Роль фінансового посередництва

Якість аналізу ринку залежить також від складу, якості та достеменності наявної інформації та використовуваного методологічного інструментарію аналізу і від ступеня комплексності вивчення ринку. Аналіз ринку має включати вивчення усіх основних факторів, що впливають на стан і розвиток ринку, його секторів у таких напрямах:

вивчення місткості (ємності) ринку, його обсягів у регіональному і товарному розрізах;

визначення якості товару, його споживних властивостей, відповідності вимогам ринку;

всебічний аналіз споживача, його намірів, мотивацій, потреб і попиту;

вивчення основних форм і методів організації збуту і споживання товарів.

У практиці ринкових досліджень і прогнозування найчастіше застосовуються такі методи:

- економічностатистичних досліджень,

- багатофакторного математичного моделювання,

- соціологічних досліджень,

- експертних оцінок,

-аналогії,

-імітаційного моделювання,

- екстраполяції.

Вибір методів відбувається залежно від специфіки товарного чи регіонального ринку, поставлених поточних або перспективних завдань, інформаційного і технічного забезпечення.

Аналіз структури ринку полягає у визначенні кількісних і якісних показників, які характеризують структуру ринку. До кількісних показників відносяться: обсяг ринку товару; частки субґєктів господарювання на ринку; рівень ринкової концентрації; інші кількісні показники. До якісних показників відносяться: барґєри вступу на ринок для потенційних конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; барґєри виходу з ринку для діючих конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; відкритість ринку для міжрегіональної і міжнародної торгівлі; наявність ринкової влади; оцінка стану конкурентного середовища на ринку, потенціалу його розвитку і надання висновків щодо доцільності впровадження заходів, направлених на розвиток конкуренції.

На підставі використання кількісних і якісних показників визначаються типи (моделі) ринку, які диференціюються за характерними ознаками залежно від кількості субґєктів господарювання, їх часток на ринку, типу товару, наявності і ступеня подолання барґєрів вступу на ринок і т. п. До них відносяться досконала конкуренція; монополістична конкуренція, олігополія і монополія.

Останні три моделі ринку: монополістична конкуренція, олігополія і монополія певним чином відносяться до «недосконалої» конкуренції.

Використання результатів проведеного дослідження і показників для визначення типу (моделі) ринку (ринкової ситуації), до якого належить ринок, є достатньо умовним.

До ринкової ситуації з досконалою конкуренцією може бути віднесений (достатньо приблизно) ринок, на якому діє велика кількість незалежних субґєктів господарювання, які мають незначну різницю в розмірах часток на ринку і при цьому потенційні конкуренти можуть легко вступити на цей товарний ринок. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:

індекс ринкової концентрації Герфіндаля--Гіршмана -- ННІ < 1000;

коефіцієнт ринкової концентрації -- CR(3)< 45;

індекс Лернера -- ІЛ = 0.

Ринкова ситуація монополістичної конкуренції зовні схожа на досконалу конкуренцію, але цій ситуації властиві також елементи абсолютної монополії. На ринку діє велика кількість субґєктів господарювання, які мають незначну частину, кожний з яких пропонує різновиди одного і того ж товару, крім того, незначний, легко переборний рівень барґєрів вступу на ринок. Основні відмінності ринку з монополістичною конкуренцією від ринків з досконалою конкуренцією і абсолютною монополією полягають, в першу чергу, в поведінці кожного субґєкта господарювання у сфері ціноутворення, тобто коли кожний з субґєктів господарювання трохи впливає на рівень ціни, який може значно перевищувати конкурентну «справедливу» ціну у разі досконалої конкуренції і бути нижче від рівня в ринку абсолютної монополії. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:

індекс ринкової концентрації Герфіндаля--Гіршмана -- 1000 < ННІ < 2000;

коефіцієнт ринкової концентрації -- 45 < CR(3)< 70;

індекс Лернера -- ІЛ > 0.

3.3 Шляхи і напрямки удосконалення посередницької діяльності в економіці України

Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль в системі соціально-економічних відносин. Вони являють собою досить складне багатопланове суспільне явище, яке можливо розглядати на різних рівнях узагальнення та деталізації.

Видима сторона фінансів проявляється у потоках певних фінансових активів, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин і забезпечують для цих суб'єктів формування їх доходів та видатків, а також цільових грошових коштів.

Виступаючі інструментом розподілу та перерозподілу ВВП, фінанси виконують розподільчу функцію. Об'єктом розподільчої функції фінансів виступає вартість ВВП, а також національне багатство. Суб'єктами при цьому виступають держава, юридичні та фізичні особи.За допомогою фінансів виконуються функції за формуванням суб'єктами фінансових відносин доходів та видатків.

Формування таких взаємозв'язків відбувається завдяки заощадженню одними суб'єктами фінансових відносин фінансових активів та задоволення потреб в них інших суб'єктів. Накопичені заощадження можуть бути використані для інвестицій, а отже відбувається перетік коштів, при якому вони перемішуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто пострибує інвестицій. Такий перетік фінансових активів створює умови для підвищення ефективності економіки в цілому та поліпшення економічного добробуту кожного члена суспільства.

Перетік фінансових активів між суб'єктами фінансових відносин може відбуватися внаслідок надання ним фінансових послуг різноманітними фінансовими установами. Це сприяє встановленню такої взаємодії між власниками і одержувачами фінансових активів, у результаті якої з огляду на попит і пропозицію формуються оптимальні ціни на ці активи.

Сучасний фінансовий сектор України за своїми інституційними та функціональними характеристиками не повною мірою відповідає тенденціям світових фінансових систем.

Розширення спектра фінансових послуг, зростання ролі банків та небанківських фінансових установ у інвестиційному процесі є важливим підґрунтям економічного зростання.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що добре налагоджений банківський сектор, розвинуте страхування, розвиток небанківських фінансових установ (кредитних установ, пенсійних фондів, інших видів фінансових посередників) сприяють сталості фінансових систем та розв'язанню соціально-економічних проблем. У багатьох країнах світу рівень розвитку фінансового сектора і фінансових ринків у цілому є індикатором зрілості ринкових відносин.

Слід зазначити, що без розвитку кооперативного сектору у державі не може бути побудована ефективна, соціально спрямована ринкова економіка. А до такої, як відомо, прагне будь-яке розвинене суспільство. Як свідчить світовий досвід, в умовах економічної кризи кооперативи можуть стати суттєвим засобом подолання негативних явищ, піднесення добробуту населення та підвищення ефективності дрібного й середнього бізнесу. Тому відродження кооперативних форм економічної самодопомоги населення має стати важливою складовою державної політики ринкових перетворень в Україні.

Перехід України до соціально-орієнтованої ринкової економіки і вихід із глибокої економічної кризи можливий при умові формування повноцінної фінансово-кредитної системи. Кризова ситуація вимагає пошуку різних форм соціального захисту населення. Поряд із державною підтримкою найбільш вразливих груп населення, необхідно поступово впроваджувати форми соціального захисту, що ґрунтуються на принципах добровільного страхування та взаємодопомоги. Саме останнім відповідає рух кредитних спілок, що займають важливе місце в розвитку небанківських інституцій України.

Висновки

Посередники потрібні для здійснення операцій щодо купівлі-про- дажу, збільшення обсягів реалізації товарної маси, просування продукції на існуючі і нові ринки, зниження загального рівня сукупного товарного запасу, зменшення витрат виробників та споживачів продукції, покращання контактування з покупцями, складськими, транспортними підприємствами та іншими суб'єктами товарного обертання. Крім того, посередники сприяють досягненню оперативності, реакції на зміни споживчого попиту та кон'юнктури ринку, забезпечують доступ до первинної інформації, підвищують прибутковість виробництва, позитивно впливають на скорочення строку оборотності капіталу. Як професіонали у збутовій діяльності посередники здатні ефективно довести товар виробника до цільових ринків, створити налагоджений канал товароруху.

Шлях становлення ринкової інфраструктури в Україні складний не менше, чим підприємництва. У цій главі розглянуті основні складові РІ України і їхня діяльність до сьогоднішнього дня.У умовах сучасної нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий бізнес потребуває в протектораті держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки і стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова поміч, що надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки фермерських господарств і Державний інноваційний фонд, достатньо мізерна.Щодо інфраструктури ринку, то її розглядають з різних точок зору, що пов'язано зі складною системою господарських відносин. Залежно від економічного призначення розрізняють ринок ресурсів (засобів виробництва), ринок продуктів (предметів споживання), ринок праці (робочої сили) та ринок капіталів (грошовий).Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру : товарні, фондові та валютні біржі, торгово - збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.Україні, в сучасних умовах, як і іншим постсоціалістичним країнам, що переходять до ринкової економіки, необхідне ринкове регулювання, в тому числі щодо ціноутворення.

Конкуренція, а також вільне ціноутворення - необхідні інститути ринку, не можуть функціонувати через відсутність бірж, інформаційно-комерційних, оптових та постачальницьких організацій, пунктів прокату, культури введення ринкової економіки. Відсутність введення культури ринкової економіки пов'язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,&mdash; 1996.&mdash; № 105.

2. Цивільний кодекс України. &mdash; К.: Парламентське вид-во, 2003.

3. Господарський кодекс України. &mdash; К.: Видавництво «Право», 2003.

4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. &mdash; 1991.&mdash; № 25.

5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. &mdash; 1991. &mdash; № 49.

6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. &mdash; 1991. &mdash; № 30.

7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. &mdash; 1991. &mdash; 18 груд.

9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18.

10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. &mdash; 1993. &mdash; 11 січ.

11. Афанасьєв Т.О. "Гроші та кредит": навч. посіб., 2004, с. 200

12. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. &mdash; М.: ИНФРА, 1997.

13. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. &mdash; К.: Центр навчальної літератури, 2004. &mdash; 807 с.

14. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. &mdash; К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. &mdash; 382 с.

15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. &mdash; 1999. &mdash; № 2.

16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. &mdash; 1998. &mdash; № 4.

17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. &mdash; 1999. &mdash; №

18. Парижак Н.В. "Формування ефективної бюджетної системи України" підручник - 2008.

19. Партин Г. О." Фінанси України". підручник - 2002., с.340

20. Пшик Б. "Розвиток фінансового посередництва", навч. посібник 2002, с.22.

21. Самуельсон П. В, Нордхауз Б.К. "Економіка". підручник - К.: Основи, 2002, с.222

22. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. "Методика фінансового аналіза" навч. посібник - 2005.

23. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. "Фінанси підприємств" навч. посібник. М.: ИНФРА-М, 2007.

24. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития

25. Чернявський А. Д " Корпоративне управління" - навч. посібник. - К. МАУП, 2006. - 208с.

26. Явірський С.С. "Аналіз ринку банківських послуг" - навч. посібник, 2005 р., 123с.

Размещено на Allbest.ru