Поняття інвестицій, їх види та класифікація. Інвестиційна діяльність: суть, мета та механізм її здійснення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

По курсу: Інвестування

Тема: Поняття інвестицій, їх види та класифікація. Інвестиційна діяльність: суть, мета та механізм її здійснення.

м. Київ

2012

Зміст

Вступ

1. Основні поняття, пов'язані з інвестуванням

2. Основні характеристики інвестицій

3. Класифікація видів інвестицій підприємства

4. Інвестиційна діяльність

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У сучасному світі з його винятково складною і заплутаною системою економічних взаємозв'язків проблема вкладення власних заощаджень стає для кожного з нас все гострішою. Нам все частіше доводиться приймати серйозні і зважені рішення щодо накопичення й інвестування, оскільки заощадження накопичуються в усе більшою частини населення, а в умовах ринкової економіки, що розвивається, для зберігання і збільшення заощаджень доводитися відмовлятися від старих способів накопичення і переходити до принципово відмінних від них способів вкладення коштів, що об'єднуються загальною назвою - інвестування.

Інвестиції - одна з найчастіше використовуваних в економічній системі категорій як на макро-, так і на мікрорівні. Однак, незважаючи на виняткову увагу дослідників до цієї ключової економічної категорії, наукова думка ще не виробила універсального визначення інвестицій, що відповідало б потребам як теорії, так і практики, а також було б адекватним з позицій конкретного суб'єкта їхнього здійснення - держави, підприємства, домашнього господарства.

У сучасній літературі категорія часто трактуються ця недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих її сутнісних сторонах. Найтиповіша неточність багатьох визначень полягає в тому, що під інвестиціями розуміють будь-яке вкладення коштів, що часто непов'язане з вирішенням інвестиційних цілей суб'єктів їхнього здійснення. До них іноді відносяться так звані "споживчі інвестиції" (купівля меблів, автомобілів тощо), що за своєю економічною сутністю до інвестицій не належить - засоби на придбання цих товарів витрачаються в даному випадку на довгострокове користування ними (якщо їх придбали не з метою перепродажу для одержання прибутку).

Крім того, часто не показано різниці між інвестиційними видатками фінансових коштів і їхніми потоковими витратами, що обслуговують операційний процес підприємства. Багато існуючих визначень пов'язують інвестиції винятково з цілями приросту капіталу або одержання потокового доходу (прибутку). Хоч в умовах ринкової економіки ця мета не визначальною, інвестиції можуть переслідувати й інші як економічні, так і позаекономічні цілі вкладення капіталу. Часто в літературі ідентифікують поняття "інвестиції" та "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення капіталу у відтворення основних засобів - як виробничого, так і невиробничого характеру. Разом з тим, інвестиції можуть здійснюватися й у приріст оборотних активів, і в різні фінансові інструменти, і в окремі види нематеріальних активів.

Отже, капітальні вкладення - вужче поняття; їх слід розглядати лише як одну з форм інвестицій, але не як їхній аналог. У багатьох визначеннях розділяються вкладення коштів. З таким трактуванням цієї категорії також не можна погодитися.

Інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, і в інших формах - рухомого і нерухомого майна (капітальних товарів), різних фінансових інструментів (насамперед цінних паперів), нематеріальних активів тощо. І, нарешті, у ряді випадків відзначається, що інвестиції являють собою довгострокове вкладення засобів.

Безумовно, окремі форми інвестицій (насамперед капітальні вкладення, інвестиції в акції, тощо) довгострокові, однак інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в облігації, депозитні сертифікати з періодом обертання до одного року).

Розмаїття терміну "інвестиції" в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі значною мірою пояснюються широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому щоб з'ясувати зміст її, в цьому рефераті розглядаються основні характеристики, що формують її сутність. Однак спочатку наведемо необхідні визначення і торкнемося основних понять, пов'язаних з інвестуванням.

1. Основні поняття, пов'язані з інвестуванням

Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. визначено такі поняття:

1. Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

До таких цінностей відносяться: - кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, рухоме і нерухоме майно; - майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей; - сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованого ("ноу-хау"); - права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права; - інші цінності.

2. Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі: - інвестування, яке здійснюють громадяни, недержавні підприємства, господарчі асоціації, об'єднання і товариства, а також суспільні й релігійні організації, інші юридичні особи, засновані на колективній власності; - державного інвестування; - іноземного інвестування; - спільного інвестування засобів і цінностей громадянами і юридичними особами України та іноземних держав. Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх сферах господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Більш докладно про інвестиційну діяльність викладено в розд.4 цього реферату.

2. Основні характеристики інвестицій

Для уточнення змісту категорії "інвестиції" розглянемо основні сутнісні характеристики інвестицій підприємства.

1. Інвестиції як об'єкт економічного керування. Предметна сутність інвестицій безпосередньо пов'язана з економічною сферою її прояву. Незважаючи на термінологічні розходження, інвестиції трактуються всіма дослідниками як категорія економічна, хоч і пов'язана з технологічними, соціальними, природоохоронними та іншими аспектами їхнього здійснення. Іншими словами, категорія "інвестиції" входить до апарату, пов'язаного зі сферою економічних відносин, економічної діяльності. Відповідно, виступаючи як носій переважно економічних характеристик і економічних інтересів інвестиції є суб'єктом економічного керування як на мікро-, так і на макрорівні будь-яких економічних систем.

2. Інвестиції як найбільш активна форма залучення накопиченого капіталу в економічний процес. У теорії інвестицій їхній зв'язок з накопиченим капіталом (заощадженнями) посідає центральне місце. Це визначається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного для інвестування. Термін "капіталіст" насамперед характеризує індивідуума, який інвестує свій капітал, а не лише накопичив певний його запас. Тільки шляхом інвестування капітал як накопичена цінність втягується в економічний процес. Однак не весь накопичений підприємством запас капіталу використовується винятково в інвестиційних цілях. Частина грошового або іншого капіталу в силу вимог ліквідності являє собою форму страхового резерву, що забезпечує ритмічність господарчої діяльності, платоспроможність тощо, зберігаючи пасивну форму. Інвестиції ж, на противагу цьому, варто розглядати як найбільш активну форму використання накопиченого капіталу. Рівень споживання накопиченого капіталу як інвестиційного ресурсу, що втягується в реальний виробничий процес підприємства, має мінімальні економічні межі. Ці межі визначаються, з одного боку, граничним продуктом капіталу, а з іншого, - нормами вибуття (амортизації) капіталу у виробничому процесі, що підлягає відшкодуванню для забезпечення простого відтворення.

3. Інвестиції як можливість використання накопиченого капіталу в усіх альтернативних його формах. В інвестиційному процесі кожна з форм накопиченого капіталу має свій діапазон можливостей і специфіку механізмів конкретного використання. Найуніверсальнішою з позицій сфери використання в інвестиційному процесі є грошова форма капіталу, яка, для безпосереднього застосування в цьому процесі потребує здебільшого його трансформації в інші форми. Капітал, накопичений у формі запасу конкретних матеріальних і нематеріальних благ, готовий до особистої участі в інвестиційному процесі, однак сфера його використання в таких формах має вузько функціональне значення.

Капітал в усіх його формах, який використовується в інвестиційному процесі, може бути задіяний насамперед у виробничій діяльності підприємства. З цих позицій капітал як реальний інвестиційний ресурс виступає в економічній теорії як "фактор виробництва". При цьому в процесі виробництва продукції капітал, що інвестується, не є самодостатнім фактором, а використовується в комплексі з іншими економічними ресурсами (факторами виробництва).

До основних факторів виробництва, з якими капітал, що інвестується, комплексно взаємодіє у виробничій діяльності підприємства, відносяться праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) тощо. Навіть для найпримітивнішого виробництва товарів і послуг потрібно капітал, що інвестується, поєднувати, як мінімум, ще з одним фактором виробництва - працею.

У процесі виробництва товарів і послуг капітал, що інвестується, разом з іншими виробничими факторами використовується не як простий їхній конгломерат, а як взаємодіючий комплекс із цілеспрямовано сформованими певними внутрішніми пропорціями. При цьому в системі цього взаємодіючого комплексу для випуску того самого обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції поєднання капіталу, що інвестується, з іншими основними факторами виробництва. У теорії інвестування капіталу взаємозамінність факторами виробництва є однією з фундаментальних концепцій.

4. Інвестиції як альтернативна можливість вкладення капіталу в будь-які об'єкти господарчої діяльності. Капітал, що інвестується підприємством, цілеспрямовано вкладається у формування майна підприємства, призначеного для здійснення різних форм його господарчої діяльності і виробництва різної продукції. При цьому з великого діапазону можливих об'єктів інвестування капіталу підприємство самостійно визначає пріоритетні форми майнових цінностей (об'єктів та інструментів інвестування), що в обліково-фінансовій термінології звуться "активи". Іншими словами, з економічних позицій інвестиції можна розглядати як форму перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів підприємства.

З позицій можливостей вкладення капіталу у виробництво різних видів продукції інвестиції характеризуються як комбінаторний процес. У комбінації з іншими факторами виробництва капітал, що інвестується, може бути використаний для випуску як продукції споживчого призначення, так і капітальних товарів у формі засобів і предметів праці (формуючи в останньому випадку відкладене споживання у вигляді запасу реального капіталу).

5. Інвестиції як джерело генерування ефекту підприємницької діяльності. Метою інвестування є досягнення конкретного, що заздалегідь визначається, ефекту, як економічного, так і позаекономічного характеру (соціального, екологічного тощо).

На рівні підприємств пріоритетною цільовою настановою інвестицій є досягнення, як правило, економічного ефекту, що може бути отриманий у формі приросту суми інвестованого капіталу, позитивного розміру інвестиційного прибутку, позитивного розміру чистого грошового потоку, забезпечення зберігання раніше вкладеного капіталу тощо. Досягнення економічного ефекту інвестицій визначається їхньою потенційною спроможністю генерувати прибуток.

Як джерело прибутку, інвестиції є одним з найважливіших засобів формування майбутнього добробуту інвесторів. Водночас потенційна спроможність інвестицій приносити прибуток не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного вибору інвестиційних об'єктів (інструментів). Здійснення такого вибору визначає одну з важливих функцій інвестиційного менеджменту.

6. Інвестиції як об'єкт ринкових відносин. Використовувані підприємством у процесі інвестицій різноманітні інвестиційні ресурси, товари й інструменти як об'єкт купівлі-продажу формують особливий вид ринку - "інвестиційний ринок", який характеризується попитом, пропозицією і ціною, а також сукупністю визначених суб'єктів ринкових відносин.

Інвестиційний ринок формується всією системою ринкових економічних умов, він тісно пов'язаний з іншими ринками (ринком праці, ринком споживчих товарів, ринком послуг тощо) і функціонує під повним впливом різноманітних форм державного регулювання. Попит на інвестиційні ресурси, товари та інструменти підприємства пред'являють для реалізації своєї інвестиційної стратегії в сфері реального і фінансового інвестування. Крім підприємств, суб'єктами попиту на інвестиційні товари й інструменти виступають і інші учасники економічного процесу, що здійснюють підприємницьку діяльність.

7. Інвестиції як носій фактора ризику. Ризик - найважливіша характеристика інвестицій, пов'язана з усіма їхніми факторами і видами. Як носії чинника ризику інвестиції виступають і як джерело доходу в підприємницькій діяльності інвестора. Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди повинен усвідомлено йти на економічний ризик, пов'язаний з можливим зниженням чи неотриманням суми очікуваного інвестиційного доходу, а також можливою втратою (частковою або повною) інвестованого капіталу. Отже, поняття ризик і прибутковість інвестицій у підприємницькій діяльності інвестора взаємозалежні. Рівень ризику інвестицій прямо залежить від рівня очікуваної прибутковості. Чим вищий очікуваний інвестором рівень прибутковості інвестицій у будь-якій з їхніх форм, тим вищий (за інших рівних умов) супутній йому рівень ризику, і навпаки. Іншими словами, об'єктивний зв'язок між рівнями прибутковості і ризику інвестицій прямо пропорційний.

Різні форми і види інвестицій мають різний ступінь ліквідності. Ці розходження визначаються ступенем мобільності різних форм капіталу як інвестиційного ресурсу, функціональними особливостями конкретних видів реальних інвестиційних товарів (інвестиційних об'єктів) і інвестиційними якостями різних фінансових інструментів інвестування, рівнем розвитку інвестиційного ринку і характером його державного регулювання, що склалася кон'юнктурою інвестиційного ринку й окремих його сегментів та інших умов.

Основним параметром оцінювання ступеня ліквідності різних форм і видів інвестицій є рівень їхньої ліквідності. Він визначається з урахуванням періоду, протягом якого інвестований у різні об'єкти й інструменти капітал може бути конверсовано в грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчий можливий період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим вищий рівень ліквідності характеризується того чи іншого виду інвестицій.

Ліквідність інвестицій є об'єктивним фактором, що обумовлює вибір конкретних їхніх форм і видів при прогнозуванні необхідного рівня майбутньої прибутковості. Огляд найістотніших характеристик інвестицій підприємства показує, наскільки багатоаспектною і складною з теоретичних і прикладних позицій є ця економічна категорія. При цьому всі розглянуті характеристики, що відбивають особливості інвестицій підприємства, тісно взаємозалежні і потребують комплексного висвітлення при визначенні їхньої економічної сутності. З урахуванням розглянутих основних характеристик економічна сутність інвестицій підприємства в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульована так. Інвестиції підприємства являють собою вкладення капіталу в усіх його формах у різні об'єкти (інструменти) його господарчої діяльності з метою одержання прибутку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику і ліквідності.

3. Класифікація видів інвестицій підприємства

Розглянемо окремі види інвестицій підприємства відповідно до приведеної їхньої класифікації за основними ознаками. Класифікація інвестицій підприємства за основними ознаками:

Види інвестицій:

За об'єктами вкладення капіталу:

· Реальні.

· Фінансові.

За характером участі в інвестиційному процесі:

· Прямі.

· Непрямі.

За відтворювальною спрямованістю:

· Валові.

· Реноваційні.

· Чисті.

За ступенем залежності від доходів:

· Похідні.

· Автономні.

Стосовно підприємства інвестора:

· Внутрішні.

· Зовнішні.

За періодом здійснення:

· Короткострокові.

· Довгострокові.

За сумісністю здійснення:

· Незалежні.

· Взаємозалежні.

· Взаємовиключні.

За рівнем прибутковості

· Високоприбуткові.

· Середньодохідні.

· Низькодоходні.

· Недоходні.

За рівнем інвестиційного ризику

· Безризикові.

· Низькоризикові.

· Середньоризикові.

· Високоризикові.

За рівнем ліквідності

· Високоліквідні.

· Середньоліквідні.

· Низьколіквідні.

· Неліквідні.

За формами власності капіталу, що інвестується

· Приватні.

· Державні.

· Змішані.

За характером використання капіталу в інвестиційному процесі

· Первинні.

· Реінвестиції.

· Дезінвестиції.

За регіональними джерелами притягнення капіталу

· Вітчизняні.

· Іноземні.

За регіональною спрямованістю капіталу, що інвестується

· Інвестиції на внутрішньому ринку.

· Інвестиції на міжнародному ринку.

Інвестиції за об'єктами вкладення капіталу є:

- реальні (чи капіталоутворювальні) інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних коштів, в інноваційні нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів інвестування, пов'язаних зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці і побуту персоналу;

- фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, головним чином у цінні папери, з метою одержання доходу.

За характером участі в інвестиційному процесі:

- прямі інвестиції допускають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні капіталу. Звичайно, прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування;

- непрямі інвестиції характеризують вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками).

За відтворювальною спрямованістю:

- валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді. В економічній теорії поняття валових інвестицій пов'язується, як правило, із вкладенням капіталу в реальний сектор економіки. На рівні підприємства під цим терміном часто розуміють загальний обсяг інвестованого капіталу в тому або іншому періоді;

- реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, який інвестується в просте відтворення основних коштів і нематеріальних активів, що амортизуються. У кількісному вираженні реноваційні інвестиції прирівнюються звичайно до суми амортизаційних відрахувань у певному періоді;

- чисті інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних коштів і нематеріальних активів. В економічній теорії під цим терміном розуміється чисте утворення в реальному секторі економіки. У кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань за всіма видами капітальних активів, що амортизуються підприємством у певному періоді.

За ступенем залежності від доходів:

- похідні інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання і заощадження;

- автономні інвестиції характеризують вкладення капіталу, ініційоване дією факторів, не пов'язаних з формуванням і розподілом чистого доходу (прибутку), наприклад, технологічним прогресом, природоохоронними заходами тощо.

Стосовно підприємства-інвестора:

- внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора;

- зовнішні інвестиції являють собою вкладення капіталу в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти інвестування, що емітуються іншими суб'єктами господарювання.

За періодом здійснення:

- короткострокові інвестиції - це вкладення капіталу на період до одного року. Основу короткострокових інвестицій підприємства становлять його короткострокові фінансові вкладення;

- довгострокові інвестиції - це вкладення капіталу на період більше одного року. Основною формою довгострокових інвестицій підприємства є його капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

За сумісністю здійснення:

- незалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об'єкти інвестування (інвестиційні проекти, фінансові інструменти), які можуть бути реалізовані як автономні (що не залежать від інших об'єктів інвестування і не виключають їх) у загальній інвестиційній програмі (інвестиційному портфелі) підприємства;

- взаємозалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об'єкти інвестування, черговість чи реалізація наступної експлуатації яких залежить від інших об'єктів інвестування і може здійснюватися лише в комплексі з ними;

- взаємовиключаючі інвестиції носять, як правило, аналоговий характер за цілями їхнього здійснення, характером технології, номенклатурою продукції й іншими основними параметрами і потребують альтернативного вибору.

За рівнем прибутковості:

- високоприбуткові інвестиції характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за якими істотно перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку;

- середньодоходні інвестиції - очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за інноваційними проектами і фінансовими інструментами інвестування цієї групи приблизно відповідає середній нормі інвестиційного прибутку, що склалася на інвестиційному ринку;

- низькодоходні інвестиції - за цією групою об'єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звичайно значно нижчий від середньої норми цього прибутку;

- недоходні інвестиції - це група об'єктів інвестування, вибір і здійснення яких інвестор не пов'язує з одержанням інвестиційного прибутку. Мета таких інвестиції, як правило, - одержати соціальний, екологічний та інший вид позаекономічного ефекту.

За рівнем інвестиційного ризику:

- безризикові інвестиції характеризують вкладення засобів у такі об'єкти інвестування, в яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване одержання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

- низькоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від среднього;

- средньоризикові інвестиції - рівень ризику по об'єктах інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому;

- високоризикові інвестиції - рівень ризику по об'єктах інвестування цієї групи звичайно істотно перевищує середньоринковий. Особливе місце в цій групі займають так звані спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу в найбільш ризикові проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

За рівнем ліквідності інвестиції:

- високоліквідні інвестиції - до них відносяться такі об'єкти (інструменти) інвестування підприємства, які швидко можуть бути конвертовані в грошову форму (як правило, у термін до одного місяця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості. Основним видом високоліквідних інвестицій підприємства є короткострокові фінансові вкладення;

- середньоліквідні інвестиції - характеризують групу об'єктів (інструментів) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в термін від одного до шести місяців;

- низьколіквідні інвестиції - належать об'єкти (інструменти) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості після значного періоду (від півроку і більше). Основним видом низьколіквідних інвестицій є незавершені інвестиційні проекти, реалізовані інвестиційні проекти із застарілою технологією, акції окремих маловідомих підприємств, що не котируються на фондовому ринку;

- неліквідні інвестиції - характеризують такі види інвестицій підприємства, які самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані на інвестиційному ринку лише в складі цілісного майнового комплексу).

За формами власності капіталу, що інвестується:

- приватні інвестиції характеризують вкладення капіталу фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавних форм власності;

- державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів;

- змішані інвестиції припускають вкладення як частки приватного, так і державного капіталу в об'єкти інвестування підприємства.

За характером використання капіталу:

- первинні інвестиції характеризують використання знов сформованого для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так і позикових фінансових ресурсів;

- реінвестиції являють собою повторне використання капіталу в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше обраних інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів інвестування;

- дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства), їх можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства.

За регіональними джерелами притягнення капіталу:

- вітчизняні інвестиції характеризують вкладення національного капіталу (домашніх господарств чи підприємств державних органів) у різноманітні об'єкти інвестування резидентами даної країни;

- іноземні інвестиції характеризують вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об'єкти (інструменти) інвестування даної країни.

За регіональною спрямованістю капіталу, що інвестується:

- інвестиції на внутрішньому ринку характеризують вкладення капіталу як резидентів, так і нерезидентів на території даної країни;

- інвестиції на міжнародному ринку (або міжнародні інвестиції) характеризують вкладення капіталу резидентів даної країни за межами її внутрішнього ринку. Цей перелік класифікаційних ознак далеко не вичерпує всього різноманіття видів інвестицій підприємства.

4. Інвестиційна діяльність

інвестиція інвестиційний діяльність

На сьогодні загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність'' від 18 вересня 1991р. №1560-ХІІ, також Указом Президента України "Про кредитні списки" від 12 березня 1993р[1]. Особливості режиму іноземного інвестування встановлюються Законом України від 19 березня 1996р. №93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування". Дозволені банками операції, пов'язані з інвестиційною діяльністю, передбачені Законом України від 7 грудня 2000р. №2121-111 "Про банки і банківську діяльність" [7], а Законом України від 15 березня 2001р. №2299/111 "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначаються правові і організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, порядок розкриття інформації [8].

Поштовх розробці законодавчої бази з інвестиційної діяльності дав Указ Президента України від 7 липня 2003р. №580 "Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України" [3], на підставі якого розроблено проект Закону України "про державну підтримку та стимулювання інвестиційної діяльності" (№>5568 від 27 травня 2004р.); цей документ визначатиме пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності, яким надається державна підтримка, механізм стимулювання залучення інвестицій, підвищення гарантій прав інвесторів; спрощуватиме порядки одержання інвесторами документів дозволеного характеру дозвільного характеру, державної реєстрації іноземних інвестицій, сертифікації продукції; встановлюватиме адміністративну відповідальність посадових осіб за дії або бездіяльність, наслідком яких є створення перешкод та погіршення умов впровадження в Україні інвестиційної діяльності [8].

На виконання Указу Президента України від 7 липня 2003р. №580 "Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України" Кабінет Міністрів України видав постанову від 29 квітня 2004р. №259-р "Про утворення ВАТ "Агентство з питань іноземних інвестицій". Засновником у цьому ВАТ від імені держави, частка якої має становити не менш як 51%, має виступити Фонд державного майна України [9].

Загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні, поряд із основними принципами, зафіксовані в Законі "Про інвестиційну діяльність" [4, ст.2]:

1. Органи влади не мають права втручатися в інвестиційну діяльність юридичних та фізичних осіб, якщо вона не суперечить діючому законодавству.

2. Добровільний характер інвестування.

3. Економічна захищеність інвестицій з боку держави.

4. Свобода вибору критеріїв інвестиційної діяльності.

Щодо об'єктів інвестиційної діяльності, то згідно Закону "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права[4,ст.4].

До суб'єктів інвестиційної діяльності Законом "Про інвестиційну діяльність" віднесені інвестори і учасники [4,ст.5]. Ними без будь-яких застережень можуть бути як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни та юридичні особи, і самі держави, що приймають рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців (якщо вони купують страхові полюси, ощадні сертифікати комерційних банків і т.д.), а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не вправі втручатись в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенції.[11, ст.12-14]

Суб'єктом інвестиційної діяльності є держава через свої інституції; господарчі товариства (компанії) і корпорації; фінансово-кредитні установи; інші функціональні учасники. [16, с.6] Держава бере участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк. Фонд держмайна, Державний антимонопольний комітет. Держава здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер і які найближчим часом не підлягають приватизації, таких, як оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури: магістралі, термінали тощо. В перехідний період функції інвестора в соціальній сфері також повинні залишитися за державою. Деякі виробництва сільського господарства (особливо збиткові) також повинні інвестуватись з держбюджету. Цей антиринковий захід може бути скасований лиш розвитком приватизації в сільському господарстві і насиченням ринку його продукцією.[15,с.65-66] При активізації інвестиційної діяльності держава може інвестувати кошти в розвиток виробництва, доцільність яких обумовлюється необхідністю прискореного розвитку економіки. Таке інвестування може здійснюватись державою і на паритетних засадах з іншими інвесторами, включаючи іноземні. Організаційні форми такої діяльності можуть бути різноманітні: консорціуми, холдинги, корпоратизовані підприємства та акціонерні товариства тощо.

До форм побічного впливу держави на інвестиційну діяльність можна віднести наступні: державне кредитування, державні позики, роздержавлення і приватизацію, податкове регулювання, амортизаційну політику, ліцензування і квотування, державний лізинг, антимонопольні заходи, стандартизацію та ін.

Засоби непрямого впливу держава реалізує через свої інституції як учасник інвестиційної діяльності.[16,с.4-5] Держава здійснює захист національного інвестиційного ринку шляхом митної і податкової політики, тим самим заохочує розвиток національного виробництва, експорт товарів, прагне залучити іноземні інвестиції. Кредитно-інвестиційна політика здійснюється державою через Національний банк шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені грошові ресурси. Національний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію. Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної активності. Подорожчання кредитних ресурсів примушує інвесторів до вкладання коштів в найбільш ефективні, прибуткові проекти.

Суттєвий вплив на розширення інвестиційної діяльності має забезпечити Фонд державного майна України, на який покладено завдання щодо розробки проектів і контролю державних програм приватизації, зміни в процесі приватизації форм власності,

Також значний вплив на інвестиційну діяльність мають позабюджетні фонди, через які держава формує додаткові джерела фінансування: Державний Інноваційний фонд, Фонд сприяння зайнятості. Пенсійний фонд. Держаний інноваційний фонд створено для фінансування та матеріально-технічної підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки.

Дійовим суб'єктом інвестиційного процесу в державі з ринковою економікою є її фінансово-кредитна система, до якої входять банківські та небанківські установи. Банки в інвестиційній діяльності поряд з традиційними функціями кредитно-розрахункового і касового обслуговування, депозитними операціями значно розширюють свою діяльність через запровадження операцій з цінними паперами, інвестиційного кредитування, проектного фінансування, довірчих операцій.[23, с.25-26] За ринкових умов банківська діяльність часто поєднується з діяльністю страхових компаній. Банки можуть надавати послуги своїм клієнтам щодо страхування і перестрахування інвестицій.

В Україні поступово формується система небанківських фінансово-кредитних установ. Починаючи з 1994р. діє Положення про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії, затверджене Президентом. Відповідно до цього положення інвестиційні інституції, що створюються в Україні, мають забезпечити функціонування фондового ринку [2].

Інвестиційний фонд - це юридична особа, затверджена в формі акціонерного товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування. Інвестиційний фонд здійснює випуск акцій і вкладає мобілізовані таким чином кошти дрібних інвесторів в інші цінні папери, що приносять доход у вигляді і підвищення їх курсової вартості.

Інвестиційна компанія - це торгівець цінними паперами, який, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розміщення.

Для створюваних діючим законодавством українських інвестиційних фондів і компаній встановленні певні обмеження [2]:

- ці інституції не можуть мати більше 5% цінних паперів одного емітента;

- статутний капітал інвестиційного фонду повинен складатиме менше 2000 мінімальних заробітних плат (компанії - 50000);

- засновниками фонду (компанії) вважаються юридичні і фізичні особи, частка майна в статутному фонді яких перевищує 25%.

Таким чином, в діяльності інвестиційних фондів і компаній багато спільного, їх основна мета - залучення ресурсів за рахунок випуску цінних паперів і розміщення цих ресурсів в цінні папери інших елементів, тобто ці інституції діють шляхом створення 5 використання пайових фондів.

Висновок

Інвестиції - вкладання капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку. Інвестиції можуть класифікуватись за різними ознаками, а саме: залежно від фонду, за рахунок якого формуються; залежно від джерела фінансування; за формами власності; залежно від строків освоєння; за об'єктами вкладання; за способом участі в інвестиційному процесі; за регіональною ознакою; залежно від мети.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку. З поняттям "інвестиційна діяльність" тісно пов'язаний термін "інвестиційний процес" -- це процес обґрунтування і реалізації інвестиційних проектів. Для інвестиційної діяльності дуже важливим є інвестиційний клімат - це стан великої кількості економічних змінних, що стимулюють або стримують інвестування в національну економіку чи окремі її сектори.

Законодавче поле з питань інвестиційної діяльності розвивається досить інтенсивно. Базовим законом, що характеризує інвестиції та інвестиційну діяльність є Закон України "Про інвестиційну діяльність". Дослідження нормативно-правової бази є необхідною передумовою прийняття адекватного інвестиційного рішення. При цьому необхідно брати до уваги всі аспекти нормативно-правового регулювання, визначати характер і напрямки його впливу на процес інвестування а також з'ясувати ступень корисності такого впливу з точки зору інвестора. Інституційно-організаційні принципи впроваджуються в інвестиційний процес за допомогою суб'єктів інвестиційної діяльності (інвестори та учасники), якими можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів.

Список використаної літератури

1. Указ Президента України "Про кредитні списки" від 12 березня 1993р.

2. Указ Президента України "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії" від 11 травня 1994р.

3. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України" від 7 липня 2003р.

4. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р. №1560-ХІІ.

5. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР.

6. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996р.№93/96-ВР.

7. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000р. №2121-111.

8. Закон України "Про інститути спільного інвестування" від 15 березня 2001р. №2299-111.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення ВАГ "Агентство з питань іноземних інвестицій" від 29 квітня 2004р. №259.

10. Наказ Мінекономіки, Мінфіну Держкоммістобудування "Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України" від 23 вересня 1996р. №127/201/173.

11. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. №436-VI.

12. Статистичний щорічник країни за 2003р.-К., Держкомстат України, 2004р.-658c.

13. Економічний бюлетень. Україна в числах. №22 Звіт за 2000р. Лютий 2001р.

14. Багрянов В.К. Показники інвестиційної діяльності в Україні та їх значення // Український бизнес - 2004 - №1, С. 9-14.

15. Плахій М.О. Вплив інвестиційної політики на економічний розвиток регіонів // Фінанси України - 2004 - № 8 С. 64-67.

16. Козлова А.І. Проблеми формування інвестиційного ресурсу // Формування ринкових відносин в Україні - 2003 -№5(24) С.3-7.

17. Опищенко В.А. Сучасні напрямки формування інвестиційної політики в Україні // Економіка України - 2003 -№10 С. 46-50.

18. Захарін С.В. Кредитування інвестиційної діяльності // Фінанси України.- 2004 - №4, c.25-27.

19. Іваненко-Свинцицька І.Є. Інвестиційний клімат в Україні: його формування, ключові моменти та характеристики // Формування ринкових відносин України - 2002 -№9 С. 63-65.

20. Симоненко Л.І. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України - 2000 -№5 С. 112-115.

21. Комарова А.І. Регулювання інвестиційного розвитку України та міжнародний досвід // Правосуддя - гарант у сфері економічно-правових відносин - 2000 - том №21(1) С. 147 -151.

22. Симоненко Л.І. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України - 2000 -№5 С. 112-115.

23. Лукінов І.І. Інвестиційна політика в стабільному економічному розвитку // Економіка України - 2000 - №10, С. 23-27.

24. Ревуцька Н.П. Сучасні інструменти залучення іноземного капіталу, // Цінні папери України. - 2004- №9, С.54-56.

25. Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні. // Фінанси України - 2004.-№4, С. 65-69.

26. Ревуцька Н. Сучасні інструменти залучення іноземного капіталу // Цінні папери У країни. - 2004-№9,С.54-58.

27. Сергієнко О.М. Стратегічні напрямки інвестиційного розвитку України. // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. Вип..1(32)-К., 2004, С. 123-128.

28. Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект. // Економіка України -2004 - №8, С. 87-92.

29. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій. - К.: КНЕУ, 2000. - 160с.

Размещено на Allbest.ru