Грошова система і грошовий обіг: зміст і призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра «Економічної теорії»

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТА)

з політичної економії

на тему: Грошова система і грошовий обіг: зміст і призначення

2013 рік

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Грошова система. Еволюція, сутність і функції грошей

1.1 Походження грошей

1.2 Поняття грошової системи, форми грошей та їх еволюція

1.3 Суть грошей

1.4 Функції грошей

Розділ 2. Теорії грошей

2.1 Грошовий обіг і його закони

2.2 Готівковий і безготівковий обіг

2.3 Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки

2.4 Емісія грошей

Розділ 3. Історія грошей і грошові реформи в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. Україна, як і більшість держав колишнього СРСР переживає перехідний етап до ринкової економіки. Такий процес спричиняє ряд економічних, політичних, соціальних проблем. На це вплинули молодий вік нашої країни в умовах незалежності, короткий досвід налагодження самостійних міжнаціональних зв'язків, досі відсутність ефективної структури функціонування державного апарату, світові економічні кризи та ін. Це також призвело до дестабілізації єдиного грошового обороту в Україні. Власне одним із чинників ефективного функціонування ринкової системи є високий рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві. Багатовіковий досвід розвитку світової економіки переконливо довів, що ринкові стимулятори суспільного виробництва найбільш ефективно діють в умовах, коли домінуючою формою економічних відносин є саме грошово-кредитна. Зараз у нашій країні відбуваються пов'язані з цим реформаційні процеси.

В українській літературі багато уваги приділяється окремим аспектам розвитку грошових відносин у наукових працях А. Гальчинського, В. Гейця, О. Дзюблюка, Т. Ковальчука, С. Корабліна, В. Матвієнка, І. Мітюкова, А. Мороза, М. Савлука, В. Стельмаха, А. Чухно.

Метою курсової роботи є теоретико-методологічне дослідження аналізу грошового обігу та устрій грошової системи України в сучасних ринкових умовах.

Відповідно до мети визначені наступні задачі:

- розкрити сутність та роль грошових відносин в ринковій економіці й обґрунтувати пріоритетність їх розвитку при формуванні ринкової системи України;

- визначити сутність грошей;

- дослідити функції грошей;

- проаналізувати види грошових систем;

- оцінити становлення та розвиток грошової системи України;

- розкрити роль грошової реформи в Україні;

- визначити проблеми грошових процесів ті шляхи їх вирішення в Україні.

Об'єктом дослідження є грошові відносини в умовах трансформаційної економіки.

Предметом дослідження є поняття та виникнення грошей та грошових відносин.

Методи дослідження ґрунтуються на системному аналізі економічних явищ і узагальненні їх результатів. На основі діалектичного методу пізнання проведено вивчення та визначені напрямки вдосконалення грошової системи.

РОЗДІЛ 1. Грошова система. Еволюція, сутність і функції грошей

1.1 Походження грошей

Гроші належать до низки дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. За довгий час існування товарного виробництва і його дослідження вченими-економістами з питань походження грошей сформувались різні погляди, які умовно можна звести до двох основних загальних напрямків: раціоналістичного й еволюційного (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні концепції виникнення грошей

Раціоналістичний напрямок у теорії походження грошей охоплює тих учених, основні погляди яких щодо цього питання можна звести до тези: гроші -- це продукт домовленості між людьми. Іншими словами, гроші за цією концепцією виникають тоді, коли люди уявляють собі необхідність їх існування як певного засобу, що забезпечує рух товарів і є неодмінним елементом раціональної організації товарообміну. Усвідомлення такої необхідності і приводить, на думку таких учених, до появи перших форм грошей.

Представником раціоналістичного напрямку був, перш за все, великий давньогрецький мислитель Арістотель (384-322 pp. до н. е.), який вважав гроші продуктом угоди між людьми [1, c. 70]. Цей погляд на походження грошей виявився дуже стійким і зберігся до нашого часу. Для підтвердження цієї тези наведемо слова видатного вченого економіста XX ст. П. Самуельсона, який у своєму підручнику «Економіка» писав: «Деньги -- это искусственная социальная условность».

До представників раціоналістичного напрямку належить і видатний німецький економіст Г. Кнапп (1842--1926 pp.), який у своїй праці «Нариси державної теорії грошей» стверджує, що гроші -- це продукт права, продукт держави.

Раціоналістичний напрямок у теорії походження грошей, безсумнівно, не є науковим, бо об'єктивні явища (а поява грошей належить саме до таких) обумовлюються об'єктивними процесами і не можуть залежати у своєму походженні від суб'єктивних і, по суті, вторинних процесів. Причину появи грошей слід шукати у більш глибокому і базовому відносно цього феномена явищі, а саме в товарному виробництві. Проте незважаючи на ненауковий характер цих теорій, повністю їх ігнорувати не можна. Це пов'язано з тим, що економічні явища, які є об'єктивними за своєю природою, здійснюються в той же час (і саме такою є природа їх реалізації) через суб'єктивну діяльність людини, тому людина, суспільство, держава, мають певне відношення, якщо не до суті самого грошового феномена, то до формування зовнішніх ознак і форм його організації і руху.

Еволюційний напрямок у питанні про походження грошей об'єднує велику кількість учених, які пов'язують появу грошей з виникненням товарного виробництва. Це, безсумнівно, науковий підхід, бо до тих пір, поки продукт праці не призначався для продажу -- обмін не потребував появи якогось спеціального еквівалента, яким і є за своєю суттю гроші. Цей напрямок представлений багатьма відомими вченими, кожен з яких тією чи іншою мірою вносив свій доробок у дослідження процесу походження грошей. Розглядаючи такий феномен, як гроші, допитливий розум людини не міг обмежитись тільки питанням походження грошей. Людство завжди цікавила природа грошей, їх суть і функції. Ці питання тісно пов'язані з проблемою походження грошей, хоч є окремим аспектом теоретичного аналізу грошового феномена.

Багато мислителів стародавньої Греції вивчали природу грошей, їх функції і роль в організації виробництва. Серед них, насамперед, слід назвати відомого грецького історика і філософа Ксенофонта (430--355 pp. до н. е.). Він написав цілу низку наукових робіт, серед яких є і трактат «Економікос», де описано зразкове, на його думку, господарство. Ксенофонт, досліджуючи гроші, виділяє такі їх функції, як засіб обігу і засіб нагромадження.

Багато питань товарного виробництва досліджував у своїй роботі «Політика» геніальний грецький мислитель Арістотель. Він розглядав процес розвитку товарного обміну від простої міни (Т--Т) до обміну за допомогою грошей як посередника (Т--Г--Т). Досліджуючи природу грошей, Арістотель виявив дві їхні функції: засобу обігу і міри вартості. При цьому, розділивши все багатство на багатство, представлене споживчими вартостями, і багатство у вигляді накопичених грошей, він, власне кажучи, констатує і функцію грошей як засіб нагромадження.

Природу грошей та їх походження намагалися з'ясувати й інші вчені. Але в найбільш повному варіанті це вдалось тільки великому німецькому економісту К. Марксу (1818--1883 pp.) Маючи на озброєнні метод діалектичного матеріалізму і вперше в історії науки застосувавши його до аналізу економічних процесів і явищ, К. Маркс блискуче справився з завданням і, спираючись на творчий доробок своїх попередників, науково розкрив походження грошей і їх сутність [1, c. 8-9].

Отже, гроші - це особливий товар,який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

1.2 Поняття грошової системи, форми грошей та їх еволюція

Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей(див. дод. 4), виникнення яких повґязане з тривалим розвитком функцій грошей і суспільного обміну. Процес розвитку і еволюції форм грошей від зародження і до сучасних грошей можна подати так:

За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцінних.

Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Висхідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші й прикраси (намисто, хутра та ін.). Різновидом грошей менших номіналів в Україні-Русі стали куни й векші-вевериці, що означало хутра в якості грошей. Наступні епохи зростання продуктивності праці й розширення товарного обміну та його територіальних меж породили нові вимоги до знарядь обміну. Потрібні були такі засоби обміну, що володіли б однорідністю матеріалу, подільністю, тривалий час зберігали свою вартість тощо. Ось чому із загального числа обмінюваних вартостей в ролі загального еквівалента закріпилися метали.

Рис. 1.2. Схема еволюції форм грошей

Види грошей класифікують на основі різних підходів та критеріїв. Залежно від форми розрізняють два види грошей:

Рис. 1.3. Види грошей

Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Вона складається з таких елементів (рис. 1.).(див. дод. 1)

Історія знає два основних типи грошових систем: металеву і паперово-кредитну (рис. 1.5).

Металева система - це грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла.

Металева система поділяється на два види - біметалізм і монометалізм

Рис. 1.4. Структурні елементи грошової системи

Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами - золотом і сріблом.

Рис. 1.5. Типи грошових систем

Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ст.), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента. Законодавче закріплення за двома металами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом - золотом.

Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У Франції його було введено в 1876-1878 рр., у Росії- в 1897 р.

Золотий монометалізм знаменував апогей розвитку металевих грошей. Водночас еволюційні процеси ускладнення й розширення товарного виробництва та ринкових відносин зумовили необхідність впровадження в обіг розмінних на золото паперових банкнот, які виявилися більш зручними і дешевшими засобами обміну. З іншого боку, зростала роль держави в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і в грошовому обігу, банкнотне забезпечення якого легше піддається впливу засобів державного регулювання. Внаслідок цього обґєктивно створилася основа для запровадження неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобовґязання), банківські зобовґязання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.

У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші. Первісно класичні кредитні гроші відрізнялися від паперових грошей (рис. 3.3).



Рис. 1.6. Відмінності між кредитними і паперовими грошима

При цьому класичні паперові гроші як представники золота сьогодні зникли з обігу внаслідок його демонетизації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет має дефіцит, нерідко величезний. Для його покриття державна скарбниця випускає паперові гроші, які не мають золотого забезпечення. Тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

Економічне значення кредитних грошей - зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообороту в готівкових грошах. У наш час роль грошей усе більше закріплюється за кредитними грошима, які нерозривно пов'язані з господарським обігом і повинні реально його відображати..

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу [4, c. 166-168].

Історично першою формою кредитних грошей став вексель - письмово оформлене боргове зобовґязання законодавчо встановленого зразку. Його видача у процесі реалізації кредиту перетворює товар в одну із форм кредитних грошей. Обернена дія врахування векселів у комерційних банках означає перетворення кредитних грошей у інші грошові форми, а саме у банкноти. І лише з настанням терміну погашення векселя боргове зобовґязання потребує наявних грошей. При цьому наявні гроші можуть зґявитися й раніше строку шляхом взаємозаліків зустрічних зобовґязань та покриття сальдо векселетримача до настання терміну платежу згідно з текстом векселя.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обовґязком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо [2, c. 72-75].

В Україні ще не створено достатніх умов для використання як вексельних, так і чекових розрахунків, що підриває базові основи стабільного функціонування товарних грошей. Як наслідок, частка готівкової форми грошей зростає, збільшуються невиробничі затрати обігу та недостатньо задовольняються потреби обігу в платіжних засобах.

Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. Депозитні гроші виникли на стадії високого розвитку банківської системи, коли кожний субґєкт грошових відносин може вільно вкласти гроші до банку (депозит) і здійснити ними необхідні операції. Це здешевлює вартість розрахунків, надає зручності в їх проведенні і водночас суттєво обмежує готівкові платежі. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Дебетові картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами. Депозитні картки приваблюють низькою вартістю отриманих послуг, простотою і миттєвістю отримання готівки, надійністю і захистом депонованих коштів завдяки персональному ідентифікаційному номеру. У розрахунках вони забезпечують можливість використання різної валюти, ними здійснюють розміщення готівки з наступним поновленням рахунку в реальному часі. Дебетові картки використовують також замість карток для банкоматів [2, c. 76].

Водночас в Україні застосування дебетових карток ускладнене нерозвиненістю мережі касових терміналів, відсутністю розвиненої телекомунікаційної інфраструктури. Недоліком також можна вважати значну вартість виготовлення цих карток.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей.

Електронні гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Фактично, це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків компґютерної техніки і сучасних систем звґязку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. Основними компонентами функціонування системи електронних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо. При цьому всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, але не замінюють їх. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування [2, c. 77-78].

Для поглиблення знань про роль грошей в економіці доцільно ознайомитись з практикою використання грошей в адміністративно-командній системі та тими радикальними змінами в грошовій системі в умовах переходу до ринкової економіки. Зокрема, потребує аналізу роль грошей як засобу обміну продуктами праці, у функціонуванні ринку, стимулюванні та регулюванні процесу суспільного виробництва, нагромадженні і переливі капіталу.

1.3 Суть грошей

Визначення суті грошей і фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії.

На основі аналізу літературних джерел про гроші американський економіст Осборн зазначав: "Багато авторів не дають чіткого формулювання поняття грошей, тож доводиться виводити його з контексту" де вживається це слово".

Водночас у популярній на Заході науковій літературі даються достатньо близькі за змістом визначення поняття грошей:

1. Гроші -- це засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості та засіб збереження (накопичення) вартості.

2. Гроші -- це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші (К. Макконнелл, С. Брю).

3. Гроші визначаються як всякий товар, що функціонує як засіб обігу рахункової одиниці та засіб збереження вартості (Л. Харріс).

Загальновизнаним є походження грошей з розвитку товарного виробництва й обміну. Різні товари впродовж історії використовувалися як гроші. Звідси, безумовно, можна вважати, що родовою ознакою грошей є їх товарне походження. Відомо також: усі товари, котрі слугували грішми, використовувалися як еквівалент для обміну на інші товари. Отже, можна запропонувати таке визначення поняття грошей як економічної категорії:

Гроші -- особливий товар, що слугує загальним еквівалентом.

Суттєві риси грошей як специфічного товару:

-- гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів і послуг;

-- маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються на абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність або багатство;

-- грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність, тобто здатність активу обмінюватись на будь-які товари або блага.

1.4 Функції грошей

В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості, адже саме вона постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри вартості, з іншого -- виявляє себе в ціні товару лише на основі цієї функції. Міра вартості -- грошова одиниця, яка використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товарів. Ціна залежить, з одного боку, від вартості товарів, а з іншого -- від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товарів може залишатись незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть, отже, йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін -- суто технічна функція, тобто рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов'язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.

Гроші виконують функцію обігу, отже, є особливим товаром, який можна обміняти на інший товар, і навпаки.

Кількість грошей, потрібних в обігу (М) для виконання ними функції засобу обігу, визначається самою ціною товарів і послуг, що підлягають реалізації впродовж певного періоду часу:

,

де рі -- ціна I-го товару; qi -- кількість I-го товару.

Кожна грошова одиниця в процесі обігу використовується не лише раз. Звідси, суму цін товарів необхідно поділити на величину V -- середнє число обігу кожної купюри:

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.

Особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит, з відтермінуванням оплати, відображає функція засобу платежу. В цьому випадку засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов'язання. На використанні функції засобу платежу ґрунтуються такі грошові платежі:

-- платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги;

-- оплата праці;

-- податки;

-- видача та погашення банківських позик;

-- розрахунки, пов'язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов'язаннями та ін. [3, c. 27-28]

Накопичення вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб у процесі розвитку товарного виробництва обслуговує функція засобу накопичення грошей. Формування накопичень збережень зумовлює певні витрати їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до 30 і більше відсотків, а функція засобу накопичення різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.

Розділ 2. Теорії грошей

2.1 Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг -- це рух грошей у готівковій і безготівковій формаху який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І.Фішером: де М -- маса грошей в обігу; V -- середня швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін на товари та послуги: Q -- кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

Однак у сучасних умовах потреба в грошах по обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси (рис. 2.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Структура грошової маси

Грошова маса -- це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Насамперед грошову масу можна поділити на дві частини -- активні гроші, які мають низьку ліквідність і постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші, які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов (наприклад, вексель, довгострокові депозити).

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М0, М,, М2, Ма, Ј [4, c. 110-112]

Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця національна грошова система. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 6--10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається 36 % готівки, яка має позитивну тенденцію до зниження.

В останні роки Зростання грошової маси в Україні істотно сповільнилося, про що свідчить статистика: Грошова маса України М3 за 2012 рік збільшилася на 12,5% порівняно зі зростанням на 14,2% на рік раніше і на 1 січня 2013 року склала 771,3 млрд грн ($ 96,4 млрд), повідомив Національний банк [5,http://ua.korrespondent.net/business/economics/1474715-zrostannya-groshovoyi-masi-v-ukrayini-istotno-spovilnilosya].

2.2 Готівковий та безготівковий обіг

Готівковий обіг - це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівкові гроші використовуються для забезпечення реалізації товарів та послуг та для розрахунків, не пов'язаних безпосередньо з рухом товарів та послуг. Розрахунками, не пов'язаними безпосередньо з рухом товарів та послуг, є розрахунки з виплати заробітної плати, премій, стипендій, пенсій, допомоги, страхових відшкодувань, оплата цінних паперів і доходів за ними, платежі населення за комунальні послуги тощо.

Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівкових грошей здійснює Національний банк України. Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх, якщо вони стають непридатними до вжитку, а також замінює гроші на нові зразки купюр та монет.

У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Такий рух безготівкових грошей обслуговує відносини між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між населенням і державними установами тощо.

Безготівковий обіг - це рух вартості без участі готівкових грошей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум через рахунки в банках. Грошові кошти в безготівкових розрахунках не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

У безготівковій формі обслуговуються розрахунки за товарні операції. До них належать платежі за продукцію, виконані роботи й надані послуги, та нетоварні операції - платежі до бюджету, погашення заборгованості та кредит, страхові платежі та інші зобов'язання.

Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів.

Розмір безготівкового обігу залежить від обсягу товарів у країні, рівня цін, кількості ланок у розрахунках, величини розподільчих і перерозподільчих операцій, здійснюваних через фінансову систему.

Безготівковий грошовий обіг має ряд переваг порівняно з обігом готівкових грошей. Тут немає витрат на друкування, упаковку, транспортування готівки. Готівковий обіг потребує утримання значного штату касирів, контролерів. Тому безготівковий обіг має важливе економічне значення в прискоренні обертання обігових ресурсів, скороченні кількості готівкових грошей, зниженні витрат обігу.

У розвинутих країнах світу готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. В Україні частка готівки в грошовому обігу значно вища. Співвідношення цих двох сфер грошового обігу в Україні можна приблизно визначити як 2:1. Тобто в Україні занадто висока частка готівкового обігу. Тому сфера безготівкового обігу має розширюватися, а сфера готівкового - звужуватися.

Між готівковим і безготівковим обігами існує взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу до іншої. Так, безготівковий обіг виникає при внесенні готівкових грошей на рахунок у кредитній установі. Отже, безготівковий обіг не може відбуватися за відсутності готівкового. Одночасно готівкові гроші з'являються в клієнтів при знятті їх з рахунка в кредитній установі. Таким чином, готівковий і безготівковий обіг утворюють загальний грошовий обіг країни [6, c. 101-103]

2.3 Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки

Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.

Інфляція - це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, що негативно впливає на всі сторони життя суспільства.

Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Насправді ж інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Основні причини інфляції

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та ін.).

Узагальнюючи сказане, можна дати таке визначення інфляції. [7, c. 117-119]

Інфляція - це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція може набувати різноманітних форм (рис. 2.3). Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція - це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення-з іншого.

Повзуча інфляція - інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік).

Помірна інфляція (2-5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

Галопуюча інфляція - інфляція, коли ціни зростають швидко - на 10-100 % щорічно.



Рис. 2.3. Типи інфляції

На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження, поширюється відплив капіталу з виробничої сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування економічної рівноваги.

Гіперінфляція - інфляція, коли ціни зростають астрономічно - на 1-2 % щодня або сягають 1000 % і більше нарік.

Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

Збалансована інфляція - інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

Незбалансована інфляція - інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція - зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників - на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Інфляція пропозиції (витрат) - це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.

Стагфляція - це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття. [5, c. 221-223]

Антиінфляційна державна політика. Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

- зростання виробництва і насичення ринку товарами;

- обмеження емісії грошей;

- подолання дефіциту державного бюджету;

- стимулювання нагромаджень та інвестицій;

- проведення обґрунтованої кредитної політики;

- скорочення ставок податків;

- проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;

- збільшення безготівкового обігу;

- широке впровадження електронної системи розрахунків;

- скорочення бартерних операцій;

- регулювання валютного курсу;

- розвиток ринку цінних паперів;

- подавлення інфляційних очікувань населення;

- проведення грошових реформ конфіскаційного типу.

Дефляція - загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції [8, c. 55]

У результаті проведення в Україні грошової реформи (див. дод. 1, дод. 3) у вересні 1996 р. тимчасова грошова одиниця купоно-карбованець була замінена новою українською національною валютою - гривнею, яка стала єдиним законним засобом платежу на території України. Введення гривні та проведення довгострокової антиінфляційної державної політики стали важливими факторами значного зниження рівня інфляції та стабілізації грошового обігу в країні (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Динаміка рівня інфляції в Україні у 1991-2004 р.

	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Індекс споживчих цін, у % до попереднього року	390,0	2100,0	10 256,0	501,0	281,7	139,7	110,1	120,0	119,2	125,8	106,1	99,4	108,2	112,3

Протягом останніх 10 років існує динаміка зміни індексу інфляції в Україні із наростаючим підсумком (рис.2.4)

Рис. 2.4 Глобальний графік динаміки індексу інфляції в Україні з 2003 року

Тут ми бачимо, що за весь цей період підсумковий індекс інфляції склав 272,4%. Ці цифри свідчать про поступове «замороження» дефляційної політики в Україні. За останніми даними Індекс інфляції у жовтні 2013 склав 100,4% [9, http://www.ukrstat.gov.ua/index.minfin.com.ua/index/infl/]

2.4 Емісія грошей

грошовий обіг інфляція емісія

Емісія грошових коштів (лат. emissio -- випуск) -- випуск в обіг нових грошових знаків. Емісія грошей є однією із найважливіших функцій центрального банку, якому належить монопольне право емісії національної валюти та організації її обігу. Здійснюючи емісію грошей, центральний банк намагається забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка необхідна для обслуговування процесу обміну товарами та послугами в економіці.

Обсяг емісії грошей розраховується на підставі прогнозних макроекономічних показників розвитку економіки: обсягу валового внутрішнього продукту, інфляції, параметрів бюджету, доходів населення тощо [10, c. 340]

Емісійні операції НБУ (які являють собою як випуск в обіг коштів, так і вилучення їх з обігу) є суттю діяльності центрального банку. Усе, що робить центральний банк, так або інакше пов'язано з такими операціями. Здійснюючі емісійні операції, центральний банк намагається забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка необхідна для обслуговування процесу обміну товарами та послугами в економіці.

Обсяг емісії коштів розраховується на підставі прогнозних показників розвитку економіки: обсягу валового внутрішнього продукту, інфляції, параметрів бюджету та ін. Центральні банки не кредитують Уряд для покриття бюджетного дефіциту, оскільки такі гроші не матимуть відповідного товарного покриття і призведуть до зростання цін.

Процедура емісії грошей в Україні суворо регламентована. Вона відбувається виключно в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми коштів на кореспондентські рахунки українських банків в Національному банку. Коли ж гроші вилучаються з обігу, то відповідна сума, навпаки, списується з цих рахунків. Готівкові гроші випускаються в обіг або вилучаються з обігу виключно в обмін на безготівкові. На загальний обсяг грошей в обігу операції перетворення безготівкових коштів в готівкові (і навпаки) не впливають.

За 2010 року обсяг чистої безготівкової емісії (випуск коштів в обіг за мінусом їх вилучення з обігу) становив 35,5 млрд. грн. Майже всі ці кошти (99,4%) були випущені в обіг через операції з купівлі іноземної валюти для поповнення міжнародних резервів України.

Випуск коштів в обіг здійснюється через валютний, фондовий та кредитний канали і забезпечується отриманням Національним банком України еквівалентного обсягу іноземної валюти або ліквідних фінансових інструментів, завдяки чому за потреби через ці ж канали відбувається вилучення коштів з обігу. Необхідно розуміти, що не увесь обсяг емітованих коштів в той або інший момент часу реально знаходиться в обігу. Частина емітованих коштів вилучається Національним банком України через проведення мобілізаційних операцій в процесі регулювання грошово-кредитного ринку. Частина коштів акумулюється на рахунках Уряду в Національному банку України. Той обсяг коштів, який є реально доступним для обслуговування економічного обороту, знаходить відображення в показнику монетарної бази (базових грошей).

Цей показник включає кошти в гривні, які знаходяться на кореспондентських рахунках банків в Національному банку України, а також готівкові кошти як в касах банків, так і в позабанківському обігу. Показник приросту монетарної бази підлягає жорсткому контролю. Зокрема, він контролюється в рамках зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом в рамках зобов'язань, які Україна взяла на себе при реалізації програми «Стенд-бай». В рамках програми «Стенд-бай» встановлені кількісні критерії ефективності по показниках чистих внутрішніх активів та чистих міжнародних резервах, які є складовими показника монетарної бази. Показник чистих внутрішніх активів демонструє наскільки монетарна база формується за рахунок випуску коштів в обіг через канали, відмінні від валютного, в свою чергу показник чистих міжнародних резервів характеризує зовнішню стійкість грошової одиниці [11, http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=78708].

ВИСНОВКИ

З усього вищесказаного випливають три основні властивості грошей, які розкривають їх сутність:

* гроші забезпечують загальну безпосередню обмінність - за них купується будь-який товар;

* гроші виражають мінову вартість товарів - через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;

* гроші виступають загальною матеріалізацією загального робочого часу, що втілюється в товарі.

Сучасна грошова система характеризується наступними загальними рисами:

- відміною офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота;

- переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які за своєю природою небагато чим відрізняються від паперових грошей;

- збереженням в грошовому обігу декількох країн поряд з кредитними грошима паперових грошей у формі казначейських білетів;

- випуском банкнот в обіг з метою кредитування господарства, держави, а також приросту офіційних золотих і валютних резервів;

- розвитком та розширенням в грошовому обороті безготівкових розрахунків при одночасному скороченні готівкових;

- посиленням державного регулювання грошового обороту в зв'язку з постійним порушенням базового принципу грошової системи - відповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, яке веде до інфляційного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник. -- Видання 3-те, перероблене та доповнене. -- К.: Центр учбової літератури, 2008. -- 432 с.

2. Колодізєв О.М., Колесніченко В.Ф. Гроші і кредит: Підручник.. -- Київ: Знання, 2010. -- 610 с.

3. Алєксєєв І.В., Колісник М.К. Гроші та кредит: Навч. посібник. -- К.: Знання, 2009. --253 с.

4. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія: Підручник. / В. Д. Базилевич. К. : Знання-Прес, 2001. 581 с.

5. Газета «Кореспондент» - http://ua.korrespondent.net

6. Круш П. В. Гроші та кредит: Навчальний посібник - К.: Центр учебной литературы,2009. - 216 с.

7. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях : навч. посібник / за ред. Б. Л. Луціва. - 2-е вид., переробл. - Т. : Карт-бланш, 2000. - 225 с.

8. Грошово-кредитна політика в Україні / В.С. Стельмах [та ін.] ; за ред. В. І. Міщенка. - 2-е вид., переробл. і допов. - К. : Знання, 2003. - 421 с.

9. www.ukrstat.gov.ua - офіційний портал Державної служби статистики України

10. Арбузов С. Г. Банківська енциклопедія / С.Г. Арбузов, Ю.В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. -- К.: Центр наукових досліджень Національного банку України: Знання, 2011. -- 504 с.

11. www.bank.gov.ua - офіційне інтернет-представництво Національного банку України

ДОДАТКИ

Додаток 1. Класифікація грошових систем

Додаток 2. Види грошових реформ

Додаток 3. Історичні аспекти розвитку грошової реформи в Україні (з січня 1992- до вересня 1996р.)

Етапи реформи	Основні результати реформи
Перший етап (січень-листопад 1992 р.)	В грошовий обіг з 10 січня 1992 р. було запроваджено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. На цьому етапі Уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі
Другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 р.)	7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ "Про реформу грошової системи України", за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні і фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу.
Третій етап (2-16 вересня 1996 р.)	Успішно була проведена грошова реформа, в результаті якої була введена в оборот постійна грошова одиниця - гривня. Головним досягненням було дотримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків.

Додаток 4. Схема еволюції форм грошей

Размещено на Allbest.ru