Організація обслуговування державного боргу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність державного боргу

2. Сутність та механізм обслуговування державного боргу України

3. Перспективи та напрями удосконалення обслуговування державного боргу України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актульність моєї теми заключається в тому, що в умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг.

Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Існує дві форми державного боргу - капітальний і поточний. За умовами залучення коштів розрізняють - внутрішній (складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями Уряду України) та зовнішній (складається з: позик на фінансування Державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу, позик на підтримку національної валюти, позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів, гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками, державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України борг.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

1) дефіцит державного бюджету,

2) платіжного балансу;

3) збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

Об'єктом дослідження є державний борг України.

Предметом дослідження є фінансові відносини, які утворюються між державою та її кредиторами, в результаті чого формується державний борг та здійснюється його управління і обслуговування.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної природи державного боргу; обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення механізму обслуговування державного боргу в умовах перехідної економіки України.

1. Економічна сутність державного боргу

обслуговування державний борг

Державному боргу притаманні такі особливості:

* в основі змісту державного боргу лежать кредитно-фінансові відносини з приводу залучення державою додаткових фінансових ресурсів, тобто здійснення запозичень;

* позичальником і боржником у цих відносинах виступає держава;

* формою державних запозичень є державні цінні папери;

* позичкові ресурси (тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних організацій тощо) [1].

Державний борг - це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника або гаранта. Це система фінансових зобов'язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень, із наданими державою гарантіями. Функціонування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним. Державний борг можна визначити як суму заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами [2].

Погляд на економічну сутність державного боргу різними вченими викладено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Економічна сутність державного боргу

Таким чином, загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань держави і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Розрізняють поточний і капітальний державні борги [6].

Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, та належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього боргів надана в табл. 1.2. Класифікація державного боргу - на рис. 1.3.

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього боргів

Основними структурними елементами державного боргу являються такі елементи, як:

кредити, отримані Україною від міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку, ЄБРР),

кредити, отримані від іноземних держав та банків,

іноземні кредити, отримані під гарантії уряду,

заборгованість держави з розміщення державних цінних паперів,

кредити від комерційних банків,

кредити, отримані урядом від НБУ,

зобов'язання держави щодо компенсації заощаджень громадян в установах Ощадного банку.

2. Сутність та механізм обслуговування державного боргу України

Досить часто у науковій літературі немає чітких визначень понять “обслуговування”, “управління” та “погашення” зовнішнього державного боргу. Дані поняття несуть у собі різний зміст тому їх необхідно чітко розрізняти.

Обслуговування - це комплекс заходів держави, спрямованих на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик

В Конституції України зазначається, що тільки в законах України чітко встановлюється механізм виникнення та погашення боргу, а також умови обігу цінних паперів держави. Головними органами, що беруть участь в обслуговуванні та управлінні зовнішніми державними запозиченнями, є Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та Кабінет міністрів України.

В системі обслуговування державним боргом особлива увага приділяється обліку державного боргу. Облік державного боргу дозволяє визначити розміри фактичних надходжень і платежів на касовій основі. За допомогою обліку державного боргу можна встановити обсяги емітованих боргових зобов'язань, їх структуру, терміни обігу та погашення [3].

Облік державного боргу здійснюють Національний банк України, Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Департамент державного боргу.

Обмін інформацією між Державної казначейської служби України та Департаментом державного боргу Міністерства фінансів України щодо платежів з погашення та обслуговування державного боргу, обліку державного боргу та заборгованості перед державою за позиками, наданими за рахунок кредитів, залучених державою або під державні гарантії здійснюється в обов'язковому порядку на паперових носіях та засобами електронного зв'язку.

Державна казначейська служба України на підставі розпоряджень Де-партаменту державного боргу Міністерства фінансів України та первинних документів відображає операції, пов'язані з державним боргом та використанням залучених коштів у бухгалтерському обліку виконання державного бюджету.

До операцій, пов'язаних з державним боргом, відносять операції державного бюджету, пов'язані зі зміною обсягу державного боргу, його обслуговуванням, управлінням та використанням залучених коштів.

Загальний обсяг, цільовий напрямок, поквартальний та помісячний обсяг асигнувань на погашення та обслуговування внутрішнього державного боргу визначені розписом фінансування та бюджетних призначень загального та спеціального фондів державного бюджету [8].

Спроможність у повному обсязі обслуговувати та своєчасно погашати державний борг є одним з показників фінансової стабільності країни, що закріплює за державою імідж надійного позичальника та відкриває перед нею можливості для нових позик на більш вигідних умовах.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів для виконання боргових зобов'язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків і супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Сума коштів державного бюджету, необхідних для погашення та обслуговування державного боргу на рік, визначається і затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Обслуговування внутрішнього державного боргу здійснюється шляхом розміщення нових внутрішніх боргових зобов'язань держави. Платежі з обслуговування внутрішнього державного боргу проводяться через перерахування коштів до фінансового агента кредитора або через взаємозаліки вартості нових і старих боргових паперів [7].

Обслуговування зовнішнього державного боргу здійснюється шляхом залучення державою іноземних кредитів та випуску державою державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів. Погашення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів Національного банку України в частині кредитів, отриманих з метою підтримки платіжного балансу.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється Кабінетом Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, за рахунок коштів, передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік [4].

Міністерство фінансів України зобов'язане погашати та обслуговувати державний борг, а також складати поточний та перспективний плани заходів щодо погашення, обслуговування державного боргу.

Підставою для проведення видатків з обслуговування державного боргу є розпорядження Міністерства фінансів, яке надається Державній казначейській службі України у паперовій та електронній формах. Термін дії розпорядження складає 10 календарних днів з дня його виписки.

Платежі з погашення та обслуговування державного боргу здійснюються ДКСУ в національній та іноземній валютах. Платежі проводяться шляхом перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку або валютних рахунків ДКСУ на рахунки кредиторів, Національного та комерційних банків, а також на реєстраційні рахунки Міністерства фінансів України у порядку, визначеному чинним законодавством.

Державна казначейська служба України самостійно визначає джерела фінансування витрат з погашення та обслуговування державного боргу, напрями використання державних запозичень та здійснює контроль за повнотою проведення платежів з єдиного казначейського та валютного рахунків згідно з банківськими виписками [3].

Платежі з погашення державного боргу здійснюються Державним казначейством у такому порядку, як і видатки з його обслуговування.

До платежів з обслуговування державного боргу належать платежі зі сплати:

відсотків (доходу) за державними борговими зобов'язаннями;

видатків на управління державним боргом, пов'язаних з наданням послуг з обслуговування державного боргу (юридичних, рейтингових, дорадчих, агентських, банківських, інформаційних, перекладацьких тощо).

3. Перспективи та напрями удосконалення обслуговування державного боргу України

Дослідження світового досвіду вирішення проблем заборгованості і аналіз ситуації із державним боргом в Україні показують, що можливими шляхами вирішення Україною з боргової проблеми є:

припинення обслуговування ОВДП, які перебувають у власності Національного банку України;

використання помірної емісії грошей для погашення боргових зобов'язань (не більше 1, 7% ВВП) ;

досягнення профіциту державного бюджету на рівні 3, 6% ВВП;

скорочення імпорту товарів шляхом зміни тарифного регулювання;

посилення валютного регулювання та використання інших механізмів припинення відтоку капіталу за кордон [3].

Одним з шляхів вирішення проблеми є використання державою свого законного права на емісійний доход. Тому нагальних змін потребує механізм використання емітованих коштів: вони мають надаватись бюджету у формі безпроцентних кредитів. Використання прямих кредитів значно зменшить видаткову частину бюджету. Крім того, варто відзначити, що емісія для наповнення бюджету має перевагу над іншими типами емісій, адже в даному випадку кошти потрапляють до реального сектора економіки, що може стати стимулом до його розвитку.

Для запобігання інфляційних наслідків при реалізації грошової емісії потрібно розробити чіткий механізм. Через систему визначених рахунків емітовані грошові кошти мають спрямовуватись виключно на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів. При умові не потрапляння цих коштів на валютний чи споживчий ринки такі заходи підвищать завантаження підприємств, що реалізують інвестиційні проекти, без зростання цін. Крім проблем виділення ресурсів для обслуговування державного боргу, на даний момент в Україні виникає проблема збільшення видатків, закладених в бюджеті на обслуговування зовнішнього боргу через знецінення національної валюти.

З огляду на це, варто обмежити операції банків щодо здійснення купівлі-продажу валюти за власний рахунок (тобто ввести заборону на підтримку відкритої валютної позиції). Необхідність для купівлі іноземної валюти варто обмежити лише потребами виконання поточних операцій із закордонними партнерами. Також слід створити перешкоди для надмірного виведення з України іноземної валюти.

Для вирішення боргових проблем країн, з високим зовнішнім боргом, світовою практикою створено багато механізмів, які мають на меті зменшення боргового тиску: до ціни зобов'язань за боргом застосовують спеціальні знижки, що включають специфіку обігу цінних паперів на вторинному ринку. Цей підхід є вигідним для обох сторін: держава-боржник викуповує свій борг із дисконтом, а кредитор отримує матеріальні або фінансові ресурси, вартість яких є більшою за поточну ринкову вартість боргових зобов'язань.

Враховуючи те, що найбільшу частку зовнішніх запозичень України перед комерційними іноземними кредиторами становлять позики, оформлені за допомогою єврооблігацій, увага уряду має бути зосереджена на застосуванні комплексу методів та інструментів, що вже давно використовуються у світовій практиці щодо цих видів заборгованостей [5].

У такому випадку досить важлива роль відводиться правовим методам управління та обслуговування зовнішнього державного боргу та відповідному юридичному нагляді за запозиченнями. Щоб систематизувати методи реструктуризації зовнішніх боргів важлива роль відводиться процесам зазначення у документації на випуск іноземних облігацій положення про колективні дії. Облігації зовнішніх державних позик на відміну від синдикованих кредитів, що пропонуються комерційними банками, потрапляють у власність до багатьох інвесторів.

Висновок

Отже, в результаті розгляду цієї теми було виконано такі завдання:

- обґрунтовано роль Державного казначейства України у процесі обслуговування та погашення державного боргу;

- визначено основні проблеми, пов'язані з обслуговуванням державного боргу країни;

- виділено перспективи та напрями удосконалення обслуговування державного боргу України.

В процесі обслуговування та погашення державного боргу можуть виникати різні проблеми. Серед них: недостатня кількість коштів для здійснення процесів обслуговування; уникнення підвищення видатків на погашення державного зовнішнього боргу, шляхом знецінення грошової одиниці України та ін.

Можливими шляхами вирішення даних проблем є: посилення валютного регулювання, використання помірної грошової емісії, скорочення імпорту товарів шляхом зміни тарифного регулювання, припинення обслуговування ОВДП, що перебувають у власності НБУ.

Державна казначейська служба України виконує важливу роль при обслуговуванні та погашенні державного боргу. Для удосконалення процесів обслуговування боргу та співпраці державних органів між собою, Державній казначейській службі України необхідно використовувати досвід інших країн світу.

Список використаної літератури

1. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник - К. : НІОС, - 2000. - 386 с

2. Економічна енциклопедія ? К. : Видавничий центр “Академія“, 2000. ? В3 -х томах. - Т 3. - 258 с

3. Козюк В. В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 238 с.

4. Козюк В. В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України / В. В. Козюк / Фінанси України, 2009. №5. С. 85-90.

5. Управління державним боргом: Навч. посіб. - Прутська О. О., Сьомченков О. А., Гарбар Ж. В., Губанова Л. І., Руденко В. В., / за заг. ред. Прут-ської О. О. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 216 с.

6. Фінанси: Навчальний посібник / За ред. С. І. Юрія. - Терн. : ТІД, 2002. ? 207с. 7. Фінанси: Навчально-методичний посібник/ За ред. С. Я. Огородника, М. С. Зязюна, А. А. Славкова. ? К. : КНЕУ, 2003. ?588 с.

8. Чечетов М. В., Чечетова Н. Ф., Бережна А. Ю. Бюджетний менеджмент: Навчальний посібник. ? Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2004. ? 554 с

Размещено на Allbest.ru