Методика контролю виконання кошторису бюджетної установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика контролю виконання кошторису бюджетної установи

кошторис контроль доход бюджетний

Дана стаття присвячена дослідженню контролю виконання кошторису, а також методиці ревізії, яка забезпечує швидке і повне дослідження об'єкту контролю.

Протягом тривалого часу майже вся бюджетна система України перебувала в дуже скрутних умовах, що було спричинено рядом негативних факторів, а саме: дефіцитом обсягу затверджених бюджетних асигнувань та відсутністю гарантій отримання коштів у затверджених обсягах. За таких умов у попередні роки помітно впала адміністративна дисципліна при розробці та при затвердженні кошторисів доходів та видатків. На етапі планування не опрацьовувалися за всіма чинними регламентами економічні показники, які мали бути покладені і в основу бюджетних запитів, і в основу кошторисів доходів та видатків [1]. У зв`язку з цим виникає необхідність удосконалення контролю в бюджетних установах, у тому числі прийомів і способів перевірки правильності складання та виконання кошторисів бюджетних установ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляд літературних джерел показує, що питання методики та організації контролю в різних аспектах висвітлюють наступні автори: М.Т. Білуха,С.В. Мних, М.С. Пушкар, В.С. Рудницький, Б.Ф. Усач, В.О. Шевчук. Слід зазначити що дані вчені розглядають проблеми контролю та ревізії, які стосуються загалом суб'єктів господарювання, а не конкретно бюджетних установ. Проблеми методики організації контролю в бюджетних установах займалося лише незначне коло науковців, а саме: В.І. Крисюк, О.В. Юрченко, Л.В. Павлевич.

Метою даної статті є висвітлення питань методики підготовки складання та виконання кошторису бюджетними установами та ревізії, яка забезпечує швидке і повне дослідження об`єкта контролю.

У зв`язку з цими змінами Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів та видатків бюджетних установ та організацій.

Згідно з цим порядком, кошторис є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень [2].

Кошторис бюджетних установ є складовою місцевого бюджету бюджетної системи країни. Тому актуальним завданням бюджетної системи є удосконалення механізму формування та реалізації кошторису бюджетних установ. Важливу роль в управлінні діяльністю бюджетних установ відіграють раціональна організація та методика обліку й аналізу результатів виконання кошторису.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Існують наступні види кошторисів:

· індивідуальні кошториси - це кошториси, які складаються бюджетними організаціями. Причому незалежно від того, веде бюджетна організація облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, індивідуальний кошторис та план асигнувань складаються за кожною виконуваною нею функцією;

· зведені кошториси - це зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються;

· кошториси на централізовані заходи - це кошториси, до яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України (централізовані заходи здійснюються головними розпорядниками).

Кошторис має дві складові:

· загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

· спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Відповідно до Порядку № 17 установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, мають право приймати зобов'язання та витрачати кошти з бюджету на цілі та в межах, які встановлені кошторисами і планами асигнувань.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом із кошторисом.

У процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувались і контролювалися з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов`язаних з виконанням програм та наданням послуг.

Належне складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету вимагає дотримання таких принципів [3]:

- використання аналітичної інформації при розробці планів видатків і оцінці результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджету;

- відповідності зобов`язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;

- моніторингу видатків у процесі виконання бюджету на основі чітко визначених цілей фінансування;

- вчасності та достовірності звітності.

В основу виконання бюджету необхідно закласти стратегію досягнення цілей та завдань, що вимірюються показниками результативності.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов`язаної зі складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік: встановлюють для розпорядників граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання; розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись, виходячи із законодавства, і які необхідно для правильного визначення видатків у проектах кошторисів; забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками; проводять наради з керівниками підвідомчих установ.

Оскільки кошторис - це план доходів і видатків бюджетної установи, то сама форма документа складається з двох частин: дохідної і видаткової.

Залежно від джерел утворення доходи бюджетної установи поділяються на два види:

· Доходи загального фонду бюджету;

· Доходи спеціального фонду бюджету.

Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів і витрат у підпорядкованих установах. Вищі організації мають враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників, обсягу виконаної роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановий період.

За таких умов мають виконуватися вимоги щодо забезпечення фінансовими ресурсами, насамперед щодо витрат на заробітну плату з нарахуванням на соціальне страхування, а також на господарське утримання установи. Асигнування на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат.

Кошторис складається всіма бюджетними установами на календарний рік і затверджується в установленому порядку.

Принципи кошторисного фінансування. Складання і виконання кошторисів базується на принципах, які подані у вигляді схеми (рис. 1)

На території України бюджетні установи в процесі виконання покладених на них функцій можуть вносити зміни до кошторисів у випадках:

· необхідності перерозподілу видатків за економічною класифікацією;

· прийняття нормативного акта щодо передачі повноважень та бюджетних асигнувань від одного розпорядника іншому;

· прийняття рішення щодо розподілу централізованих нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;

· необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду над передбаченими (запланованими) у бюджеті на відповідний рік;

· прийняття рішення щодо скорочення (обмеження) видатків загального фонду бюджету в цілому на рік.

У кожному випадку внесення змін до кошторисів і планів асигнувань складаються відповідні довідки, форми яких затверджено наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження документів, що використовуються в процесі виконання бюджету” від 21.01.2000 р. № 10. При цьому перезатвердження кошторисів і планів асигнувань необов'язкове.

У разі внесення установою змін до спеціального фонду кошторису довідка затверджується керівником установи, яка затвердила кошторис.

Форма довідки затверджується Міністерством фінансів України.

Після перегляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року виходячи з фактичного виконання плану щодо цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення сум зайвих і завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом зменшення їх обсягів.

Право скорочення асигнувань надається Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.

Звіти про виконання кошторисів і планів асигнувань подаються у порядку та за формою, встановленими Державним казначейством.

Головні розпорядники бюджетних коштів:

· міністри і керівники центральних органів виконавчої влади -- по Державному бюджету;

· керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій -- по місцевим бюджетам;

· голови сільських і селищних рад -- по сільським і селищним бюджетам.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

Розпорядники коштів II ступеня -- бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам ПІ ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядники коштів III ступеня -- бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету (надалі головні розпорядники коштів) до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня на відповідній території (обласний рівень). Розпорядники коштів ПІ ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники коштів подають Державному казначейству України на паперових та електронних носіях підготовлену мережу за визначеною формою.

Розпорядники коштів II ступеня подають управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління звіряють отримані дані з інформацією, що надійшла від Державного казначейства, узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та доводять на електронних носіях до відповідних відділень Державного казначейства.

На нижчому рівні органи Державного казначейства перевіряють відповідність даних, отриманих від вищого органу казначейства, переліку розпорядників бюджетних коштів та отримувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Державного казначейства.

Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на нього функцій здійснює контроль за виконанням кошторисів бюджетних установ, які фінансується через систему державного казначейства. При цьому застосовуються методичні прийоми і контрольно - ревізійні процедури, для галузей національної економіки [4].

У документальному контролі застосовуються такі методи: перевірка документів за формальними ознаками; перевірка документів за змістом; арифметична перевірка документів; нормативна перевірка документів; економічна оцінка господарських операцій.

Перевірка документів за формальними ознаками є першим етапом документального контролю, під час якого досліджують: точність заповнення бланків; наявність усіх необхідних реквізитів; своєчасність складання; відповідність підписів осіб, які склали документ. Результатом такої перевірки є висновок про визнання достовірності документів.

Перевірка документів за змістом - другий етап документального контролю. Його здійснюють шляхом співставлення даних операцій, зазначених у документі, з аналогічними або взаємопов'язаними даними виробництва для з'ясування законності зафіксованих операцій.

Арифметична перевірка документів здійснюється шляхом перерахунку загальних підсумків для визначення правильності підрахунків.

Нормативна перевірка документів проводиться шляхом співставлення фактичних витрат з нормативними або плановими з метою встановлення обґрунтованості списання на утримання установи сировини та матеріалів, палива, використання фонду оплати праці тощо.

Економічна оцінка господарських операцій об'єднує низку загальноекономічних методів аналізу й оцінки з метою визначення доцільності, раціональності окремих операцій за певний проміжок часу [1].

Застосування зазначених методів контролю на практиці дозволяє виявити певні порушення в цих питаннях.

У процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувались і контролювалися з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов`язаних з виконанням програм та наданням послуг.

Належне складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету вимагає дотримання таких принципів [5]:

- використання аналітичної інформації при розробці планів видатків і оцінці результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджету;

- відповідності зобов`язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;

- моніторингу видатків у процесі виконання бюджету на основі чітко визначених цілей фінансування;

- вчасності та достовірності звітності.

В основу виконання бюджету необхідно закласти стратегію досягнення цілей та завдань, що вимірюються показниками результативності.

Найбільше порушень виявляється при перевірках правильності розрахунків фонду оплати праці та видатків на поточне утримання бюджетної установи. Так, мають місце факти, коли фонд оплати праці , всупереч вимогам постанови Кабміну №228, грунтується не на ретельно проведених розрахунках, а на завищених показниках фонду оплати праці, завдяки чому створюється резерв для проведення стимулюючих виплат.

За умови правильного визначення фонду оплати праці та реальної можливості для виплати надбавок і доплат за рахунок економії основного фонду оплати праці, що може бути забезпечено тільки наявністю вакантних посад, у контролера повинно виникнути декілька запитань, які слід проаналізувати: або завищено штатну чисельність відносно встановлених нормативів, що є фактом грубого порушення Бюджетного законодавства; або бюджетна установа не повністю виконує свої функції, а фінансування з бюджету здійснюються в повному обсязі; третій аспект - об'єктивність галузевого нормативного акта щодо нормативів штатів. Правильність визначення видатків за іншими кодами бюджетної класифікації перевіряється математичним розрахунком. А передумовою такої перпвірки є аналіз виконання кошторису за певний звітпий період, порiвняння фактичних і касових видатків, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей з розрахунків за певні послуги. Наявна кредиторська заборгованість повинна розглядатись у декількох аспектах:

- чи не було необ'єктивно внесено зміни до кошторису у бік зменшення відповідного коду економічної класифікації на користь іншого, що стало причиною створення кредиторської заборгованості;

- чи об'єктивно розраховано і затверджено показник потреби в асигнуваннях;

- чи забезпечується установою режим економії споживання відповідних ресурсів.

Розрахунок видатків на придбання основних засобів контролюється шляхом перевірки відповідних обгрунтувань потреби, документів, які підтверджують узгодження питань про придбання з вищими за підпорядкуваннім органами. При перевірці правильності складання і виконання кошторису важливим є вміння дати правильну оцінку розбіжності між показниками затверджених асигнувань, касовими та фактичними видатками.

Особливої уваги і аналізу потребують власні надходження бюджетних установ, тому що їх формування і використання чітко регламентовано. До таких доходів відносять:

- від послуг на платних умовах, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, вони мають постійний характер і плануються у бюджеті;

- надходження бюджетних установ від господарської або виробничої діяльності;

- надходження бюджетних установ від реалізації майна [6].

Основним нормативним документом, який регулює порядок складання та виконання кошторису є Порядок складання розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.11 р. № 228 (далі - Порядок № 228), яка визначає кошторис бюджетної установи як основний плановий фінансовий документ установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень [7].

Нестабільність в політичній та економічній сферах держави призводить до численних та постійних змін у законодавстві. Тому для проведення якісного державного фінансового контролю виконавцям потрібно постійно слідкувати та досліджувати такі зміни.

Думки вчених щодо удосконалення контролю виконання кошторису бюджетної установи розділились. Зробивши узагальнення, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день контроль формування та виконання кошторису бюджетних установ потребує вдосконалення, головними напрямками якого є : упровадження комп'ютерних технологій шляхом автоматизації робочого місця виконавців контролю; посилення відповідальності посадових осіб, які відповідають за законність використання бюджетних коштів.

Отже, в сучасних умовах контроль формування та виконання кошторису бюджетних установ має бути посилений, удосконалений та спрямований, в першу чергу, на недопущення незаконного та неефективного використання бюджетних коштів

Список використаних джерел

1. Дудчик В.В., Фірстенко В.В. Перевірка правильності складання кошторису бюджетної установи: методика і завдання // Фінансовий контроль. - 2007. - № 1. - С. 58-63

2. Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р., № 228

3. Прохорова О. С. Кошторис бюджетної установи: історія розвитку, порядок та перевірка правильності складання // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2(6). - С. 119-123

4. Гуцаленко Л. В., Дерій В. А., Коцупатрий М. М. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. - К: Центр учбової літератури, 2009. - 424 с.

5. Прохорова О. С. Кошторис бюджетної установи: історія розвитку, порядок та перевірка правильності складання // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2(6). - С. 119-123

6. Никонович М.О. та ін. Організація і методика аудиту: Навчальний посібник. За ред. Є.В.Мниха. - К.: КНТЕУ, 2006.-472 с.

7. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою КМУ від 24.01.2011 р. № 228 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru