Валютний ринок України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедри фінансів та економіки природокористування

Реферат

з дисципліни: Фінансовий ринок

на тему: Валютний ринок України

Виконав:

Бондар О.О.

Рівне, 2013 рік

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика та структура валютного ринку

2. Валютні операції на валютних ринках

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний валютний ринок - це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних економічні та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

Валютний ринок - це складова частина грошового ринку, де зустрічаються попит і пропозиція на валюту.

Зовнішній валютний ринок (ЗВР) - це найбільший у світі фінансовий ринок, на якому здійснюються міжнародна торгівля та обмін іноземних валют. ЗВР не є централізованим, він діє за допомогою багатьох установ.

1. Загальна характеристика та структура валютного ринку

Валютний ринок - розгалужена система фінансово-кредитних інститутів та механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж іноземних валют для обслуговування іноземних платежів.

Розрізняють національні, регіональні та світові валютні ринки залежно від обсягу, характеру операцій і кількості використаних валют. Більша частина операцій припадає на долари США, а також на німецьку марку, англійські фунти стерлінгів, японську єну, французький та швейцарський франки.

На валютному ринку беруть участь різні групи економічних суб'єктів, кожна з яких прагне задовольнити власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада - продавці валюти, її покупці та посередники.

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). Вони щоденно розпоряджаються певними сумами вимог та зобов'язань на кожну іноземну валюту. Якщо ці величини співпадають, тоді валютна позиція називається закритою, якщо виявиться за цими величинами не рівно важність - відкритою, або неприкритою. причому відкритість ця рахується “короткою”, якщо сума продажу валюти (зобов'язань) перевищила суму купівлі (вимог), або “довгою” - якщо вимоги на дану валюту перевищили зобов'язання.

Наприклад, банк, який мав попередню закриту позицію відносно німецьких марок та французьких франків, продав 10000 ДМ за 30000 FFr. Позиція перейшла у відкриту: коротку до марок і довгу до франків.

Відкрита позиція пов'язана із валютним ризиком, хоч інколи може принести додатковий прибуток (наприклад, якщо курс валюти зростає у довгій позиції).

Переважна частина активів (валютного товару) представлена депозитами до запитання, котрими великі банки торгують між собою. Обмін валюти готівкою складає незначну частину валютного ринку.

Інколи комерційні банки можуть виступати у ролі брокерів. У цій якості вони не “підтримують позицію” до окремих валют, а тільки зводять разом покупців і продавців. Так, наприклад, англійська фірма може попросити Лондонський банк виступити у ролі брокера при необхідній для неї організації обміну доларів на марки.

Графік - Рівновага на валютному ринку:

На валютних ринках постійно функціонують брокери і дилери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують від цього відповідну комісійну винагороду. Різниця між ними у тому, що брокер - це посередник, котрий заключає угоду від імені та дорученню і за рахунок клієнта, він отримує винагороду за угодою сторін, або за визначеною таксою. Дилер - фізична або юридична особа, котра здійснює валютні операції від свого імені і за свій рахунок, його прибуток складається із різниці між цінами купівлі та продажу. Нині на валютних ринках функціонують об'єднання брокерів і дилерів: брокерські фірми, дилерські контори, які поєднують посередницькі послуги з продажем інформації, консультаціями тощо.

Важливим атрибутом валютного ринку є зосередження пропозиції і попиту на іноземну валюту переважно через комерційні банки, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн. Отже, запровадження валютного коридору (ширина якого визначається верхньою і нижньою точками інтервенції) забезпечує вільне формування курсу валюти у заздалегідь обраних параметрах (ринкова рівновага) і представляє експортерам та імпортерам тверду основу для розрахунків, завдяки чому суттєво стимулюється міжнародна торгівля.

2. Валютні операції на валютних ринках

Котирування валют.

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют.

Котирування - це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національний валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.

При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: “курс продавця” встановлюється вищим від курсу “покупця”. Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну.

Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:

КК = ОК: (ОК / КП)

Де:

КК - курс купівлі;

ОК - офіційний курс;

КП - курс продажу за домовленістю.

Різниця між курсами покупця і продавця - “маржа” - джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій.

Крім цього, оскільки валютні операції пов'язані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.

Існують два методи котировки іноземної валюти до національної - пряма і непряма. Більшість країн використовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка - це величина зворотне прямій котировці.

Непряма котировка використовується переважно у Великобританії.

Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.

Можна розглянути приклади визначення курсу продавця і покупця при прямій і непрямій котировці валют на таких прикладах.

Приклад 1.

Нью-Йорк на Лондон (пряма котировка): 1 ф. ст. - 1,6427 дол. США - курс покупця, 1 ф. ст. - 1,6437 дол. США - курс продавця.

Банк в Нью-Йорку прагне продати фунти стерлінгів, одержавши при цьому більше національної валюти (1,6437), а купуючи їх, платити меншу кількість її (1,6427).

Приклад 2.

Нью-Йорк на Франкфурт-на-Майні (непряма котировка): 1 дол. США - 1,7973 марки - курс продавця, 1 дол. США - 1,7983 марки - курс покупця.

Банк у Нью-Йорку, продаючи марки ФРГ, бажає заплатити за кожний долар менш марок ФРГ (1,7973) і отримати їх більше при покупці (1,7983).

Процедура котировки, яка складається шляхом послідовного зіставлення попиту і пропозиції по кожній валюті, називається “фиксинг”. На основі фиксинга встановлюються курси продавця і покупця, які публікуються в офіційних бюлетенях.

В операціях на міжбанківському валютному ринку котировка проводиться переважно по відношенню до долара США, так як він являється міжнародним платіжним і резервним засобом.

Конверсійні операції з готівкою інвалютою здійснюються через крос-курс.

Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено через їх курс до третьої валюти. Отже, розрахунок крос-курсу для української гривни можна здійснити за схемою. На певну дату офіційний курс гривни становить: фінансовий кредитний брокер

- українська гривня або долар США - Х грн. за долар;

- українська гривня або марка ФРН - Y грн. за марку.

Тоді крос-курс долара США до марки ФРН становить:

Х або Y німецької за один американський долар.

Якщо банк (клієнт) бажає у цей день обміняти (N) доларів США на німецькі марки;то з урахуванням крос-курсу він може отримати:

N * (X / Y)

Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою здійснюються винятково з валютами, що відносяться до групи “Вільноконвертована валюта”.

Список використаної літератури

1. Гальчинський А. Теорія грошей. - К., 1998.

2. Мазаракі А.А., Воронова Є.М. Міжнародні валютно-фінансові та валютно-кредитні відносини. Конспект лекцій. - К., 1995.

Размещено на Allbest.ru