Інвестиційний процес в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/`

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

Пересада Анатолій Анатолійович

Київ 1998

Анотація

Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Київ, 1998.

В дисертаційній роботі розкрито сутність фінансово-економічних та організаційно-правових відношень між суб'єктами інвестиційної діяльності в ринковій економіці та розроблені рекомендації щодо формування ринку інвестицій, його інфраструктури, розвитку різноманітних форм інвестиційної діяльності.

Досліджені методологічні основи обгрунтування доцільності інвестицій в різних формах, їх капіталізації, фінансового забезпечення інвестиційних проектів.

Пропонуються та обгрунтовуються напрямки активізації інвестиційного процесу в Україні шляхом покращення інвестиційного клімату, розвитку фондового ринку, вдосконалення фінансово-кредитної системи, прискорення приватизації та залучення іноземного капіталу.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, ринок інвестицій, інвестиційний клімат, інновації, ефективність інвестицій, інвестиційний ризик та інші.

інвестування економіка фінансовий капітал

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У 1998 році Україна досягла межі кризового стану через падіння виробництва та майже повне призупинення інвестиційної діяльності. Інфляція та гіперінфляція, що мали місце на протязі майже шести років призвели до згортання інвестиційних процесів. У суб'єктів господарювання збереглися інфляційні очікування, які упереджують їх щодо довгострокових вкладень капіталу. Податковий тиск, який посилюється останнім часом, не дає можливості потенційним інвесторам нагромаджувати капітал для здійснення реальних інвестиційних проектів. Не визначені, навіть на найближчу перспективу, пріоритетні напрямки розвитку економіки країни, гострої кризи зазнала фінансово-кредитна система, що не спонукала до швидкого розвитку ринку фінансових інвестицій, інфраструктура якого знаходиться в зародковому стані.

Суттєве падіння доходів населення не дає змоги створювати заощадження, не сприяє його інвестиційній активності. Політична воля влади та правове поле держави не спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату, що стримує процес приватизації, не заохочує вітчизняного, а тим паче іноземного інвестора до інвестиційної діяльності.

В цих умовах необхідні кардинальні реформи для стимулювання інвестиційної діяльності в Україні як з боку українських інвесторів, так і шляхом залучення іноземних інвестицій. Запорукою цих реформ повинні стати реальна законодавча база та високоефективні заходи виконавчої влади.

В умовах колишнього СРСР визначення “інвестиції” не існувало, воно замінялося дуже вузькою категорією “капітальні вкладення”. Разом з тим вивченню теоретичних засад планування та ефективності капітальних вкладень приділяли увагу багато вчених, серед яких слід відзначити: Алимова А.Н., Бершеду Е.Р., Гарбузова В.Ф., Жердецького П.Ф., Красовського В.П., Педана М.П., Савченка А.Г. та інших.

В той же час набутий світовий досвід представляє багато теоретичних розробок в галузі інвестування, що мають неабияке значення для країни зі стабільною економікою.

Найбільш відомими іноземними авторами у цій сфері є: Беренс В., Бестманн У., Брігхем Е., Брук Н., Баласса Бела, Варлавен К.Г., Гитман Л.Дж., Джонк М.Д., Елтон Е., Маркович Х.М., Норкот Д., Рейли К., Хавранек П.М., Хирт У., Чандра П., Шарп У. та інші, але їх праці не можна застосувати для країн перехідного періоду, в т.ч. для України, без певної адаптації та врахування національних особливостей.

Останнім часом українські та російські вчені починають приділяти значну увагу інвестиційним процесам в економіці.

В межах макроекономічних проблем різноматні аспекти інвестування висвітлені в наукових працях Балабанова І.Г., Бесчасного Л.К., Бланка І.А., Бородюка В.М., Василика О.Д., Геєця В.М., Губського Б.В., Лукінова І.І., Мочерного С.В., Мертенса А.В., Николенко Ю.В., Семиноженка В.П., Симчука Н.С. та інших.

Деякі вчені-економісти досліджують окремі аспекти інвестиційної діяльності, так в контексті проблем фінансів, грошового обігу і кредиту працюють: Андрущенко В.Л., Гальчинський А.С., Голуб А.Г., Казак А.Ю., Ковалев В.В., Коробов М.Я., Куликов А.Г., Мороз А.М., Савлук М.І., Стоянова Е.С., Суторміна В.М., Осадець С.С., Федосов В.М., Шокун В.В., Юрій С.І. Проблемами розвитку ринку цінних паперів та фондової біржі присвячені праці Алексеєва М.Ю., Гольцберга М.А., Колесника В.В., Міркіна Я.М., Мозгового А.М., Оскольского В.В.; проблемам залучення іноземних інвестицій -праці Богуславського М.М., Гаврилюка О.В., Лук'яненка Д.Г., Павлової Л.Н., Поручника А.М., Рум'янцева В.М., Філіпенка А.С.

Інноваційний напрямок інвестування досліджують: Водачек Л., Водачкова О., Ільєнкова С.Д., Покропівний С.Ф., Черваньов Д.М. Обгрунтуванню доцільності інвестиційних проектів присвячені роботи: Вакаріна С.И., Загороднього А.Г., Кухленка О.В., Липсиця І.В., Скворцова М.М., Смірнова А.А., Шуміліна С.И., Шихова Є.І.

Наукові дослідження окремих аспектів інвестиційної діяльності в Україні обмежуються теоретичними узагальненнями та визначеннями, проте практичних розробок майже немає. Недостатній стан дослідження наукової проблеми в цілому, нагальна потреба розробки практичних рекомендацій щодо активізації інвестування економіки України обумовлюють актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт кафедри банківської справи та кафедри банківських інвестицій Київського національного економічного університету і відноситься до тем: “Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки” та “Інвестиційна діяльність суб'єктів господарювання України” (номери державної реєстрації відповідно 0196V 023340 та 0198V007171).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є визначення шляхів активізації інвестиційного процесу в Україні та розробка системи заходів щодо підвищення ефективності інвестування. Системний підхід до реалізації головної мети дослідження обумовив вирішення в роботі наступних важливих завдань:

опрацювання методологічних засад інвестування ринкової економіки держави;

вдосконалення та адаптація до умов України аналітичних методів оцінки ефективності інвестицій;

аналіз фінансово-інвестиційного стану економіки України та ринку інвестицій;

розробка методик техніко-економічного обгрунтування доцільності інвестування (прогнозування інвестиційної стратегії; опрацювання заходів щодо запобігання інвестиційним ризикам, або зменшення їх дії; визначення фінансової, бюджетної та економічної ефективності інвестицій; визначення життєвого циклу та бюджетування інвестицій; оцінки фінансової здійсненності та ймовірності інвестиційних проектів);

моделювання вартості і структури капіталу, що інвестується;

визначення фінансових інструментів залучення капіталу до інвестиційних процесів;

визначення типів і способів інвестування інвестиційних проектів;

дослідження напрямків капіталізації інвестицій та розробка рекомендацій щодо прискорення цього процесу;

визначення та ранжування чинників створення сприятливого інвестиційного клімату;

опрацювання стимулів розвитку ринку фінансових інвестицій;

розробка заходів щодо посилення впливу фінансово-кредитної системи на інвестиційний процес;

визначення напрямків прискорення приватизації з метою розгортання інвестиційних процесів;

визначення фінансових важелів стимулювання залучення іноземного капіталу до інвестиційного процесу в Україні з метою його активізації.

Предметом дослідження є інвестиційний процес в Україні як в перехідному до ринкових умов періоді, так і в подальшому розвитку економіки країни.

Об'єктом дослідження дисертації є інвестиційна діяльність суб'єктів господарювання України.

Методологічну основу дисертаційної роботи скаладають загальнонаукові прийоми економічних досліджень та напрацьовані наукові положення зарубіжної та вітчизняної економічної думки з проблем інвестування на макро- і мікрорівнях.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств економіки, фінансів, статистики України, НБУ та інших органів управління. Використані також аналітичні огляди та статистичні бюлетні міжнародних фінансово-кредитних інституцій. Важливе значення для дослідження мали дані державного бюджету України за останні роки, зарубіжна та вітчизняна монографічна література та періодичні видання.

Наукова новизна дисертаційної роботи та особистий внесок автора полягає у розробці та обгрунтуванні концептуальних основ розвитку інвестиційного процесу в Україні при входженні країни в ринкові відносини. В дисертації вперше проведено комплексне дослідження інвестиційної діяльності в Україні теоретичних проблем залучення капіталу для інвестування, механізмів розвитку виробництва шляхом інвестування.

У процесі роботи були обгрунтовані та сформульовані нові теоретичні положення і практичні висновки. До них відносяться:

теоретичні засади інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання держави, економіка якої трансформується в ринкову;

система методик техніко-економічного обгрунтування доцільності інвестування;

напрямки прискорення інвестиційного процесу, а саме: визначення та ранжування чинників створення сприятливого інвестиційного клімату в державі з ринковою економікою; обгрунтування методологічних аспектів удосконалення інвестиційних процесів в Україні; розробка концептуальних підходів спрямування діяльності фінансово-кредитної системи до суттєвого розширення участі в інвестиційних процесах; реформування відносин власності суб'єктів господарювання та прискорення приватизації.

Практичне значення дисертації. Теоретичні засади та методичні розробки дисертації є основою системи навчальних дисциплін інвестиційного циклу, що викладаються згідно навчальних планів підготовки бакалаврів з економіки та підприємництва та спеціалістів і магістрів з економіки та менеджменту. Це програми курсів нормативних дисциплін: ”Інвестування” та “Фінансово-інвестиційний аналіз проектів” для бакалаврів, програми курсів для магістрів і спеціалістів: “Проектне фінансування”, “Інвестиційний кредит”, “Портфельне інвестування”.

Окремі положення дисертаційної роботи використані в звітах по науково-дослідним темам і доповідних записках до законопроектів стосовно реформування банківської системи (1994-1997 рр.), впровадження грошової реформи (1996р.); при розробці положень для державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (1997р); при обгрунтуванні умов одержання інвестиційного кредиту АТ “Оболонь” від Європейського банку реконструкції та розвитку (1997-1998р.)

Одержані наукові результати доцільно використати в процесі проведення економічних реформ при розробці законодавчих і нормативних документів різної юридичної сили стосовно активізації інвестийної діяльності на макрорівні, а також суб'єктами господарювання в Україні при прийнятті інвестиційних рішень.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедр банківської справи та банківських інвестицій Київського національного економічного університету. Результати дисертаційної роботи доповідались на вітчизняних та міжнародних конференціях і симпозіумах: “Суспільство у перехідному періоді: досвід ринкового реформування для України”. 1994. Київ; “Соціально-економічні проблеми України, як перехідного суспільства”. Киів. 1994; “Устрій фінансових систем України та Німеччини”. Київ. 1994; “Процес стабілізації і реформ: стан і перспективи”. Київ. 1995; “Структурні реформи та розвиток фінансового сектору України” Київ. 1995; “Роль банківської системи в інвестиційному процесі”. Київ. 1996; “Види діяльності, що фінансуються Світовим банком”. Київ. 1995-1997; “Удосконалення змісту і методики викладання фінансово-банківських дисциплін за умов рівневої системи освіти”. Київ. 1997; “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання”, Чернівці 1997 р. “ Зростання інвестицій в перехідному переоді ” в рамках щорічних зборів Европейського банку реконструкції та розвитку - Київ. 1998; Всеукраїнській конференції “ Економічні реформи в Україні: позиція молоді”. Київ 1998.

Публікації. За темою роботи опубліковано: дві одноосібні монографії, чотири монографії в співавторстві, навчальний та практичний посібники в співавторстві загальним обсягом близько 50 д.а., а також статті, тези доповідей, складові частини збірників, методична література в кількості 57 наіменувань.

2. Зміст роботи

У вступній частині обгрунтована актуальність, постановка проблеми, дана загальна характеристика роботи.

Розділ 1. Методологічні засади інвестування.

Цей розділ присвячений розкриттю фінансово-економічної сутності інвестицій як економічної категорії, визначається їх відмінність від капітальних вкладень. Розглядаються форми інвестицій: фінансові, реальні, інновації, інтелектуальні, провадиться порівняльний аналіз стадій інвестиційних процесів за ринковою та командно-адміністративною системами господарювання, виявляються суттєві розбіжності між стадіями, а саме при мотивації інвестиційної діяльності; прогнозуванні і програмуванні інвестицій, страхуванні інвестицій, державному регулюванні інвестиційного процесу; плануванні, фінансуванні, проектуванні, забезпеченні інвестицій матеріально-технічними ресурсами; освоєнні інвестицій, підготовці до виробництва продукції, попередній здачі в експлуатацію, кінцевій здачі об'єкта в експлуатацію.

Всебічно досліджуються функції суб'єктів інвестиційного процесу, якими є юридичні та фізичні особи, їх корпорації, інституційні інвестори, фінансово-кредитна система, різного роду інвестиційні угрупування та альянси.

Досліджуються основні напрямки прямого та портфельного інвестування, зазначається, що на відміну від капітальних вкладень сутність (економічна природа) інвестицій полягає у тому, що вони неодмінно повинні спрямовуватись на прибуткові проекти, омежовані певним бюджетом і термінами виконання.

Основні напрямки інвестування залежать від стану економіки держави та інвестиційного клімату, що створюється за рахунок дії багатьох факторів. Результатами досліджень, виконаних в першому розділі роботи є:

обгрунтування на основі критичного аналізу думок вітчизняних та зарубіжних вчених фінансово-економічної сутності інвестицій;

визначення мотивів і функцій суб'єктів інвестиційної діяльності щодо їх участі та взаємодії в інвестиційному процесі;

дослідження інвестиційного процесу в умовах ринкової та командно-адміністративної системи;

виявлення суттєвих розбіжностей, усунення яких призведе до активізації інвестиційної діяльності;

визначення форм інвестування та можливостей їх впровадження в Україні;

запропонування критеріїв та розробка за ними класифікацій інвестиційних проектів;

визначення видів інвестиційних портфелів, та проведення їх групування за різноманітними чинниками.

Розділ 2. Фінансово-інвестиційний напрямок аналізу економіки України.

Проведення аналізу стану економіки України потребує підбору та удосконалення методів оцінки ефективності інвестицій, які застосовуються в світовій ринковій економіці. Необхідно вивчити світовий досвід фінансово-інвестиційного аналізу, можливості застосування методів, якими оперує світова практика, їх адаптації, або сполучення з методами, що використовуються в умовах України.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту є ключовим питанням для інвестора. Разом з тим, зараз серед науковців-економістів та практиків немає єдності думок стосовно методології такої оцінки. Головним критерієм оцінки проекту є його фінансова (комерційна) ефективність. Цей метод обгрунтований на мінімізації витрат, максимізації доходів і надає високі результати при оцінці ефективності невеликих проектів з короткими термінами окупності витрат.

Щодо крупних проектів з тривалими термінами окупності, то навряд чи застосування критерію комерційної ефективності принесе точні результати. Крім цього, великі проекти сьогодні не до снаги українським інвесторам і вимагають підтримки з боку держави. Критерієм оцінки ефективності таких проектів повинні стати показники загальноекономічної (національної) ефективності, тобто повинні оцінюватися прямий, побічний та повний ефекти.

Найважливішими результатами фінансово-інвестиційного аналізу повинні бути висновки щодо інвестиційної привабливості об'єктів інвестування та можливостей ринку інвестицій.

Виходячи з цього, теоретичні засади інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (оцінки привабливості) інвестування.

Світовий досвід має значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна розподілити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, що грунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямків інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Дослідження методу розрахунку прибутку, методу чистої теперішньої вартості, методу граничної ефективності, методу бюджетування інвестицій та інших методів, що застосовуються в світовій практиці для проведення фінансово-інвестиційного аналізу та оцінки інвестицій, дає підставу говорити про можливість використання цих методів в умовах України при створенні засад ринкової економіки. Так, вже сьогодні можна обраховувати співвідношення позитивних грошових потоків з негативними, застосовуючи внутрішню норму ефективності інвестора.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю можна застосовувати при запровадженні розрахунків показника чистої прибутковості інвестицій, особливо в міру переходу на міжнародну систему бухгалтерського обліку.

Методи оцінки ефективності інвестицій, що грунтуються на теорії часової вартості грошей застосовуються при певній стабілізації, але в той же час їх можна використати при прогнозах інфляційних процесів.

Щодо інвестиційної привабливості об'єктів інвестування України, то на сьогодні ми маємо майже повсюди річні зменшення обсягів виробництва продукції, що не спонукає до формування ринку інвестицій. Елементи інфраструктури інвестиційного ринку в своїй більшості знаходяться в зародковому стані. Не набув певного динамізму ринок цінних паперів. Суттєвого удосконалення та розширення потребує фондовий ринок, а реорганізації - ринок інвестиційних товарів.

Результатами дослідження другого розділу роботи є:

- запропонування методів оцінки ефективності інвестицій;

- обгрунтування стадій життєвого циклу інвестиційного проекту;

- розробка схеми послідовності розрахунків ефективності інвестиційних проектів;

- визначення інвестиційної привабливості об'єктів інвестування;

- визначення понять “ринок інвестицій” та “ринок інвестиційних товарів” та обгрунтування схеми їх взаємодії;

- визначення складу елементів інфраструктури інвестиційного ринку та дослідження їх взаємовідносин.

Розділ 3. Обгрунтування доцільності інвестицій.

Необхідність дослідження ринкових передумов розробки інвестиційної стратегії витікає з головних цілей інвестування: доходності, зменшення ризику, економічної безпеки, зростання капіталу, ліквідності. При цьому вивчаються можливості застосування тих чи інших форм інвестування, тобто особлива увага повинна відводитись передінвестиційним дослідженням з метою запобігання наступних втрат.

Найважливішими на цьому етапі є дослідження інвестиційних ризиків. Визначення ступеню ризику є передумовою прийняття інвестиційного рішення. Ступінь інвестиційних ризиків потрібно визначати за групами: проектні, фінансові, будівельні та експлуатаційні. Після прийняття інвестиційного рішення опрацьовується техніко-економічне обгрунтування проекту в рамках якого розробляються заходи щодо запобігання або зменшення дії ризиків, тобто захисту інвестицій. Захист повинен здійснюватись протягом всього життєвого циклу інвестиційного проекту. Невід'ємною часткою техніко-економічного обгрунтування проекту повинна бути оцінка вартості відведення земельних ділянок під забудову, що в умовах України потребує суттєвого удосконалення методики оцінки і порядку відчудження.

Оцінка фінансової здійсненості та ймовірності інвестиційного проекту є узагальюючим етапом обгрунтування доцільності інвестування.

Визначення ступеню ризику є передумовою прийняття інвестиційного рішення. Щодо визначення міри інвестиційного ризику потрібно спиратися на оцінку співвідношення “ризикованість-доходність”, враховуючи інші стратегічні цілі. Ступінь інвестиційних ризиків пропонується визначати за групами, обумовленими основними стадіями інвестиційного процесу: проектування, фінансування, будівництво, експлуатація.

В дисертації досліджується декілька методів вимірювання ризиків, які використовуються для вибору варіанта вкладення інвестицій; метод аналогій складається з вивчення досвіду інвестування, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу, метод моделювання грунтується на теорії ігор. Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) “програється” з метою визначення реакції конкурентів.

Демонстративний метод дозволяє визначити суспільну думку стосовно інвестиційного проекту та з'ясувати коло потенційних інвесторів.

Методи математичної статистики дозволяють з'ясувати ймовірність настання події. Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладення інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначається ймовірність рівня втрат, ймовірність того, що вони не будуть вище певного рівня, який є прийнятним для інвестора.

Проектні, фінансові, будівельні та експлуатаційні ризики в свою чергу можна поділити на складові, природа яких досліджується в дисертації.

В інвестиційному процесі прийняттю інвестиційного рішення передує розробка техніко-економічного обгрунтування, адже чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про проект одержить інвестор, тим менше на нього чекає ризику на етапі реалізації проекту. Крім того, до початку інвестування потрібен досить тривалий період переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок, предметом яких є техніко-економічне обгрунтування і які здійснюються майже всіма суб'єктами інвестиційної діяльності.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту, особливо виробничого, проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період можна розглядати як життєвий цикл інвестиційного проекту, що охоплює три фази:

І. Попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза), до якої належать : 1). визначення інвестиційних можливостей; 2). аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір; 3). попереднє техніко-економічне обгрунтування; 4). розробка техніко-економічного обгрунтування; 5). дослідницьке забезпечення проекту.

ІІ. Інвестиційна фаза : 1). проведення узгоджень; 2). укладання контрактів; 3). розробка проектно-кошторисної документації; 4). будівництво, реконструкція або переоснащення; 5). забезпечення керівника проекту; 6). витрати на авторський нагляд та контроль; 7). підготовка експлуатаційних кадрів; 8). пуско-налагоджувальні роботи.

ІІІ. Експлуатаційна фаза: 1). введення в експлуатацію; 2). доведення до проектної потужності; 3). витрати на підтримання діючих потужностей; 4). витрати на оновлення основних фондів.

Узагальнюючими результатами обгрунтування доцільності інвестування є оцінка фінансової здійсненності та ймовірності інвестиційного проекту.

Головний інструментарій, що пропонується для використання при обгрунтуванні проектів, наступний: фінансові показники здійсненості проекту; показники економічної ефективності; аналіз чутливості; аналіз беззбитковості; оцінка ймовірності; економічна оцінка проекту.

Для прийняття вірного інвестиційного рішення інвестор повинен виконати велику дослідницьку роботу та здійснити значні витрати на утримання інвестиційних менеджерів, консультантів, аудиторів тощо. Ці витрати повинні здійснюватись не за рахунок інвестиційного проекту, інакше вони можуть вплинути на достовірність результатів, заважатимуть прийняттю альтернативного рішення.

Таким чином, результатами дослідження, проведеного в третьому розділі можна вважати:

- визначення основних цілей інвестиційної стратегії, можливих форм інвестування та оцінки відповідно до цілей напрямків інвестування;

- пропозицію та узагальнення системи інвестиційного та похідних ризиків, методів їх вимірювання та заходів щодо зменшення або запобігання як відносно фінансових, так і реальних інвестицій;

- удосконалення методики: техніко-економічного обгрунтування проектів; оцінки вартості та порядку відведення земельних ділянок під забудову.

- пропозицію основного інструментарію для обгрунтування інвестиційних рішень.

Розділ 4. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу.

Інвестиційний процес розпочинається з відносин його суб'єктів на ринку інвестицій. Інвестору звичайно не вистачає власних коштів для запровадження проекту, тому він прагне залучити інші фінансові ресурси. З цією метою визначається вартість і структура капіталу, що підлягає інвестуванню.

Вартість капіталу коливається в межах процентних ставок, що пропонує кредитний ринок. Головними процентними ставками, що підлягають аналізу, мають бути: реальна, з урахуванням очікуваного рівня інфляції, вільна від ризику, з урахуванням ризику неповернення боргу, бар'єрна, внутрішня норма доходності та інші. Керуючись метою отримання максимального доходу, інвестор прагне під забезпечення власного капіталу залучити як можна більше інвестиційних ресурсів з інших джерел фінансування, оптимізувати структуру капіталу, що інвестується таким чином, щоб розподілити інвестиційні позики між усіма учасниками проекту. Кредитори та продавці фінансових ресурсів, навпаки прагнуть якнайдорожче влаштувати свої вільні кошти і при цьому мати певні гарантії щодо інвестиційного ризику. Отже, інвестиційний ризик спонукає суб'єктів інвестиційного процесу до компромісу (консенсусу), який закріплюється в підрядних контрактах, кредитних договорах, страхових полісах та інших угодах.

Формування структури джерел фінансування - це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану і перспектив розвитку, а також кон'юктури ринку і актуальності інвестиційного проекту в перспективі. Обгрунтування структури джерел фінансування необхідне з метою забезпечення фінансової стійкості компанії в період реалізації проекту. Оптимізація структури - це вибір найбільш вигідного співвідношення внутрішніх та зовнішніх (залучених та запозичених) джерел на кожному етапі життєвого циклу проекту. Формуючи структуру інвестиційних витрат, інвестор користується нормою доходу на вкладений капітал і порівнює її з вартістю запозичених та залучених коштів (позичковим процентом, доходністю облігацій, дивідендами).

Таким чином, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимірюється платою за використання коштів, а саме - загальною нормою доходу, що очікується від інвестицій. Якщо ця норма доходу влаштовує інвесторів, то рішення про фінансування інвестицій буде позитивним.

Загальна норма доходу або позитивних грошових потоків може бути обчислена за формулою:

Де загальна норма очікуємого доходу;

- норма реального доходу (щорічні темпи зростання економіки);

- приріст норми доходу, що компенсує очікувані витрати від інфляції;

- приріст норми доходу, що враховує ризик неплатежу;

- приріст норми доходу, що компенсує недостатню ліквідність фінансових ресурсів інвестування;

- приріст норми доходу на стадії інвестування проекту (можливі надходження під час будівництва);

- приріст норми доходу до бар'єрної ставки (внутрішньої норми прибутковості, доходності).

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Перед інвестором виникають питання: яким повинно бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво (постійних та поточних активів); яким чином в перспективі буде формуватися основний і обіговий капітал; яким повинно бути співвідношення власного і акціонерного, акціонерного та позичкового капіталу; при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на нагромадження і споживання, доходи від виробництва і реалізації будуть найбільшими.

Допомогти відповісти на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансового забезпечення проектів з використанням операційного, фінансового і загального левереджу.

В дисертації досліджена теорія левереджу, адаптовані методики обрахування його показників і проведені розрахунки фінансового, операційного та загального левереджу для підприємств з різним співвідношенням власного та запозиченого капіталу, основного та обігового.

Визначено, що при збільшенні частки залучених коштів з 25 % до 75 %, відношення чистого прибутку до власного капіталу зростає з 19 % до 28%.

Вплив зростання операційного левереджу на основні показники підприємства приводиться в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники,%	Операційний леверідж
Обіговий капітал	20	40	60
Зростання виробництва	10	20	30	10	20	30	10	20	30
Собівартість	8	16	24	6	12	18	4	8	12
Прибуток	18	36	54	26	52	78	34	68	100
Рентабельність	8	16	24	20	48	52	28	56	80

Створення та розвиток будь-якого бізнесу потребує належного фінансування. Існують різноманінті способи залучення капіталу. У західних країнах в останні роки, крім традиційних способів (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з'явилися нові, такі як франчайзинг, лізінг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найприйнятнішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає витратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

Впровадження цих способів в Україні потребує суттєвого вдосконалення законодавчої та нормативної бази.

В дисертації визначені типи і способи фінансування інвестиційного процесу. Банк та інші учасники проекту розподіляють між собою відповідальність за реалізацію проекту, що підтверджується часткою інвестиційного ризику, яку бере на себе та чи інша сторона. В зв'язку з цим можна запропонувати чотири типи: без регреса на позичальника; з частковим регресом на позичальника; з повним регресом на позичальника; на консорційних засадах.

Результатами дослідження, виконаного в четвертому розділі можна вважати:

визначення відсоткових ставок, що відзеркалюють ціну капіталу в залежності від ступеню ризику, які вибирає інвестор, співставляючи їх з внутрішньою нормою доходності;

пропозицію моделі очікуємого доходу інвестора з урахуванням ринкових чинників, що можуть впливати на його розміри;

розробку системи джерел фінансування - внутрішніх і зовнішніх з встановленням їх переваг і вад для інвестора;

розробку методики оптимізації структури джерел фінансування в умовах України з застосуванням теорії леверіджу, з допомогою якої визначається співвідношення постійних та змінних витрат капіталу, а також співвідношення власного і акціонерного, акціонерного і позичкового капіталу.

визначення видів фінансових ресурсів, найбільш привабливих для інвестування і рекомендація порядку їх залучення до інвестиційних процесів;

з'ясування природи капіталу, що інвестується та розробку рекомендацій щодо фінансових інструментів, які найбільш доцільно використовувати при інвестуванні;

визначення типів фінансування інвестиційних проектів та розробку пропозицій щодо впровадження фінансування проектів на консорційній основі;

оцінка способів залучення капіталу, що використовується в світовій практиці і розробку пропозицій щодо їх поширення в Україні.

Розділ 5. Капіталізація інвестицій.

Фінансові ресурси, що залучаються до інвестиційного процесу, перетворюються на виробничі фонди (капітал), тобто активи, здатні приносити прибуток.

Процес капіталізації інвестицій потребує певного втручання з боку державних органів через регулювання організації проектування і ціноутворення, нормування забезпечення ресурсами будівельно-монтажних робіт, порядок введення в дію об'єктів тощо.

В дисертації обгрунтована державна інвестиційна політика, яка повинна враховувати наступні приоритетні напрямки використання державних та недержавних джерел фінансування: поступовий перехід до спрямування інвестицій тільки у високорентабельні виробництва і максимальне скорочення витрат на підтримку збиткових та малорентабельних виробництв; повна відмова від фінансування соціальної сфери за залишковим принципом; перехід від адміністративних методів управління інвестиційними процесами, в тому числі державними, до ринкових з використанням податків, амортизаційних норм, кредитних ставок та інших фінансових важелів; заміщення повного держбюджетного фінансування частковою участю держави; впровадження інвестування великих проектів за рахунок державних та муніципальних позик.

Для ефективного державного регулювання інвестиційного процесу потрібно створити гнучкий податковий механізм, який би стимулював скорочення строків виробництва та підвищення якості будівельної продукції. Податки на інвестиції повинні стимулювати інвестиційну активність суб'єктів господарювання, а не стримувати їх.

Суб'єкти інвестування, з метою успішної реалізації проектів, повинні застосовувати планування та моніторинг інвестиційної діяльності. Тривалість інвестиційних проектів потребує постійного нагляду з боку інвестора з метою їх корегування та вдосконалення.

Планування інвестиційної діяльності будь-якого підприємства починається після розв'язання питання про те, чи варто вкладати кошти в цей проект, тобто, чи достатній буде позитивний грошовий потік для відшкодування витрат і одержання певного прибутку. Основним документом при плануванні є бізнес-план інвестиційного проекту.

За ринкових умов суб'єкт господарювання складає бізнес-план в першу чергу для себе, оскільки планування його діяльності не регламентується державними органами, і тому відсутні якісь нормативи щодо складу та обсягу бізнес-плану. Але інвестор обов'язково повинен також обгрунтувати в складі бізнес-плану заходи, що зацікавлять акціонерів та інших учасників проекту з метою залучення капіталу.

Узагальнення досвіду роботи іноземних та вітчизняних бізнесменів дозволило запропонувати в дисертації методику складання бізнес-плану, визначити головні вимоги до його розділів та формулярів.

Загальний моніторінг проекту здійснює замовник або від його імені дирекція підприємства, що будується. Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності можна спеціалізувати моніторінг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення. Наприклад, маркетинговий моніторінг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах з матеріально-технічного забезпечення будівель.

Фінансовий моніторінг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво). За умов України оцінка виконання річної програми може проводитися по місцях, відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під постійне спостереження підпадають поелементні витрати на відчудження землі під забудівлю, витрати на проектно-дослідницькі роботи, оплата будівельно-монтажних робіт за договірними цінами, розрахунки за обладнання, інші витрати. Моніторінг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування : власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторінгу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів. Технічний моніторінг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники - в рамках авторського нагляду. Технічний моніторінг проводиться з метою забезпечення відповідності об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту вимогам ДБН, держстандартам, технічним умовам.

Результатами досліджень, виконаних в п'ятому розділі можна вважати:

визначення пріоритетних напрямків державної інвестиційної політики;

розробку показників індикативного планування інвестиційного процесу, обсягів інвестицій, проектно-дослідних робіт, будівельного виробництва, введення в дію потужностей;

оцінка взаємодії суб'єктів інвестування та розробку рекомендацій щодо удосконалення їх взаємовідносин шляхом регламентації договірної дисципліни;

обгрунтування рекомендацій щодо удосконалення проектування і ціноутворення в інвестиційній сфері;

запропонування напрямків вдосконалення системи матеріально-технічного постачання та комплектації будов усіх форм власності та скорочення строків освоєння інвестицій;

розробку пропозицій по запровадженню показників оперативного планування реалізації проектів та порядку опрацювання формулярів бізнес-планів;

визначення видів моніторингу інвестиційних проектів та показників, за якими повинен проводитись моніторинговий контроль;

обгрунтування рекомендацій щодо удосконалення процедури введення об'єктів до дії.

Розділ 6. Шляхи активізації інвестиційного процесу в Україні.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, в дисертації обгрунтовані основні напрямки активізації інвестиційного процесу в Україні. До них віднесено: покращення інвестиційного клімату держави, стимулювання розвитку фондового ринку, удосконалення фінансово-кредитної системи, прискорення процесу приватизації, залучення іноземного капіталу.

Як показує невеликий досвід розбудови незалежної України чи не найважливішим для активізації інвестиційного процесу є стабільна законодавча та нормативна база та сприятливе правове поле. Опереджувального розвитку потребують виробничі потужності задіяні в інвестиційній сфері. В зародковому стані знаходиться фондовий ринок та в його складі позабіржова фондова торговельна система (ПФТС). Потребує суттєвого вдосконалення, з точки зору участі в інвестиційному процесі, фінансово-кредитна система, не дають відчутних зрушень щодо активізації інвестиційного процесу приватизація та іноземні інвестиції.

До результатів досліджень, виконаних в шостому розділі можна віднести:

- визначення та ранжування чинників, що прискорюють інвестиційний процес в Україні. Розробку пропозицій щодо удосконалення законодавчої і нормативної бази, що регулює інвестиційний клімат у державі;

- розробку рекомендацій щодо прийнятного розподілу національного доходу на фонди споживання і нагромадження та рекомендацій на найближчу перспективу щодо удосконалення і розвитку інвестиційної сфери, а також рекомендацій щодо стимулювання ринку фінансових інвестицій та розвитку його структури: фондових бірж, ПФТС, незалежних реєстраторів, депозитаріїв, інституцій спільного інвестування, пайових інвестиційних фондів тощо;

- обгрунтування необхідності прискорення міжнародних інтеграційних процесів відносно руху капіталів та розробку проектів положень про порядок надання дозволу обігу акцій або облігацій українських емітентів за межами України та порядок допуску цінних паперів іноземних емітентів на ринок України. Дія цих нормативних актів повинна перешкодити нелегальному відтоку капіталів за кордон;

- розробку напрямків вдосконалення фінансово-кредитної сфери з метою суттєвого розширення її участі в інвестиційному процесі. Найважливіші з яких: необхідність випереджувального прийняття відповідних нормативних та законодавчих актів; розвиток діючих та створення нових структурних інституцій та інфраструктурних елементів; розширення видів інвестиційної діяльності фінансово-кредитних установ; вдосконалення існуючих та впровадження нових фінансових інструментів нагромадження та залучення капіталу до інвестиційного процесу;

- визначення основних напрямків прискорення процесу приватизації, як джерела інвестування. У зв'язку з цим розроблені рекомендації щодо: вдосконалення законодавства про власність та земельного законодавства з метою відрегулювання прав власності та повноважень землекористування; вдосконалення ринку нерухомості, прискорення приватизації малих, середніх та великих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; активізації інвестиційної діяльності фінансових посередників та населення; постприватизаційної підтримки роздержавлених підприємств;

- обгрунтування напрямків залучення іноземних інвестицій до інвестиційного процесу в Україні, рекомендації щодо їх впровадження і збільшення обсягів відносно: прямих інвестицій через створення підприємств з іноземним капіталом в т.ч. в офшорних зонах; портфельних інвестицій шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів, кредитів, позик, грантів міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо, інтеграції України в міжнародний інвестиційний процес.

Загальні висновки: Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні наприкінці ХХ сторіччя потребують глибокого вивчення світового досвіду реформування економіки незалежної держави на шляху ринкових перетворень.

Ключовим процесом розбудови економіки є інвестиційний процес, що обумовлює вирішення двох нагальних проблем, що стоять перед суб'єктами господарювання України: обгрунтування та прийняття інвестиційних рішень і залучення до інвестиційного процесу фінансових ресурсів та їх капіталізація.

Недостатній теоретичний рівень та відсутність практичних розробок обумовлює необхідність обгрунтування найефективніших шляхів активізації інвестиційного процесу в Україні з метою подолання кризових явищ в економіці та вирішення соціальних проблем держави.

Науковими результатами дослідження можна назвати визначення багатьох інвестиційних категорій; обгрунтування доцільності інвестицій; пристосування до умов України методик, якими оперує світова практика; обгрунтовання пропозицій, які необхідно врахувати при розробці законодавчих та нормативних актів України і багато іншого.

Здобуті наукові результати можуть бути використані :

- при викладанні економічних дисциплін в вищих учбових навчальних закладах за програмами з економіки та менеджменту;

- науковцями при дослідженні теоретичних засад інвестування та прогнозуванні перспектив розвитку ринкових відносин в інвестиційній сфері;

- на макрорівні - при удосконаленні існуючої законодавчої та нормативної бази та розробці регулятивних засад різної юридичної сили, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату та активізацію інвестиційного процесу в Україні.

Здобуті практичні результати доцільно використати суб'єктами господарювання України при: проведенні передінвестиційних досліджень; прийнятті інвестиційних рішень; техніко-економічному обгрунтуванні проектів та розробці бізнес-планів; укладанні договорів та контрактів з іншими суб'єктами інвестиційного процесу; ресурсному забезпеченні проектів та освоєнню інвестицій; управлінні та моніторінгу інвестиційними проектами; введенні об'єктів до дії.

Для вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми застосовані та удосконалені методи фінансово-інвестиційного аналізу, спрямовані на обгрунтування доцільності інвестування економіки України. Розраховані при цьому якісні та кількісні показники, індікатори та нормативи мають науковообгрунтований і цілком достовірний характер, оскільки базою для їх визначення та розрахунків були офіційні матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, статистичні бюлетені міжнародних фінансово-кредитних інституцій, статистичні дані функціювання суб'єктів господарювання України, вітчизняна та зарубіжна монографічна та періодична література.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

1. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні.-К.: Лібра, 1998 - 392 с.

2. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности.- К.: Лібра, 1996 - 344 с.

3. Жердецький П.Ф., Пересада А.А. Економіка будівельного комплексу. Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1992 - 271 с.- автору належить 39 с., розглянуті питання організації та фінансування виробничих фондів будівельного комплексу.

4. Мороз А.М., Савлук М.І., Пересада А.А., Поддєрьогін А.М., Олексієнко М.Д., Лазепко І.М. Банківська енциклопедія. - Ельтон, 1993 - 328 с. - автору належить 56 с., розглянуті питання інвестування та термінологія інвестиційного процесу.

5. Пересада А.А. Инвестиционная деятельность банков в кн. Основы банковского дела. Під ред. А.М. Мороза -К.: Лібра, 330 с. - автору належить 11 с., розглянуті особливості інвестиційної діяльності банків, розбіжності між кредитними та інвестиційними операціями.

6. Мороз А.М., Пересада А.А. Заработная плата в условиях хозрасчета.- К.: Видавництво при Київському університеті, 1990 - 96 с. - автором підготовлено 48 с., розглянуті питання оплати праці в інвестиційній сфері.

7. Пересада А.А., Степанкова Т.М. Економічний потенціал та інвестиційна політика в Україні в кн. Україна на перехідному періоді. Політика, економіка, культура. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1997 - 280 с. - автору належить 12 с українською мовою та 6 с. англійською мовою, обгрунтовуються напрямки покращення інвестиційного клімату.

8. Пересада А.А., Зуллас К.Г. Проектне фінансування. Практичний посібник. - К.: Видавництво КНЕУ, 1996 - 36 с, автору належить 30 с., викладається методологія обгрунтування інвестиційних проектів.

9. Пересада А.А. Економічний клімат в Україні //Наукові доповіді міжнар. науково-практичної конференції “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання” частина І, Чернівці: МКП “Склавія” - 1997.- с. 40-45

10. Пересада А.А. Інвестиційна діяльність підприємтсв і організацій будівельного комплексу України різних форм власності (в співавторстві з Буряком П., Смірновою О.): Збірник наукових праць. Інститут регіональних досліджень. НАНУ, К.: 1994, с.141-145, автору належить 3с.

11. Пересада А.А. Резервы повышения эффективности капитальных вложений по стадиям инвестиционного процесса (в соавторстве с Жердецким П.Ф.)// Организация и планирование отраслей народного хозяйства. Сборник научных трудов. К. Издательство при КГУ “Вища школа”, 1988, С.48-55, автору принадлежит 5 с.

12. Пересада А.А. Эффективность инфраструктурного звена СПК (в сооавторстве с Педаном М.П.) в кн. М.П. Педан “Строительно-производственные комплексы”. К. Издательство при КГУ “Вища школа”, 1980.- с.139-162, автору принадлежит 22 с.

13. Пересада А.А. Совершенствование управления процессом инвестирования в инфраструктуру. // Создание республиканской автоматизированной системы управления развитием науки и техники и проблемы ее дальнейшего развития. Сборник научных трудов ГлавНИИВЦ Госплана УССР, 1981. - с.48-50.

14. Пересада А.А. Совершенствование территориальной организации сельского строительства.// Материалы всесоюзной конференции “Повышение эффективности сельского строительства и качества строительных работ на основе интенсификации производства”. Полтава, издательство “Полтава”, 1981.- с.34-35.

15. Пересада А.А. Программно-целевое планирование инфраструктуры территориально-производственных комплексов. Сборник научных трудов. К.- ГлавНИИВЦ Госплана УССР, 1984, с. 38 - 42.

16. Пересада А.А. Некоторые вопросы повышения эффективности капитальных вложений и определение их удельных показателей (в соавторстве с Жердецким П.Ф.) // Организация и планирование отраслей народного хозяйства. Сборник научных трудов. ЭНИИ Госплана УССР, К. Издательство при КГУ “Вища школа”, 1987, с. 58 - 62.

17. Пересада А.А. Опыт внедрения нормативного планирования учета и контроля затрат в строительстве (в соавторстве с Бабичем В.В.).Сборник научных трудов ЦСУ УССР. К.- 1987, с.15 - 18, автору принадлежит 3с.

18. Пересада А.А. Структура капитальных вложений в промышленности строительных материалов. (в соавторстве с Куличкиной И.Г.) // Пути повышения эффективности капитальных вложений и основных фондов УССР. Сборник научных трудов. ЭНИИ Госплана УССР, К.- 1988, 127-134, автору принадлежит 6с.

19. Пересада А.А. Экономическая эффективность централизации производственной инфраструктуры. // Труды научной конференции “Проблемы формирования народно - хозяйственных и территориально - производственных комплексов. М.: СОПС при Госплане СССР, 1979, с. 40 - 43.

20. Пересада А.А. Факторингові операції в кн. “Збірник ситуаційних завдань для практичних занять з дисципліни “Банківські операції”. К. - КНЕУ, 1998, 380 с., с.300-304.

Размещено на Allbest.ru