефіцієнт придатності - 45%, а збільшення коефіцієнта оновлення на 7% за останні 3 роки про застосування нових технологій.

Розраховані показники ліквідності свідчать про деякі фінансові труднощі хлібозаводу. Наприклад, боргові зобов'язання покривалися на 64%, 83% і 86% за 2009-2011 роки при нормі 100-200%.

Оцінка фінансової стійкості підприємства показала ріст коефіцієнт автономії, коефіцієнта фінансової стійкості і зниження коефіцієнт заборгованості за 3 роки з на 0,06, ріст коефіцієнта інвестування на 0,05, що в цілому свідчать про збільшення фінансової незалежності хлібозаводу і зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому.

Дослідження показників ділової активності показує, що за 3 роки хлібозавод підвищив свою ділову активність майже по всіх показниках: за рахунок зростання виручки від реалізації продукції на 41,35% збільшився чистий прибуток на 512 тис. грн., продуктивність праці виросла на 48,19%, тривалість обороту дебіторської заборгованості і виробничих запасів зменшилася, відповідно, 3 і 17 днів, фондовіддача в межах норми (7,42, 7,56 і 7,09. за 2009-2011 роки), оборотність власного капіталу за 3 роки виросла на 2,23%, а коефіцієнт фінансової стійкості виріс на 0,14.

Оцінка рентабельності показує ріст за всіма показниками: рентабельність продукції виросла на 7,43%, рентабельність операційної та звичайної діяльності на 5,36%, рентабельність власного й залученого капіталу за 3 роки виросла, відповідно на 30,42% і 151,78%, а рентабельність оборотних і необоротних активів на 94,84% і 47,38%, валова рентабельність на 3,41%, чиста рентабельність продажу на 3,46%.

Основним джерелом резервів підвищення рівня рентабельності продажу є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції.

До резерву зниження собівартості продукції можна віднести підвищення продуктивності, поліпшення використання основних фондів, економія матеріальних та енергетичних витрат та скорочення витрат на обслуговування виробництва.

Це потребуватиме удосконалення виробництва, удосконалення структури кадрів, поліпшення використання основних фондів, поліпшення використання потужностей, впровадження прогресивних технологій, впровадження безвідходних технологій, вдосконалення структури управління, вдосконалення виробничої структури.

Умовно знизивши собівартість на 500 тис грн., можна збільшити показники рентабельності близько втричі. Тому значну увагу потрібно приділяти зменшенню витрат виробництва, особливо за рахунок підвищення продуктивності праці та впровадження нових технологій.



Список використаної літератури

1. Андрєєва, Г. І. Економічний аналіз: навчально-методичний посібник / Г. І. Андрєєва. - К. : Знання, 2008. - 263 с.

2. Баліцька, В. В. Структурування капіталу підприємств та оцінка ефективності його використання / В. В. Баліцька // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 6. - C. 56-62.

3. Білик, М. Д. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - 2-ге вид., без змін / М. Д. Білик, О. В. Павловські, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька - К.: КНЕУ, 2007. - 592 с.

4. Бланк, И. А. Стратегия и тактика управления финансами / И. А Бланк. - Киев, МП «ИТЕМ», СП «АДЕФ-Украина», 2010. - 534 с.

5. Бланк, И. А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И. А. Бланк. - К. : Ника-Центр : Эльга, 2004. - 784 с.

6. Волков, И. О. Экономика предприятия: курс лекций / И. О. Волков, В. К. Скляренко; Российская эконом. академия им. Г.В. Плеханова. - М. : Инфра-М, 2008. - 280.

7. Волкова, О. Д. Шляхи зменшення собівартості продукції на підприємствах хлібопекарської галузі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/20_PNR_2010/Economics/70282.doc.htm.

8. Жук, В. М. Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств / за ред. В. М. Жука та ін. // Облік і фінанси АПК. - 2011. - № 12. - С. 6-60.

9. Зборовская, О. М. Контроллинг ликвидности и рентабельности торговых предприятий / О. М. Зборовская // Академічний огляд. - 2001. - № 1. - C. 42-46.

10. Іванова, О. Б. Методичні підходи до формування внутрішньої ціни підприємств / О. Б. Іванова, А. В. Кравець // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 2. - C. 74-82.

11. Ізмайлова, К. В. Фінансовий аналіз: навчальний посібник / К. В. Ізмайлова ; МАУП. - 2-ге вид., стереотип. - К. : МАУП, 2001. - 152 с.

12. Кірейцева, Г. Г. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний посібник : Курс лекцій / Г.Г.Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 268 с.

13. Кирилова, О. В. Теоритичні засади управління рентабельністю підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/35 _OINBG_2010/Economics/76142.doc.htm.

14. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: навчальний посібник / М. Я. Коробов. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Знання : КОО, 2010. - 294 с.

15. Ласій, В. Г. Про динамічні показники внутрішньої норми доходу та рентабельності капітальних вкладень / В. Г. Ласій // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 4. - C. 137-141 .

16. Михайлов, О. М. Характеристика методичних підходів щодо формування витрат у сільськогосподарських підприємствах / О. М. Михайлов // Економіка АПК. - 2007. - №2. - С.100-106.

17. Польова, О. Л. Вивчення резервів зниження собівартості продукції [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://intkonf.org/ken-polova-ol-vivchennya-rezerviv-znizhennya-sobivartosti-produktsiyi.

18. Попович, П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник / П. Я. Попович. - Тернопіль: Економічна думка. - 2004. - 416 с.

19. Примак, Т. О. Економіка підприємства: навчальний посібник / Т. О. Примак. - 4-е вид., стереот. - К. : Вiкар, 2006. - 219 с.

20. Русак, Н.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования: Н. А. Русак. - Минск: Вышая школа, 2007. - 635 с.

21. Тарасенко, Н. В. Економічний аналіз: навчальний посібник / Н. В. Тарасенко. - 4-е вид., стереотип - Львів : Новий Світ-2000, 2006. - 344 с.

22. Фінансовий аналіз: навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т, Запорізький ін-т держ. та муніципального управління. - К. : ЦНЛ, 2006. - 210 с.

23. Чернелевський, Л. М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: підручник / Л. М. Чернелевський ; Мін-во освіти і науки України, Науково-метод. центр вищої освіти. - К. : Пектораль, 2003. - 312 с.

24. Ширягіна, О. Е. Методика аналізу фінансових результатів підприємства / О. Е. Ширягіна // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 5. - C. 60-65.

25. Штангрет, А. М. Статистика : Навчальний посібник / А. М. Штангрет, О. І. Копилюк. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 232 с.

26. Шубіна, С. В.. Економічний аналіз: практикум / С. В. Шубіна, Ж. І. Торяник. - К. : Знання, 2007. - 230 с.

Размещено на Allbest.ru