Бюджетний менеджмент

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Поняття менеджменту як управлінської науки

Мемнеджмент -- це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентноздатного товару.

Кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази.

Основні функції менеджменту:

- Вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення - це планування;

- Функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності - це організація (організовування);

- Процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації - це мотивація;

- Постійне порівняння того, що є, з тим, що повинно бути - це контроль.

2. Визначення бюджетного менеджменту. Принципи побудови і функціонування бюджетної сфери

Менеджмент - це сукупність функцій, спрямованих на ефективне використання ресурсів для досягнення певних організаційних цілей.

Фінансовий менеджмент - система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту його коштів.

Одним із напрямків фінансового менеджменту є бюджетний менеджмент.

Бюджетний менеджмент - це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання -- як ефективно керувати цим рухом і відносинами

Об'єктом бюджетного менеджменту виступає бюджет.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Суб'єктом бюджетного менеджменту виступають органи управління бюджетом.

Предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисципліни є бюджетний процес і управління ним.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетний процес - регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний менеджмент за своїм призначенням повинен забезпечувати дотримання правил формування й виконання бюджету на основі загальноприйнятих принципів, які відповідають цінностям демократичної та правової держави, громадянського суспільства, ринкової економіки. До цих принципів, сформованих у процесі еволюції фінансової теорії та практики як фундаменту побудови бюджету й організації бюджетного процесу, належать повнота, єдність і періодичність бюджету, його реальність, прозорість і відкритість.

Необхідно зазначити, що Бюджетним кодексом України (стаття 7) визначено принципи, на яких ґрунтується бюджетна система України:

1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави;

4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

3. Органи бюджетного регулювання та управління

Вітчизняну систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів: сукупності органів управління та етапів і методів управлінської діяльності в бюджетному процесі.

Три групи органів управління бюджетом:

- перше група - органи законодавчої та виконавчої влади. Оскільки Державний бюджет як основний фінансовий план держави затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада виступає провідним органом в управлінні бюджетом. Численні місцеві бюджети затверджуються на відповідних місцевих рівнях місцевими законодавчими органами - Радами народних депутатів, які виступають провідним органом в управлінні місцевим бюджетом. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів, державні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку проекту відповідного бюджету і його виконання. Президент України від імені виконавчої влади подає проект Державного бюджету до Верховної Ради, контролює хід його складання та виконання;

- друга група - органи оперативного управління бюджетом (органи системи Міністерства фінансів (Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим; обласні фінуправління і міські фінуправління міст Києва та Севастополя, міські й районні фінансові відділи), Державна фінансова інспекція, Державна казначейська служба, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата).

Органи системи Міністерства фінансів безпосередньо виконують роботу, пов'язану із складанням відповідного бюджету, і забезпечують його виконання.

Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням платниками податків і обов'язкових внесків податкового законодавства, повнотою, правильністю та своєчасністю розрахунків зі всіма ланками бюджетної системи.

Державна фінансова інспекція здійснює контроль за цільовим, раціональним і правильним використанням коштів, виділених як з Державного, так і з місцевих бюджетів.

Державна казначейська служба організує і здійснює касове виконання Державного бюджету та веде облік його касового виконання, а також готує звітність про хід виконання зведеного бюджету держави.

Рахункова палата України здійснює контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету України, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, за грошовою емісією, за додержанням чинного законодавства в галузі бюджетної політики.

- третя група - органи нефінансового профілю. До першої підгрупи: Митний комітет та його підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; різного роду природоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами та інші. Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії формування доходів, оскільки їм надано право нараховувати і стягувати певні платежі (мито, державне мито) і штрафні санкції (штрафи за порушення митних правил, за порушення екологічного законодавства, правил полювання та риболовства, користування водними, лісовими та іншими природними ресурсами, законодавства в сфері ціноутворення).

До другої підгрупи органів третьої групи управління бюджетним процесом відносимо різні управлінські структури, насамперед, галузеві міністерства та відомства, а також підприємства, організації, установи, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів, тобто отримують грошові кошти із бюджету і здійснюють фінансування підвідомчих підприємств, організацій, установ та інших структур (несуть відповідальність за їх цільове використання). Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії фінансування видатків.

4. Складові елементи бюджетного менеджменту

Складові бюджетного менеджменту визначаються загальними функціями управлінської діяльності. Наука про управління виділяє такі основні функції менеджменту:

- стратегічне планування;

- організація виконання розроблених планів;

- мотивування;

- контролювання.

Складові бюджетного менеджменту:

1. Бюджетне планування.

Функції планування реалізації стратегії - поточне бюджетне планування та організація виконання розроблених планів - виконання бюджету покладаються на органи виконавчої влади і оперативного управління бюджетом і виконуються ними в рамках бюджетного процесу.

2. Організація виконання бюджету. Стадія бюджетного процесу (виконання бюджетів) включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету.

3. Облік виконання бюджету.

Облік виконання бюджету є третьою складовою бюджетного менеджменту. Місце обліку виконання бюджету в бюджетному менеджменті визначається місцем обліку в системі управління. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності. Ці рішення можуть бути прийняті тільки на основі проведеного аналізу відповідної інформації яка характеризує стан об'єкта управління (бюджету) на певну дату чи за певний проміжок часу. Облік вирішує наступне важливе завдання - забезпечити систему управління необхідною інформацією.

4. Контроль за виконанням бюджету.

Контроль за виконанням бюджету є одним із основних напрямків фінансового контролю. Він здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контроль, а також поточний. Вказаний контроль здійснюють абсолютно всі учасники бюджетного процесу (органи управління, а також підприємства, організації та установи).

5. Бюджетне планування

Бюджетне планування -- це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

Об'єктом бюджетного планування є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій.

Мета бюджетного планування - складання і затвердження державного і місцевого бюджетів, зо складають бюджетну систему України.

Суб'єкти бюджетного планування - органи державної влади й управління та місцевого самоврядування.

Завдання бюджетного планування:

- забезпечення необхідних макроекономічних пропорцій розвитку держави;

- визначення реальних джерел і обсягів доходів на всіх рівнях бюджетної системи;

- ефективний розподіл витрат за напрямами і регіонами;

- забезпечення мінімального рівня соціальних потреб;

- збалансування бюджету;

- утворення необхідних соціальних резервів;

- оптимізація фінансових потоків між бюджетами різних рівнів;

- сприяння найбільш ефективному використанню бюджетних засобів;

- передбачення в системі здійснення бюджетних платежів можливості прозорого бюджетного контролю.

Планування бюджету здійснюється у відповідності до наступних принципів:

комплексний підхід до основних параметрів економічного і соціального розвитку в тісному взаємозв'язку з наявними можливостями;

раціональне визначення джерел мобілізації бюджетних ресурсів і оптимальний їх перерозподіл через ланки бюджетної системи;

наукове обґрунтування планів, що передбачає реальність прогнозних розрахунків, їхню економічну обґрунтованість;

оптимальне використання бюджетних ресурсів з метою першочергового забезпечення бюджетними ресурсами пріоритетних напрямків розвитку економічної та соціальної сфери;

єдність у використанні бюджетних показників.

Методи планування - це система засобів розробки, обґрунтування, взаємоузгодження оптимізації планових завдань і показників

Методи бюджетного планування:

Метод коефіцієнтів - базується на використанні відповідних коефіцієнтів, що розраховуються як співвідношення досягнень минулого періоду до планових показників;

Нормативний метод - за основу беруться нормативи, які регламентують надходження до бюджету (ставка податку, розмір пільг) і видатків (ставка з/п, мінімальний розмір стипендії). Норма - це міра, якась середня величина. Норматив - це показник норми, наприклад, технічний, економічний, за якими виконується певна програма;

Програмно-цільовий метод - використовується при фінансуванні окремих державних програм соціального й економічного розвитку.

Аналітичний метод - застосовується при моделюванні бюджетних показників і передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників;

Балансовий метод - за його допомогою досягається узгодженість між надходженнями і витратами за видами і регіонами, а також балансуються фінансові ресурси з матеріальними і трудовими.

6. Контроль за виконанням бюджету

Бюджетний контроль - це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю:

- дотримання процедури складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання;

- дотримання бюджетного і податкового законодавства;

- контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;

- перевірка ефективності і цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;

- контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;

- контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин.

Основне завдання бюджетного контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів.

Система бюджетного контролю складається із наступних елементів:

- суб'єкт контролю;

- об'єкт контролю;

- предмет контролю;

- методи контролю;

- процес контролю;

- узагальнення та реалізація результатів контролю.

Перераховані елементи системи контролю складають в сукупності механізм бюджетного контролю.

Предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.

Об'єкт бюджетного контролю -- це грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування; конкретні показники.

Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль поділяють на:

- державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади;

- відомчий контроль, який проводять контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств;

- внутрішньогосподарський контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;

- незалежний контроль, який проводять спеціалізовані аудиторські фірми і служби.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

Фінансовий контроль - система заходів держави для забезпечення ефективного використання державних фінансових ресурсів в інтересах суспільства, які охоплюють усі операції, пов'язані з рухом державних коштів, і здійснюються у відповідних формах за допомогою спеціальних методів.

Державний фінансовий контроль - комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених законодавством України, з метою упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства.

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації.

Основною метою державного фінансового контролю є виявлення відхилень від прийнятих норм та стандартів, порушень принципів законності, ефективності і економії витрачання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити коригувальних заходів, а в окремих випадках - притягти винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення подібних порушень у майбутньому.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України (стаття 26) державний фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

Основним завданням державного фінансового контролю є забезпечення законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності у ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі.

Запорукою ефективного функціонування системи державного фінансового контролю, злагодженої роботи її органів є чітке законодавче регламентування та розмежування повноважень між ними. Чітко визначені законодавчою базою права, обов'язки та відповідальність контролюючих органів дають змогу уникнути цілої низки проблем, сприяють нормальній роботі владного органу.

В Україні центральними органами виконавчої і законодавчої влади, які здійснюють державний фінансовий контроль є:

а) Верховна Рада України - здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, визначених Конституцією України та за дотриманням бюджетного законодавства у процесі:

визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України;

внесення змін до закону про Державний бюджет України;

виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм);

розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України;

використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій (стаття 109 Бюджетного кодексу);

б) Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради - здійснюють:

контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет;

інші повноваження, передбачені цим Кодексом, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет (стаття 114 Бюджетного кодексу);

в) Рахункова палата України:

- здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, в тому числі на обслуговування і погашення державного боргу;

- подає Верховній Раді України висновки та пропозиції щодо стану використання коштів Державного бюджету України за підсумками кожного кварталу (стаття 110 Бюджетного кодексу);

г) Міністерство фінансів України - здійснює контроль:

за виконанням Державного бюджету України;

за дотриманням Правил складання проектів бюджетів в Україні;

за використанням бюджетних асигнувань і лімітів бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів;

за одержанням надходжень і використанням державних коштів;

ґ) Державна податкова служба України - здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів, установлених законодавством;

д) Державна фінансова інспекція України - здійснює контроль за:

цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів (стаття 113 Бюджетного кодексу);

е) Державна казначейська служба України - здійснює контроль за:

веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням (стаття 112 Бюджетного кодексу);

є) інші органи центральної виконавчої влади - здійснюють спеціалізований контроль, визначений законодавством.

Форми здійснення державного фінансового контролю:

- Ревізія - це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Основна мета ревізії - виявити господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шкоди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються на:

- відомчі - проводяться працівниками відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника;

- позавідомчі - здійснюються органами державного, аудиторського контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

- планові - здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;

- позапланові - проводяться в строки, не передбачені затвердженим планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підприємства чи взаємопов'язаних підприємств).

- Аудит - форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів. Мета аудиту - підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.

- Тематична перевірка - це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

- Камеральні перевірки - форма фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

- Фінансова експертиза - форма державного фінансового контролю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових й економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

- Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

- Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.

7. Етапи і методи управлінської діяльності в бюджетному процесі

Метод - це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Метод фінансового контролю - це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій.

Методичні прийоми і способи фінансового контролю поділяються на дві групи: загальнонаукові і специфічні.

Загальнонаукові методичні прийоми і способи фінансового контролю включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Специфічні методичні прийоми фінансового контролю включають прийоми, вироблені практикою контрольно-ревізійної роботи на основі досягнень економічної науки. Специфічні методичні прийоми і способи фінансового контролю використовують для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних перевірок. Їх класифікують за двома групами: а) методичні прийоми фактичного контролю; б) методичні прийоми документального контролю.

До методичних прийомів фактичного контролю належать:

- інвентаризація - це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату;

- контрольні заміри - прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг;

- спостереження (обстеження) - прийоми фактичного контролю стану об'єктів, їх якісних характеристик;

- експертно-лабораторний аналіз - прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції;

- контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості.

До методичних прийомів документального контролю належать:

- нормативно-правова перевірка (зміст операції - документ - відповідність законодавчим нормам, правилам, вимогам - порушення: витрати, втрати, збитки, винні особи (дії чи бездіяльність);

- формальна перевірка документів (застосовується для контролю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах);

- арифметична перевірка документів (включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів);

- експертна перевірка документів (детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів);

- зустрічна перевірка документів (один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій);

- логічна перевірка документів (застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників);

- контрольні порівняння на збалансованість певних показників;

- перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у реєстрах бухгалтерського обліку;

- аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів (полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного й синтетичного чи податкового обліку).

Контрольно-ревізійний процес здійснюється у декілька етапів.

Перший етап -- це підготовка до проведення ревізії. На цьому етапі отримують розпорядження на проведення ревізії, складають програму ревізії та готуються до її проведення.

На другому етапі, який безпосередньо передбачає організацію роботи на місці ревізії, проводиться інвентаризація грошових коштів, матеріальних цінностей і цінних паперів, обстеження об'єкту ревізії та розробляються оперативні заходи щодо усунення недоліків, здійснюється документальна перевірка операцій відповідно до розробленої програми ревізії та систематизуються матеріали ревізії й узгоджуються результати контролю.

На третьому етапі складається акт ревізії, а на четвертому здійснюється реалізація матеріалів ревізії, що відбувається за допомогою обговорення результатів ревізії на об'єкті контролю, розгляду матеріалів ревізії та прийняття рішень і контролю за виконанням прийнятих рішень.

Під час проведення ревізій установ і організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевірити:

1) правильність складання і виконання кошторису доходів і видатків;

2) законність і обґрунтованість передбачених у кошторисі видатків;

3) правильність списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей за кожною статтею кошторису, належність відповідно оформлених бухгалтерських документів;

4) чи здійснюється вибіркова інвентаризація продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю;

5) цільове використання коштів, одержаних з бюджету;

6) законність формування та правильність використання спеціальних коштів;

7) дебіторська і кредиторська заборгованість;

8) стан бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірність.

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт ревізії. бюджетний менеджмент контроль ревізія

Акт -- двосторонній документ, в якому відображаються наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства організацій, установ та роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, наводиться перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

Є два види актів: проміжні і загальні.

Проміжні акти складають за результатами інвентаризації коштів та товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з дебіторами і кредиторами, контрольного запуску сировини у виробництво, ревізії кас. Ці акти підписуються ревізорами та посадовими особами, які відповідають за ту ділянку, де здійснюється перевірка.

Загальний акт складається після закінчення ревізії. Він підписується керівником ревізійної групи та головним бухгалтером підприємства організацій, установ, де була проведена ревізія. Факти, наведені у проміжних актах, відображаються у загальному акті.

Умовно акт складається з трьох частин: загальної, основної, де відображаються результати виробничо-фінансової діяльності та виконання кошторису, і третьої, де відображені результати бухгалтерського обліку й аудиту.

У загальній частині акту зазначається:

-- підстава для проведення ревізії, склад ревізійної групи і тема ревізії;

-- повна назва підприємства організацій, установ та її підпорядкованість;

-- за який строк діяльності цього підприємства організацій, установ проведено ревізію, дати початку і закінчення ревізії;

-- коли і ким проводилася попередня ревізія, чи усунено виявлені нею порушення і які види перевірок проводилися після останньої ревізії.

У другій частині акту відображається:

-- перелік основних показників виробничої програми за 1--2 роки та результати їх виконання;

-- аналіз фінансових результатів або виконання кошторисів;

-- факти порушень або зловживань, підтверджені документально;

-- результати ревізії кас і касових операцій;

-- результати ревізії операцій за рахунками у банках та інших коштів;

-- результати ревізії розрахунків з оплати праці і соціального страхування;

-- результати ревізії зберігання і руху матеріальних цінностей.

Третя частина акту передбачає аналіз стану бухгалтерського обліку і достовірності наданих звітів.

Загальний акт підписується особами, які брали участь у проведенні ревізії, та керівником і головним бухгалтером об'єкту ревізії.

Акт ревізії складається у трьох примірниках, які подаються ревізійному органу, установі контролю вищого рівня, а останній примірник залишається на підприємстві, в організації чи установі, де проводилася ревізія. Після цього ревізор у 15-денний строк готує проект обов'язкових вимог щодо усунення виявлених порушень. За результатами ревізії готують наказ або інше рішення.

Размещено на Allbest.ru